Дипломнаробота
"ГАРМОНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО І РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В ПРОЦЕСІФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ”
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ I. СТАН ПИТАННЯ
1.1 Проблеми сучасноїосвіти
1.1.1 Процес зміцненняздоров'я в загальноосвітній школі
1.1.2 Проблемагармонізації особи в системі освіти
1.1.3 Технологічніпідходи співвідношення фізичного і розумового розвитку у становленні школярів
РОЗДІЛ II. МЕТА,ОРГАНІЗАЦІЯ І КОНТИНГЕНТ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Мета і завданнядослідження
2.2 Методи дослідження
2.2.1 Теоретичний аналізі узагальнення літературних джерел
2.2.2 Педагогічнетестування
2.2.3 Анкетування
2.2.4 Методи математичноїстатистики
2.3 Організація іконтингент дослідження
РОЗДІЛ III ДОСЛІДЖЕННЯОСОБЛИВОСТЕЙ ФІЗИЧНОГО І РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ І ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ЗДОРОВ'ЯУЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ
3.1 Дослідженняособливостей прояву особистих властивостей молодших школярів в процесіфізкультурно-спортивної діяльності
3.2 Дослідження розумовогокомпоненту розвитку молодших школярів
3.2.1 Дослідження шкільноїуспішності учнів молодших класів
3.2.2 Дослідженняфізкультурно-валеологічної освіченості молодших школярів
3.3 Дослідження змінфізичної підготовленості молодших школярів
3.4 Дослідженняпоказників здоров'я молодших школярів
3.5 Дослідження залежностіфізичного і розумового компонентів розвитку і показників здоров'я молодшихшколярів
3.5.1 Дослідженнязалежності фізичної підготовленості, успішності і захворюваності молодшихшколярів
РОЗДІЛ IV. ТЕОРЕТИЧНЕОБҐРУНТОВУВАННЯ МЕТОДИКИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО І РОЗУМОВОГО КОМПОНЕНТІВРОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
4.1 Концептуальна основаметодики гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку молодшихшколярів в навчальному процесі з фізичної культури
4.2 Програмно-нормативнезабезпечення методики гармонізації фізичного і розумового компонентів розвитку,яка спрямована на досягнення оздоровчого ефекту в учбовому процесі з фізичноїкультури
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність. Кардинальні зміни, що відбуваються в житті суспільства, висуваютьпринципово нові задачі перед системою освіти, яка визнала пріоритет правособистості молодшого школяра [16 та ін.]. Проблема формування гармонійноїособистості у сфері фізичної культури не нова. На гармонійний розвиток,заснованій на єдності фізичних і духовних сил людини, вказували основоположникитеорії фізичного виховання [15]. Більшість фахівців визнає, що самимоптимальним періодом для цього процесу є етап шкільного навчання, включений в рамкипедагогічного процесу фізкультурного навчання [2, 23 та ін.]. Разом з цим,останніми роками наголошується стійка тенденція до погіршення показниказдоров'я школярів. Число здорових дітей за період навчання в школі знижується в4-5 разів [3]. Одним з чинників резистентності організму до розвиткузахворюваності в шкільному віці, на думку деяких авторів, є степінь йогофункціональної зрілості, пов'язаної з рівнями розумового і фізичного розвитку.Встановлений виразний взаємозв’язок порушень здоров'я дітей з їх фізичним ірозумовим розвитком в критичні періоди шкільного навчання [33]. Дисгармонія міжфізичним і розумовим компонентами особового розвитку призводить до зниженняфункціональних можливостей школярів і виникнення негативних змін в їх здоров'ї.У зв'язку з цим в теорії і практиці фізкультурної освіти проблема гармонізаціїфізичного і розумового розвитку школярів є надзвичайно актуальною.
Об'єкт дослідження: процес фізкультурної освіти молодшихшколярів.
Предмет дослідження: організаційно-методичніаспекти гармонізації фізичного і розумового розвитку, що спрямовані назміцнення здоров'я молодших школярів, в процесі фізкультурної освіти.
Мета дослідження: розробити методику гармонізації фізичногоі розумового компонентів розвитку учнів молодшого шкільного віку, направлену надосягнення оздоровчого ефекту, в фізичному вихованні.
РОЗДІЛ I
СТАН ПИТАННЯ
1.1 Проблеми сучасної освіти
Однією з основнихпроблем сучасного стану освітньої системи є невідповідність її змістусуспільним і культурним вимогам, рівню розвитку науки, внутрішній логіці самоїсистеми освіти; відсутність дієвих механізмів оновлення змісту освітніхтехнологій.
Достатньо тривалий час дитина виступала як об'єкт, а не як суб'єктучбово-виховних дій. Учень при цьому представляється як свого родуінженерно-технологічний об'єкт, яким можна управляти за допомогою зовнішніхдій, стандартів та нормативів. В рамках даної моделі реалізовувалося уявленняпро те, що основною метою навчання є оволодіння певними знаннями, уміннями інавичками.
При цьому, якість засвоєння знань учня визначалась по тому, наскількивірно і міцно він запам'ятав, відтворив, зробив за зразком. На думкуМ.Н.Берулави [4] таке навчання не орієнтовано на формування навиківсаморозвитку особистості. Пізнавальна активність учня при цьому залишаєтьсяпоза увагою педагогів.
Однією з цілей чергового етапу реформування системи освіти є оволодіннякожною людиною базовими цивільними і культурними цінностями, його особистоюучастю в культурному і духовному житті країни. Для цього, на думку багатьохавторів [16, 18] необхідно підвищити якість освіти і її цілеспрямованість назадоволення особових запитів, потреб.
У зв'язку з цим виникає необхідність оновлення змісту освіти. Длявирішення цієї проблеми необхідно підтримувати ті позитивні тенденції врозвитку системи освіти, які вже склалися в умовах її реформування, серед них:переорієнтація освітнього процесу на оволодіння різними способами освоєннякультури учнів, розвиток у них навиків самостійної роботи і творчості; розвитокорієнтації на більш повне використовування освітніх можливостейсоціокультурного середовища та інші [41].
На новому етапі реформування оновленню піддається і зміст виховноїроботи. Особлива увага в концепції реформування [30] звертається на створенняумов для ефективних занять фізичною культурою і спортом.
Багато вчених [22, 24, 28] сходяться на думці, що криза державної системифізичного виховання і неготовність самої фізичної культури розвиватися позацією системою обернулися для суспільства рядом негативних наслідків, щовідобразилися у виключенні даного явища з життєдіяльності сучасної людини.
Таким чином, виникла необхідність перебудови системи фізичного вихованнядітей і молоді на основі принципів гуманістичної педагогіки і психології:посилення уваги до особистості кожної людини як вищої соціальної цінності,перетворення учня з об'єкту соціально-педагогічної дії педагога в суб'єктаактивної творчої діяльності на основі розвитку внутрішніх мотивів досамовдосконалення і самовизначення, формування у людини мотивації до різносторонньогоі гармонійного розвитку і тому подібне [7]. До числа перспективних напрямів вудосконаленні організації фізичного виховання дітей і молоді відноситьсяпереорієнтація на можливо більш повний облік індивідуальних морфофункціональнихособливостей людини в процесі їх фізичного виховання, на обов'язковувідповідність змісту фізичної активності щодо вікового розвитку людини іфундаментальним закономірностям цілеспрямованого перетворення їх фізичногопотенціалу, сприяючого у тому числі, збереженню і зміцненню здоров'я [24].
