Міністерствоосвіти і науки України
Харківськийгуманітарно-педагогічний інститут
Рольтрудового виховання в становленні особистості
Підготувала:
студентка 412 ш групи
Дзюба Ірина
Перевірив:
викладач
Нагорний Ю.М.
Харків– 2007
План
1. Загальне уявлення про трудове виховання в працяхВ.О.Сухомлинського
1.1 Трудовевиховання і всебічний розвиток особистості
1.2 Завдання тапринципи трудового виховання
1.3 Шляхи, засобита методи трудового виховання
2. Праця, як один з основних компонентів формуванняособистості з досвіду В.О. Сухомлиського
2.1 Значення праці в житті людини
2.2 Як разом з родиною керувати дитячою працею
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Загальне уявлення про трудове виховання в працяхВ.О.Сухомлинського
Трудове виховання – система виховних впливів, яка передбачаєзалучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку до трудовоїдіяльності. Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям і єнайстарішою формою виховання. Його конкретний характер і місце в системівиховання визначається конкретними історичними умовами. В сучасній українськійшколі трудове виховання здійснюється багатьма педагогічними шляхами: у процесівивчення загальноосвітніх предметів, гуманітарного і природничо-математичнихциклів, на уроках трудового навчання, у процесі самообслуговування, упозашкільній і позакласній роботі, в родині.
Завдання трудового виховання:
· Формуваннялюбові до праці.
· Підтриманняпрацездатності.
· Оволодіннятрудовими уміннями і навичками.
· Вихованняповаги до людей, праці й результатів праці.
Шляхи трудового виховання:
· Родинно-побутоватрудовадіяльність.
· Перебуванняу дошкільних виховних закладах.
· Заняття взагальноосвітніх закладах.
· Заняття впрофесійних навчальних закладах.
· Систематичнапродуктивна праця.
Принципи трудового виховання:
· Єдністьіз загальним розвитком.
· Розкриттяіндивідуальності.
· Суспільно-кориснаспрямованість.
· Раннєзалучення.
· Різноманітність.
· Постійність,безперервність.
· Продуктивністьдитячої праці.
· Творчийхарактер, поєднання зусиль розуму і рук.
· Наступність.
· Посильність.
· Єдність збагатогранним життям.
· Професійнаінформація.
· Професійнаконсультація.
· Професійнадіагностика.
1.1 Трудове виховання і всебічний розвиток особистості
Ми розглядаємо трудове виховання у тісному зв'язку зморальним, розумовим, естетичним вихованням. Виховну місію школи ми вбачаємо втому, щоб праця увійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щобзахоплення працею стало однією з найважливіших якостей людини.
Щоб правильно організувати трудове виховання і повною міроюрозкрити виховну силу праці у всебічному розвитку особистості, слід проводитипедагогічну класифікацію праці учнів за такими ознаками:
За суспільною значимістю. Однаково важливо бути моральноготовим і до того, щоб, наприклад, вирощувати пшеницю, і до того, щоб щоденномити підлогу у класі і вдома. Але особливе виховне значення мають ті види праці,роль яких у створенні матеріально-технічного надбання суспільства, упримноженні всенародних багатств яскраво виражена.
За співвідношенням навчальної і виховної мети. Одні види праці виконуютьсянасамперед для того, щоб оволодіти знаннями, вміннями, навичками; інші ставлятьпереважно виховну мету – сформувати моральні поняття, переконання, звички,збагатити моральний досвід, загартувати силу духу. Всебічний розвиток особистостізалежить від того, наскільки насичене життя вихованця і тими і іншими видами праці.
За роллю і місцем у здійсненні розумового, морального,фізичного, естетичного виховання, політехнічної освіти. Для всебічного розвиткуособистості дуже важливо, щоб у праці відбивались усі найважливіші елементи громадянськоговиховання.
За співвідношенням розумових і фізичних зусиль. Чим простіша, одноманітнішафізична праця, тим важливіше, щоб вона була не самоціллю, а засобом досягненнякінцевої мети – творчого задуму. Добиватися такого співвідношення діяльностідумки й рук, щоб фізична праця приваблювала дітей як сфера духовного зростання,вдосконалення.
За характером знарядь праці. Чим складніші технічні засоби йтехнологічні процеси, що застосовуються в праці, тим більше можливостей длярозкриття нахилів і здібностей особистості. Але використання складних технічнихзасобів вимагає попереднього оволодіння культурою ручної праці, ручнимиуміннями і навичками (конструювання, монтування, підгонка деталей і вузлів,наладка, регулювання).
