Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кафедра педагогіки
ВРАХУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ІСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА У СИСТЕМІ «ДИТИНА-ГРУПА РОВЕСНИКІВ»
Проект
студентки групи ІСТ-31 с
Пасічник К.А.
Львів – 2010
ПЛАН
Вступ
1. Особистісно-орієнтований підхід.Програма «Я у світі»
2. Підходи до освіти в ранньому дитинстві
3. Три основні принципи програми «Я у світі»
4. Створення активного навчальногосередовища
5. Практична частина в ДНЗ № 135
Висновки
Списоквикористаної літератури та джерел
ВСТУП
Темаданого проекту є надзвичайно актуальною в наш час, оскільки трирічні діти, щозараз відвідують дошкільні навчальні заклади, вже в 2025 році будутьдвадцятилітніми дорослими людьми. Їх світ буде суттєво відрізнятись від того, вякому живемо ми, вони будуть змушені швидко приймати рішення, шукатиінформацію. Ці діти зустрічатимуть зміни в соціальному та політичному плані,оточенні, в науці та технологіях.
Метапроекту: дослідити які особливості психічного, фізичного та соціальногорозвитку дитини у дошкільному віці і під час організації педагогічногосередовища у системі «дитина-група ровесників».
Предмет:визначити, що впливає на розвиток дитини, яка відвідує дошкільний навчальнийзаклад і розвивається в оточенні своїх ровесників.
Об’єкт:діти дошкільного віку в середовищі своїх ровесників у дошкільному навчальномузакладі.
Роботаскладається з теоретичної та практичної частини. Теоретична частина поділена затакими розділами:
1. Вступ
2. Особистісно-орієнтований підхід.Програма «Я у світі»
3. Підходи до освіти в ранньому дитинстві
4. Три основні принципи програми «Я усвіті»
5. Створення активного навчальногосередовища
6.Практична частина в ДНЗ № 135
7.Висновки
8.Списоквикористаної літератури та джерел
Апрактична частина – це результат співпраці з дошкільним навчальним закладом №135 «Святого Миколая». Я відвідала цей дошкільний заклад: спілкувалась ззавідуючою, педагогами та дітьми садочка. Підчас перегляду роботи, Ви матимете змогу ознайомитись з метою, цілями таспособами втілення особистісно-орієнтованого підходу в даному дошкільномузакладі. Також подивитись результати анкетування педагогів на темуособистісно-орієнтованої програми та результати спілкування з дітьми.
1. ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД.ПРОГРАМА «Я У СВІТІ»
Дитинство– найважливіший період у житті людини. Виховання в дусі загальнолюдськихідеалів і національних традицій починається з раннього дитинства – важливогоетапу становлення людини, коли формується вміння мислити, свідомо сприйматинавколишній світ, самого себе і спілкуватися з іншими людьми.
Чимбільше дізнається дитина в перші роки життя, тим допитливішою, розумнішою вонабуде. Від інших вікових періодів дошкільне дитинство відрізняється тим, щозабезпечує загальний розвиток, який є основою формування особистості.
Дотеперсуть педагогічної роботи з дошкільниками полягала в озброєнні їх знаннями,вміннями та навичками, що знадобляться їм у майбутньому. У межах жеособистісно-орієнтованого підходу зміст навчання осмислюється інакше:гуманістична педагогіка розглядає дитину в сукупності всіх її проявів, у томучислі й вікових, статевих, особливостях індивідуальної історії життя тощо. Взв'язку з цим і виникла необхідність створення нової Програми, яказабезпечувала б саме такий підхід до виховання й навчання дошкільнят.
Базовоюпрограмою «Я у світі», за якою працюють більшість дошкільних закладів м.Львова, передбачено врахування в навчально-виховному процесі індивідуальнихособливостей розвитку кожної дитини, яка відвідує дошкільний заклад. За цієюпрограмою основною турботою педагога має стати не те, скільки знань та вміньнабув вихованець, а те, наскільки були враховані та задіяні індивідуальніособливості дитини.
Індивідуальність– особистість у своїй неповторності, своєрідності, унікальності, тож виникаєнеобхідність орієнтуватися на кожну дитину, враховувати її темперамент,характер, здібності тощо. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означаєставитися до кожної дитини як до своєрідної, неповторної особистості,усвідомлюючи: кожна дитина не краща і не гірша за іншу. Діти просто різні.
УПрограмі закладено компетентнісний підхід.
Компетентність– це обізнаність, уміння, вправність у певному колі питань, тобто йдеться прообізнаність дитини в усіх сферах життя, ціннісні ставлення дошкільника до себе,людей, довкілля, речей тощо. Програма саме й відкриває дитині світ в єдностічотирьох сфер – природи, культури, людей, власного Я. Показниками життєвоїкомпетентності є насамперед активність дитини в ігровій, предметно-практичнійдіяльності, спілкуванні, сформованості у неї базових якостей особистості.Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в різноманітних ситуаціях, є вних активним суб'єктом, проявляє власне Я. Вона знає, може, хоче й адекватнодіє відповідно до обставин.
Бутикомпетентним, означає бути життєздатним, вміти адекватно поводитися в різнихжиттєвих ситуаціях, виступати активним суб’єктом життєдіяльності та вмітипроявляти своє Я у різних сферах життя. Це значно складніше й багатогранніше,ніж окремо формувати систему знань.
Отже,головна мета дошкільної освіти на сучасному етапі – розвиток дитини якособистості, що передбачає турботу про її здоров'я, духовне й соціальнеблагополуччя тощо.