1.1.1 Процесзміцнення здоров'я в загальноосвітній школі
Відомо, щозміцнення здоров'я людини – проблема, далеко що вийшла за межі медичної науки. За твердженням рядувчених [9, 10], здоров'я залежить від відношення самої людини до цього даруприроди, від його способу життя, поведінки. „Ніхто і ніщо не зможе допомогтизберегти здоров'я, примножити його або, навпаки, втратити, як це роблять самілюди” – відзначає Л.І.Лубишева [22]. Останнім часом обґрунтовану тривогувикликає стан здоров'я дітей України. За даними фахівців, приблизно 90% дітеймають відхилення у фізичному і психічному здоров'ї; 30-35% дітей, вступають дошколи, вже з хронічними захворюваннями; за роки навчання в школі в 5 разівзростає число порушеньзору і постави,в 4 рази збільшується кількість порушень психічного здоров'я, в 3 разизбільшується число дітей із захворюваннями органів травлення [30].
Фахівці відзначають [8], що однією з головних причин зростаннязахворюваності дітей і підлітків є низька ефективність занять з фізичноїкультури, що проводяться в учбових закладах.
Погіршення здоров'я школярів в значній мірі пов'язано з надмірноюінтенсифікацією учбового процесу, постійним збільшенням об'єму учбовихнавантажень, перевантаженнями і перевтомою. Негативний вплив надає не тількифорсоване, але і понижене по рівню вимог навчання дитини, що позначається наемоційному стані, поведінкових особливостях, пізнавальних інтересах, а також наздоров'ї, на адаптивних можливостях учнів. Сучасна система освіти не враховуєпроблеми соматично-ослаблених дітей. Недооблік функціонального стану учня,ослабленого перенесеними захворюваннями, може привести до негативних наслідків,що виявляються не тільки в погіршенні успішності, але і в погіршенні стануздоров'я. Останнім часом були опубліковані роботи [1], які вказують на вираженунегативну дію надмірного навантаження і інтенсифікацію учбового процесу вшколах нового зразка на стан здоров'я і формування репродуктивної функціїдівчаток.
Таким чином, виявляється необхідність в розробці комплексу заходів, якібудуть сприяти збереженню і зміцненню здоров'я дітей. В них мають реалізуватисьваріативні соціальні і освітні програми, спрямовані на формування звичокздорового способу життя, а також зміну змісту і форм фізичного виховання,перетворюючи його на дійсну міру охорони здоров'я і гармонізації особистості.
1.1.2 Проблема гармонізації особистості в системі освіти
Серед соціально-культурних проблем, що стоять перед нашим суспільством,виділяється проблема формування всебічно розвиненої особистості. В основіхарактеристики особистості лежать три провідні ознаки: гармонійний розвиток,тобто досягнення адекватного індивідуального рівня розумового, фізичного,трудового, етичного і естетичного розвитку людини в їх взаємозв'язку; соціальнаактивність людини; готовність до високоефективної професійної діяльності [25].
Про гармонійне виховання багато писали педагоги і філософи минулого. Вжев Стародавній Греції (V-IV ст. до н.е.), вАфінській рабовласницькій республіці була поставлена задача виховуватичоловіків, у яких гармонійно поєднувалися б фізичний, розумовий, етичний іестетичний розвиток. Якщо в системі античного виховання малася на увазівідповідність розвитку всіх духовних і фізичних сил людини, що створюють йогокрасу і досконалість, то в подальшому стало наголошуватися значення вихованняхарактеру людини і його відношення до людей, суспільства.
Чермит Д.Д. та співавтори [40] дають визначення поняттю „гармонія” –як стану системи, при якому виявляються згода, відповідність, і врівноваженість.Цей стан цілісної динамічної системи, який забезпечує взаємозв'язком симетрії іритму, при якому рух до нового стану здійснюється за допомогою збереженнядосягнень попереднього стану.
На думку І.І. Брехмана [6], Б.І. Додонова [12] поняття „гармонія” можебути віднесене до будь-якої системи, що має функціональну єдність івзаємозв'язок рівнів, у тому числі і до людини, оскільки єдність підсистемлюдини доведені в працях багатьох учених.
В історії суспільного розвитку, фізкультури і спорту завжди важлива рольналежала формуванню фізичних і психічних якостей людського роду. Умілевикористовування засобів фізичної культури сприяє вихованню фізичної, розумовоїі психічної гармонії людського розвитку особистості. Ще в роботах П.Ф.Лесгафта, видатного основоположника вітчизняної науки про фізичне виховання,однією з ведучих ідей був гармонійний розвиток людини, фізичної і духовної, задопомогою фізичних вправ [20].
Фахівці вважають, що розвиток фізичних можливостей людини невіддільнийвід функціонування його особових характеристик, фізкультурна діяльність неповинна обмежуватися тільки розвитком і формуванням тілесних характеристиклюдини, а повинна визначаться, і знаходиться в тісному взаємозв'язку з йогорозумовою діяльністю [7].
Сьогодні не можна знайти жодної сфери людської діяльності, не пов'язаноїз фізичною культурою, оскільки фізична культура і спорт – загальновизнаніматеріальні і духовні цінності суспільства в цілому і кожної людини окремо.Історично фізична культура складалася, перш за все, під впливом практичнихпотреб суспільства в повноцінній фізичній підготовці підростаючого покоління ідорослого населення до праці [27]. Разом з тим, у міру становлення системиосвіти і виховання фізична культура ставала базовим чинником формування руховихумінь і навиків. Якісно нова стадія осмислення суті фізичної культуризв'язується з її впливом на духовну сферу людини як дієвого засобуінтелектуального, етичного, естетичного виховання.
Як відзначають деякі автори [32, 17], фізична культура, на відміну від іншихсфер культури, сполучає категорії соціального і біологічного в людині в єдинеціле і є сферою їх гармонізації, областю ціннісно-орієнтованого дозволупостійно відтворних суперечностей між ними. Це підтверджується і взаємозв'язкомтілесного і духовного в людині, де головним є принцип їх єднання, цілості ігармонії. Таким чином, „гармонія і фізичного і духовного – їх нерозривна єдність, повинна бути основноюметодологічною позицією в підході до процесу освоєння і вдосконалення людиноюцінностей фізичної культури” [28] .
Як наголошувалося раніше, реформа загальноосвітньої школи визначилапріоритет цілісного розвитку особи, і тим самим поставила під сумнів колишніустановки на виховання лише окремо взятих якісних властивостей і особливостейшколярів.
Лубишева Л.І. [22], І.А. Рибакова [34] та інші відзначають, що традиційнопроцес фізичного виховання в школі зводився до фізичної підготовки черезформування фізичних якостей, рухових умінь і навичок учнів, тобто акцентробився на біологічному, руховому аспекті розвитку індивіда. В той же час рядістотних компонентів фізичного виховання не враховувався або враховувався внезначному ступені. До них можна віднести знання в області теорії і методикифізичного виховання, особистої гігієни, психології і фізіології руховоїдіяльності, формування мотивації до занять фізкультурою, індивідуальніпоказники особистості учнів. У ряді індивідуальних показників особливе місцезаймають особові характеристики у взаємодії з біологічними схильностями іособливостями формуючого середовища. Розвиток фізичної культури як соціальногофеномена пов'язаний з проблемою формування фізичної культури особистості. Усвою чергу проблема формування особистості у сфері фізичної культури, якрахують А.П. Матвєєв [25], О.Г. Качеров [16], є проблема вдосконаленняфізкультурної освіти.
