Інформаційні системи технологій в фінансово-кредитних установах

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Інформаційні системи технологій в фінансово-кредитних установах”

1.
Дайте характеристику апаратній та програмній базі формування інформаційних технологій.

Слово “комп’ютер” (computer) перекладається з англійської мови як “обчислювач”, тобто пристрій для здійснення розрахунків. Принциповою відмінністю комп’ютерів від арифмометрів та інших обчислювальних пристроїв (рахівниць, логарифмічних лінійок тощо) є те, що комп’ютери дозволяють здійснювати складні послідовності обчислювальних дій за допомогою попередньо заданих інструкцій (тобто за програмами) без участі людини. Часто також вживається термін “електронно-обчислювальна машина” (ЕОМ).

Комп’ютер – комплекс пристроїв, що забезпечують обробку інформації за заданими алгоритмами.

Найпоширенішими є персональні комп’ютери (ПК). Слово “персональний” означає, що комп’ютер призначений для роботи в певний час одного користувача (великі комп’ютери, як правило, одночасно виконують роботу кількох користувачів).

Програма – послідовність команд, які виконує комп’ютер, що передбачається досягнення необхідного результату.

Широке використання комп’ютерів і програм призвело до суцільної комп’ютеризації. Цей процес можна вважати найбільш значною характеристикою науково-технічного прогресу другої половини ХХ століття, який підвищує значення і цінність інформації.

Комп’ютеризація – техніка, математичні методи і спеціальне програмне забезпечення, що застосовуються для збору, зберігання і обробки інформації, необхідної для управління, навчання, а також отримання різного роду інформаційних та обчислювальних послуг.

Проект першої обчислювальної машини, яка могла б виконувати обчислення без втручання людини, розробив ще в 30-х роках ХІХ ст. англійський вчений Чарльз Беббідж. Перша електронна обчислювальна машина “Марк-1” з’явилася в 1943 році в США. Спочатку комп’ютери будували на основі електромеханічних перемикачів, а в 40-х та 50-х роках ХХ ст.. комп’ютери створювали на основі елекронних ламп. Винайдення транзистора (1948 р.) та інтегральної мікросхеми (1959 р.) дозволило в тисячі разів зменшити ціни на комп’ютери, підвищити їх продуктивність і перетворити їх на незамінних помічників людини.

У 1981 році фірма ІВМ випустила свій перший персональний комп’ютер. Він складався з окремих незалежно виготовлених частин. Способи їх з’єднання та принципи роботи були оприлюднені, і це надало можливості увійти до комп’ютерного бізнесу багатьом фірмам. Такий підхід до виробництва комп’ютерів отримав назву принципу відкритої архітектури і забезпечив гучний успіх комп’ютерів фірми ІВМ. Сьогодні комп’ютери цієї фірми та інших виробників, які програмно та апаратно з ними сумісні, є найпоширенішими.

З точки зору користувача під ІВМ – сумісним комп’ютером розуміють такий, який може використовувати одні й ті ж програми з ПК фірми ІВМ. В серпні 1981 р. ця фірма почала продавати комп’ютери з торговою назвою ІВМ РС. Комп’ютери виявились настільки вдалими, що їх конструкцію почали повторювати сотні інших фірм. В результаті масового виробництва і різноманітних удосконалень з’явився цілий клас так званих ІВМ-сумісних ПК.

Електронні обчислювальні мережі та їх призначення

Одним з найефективніших та найпопулярніших технічних засобів ділового зв’язку є обчислювальна техніка, що використовує електронний зв’язок. Коли комп’ютерів на підприємстві декілька, доцільно встановити електронну мережу.

Електронна мережа – група комп’ютерів, принтерів, інших технічних пристроїв, об’єднаних засобами зв’язку.

На підприємстві кожен службовець має інформацію, яка може знадобитись іншим працівникам. Це може бути інформація, яку надають керівники відділів вищому керівництву і службовців своїм керівникам, бухгалтерська а аналітична звітність, прогнози, поточна інформація про розташування ресурсів, стан ринків тощо.

