Стилінавчання та навчальні технології у педагогічної діяльності
Стилі навчання визначаються домінуваннямпевної групи методів у загальній системі методів і прийомів навчання. Смородувиступають, як засіб ставлення викладача до здійснюваної їм педагогічноїдіяльності та спілкування. Серед них найбільш уживаними тики, як:
*репродуктивний стиль навчання.
Його основна особливість полягає в передачіучням низки очевидних знань, тобто в простому викладі навчального матеріалу зподальшою його перевіркою. Основним видом діяльності викладача є репродукція,яка не допускає ніяких альтернатив. У межах цієї моделі враховуються тількирегламентовані або догматизовані знання. Зміст репродуктивного навчання складаєсистема вимог викладача щодо швидкого, точного та міцного засвоєння студентамизнань, умінь та навичок. В умовах репродуктивного навчання в тихнув, хтонавчається, працює пам'ять і блокується сприйняття, уявлення, самостійнемислення. Спостерігаються два небезпечних синдроми. Це – перший -страх зробитипомилку, другий ‑ страх забути вивчене.
*творчий стиль навчання.
Його стрижнем є стимулювання тихнув, хтонавчається, до творчості в пізнавальній діяльності, ініціативи. Педагогвідбирає зміст навчального матеріалу за критеріями проблемності й у процесівикладу досягає діалогічних відносин із студентами з метою забезпеченнячастково-пошукового, пошукового, проблемного характерові діяльності навчаємих.
Тактика поведінки викладача полягає вумінні сформулювати навчально-пізнавальні проблеми так, щоб викликатизацікавленість студентів, спонукати їх до роздумів, аналізу, порівняння відомихфактів, подій, явищ; у стимулюванні до пошуку нових знань та нестандартнихзасобів рішення; у забезпеченні підтримки навчаємих на шляхові до самостійнихвисновків та узагальнень.
Творчий стиль навчання виявляється впроцесі вирішення проблемних задач та ситуацій, захисту творчих проектів тазавдань, проведенні досліджень та експериментів, дискусій.
*емоційно-ціннісний стиль навчання.
Він забезпечує особистісне включеннястудентів у навчально-виховний процес на рівні емпатійного розуміння ісприйняття як навчального матеріалу, так і особистості самого викладача. Цеможливо тільки завдяки емоційній відкритості викладача і щирого інтересу щодосвого навчального предметові, а також побудови взаємовідносин з студентами наоснові співробітництва, емоційно-довірливого спілкування та поваги до кожноїособистості. Педагог стимулює навчаємих до рефлексії, розкриття свого ставленнядо наукових та технічних досягнень людства, певних результатів діяльностілюдини, історичних подій та творів мистецтва, цінності знань і умінь дляпрофесійної діяльності тощо.
Тактика поведінки викладача передбачаєвміння оперувати певною ціннісно-смисловою інформацію, спрямованою надуховно-моральний розвиток студентів; уміння відбирати завдання і створюватиситуації, які вимагають морально-ціннісного ставлення та оцінювання.
Цей стиль спрямований на розвиток образногомислення навчаємих і емоційно-моральної сфери, стимулювання до саморефлексії тасамопізнання, до саморозкриття своїх творчих здібностей та ціннісного ставленнядо світу.
Найкраще означений стиль виявляється вігрових формах навчання, у процесі діалогу та практичних діях. До складовіемоційно-ціннісного стилеві навчання належати також наступні стилі діяльностіпедагога:
а). емоційно-імпровізаційний стиль.
Він забезпечує домінування чіткого іцікавого пояснення педагогом навчального матеріалу попри діалогічний контакт зстудентами. Характерними особливостями цього стилеві є ті, що викладач орієнтуєтьсяна сильних студентів і мало уваги приділяє всім іншим; акцентує увагу на більшцікавому матеріалі, а менш цікавий залишає навчаємим опрацьовувати самостійно;мало години витрачає на оцінювання навчальних досягнень студентів і не завждианалізує виконану роботові; недостатньо адекватно планує навчально-виховнийпроцес. Водночас, він відрізняється високою оперативністю та використаннямширокого арсеналові різноманітних методів навчання, практикує колективнеобговорення проблем і стимулює нестандартні підходи до їх вирішення, виявляєчуйність та проникливість.