Лубишева Л.І. [22] стверджує, що особовий рівень освоєння цінностейфізичної культури визначається знаннями людини в області фізичноговдосконалення, руховими уміннями і навичками, здібністю до самоорганізаціїздорового стилю життя, соціально-психологічними установками, орієнтацією назаняття фізкультурно-спортивною діяльністю.
В роботах багатьох авторів [34] йде мова про необхідність розробки новогозмісту фізичного виховання, зокрема, його переорієнтація на освітню спрямованість.
На необхідність здійснення взаємозв'язку розумового і фізичного розвиткувказує В.К. Бальсевич [18]. Однією з основних задач він бачить формуванняусвідомленої потреби в освоєнні цінностей здоров'я, фізичної культури і спорту;освоєння ними інтелектуальних, технологічних, етичних, етичних і естетичнихцінностей фізичної культури. Тобто усвідомлення життєвої важливості регулярнихзанять фізичними вправами забезпечується успішністю розвитку інтелектуальногокомпоненту фізичної культури і спорту.
Основним засобом досягнення мети фізичного виховання в школі є формуваннявсебічно розвиненої особистості, автори бачать в оволодінні школярами основамиособистої фізичної культури: в єдності знань, потреб і мотивів, оптимальномурівні здоров'я, фізичному розвитку, різносторонньому розвитку руховихздібностей. А, суть перебудови фізичного виховання, на їх думку, полягає ворієнтації учня не тільки на засвоєння готових знань і умінь, але і наоволодіння способами фізкультурно-оздоровчої діяльності, на розвитокпізнавальних сил і творчого потенціалу дитини.
На необхідність використовування діяльнісного підходу в процесі фізичноговиховання указує І. А. Рибакова [34], пропонуючи посилити освітню спрямованістьуроків фізичної культури з виділенням освітніх компонентів.
Погадаєв Г.І. [31], провівши аналіз існуючих концепцій з фізичноговиховання, прийшов до висновку, що всі вони, так чи інакше, орієнтують дитинуна майбутню професійну діяльність.
Проте, Л.І. Лубишева [22] і Ю.М. Ніколаєв [28] вважають, що фізкультурневиховання переслідує більш широкі цілі – виховання особистості через культуру, за допомогою освоєнняціннісного потенціалу фізичної культури. Таким чином, фізкультурне виховання –це, перш за все педагогічний процес формування фізкультурної особистості.
Основоположним принципом фізичноговиховання, вважають автори, є єдність інтелектуального, світоглядного ірухового компонентів.
Зміст фізкультурного виховання повинен включати три основні напрями:соціально-психологічне, інтелектуальне і рухове (тілесне) виховання.
Суть соціально-психологічного виховання зводиться до процесуформування життєвої філософії, переконаності, потребнісно-діяльнісноговідношення до освоєння цінностей фізичної культури. Зміст інтелектуального вихованняприпускає можливість формування у людини комплексу теоретичних знань, щоохоплюють широкий спектр філософських, медичних та ін. аспектів, тіснопов'язаних з фізкультурними знаннями, відзначає Д.К. Ендрюс [42]. Специфічначастина фізкультурного виховання містить вирішення рухових задач:формування фізичних якостей, умінь і навиків управління, а також можливостейраціонального використовування фізичного потенціалу.
Отже, фізкультурна діяльність не повинна обмежуватися тільки розвитком іформуванням тілесних характеристик людини, а повинна визначатися і знаходитисяв тісному взаємозв'язку з його інтелектуальною діяльністю. Тим більше що,останнім часом встановлений виразний взаємозв'язок між порушеннями в станіздоров'я дітей з їх розумовим і фізичним розвитком. Є дані про те, що зміцненняздоров'я може бути пов'язано з оптимізацією рівнів розумового і фізичногорозвитку.
Таким чином, видно, що необхідність пошуку нових підходів, що заявляєтьсяв опублікованих концепціях, до рішення проблеми гармонізації розвитку учнів впроцесі фізкультурної освіти, здійснюється лише на теоретичному рівні. Разом зтим, відсутні науково-обґрунтовані підходи по практичній реалізації комплексузаходів, спрямованих на вирішення даної проблеми.
1.1.3 Технологічніпідходи співвідношення фізичного і розумового розвитку школярів
Побудова іреалізація цілісного учбового процесу на основі гармонізації фізичного ірозумового компонентів розвитку неможлива без здійснення функції управління цимпроцесом.
Процес управління – це безперервна послідовність дій, здійснюванихсуб'єктом управління, в результаті яких формується і змінюється образкерованого об'єкту, встановлюються цілі спільної діяльності, визначаютьсяспособи їх досягнення, розділяються роботи між її учасниками, та інтегруютьсяїх зусилля [39].
Основними функціями управління викладача фізичної культури є: планування,організація, регулювання і контролю. Будь-яка педагогічна діяльність, яквідомо, здійснюється в педагогічній системі. Внутрішньою якістю педагогічноїсистеми є технологічність, яка визначає її можливості і підпорядковує строгійорганізаційній і управлінській логіці. Головне призначення технології –одержати гарантований результат, тобто так організувати педагогічний процес,щоб в результаті досягти поставленої мети.
Проблемою гармонізації фізичного і розумового компонентів в процесіфізичного виховання школярів займаються багато вітчизняних і зарубіжнихсуспільних діячів, педагогів і вчених. Як один з дієвих засобів, сприяючихусесторонньому розвитку людини і зміцненню здоров'я, вони пропонують використовуватирухливі ігри в системі навчання і виховання. Виховне значення рухливих ігор незводиться до розвитку тільки фізичних якостей, таких як швидкість, спритність,сила, витривалість, гнучкість. Розвиваються також інтелектуальні якості:спостережливість, пам'ять, логічне мислення і кмітливість. Ігри мають сюжетнуформу, є простір для уяви і артистизму, елементів танцю, співу і так далі, щоформує естетичне світосприймання [21].
Соловйов B.H. [35] вказує на необхідність пошуку оптимального варіанту руховогорежиму, як засобу профілактики порушень здоров'я і підтримки на належному рівнірозумової і фізичної працездатності школярів в умовах загальноосвітньої школи.Він пропонує використовувати регулярні заняття в спортивних секціях приоптимальному фізичному навантаженні, відповідно до статі і віку, як засобу,який сприяє підвищенню фізичного розвитку, розумової працездатності іуспішності дітей і молоді.
Берулава М.Н. [4] пропонує впровадити в систему утворення інтегральноїмоделі навчання, спрямованої на створення таких форм, змісту і методів навчанняі виховання, які забезпечать ефективне розкриття індивідуальності дитини – їїпізнавальних процесів, особових якостей, створення таких умов, при яких вонасхоче вчитися, буде особисто зацікавлена в тому, щоб сприймати, а невідштовхувати виховні дії.
У дитини, у міру її розвитку, підвищуються здібності до довільноїпсихічної саморегуляції і самоконтролю. Овчарова Р.В. [29] вказує нанеобхідність розвитку довільності, у тому числі і в руховій сфері, що виражаєтьсяв умінні довільно направляти свою увагу на м'язи, що беруть участь в русі;умінні розрізняти і порівнювати м'язові відчуття; уміння визначати відповіднийхарактер відчуттів (напруга – розслаблення, тяжкість – легкість та ін.),характер рухів які супроводжують ці відчуття (сила – слабкість, різкість –плавність, темп, ритм); уміння змінювати характер рухів, спираючись на контрольсвоїх відчуттів.
