ЗМІСТ
Вступ
1.Готовність до інноваційноїдіяльності як важлива професійна якість Педагога
2.Структура готовності доінноваційної педагогічної діяльності
3.Розвиток інноваційної поведінкипедагога
Висновок
Література
Вступ
Тема курсової роботи «Готовність педагога до інноваційної професійноїдіяльності».
Професійнаготовність є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення,освіти й самоосвіти, виховання й самовиховання. Це — психічний, активно-дієвий станособистості, складна її якість, система інтегрованих властивостей. Такаготовність регулює діяльність, забезпечує її ефективність. Однією з важливихякостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність доінноваційної діяльності.
1.Готовністьдо інноваційної діяльності як важлива професійна якість педагога
Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжуютьпроблеми, пов'язані з необхідністю поєднання інноваційних програм з державнимипрограмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій.Вони потребують принципово нових методичних розробок, нової якостіпедагогічного новаторства. На заваді цим нововведенням стають невідповідністьнових типів навчально-виховних закладів вимогам батьків, які здебільшогоорієнтуються на традиційні стандарти навчання і виховання.
Не менш гострими є проблеми адаптації нововведення до нових умов. Частовони спричинені намаганнями пристосувати до конкретних умов педагогічнітехнології, елементи змісту навчання й виховання, які виявили свою ефективністьв інших галузях, або концепції, розроблені в зовсім інших історичних умовах.Таке механічне перенесення призводить до втрати змісту і глибинної сутіінновації, що нерідко має наслідком її дискредитацію, розчарування багатьохлюдей, породжує нову хвилю консерватизму.
Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлюєпрактичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному,а й на особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процесчасто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісноїготовності до інноваційної діяльності.
Готовність до інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистіснийстан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності,володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей,здатності до творчості і рефлексії.
Вона є основоюактивної суспільної і професійно-педагогічної позиції суб'єкта, яка спонукає доінноваційної діяльності та сприяє її продуктивності.
Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційномурежимі, пов'язані і з низькою інноваційною компетентністю.
Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь,навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використаннянових педагогічних технологій у роботі з дітьми.
Компонентами інноваційної компетентності педагога є поінформованість проінноваційні педагогічні технології, належне володіння їх змістом і методикою,висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі, особистапереконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.
Готовність до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формуєінноваційну позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення,яке охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості. Якодин із важливих компонентів професійної готовності, вона є передумовоюефективної діяльності педагога, максимальної реалізації його можливостей,розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до інноваційної діяльностісягають проблематики особистісного розвитку, професійної спрямованості,професійної освіти, виховання й самовиховання, професійного самовизначенняпедагога.
В інноваційних освітніх перетвореннях особливо високими є вимоги до рівнятеоретичних знань і практичної підготовки вчителя. Він повинен умітиспрямовувати навчально-виховний процес на особистість вихованця, вибудовуватисвою професійну діяльність так, щоб кожен учень мав необмежені можливості длясамостійного і високоефективного розвитку. А це у принципово інших вимірахвизначає проблематику і зміст професійної та особистісної підготовки педагога,актуалізує необхідність створення педагогічних систем, зорієнтованих наінноваційну діяльність, і відповідно на пошук нових підходів до підготовкимайбутнього педагога.
Йдеться про те, що під час навчання він має набути:
— розвинуту творчу уяву;
— стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційноїпедагогічної діяльності;
умінняцілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї з використаннямінтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;
— психолого-педагогічні знанняпро освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;
— спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використанняяких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.
Педагогу інноваційного спрямування під час навчально-виховного процесунеобхідно вміти реалізовувати:
— педагогічний гуманізм (довіра до вихованців, повага до їх особистості,гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях);
— емпатійне розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого яксебе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їх позиції);
— співробітництво (поступовеперетворення вихованців на співтворців педагогічного процесу);
— діалогізм (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвиватиміжособистісний діалог на основі рівності, взаємного розуміння і співтворчості);
— особистісна позиція (творче самовираження, за якого педагог постаєперед вихованцями не як позбавлений індивідуальності функціонер, а якособистість, котра має свою думку, відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій).
У сучасних умовах інноваційна діяльність педагога має відповідати основнимпринципам:
1. Принципінтеграції освіти.
Передбачає посилену увагу до особистості кожної дитини як вищоїсоціальної цінності суспільства, орієнтацію на формування громадянина з високимиінтелектуальними, моральними, фізичними якостями.
2. Принципдиференціації та індивідуалізації освіти.
