Аналітичні можливості балансу комерційного банку 2

Назва реферату
: Аналітичні можливості балансу комерційного банку
Розділ
: Банківська справа

Аналітичні можливості балансу комерційного банку

ЕКОНОМIЧНИЙ АНАЛIЗ БАЛАНСУ КОМЕРЦIЙНОГО БАНКУ

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМIЧНОГО АНАЛIЗУ ДIЯЛЬНОСТI БАНКУ

В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМIКИ

Комерцiйна дiяльнiсть любого банку є складною, багатоаспектною i багаторiвневою. Для забезпечення реальної картини кiнцевого результату дiяльностi комерцiйного банку необхiдно використовувати оптимальну систему показникiв.

Функцiонуючi комерцiйнi банки створенi або на акцiонернiй основi або на основi паювання.Акцiонери i пайщики зацiкавленнi в iнформацiї про дiяльнiсть свого банку. Для цього необхiднi певнi оцiночнi показники, тобто володарям /акцiонерам / банку необхiдно отримувати данi про доцiльнiсть покупки володiння чи продажу акцiй. Вкладчикам /кредиторам/ необхiдно оцiнити ступiнь ризику при розмiщеннi грошей в банк. Потенцiйнi iнвестори тобто громадяни хочуть знати, що являє даний банк, щоб визначити на майбутнє можливiсть дiлових контактiв з ним.

Аналiз операцiй банкiв є одним iз найважливiших напрямкiв економiчної роботи, причому чим бiльший банк, тим бiльше значення має правильна органiзацiя роботи на цiй дiлянцi для його нормального i ефективного функцiонування. Не менш важливим є проведення аналiзу банкiвської дiяльностi на макрорiвнi, без здiйснення якого Нацiональному банку важко визначити:

- основнi установки грошово-кредитної полiтики;

-вивчити i зпрогнозувати ситуацiю на кредитних ринках країни;

- зробити висновки про стiйкiсть i надiйнiсть банкiвської системи в цiлому;

- контролювати виконання банками встановлених стандартiв i нормативiв.

Основним об"єктом анлiзу виступає комерцiйна дiяльнiсть кожного окремого банку, в той же час суб"єктами аналiзу можуть виступати i комерцiйнi банки, i їх контрагенти, включаючи центральний банк, iншi кредитнi установи, аудиторськi фiрми, реальнi i потенцiйнi клiєнти i кореспонденти, iншi фiзичнi та юридичнi особи.

Кожним iз суб"єктiв в процесi аналiзу переслiдуються власнi користi, тому рiзнi напрямки i критерiї аналiзу. Проте методика читання i аналiзу балансу повинна бути єдиною для спiвставлення отриманих в результатi аналiзу даних.

Так, к о м е р ц i й н i банки на основi аналiзу балансiв прагнуть досягти оптимiзацiї структури активних i пасивних операцiй з метою максимiлiзацiї прибутку.

БАНКIВСЬКI клiєнти i кореспонденти на основi аналiзу звiтностi визначають фiнансову стiйкiсть i надiйнiсть банку, доцiльнiсть i перспективи подальших iз ним взаємовiдносин.

Перед аудиторами стоїть завдання перевiрити достовiрнiсть облiку i звiтностi, а також пiдтвердити результати їх дiяльностi.

Проведення аналiтичної роботи в банку включає такi етапи:

1. Аналiз стану облiку i звiтностi:

- аналiз даних синтетичного облiку /балансу, оборотних вiдомостей, бухгалтерських книг/;

- аналiз даних аналiтичного облiку /лицьових рахункiв, журналiв, картотек/.

2. Аналiз банкiвського балансу i iнших форм звiтностi:

- аналiз балансових статей;

- аналiз позабалансових статей;

- аналiз даних iнших форм звiтностi.

3. Аналiз стану договорiв:

- операцiйних;

- господарських.

Основним iнформацiйним джерелом для проведення аналiзу служить баланс банку. Баланс -це основний iнструмент для проведення аналiзу. Вiн складається iз активiв i пасивiв. Активи включають все майно реальне i фiнансове, яким володiє банк, в тому числi грошову готiвку, цiннi папери, комп"ютерне обладнання, тощо. Позички, наданi банком, вважаються теж його активами, поскiльки вони представляють зобов"язання перед банком про майбутнi платежiзгiдно договору.

Пасиви свкладаються iз всiх вимог банку, крiм вимог його власникiв. Пасиви включають перш за все банкiвськi депозити, короткостроковi кредити, кредити пiд заклад i iншi вимоги.