Оскільки фізкультурне виховання – це, перш за все, педагогічний процесформування фізкультурної особистості, В.І. Столяров [36] основними показникамифізичної культури як властивості і характеристики окремої людини бачить: втурботі людини про підтримку норми і вдосконалення фізичного стану, різних йогопараметрів; в різноманітті засобів, що використовуються для цієї мети, умінніефективно застосовувати їх; в рівні знань про організм, про фізичний стан, прозасоби дії на нього і методи їх вживання; в ступені орієнтації на турботу просвій фізичний стан; в готовності надати допомогу іншим людям в їх оздоровленні,фізичному вдосконаленні. Для цього, вважає автор, необхідна наявністьвідповідних знань, умінь і навиків.
Аналізуючи вищевикладене можна зробити висновок. На практичному рівні,фахівці пропонують використовувати окремі методичні підходи до організації учбовогопроцесу, які, на їх думку, сприятимуть гармонійному розвитку учнів. Всі вони,як правило, зводяться до формування високого рівня інтелекту школярів, доактивізації пізнавальної діяльності в процесі занять фізичною культурою,розвитку окремих особових властивостей, що проявляються уфізкультурно-спортивній діяльності. Теоретичні знання служать основоюоволодіння свідомими і міцними навиками.
Разом з тим, ми припускаємо, що гармонізації розвитку школярів внавчальному процесі з фізичної культури сприятиме оптимальне співвідношеннязасобів інтелектуального, рухового і оздоровчого характеру, що зрештою робитимевплив на процес зміцнення здоров'я учнів.
/>
РОЗДІЛ ІІ
МЕТОДИКА, ОРГАНІЗАЦІЯ І КОНТИНГЕНТ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Мета ізавдання дослідження
У зв'язку зіснуючими в теорії і практиці фізичного виховання суперечностями міжтеоретико-методологічними підходами, що є у сфері фізичної культури, інедостатньою розробленістю засобів і методів фізкультурної освіти, щовраховують особисті чинники розвитку молодших школярів, перед нами булапоставлена МЕТА: розробити методику гармонізації розумового і фізичногокомпонентів розвитку учнів молодшого шкільного віку, що направлена надосягнення оздоровчого ефекту.
Відповідно до мети дослідження необхідно було вирішити наступні ЗАДАЧІ:
1. Дослідити особливості розвитку особистих властивостей (що проявляютьсяу фізкультурно-спортивній діяльності), фізичній підготовленості, успішності,динаміку показників здоров'я у молодших школярів.
2. Дослідити залежність шкільної успішності, фізичної підготовленості ізахворюваності учнів молодшого шкільного віку за роками навчання.
3. Розробити оптимізаційну модель побудови здоров’язберігаючого навчального процесу з фізичноїкультури.
4. Розробити методику гармонізації фізичного і розумового компонентіврозвитку молодших школярів, спрямовану на досягнення оздоровчого ефекту.
2.2 Методидослідження
Вирішенняпоставлених задач визначило вибір наступних МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ:
1.Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел.
2.Педагогічне тестування.
3.Анкетування.
4.Методи математичної статистики.
2.2.1 Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел
Вибір літературних джерел визначався вивченням проблеми шкільної фізичноїкультури.
Вивчення стану викладання фізичної культури в загальноосвітніх школаханалізувалося на основі опублікованих статей в журналах і наукових збірках.Загальний об'єм літературних джерел – 42.
Для визначення успішності досліджуваного контингенту проводився аналізпоточної учбової документації (класних журналів) з метою виведення середньогоарифметичного бала успішності кожного школяра, що включає успішність з 4-хпредметів: рідна мова, читання, математика, Я і Україна.
Для визначення рівня здоров'я учнів і виявлення характеристикизахворюваності аналізувалися медичні картки учнів молодших класів ЗОШ І-ІІІступенів № 2 м. Борщева. Показник захворюваності визначався кількістю випадківзахворювання грипом і ГРЗ за період спостереження в групах.
Р= кількість випадків х 100;
число спостережених
Де Р – показник захворюваності.
Рівень здоров’я визначався:
– низький (більше 2-х випадків захворювання в рік);
– високий (2 і менше захворювань в рік)
2.2.2 Педагогічне тестування
Педагогічне тестування проводилося для визначення рівня фізичноїпідготовленості учнів молодшого шкільного віку. За основу бралися контрольнінормативи (тести), рекомендовані типовою навчальною програмою з фізичноговиховання з направленим розвитком рухових здібностей [39]. Шляхом тестуваннявизначався рівень розвитку:
•швидкісних здібностей: біг на 30 метрів з високого старту (хлопчики,дівчатка). В забігу брали участь не менше двох чоловік, час визначався зточністю до 0,1 секунди;
•швидкісно-силових здібностей: стрибок в довжину з місця (хлопчики,дівчатка). З трьох спроб кращий результат йшов в залік, довжина визначалася всантиметрах.
•координаційних здібностей: човниковий біг 3x10 метрів (хлопчики,дівчатка), Результат фіксувався з точністю до 0,1 секунди;
•силових здібностей: підтягування на високій (хлопчики) і низькій(дівчатка) перекладині. Результат визначався кількістю правильних виконань цієївправи;
•гнучкості тулуба: нахил вперед з положення сидячи на підлозі (хлопчики,дівчатка). Відстань між п'ятами піддослідного дорівнювала 20-30 см.
•витривалості: шестихвилинний біг (хлопчики, дівчатка). Біг виконувався вспортивному залі по розміченій доріжці, в забігу одночасно брало участь по 6-8чоловік. Результат визначався в метрах.
Перед початком кожного тестування в класах проводилася розминка, щоскладається з бігу і загальнорозвиваючих вправ на всі групи м'язів. Тестуванняпроводилося в стандартних умовах спортивного залу.
2.2.3 Анкетування
Для визначення властивостей особистості, що проявляються молодшимишколярами в процесі фізкультурно-спортивної діяльності, використовуваласяанкета (додаток 1), запропонована Л.С. Солнцевою та В.В. Медвєдєвим імодифікована С.В.Барбашовим.
При заповненні анкети вчителю потрібно було дати кількісний вираз ступенюрозвитку кожної особистісної якості у вигляді бальної оцінки від 1 до 10кожному учню класу, враховуючи, що 10 балів – найвищий ступінь вираженостіособової якості, 8-9 – висока, 5-7 – середня, 2-4 – низька, 1 – відсутністьданої якості. Для оцінювання було запропоновано 21 особову якість.
В заповненні анкети брали участь вчителі, які проводили уроки впочаткових класах.
Для оцінки рівня освіченості молодших школярів використовувався тестфізкультурно-валеологічної освіченості (ТФВО), розроблений Н.В. Матюніною, С.В.Барбашовим (додаток 2-3), що відноситься до тестів шкільних досягнень ірозрахований на визначення навчальних успіхів учнів в області знань і уявленьпро фізичну культуру і спорт.
2.2.4 Методи математичної статистики
Математична статистика застосовувалася для обробки матеріалу, одержаногов результаті досліджень. При цьому визначалися наступні параметри:
х — середнє арифметичне;
а — середнє квадратичне відхилення;
t — критерій Стьюдента;
Р — рівень значущості.