Налаштовує на забезпечення умов для повноцінного вияву і розвиткуздібностей кожного вихованця.
3. Принципдемократизації освіти.
Дотримання його зобов'язує до створення передумов для розвиткуактивності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, зацікавленої їх взаємодії,широкої участі громадськості в управлінні освітою.
Реалізація цихпринципів вимагає переходу від нормативної до інноваційної, творчої діяльності,що передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту, методів, форм,технологій навчання й виховання. Метою освіти за таких умов є вільний розвитокіндивідуальних здібностей, мотивів, особистісних цінностей різнобічної, творчоїособистості.
Отже, у структурі професійно спрямованої особистості педагога готовністьдо інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно вирішуватиактуальні для особистісно-орієнтованої освіти проблеми.
Підготовлений до інноваційної професійної діяльності педагог має такіпрофесійні й особистісні якості:
— усвідомлення смислу і цілейосвітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасноїшколи;
— осмислена, зріла педагогічна позиція;
— уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики,досягати і оптимально переосмислювати їх під час навчання;
— здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала біндивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири;
— співвіднесення сучасної йому реальності з вимогамиособистісно-орієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за критеріямиінноваційної діяльності;
— здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно доїх особливостей;
— уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання,тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи інноваційнітехнології, стимулювати їх розвиток;
— володіння технологіями, формами і методами інноваційного навчання, якепередбачає уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бутиспівтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним консультантом іпомічником у співвіднесенні мети з результатом, використанні доступних длядітей форм рефлексії та самооцінки;
— здатність бачити, адекватнооцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження вихованців;
— уміння аналізувати зміни восвітній діяльності, розвитку особистісних якостей вихованців;
— здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності,усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків івідкриттів.
Готовністьпедагога до інноваційної діяльності визначають за такими показниками:
1) усвідомлення потребизапровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці;
2) інформованість про новітніпедагогічні технології, знання новаторських методик роботи;
3) зорієнтованість на створеннявласних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальнудіяльність;
4) готовність до подоланнятруднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності;
5) володіння практичниминавичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових.
Ці показники виявляють себе не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях івзаємозв'язках. Зокрема, потреба у нововведеннях активізує інтерес донайсвіжіших знань у конкретній галузі, а успішність власної педагогічноїінноваційної діяльності допомагає долати труднощі, шукати нові способи діяльності,відстоювати новаторські підходи у взаємодії з тими, хто їх не сприймає.
На основі співвідношення і міри вияву цих показників виокремлюютьінтуїтивний, репродуктивний, пошуковий, творчий (продуктивний) рівнісформованості готовності до педагогічних інновацій.
Інтуїтивний рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічноїдіяльності. Педагоги,яких за особливостями їх мислення і практичної діяльності зараховують до цьогорівня сформованості готовності, ставляться до інноваційної проблематики як доальтернативи традиційній практиці. Основою такого ставлення є емоційна,інтуїтивна налаштованість на сприйняття нового тому, що воно нове, а не глибокітеоретичні знання особливостей інноваційної ідеї чи аналіз педагогічноїпрактики, яка на цій ідеї базується. Педагогічна рефлексія у них не сформована.
Репродуктивнийрівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Ця категорія педагогів добреобізнана з теоретичними засадами, змістом, конкретними методикамипедагогів-новаторів, нерідко застосовує елементи цих систем у власнійпедагогічній діяльності. Однак використання інновацій у їх педагогічнійпрактиці є спорадичним (невпорядкованим), ситуативним. Окремі педагоги вважають,що новітні технології можуть бути застосовані лише їх авторами. Педагогічнарефлексія у них виражена недостатньо.
Пошуковий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічноїдіяльності.
Педагоги, яких зараховують до цієї групи, намагаються працюватипо-новому, втілюючи у власній діяльності відомі технології та методики навчально-виховноїроботи. Вони охоче йдуть на експеримент, не приховують ні своїх успіхів, ніпомилок, відкриті для публічного обговорення, осмислення педагогічних інновацій.
Творчий рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічноїдіяльності.
Педагоги, які творчо ставляться до інноваційної діяльності, мають широкій змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до навчання йвиховання, володіють новітніми технологіями і створюють власні. Реалізаціятворчого потенціалу в інноваційному процесі для багатьох із них є найважливішиморієнтиром діяльності.
Готовність до інноваційної педагогічної діяльності формується не сама пособі, не у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики,акумулюючи все накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому значновищого рівня. Це означає, що кожен попередній рівень такої готовності єпередумовою формування нових.