За результатами трудової діяльності. В одних випадках праця створюєнаочні матеріальні результати, в других – вона є тільки умовою для їхстворення, в третіх – взагалі немає матеріальних результатів, але працязбагачує життя духовно (наприклад, допомога старому або хворому). В однихвипадках матеріальні результати праці розподіляються між людьми, в інших воницінні для суспільства, але є предметами споживання. Для всебічного розвиткунеобхідне поєднання всіх цих видів праці.
За оплатою. Вихованці повинні розуміти й цінувати трудовепоходження благ, що їх вони одержують від суспільства безкоштовно. Для цьогонеобхідно залучати молоде покоління насамперед до безоплатної праці длясуспільства. Але істотне виховне значення має й індивідуальна оплата, особистийзаробіток, який вноситься в сімейний бюджет.
Трудове виховання починається за партою, за книжкою — ценайскладніший «верстат», оволодіти яким не так-то просто.Найголовніше у школі, найважче для осягнення і найтонше в педагогічніймайстерності – досягти того, щоб і маленька дитина, і підліток, і юнаксоромилися свого неробства, ставилися з презирством до лінощів і недбайливості.Рушійною силою є тут гідність трудівника: йдеться проте, щоб людина, яка сидитьза партою, була переконана, що вона – трудівник пізнання: соромно чогось незробити, не виконати, соромно думати, соромно провести день без діла.Вихователь викликає у вихованця почуття честі, порядності, поваги до самогосебе.
Уроки – обов'язкова для всіх розумова праця. Але у вихованнітрудівника винятково важливим є і те, щоб у кожного був, крім уроків, свійособистий інтелектуальний інтерес, своє захоплення. Розумова пристрасть, багатеінтелектуальне життя – ось могутня сила, завдяки якій юна душа стає жадібною іненаситною до найбільшого людського багатства – праці. Ніякими ланцюгами неприв'яжеш підлітка до парти, ніякими хитрощами не примусиш його по-справжньомувчитися, якщо він в своєму віці на власному досвіді не осягнув ту істину, щознання, думка роблять людину могутнім владарем праці.
Оволодіння знаннями, уміннями та навичками, необхідними длясвідомого вибору професії, для розвитку здібностей і нахилів, відбуваєтьсяуспішно завдяки поєднанню двох шляхів:
1. Обов'язкові для всіх передбачені програмою заняття.Навчальний елемент праці поступово все більше поєднується з продуктивним:виготовляються наочні посібники, прилади, механізми, моделі, інструменти.Навички і вміння спрямовуються на працю в умовах високорозвиненої техніки, прицьому для дівчаток добираються трудові завдання, які вимагають меншогофізичного напруження, але більшої точності, конструкторської майстерності.
2. Другий, не менш важливий, шлях підготовки до праці івсебічного розвитку — праця за бажанням і вибором вихованця, відповідно до йогозадатків, інтересів, нахилів. Наприклад, слід організувати різноманітні гуртки,в яких вихованці об'єднуються і за віком, і за інтересами. Переступивши порігшколи, дитина потрапляє в атмосферу різноманітної творчої праці. Немає жодноговихованця, який не працював би в гуртку за своїм вибором, при цьому дітипрацюють разом з підлітками, підлітки – разом з юнаками і дівчатами. Працюютьгуртки, як правило, на основі принципу самодіяльності, старші учні керуютьмолодшими.
Праця й оволодіння різнобічними вміннями орієнтуються нанауково-технічний прогрес. Це і є творча праця, яка підносить людину в їївласних очах, і разом з тим психологічно підготовляє до трудового життя.
Дати людині щастя улюбленої праці – це означає допомогти їйзнайти серед багатьох життєвих доріг ту, на якій найяскравіше розкриютьсяіндивідуальні творчі сили і здібності її особистості. У суспільстві, де напершому місці стоїть людина, будь-яка праця може піднятися до ступенятворчості. Для кожної дитини праця, в якій вона виявляє себе справжнім творцем,поетом, художником, стає духовною творчістю. Наше завдання полягає в тому, щобу школі не було жодного вихованця, безликого, такого, що нічим не цікавиться.Людина лише тоді починає відчувати свої творчі сили, здібності, коли вонавступає в моральні стосунки з іншими,– так народжується покликання і таквідбувається самовиховання. У процесі праці моральні стосунки між членамиколективу стають особливо яскравими з того моменту, коли один починає бачити віншому свої власні достоїнства, коли інша людина стає для нього ніби дзеркалом.У кожній дитині є задатки якихось здібностей. Ці задатки – як порох: щобзапалити їх, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністюстаршого товариша або ровесника. Праця в колективі – це не тільки вплив людинипа природу, навколишній світ, але й взаємодія сердець, думок, переконань,почуттів, переживань, інтересів, захоплень. Одним з найважливіших завданьвиховання ми вважаємо те, щоб у жодному серці порох не залишився незапаленим,щоб усі задатки і здібності повністю розкрилися.