Основнi етапи проведення аналiзу банкiвського балансу:

1. Попереднiй етап, який включає:

-а/ попереднє групування статей активу i пасиву, зокрема в активi видiляють наступнi статтi:

- каса;

-кошти на резервному рахунку в НБУ;

- кореспондентськi рахунки в банках;

- кредити, виданi банком - всього, в тому числi короткостроковi i довгостроковi;

- депозити в iнших банках;

- вкладення в цiннi папери;

- операцiї по факторингу;

- основнi засоби;

- iншi активи.

В пасивi видiляють такi статтi:

- статутний фонд;

- резервний фонд;

- iншi фонди;

-кореспондентськi рахунки банкiв;

- розрахунковi i iншi рахунки клiєнтiв;

- депозитнi рахунки клiєнтiв;

- iншi кредитори;

- прибуток.

б/ перевiрка вiдповiдностi окремих груп статей активу i пасиву по рiзних критерiях /строках, видах витрат, джерелах, контрагентах/;

в/ розрахунок оцiночних та нормативних абсолютних i вiдносних показникiв;

г/ складення таблиць;

д/ пiдготовка матерiалiв для iлюстрацiй.

2. Аналiтичний етап - це описання одержаних розрахункових показникiв.

3. Заключний етап - це викладення результатiв аналiтичного етапу, розробка рекомендацiй.

В процесi аналiзу балансу банку примiняють наступнi методи:

1. Метод п о р i в н я н ь, який позволяє визначити причини i ступiнь дiї динамiчних змiн i вiдхилень по статтях на лiквiднiсть банку i прибутковiсть його операцiй, а також визначити резерви пiдвищення доходностi останнiх.

2. Метод г р у п у в а н н я дозволяє шдяхом систематизацiї даних балансу розiбратись в сутi явищ i процесiв, що аналiзуються.

Так, з точки зору формування джерел i їх вкладень рахунки балансу подiляються на активнi, пасивнi i активно-пасивнi. Проводяться також групування рахункiв балансу з точки зору видiлення власних i залучених коштiв, довгострокових i короткострокових фiнансових вкладень, видiв доходiв, витрат i прибутку. Статтi можуть бути згрупованi по ступеню лiквiдностi, рiвню доходностi, рiвню вартостi.

3. Метод к о е ф i ц i є н т i в дозволяє виявити кiлькiсний взаємозв"язок мiж рiзними статтями, роздiлами чи групами статей балансу.

Таким чином визначаеться:

- питома вага певної статтi чи груп статей в загальному об"ємi активу /пасиву/ чи в вiдповiдному роздiлi;

- активнi балансовi рахунки можуть спiвставлятися iз аналогiчними рахунками балансiв за попереднiй перiод;

- спiввiдношення активних i пасивних статей з єдиними строками операцiй являють собою коефiцiєнти лiквiдностi.

Метод коефiцiєнтiв використовується для контролю над рiвнем лiквiдностi зi сторони НБУ.

КРИТЕРIЇ I ВИДИ АНАЛIЗУ БАНКIВСЬКОГО БАЛАНСУ

Виходячи iз п е р i о д и ч н о с т i проведення аналiз балансу класифiкуеться наступним чином:

- щоденний;

- щотижневий;

- мiсячний;

- квартальний;

- рiчний.

В залежностi вiд с п е к т р у питань, якi вивчаються, аналiз подiляється на:

- п о в н и й, тобто коли вивчаються всi сторони дiяльностi банку, як зовнiшнi, так i внутрiшнi його зв"язки;

- т е м а т и ч н и й, тобто коли вивчається лише вузьке коло питань, якi дозволяють виявити можливостi покращення окремих сторiн дiяльностi комерцiйного банку.

Виходячи iз м е т и i х а р а к т е р у дослiджень розрiзняють:

- п о п е р е д н i й аналiз, який примiняється при оцiнцi стану рахункiв для виявлення можливостей здiйснення комерцiйним банком будь-яких операцiй;

- о п е р а т и в н и й аналiз проводиться по ходу поточної роботи банку для оцiнки дотримання нормативiв лiквiдностi i iнших показникiв, прийняття термiнових мiр, якi забезпечують їх виконання а також отримання достатнього прибутку;

- к i н ц е в и й /послiдуючий/ аналiз примiняється для визначення ефективностi дiяльностi комерцiйного банку за перiд, який розглядається i для виявлення резервiв пiдвищення доходностi;

- п е р с п е к т и в н и й - примiняється для прогнозування очiкуваних результатiв в майбутньому перiодi, а також визначення інших направлень грошово-кредитної полiтики.