2.Структура готовності до інноваційної педагогічної діяльності
Структуру готовності до інноваційної педагогічної діяльності розглядаютьяк сукупність мотиваційного, когнітивного, креативного, рефлексивногокомпонентів, які взаємообумовлені та пов'язані між собою.
Мотиваційнийкомпонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Виражає усвідомлене ставленняпедагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв'язанні актуальних проблемпедагогічної освіти. Він є стрижнем, навколо якого конструюються основні якостіпедагога як професіонала, оскільки від того, чим мотивує педагог своюготовність до інноваційної діяльності, залежать характер його участі вінноваційних процесах, досягнуті результати у навчанні і вихованні дітей.
У педагогічній практиці інноваційні старання педагога можуть бутиобумовлені різними мотивами (підвищення ефективності навчально-виховногопроцесу; намагання привернути до себе увагу, здобути визнання та ін.), справжнюсуть яких з'ясувати буває нелегко, оскільки з часом вони можуть змінюватися.Знання мотивів інноваційної діяльності педагогів є важливим компонентомуправління педагогічними інноваціями.
Особистісну значущість конкретних мотивів досліджують на підставі аналізусформульованих педагогом цілей власної інноваційної діяльності, його дій щодореалізації цих цілей, а також аналізу змін у його мотиваційній сфері,самооцінок, ставлення до своєї професійної діяльності.
Мотиваційна готовність, сприйнятливість до педагогічних нововведень єважливою якістю вчителя, оскільки лише адекватна цілям інноваційної діяльностімотивація забезпечує ефективну діяльність і саморозкриття особистості педагога.
Часто провідним мотивом інноваційної педагогічної діяльності є пізнавальнийінтерес. Пізнавальні інтереси педагога, орієнтованого на застосуванняінноваційних освітніх технологій, концентруються навколо потреби у науковомурозумінні різноманітних аспектів особистіс-ної орієнтації освіти; на осмисленнівласного досвіду, ступеня ефективності педагогічної діяльності, формуваннясвоєї позиції щодо змін у системі освіти; використанні нових знань у власнійпрактичній діяльності.
Мотивація особистості педагога обумовлена його професійними інтересами,ціннісними орієнтаціями, ідеалами. Вона виявляється як у всій його професійнійжиттєдіяльності, так і в окремих педагогічних ситуаціях, визначає йогосприйняття зовнішніх подій і логіку поведінки.
Позитивнумотивацію педагога до інноваційної діяльності засвідчує задоволення таких йогоособистісних і професійних потреб, як створення і застосування нового,підвищення педагогічної майстерності, подолання професійних труднощів. Томувикористання інноваційних технологій багато хто з педагогів вважає єдинимважливим мотивом особистісного і професійного самоствердження.
Педагоги за своєю природою схильні до змін, хоч і не позбавлені консерватизму.Вони по-різному бачать нове і займають різні позиції стосовно педагогічнихінновацій. За даними соціологічних досліджень, лише 8 % педагогів працюють як новатори,кожний п'ятий зорієнтований на традиційні способи діяльності, з недовіроюставиться до інновацій. До ідеї про необхідність інновацій багато вчителівприходять через невдоволеність власною професійною діяльністю у межахтрадиційного педагогічного процесу. Тільки випробувавши себе в різних моделяхнавчання й виховання, можна обрати адекватні особистісній і професійнійспрямованості методи, прийоми, способи роботи.
Отже, показниками мотиваційного компонента готовності до інноваційноїпедагогічної діяльності є пізнавальний інтерес до інноваційних педагогічнихтехнологій та особистісно-значущий смисл їх застосування.
Когнітивний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності.Об'єднуєсукупність знань педагога про суть і специфіку інноваційних педагогічнихтехнологій, їх види та ознаки, а також комплекс умінь і навичок із застосуванняінноваційних педагогічних технологій у структурі власної професійноїдіяльності. Цей компонент є результатом пізнавальної діяльності. Йогохарактеризують обсяг знань (ширина, глибина, системність), стиль мислення,сформованість умінь і навичок педагога.
Рівень поінформованості педагога про інноваційні технології визначають заобсягом його знань, які є необхідною умовою аналізу і вибору оптимальнихспособів розв'язання професійних проблем відповідно до бачення педагогомпроблематики педагогічної інноватики, особистісних потреб та інтересів.