Турботапро фізичне здоров'я дитини завжди була й лишається одним із головних завданьпедагогічної роботи. Сьогодні переважна більшість дошкільнят потерпає черездефіцит руху, недостатню загартованість, низьку витривалість. Тож у Програміголовну увагу приділено збереженню та розвитку здорового способу життядошкільників, створенню умов, які запобігають дії шкідливих чинників. Оскількифізичне здоров'я нерозривно пов'язане з психічним, фізичним і соціальнимрозвитком, його збереження та зміцнення можливе лише за умови поєднаннямедичних засобів, оптимальної системи педагогічних впливів, координації діймедичного персоналу, вихователів, батьків, психологічної служби. Так,позитивним зрушенням є об'єднання зусиль батьків та педагогів щодо організаціїтаких форм роботи, як батьківський всеобуч, школа молодої родини, свідомебатьківство тощо.
Такожпрограмою передбачено формування шкільної зрілості:
а)розумовоїзрілості, показником якої є диференційоване сприймання, довільна увага,елементарні форми аналітичного мислення; знання про природу, культуру, людей,самого себе; здатність висловлювати елементарні судження, обґрунтовувати своїдумки;
б)соціальноїзрілості, пов'язаної з умінням спілкуватися з дорослими та однолітками,ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися, узгоджуватисвої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на доланнятруднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження, поважатисебе та інших;
в)емоційної зрілості, яка виявляється в певній емоційній стабільності дитини, їїздатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях тастанах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати своюемоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів.
Відсутністьжорсткої регламентації життєдіяльності дошкільників, притаманної традиційнійсистемі організації педпроцесу, дає можливість кожному педагогові творчопідходити до реалізації завдань Програми, створювати атмосферу доброзичливості,співпраці, толерантності, творчості й вільного вибору дітьми видів діяльності,проявів ними пізнавальної, рухової, пошукової, мовленнєвої та іншої активностів природному середовищі.
Особливоважливими завданнями є перебудова ставлення педагогів до дітей, організаціяспілкування з вихованцями на принципах партнерства, поваги до них, віри вдосягнення дітей.
2. ПІДХОДИ ДО ОСВІТИ В РАННЬОМУ ДИТИНСТВІ
Донедавнього часу в освіті існував лише біхевіоральний підхід: він полягає втому, що поняття не мають вихідної точки в самій дитині, вони повинні бутипривнесені дитині та поглинуті нею. Біхевіоральний підхід ставить в центріучителя й основується на явному викладанні для «заповнення» дитини інформацією.Ця інформація зазвичай ретельно аналізується, розбивається на окремі завдання йподається послідовно дитині. Учитель розглядається як «вливач» інформації; цейого робота — вкласти цю масу знань у дитину. Передбачається, що дитинаосвоїться з завданнями шляхом практичних знань і тренувань, перш ніж перейде донаступного етапу. Правильна відповідь часом підкріплюється винагородою.Біхевіоральний підхід вимагає, щоб учитель ретельно ознайомився з інформацією,якою володіє дитина, і перед переходом до нового ступеня має відбутисяпереоцінка знань, способом ряду послідовних анкет і перевірок.
Напротивагу до цієї програми існує особистісно-орієнтована програма, зокремарозвитковий підхід, на якому, останнім часом, більшість дошкільних закладівсвіту роблять акцент.
Розвитковаперспектива створює основу для розуміння й поваги до росту дитини. Вона міститьв собі ідеї, що малі діти:
· Є активними учнями, що постійнозасвоюють нову інформацію про навколишній світ через ігри.
· Проходять через передбачувані етапирозвитку.
· Залежать від інших у своєму емоційномута пізнавальному розвитку через взаємодії.
· Є унікальними індивідуальностями, щоростуть і розвиваються з різною швидкістю.
3. ТРИ ОСНОВНІ ПРИЦИПИ ПРОГРАМИ «Я У СВІТІ»
Програмавключає в себе три основні принципи раннього дитинства: конструктивізм,практичні заняття, що стимулюють розвиток, і прогресивна освіта.
Конструктивізм
Конструктивістивважають, що навчання відбувається тоді, коли діти починають розуміти сенссвіту навколо них. Навчання стає принципом взаємодії, який охоплює дитину,дорослих, інших дітей та оточення. Діти складають чи будують своє власнерозуміння світу. Вони починають розуміти те, що відбувається навколо них,синтезуючи новий досвід з тим, що вони зрозуміли раніше.
Наведенийнижче приклад ілюструє конструктивістське навчання. Мала дитина, в якої в сім’їє собака, їде з батьками за місто. Вони проїздять повз корову в полі. Хлопчикпоказує на неї і каже: «собака». Батьки відповідають йому, що це не собака, акорова і що корова відрізняється від собаки. Нова інформація буде переробленавідповідно до того, що йому вже було відомо і утворяться нові ментальні зв’язки.Хоча діти повинні самі будувати власне розуміння, знання та навчання, рольдорослої людини, як підсилюючої та посередницької особи є дуже важливою.Колектив учителів повинен забезпечити необхідні засоби й матеріали, надатипідтримку, скерувати та викликати інтерес до максимальної реалізації здатностідитини до навчання.
Практичнізаняття, що стимулюють розвиток
Навчальнийплан, сприятливий для розвитку, основується на знанні розвитку дитини, нарозумінні, що всі діти розвиваються через загальні етапи розвитку і одночасно,що кожна дитина є унікальною та індивідуальною особою. Вчителі повинні знатитипові риси росту і розвитку дитини для того, щоб забезпечити їй реальний набірнавчальних матеріалів і видів діяльності. Вони повинні також спостерігати йприслухатися до відмінностей у вміннях та особливих інтересах дітей одноговіку. Навчальний план, що відповідає інтересам розвитку, містить в собі таківиди діяльності, які основані на цікавості дітей, їх пізнавальному рівнідіяльності, їх соціальній та емоціональній зрілості. Такі види діяльностізвертаються до природної поведінки дітей, задоволення від конкретних осмисленихзанять і бажання випробувати свої власні ідеї.