Чим складніша й цікавіша праця, чим яскравіша в нійінтелектуальна основа, тим більшого значення набуває передавання духовнихбагатств, співдружність старших і молодших. Різноманітні види праці, якіоточують дитину з перших днів її приходу до школи,– це ніби магніти різноїсили, які, притягуючи чутливу стрілку компаса, вказують дитині її шлях. Чимсильніший магніт, чим цікавіша праця, до якої залучається дитина, тим яскравішерозкриваються її здібності, нахили, покликання. Якщо зразком для учня є працявчителя, то вчитель стає його взірцем. Якщо ми бачимо, що дитина, підліток до всьогобайдужі, ми думаємо й вирішуємо, з ким треба духовно зблизити цю юнулюдину. З цього починається індивідуальний підхід.
Важливою умовою вираження особистості є те, щоб кожнийвихованець досяг в улюбленій справі значних успіхів – майстерності, досконалостів праці. Шлях до успіху йде звичайно через тривалі пошуки, людина пробує сили врізних справах, але якщо в школі панує атмосфера загального захоплення працею,людина знаходить справу, в якій виявляє себе краще, ніж інші ровесники, і вона пишаєтьсясвоєю майстерністю. Особливу увагу ми приділяємо вихованню здібностей, нахиліву тих вихованців, в яких задатки не виражені яскраво. Глибоко вірячи в те, щокожна людина може стати поетом, художником в якій-небудь справі, прагнути того,щоб ці вихованці зосередили всі свої сили в певній галузі – заглибились удеталі, тонкощі якоїсь однієї справи.
Поділ праці, що ґрунтується на високій науково-технічній базісуспільного виробництва, забезпечить кожному вільний вибір діяльності, в якій повністюрозкриються його здібності
1.2 Завдання та принципи трудового виховання
Завдання трудового виховання зумовлені загальнолюдськимипотребами життя людини в суспільстві та природному середовищі. Звучать вонитак:
1. Сформувати в людині любов до праці як її природної потребиі необхідності активної життєдіяльності.
2. Забезпечити соціально-психологічні умови для підтримання ірозвитку фізичного та психічного напруження особистості, аби підтримуватичленів суспільства на достатньому рівні працездатності.
3. Сформувати у вихованців уміння і навички у певних видахпродуктивної праці.
4. Виховати повагу до людей праці та бережливе ставлення дорезультатів такої праці.
Трудове виховання ґрунтується на певних принципах. В.О.Сухомлинський сформулював їх досить вдало.
Принципи трудового виховання:
1. Єдність трудового виховання і загального розвитку —морального, інтелектуального, естетичного, фізичного.
2. Розкриття, виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
3. Висока моральність праці, її суспільне кориснаспрямованість.
4. Раннє залучення до продуктивної праці.
5. Різноманітність видів праці.
6. Постійність, безперервність праці.
7. Наявність рис продуктивної праці дорослих у дитячій праці.
8. Творчий характер праці, поєднання зусиль розуму і рук.
9. Наступність змісту трудової діяльності, умінь і навичок.
10. Загальний характер продуктивної праці.
11. Посильність трудової діяльності.
12. Єдність праці і багатогранного життя.
Трудове вихованняє практичною підготовкою молодого покоління до участі в суспільному виробництвіі разом з тим найважливішим елементом морального, інтелектуального таестетичного виховання. Слід працювати над створенням такої системи трудовоговиховання, у якій праця формує моральний і інтелектуальний вигляд особистості.Ми бачимо свою виховну задачу в тому, щоб праця ввійшла в духовне життя людини,що виховується нами, у життя колективу, щоб захоплення працею уже в рокиотроцтва і ранньої юності стало одним з його найважливіших інтересів.
Робота зтрудового виховання ґрунтується на наступних принципах:
1. Єдністьтрудового виховання і загального розвитку — морального, інтелектуального, естетичного,фізичного.