2.3 Організація і контингент дослідження
Дослідження проводилися в період з 2007 по 2008 навчальний рік на базіЗОШ І-ІІІ ступенів №1 та №2 м. Борщева. В дослідженні взяли участь 100 дітей,які навчались в 1-2-х класах. У склад експериментальної групи увійшло 50 учнів– 24 учня першого класу і 26 учнів 2 класу – (школа №2), і контрольної – 50учнів. З них 27 учнів першого класу і 23 учня другого класу(школа №1).
РОЗДІЛ ІІІ
ДОСЛІДЖЕННЯОСОБЛИВОСТЕЙ ФІЗИЧНОГО І РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ І ДИНАМІКИ ПОКАЗНИКІВ ЗДОРОВ'ЯУЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ
3.1 Дослідження особливостей прояву особистих властивостей молодшихшколярів в процесі фізкультурно-спортивної діяльності
В результатіаналізу науково-методичної літератури була досліджена проблема розвитку окремихособистих властивостей в процесі занять фізичною культурою і спортом.
Особисті властивості – це індивідуально-психічні особливості особистості,що відрізняють людей один від одного і визначають їх психологічні таіндивідуальні відмінності (здібності, потреби, мотиви, темперамент).
За визначенням властивостей особистості була використана анкета,запропонована Л.С. Солнцевою, В.В. Медвєдєвим і модифікована С.В.Барбашовим(додаток 1). Вчителям пропонувалося оцінити кожного школяра за 21-ю особовоювластивістю. В результаті анкетування були одержані кількісні характеристикисформованості особових властивостей молодших школярів.
За час навчання вмолодших класах у дітей відбуваються зміни в розвитку особистих властивостей,це відноситься і до прояву їх в процесі занять фізичною культурою.
При комплексному аналізі прояву особистих властивостей уфізкультурно-спортивній діяльності молодшими школярами за роками навчання,спостерігається тенденція (на статистично достовірному рівні при Р
Фізична підготовленість, як особистісна властивість, збільшується від 6,0в 1-у класі до 7,98 в 2-у класі. Дану тенденцію можна пояснити специфічністюособистої властивості, що формується в процесі фізкультурно-спортивноїдіяльності. Окрім цього, збільшення показників спостерігалося в прояві техніки,правильності виконання дій (від 6,4 – в 1-у, до 7,2 – в 2-у класі).
Збільшення глибини знань школярів, що проявляються в процесі занятьфізичною культурою (4,87 – в 1-у класі, і 6,3 – в 2-у) підтверджує думкуфахівців [5] про те, що молодший шкільний вік – вік інтенсивногоінтелектуального розвитку. Спостережливість і допитливість, на думку авторів,повинні інтенсивно розвиватися в молодшому шкільному віці, оскільки це вік,коли відбувається перехід від мимовільного сприйняття до цілеспрямованогоспостереження. У досліджуваних нами школярів простежується збільшення ступеняпрояву цих властивостей від 1-го до 2-го класу.
Від 1-го до 2-го класу в учнів збільшується ступінь прояву працьовитості(від 6,5 до 7,19), що вказує на те, що до 2-го класу дитина досягає результатіву фізкультурній діяльності не стихійно, а проявляючи цілеспрямовані зусилля і працю.
Молодший шкільний вік – час активного формування механізмів самооцінки. Удосліджуваних школярів спостерігалося збільшення ступеня прояву самокритичностівід 1-го до 2-го класу (5,5 – в 1-у і 6,08–в 2-у класі).
Розвиток сміливості і наполегливості в молодшому шкільному віці, залежитьвід зовнішньої стимуляції, що проявляється з боку дорослих, оскільки в цьомувіковому періоді вольові прояви ще недостатньо стійкі. При правильнійорганізації учбового процесу до кінця молодшого шкільного віку учні можутьпроявляти наполегливість, рішучість, стають більш дисциплінованими,витривалими. При дослідженні прояву сміливості, наполегливості,дисциплінованості, виявилося, що в процесі фізкультурно-спортивної діяльностітака властивість особистості як наполегливість залишалася практично наоднаковому рівні в 1-у (6,43), в 2-у класах (6,66); прояв сміливості мавтенденцію до розвитку тільки до 2-го класу (від 6,57 до 7,56);дисциплінованість погіршилася від 7,13 в 1-у класі до 6,42 в 2-у класі. Подібнеявище свідчить про те, що на уроках фізкультури вчителі недостатньо надавалиувагу розвитку вольових властивостей молодших школярів.
Прояв акуратності у школярів підвищується (від 6,27 в 1-у класі до 7,81 в2-у). Проте емоційність має тенденцію до зниження (від 6,73 в 1-у до 6,28 в 2-у класі).
Аналіз розвитку властивостей особистості молодших школярів, щопроявляються у фізкультурно-спортивній діяльності, показав, що традиційнийучбовий процес з фізичної культури не здійснює цілеспрямованої дії наформування особових властивостей дитини. Позитивну динаміку проявили лише тівластивості особистості, формування яких відповідає віковому періоду (глибиназнань, самокритичність) і ті, які безпосередньо пов'язані зфізкультурно-спортивною діяльністю (фізична підготовленість, тактичнагнучкість, рухова техніка). Таким чином, для того, щоб процес з фізичноїкультури дійсно був засобом всебічного і гармонійного розвитку учнів, вінповинен бути організований так, щоб в ньому цілеспрямовано розв'язувалисязадачі, як фізичного, так і психічного розвитку учнів: формуванняемоційно-вольової, пізнавальної, мотиваційно-потребнісної, соціально-ціннісної(етичної, естетичної) сфер особистості.
3.2Дослідження розумового компоненту розвитку молодших школярів
3.2.1 Дослідження шкільної успішності учнів молодших класів
Розумовий компонент розвитку є відповідальним за результатиінтелектуальної діяльності людини. Діагностика розумового компоненту розвиткуздійснювалася шляхом визначення середнього бала шкільної успішності, що далозмогу охарактеризувати здібності молодших школярів, уміння і навички, якісформувалися в процесі навчання. В результаті аналізу документальних джерел(класні журнали), був виявлений середній бал шкільної успішності кожногошколяра, що включає успішність по чотирьох предметах: читанню, рідній мові,математиці і Я і Україна. Найвищий показник шкільної успішності спостерігаєтьсяв 1-у класі, до 2-го класу він знижується до 3,9 %. Даний факт знаходитьпідтвердження в роботах Л.І.Божович [5].
У першокласниківпоказники успішності в II півріччі на 4,2 % гірші, ніж в I півріччі, в 2-мукласі відбуваються незначні зміни в результаті навчання між I і II півріччями.
Даний фактвідповідає твердженням Р.С. Немова [26], в яких вказується на те, що причинамизниження успішності першокласників є, по-перше, процесом їх адаптації доучбової діяльності, де поглиблена і продуктивна робота вимагає від нихпосидючості, заборона емоцій, зосередженості, підтримки уваги на уроках, атакож саморегуляції поведінки. Багатьом першокласникам, на думку автора, явноне вистачає сили волі для того, щоб постійно підтримувати себе в певному стані,управляти собою протягом довгого часу. Другою, не менше важливою причиною є те,що багато дітей приходять в школу не тільки не підготовленими до нової соціально-психологічноїролі, але і із значними індивідуальними відмінностями в мотивації, знаннях,уміннях і навичках, що робить навчання для одних дуже легкою, нецікавоюсправою, для інших надзвичайно важким (і внаслідок цього також нецікавим) ілише для третіх, які не завжди складають більшість, – таким, що відповідають їхздібностям.