Програма,спрямована на підтримку розвитку, призначена для того, щоб допомогти дітям дативідповіді на свої власні запитання. Коли діти ставлять запитання, їх інтерес,мотивація та увага є автоматичними. Роль учителя полягає в знаходженні шляхівдо отримання відповіді, що задовольнили б дитину, без надмірного спрощеннязапитання й переповнення дитини зайвою інформацією.
Прогресивнаосвіта
ДжонДьюї, визнаний батьком прогресивної освіти, підкреслював, що освіта повиннарозглядатись як процес життя, а не підготовки до майбутнього життя. Дьюїдоводив, що освіта як підготовка до дорослого життя «заперечує внутрішнійентузіазм і природність, які діти приносять з собою до школи, і відволікаєувагу від тих учнів, які виявляють інтерес і здібності до більш абстрактногорозуміння того, що вони можуть захотіти робити в майбутньому».
Освіта,орієнтована на дитину, робить і те, й інше: вона визнає, що ці точки зору неповинні бути взаємно виключаючими. Прогресивна освіта практикує формуваннярозвиткових і конструктивістських принципів. Вона передбачає створення навчальногосередовища, яке стимулювало б вироблення вмінь та інтересів кожної окремоїдитини, водночас визнаючи важливість навчання ровесника з ровесником або малоїгрупи дітей разом.
4. СТВОРЕННЯ АКТИВНОГО НАВЧАЛЬНОГОСЕРЕДОВИЩА
Вихователі,що слідують програмі «Я у світі», закладають фундамент для того, щоб діти сталиповноцінними, активними, успішно діючими дорослими людьми, які будутьпіклуватись про інших і зможуть змінити свій світ. Вихователі також звертаютьувагу на сьогочасні потреби дитинства. Вони реалізовують ці завдання, широкозастосовуючи ігри та індивідуалізацію. Індивідуалізація досягається ретельнимврахуванням нинішньої стадії розвитку кожної дитини й планування рядувідповідних видів діяльності з тим, щоб кожна дитина досягла успіху у своїхзаняттях. Можливість індивідуалізації передбачає знання про розвиток дитини,куди входять її здоров’я, фізичний та емоційний розвиток і здатність допізнання. Це є процес прийняття рішень, коли вчитель спостерігає за дитиною,оцінює, в який момент дитина може досягти визначальних стадій розвитку, івживає заходів, щоб викликати відповідну реакцію для цієї стадії розвиткудитини.
Індивідуалізаціяозначає, що навчальний план класу задовольняє потреби кожної дитини вдіяльності та відпочинку. Вона означає, що обладнання, матеріали та плануваннявашого класу стимулюють розвиток кожної дитини, і що обрані види діяльностівідповідають стадіям розвитку. Це також означає, що спосіб, у який ви подаєтеці види діяльності, дає змогу кожній дитині досягти успіху, але при цьомудокласти зусиль…Індивідуалізація є важливою метою, задля якої треба працювати,тому що чим більше Ви індивідуалізуєте, тим краще йдуть справи у вашому класі.Проблеми поведінки зменшаться, а обсяг навчання та розвитку зросте.
Чомунам потрібна індивідуалізація? Індивідуалізація узгоджує стадії розвитку,сильні сторони та потреби кожної дитини з навчальною діяльністю. Коли цевідбувається, діти набувають знань і впевненості в собі. Вони готові до новихзвершень.
Навчальнагрупа із дитиною в центрі підтримує індивідуалізоване навчання. Обладнання,матеріали та планування навчальної кімнати стимулює розвиток кожної дитини, аобрані види діяльності відповідають інтересам кожної дитини. Діти здійснюютьіндивідуалізацію для себе, обираючи центр за улюбленим видом діяльності або,наприклад, беручи мозаїку з п’ятьма елементами замість двадцяти.Індивідуалізація також вимагає, щоб вихователь пропонував такі види діяльності,які дадуть кожній дитині відчуття успіху і вимагатимуть докладання певних зусиль.Можна оптимізувати обсяг індивідуалізації в групі. Плануючи гнучкі та цікавівиди діяльності та уважно спостерігаючи за дітьми під час їхніх занять, учительможе змінювати й пристосовувати відповідним чином матеріали й види занять вразі необхідності. Більшість групових занять проводяться в малих групах длязабезпечення максимального ступеня індивідуалізації. Щоденний навчальний планповинен бути пристосований до потреб дитини в активній діяльності та увідпочинку. Індивідуалізація є важливою частиною навчального плану,орієнтованого на дитину, оскільки чим більше ступінь індивідуалізації, тимефективніше працюватиме вчитель.
Куточкидіяльності дають дітям змогу індивідуалізувати заняття для самих себе, виходячиіз своїх вмінь та інтересів. Наприклад, в куточку мистецької діяльності однадитина рве папір, тоді як інша користується ножицями, для того, щоб вирізатискладну фігуру. В куточку маніпулятивних ігор одна дитина обирає мозаїку зчотирьох елементів, а інша – коробку з двадцяти п’ятьма елементами гри «Складималюнок». Учитель спостерігає за дітьми й нотує їх рівень розвитку. З часом віндає дітям складніші матеріали або, якщо це потрібно, безпосередню допомогу вформуванні необхідних вмінь.
Колизаняття в дошкільному закладі індивідуалізовані, діти можуть рости йрозвиватись за власним темпом. Навчальна кімната за програмою «Я у світі» єдинамічним і змінюваним оточенням, що заповнене матеріалами та заняттями,призначеними для задоволення індивідуальних інтересів і стадій розвитку дітей.