Праця лише тодістає силою, що виховує, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповняєбагатогранним змістом розумові, творчі інтереси, одухотворює моральнуцілісність і виховує естетичну красу особистості і колективу.
Гармонійний всебічнийрозвиток людини, освіченість, духовне багатство, моральна чистота – усе цедосягається тільки за тієї умові, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичноюі фізичною культурою людина досягає високого ступеню культури праці, трудовоготворчості. У поняття «трудова культура» ми включаємо не тількидосконалість практичних умінь і навичок, майстерність, досягнуту завдякивиучці, умілому керівництву з боку старших. Це лише одна сторона праці.Сутність трудової культури – роль, місце трудової діяльності в духовному життілюдини, інтелектуальна насиченість і повнота, моральне багатство, цивільнацілеспрямованість трудової творчості. Трудова культура – це така ступіньдуховного розвитку, коли людина не може жити без праці, коли праця наповнює їїжиття високим моральним натхненням, духовно збагачує життя колективу.
2. Розкриття,виявлення, розвиток індивідуальності в праці.
Праця може статиджерелом радості лише тоді, коли людина бачить у ній щось більш значне, чимодержання засобів, для задоволення матеріальних потреб, – духовну творчість,розкриття своїх здібностей, таланту. Наш ідеал трудового виховання полягає в тому,щоб кожна людина знайшла ту працю, у якій найбільш повно і яскраво розкривалисяб її природні задатки, яка давала б їй щастя духовної творчості. Аналізуючиготовність учня до трудового життя, ми думаємо про те, що він уміє робити длясуспільства і що дає йому праця для його особистого духовного життя, якою міроюв трудових успіхах розкриваються його сили, здібності.
3. Високаморальність праці, її суспільно корисна спрямованість.
Ми домагаємосятого, щоб дитину надихало на працю бажання принести користь суспільству. Томуми залучаємо дітей, насамперед у роботу, що створює всенародне багатство. Такапраця для суспільства, для майбутнього стає для дітей школою моральногозагартування. У того, хто в дитинстві й отроцтві близько приймає до серцясуспільні інтереси, виховується почуття долгу, честі. Совість не дозволяє йомубути байдужим, коли мова йде про суспільні цінності.
В роки дитинства,отроцтва, ранньої юності ми розкриваємо перед людиною вищу красу життя –служіння суспільству своєю працею. Високий моральний зміст праці ми бачимотакож у тому, що людина втілює у матеріальні результати праці свій розум,майстерність, безкорисливу закоханість у справу, готовність передати свійдосвід товаришам. Слід домагатися того, щоб у своїй праці дитина переживала,почувала свою честь, гідність, пишалася своїми успіхами.
4. Раннєвключення в продуктивну працю.
Перш ніжзрозуміти суспільне значення праці, дитина повинна відчути, що без працінеможливо жити, що праця дає радість, повноту духовного життя. Прагнути того,щоб праця увійшла в духовне життя вже в молодшому віці. Аналізуючи трудовіпроцеси нашого виробничого оточення, ми знаходимо в ньому те, що яскраво,наочно, зрозуміло для дітей розкриває суспільну і творчу значимість праці,переконує їх у тім, що вони беруть участь у створенні матеріальних цінностейдля суспільства. Ця найпростіша праця має величезне виховне значення.
5. Різноманіттявидів праці.
Природі дитинивластиве прагнення до змін, чергування, сполучення двох, трьох видів трудовоїдіяльності, що мають свої помітні риси, специфіку операцій, умінь. У розмаїттідіяльності, у новизні справи дитина знаходить задоволення.
Займаючисьодночасно двома чи трьома видами праці, кожен учень здобуває різні уміння інавички. Розмаїття праці – дуже важлива передумова підготовки до свідомоговибору спеціальності.
Чим різноманітнішебуде праця, тим більш свідомо майбутні підлітки оберуть спеціальність, тимяскравіше розкриються їхні індивідуальні нахили.
6. Постійність,безперервність праці.
Ми не допускаємо,щоб виконання трудового завдання відкладалося на якийсь час року, чи місяцятижня. Тільки повсякденна, постійна праця збагачує духовне життя. Творчийхарактер трудової діяльності розкривається перед дитиною лише тоді, коли воназайнята тривалою працею, що вимагає повсякденної думки, турботи.
7. Рисипродуктивної праці дорослих у дитячій праці.