Таким чином, проведений нами аналіз успішності молодших школярівпідтверджує встановлені факти зниження успішності учнів від 1-го до 2-го класу.
3.2.2 Дослідження фізкультурно-валеологічної освіченості молодшихшколярів
Для визначення навчальних досягнень в області знань і уявлень про фізичнукультуру, спорт, оздоровчу діяльність і загальну освіченість молодших школяріввикористовувався тест фізкультурно-валеологічної освіченості (ТФВО),розроблений Н.В. Матюніною, та С.В. Барбашовим (додаток 2-3).
В результатіпроведеного тестування були одержані абсолютні показники фізкультурно-валеологічноїосвіченості учнів 1-2-х класів. Середнє значення рівня ФВО в 1-у класі складає17,3 бали, в 2-у – 30,6 бали. Порівнюючи одержані результати з нормованими показникамиТФВО молодших школярів, виявилося, що абсолютні показники ФВО в учнів 2-ихкласів ЗОШ № 1 м.Борщова відповідають середньому нормативному рівню, а в учнів1-х класів – нижче середнього. Одержані дані свідчать про те, що, ймовірно, вдошкільних установах, після закінчення яких діти приходять в школу, фізкультурно-валеологічнійосвіті не приділяється належної уваги. Проте традиційний загальноосвітнійпроцес сприяє формуванню в учнів 2-х класів середнього рівняфізкультурно-валеологічної освіченості.
Досліджуючи динаміку абсолютних показників ФВО за період навчання впочатковій школі, слід зазначити про їх значний приріст (55,5%) від першого додругого року навчання. Це свідчить про високий ступінь навчання школярів,характерної для дітей на початку навчання.
При порівнянні абсолютних показників ТФВО учнів 1-2-их класів ЗОШ №1 м.Борщова з результатами учнів молодших класів ЗОШ №2 видно, що рівень ФВОпершокласників ЗОШ №2 достовірно вищий (р0,05) .
Результати проведеного тестування фізкультурно-валеологічної освіченості говорять пронаявність середнього рівня ФВО в учнів 2-х класів і нижче середнього – в учнів1-х класів.
3.3Дослідження змін фізичної підготовленості молодших школярів
Для оцінкифізичного компоненту розвитку школярів необхідною дією є визначення рівняфізичної підготовленості [13].
Аналіз науково-методичної літератури показав, що в контроль фізичноїпідготовленості школярів необхідно включати контрольні вправи, щохарактеризують рівень базових якостей (швидкісних, силових, швидкісно-силовихздібностей, гнучкості, витривалості).
Контрольні випробування проводилися для визначення стану фізичногокомпоненту розвитку школярів третіх класів. За основу оцінювання бралисяконтрольні нормативи (тести), рекомендовані типовою учбовою програмою зфізичного виховання із спрямованим розвитком рухових здібностей [39]. Оцінювавсярівень розвитку:
•швидкісних здібностей: біг на 30 метрів;
•координаційних здібностей: човниковий біг 3x10 метрів;
•швидкісно-силових здібностей: стрибок в довжину з місця;
•витривалості: шестихвилинний біг;
•гнучкості: нахил вперед з положення, сидячи на підлозі.
Після проведених контрольних випробувань були одержані показникиабсолютних значень розвитку рухових якостей і середньорічні темпи прироступоказників учнів 2-их класів (табл. 3.1)
Таблиця 3.1
Абсолютнізначення і показники приросту фізичної підготовленості учнів 2-го класу ЗОШ №2за навчальний рікПоказники Хлопці Дівчата Біг 30 м., с
Початок навч. року
Кінець навч. року
6,1±0,4
5,9±0,4
6,4±0,4
6,1±0,4 приріст, % 3,3 4,8
Човниковий біг
3´10 м, с
Початок навч. року
Кінець навч. року
8,8±0,7
8,7±0,5
9,1±0,5
9,1±0,4 приріст, % 1,1 Стрибок в довжину з місця, см
Початок навч. року
Кінець навч. року
153,9±18,1
162,6±18,3
134,4±24,0
145,9±14,2 приріст, % 5,5 8,2 6-хв. біг, м
Початок навч. року
Кінець навч. року
1095,1±110,4
1172,1±124,2
1094,9±136,7
1020,8±104,8 приріст, % -2,0 2,3 Нахил вперед з положення сидячи на підлозі, см
Початок навч. року
Кінець навч. року
6,4±4,0
7,0±5,1
11,5±5,6
13,2±7,8 приріст, % 8,9 13,8
Зіставляючи одержані результати з нормативами, представленими в програміфізичного виховання, можна відзначити, що початковий рівень розвитку руховихякостей у хлопчиків і дівчаток в прояві швидкісних, швидкісно-силовихздібностей і гнучкості, в більшості випадків відповідає середньому нормативномурівню фізичної підготовленості для учнів 7-8-річного віку, а витривалість ікоординаційні здібності – високому рівню підготовленості.
При порівнянні показників приросту в розвитку швидкісних якостей івитривалості, були одержані наступні результати. Середньорічний прирістпоказників швидкості у хлопчиків 2-го класу середньої школи №2 складає 3,3%. Удівчаток спостерігається ідентична тенденція змін темпів приросту (4,81%).
На фоні не високого рівня розвитку координаційних здібностей утретьокласників наголошується приріст показників до закінчення навчального рокуу хлопчиків лише на 1,1%, у дівчаток – не змінюється.
Абсолютний приріст показника розвитку гнучкості у хлопчиків 2-го класусклав 8,9%. Аналізуючи темпи приросту гнучкості у дівчаток, спостерігаєтьсязростання показників від 11,5 см на початку навчального року до 13,2 см –вкінці. Середній абсолютний показник приросту склав відповідно – 13,8 %
Вивчивши рівні розвитку фізичних якостей учнів 2-х класів булипідтверджені дані, одержані в результаті порівняння середніх показниківрозвитку рухових здібностей з нормативами. Так, у більшості молодших школярів2-го класу – середній рівень розвитку швидкості, швидкісно-силових здібностейта гнучкості, високий рівень розвитку координаційних здібностей і витривалості.
Таким чином, можна зробити висновок, що у школярів молодших класів, якихми досліджували, спостерігаються початкові середні показники розвиткушвидкісних, швидкісно-силових здібностей і гнучкості. Високі показники розвиткукоординаційних здібностей і витривалості.
3.4 Дослідження показників здоров'я молодших школярів
Аналізу піддалися учні, які мали захворювання грипу і ГРЗ, кількісна характеристиказахворюваності і їх зміни на різних етапах початкового навчання.
Одним з показників, що характеризують прояв опірності організму школярівдо несприятливих чинників зовнішнього середовища, є захворюваність органівдихання, яка займає перше місце в числі загальної захворюваності [14].
Таблиця 3.2
Захворюваністьучнів молодших класів ЗСШ №2 м. Борщова за 2007-2008 навчальний рік
Захворюваність
(хвороб на 100 дітей) Клас Середнє значення 1 2 93,1% 94,0% 93,5 %
Досліджуючи захворюваність у молодших школярів ЗСШ №2 (табл. 3.2) було виявлено збільшенняданого показника від 1-го до 2-го класу,що може бути, на думку А.Г. Сухарьова [37], одним з чинників прояву адаптаціїучнів до умов шкільного навчання. Так, якщо в 1-му класі захворюваність на 100дітей складала 93,1%, в 2-му – 94,0% випадків хвороб на 100 дітей.