Вихователіоблаштовують і планують кімнату та види діяльності таким чином, щоб цевідповідало рівневі розвитку кожної дитини. Щоденний план включає в себерізноманітні заняття для дітей: у малих групах спільного навчання, в роботі надіндивідуальними завданнями, під керівництвом учителя чи самостійно. Є час длятого, щоб учні самі обирали види діяльності; це допомагає їм навчитись, якробити вибір і як розвивати власні інтереси та вміння. Процес вибору, навчаннятому, як вирішувати проблеми, спілкування з іншими оточуючими людьми та роботапо досягненню індивідуальних цілей ставляться на перший план у групах програми«Я у світі».
Дітимають можливість робити вибір з усього облаштування групи. Кожна група маєдекілька куточків діяльності, в яких є багато різноманітних матеріалів длявикористання та ігор. Куточки діяльності можуть бути наступного плану:
· Куточок мистецької діяльності
· Гри з кубиками
· Приготування їжі
· Театральних ігор
· Математики/маніпулятивних ігор
· Музичний куточок
· Ігор на свіжому повітрі
· Гри з піском та водою
· Природознавства
Куточок мистецької діяльностізаохочує дітей до розвитку й використання їх власної творчості та отриманнязадоволення від користування новим матеріалом і тактильних занять. Доматеріалів у цьому куточку можуть належати фарби, папір, ножиці, фломастери,різнокольорова крейда, тканини і шматочки різних матеріалів для склеювання іліплення. Багато природних матеріалів можна додати до куточка мистецтв, в томучислі дерево, листя й пісок. Цей куточок стимулює розвиток творчості, вербальногоі невербального спілкування, самосвідомості, слабкої та сильної моторики йінтелектуальних вмінь.
Вдомашньому куточку розширюється мислення, підвищується вміння розв’язуватисоціальні проблеми. Використовується творчість і розвивається концентрація. Івчителі, й учні можуть багато чого додати до цього куточка, наприклад,автомобілі легкові та вантажні, звірів, людей, літаки, клаптики тканини.
Куточок приготування їжіє особливим центром для вивчення дітьми певних сторін природознавства,куштування нових страв, вживання тієї їжі, яку вони приготують, та розуміннятаких математичних понять як вимірювання. Спільне приготування їжі даєможливість для соціального спілкування дітей, вчить їх ділитися один з одним іпрацювати з напарником. Через приготування їжі можна піднести дітям багатоосновних понять. Вихователі обговорюють колір, кількість, форму, смак і природуречей. Приготування їжі є для дітей реальним, взятим і з життя заняттям.
Куточок театральних ігорпропонує різноманітний одяг та інші реквізити, що заохочують дітей розігруватите, що вони бачать у своєму житті, допомагає зрозуміти свій і спробувати вньому різні ролі. Предмети в цьому куточку підбирають вихователі. Протягомодного тижня вони можуть додати сюди предмети для миття, іншим разом щось длягри в космонавтів або циркових артистів; ще колись це може бути набір предметівпо догляду за тваринами. Вибір предметів залежить від тих інтересів, якіпроявляють діти.
Куточок навчання грамотимає книжки і матеріали для вироблення навичок слухання й письма. Цей куточокмає бути тихим, де діти можуть проглядати книжки, читати один одному абовихователь чи хтось з бажаючих батьків читатиме їм. Література повиннавикористовуватись протягом всього навчального дня. Дітям пропонуєтьсястворювати свої власні книжки та вигадувати, розігрувати і слухати оповідання.
Куточок математики/маніпулятивнихігор містить матеріали, які діти можуть можуть брати окремо і складати їх,наприклад, ігри «склади малюнок» і малі кубики. У цьому куточку є також ігри,які допомагають дітям вчитись співставляти й з’єднувати, рахувати і розкладатипо категоріях; створювати свої власні ігри і розвивати навички мовлення.Заняття в цьому центрі допомагають дітям розвивати свої інтелектуальніздібності, слабку моторику і координацію очей та рук. Тут також розвиваютьсясуспільні навички через спільну роботу, обговорення та розв’язанняпроблем.
Музика можевикористовуватись протягом всього дня для об’єднаннязанять. Співи, рухи, танці, музичні інструменти або тихе слухання музики вносятьпрекрасне у денну програму. Музика підсилює почуття, вчить ритму, лічбі тамовним структурам, зміцнює слабку і сильну моторику і дає простір длятворчості.
Заняття на свіжому повітріє критичною частиною денного розкладу. Все, що може бути вивчене викладеневсередині класу, може робитися і надворі. Діти можуть вчитись соціальнимнавичкам, пізнавати природу і розвивати свої знання з математики. Вони такожвчаться користуватись своєю слабкою і сильною моторикою під час ігор на свіжомуповітрі. Творчість отримує свій розвиток назовні під час театральних ігор тагрупових занять. На свіжому повітрі можуть відбуватись такі заняття якприготування і споживання їжі, догляд за садовими рослинами, малювання, постановкатеатральних сценок, ігри із сніжками та глиною, стрибки через калюжі. Екскурсіїдо таких центрів району, як магазини або пожежна частина, є прямими навчальнимизаняттями для дітей. Заняття на свіжому повітрі створюють багато можливостейдля того, щоб діти вивчали оточуючий світ, і допомагають їх зрозуміти, як вонимають увійти в цей світ. Заняття назовні розглядаються як продовження класноїкімнати, і їх потрібно планувати так само ретельно, як і заняття всерединікласу.
Куточок ігор з піском і водою,як у приміщенні біля столу для таких ігор, так і надворі, в пісочниці абобасейні, грає велику роль у навчанні дітей. Ці куточки надають дітям масуможливостей для реалізації своїх уявлень. Користуючись цими матеріалами, дітитворять, думають і спілкуються між собою. Вони використовують свою сильну іслабку моторику. У цьому куточку використовуються лопатки, сита, лійки,черпаки. Свій розвиток отримують математичні поняття, наукові ідеї татворчість.