б). емоційно-методичний стиль.
Характерними особливостями цього стилеві єорієнтація педагога на процес і результат навчання; адекватне плануваннянавчально-виховного процесу; контроль знань і умінь усіх студентів;оперативність у роботі; колективне обговорення порушених проблем; багатийарсенал методичних прийомів; акцентування уваги студентів на сутностіпредметові вивчення.
Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапірозвитку вітчизняної вищої школи веде до зміни педагогічних технологій, надаєїм особистісну спрямованість. Технологізація особистісно орієнтованогонавчально-виховного процесу передбачає спеціальне конструювання дидактичногоматеріалу, методичних рекомендацій до його використання, форм контролеві заособистісним розвитком студента в ході навчально-пізнавальної діяльності.
Технологічний процес є певною системоютехнологічних одиниць, зорієнтованих на конкретний педагогічний результат,наприклад методика викладання навчального предметові педагогом у теоріїдидактики.
Вченими педагогами-новаторами розробленотехнології оптимізації організації навчального процесу на заняттях(Ю.Бабанський); опорні листки (В.Шаталов); коментоване управління навчальнимпроцесом (С.Лисенкова) та ін.
Навчальна технологія-сукупностьпсихолого-педагогчних настанов, які визначають спеціальний підхід і композиціюформ, методів, способів, прийомів, виховних засобів (схем, креслень, діаграм,карт).
Завданнями навчальної технології є:
— досягнення глибини і міцності знань,закріплення умінь та навичок у різних галузях діяльності;
— формування і закріплення соціальне ціннихформ і звичок поведінки;
— научіння дій з технологічнимінструментарієм, тобто здатності засвоювати і користуватися внавчальне-пізнавальній діяльності технологічними схемами, графіками, картами,алгоритмами та будувати власні;
— розвиток технологічного мислення, уміннясамостійно планувати, алгоритмізувати, стандартизувати свою навчальну, освітнюдіяльність;
— виховання звички чітко дотримуватисявимог технологічної дисципліни в організації навчальних зайняти і суспільнекорисної праці.
Навчальній технології і технологічнимпроцесам властиві певні особливості. Передусім окремі технологічні процесимають певний навчально-виховний потенціал. Одні з них спонукають до активноїрозумової роботи і розвивають творчу особистість, інші-виховують тільки увагу,ретельність, здатність діяти механічно, тільки за заданою послідовністюосновних елементів програми, що сковує творчість, виховує сліпий послух.
Важливою особливістю навчальної технологіїє також технологічність змісту навчання, його здатність піддаватися кодуванню,не втрачаючи при цьому своїх навчально-виховних можливостей. Один матеріаллегко кодується, при розкодуванні не деформується і усвідомлюється якцілісність (математичні формули, способи розв'язування типових задач). Іншийпри кодуванні втрачає свої навчально-виховні можливості (філософський,художній, історичний), тому обмеження процесу вивчення літератури, історії,мистецтва суто технологічними підходами призводить до бездумного зубріння,формалізму в знаннях, збіднює їх виховні можливості.
Розроблення навчальної технології маєпередбачати доцільність включення до педагогічного процесу кожної технологічноїланки, системи, ланцюжка. При цьому слід мати на увазі, що ніяка технологія неможе замінити живого слова, емоційного людського спілкування. Кожнатехнологічна ланка, ланцюжок, система досягає високої ефективності тільки заумови, що вона психологічно педагогічно обґрунтована і має практичні виходи.Так, технологічні засоби, пов'язані з наочністю, мають ґрунтуватися наособливостях предметно-образного мислення, в основі інших-опора на психологічнізаконі запам'ятовування за подібністю, за асоціаціями, за силою емоційногозбудження. Немає жодної педагогічної технологічної системи, в основі якої б небуло психологічних законів.