Праця дітейповинна мати якнайбільше спільного з продуктивною працею дорослих і посуспільній значимості, і по техніці, і по технології трудових процесів. Чимбільше схожа праця дітей на працю дорослих, тим сильніше її виховний вплив.
Ми переконалися,що не можна затримувати розвиток дітей; вони повинні якомога раніше використовуватитакі ж знаряддя праці, що і дорослі. Звичайно, машини, механізми, інструментидля дітей повинні відповідати віковим особливостям, правилам шкільної гігієни ітехніки безпеки.
8. Творчийхарактер праці, сполучення зусиль розуму і рук.
Одним з найдужчихспонукань до фізичної праці є значущість задуму цієї праці, сполучення зусильрозуму і рук. Чим значніший задум, тим з більшим інтересом виконується найпростішаробота. Оволодіння майстерністю, дослідження, експериментування, використанняданих науки в праці – усе це усвідомлюється і переживається дитиною як моральнагідність.
9. Наступність змістутрудової діяльності, умінь і навичок.
Усе, що робитьдитина, слід намагатися розвивати, поглиблювати, застосовувати на більш широкійоснові.
Дуже важливо, щобпраця, наприклад, в роки отроцтва полегшувала оволодіння новими уміннями інавичками в роки юності.
10. Загальнийхарактер продуктивної праці.
До яких би видівінтелектуальної чи художньої діяльності не виявляв учень нахили, його участь упродуктивній праці в роки отроцтва і ранньої юності обов'язкова. Фізична праця,яка пов'язана з непривабливими і неприємними операціями, носить у нас загальнийхарактер – у ній беруть участь всі учні.
11. Посильністъ трудовоїдіяльності.
У будь-якій праціми допускаємо здорову втому, але аж ніяк не виснаження фізичних сил і нервовоїсистеми. Посильність дитячої праці визначається не тільки відповідністюфізичного навантаження силам дитини, але і правильним чергуванням розумової іфізичної праці, а також розмаїттям видів трудової діяльності.
Досвід переконуєтакож, що сили і можливості дітей набагато зростають, коли їхня праця нерозрізнені операції, а тривала діяльність, заснована на цікавому задумі. Кожнуфізичну працю дитини треба розглядати в тісному зв'язку з усім її духовнимжиттям.
12. Єдність праціі багатогранного духовного життя.
Людина живе неоднією працею. Радощі праці відкриваються перед нею лише тоді, коли їй доступнітакож і інші радості, культурні цінності і духовні блага – художня література,музика, живопис, спорт, подорожі. Ці блага і цінності допомагають глибшеосмислити і пережити радість творчості, створення. Чим більше джерел людськоїкультури відкрито перед розумом і серцем, тим у більшій мірі праця облагороджуєлюдину. Треба домагатися того, щоб у колективі ніколи не припинялосябагатогранне духовне життя.
У процесі трудового виховання в сім'ї, в загальноосвітніхнавчально – виховних закладах важливо творчо підходити до реалізації вимог цихпринципів.
1.3 Шляхи, засоби та методи трудового виховання
Трудове виховання є довготривалим процесом. По суті, воноохоплює все життя людини. Але основи закладаються в дитинстві. Значною міроюриса працьовитості людини є моральною категорією, належить до загальнолюдськихморально-духовних цінностей. Тому так важливо в ранньому дитинстві сформуватипсихологічні засади працелюбства людини.
Основними шляхами (напрямками) трудового виховання єтакі:
1. Родинно-побутова трудова діяльність, у процесі якоїзакладаються психологічні основи любові до праці, формуються вміння і навички урізних видах побутової праці, почуття обов'язку та відповідальності. Школатрудового виховання в сім'ї є найважливішим етапом розвитку особистості. Тенденціячастини батьків вилучити дітей зі сфери праці взагалі, з надією, що вониприлучаться до трудових процесів пізніше, після закінчення школи, є помилковоюі згубною для розвитку дитини. Вона веде до інфантилізму особистості. Працядітей в сім'ї має бути посильною, різноманітною, продуктивною, цікавою,систематичною.
2. Перебування вихованців у дошкільних виховних закладах. Тутусі діти відповідно до програми залучаються до різних видів трудовоїдіяльності, в першу чергу у них формуються вміння і навички обслуговуючоїпраці.