Куточок природознавстваможе використовуватись для прямого відображення цікавості дітей до явищ природиі знайдених фізичних об’єктів. Учитель може влаштовувати місце в класнійкімнаті для демонстрації та використання цих цікавих «цінностей». Цей куточокдіяльності часто може змінюватись у відповідь на зміну інтересів, зміну порироку чи для тематичних занять. Через матеріали цього центру можна ознайомитидітей з такими фізичними властивостями тіл, як магнетизм, вологість і законгравітації.
Навчаннявідбувається через природничі науки, коли діти досліджують навколишній світнадворі, дерева, рослини, тварин. Роль учителя полягає в підсиленні науковогопроцесу.
Матеріализ різних куточків можуть передаватися від одного центру до іншого. Наприклад,діти можуть перенести іграшкових тварин зі столу для іграшок до центру гри зкубиками, коли вони будують зоопарк і потребують тварин, щоб помістити їх увольєри. Вчителі заміняють матеріали в куточках діяльності протягом всьогороку, щоб була певна доповнююча змінююча обстановка.
Вчителівідповідають за створення відповідного оточення, заохочення до спілкування,задоволення допитливості та спостереження за дітьми таким чином, щоб можна булоадаптувати види діяльності до дитячих потреб, що змінюються. Індивідуальні тагрупові у малих групах навчальні заняття плануються протягом всього тижня длятого, щоб зосередитись на спеціальних навчальних завданнях, визначенихвчителями і батьками. Коли сім’ї приходять до класу, що належить до програми «Яу світі», вони відчувають енергію та навчання, що виражається в розмовах дітей,спілкуванні, вправах, виборі та виробленні вмінь, необхідних для їх формуванняяк продуктивних і творчих членів суспільства.
Індивідуальнавідповідність
Укожної дитини є своя унікальна схема й графік розвитку, а також індивідуальніриси характеру, стиль навчання та сімейна спадковість і попередня підготовка. Інавчальний план, і спілкування з дорослими повинні бути підпорядкованііндивідуальним рисам характеру дитини. А також повинні викликати у дитиниінтерес і розуміння.
Щобзабезпечити індивідуальну відповідність занять, вихователі повинні уважноспостерігати за кожною дитиною, її можливостями, потребами, інтересами,темпераментом і манерою навчання. Це також потребує ґрунтовного знанняпотенційних видів діяльності в кожному з куточків групи.
Діти,які отримують завдання, що відповідають їх рівневі розвитку, почуватимуть себевпевнено, зможуть і охоче візьмуться за дослідження нових ідей і видівдіяльності. Діти, для яких вимоги будуть поставлені вище або нижче їх рівнярозвитку, можуть втратити інтерес і занудьгувати, занепокоїтись або впасти врозпач.
Індивідуалізаціячерез ігри
Ігриє серцевиною хорошої програми виховання дітей у ранньому віці. Дослідження роліігор показують, що вони складають важливу частину життя малих дітей. Ігри ірозвиток ідуть разом, тому оточення для малих дітей має забезпечувати широкіможливості для вільних ігор. Ігри проводять найрізноманітнішими способами:самотня гра з предметами; неструктурована, асоціативна гра з однією іншоюдитиною, складні драматичні ігри з реквізитом та іншими дітьми; і більшструктуровані групові ігри, коли діти стають старшими.
Експертивважають: «дітям потрібно гратись, щоб розвивати свої пізнавальні та моторнінавички, вивчати навколишній світ і своє місце в ньому. Діти розвиваютьсоціальні навички через взаємодію із своїми ровесниками. Вони вивчають правила,те, як вони встановлюються і як вони пов’язаніз судженнями та справедливістю. Вони навчаються тому, як співробітничати і якділитися. Вони розвивають самосвідомість, успішно вирішуючи свої внутрішніпроблеми, взаємодіючи з іншими дітьми і вправляючись з особистими, фізичними,інтелектуальними та соціальними завданнями.»
Розвитокігор підтримується за допомогою облаштування всередині групи і на свіжомуповітрі, встановлене для куточків діяльності. У цих куточках розширенийнавчальний план, з використанням реальних занять, торкається інтересів кожноїдитини, її розуміння, підготовки та оточення, і відповідає здібностям кожноїдитини. Таким чином, кожен куточок стає лабораторією для ініціативи, творчостіта уяви дітей.
Куточкидіяльності визначають облаштування й планування класної кімнати, однак видидіяльності не обмежуються окремими куточками. Наприклад, ляльки можна робити вкуточку мистецької діяльності, але використовувати в куточку ігор з кубиками,де діти побудували мистецький театр, або в куточку театральних ігор, де дітивирішили використати стіл замість сцени. Можливість гнучкого використанняматеріалів забезпечує визначення змісту програми у відповідності з інтересамидітей.
Розпорядокдня дає дітям час і можливість обирати, які центри їх цікавлять. Спочатку діти,які не мали можливості бачити одразу таку кількість обладнання, можуть швидкопереходити від одного куточка до іншого. Однак з часом вони зосереджуватимутьсяна тих завданнях, які їм цікаві в обраних ними куточках. Ігри повинні бутисамокерованими; тому діти повинні мати можливість переходити від одного куточкадо іншого за своїм власним темпом.
Матеріали,що є в куточках, стимулюють і покликають дітей до використання всіх їхніхрозумових зусиль. Шляхом експериментування, досліджень та відкриттів, дітивипробовують свої ідеї та накопичують інформацію своїми індивідуальнимиспособами. Саме таким чином діти розвивають навички віднайдення й розв’язанняпроблем, критичного мислення, вибору та розвитку понять.