Аналіз кількісної характеристики захворюваності показав, що до закінченнянавчання в початковій школі в учнів 2-х класів спостерігається більш високий„індекс здоров'я” (число дітей, що не зверталися в поліклініку з приводузахворювання), ніж у учнів 1-х класів (в 1-му класі склав 42,3%, в 2-му –51,5%). Разом з цим зменшувалося число дітей, що хворіли в 2 рази (від 15,4% в1-му класі до 10,4% – в 2-му класі).
Таким чином, результати аналізу зміни захворюваності молодших школярівЗСШ №2 м. Борщова відповідають думці фахівців про її зниження до закінченнянавчання в початкових класах, внаслідок адаптації дітей до учбового процесу івиражається в підвищенні опірності організму до несприятливих чинниківзовнішнього середовища.
При спробі порівняти одержані показники захворюваності з результатамидосліджень інших авторів ми зіткнулися з тим, що опубліковані внауково-методичній літературі дані носять дещо суперечливий характер. В учнів1-2-х класів ЗСШ №2 захворюваність грипом і ГРЗ в середньому за навчальний ріксклала 93,5% випадків захворювання на 100 дітей.
На рівень захворюваності, загалом, і органів дихання, зокрема, впливаєбезліч чинників: наявність або відсутність спалаху епідемії грипу; регіон, депроводиться дослідження (кліматичні, екологічні, соціально-економічніособливості); рік проведення дослідження, особливості організації навчальногопроцесу як загальноосвітнього, так і фізкультурного та інші. У зв'язку з цим,на наш погляд, дослідження динаміки показників здоров'я на учнях однієї і тієїж вибірки буде більш об'єктивним.
3.5Дослідження залежності фізичного і розумового компонентів розвитку і показниківздоров'я молодших школярів
3.5.1 Дослідження залежності фізичної підготовленості, успішності ізахворюваності молодших школярів
Для побудови оптимального навчального процесу з фізичної культури, якийсприятиме досягненню оздоровчого ефекту і гармонійного розвитку школярів,необхідно, перш за все, виявити – яким чином співвідносяться компонентифізичного і розумового розвитку з показниками здоров'я в учнів у традиційнійсистемі фізичного виховання. Існування взаємозв'язку між данимихарактеристиками підтверджено результатами досліджень багатьох авторів [19, таін.].
На першому етапі дослідження здійснювалося вивчення співвідношенняпоказників здоров'я з показниками фізичної і розумової підготовленості всіхмолодших школярів не залежно від етапу початкового навчання. Рівень фізичноїпідготовленості визначався і диференціювався за шкільними програмними тестами[31], розумова підготовленість визначалася середніми показниками шкільноїуспішності (поточні оцінки по предметах), рівень здоров'я – за індексомздоров'я і показником захворюваності (кількість випадків захворювання на 100 дітей).
Таблиця 3.3
Показникишкільної успішності молодших школярів залежно від рівня фізичноїпідготовленостіРівень фізичної підготов-леності Кількість піддослідних Успішність, бали Середнє значення успішності К-ть % рідна мова читання математика Я і Україна Високий 20 39,2 8,0 8,1 8,1 8,1 8,1 Середній 25 53,8 6,7 8,1 8,0 6,9 7,4 Низький 5 7,0 6,4 6,6 6,5 6,9 6,6
Аналізспіввідношення фізичної підготовленості і успішності молодших школярівпредставлений в таблиці 3.3. Як видно з таблиці, у дітей з більш високимипоказниками фізичної підготовленості спостерігаються більші показники шкільноїуспішності. В учнів з високим рівнем фізичної підготовленості середнє значенняуспішності дорівнює 8,1 бали (кращі результати навчання з граматики іприродознавства), в учнів з середнім рівнем фізичної підготовленості середнєзначення успішності – 7,4 бали, з низьким – 6,6 бали.
Аналогічна динаміка простежується і в співвідношенні показників здоров'яз фізичною підготовленістю молодших школярів (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Показникиздоров'я молодших школярів залежно від рівня фізичної підготовленостіРівень фізичної підготовленості Число піддослідних Показники здоров’я кількість % індекс здоров’я, %
захворюваність
на 100 чоловік Високий 20 39,2 72,7 57,3 Середній 25 53,8 59,7 80,7 Низький 5 7,0 55,2 90,0
Відсоток дітей,що не хворіли протягом року, відповідає 72,7% – з високою фізичноюпідготовленістю, 59,7% – з середньою, і 55,2% – з низкою. Разом з тим показникизахворюваності обернено пропорційні рівню фізичної підготовленості дітей.
Аналіз співвідношення успішності і показників здоров'я школярів(табл.3.5) виявив, що діти з високою успішністю хворіють рідше і менше ніж їходнолітки з середньою і низькою успішністю. Індекс здоров'я в групі дітей, якідобре вчаться, склав 65,3% і показник захворюваності 68,1%; в групі дітей зсередньою успішністю ці цифри дорівнювали 54,7% і 94,3%; з низькою успішністю –55,3% і 95,0% відповідно.
Таблиця 3.5
Показникиздоров'я молодших школярів залежно від рівня успішностіРівень успішності Інтервал Число піддослідних Показники кількість % Індекс здоров’я, % Захворюваність на 100 чоловік Високий 4,1-5,0 25 58,2 65,3 68,1 Середній 3,1-4,0 20 36,0 54,7 94,3 Низький 2,1-3,0 5 5,8 55,3 95,0
Таким чином,проведене дослідження підтвердило традиційну схему співвідношення компонентіврозвитку і показників здоров'я: діти з високим рівнем фізичної підготовленостіволодіють більшою стійкістю організму до несприятливих чинників зовнішньогосередовища, яке виражається в низькій захворюваності. У цих же дітейспостерігається і більш високий рівень шкільної успішності.
Далі були досліджені аналогічні співвідношення, залежно від етапівнавчання досліджуваного контингенту для систематизації даних, побудовиемпіричного розподілу і формування припущення про залежність ознак, булопроведено угрупування початкових показників фізичного і розумового компонентіврозвитку. З цією метою використовувалася шкала інтервалів. Абсолютні показникишкільної успішності молодших школярів продиференціювали за наступнимиінтервалами: [4,51-6,0], [6,01-6,5], [6,51-7,9], [8,01-8,5], [8,51-12,0] іпозначені як дуже низька успішність, низька, середня, висока і дуже високауспішність (табл. 3.6) .
Таблиця 3.6
Середньостатистичнізначення рангових показників успішності учнів 1-2-х класів
п/п
№ параметри Ранги
дуже
низький
[4,51-6,0]
низький
[6,01-6,5]
середній
[6,51-7,9]
високий
[8,00-8,5]
дуже високий
[8,51-12,0] 1 х 2,95 3,29 3,84 4,33 4,69 s 0,09 0,16 0,09 0,1 0,12 2 х 2,87 3,3 3,74 4,23 4,67 s 0,08 0,14 0,16 0,16 0,12
Таблиця 3.7
Середньостатистичнізначення рангових показників фізичної підготовленості (в балах) 1-2-х класів
п/п
№ параметри Ранги
дуже
низький
менше 4
низький
від 4 до 9
середній
від 10 до 15
високий
від 16 до 21
дуже високий
більше 22 1 х - 8,2 12,66 18,5 22,6 s - 1,9 1,6 1,4 0,47 2 х 2,79 8,2 12,9 17,85 - s 0,9 1,3 1,65 1,26 -
Показники фізичної підготовленості, виражені в балах були розподіленітаким чином: менше 4 балів – дуже низький рівень фізичної підготовленості, від4 до 9 балів – низький, від 10 до 15 балів – середній, від 16 до 21 – високий,більше 21 бала – дуже високий рівень фізичної підготовленості (табл. 3.7).