Уміння педагога засвідчують свідоме оволодіння діяльністю, яка за своєюструктурою відповідає структурі його особистості, в якій виокремлюють такіпрофесійні уміння:
— гностичні (уміння здобувати, поповнювати і розширювати свої знання,вивчати особистість дитини і себе);
— проектувальні(здатність планувати навчальний процес відповідно до цілей навчання,психологічних закономірностей,оптимальних видів, методів, прийомів професійної діяльності; уміння плануватипозакласну роботу);
— конструктивні (уміння обиратиоптимальні прийоми і способи навчання, форми роботи, відбирати і дозуватинавчальний матеріал, оптимально керувати процесом учіння);
— організаційні (здатність організовувати свою діяльність і діяльністьдітей відповідно до цілей навчально-виховного процесу);
— комунікативні (уміння використовувати різні механізми формуванняміжособистісних взаємин учасників педагогічного процесу, застосовувати технікуакторської майстерності, попереджувати і долати конфлікти, створюватикомунікативну мережу занять).
Інноваційна діяльність пов'язана з педагогічними дослідженнями. З оглядуна це показниками сформованості когнітивного компонента готовності до неї є:
— методологічні знання (вміння сприймати дійсність із позицій системногопідходу, сформованість загальнонаукових категорій);
— загальнотеоретичні й методичні знання (знання принципів і методівпедагогічного дослідження, володіння конкретними дослідницькими вміннями);
— уміння успішно застосовувати інноваційні педагогічні технології(гностичні, проектувальні, конструктивні, організаційні, комунікативні);
— позитивний педагогічний досвід.
Реалізація когнітивного компонента особистісної готовності педагога доінноваційної діяльності означає для нього необхідність професійно самовизначитись,тобто усвідомити норми, модель своєї професії і відповідно оцінити своїможливості.
Креативный компонент готовності доінноваційної педагогічної діяльності. Реалізується він в оригінальному розв'язанніпедагогічних завдань, в імпровізації, експромті. Його важливість породженатворчим характером інноваційної діяльності.
Ознакамикреативності є здатність до створення нового, нетрадиційний підхід доорганізації навчально-виховного процесу, вміння творчо вирішувати будь-якіпрофесійні проблеми, взаємодіяти з вихованцями, колегами, батьками дітей,уміння розвивати креативність дітей, що втілювалося б у їх поведінці.
Формування креативності у вихованців залежить від таких професійних уміньта установок педагога:
— визнання цінності творчогомислення;
— розвиток чутливості дітей достимулів оточення;
— вільне маніпулюванняоб'єктами та ідеями;
— уміння всебічно розкритиособливість творчого процесу;
— уміння розвиватиконструктивну критику, але не критиканство;
— заохочення самоповаги;
— нейтралізація почуття страхуперед оцінкою тощо.
Креативність педагога формується на основі наслідування досвіду,концепції, ідеї, окремого прийому, форми, методу з поступовим зменшеннямпитомої ваги наслідувального і зростанням питомої ваги творчого компонентапедагогічної діяльності.
Схематично цей процес можна представити так: наслідування, копіювання → творче наслідування → наслідувальна творчість→справжня творчість.
Педагогічна творчість реалізується на двох рівнях:
1. Творчість у широкомурозумінні. Виявляється вона у відкритті нового для себе, тобто виявленніпедагогом варіативних нестандартних способів розв'язання завдань. На цьомурівні відбувається перехід від алгоритмізованих, стереотипних прийомів досуб'єктивно нових.
2. Творчість у вузькомурозумінні. Суттю її є відкриття нового для себе і для інших, новаторство.
У творчих педагогів краще розуміння себе, висока самоповага, адекватнасамооцінка, сильний зв'язок між такими підструктурами самосвідомості, як знанняпро себе, ставлення до себе, задоволеність своєю професійною діяльністю. Алетворчий, конструктивний педагог не обов'язково є педагогом з високимінноваційним потенціалом. Інтерес до новацій може співіснувати із спрямованістюне на розвиток вихованця, а на інші зовнішні цілі: підвищення престижу в очахадміністрації, колег, батьків вихованців, задоволеність від володіння «модними»методиками. Це означає, що особистісна центрація педагога може спрямовуватися урізні сфери.
Особистіснацентрація педагога — спрямованість,зацікавленість педагога інтересами учасників педагогічного процесу.
З огляду на внутрішню мотивацію та спрямованість виокремлюють такі видиособистісної центрації педагога:
— бюрократична особистіснацентрація педагога (на адміністрації навчального закладу);
— конформістська особистісна центраціяпедагога (на колегах);
— авторитетна особистіснацентрація педагога (на батьках);
— егоцентрична особистіснацентрація педагога (на особистих інтересах і переживаннях);
— методична особистіснацентрація педагога (на засобах навчання та виховання);
— гуманістична особистіснацентрація педагога (на інтересах дитини).