Пікомдіяльності в куточках є момент, коли діти починають спонтанно взаємодіяти зісвоїми ровесниками. Коли вони спілкуються один з одним та з дорослими, вонирозвивають свої соціальні навички. Під час гри діти також розвивають своюслабку і сильну моторику та координацію своїх очей і рук.
Виховательграє роль підсилювача. Він готовий розширити та розвинути гру, знаючи, колипоставити питання, яке вимагає розгорнутої відповіді, що стимулюватимемислення. Він знає, коли подати відповідну інформацію, коли виправитинеправильне уявлення, коли дати нові матеріали, і, якщо це можливо, колиорганізувати нові вправи, як, наприклад, короткі екскурсії, що додатковостимулюватимуть інтерес та навчання дітей.
Щоденнийрозклад, повинен бути спрямований на безпеку й прогнозованість. Матеріалиповинні відповідати потребам розвитку і допитливості. Вихователі повинніспостерігати, як діти взаємодіють з ровесниками і з матеріалами, щоб визначитиїх сильні сторони і їхні потреби. Правила допомагають дітям засвоїти, щотурбота про кожного є невід’ємноючастиною дитячого закладу.
Такеактивне навчальне середовище дає можливість дітям набути соціальні вміння, щобудуть їм потрібні як майбутнім громадянам нового суспільства, бо самеспілкуючись і вирішуючи проблеми, конфлікти, роблячи проекти в малих групах, дітиздобувають ці важливі вміння.
Дітинавчаються один в одного, куточки діяльності та робота в малих групах дають їмможливість для природної співпраці, це дає їм можливість вирішувати проблеми,приймати рішення, практикуватись в самовираженні, вивчати відмінності, ставатисамостійнішими та вчитися у своїх ровесників.
Французькийпедагог Жан Піаже наголошував на необхідності праці та спілкуванні дітей вмалих групах. Також у своїй книзі «Вчимо дітей піклуванню» Рут Чарни писала: «Усьогоднішньому світі особливо необхідно, щоб ми вийшли за межі своєїособистості та уроків самоконтролю. Нам необхідно знайти зв’язки з іншими іпочуватися членами багатьох груп – своїх близьких, спільноти та свого світу.Нам необхідно навчити дітей віддавати та отримувати піклування».
Чарнипише, що педагоги створюють спільноти на основі очікування того, що діти,спілкуючись в групі ровесників, будуть:
· Знати імена — діти вивчають та вживаютьімена один одного і дізнаються про інтереси та почуття інших.
· Дотримуватись черговості — діти вчатьсятому як дотримуватись черговості. Коли вони стають дорослішими, дотриманнячерговості часто відбувається без додаткових аргументувань або відмов від дій.
· Ділитися — діти вчаться ділитись власнимчасом із вчителем, місцем у пісочниці, їжею, олівцями і т. д.
· Давати місце в своєму колі – дітивчаться приймати тих, хто прийшов пізніше, і сидіти разом із тими дітьми, якіне є їх найближчими друзями.
· Діяти спільно – діти вчаться якконструктивно приєднуватись до малих груп.
· Запрошувати інших приєднуватись – дітивчаться як запрошувати інших приєднуватись до їх діяльності.
· Бути дружніми – діти вчаться тому, яксприймати увагу сторонніх людей і виражати інтерес до інших.
· Співробітничати – діти співпрацюють урізних роботах, спільному вирішенні проблем та іграх в команді чи групою.
· Вирішувати конфлікти – діти вчатьсятому, що обговорюючи проблеми і ділячись почуттями та точками зору, можнавирішити конфлікт.
Угрупі повинна панувати повага один до одного – і серед учителів, і серед дітей.Повага є суттєвою складовою здорового колективу класу. Вихователі моделюють типрозуміння, поваги та піклування, що має бути вироблений у дітей. Якість поваги,яку виявляють діти, є ключовим фактором у розвитку їх самоповаги. Самоповагастворює надійну основу для задовільних стосунків з іншими дітьми.
Колипедагогічний колектив виявляє повагу до кожної дитини, діти вчаться тому, яксприймати усіх дітей, — дитину, яка повільно бігає, дитину, яка є прекраснимхудожником, і навіть дитину з відмінною чи важкою поведінкою. Коли діти бачатьі відчувають, що їх кожного з них сприймають і поважають, вони почуваютьзручність і свободу в розвитку своїх власних інтересів і звичок.
Якпоказати повагу до дітей в групі:
· Завжди називати дітей на імена
· Звертатись до дитини особисто так часто,як можете
· Опускатись до рівня очей дитини, колиговорите з нею, присідаючи або сидячи на низькому стільці
· Слухати, що дитина говорить вам, іреагувати на те, що вона говорить
· Якщо ви обіцяєте дитині зробити щосьпізніше, намагайтесь це зробити
· Висловлювати справжню повагу до роботидитини
· Дати дитині можливість поділитись своєюроботою та інтересами з іншими
· Використовувати ідеї та пропозиції дітейі відзначати їх внесок.
Педагогічнийколектив повинен визнати, що діти, як і дорослі, дуже чутливі до ступенящирості, який виявляється у спілкуванні інших з ними. Похвала роботи дитиниповинна індивідуалізована й щира, а спілкування – природним і невимушеним.
Дітямподобається гумор і веселощі, і вони з задоволенням реагують на них, якщо вонивідповідають їх віку. Спільні веселощі можуть підсилити теплоту й дружність міжучителем і дитиною та сприяти співробітництву в групі.
5. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
дитина розвиток дошкільний навчання
Длятого, щоб ознайомитись із способами розвитку дитини в середовищі групировесників, я завітала у дошкільний навчальний заклад № 135 «Святого Миколая» іпоспілкувалась з завідуючою, педагогами і дітьми садочку.