Розроблення і застосування будь-якоїнавчальної технології вимагає творчої активності педагогів і студентів, їхзалучають до творчої участі в розробці технологічного інструментарію: складаннятехнологічних опорних схем, карт, до організації технологічних форм навчання івиховання. Активність педагога виявляється також у тому, що він, добрі знаючиіндивідуальні психологічні особливості студентів, вносити відповідні корективив розгортання технологічного процесу, організує взаємні консультації,взаємоперевірку і взаємооцінку.
Навчальні технології не забезпечуютьоднаково високий результат успішності та вихованості усіх студентів. Томусмороду вимагають постійного вдосконалення, щоб досягти позитивних результатіву якомога ширшій аудиторії. Результат навчальної технології великою міроювизначається рівнем майстерності педагога, ступенем загального розвитку,психологічним настроєм кожної особистості студента, загальним психологічнимкліматом у навчальній групі, матеріально-технічним оснащенням.
Зміни освітньої парадигми та практичнізміни, що відбулися в системі вищої школи, сприяють введенню у вузи, поряд ізструктурно-функціональними і змістовними інноваціями, також і технологічнихінновацій.
Основу змін технології навчання утворюєособистісно-діяльний підхід. Сучасні спеціалісти Н.А.Алексєєв, Ш.О.Амонашвілі,Ю.К.Бабанський, К.Я.Вазіна, В.В.Давидов, М.В.Кларін, В.О.Сластенін,І.С.Якиманська та ін. вважають, що особистісно-діяльний підхід є стратегіюорганізації педагогічного процесу у вищій школі. Особистісно-діяльний підхідспонукає до удосконалення педагогічної освіти за рахунок інтенсивноговпровадження в навчально-виховний процес нових навчальних технологій, які даютьвідповідь на постійне питання «Як навчати?», змінюючи йогоформулювання: «Як забезпечити розвиток особистості навчаємих?», тобтояк звернутись не лише до пам'яті студента, а до цілісної особистості; «Якзбудити в нього інтерес до культури людства в усьому”, „Як допомогти йомувибрати власний спосіб пізнання культури, освіти?“.
Щоб краще уявити впровадження новихтехнологій навчання в підготовку фахівців в університеті, а саме в процесвивчення спеціальної навчальної дисципліни, спрямованої на технологічнупідготовку студентів, звернемось до характеристики поняття „навчальнатехнологія“.
Виходячи із загального визначення поняття»навчальна технологія", технологія навчання (визначення М.В.Кларіна)-це реалізація на практиці цілісної системи навчання, що складається з такихскладників, як позначка, зміст, взаємодія викладача і студента, методика(форми, методи, засоби), діяльність викладача, діяльність студента, результат,форма контролеві, корекція. Технологія навчання займає проміжне місце міжтеорією та практикою. З одному бокові, технологія навчання є проекцією теоріїна діяльність педагога і студентів, виконуючи роль інструментарію, з іншогобоком-шляхом технології навчання відбувається усвідомлення досвіду практикикрізь призму теорії.
Термін «технологія» отримав широкевикористання в 40-50-ті роки нашого століття, що пов'язано із застосуваннямтехнічних засобів навчання; у 50-60-ті роки починає ширше використовуватисьтермін «педагогічна технологія», а в 70-80-ті роки ввійшов термін«технологія навчання» і «технологія навчального процесу».На сучасному етапі термін «педагогічна технологія» і термін«технологія освітнього процесу» часто ототожнюються, що можнапояснити розширенням технології освітнього процесу.
До 60-х років під навчальною технологієюрозуміли використання засобів навчання, а з 70-х років здійснюється розширенняцього поняття.
У дослідженні С.Г.Шаповаленка “технологіянавчання” трактується як організація навчально-виховного процесу з широкимвикористанням, поряд з традиційними, нових технічних і аудіовізуальних засобівнавчання в тісному взаємозв'язку останніх з методами і формами навчання.В.П.Безпалько вважає, що навчальні технології-ці проект певної педагогічноїсистеми, що реалізується на практиці. І.Я.Лернер констатує, що-навчальнатехнологія передбачає формування цілей через результати навчання, щовиражаються в діях студентів. І.С.Дмитрук, О.С.Падалка визначають технологіюнавчання як наукову основу застосування різноманітних методів навчання. Завизначенням М.В.Кларіна, педагогічна технологія-ці спосіб системної організаціїспільної діяльності викладача та студентів на основі дидактичних засобів ірозумів навчання.