Лише гуманістична центрація є умовою того, що нововведення відповідатимесправжній меті навчання та виховання.
З'ясувавши особливості центрації, легше зрозуміти причини психологічнихбар'єрів, що виникають у педагогів під час впровадження нововведення.
Креативний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльностівиявляється через відкритість щодо педагогічних інновацій; гнучкість,критичність мислення; творчу уяву.
Рефлексивний компонент готовності до інноваційної педагогічної діяльності.Характеризуєпізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності. Реалізуєтьсяцей компонент через такі рефлексивні процеси, як саморозуміння й розумінняіншого, самооцінювання й оцінювання іншого, самоінтерпрета-ція й інтерпретаціяіншого.
Рефлексивнемислення розглядають як одну з важливих умов усвідомлення, критичного аналізу іконструктивного вдосконалення власної діяльності. Здатність людини рефлексивноставитися до себе і до своєї діяльності є результатом освоєння (інтеріоризації)нею соціальних відносин між людьми. На основі взаємодії з іншими людьми,прагнучи зрозуміти думки і дії іншого, людина виявляє здатність рефлексивнопоставитися до себе. Отже, пошук, освоєння і застосування відомих педагогічнихінновацій, аналіз отриманих результатів і власного індивідуального стилю роботиможуть сприяти створенню педагогом нових інноваційних освітніх технологій.
Процес рефлексії індивідуальний. Активізація рефлексивної позиції пов'язаназ орієнтацією педагога на саморозвиток. Джерелом цього процесу є системаусвідомлених педагогом суперечностей у професійній діяльності. Тому внавчально-професійній діяльності необхідно створювати такі ситуації, які бактуалізували рефлексивну позицію педагога, формували його позитивнесамо-сприйняття, стимулювали процеси самоствердження.
Показником рефлексивного компонента в структурі готовності до інноваційноїпедагогічної діяльності є сформованість рефлексивної позиції (характер оцінкипедагогом себе як суб'єкта інноваційної діяльності).
3.Розвиток інноваційної поведінки педагога
На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційнийпотенціал суспільства, що потребує людей, здатних системно й конструктивномислити, швидко знаходити потрібну інформацію, приймати адекватні рішення,створювати принципово нові ідеї в різних галузях знання. А це у свою чергуформує соціальне замовлення на нові підходи в системі освіти, нове педагогічнемислення, нове ставлення педагога до своєї діяльності, результатом якої маєбути виховання «інноваційної людини». Для цього в освітній сфері має пануватидух творчості, постійного пошуку, які є живильним середовищем для нових ідей,шукань, досягнень.
Сприйнятливість до нового, інноваційне мислення формуються в людини уранньому віці. Значною мірою вони залежать від творчої атмосфери у сім'ї,зорієнтованої на інноваційність діяльності дитячого садка, школи і педагогів,які безпосередньо працюють з дитиною. За сприятливих умов цей потенціал суттєвовпливає на її подальше життя.
Професійназорієнтованість на інноваційну діяльність зосереджується під час навчання увузі. Цей період, коли майбутній педагог особливо чутливий до складних проблемосвіти, складних педагогічних ситуацій, вважають сенситивним (сприятливим) длярозвитку мотиваційно-ціннісного ставлення до педагогічних інновацій. Яксвідчить аналіз, для багатьох педагогів-практиків характерний низький рівеньсформованості інноваційної поведінки, готовності до інноваційної діяльності, щозначною мірою є породженням традиційного вузівського навчання.
Інноваційна поведінка педагога — сукупність зовнішніх виявів йогоособистості, в яких розкривається внутрішнє «Я» (світовідчуття, світогляд,особистісні особливості), спрямовані на зміну складових сучасно)' системиосвіти.
Підготовка сучасного педагога, здатного впроваджувати ідеї особистісно-орієнтованоїосвіти, оригінально вирішувати актуальні навчально-виховні та соціокультурніпроблеми, вимагає особливої організації його практичної та мислительноїдіяльності. Готовність до інноваційної діяльності обумовлюється організацієюоптимального інноваційного середовища та спрямованістю педагогічної діяльностіна інноваційність.