В залежностi вiд о б" є к т а дослiдження аналiз балансу подiляється на:

-ф у н к ц i о н а л ь н и й, тобто який дозволяє виявити спецiалiзацiю дiяльностi комерцiйного банку, його мiсце в системi взаємовiдносин банкiв, можливостi, форми i перспективи взаємодiї iз iншими контрагентами системи, а також провести оцiнку ефективностi i доцiльностi виконуваних банком функцiй.

Дослiдження проводиться на основi загальної суми балансу, спiввiдношень розмiрiв депозитiв i кредитiв, власних i залучених коштiв, а також долi мiжбанкiвських операцiй в загальному об"ємi ресурсiв i їх вкладень.Питома вага тiєї чи iншої операцiї, яка

проводиться банком, в загальнiй сумi балансу характеризує її значимiсть для банку.

В результатi функцiонального аналiзу виявляються можливостi пiдвищення прибутковостi i лiквiдностi банкiвських операцiй шляхом виключення неефективних i пошуку бiльш прогресивних способiв виконання необхiдних операцiй.

- с т р у к т у р н и й аналiз проводиться по видах банкiвських операцiй. За допомогою даного аналiзу визначають склад i питому вагу економiчних контрагентiв по активних i пасивних операцiях, а також структуру доходiв, витрат i прибутку банку.

- о п е р а ц i й н о- в а р т i с н и й аналiз поглиблює дослiдження доходностi банку i дае уяву про вартiсть i рентабельнiсть /чи збитковiсть/ конкретних операцiй. Вiн позволяє оцiнити значення кожного виду операцiй в формуваннi прибутку банку i виробити основнi направлення депозитно-позичкової полiтики по вiдношенню до конкретних контрагентiв з метою максимiлiзацiї доходу.

Н а р о д н о г о с п о д а р с ь ки й аналiз балансу позволяє визначити масштабнiсть активно-пасивних операцiй i банкiвського прибутку, а також ступiнь участi комерцiйного банку чи групи банкiв в формуваннi грошової маси i кредитного фонду країни.

Аналiз масштабностi активно-пасивних операцiй проводиться шляхом спiвставлення масштабiв конкретних видiв операцiй iз середнiм рiвнем чи абсолютними значеннями аналогiчних показникiв по банкiвськiй системi в цiлому.

Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з

трьох основних частин:

1. Аналізу балансу.

2. Аналізу форм звітності.

3. Порівняльного аналізу.

Основними завданнями аналізу діяльності комерційного банку є:

визначення джерел, якості і стійкості банківських доходів;

дотримання всіх вимог щодо ліквідності;

підтримання стану адекватності і достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності і достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльністьбанківської системи.Аналіз фінансової звітності - це процес, який має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку і

основних результатів його діяльності. При цьому першочерговою метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку. При аналізі застосовуються квартальні або річні дані щодо при-

бутків та збитків, підраховуються середні показники ключових категорій балансового звіту за період, що покривається цими даними, та обчислюються:

Стан надходжень - через прибуток на середні активи та на капітал.

Коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу) персоналу.

Продуктивність роботи персоналу, що вимірюється через доход на працівника та окупності витрат на утримання персоналу.

Середні процентні ставки, отримані та сплачені.

Вартість посередництва.

Цей підхід поєднує дані балансового звіту та звіту про фінансові результати для вироблення ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, що не залежать від розміру банку і, таким чином, можуть прямо співставлятися з іншими банками та між собою впродовж певного періоду часу. Оскільки доходи та видатки

аналізуються стосовно середніх активів та зобов"язань за період звіту про фінансові результати,то можуть порівнюватися періоди часу із різною тривалістю. Звісно, таке порівняння може бути зроблене лише в тому разі, якщо установа не зазнає сезонних змін, як це відбувається з банками,які обслуговують сільськогосподарські підприємства.

Таблиця №1.

Основні показники для аналізу діяльності комерційного банку

Усі управлінські рішення та зовнішні обмеження мають вплив на

коефіцієнти доходу на активи та доходу на капітал (визначених

вище), що є двома найважливішими вимірами здатності банку ге-

нерувати власний капітал для забезпечення зростання та подо-

лання економічних труднощів.

Аналіз балансового звіту.

Основою для аналізу діяльності банку є балансовий звіт, в яко-

му активи відображаються ліворуч, а зобов"язання та капітал

(пасиви) - праворуч. Активи і пасиви подаються у балансовому

звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Таблиця №2 наводить приклад балансового звіту за згрупованими

статтями.