Педагогіка вищої школи “навчальнутехнологію” визначає, як єдину функціональну систему педагогічної взаємодіївикладача з студентами в ході освітнього процесу у вищій школі, а також спосібструктурування цього процесу, у тому числі спосіб структурування навчальногоматеріалу, діяльності викладача і навчальної-пізнавальної діяльності студентів.
У своєму конкретному вираженні навчальна технологіяє показником системи дій викладача і студентів, які необхідно здійснювати вході оптимальної реалізації освітнього процесу. За цими ознаками частонавчальну технологію ототожнюють з педагогічною технікою. Проте, педагогічнатехніка-ці лише форма організації поведінки викладача. Вона забезпечуєготовність до конкретної взаємодії учасників освітнього процесу в різноманітнихситуаціях, оскільки можна знаті, що і як робити, алі не змогти це зробити черезвідсутність умінь організувати свої дії. При розгляданні співвідношенняпедагогіки, методики навчання, навчальної технології і техніки можна виділититаку ієрархічну залежність: педагогіка––методика–––навчальнатехнологія––педагогічна техніка
Технології навчання є засобом організаціїосвітнього процесу. До нинішнього години було декілька моделей навчання,побудованих на основі конкретних технологій навчання:
*інформаційна модель навчання, побудованана припущенні, що зміст навчально-виховного виливу ізоморфне трансформується всистему знань та умінь студента, у його особистісні якості;
*формуюча модель навчання припускає, що задопомогою спеціального управління розумовою діяльністю можна гарантувативиникнення знань та умінь із заздалегідь заданими якостями;
*розвивальна модель навчання націлена впершу чергу на розвиток теоретичного мислення за рахунок спеціальноорганізованого навчального матеріалу і не припускає врахування емоцій тапочуттів студентів;
*активізуюча модель навчання, убачаєстимулювання пізнавальної діяльності за рахунок підвищення рівня проблемностірозумових завдань;
*незалежна модель навчання орієнтована наспонтанність у самоактуалізацій особистості, становлення якої розуміється якіманентне розкриття внутрішніх резервів, а навчання як супроводження їїприродного розвитку;
*збагачуюча модель навчання спрямована нанабуття соціокультурного, пізнавального, індивідуального досвіду узгодженнямосвітнього нормативові з цим досвідом.
У цих моделях гуманістична парадигма незнайшла повного втілення, оскільки смороду зміст освіти та педагогічний впливрозглядають розрізнено. Характеристика цих моделей свідчить про ті, що реальнажива людина немов би не існує в навчальному процесі. Узагалі, однієїгуманістичної технології, яка б орієнтувалася на розвивальне навчання, бути неможе, оскільки не можна в повній мірі врахувати індивідуальність шкірногостудента.
Спеціалісти в галузіособистісно-орієнтованої педагогіки визначають три базових підходів до“навчальних технологій”:
*1заданого результатові, що передбачаєрозробку елементів змісту навчання у вигляді різнорівневихособистісно-орієнтованих завдань;
*2 навчального діалогу, яка базується назасвоєнні змісту навчальної дисципліни в умовах діалогу як особливогодидактично-комунікативного середовища, що забезпечує суб'єкт-суб'єктненавчання, рефлексію та самореалізацію особистості;
*3 імітаційно-рольових ігор, яка передбачаєімітацію соціально-рольових і просторово-часових розумів з метою реалізаціїособистісних якостей навчаємих у ситуаціях внутрішньої конфліктності,колізійності і змагання.
Вибір навчальної технології, яка бзабезпечувала успішний процес вивчення спеціальної дисципліни, доцільноздійснювати на основі застосування методові «дерево рішень», щосприяє вибору найкращого варіанта узгодження декількох технологій навчання, даєможливість врахувати різноманітні напрями дій, співставити результати, узгодитиїх відповідно до поставлених завдань, а також порівняти альтернативи.