При підготовці майбутніх педагогів до інноваційної діяльності взаємодіявикладача зі студентами має відповідати таким принципам:
— неперервність і цілісність розвитку особистості, гармонізація педагогічноїдіяльності, інтеграція всіх її аспектів;
— особистісна зорієнтованість;
— професійно-практична спрямованість (варіативність змісту занять у зоніактуальних ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів і запитів педагогічноїпрактики);
— альтернативність, свободавибору (спільне планування, диференційовані завдання тощо);
— усвідомленість професійно-особистісного розвитку під час педагогічноївзаємодії (рефлексія, корекція власної діяльності);
— творче самовираження,співпраця та співтворчість. Розвитку пізнавальної та професійної діяльності,
творчого самовираження майбутніх педагогів сприяють спеціальні завдання,що спонукають до багатоваріантного розв'язання. Дуже важливу роль відіграєтворча обстановка у процесі навчання, утвердження якої можливе за таких умов:
— відсутність внутрішніх перепонтворчим виявам. Для налаштованості студентів до творчого пошуку необхідно допомогти їм у набуттівпевненості у стосунках з однокурсниками, викладачами;
— організація активної роботипідсвідомості. Навіть коли проблема не перебуває у центрі уваги, підсвідомістьлюдини може непомітно працювати над нею. Деякі ідеї можуть на мить виринути наповерхню, тому важливо своєчасно зафіксувати їх, щоб пізніше прояснити,впорядкувати і використати;
— утримування від оцінювання.Це сприяє розширенню потоку ідей, зосередженню над осмисленням проблеми;
— використання метафор іаналогій, відшукування нових асоціацій та зв'язків. Можливості творчого пошукузростають за рахунок незвичайних зіставлень, порівнянь. Під час вузівськогонавчання робота з метафорами не тільки спонукає до образного мислення, а йстимулює спонтанне створення образів, цілеспрямоване їх осмислення;
— розвиток уяви, фантазії звідповідним контролюванням їх. Після творення обстановки внутрішньої свободи,періоду «дозрівання ідей» усі пропозиції обговорюються і критичнопереглядаються;
— розвиток сприйнятливості, підвищення чутливості, широти й насиченостісприйняття світу, що є основою розвитку професійної сенситивності (чутливості);
— допомога тим, хто навчається,знаходження сенсу у творчій діяльності.
Навчальний процес, який здійснюється за таких умов, передбачає вільнеспілкування, обмін думками, ідеями, а найголовніше — особистісну включеністьмайбутніх педагогів у творчість.
Найефективнішими моделями навчання вважають організацію творчого пошукуна основі систематичного вирішення проблем, дискусії та дидактичної гри.
Найрельєфніше відтворюють ситуації творчого професійного пошукудидактичні ігри. У їх структурі виділяють чотири етапи:
1. Орієнтація — представлення теми, що вивчається,характеристика імітації та ігрових правил, огляд загального ходу гри.
2. Підготовка до проведення — виклад сценарію, ігрових завдань,правил, ролей, процедур. Для проведення гри важливо детально опрацювати ігровийзадум або сценарій, у яких мають бути відображені сюжетна схема,
загальний план гри. Складаються вони з таких розділів, як опис ігровоїобстановки, атрибутів гри; розроблення репертуару ігрових дій; характеристикаорганізації гри; створення методичних вказівок для учасників гри.
3. Проведення гри — організація і фіксація ігрових дій,коригування неточностей тощо.
4. Обговорення гри — описовий огляд-характеристика «подій»гри та їх сприйняття учасниками.
Реалізацію такої структурної схеми можна проілюструвати на прикладіділової гри «Алгоритм впровадження інновацій у навчально-виховний процесдошкільного закладу», що має на меті формування алгоритму впровадження нововведенняв навчально-виховний процес дошкільного закладу, а також набуття практикиколективної діяльності у виробленні рішень.
1. Для визначення проблемнихзавдань студенти поділяються на 3—4групи. Експерти оцінюють їхню роботу за критеріями результативності(правильність, час); оригінальності; співучасті та взаємодії (психологічний настрій,загальна обстановка в групі). Ведучий презентує хід гри за етапами.
2. Інтелектуальна і творча розминка (виконання творчих завдань: жеребкуваннякоманд за вибором кольорів, створення емблеми і формулювання педагогічногокредо команди відповідно до вибору кольору команди). Далі складають тезаурус(сукупність понять) проблеми, що розглядається (кожній команді пропонуєтьсявизначити 10 ключових понять з відповідної проблеми). Ведучий аналізує йузагальнює отримані відповіді. Віднаходять 3 ключових слова, які відображаютьспецифіку проблеми. Складність, яка виникає на цьому етапі гри, полягає увмінні узагальнити проблему через ключові поняття.