Інтерв’юз завідуючою ДНЗ №135 Олесею Пасічник розпочалось в дуже приємній та спокійній обстановціїї кабінету. Пані Олеся Зиновіївна, віком 41 рік, педагогічний стаж становить 20років. А посаду завідуючої садочка вона займає протягом 10 років.
К: п.Олеся, скажіть, будь ласка, за якою програмою працює садочок?
О:педагоги слідують особистісно-орієнтованій методиці, християнським засадам тапринципам програми «Я у світі», «Лицем до дитини».
К: якіцілі ставить перед собою дошкільний заклад?
О: мипрагнемо створити спільноту дітей, працівників та батьків через атмосферулюбові, тепла, добра, прощення. Розвинути в кожній особистості таланти, даніБогом через створення творчого середовища. Сприяти вмінню вибору свобідної волікожної дитини та розумінню відповідальності за всій вибір. Створити садок, яксоціальну установу через взаємодію різних організацій та громад для поширенняхристиянських цінностей.
К: якимсаме чином формуються християнські цінності у дітей садочку?
О:ми намагаємось виховувати дітей на християнських засадах через творенняспільноти, певних правил, традицій. Через катихізацію, спільні літургії,християнські семінари, через повагу дітей як до особистостей, створених Богом.
К: Наяких принципах здійснюється особистісно-орієнтована освіта?
О: принципамиметодики особистісно-орієнтованої освіти є: індивідуалізація навчання(створення навчальних планів, які відповідають розвиткові дитини); можливістьвибору та відповідальність за нього шляхом створення активного навчальногосередовища (куточки діяльності зацікавлень дітей); освіта розглядається якпроцес, а не як «підготовка до майбутнього життя»; навчання йде темамидоступними та цікавими дитині («Сонечко», «Динозаври», «Замки»); навчаннябазується на особистому досвіді дитини; навчання йде від конкретного доабстрактного; діти найкраще навчаються активно спілкуючись між собою; плануваннябазується на спостереженнях за розвитком дітей; батьки є активними співтворцяминавчальної програми.
К: якіумови створюються у садочку, щоб забезпечити програмові завдання, для втіленняпринципів особистійно-орієнтованої освіти?
О: навчальнесередовище включає в себе все оточення дошкільного закладу: підлога, стіни,форма, розміри кімнат, майданчик для ігор на свіжому повітрі, меблі, матеріали,обладнання та іграшки — все це виплаває на роботу дошкільного закладу. Навчальнікімнати які естетично приваблюють і є зручними, допомагають дітям і педагогампочуватися добре. Нейтральні кольори, тепле і природнє освітлення створюютьатмосферу затишку. Розташування меблів надає інформацію про використанняпростору, вони є низькими з доступними дітям матеріалами, приладдями, іграшкамитощо. Створюються належні умови, виходячи з того, що кімната належить дітям, аїї облаштування відображає інтереси і культуру дітей. Їх творчі роботипривабливо розставлені та розвішані по всій кімнаті. Усі стіни кімнативикористовуються: на них розміщені фотографії дітей, дні народження, віршики тапісні дітей на рівні їх очей, дзеркала.
К: якпочувають себе діти та батьки в такій атмосфері?
О: ядуже надіюсь, що всім дітям і батькам є комфортно в нашому садочку, адже мипрагнемо, щоб кожен відчував себе особливим, потрібним та не забутим. Миспівпрацюємо з батьками і це сприяє утворенню теплої та привітної атмосфери міжколективом садочку, батьками та дітьми.
СпілкуваласьКвітослава Пасічник
Провівшианкетування серед педагогів дошкільного навчального закладу № 135 «СвятогоМиколая», можу зробити висновок, що всі вихователі слідуютьособистісно-орієнтованій програмі. Середній стаж педагогічної роботи становить5 років.
Вихователівиділяють такі особливості особистісно-орієнтованої програми: особистіснийпідхід до кожної дитини, як особистості, врахування її інтересів, бажань,гнучкий підхід до роботи, можливість спостереження, ставлення до дитини нарівних, зважання на особливі здібності і потреби дитини.
Прироботі за програмою «Я у світі», педагоги враховують наступні аспекти: вікдітей, їхній розвиток, опираються на досвід дитини, лінії розвитку та сфери,бажання, зацікавлення тощо.
Вгрупах педагоги організовують такі куточки діяльності: мистецький, театральний,маніпулятивний, куток спокою, домашній, читальний з книгами, ігровий, кубиків,будівельний, театральний, домашній.
Напитання, які з куточків діяльності найбільше подобаються дітям, педагогинайчастіше відзначали мистецький, спокою, домашній куточок, театральний,маніпулятивний та ігровий.
Вихователіставлять перед собою наступну мету: сформувати справжній дитячий колектив,спільноту, щоб діти сприймали все нове з цікавістю, щоб відбувався ріст урозвитку, навчити дітей знанням відповідно до кожної теми, виховати здорових,щасливих та самостійних дітей, які люблять Бога, людей та себе, навчити їхспівпрацювати один з одним, зосередженості, дотриманню правил, вдосконалитинавики самообслуговування.
Педагогивважають, що досягають поставленої мети в середньому на 90%.
Педагогинаступним чином організовують середовище «дитина-група ровесників»: даютьвідповідні завдання у роботі в малих групах (наприклад, разом зробити книжечкупро гарбуза, де кожна дитина малює ілюстрацію до іншої сторінки; або збудуватиразом хатку); діти в куточках діяльності (домашній куток) разом переодягаютьсяв мешканців Львова, розділяючи між собою ролі короля, музиканта, кухаря;організовуються дискусії серед дітей, наприклад, кожен з них є окремим фруктом,який вона захищає, при цьому діти можуть бути розмальовані як ці фрукти, абопереодягнені в їх костюми.