3. Заняття в загальноосвітніх навчально-виховних закладах.Тут вихованці займаються двома основними видами праці – розумовою та фізичною.Навчальними планами і програмами передбачена чітка система залучення учнів дорозумової та фізичної праці впродовж усіх років навчання. Зміст такої працівизначено з урахуванням віку учнів, соціально-економічних потреб. Проте фізичнапраця має переважно навчальний характер, мало приділяється уваги залученнювихованців до системи продуктивної праці, яка є домінуючим фактором уформуванні соціальної зрілості особистості.
4. Участь у систематичній продуктивній діяльності. До неїзалучаються дорослі люди, які отримали певну професію.
5. Заняття у професійних навчальних закладах, якізабезпечують підготовку людей до активної професійної діяльності відповідно досоціально-економічних потреб держави.
Засоби трудового виховання охоплюють велику кількість предметів,дій, знарядь тощо, які допомагають людині здійснювати певні трудові операції —це фізичні зусилля людини, знаряддя праці, обладнання, природні багатства таін.
Форми трудового виховання вирізняються своєю різноманітністю. Доних можна віднести: уроки праці, гуртки, студії, трудові десанти та ін.
Трудове виховання є складовою всебічного гармонійногорозвитку особистості. Тому загальні методи виховання мають бути ефективновикористані і в системі трудового виховання: переконання, приклад, вимога,вправи, вправляння, заохочення, покарання.
2. Праця, якодин з основних компонентів формування особистості з досвіду В.О. Сухомлиського
Для Сухомлинськоговиховання в праці – це, насамперед, виховання любові до праці. Але, звичайно,одночасно ця робота вихователя допомагає йому вирішити ще багато задач.Підтримка любові до навчання, до знань; виховання любові до людей, до природи,до всього живого і прекрасного; розвиток схильностей; зміцнення колективізму;підготовка до вибору професії; виховання характеру, моральності, переконань –усі педагогічні цілі, скільки їх є, зливаються в один вузол, що цього разу називається«праця».
Немає окремо«розумового», окремо «морального», окремо«трудового» виховання. Перед педагогом щось ціле – дитина, її духовнежиття.
Перша і головнамета – прищепити дитині любов до праці.
Сухомлинськийговорив, що для нього немає «праці взагалі» і немає «фізичноїпраці взагалі», а є: праця навчальна – і продуктивна; праця короткочасна –і довготривала; праця оплачувана – і безкоштовна; праця ручна – і механізована;праця в майстерні – і праця у полі; праця індивідуальна – і колективна.
Виявляється, дляправильного трудового виховання потрібно використовувати всі ці види праці вїхній різноманітності.
Дитина повиннарозуміти, що і для чого вона робить. Буденна праця перестає бути нудною, якщо вонапочинається з задуму, із мрії і закінчується появою почуття задоволення ігордості.
Праця завжди маєдві сторони – особисту (схильності, інтерес, майстерність) і суспільну –створення матеріальних цінностей. Сухомлинский підкреслює, що для оцінкипедагогічної значимості праці потрібно бачити обидві ці сторони одразу
2.1 Значення праці в житті людини
Праця є джерелом і важливою передумовою фізичногота соціально-психічного розвитку особистості. Упродовж усієї історії людствапраця була засобом формування у кожної особистості найкращих якостей.
Українська народна педагогіка праці відводилаголовну роль у процесі створення матеріальної та духовної культури. Уприслів'ях як у своєрідному кодексі поведінки людини говорилось: «Безтруда немає добра», «Будеш трудитися — будеш кормитися»,«Праця людину годує, а лінь — марнує». Люди вважали, що добра працязабезпечує достатній фізичний, розумовий, естетичний, морально-духовнийрозвиток («Щоб людиною стати, треба працювати», «Хто багато робить,той багато знає», «У праці краса людини», «Землю прикрашаєсонце, а людину праця», «Без трудів не їстимеш пирогів»).
Тема праці людини є провідною в народних піснях,казках, легендах, іграх. Уже в колискових піснях малюку навіювали:
Не вчись, котику, красти,
А вчися робити —
Черевички шити.
Та й не дорогії —
По три золотії.
Будуть люди купувати,
Будуть тебе шанувати.
Ідея праці як визначального фактора вихованнялюдини перейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив наукувиховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його надбання. Тому багатовідомих філософів, педагогів не мислили виховання поза працею.
На новому етапі суспільного розвитку В.О.Сухомлинський, підтримуючи народні традиції в царині виховання, вбачав у праціневичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості. «Виховнумісію школи, — писав В.О. Сухомлинський, — ми вбачаємо в тому, щоб працяувійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щоб захоплення працеюуже в роки отроцтва й ранньої юності стало однією з найважливіших якостейлюдини».