3. Аукціон педагогічних проектів.Студентам дають завдання: «Якими проблемами, на ваш погляд, характеризуєтьсясучасна ситуація дошкільної освіти? Сформулюйте 6 актуальних проблем. Запропонуйте свій педагогічний проектвирішення конкретної проблеми».
Студенти працюютьу групах, записуючи відповіді на дошці. Поряд із загальними актуальнимипроблемами вони виокремлюють конкретні питання, пов'язані, наприклад, зметодикою організації навчального процесу: нові форми занять, способиколективної, групової та індивідуальної діяльності дітей, створення авторськихпрограм, розвивального середовища тощо.
Усе позитивне, створене в процесі групової діяльності, на кожному етапіфіксується. Коли пропонується відразу кілька конструктивних проектів, щозаслуговують на увагу, відбувається «аукціон рішень» («аукціон проектів»). Сутьйого полягає у поглибленому аналізі запропонованих проектів на загальномупленумі, в результаті чого кожний проект піддають аналітичній експертизі.Здійснюється це через механізм «продажу» розроблених проектів, де «грошима» єнаслідки їх впровадження.
Завдяки цьому формується цілісне уявлення про процеси і явища, які можутьвиникнути в результаті впровадження інновації. Проекти, які набрали найбільшенегативних наслідків, вилучають із переліку.
«Аукціон проектів» забезпечує глибокий і детальний аналіз наслідків відпочатку впровадження інновації залежно від різних протиріч і конфліктів.Побудова цілісної концептуальної моделі розгортання подій та визначення ролі йпозицій групи, включеної в інноваційний процес, дає змогу опрацювати різніваріанти наслідків. Тому рішення приймають не методом проб і помилок, авідповідно до всебічної аналітичної експертизи.
Далі гравці розробляють алгоритм впровадження інновацій у навчально-виховнийпроцес дошкільного закладу. Завдання учасників — визначити еталоннупослідовність виконання педагогічних дій під час впровадження інновації. Метадосягається через організацію індивідуальної і групової роботи.
4. Рефлексія учасників («Які процеси відбувались у групі?», «Які ідеїзабезпечували групову роботу?», «Як організаційно була упорядкована група?»).Експерти на основі особистих спостережень і розрахунків виголошують результати.
Найсуттєвішим моментом ділової гри має бути збереження її своєрідності якігрової діяльності у межах навчальної, що створює можливості для максимальноговиявлення самостійності, ініціативи, активності і творчості.
Ділові ігрисприяють закріпленню теоретичних знань, формують управлінські вміння,розвивають творчий підхід до моделювання освітніх систем, підвищуютьефективність інтелектуальної праці.
Ігрове моделювання розкриває простір для пошуку самостійного розв'язанняпрофесійного завдання, корекції цього процесу. Головними способами ігровогомоделювання педагогічної діяльності є мікровикладання, реалізація педагогічнихситуацій, соціально-психологічний тренінг, психодрама, дидактичні спектаклітощо. Ігрове моделювання охоплює й такі форми творчого пошуку, як мозковийштурм, дискусії, метод синектики (об'єднання різнорідних елементів).
За ігрового моделювання відбувається перехід навчальної діяльності унавчально-творчу, оскільки створені умови сприяють використанню потенційнихможливостей студентів, їх творчих здібностей. Ігрове моделювання дає змогууникнути педагогічних стереотипів, шаблонів, що особливо важливо у розвиткуготовності до нововведень як складової інноваційної поведінки майбутніхпедагогів.
Формуванню інноваційної поведінки педагога сприяє використання рефлексивно-інноваційнихметодів. Особливість їх полягає в принциповій інноваційній відкритості,творчому розумінні кожного педагогічного завдання. Рефлексивно-інноваційніметоди допомагають актуалізувати, переосмислити попередній досвід, виявити новівідношення і проблеми навчально-виховного закладу майбутнього, налаштувати себена зацікавлене конструктивне ставлення до новацій.
У реалізації інноваційної поведінки педагога важлива роль належить проблемно-рефлексивномуполілогу. Цей метод забезпечує актуалізацію і розвиток творчих можливостейпедагога до самостійного осмислення проблем інноваційної діяльності, прийняттяінноваційних рішень. Реалізація його охоплює такі етапи:
— відшукування і з'ясування педагогічних проблем (кожний учасник, ненаслідуючи попереднього, структурує проблеми);
— висунення ідей, спрямованихна розв'язання конкретних проблем;
— колективне обговорення ідей.
Цінність такогополілогу полягає в розвитку усіх, а не лише найпідготовленіших у формулюванні йвирішенні проблем педагогів. «Заборона» на повторення ідей забезпечуємаксимальне осмислення альтернативних рішень.