Варіативними навчальними технологіямиможуть бути:
# технологія моделюючого навчання(І.І.Їльясов, В.Н.Максимова);
#.інформаційно-семантична технологіянавчання (Л.Г.Гурбович);
#.технологія програмованого навчання(М.Д.Нікандров, В.П.Безпалько);
#.технологія проблемного навчання(Т.В.Кудрявцев, А.А.Матюшкін, М.І.Махмутов, В.Оконь);
#.технологія контекстного навчання (А.А.Вербицький,Н.Б.Борисова);
#.соціально-психологічна технологія(Ю.Н.Ємельянов);
#.особистісно-орієнтована технологія(В.В.Сериков, Б.Б.Косов, 1.С.Якиманська);
#.технологія розвивального навчання(В.В.Давидов, Л.В.Занков, Б.Д.Ельконін);
# технологія збільшення дидактичних одиниць(П.М.Ерднієв);
#.технологія планування результатівнавчання (В.П.Безпалько);
#.технологія безперервної освіти(М.В.Кларін);
#.технологія профільного навчання(А.М.Жафяров);
#.технологія комп'ютерного навчання(В.В.Гузеєв);
#.технологія діалогового навчання(В.В.Горщиків);
#.технологія проблемно-модульного навчання(А.М.Алексюк, В.С.Козаков);
#.технологія змістовного узагальнення знань(В.В.Давидов, Г.Д.Кирилова);
#.технологія колективно-індивідуальноїрозумової діяльності (К.Я.Вазіна);
#.модульно-рейтингова-технологія(П.Юцевічене, К.Вазіна, І.С.Прокопенко, В.Пасвянскене, А.М.Алексюк);
#.технологія блочно-модульногоструктурування навчального матеріалу (Н.М.Суртаєва) та інші.
Кожна з визначених навчальних технологійхарактеризується такими структурними складниками, як: позначка, зміст, методика(форми, методи, засоби), діяльність викладача, діяльність студентів, взаємодіявикладача і студентів, результат навчання, форма контролеві, корекція.
Найбільш ефективною в процесі вивченнястудентами університету фундаментальних навчальних дисциплін, спрямованих наекономічну підготовку випускників є технологія моделюючого навчання, щорозробляється на основі інтегративного підходу і забезпечує встановленнясуб'єкт-суб'єктної педагогічної взаємодії, сприяє самоосвіті, саморозвитку,самоактуалізації шкірного студента. Основою розробки технології моделюючогонавчання інноваційного напряму стало вивчення студентами навчальної дисципліни“Інноваційного менеджментові" як приклад застосування методові моделюванняв навчально-виховному процесі.
Важливим напрямом педагогічного процесу впрофесійній підготовці студентів є застосування моделювання в двох аспектах: удіяльності викладача і навчальній діяльності студентів як засобу успішноїорганізації засвоєння знань навчальних дисциплін. Впровадження методовімоделювання в процес вивчення студентами навчальних дисциплін розглядається як,технологія моделюючого навчання.
Підхід до розробки технології моделюючогонавчання обґрунтовується на підставі думки, що предметна структура змістунавчання дисципліни перешкоджає тому, що ціле буде загороджено його окремимичастинами. Щоб уникнути роздрібненості в розробці змісту і його вивченнівикористали теорію інтеграції, що розглядалась, як обов'язкова умова розробки технологіїмоделюючого навчання і застосування її в процесі вивчення спеціальноїнавчальної дисципліни, згідно з якою забезпечується цілісність економічнихзнань, здобуваються вміння опанування знання в процесі моделювання,проектування, конструювання.
Це реалізовувалось включенням у процесвивчення навчальної дисципліни узагальнюючої мети, згідно з якою розробляєтьсязміст (відбираються поняття, тими) через міжпредметні зв'язки, через об'єднаннянавчального матеріалу навколо провідних ідей, через формування категоріальнихзнань. Усі це сприяє формуванню знань у такій послідовності:сприймання-уявлення-поняття-система зрозуміти згідно з етапами: підготовчий,наочний, пізнавальний, систематизації.
Позначка технології моделюючого навчання єозброїти студентів теоретичними та практичними уміннями вивчення навчальноїдисципліни.