Є ще суттєвий аспект важливості трудовоговиховання. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, атакож бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистістьзалучена до бажаних видів трудової діяльності, це приносить психічне задоволенняі забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можливостізайматися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вонавдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорневідчуття задоволення, престижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Цепризводить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей ісуспільства в цілому.
На жаль, ми можемо констатувати, що нехтуваннязакономірностями необхідності виховання дітей у праці призвело до певноїдеградації загальнолюдської ідеї трудового виховання і викликає фізичне йморальне ослаблення членів суспільства.
2.2Як разом з родиною керувати дитячою працею
Ми щераз підкреслюємо виняткову важливість того, щоб дитяча праця включалася в економічне,матеріальне життя родини, була у ній органічною необхідністю, щоб мати і батькорозглядали її як святий обов’язок дітей. Якщо цього немає, ніякі педагогічніхитрування школи не дадуть результатів. Якщо дитяча праця родині не потрібна,якщо батьки самі, буває і так, зі шкіри лізуть, щоб полегшити життя дітей,звільнивши їх від праці, ніякі тижневі, двотижневі, місячні практикуми, щоорганізовуються школою, не стануть для дітей працею, вони залишаться грою ітільки грою – правда, докучливою і тяжкою, від якої хочеться скорішезвільнитися. Виховну силу праця знаходить лише тоді, коли вона стає економічноюнеобхідністю.
Ушколі дуже легко вирішувати організаційно-педагогічні питання дитячої праці.Дійсним трудівником і взагалі дійсною людиною істота, що народилася людиною,стає лише тоді, коли праця для неї не абстрактна педагогічна вправа, а справа,без якої нічого буде їсти, ні в що буде одягтися і взутися. Слід разом з батькамипіклуватися про те, щоб знайти для дітей посильну і у той же час значну за своєюпродуктивністю роботу.
Народнапедагогіка знає, що дитині посильно і що непосильно. Тому що в ній органічносполучається життєва мудрість з материнською і батьківською любов'ю; не боїтьсятого, що праця приносить втому, вона знає, що праця неможлива без поту і мозолів;відкриває перед нами нові джерела виховної мудрості.
Мипереконалися, що тільки завдяки праці, у якій є і піт, і мозолі, і втома,людське серце стає чуйним, ніжним. Завдяки праці людина знаходить здатністьпізнавати навколишній світ серцем. Дитина-трудівник бачить суспільство зовсімне так, як той, хто не знає дійсної праці.
Загальні висновки
Отже, ми вважаємо що тема дослідження була досить детальнонами опрацьована. Стисло наведемо основні результати по розгляду цього питання.
Мета трудового виховання полягає у створенні умов длярозвитку і самореалізації особистості, її професійного самовизначення,самовираження та самоутвердження як громадянина України, здатного ефективнопрацювати, зміцнювати суверенну незалежну державу.
Пріоритетними напрямами трудового виховання є:
· створенняжиттєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення належнихосвітніх рівнів;
· особистіснаорієнтація трудового навчання і виховання;
· формуваннянаціональної свідомості та виховання патріотизму, допомога учню вінтелектуальному, духовному, емоційно-вольовому розвитку;
· посиленняуваги до викладання дисциплін, шо визначають стратегічні напрями трудовоїпідготовки та виховання учнів;
· інтеграціясімейно-шкільного, родинного, трудового виховання;
· виробленняпсихологічної готовності до інтелектуальної та фізичної праці;
· запровадженняінноваційних технологій навчання і виховання;
· створенняі постійне збагачення матеріально-технічної бази.