Метод позиційної дискусії ефективний під час формування банку даних прорізні педагогічні інновації, забезпечення процесу їх критичного аналізу.Механізм такої дискусії передбачає поділ групи на три частини.
Перша група розробляє та обґрунтовує проект майбутньої інновації. Нацьому етапі допустима критика рішень, що пропонуються. Наприкінці дискусіїгрупа представляє на загальне обговорення один із напрацьованих варіантів.
Друга група має з'ясувати всі альтернативні варіанти щодо запропонованогонововведення, спростувати твердження першої групи. Відхиливши пропозиції, вонарозробляє своє рішення і також викладає програму дій.
Завдання третьої групи полягає в аналізі та пошуку конструктивного узапропонованих проектах, оскільки вона здійснює синтез і віднаходить компроміснішляхи вирішення проблеми. Далі групи міняються ролями і весь цикл повторюєтьсязнову.
Інноваційне навчання переконує у значущості таких напрямів розвиткупрофесійних якостей педагога, як емоційність мислення, формування нового типуспілкування та комунікативних здібностей, розвиток здатності до внутрішньогодіалогу як основи самопізнання, проблематизації спілкування, лабільності(змінності) його способів, зміни ролей.
При формуванні інноваційної поведінки педагога важливо враховувати такіпринципи:
1. Принцип рефлексії педагогана власний психолого-педагогічний досвід. Для цього необхідно освоїти способианалізу і варіювання умов, факторів, які їх супроводжують, і результатівлокальних і масштабних педагогічних ситуацій з інших (насамперед,психологічних) позицій. Гнучкий підхід до педагогічного досвіду педагога,кваліфікований аналіз і вибірково-оцінне ставлення до раніше засвоєних методіву поєднанні із засвоєнням нових психологічних знань забезпечують продуктивнийсинтез психолого-педагогічних знань, новий рівень професійної компетентності.
Рефлексіярозкривається у використанні аналізу педагогічної діяльності та її результатів,що охоплює оцінювання професійного рівня, прогнозування професійної успішності,організацію самопізнання та самодіаг-ностики, підтримання стійкого оперативногозворотного зв'язку (від вихованців, колег, адміністрації).
2. Принцип формування орієнтувально-пошукової позиції педагога щодобудь-яких аспектів свого і «чужого» (запозиченого) педагогічного досвіду.Сформованість такої позиції забезпечує обґрунтований підхід до оцінюванняможливостей і особливостей реалізації конкретних способів педагогічної взаємодії,визначення умов і меж їх застосування.
3. Принцип формування цілісногопідходу до аналізу проблемних педагогічних ситуацій. Особливість таких ситуаційв освітньому процесі полягає у наявності великої кількості учасників зі своїмиролями, способами взаємодії та інтересами. Тому спроби розв'язати проблемнуситуацію, спираючись лише на локальні ознаки, можуть бути невдалими.
4. Принцип формування уміннярозв'язувати завдання колегіально з іншими учасниками (вихованцями, колегами).Це забезпечує можливість зіставлення своїх поглядів з поглядами колег, батьків,пошуку оптимальних рішень не лише завдяки відстоюванню власних позицій, а й задопомогою аналізу інших пропозицій, спільного їх генерування.
Висновок
Своєчасне, об'єктивне з'ясування рівня сформованої готовності конкретногопедагога до інноваційної діяльності дає змогу спланувати роботу щодо розвиткуйого інноваційного потенціалу, який є важливим компонентом структурнихпрофесійних якостей.
Отже, мотиваційний, когнітивний, креативний і рефлексивний компоненти всукупності репрезентують структуру готовності педагога до інноваційноїдіяльності. Ця готовність є особистісним утворенням, яке опосередковуєзалежність між ефективністю діяльності педагога і його спрямованістю навдосконалення свого професійного рівня.
Реалізація цихпринципів забезпечує системність у підготовці педагога до інноваційноїдіяльності як у період вузівського навчання, так і на етапі післявузівськоїосвіти та в процесі методичного удосконалення педагогічної майстерності.
Література
1. Юсуфбекова Н.Р. Общие основы педагогическойинноватики. Опыт разработки теории инновационных процессов в образовании – М.,Образование, 2008 – 526с.
2. Дичківська І.М. Інноваційніпедагогічні технології: Навч. посібник – К., Академвидав, 2004 – 352 с.
3. Фіцула М.М. Педагогіка Навч.посібник – К., Академвидав, 2005 – 560с.