Звісно,важливим пунктом даного проекту було поспілкуватись з дітьми, оскільки тема безпосередньостосується їхнього розвитку та їхньої діяльності. Спочатку я говорила зчотирьохрічними дітьми:
1. - Що ви з дітками любите робити всадочку?
- Соломія, 4 роки: малювати, танцювати,гуляти, співати пісеньки.
- Що ви робите коли гуляєте?
- Бавимось в пісочку, бавились в гру прогарбуза.
- А як ви танцювали?
- Ми літали як літачки.
- А можеш показати як літають літачки?
- Ми отак робили крила, включали літачок іказали «кх-кх», дивились в віконечка, отак літали і крутили ручками.
2. – Що ви робили сьогодні в садочку ?
- Володя, 4 роки: ми бавились машинками.
- А якими машинками?
- Ну, різними.
- А яка тобі найбільше сподобалась?
- Пожежна машинка.
- А чому?
- Бо вона така червона і велика.
- Ти сам чи з кимось бавився?
- Я бавився з Северинком. Ми переодягалисьв пожежників, мали такі шланги і гасили пожежу. І нам дзвонили по телефону.
3. - А ви, дівчатка, також бавилисьтранспортом?
— Марійка і Соломійка, 4 роки: ні
— А що ви робили? Малювали, будували щось?
— Так, ми будували поїзд з конструктора.
— Можете показати?
— Показують.
— Соломійка, що ти зробила?
— Я збудувала вагончики.
— А ти, Марійка?
— Я збудувала паровоз і ще зробила цей червоний дах над вагончиком.
— Ти допомагала Соломійці?
— Так, ми разом це робили. А потім ми посадили туди ляльки і поїхали на вокзал.
— На вокзал? А де є вокзал?
— А ось тут хлопці нам збудували.
4.Підійшла дівчинка Мартуся, 4 роки. — Мартуся, ти також будувала поїзд?
— Ні, я робила квитки, а потім їх продавала.
— За гроші?
— Так, ми зробили ще такі гроші (показує).
— А хто в тебе купляв квиточки?
— Інші дітки.
— А для чого їм квиточки?
— Бо вони сідали на поїзд «крісла», а Матвій перевіряв їх і робив дирочку.
Такожя говорила з дітками трирічного віку:
- А хто це у вас тут стоїть?
- Анничка, Вікторія, Остап і Марко, 3роки: гарбуз.
- А звідки він тут?
- Він прийшов в гості до нас.
- Я бачу він має очка, ротик…Він вам щосьрозповідав?
- Так, про своїх родичів: морквочку,диньку, бурячки, огірочки.
- О, я бачу вони також біля нього.
- Так, ми з ними танцювали «Ходить гарбузпо городу».
- А заспіваєте мені?
- Разом співають: кожен бере інший овоч івідповідає гарбузові на запитання пісеньки: «Чи ще живі, чи здорові всі родичігарбузові».
- А тут у вас така гарна хатка. Це виробили?
- Так, пані Наталя вирізала віконечко, ами розмальовували фарбами.
- Всі разом розмальовували?
- Так, Анничка: я червоною фарбою. Остап,2, 5 роки: а я вирізав двері. Підійшла Тоня, 3 роки: а я малювала синьоюфарбою.
Щея спілкувалась з дітьми п’ятирічного віку:
- Я бачу у вас багато фуктів. Що висьогодні робили?
- Олег, Юстинка, Діанка, 5 років: в настема «Фрукти»: ми з закритими очима пробували кусочки різних фруктів івгадували їх на смак.
- А ще я бачу у вас якісь шапочки наголові і личка розмальовані…
- Ми були фруктами: Олег: я був бананом,Юстинка: я була яблучком, Діанка: а я – мандаринкою.
- І що ви робили?
- Ми розповідали про свій фрукт: який віні чому його потрібно їсти людям.
Роблячивисновок із розмов з дітьми, можемо спостерігати, що вони мають багато цікавихзанять в групах, де кожна дитина відіграє важливу роль в спільній діяльності івідчуває важливість свого завдання.
ВИСНОВКИ
Отже,в даній роботі ми розглянули особливості психічного, фізичного та соціальногорозвитку дитини у дошкільному віці і під час організації педагогічногосередовища у системі «дитина-група ровесників».
Мивизначили, що впливає на розвиток дитини, яка відвідує дошкільний навчальнийзаклад і розвивається в оточенні своїх ровесників.
Об’єктомдослідження були діти дошкільного віку в середовищі своїх ровесників удошкільному навчальному закладі.
Найцікавішоючастиною проекту було спілкування з завідуючою, педагогами та дітьми садочка. Япротягом двох днів перебувала в садочку та спостерігала за діяльністюпедагогічного колективу і дітьми. Всі заняття дітям надзвичайно подобались,вони виконували різноманітні завдання, допомагали один одному та булиактивними. Можу впевнено сказати, що дошкільний навчальний заклад № 135 слідуєособистісно-орієнтованій програмі розвитку дітей, середовище, в якомувідбувається цей процес, є відповідним та сприяє кращому вихованню, а педагогиє професіоналами, які знають свою справу і роблять її на всі 100%.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
1. Кейт Брук Уолш, Кірстен А. Хансен,Роксейн К. Кауфмен. Особистісно-орієнтоване навчання дітей 3-5 років. –Нью-Йорк, 2007
2. Щербакова К. Й., Григоренко Г. І. У сім’їросте дитина. – Київ: Освіта, 1995
3. Стефан Сойфер. Практичні порадивихователям дошкільнят дитячих закладів