Трудове виховання забезпечує:
· вихованняконкурентоспроможного господаря своєї землі, здатного творчо мислити,усвідомлювати свою належність до сучасної цивілізації, чітко орієнтуватися вреаліях і перспективах життя, глибоко розуміти традиції та соціокультурніцінності українського народу, бути спадкоємцем і продовжувачем національнихтрудових традицій;
· формуваннярозуміння ролі праці в житті людини і суспільства, загальних основ сучасноговиробництва;
· формуванняактивної життєвої позиції;
· вихованняцивілізованого господаря;
· розвитокпотреби у творчій праці, діловитості, підприємництві;
· допомогав оволодінні загальною трудовою культурою;
· формуваннятехніко-технологічних та фінансово-економічних знань, практичних умінь інавичок, необхідних для залучення учнів до продуктивної праці та оволодіння певноюпрофесією;
· розширенняполітехнічного світогляду учнів і розвиток їхніх творчих здібностей на основівзаємозв'язку трудового навчання з вивченням основ наук;
· формуванняв учнів розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення розширюватисвою технічну освіченність, оволодівати загальною трудовою культурою;
· формуванняповаги до людей праці, які створюють матеріальні й духовні цінності;
· ознайомленняучнів з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності;
· становленняв учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної,технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєннязнань про людину, природу, суспільство, культуру, виробництво;
· використаннядосвіду народної педагогіки, залучення школярів до вивчення народних ремесел,створення умов для органічного включення їх у трудову діяльність;
· становленняособистості як творця і проектувальника власного життя, забезпеченнягармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою іродиною, на основі усвідомленого вибору особистого життєвого шляху;
· формуванняціннісних орієнтирів, здатності до самопізнання особистості в різних видахтворчої діяльності, вмінь і навичок, необхідних для професійного вибору;
· збереженняі зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців, формуванняі розвиток звички до здорового способу життя;
· досягненняорганічної єдності і взаємозв'язку з іншими соціокультурними системами наоснові послідовності, взаємодії та диференціації трудового виховання;
· своєчасневиявлення захоплень і обдарувань учнів, відродження високопрофесійної творчоїінтелігенції України.
Праця – могутній вихователь кожної людини, кожноїособистості. Поглиблене пізнання світу й самого себе, самоутвердження ісамовиховання як визначальні риси духовного життя неможливі без самоутвердженняв праці.
Таким чином, можна зробити висновок, що трудове вихованнявідіграє одну з найголовніших ролей у становленні і формуванні повноцінноїособистості, якої потребує сучасне суспільство.
Списоквикористаних джерел
1. Борисовский А.М. «В.А. Сухомлинский „Людинауки“. –Москва: „Просвещение“, 1985. -с.83-90.
2. Бровченко М.Ф. Насамперед учитель. Серія 7. –Київ: „Знання“,1986. -с.25-34.
3. Гончаренко С. Український педагогічний словник.–Київ: „Либідь“, 1977. -с.335.
4. Дем’янюк Тамара. Технології трудового вихованняучнів у Семидубському аграрному ліцеї// Журнал „Директор школи“,Шкільний світ, м.Київ, травень 2004, № 17. -с.25-27.
5. Ред. Дзеверин А.Г. Сухомлинский В.А. Избранное,т.5–Киев: „Радянська школа“, 1980. -с.67-78.
6. Кузьминський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка(підручник). –Київ: „Знання-Прес“, 2003. -с.268-273.
7. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основивиховання і навчання, навчальний посібник, видання 2-е, виправлене і доповнене.–Харків: „ОВС“, 2002. -с.77-88.
8. Родганин Е.Т., Зазюн И.А. Гуманист, мыслитель,педагог. Об идеалах В.А. Сухомлинского. –Москва: „Педагогика“, 1991.-с.78-91.
9. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пятитомах. –Киев: „Радянська школа“, том 1, 1976. -с.396-400, 166-176,495-506.
10. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пятитомах. –Киев: „Радянська школа“, том 2, 1976. -с.13-16, 161, 488-490.
11. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пяти томах.–Киев: „Радянська школа“, том 3, 1977. -с.568-581
12. Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пятитомах. –Киев: „Радянська школа“, том 4, 1980. -с.315-385
13.Сухомлинский В.А. Избранные произведение в пятитомах. –Киев: „Радянська школа“, том 5, 1980. -с.102-114, 560-565,581-592.
14.Сухомлинський В.О. Вибране. –Київ: видавництво „Радянськашкола“, 1977. -с.568-581.
15.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. –Київ: „Радянськашкола“, 1978. -с.75-77.
16. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа.–Москва: „Просвещение“, 1979. -с.310-370.
17. Сухомлинский В.А. Методика воспитания коллектива.–Москва: „Просвещение“, 1981. -с.78-87.
18. Сухомлинский В.А. Сто советов учителю. –Киев: „Радянськашкола“, 1984. -с.75-78, 142-145, 185-186.
19. Сухомлинский В.А. О воспитании. Издание 6-е.–Москва: Политическая литература, 1988. -с.115-146.
20. Фіцула М.М. Педагогіка, посібник. –Київ: „Видавничийцентр “Академія», 2002.-с.278-284.