При аналізі залежності показників фізичної підготовленості і успішностімолодших школярів за роками навчання можна відзначити поліпшення успішності припідвищенні рівня фізичної підготовленості в 1-2-у класі. Учні демонструютьрівнозначне збільшення середнього балу з фізичної підготовленості із зростаннямуспішності. Так, наприклад, в учнів 1-х класів з дуже низькою успішністюсереднє значення фізичної підготовленості склало 10,2 бали, а з дуже високою –15,7 бали. Диференційований аналіз залежності розумового і фізичногокомпонентів розвитку показав, що тільки на початкових етапах навчання іззбільшенням фізичної підготовленості підвищується успішність. Даний фактвідповідає результатам досліджень, де у дитини формування пізнавальних процесіввідбувається тим активніше, чим більше вона рухається (пізнає світ через рух).Але, на завершальному етапі, до кінця молодшого шкільного віку, відбуваєтьсязбільшення індивідуальних відмінностей між дітьми, у більшості виявляються новіздібності, що проявляються ними в придбанні знань, умінь і навичок.
В результаті, більш високі показники фізичної підготовленостіспостерігаються як у дітей, що навчаються успішно, так і в тих які погано.
Дослідження залежності показників здоров'я (частоти захворювань і індексуздоров'я) і фізичної підготовленості протягом початкового періоду навчанняпоказує, що для учнів 1-2-х класів із збільшенням рівня фізичноїпідготовленості зменшується частота захворюваності. З підвищенням рівняфізичної підготовленості відбувається зниження показників захворюваності ізбільшення «індексу здоров'я» в учнів 1 і 2-х класів. Так, у першокласників, щомають низький рівень фізичної підготовленості, показник захворюваності складає150 захворювань на 100 дітей, а «індекс здоров'я» – 0%. В учнів з середнімрівнем фізичної підготовленості показник захворюваності відповідає – 108,6 на100 дітей, «індекс здоров'я» – 37,1%. З подальшим підвищенням рівня фізичноїпідготовленості – показник захворюваності знижується до 71%, а «індексздоров'я» збільшується до 45,2%. Діти, що мають дуже високий рівень фізичноїпідготовленості, в навчальному році не хворіли.
У другокласників найнижчі показники здоров'я спостерігалися у дітей здуже низькою фізичною підготовленістю: захворюваність – 183,3, індекс здоров’я(ІЗ) – 0%. З поліпшенням фізичної підготовленості відбувається зростання іпоказників здоров'я (при низькому рівні фізичної підготовленості захворюваністьрівна 25,8 захворювань на 100 чоловік, а ІЗ – 27,8%, при середньому –захворюваність 83,6, ІЗ – 47,8%, при високому рівні фізичної підготовленості:захворюваність – 40,0; ІЗ – 68,0%).
Таким чином, у дітей з підвищенням фізичної підготовленості великастійкість організму до несприятливих чинників зовнішнього середовища.
Аналіз залежності показників здоров'я і шкільної успішності молодшихшколярів виявив, що успішні учні 1 і 2-х класів мають більш сприятливіпоказники здоров'я. У першокласників з високою і дуже високою успішністюзахворюваність відповідає 72,7 і 75,0 захворювання на 100 дітей, а індексздоров'я – 45,5% і 45,0%. При зниженні успішності погіршується показникзахворюваність і індекс здоров'я (у середньо встигаючих учнів було знайдено 100захворювань на 100 дітей, ІЗ склав – 38,5%, з низкою – відповідно 140,0 і 20%,з дуже низькою – 200,0 і 0%).
Аналогічно розподілилися показники у другокласників: діти, що мали дужевисоку успішність менше хворіли протягом навчального року (захворюваність у нихрівна 47,1, а ІЗ – 82,3%), у дітей з високою успішністю ці цифри складали 70,0і 52,5% відповідно, з середньою – 105,0 і 30,0%, з низкою – 14 8,3 і 31,0%.
Аналіз залежності показників захворюваності і шкільної успішностімолодших школярів виявив, що кращі показники здоров'я спостерігаються, у більшуспішних учнів. Проте, до його закінчення, у міру значного розширення іпоглиблення знань, вдосконалення умінь і навиків, в характері залежностіпоказників захворюваності і шкільної успішності відбуваються зміни.
Таким чином, можна припустити, що для досягнення гармонійного фізичного ірозумового розвитку молодших школярів, а, отже, і для досягнення високого рівняздоров'я, на початковому етапі шкільного навчання (1-й клас) чинники фізичної ірозумової підготовленості грають ведучу роль. На другому році навчання високийрівень здоров'я співвідноситься з середнім рівнем фізичної і розумовоїпідготовленості.
РОЗДІЛ 4
ТЕОРЕТИЧНЕОБҐРУНТОВУВАННЯ МЕТОДИКИ ГАРМОНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО І РОЗУМОВОГО КОМПОНЕНТІВРОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЇХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Низький рівеньжиття, соціальні потрясіння, погіршення загальнодоступної медичної допомоги, щовідзначаються останнім часом, здійснюють негативний вплив на стан здоров'ядітей. Програмно-нормативні документи звертають увагу на доцільність заходів позбереженню і зміцненню здоров'я учнів, формуванню у них потреби до фізичноговдосконалення і здорового способу життя. У зв'язку з цим, особливе значеннянабуває фізичне виховання.
Дослідження залежності фізичного, розумового компонентів розвитку іпоказників здоров'я (розділ III) виявило, що менша кількість захворюваньспіввідноситься з високим рівнем фізичної підготовленості і шкільної успішностів учнів 1-х класів, і з середнім рівнем фізичної підготовленості і шкільноїуспішності в учнів 2-х класів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, нами була зроблена спробарозробити методику гармонізації фізичного і розумового компонентів розвиткумолодших школярів, спрямована на досягнення оздоровчого ефекту, в учбовомупроцесі з фізичної культури.
4.1Концептуальна основа методики гармонізації фізичного і розумового компонентіврозвитку молодших школярів в навчальному процесі з фізичної культури
Відштовхуючись від результатів попереднього дослідження залежностіпоказників шкільної успішності, фізичної підготовленості і захворюваностімолодших школярів, була розроблена методика гармонізації фізичного і розумовогокомпонентів розвитку молодших школярів, спрямована на досягнення оздоровчогоефекту, в учбовому процесі з фізичної культури.
Розроблена методика припускає більш ефективне вирішення задач оздоровчого,освітнього і виховного характеру у сфері фізкультурної освіти молодшихшколярів.
Руховий блок
/>
Інтелектуальний блок Оздоровчий блок
Рисунок 4.1 Методична схема з'єднання рухового, інтелектуального іоздоровчого блоків в процесі фізкультурного виховання молодших школярів
Основу методики складає диференціація всього змісту навчального матеріалуз дисципліни «фізична культура» по трьох блоках: руховому, інтелектуальному,оздоровчому (рис. 4.1).
Реалізація методики гармонізації фізичного і розумового компонентіврозвитку молодших школярів, що спрямована на досягнення оздоровчого ефекту, вучбовому процесі з фізичної культури припускає не тільки виконання рухових дій,але і включення засобів інтелектуального і оздоровчого блоків (рис. 4.2).