Таблиця 2

Балансовий звіт комерційного банку

Форма балансу концентрує увагу на типах активів та пасивів. Підхід до аналізу полягає в розмежуванні депозитів на депозити до запитання, термінові та ощадні. Вважається, що депозити до запитання пов"язані з проведенням розрахунків і через це вони досить стабільні та нечутливі до процентної ставки. Термінові депозити переважно складаються з чутливих до процентної ставки

"придбаних" депозитів корпорацій та фізичних осіб. Ощадні рахунки становлять досить стабільні заощадження загальної громадськості. Тенденція сплачувати проценти за рахунками до запитання руйнує традиційні кордони між цими типами рахунків, їх відносною ціною та стабільністю. Позики та депозити класифікуються не тільки за строком погашення, яка у балансі у

будь-якому випадку викривлена, оскільки ті строки погашення, які показані у балансі щодо кредитів та депозитів, взагалі відображають первинну, початкову тривалість, а не період часу, що залишилися до погашення. Однак деякі системи звітності не вимагають таких додаткових підпорядкованих звітів і приходять до компромісу, показуючи активи та пасиви за строками, що за-

лишилися до їх погашення, втрачаючи інформацію про інструменти та їх цілі.

Позабалансові статті - зобов'язання, прийняті банком від імені свого клієнта, що можуть змусити банк виділити кошти (можливо, видати позику у разі відсутності грошей у клієнта), становлять собою кредитний ризик установи і через це додаються до активів, зважених на ризик при підрахунку достатності капіталу.

Основними видами аналізу балансу банку є:

АНАЛIЗ СТРУКТУРИ - дає змогу оцінювати зміни структури активів та пасивів протягом часу, проводити співставлення з такими установами. Такий формат, крім того, відображає ті банківські операції, які банк або не проводить, або звітує про них неадекватно.

КОЕФIЦIЄНТНИЙ АНАЛIЗ балансового звіту проводиться з викорис-

танням трьох основних коефіцієнтів:

1)Коефіцієнт ліквідних активів. Це коефіцієнт виміру ліквідності, який обчислюється шляхом додання до готівки та прирівняних до неї коштів міжбанківських активів за мінусом міжбанківських пасивів та позичок від центрального банку. Він також може розраховуватися як відсоток до загальних (або робочих) активів.

2)Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів . Цей коефіцієнт визначається сумою всіх активів з нормальним ризиком (дисконти, позики та авізо), поділені на основні депозити (включаючи до <запитання>, термінові та ощадні депозити за винятком короткотермінових грошового ринку та довготермінових запози-

чень). Це співвідношення характеризує здатність банку залучати депозити від суспільства для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Вищий коефіцієнт традиційно асоціюється з більш високим елементом ризику, оскільки він може відображати нижчу ліквідність (та ураз-

ливість від дій кредиторів), негативні економічні умови чи наслідки відпливу депозитів. Низький рівень співвідношення може відображати недостатні можливості кредитування або небажання прийняття існуючого ризику при наданні позик. "Нормальний" рівень залежить від країни , однак 70-80% може складати помір співвідношення між ліквідністю (що вимагає меншого коефіці-

єнта) та дохідністю (яка, звичайно, краща від більш високого коефіцієнта). Якщо у всієї фінансової системи показник перевищує 100% , тоді у промисловості можуть мати місце структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій чи привілейованому кредитуванні. Незабезпечені кредити мають бути покриті за рахунок відповідних контрактивних рахунків. Вони мають прийняти форму забезпечення

під збитки за позиками, що віднімаються із останніх надходжень і, таким чином, із резерву капіталу. Також важливо, що "позики", які використані в цьому коефіцієнті, мають бути чисті від резерву під збитки.

3) Коефіцієнт достатності капіталу. Цей коефіцієнт подає "реальний " капітал як відсоток загальних активів, зважених на ризик. I капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних забезпечень під збитки за позиками та нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів та

вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складнощям. Цей коефіцієнт переглядається наглядовими органами та кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку. Повний підрахунок достатності капіталу

включає зваження кожної категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних зобов"язань до зважених на ризик активів.

Iснують також інши коефіцієнти, що використовуються в різних

випадках, але їхнє використання може призвести до зменшення

віддачі. Такими коефіцієнтами є:

Дохідні активи до загальних активів. Складаються з доходних активів (підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики , авізо та інструменти капіталу), поділених на загальні активи. Цей показник має показувати, наскільки продуктивно керівництво використовує активи. Однак деяке "непродуктивне" використання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи. Цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.

Таблиця 3

Коефіцієнти для аналізу балансу комерційного банку

Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик . Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.

Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату,що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння між такими установа-

ми за один і той самий місяць,за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу, а аналітики мають використовувати деякі міркування з приводу того,що є прийнятим для кожної конкретної країни. У наведеному прикладі підраховано кілька варіацій перших двох показників, але остан-

ні два проігноровано через їх обмежене використання в країнах, що розглядаються. Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі

фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних аспектів стану банку. Таблиця показує найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти подають дані у відсотковому виразі,протягом одного року,що може висвітлювати поточні тенденції, а тому внутрішнє керівництво та наглядацькі органи повинні обчислювати коефіцієнти щоквартально чи щомісячно.

Коефіцієнти в межах одного року можуть бути перекручені сезонними змінами,особливо тоді,коли банки здійснюють фінансування сільськогосподарських робіт або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи на півроку. Таким чином, найкориснішим буде аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану.

Коефіцієнти фінансового стану банку залежать від тих ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макрофінансову політику, розумні законодавчі акти та стандарти ведення бухгалтерського обліку, конкуренцію та практику ведення бізнесу. Коефіцієнтний аналіз може бути ускладнений змінами економічного циклу чи ринкових процентних ставок. У ринковій

економіці собівартість кредитування, звичайно, випливає із собівартості фінансування. Це означає, що якщо ринкова ліквідність підтримується (переважно внаслідок зусиль центрального банку знизити інфляцію), то депозитна ставка зростатиме,спричиняючи зростання витрат банку на залучення коштів. Якщо прибутковість падає, то банк відповідає на це піднесенням ставки

кредитування, з тим, щоб відновити ту процентну маржу, що існувала до початку циклу. Iз стабілізацією ліквідності на ринку процентні ставки підуть вниз, причому депозитна ставка першою, а за нею - кредитна ставка, за встановленою тенденцією зниження. Надходження банку від різниці процентних ставок зменшуватимуться впродовж періоду зростання ставок та збільшуватимуться впродовж періоду зниження.

Таблиця 4.

Основні коефіцієнти

показників діяльності банку

Коефіцієнт Процент*

Дохід на активи 1.00

Дохід на капітал 15.00

Чистий спред 1.25

Чиста процентна маржа 4.50

Дохід від плати за послуги 1.00

Чиста операційна маржа 6.50

Управлінські витрати

(% загальних активів)

Витрати на персонал 2.00

Iнші операційні витрати 1.50

Загальні операційні витрати 3.50

Витрати на забезпечення під збитки

за позиками 0.50

Чистий дохід до оподаткування 2.00

*Наведені коефіцієнти рекомендуються як оптимальні для банків

США, Великої Британії та деяких інших.

Порівняльний аналіз . діяльності банку має за мету за допомогою порівняння великого переліку показників банку за певний проміжок часу або кількох банків між собою скласти об'єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу дають змогу відстежувати діяльність банку у динаміці , а також робити прогнози щодо фінансового стану банку у майбутньому.

При порівняльному аналізі застовуються 3 види вихідних даних, які використовуються при проведенні аналізу фінансового стану банків, а саме:

індивідуальні показники діяльності банку; середні показники по групі банків, до якої входить банк, що аналізується (або відхилення від середньої по групі);

місце банку серед банків цієї групи за кожним показником. Такий вид порівняльного аналізу дає можливість банку:

порівнювати свої показники із середніми показниками своєї

групи банків;

бачити своє місце серед банків своєї групи;

робити висновки щодо своєї діяльності в тій чи іншій галузі

на ринку банківських послуг;

прогнозувати фінансовий стан банку в залежності від тих чи

інших економічних обставин і своє місце серед інших банків.

Відповідно до поставлених завдань порівняльний аналіз повинен

проводитись за такими часовими вимірами:

за 5 робочих днів - тижневий аналіз;

за 4 (5) тижнів - місячний аналіз;

за 3 місяці - квартальний аналіз;

за 6 місяців - піврічний аналіз;

за 12 місяців - річний аналіз;

за кілька років - аналіз розвитку банку.

У залежності від часового тренду така система дає змогу робити прогнозні розрахунки щодо діяльності банку у майбутньому.

ЛIТЕРАТУРА:

1. Банковское дело. Справочное пособие/ под ред. Ю. А. Бабичевой / М:Економика. 1994, с. 233-257.

2. Iвасiв. Б.С. Операцiї комерцiйних банкiв. Київ.НМК ВО. 1992р.

3. Ковбасюк М. Р. Анализ финансовой устойчивости коммерческого банка.

4. Кадиров А. К. Деканов Р. С. Об оценке результатов деятельности коммерческого банка. Деньги и кредит, 1993.

5. Черкасов В. Е. Анализ деятельности коммерческих банков по публикуемим балансам.