Метою впровадження технології моделюючогонавчання в процес вивчення навчальної дисципліни є також формування в студентівдослідницьких навичок, підвищення ролі самостійності пізнання, пізнавальноїактивності, забезпечення оволодіння студентами вміннями моделювати знанняспеціальної навчальної дисципліни; перетворення навчання в двосторонній процесна основі суб'єкт-об'єкт-суб'єктна взаємодія викладача та студента в процесівивчення навчальної дисципліни; сприяння становленню і розвитку в студентівцілісного погляду на навчання в умовах багаторівневої освіти.
Технологія моделюючого навчаннярозглядається як ефективний засіб самоактуалізації студентів. Стратегієюмоделюючої технології визначається самоосвіта студентів, її сутність полягає нев тому, щоб змусити студентів відтворювати отримані знання, а в тому, щобнавчити їх самостійно набувати нові знання в моделюючій діяльності згідно ізспецифікою і логікою кожної навчальної дисципліни.
Підставою використання моделювання яктехнології навчання є функції, які вона визначає. Це такі:
ілюстративна функція як висвітленняінформації про нові об'єкти в звичайних, чуттєво-наочних формах;
трансляційна функція як перенесенняінформації, отриманої в одній, відносно вивченій сфері, на іншу, ще не відомусферу;
замінювально-евристична функція якпопереднє пояснення явища, що вивчається. Вона сприяє виробленню теоріїінтерпретації;
апроксимаційна функція як спрощенняоб'єкта, визначеного для моделювання, зіставлення з реальними можливостями тапотребами даного етапу пізнання;
екстрополяційно-прогностична функція якперенесення отриманих даних при вивченні моделі на сам об'єкт, оригінал;
перетворююча функція-розглядання моделі якінструменту оптимізації практичної діяльності.
Методологічною основою технологіїмоделюючого навчання визначається теорія поетапного формування розумових дій,розроблена П.Я.Гальперіним, яка розглядає процес навчання як процес оволодіннясистемою розумових дій, що визначає успіх діяльності, є показником якості їхорієнтовної основи.
Орієнтовна основа дій здійснюється на трьохрівнях:
-змістовно-цільова (стратегічна);
-розпізнавально-діагностична(функціональна);
— виконавча (оперативна).
Завданням технології моделюючого навчанняє:
*розвиток у студентів умінь аналізу таоцінки знань навчальної дисципліни;
*розвиток навчальних умінь у процесімоделювання змісту навчальної дисципліни;
*формування умінь вивчення дисциплінипредметного блокові з позиції інтегративного підходу; об'єднання понятійно-інформаційноїсфери циклової системи навчальних дисциплін на основі специфіки майбутньоїпрофесійної діяльності;
*розвиток інтересу до практичногозастосування знань та вмінь моделювання;
*формування навичок самоосвіти тадослідницьких навичок;
*розвиток здібностей до діагностики тапрогнозування реального педагогічного процесу;
*формування вмінь розуміти різні поняття,проблеми, бачити бу-якові ситуацію цілісно, розуміти будь-які концепції,застосовувати стандарти та моделювати нові процедури;
*сприяння професійному становленнюстудентів;
*засвоєнню знань дисциплін предметногоблокові у світлі вимог нової парадигми освіти, що передбачає сформованість устудентів міжпредметних умінь, до яких відносяться:
*способи діяльності в навчанні з опорою наміжпредметні зв'язки;
*процес вироблення загальнонаукових уміньта навичок вивчення одного і того ж питання в різних навчальних дисциплінах,об'єднання понятійно-інформаційної сфери навчальних дисциплін на основі логічноузгодженої термінології, порівняльно-узагальнююче вивчення матеріалу таформування в студентів умінь зіставляти та протиставляти явища і об'єкти,розгляд їх у різних навчальних дисциплінах;
*зіставлення фактів, суджень про одні і тіж явища, події, встановлення зв'язків та закономірностей між ними; застосуванняу вивченні навчальної дисципліни спільно вироблених навчальних умінь.
Література
1.Аркас Микола. Історія України – Русі. — К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію:Навчальний посібник для вузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України >//Законі України / Верховна Рада України,Інститут законодавства. — К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освітиУкраїни, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац.Ун-т ”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.