Головним надбанням будь-якого сучасного підприємства є бази даних про клієнтів, їх потреби, наявне у них обладнання, товари, строки гарантійних зобов’язань, фінансовий стан, укладені договори, історію співробітництва, розмір націнок та знижок. Внутрішня маркетингова діяльність теж насичена інформацією – даними про конкретні замовлення, їх кодифікацію, виробництво, виконання та відвантаження. Якщо комп’ютери підприємства з’єднані мережею, то обмін такою інформацією між структурами підприємства значно спрощується. На підприємстві, що має велику базу даних, до якої необхідно забезпечити доступ з усіх робочих місць, можна використовувати мережеве з’єднання. Це ефективніше, ніж розміщувати інформацію цієї бази даних на багатьох комп’ютерах.

Можливо, що один з комп’ютерів має обладнання, яке необхідне кільком працівникам. За допомогою мережі можна здійснити і такий доступ. Найхарактернішим є використання принтерів у мережі: замість придбання принтеру для кожного службовця, підприємство може використовувати меншу їх кількість, підключивши їх до мережі.

Якщо на підприємстві використовуються кілька комп’ютерів, вони об’єднуються між собою і можуть використовуватись для передачі інформації між підрозділами підприємства. В цьому випадку виникає локальна інформаційна мережа комп’ютерів або інших засобів, що об’єднані в єдине ціле.

Апаратне забезпечення локальних мереж складають мережеві адаптери, роз’єми, кабелі. Як засоби комутації найчастіше використовується двожильний (вита пара), коаксіальний і оптоволоконний кабелі.

Одним із технічних засобів, який суттєво впливає на організацію комп’ютерного бухгалтерського обліку, є комп’ютерні обчислювальні мережі. Комп’ютерна мережі – це сукупність програмних, технічних і комунікаційних засобів, які забезпечують ефективний розподіл обчислювальних ресурсів.

Види електронних мереж

Підприємство може використовувати декілька видів електронних мереж. За принципами побудови комп’ютерні мережі поділяться на локальні, регіональні та глобальні.

Підприємства, що розташовані в межах однієї будівлі або в декількох близько розташованих будівлях з’єднуючи комп’ютери, створюють мережу, яка має назву локальної. Вона забезпечує, наприклад, інформаційний обмін між маркетологами та іншими спеціалістами.

Локальними обчислювальними мережами (ЛОМ) називають мережі, які об’єднують комп’ютери розташовані недалеко один від одного, сполучені в мережу до за допомогою високошвидкісних адаптерів (високошвидкісних цифрових ліній зв’язку зі швидкістю передачі даних 10-1000 Мбіт/с). Існує декілька стандартів ЛОМ, що забезпечують необхідну пропускну спроможність: FDDI, FastEthernet, 10OVG-AnyLAN і АTM.

Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) – це технічна база для розподіленої обробки даних. Різноманіття ЛОМ дозволяє класифікувати їх за різними критеріями.

Регіональні (територіальні) мережі організовуються на регіональному або державному рівні й призначені для надання в режимі реального часу інформаційно-обчислювальних ресурсів абонентам, значно віддаленим одним від одного. В Україні послуги телекомунікаційних мереж надають інформаційні мережі: ВІККІ, комп’ютерні технології (зовнішньоекономічна корпорація, інформатизація, комерційна, кон’юнктурна інформація), СВІТ (Система віртуальних інформаційних технологій), “Ділова інформація”, що підтримують різноманітні бази даних, значна частина яких може використовуватись в маркетинговій діяльності.

За технологією обробки фінансово-бухгалтерської інформації розрізняють обдно-, двох- і багаторівневі обчислювальні мережі. Наявність декілько. рівніть дозволяє говорити про рівневу розподілену обробку інформації. Однорівнева обробка передбачає створення безпосередньо в бухгалтерії ЛОМ зіркової топології розподільного типу, що охоплює всі ділянки обліку. Таке проектування мережі представляється раціональним для середніх і дрібних підприємств, що мають обмежений обсяг вхідної облікової номенклатури. При дворівневій обробці доцільне проектування ЛОМ розподільного типу з шинно-зірковою (зірковою) топологією. Характеризується наявністю двох сегментів, що відображають відповідно матеріалу і фінансову складові бухгалтерського обліку. Кожний з сегментів містить автоматизоване робоче місце (АРМ) по ділянках обліку, при цьому основним недоліком є відсутність автоматизації первинного обліку. Таке проектування доцільне для середніх за розміром підприємств, що мають невеликі обсяги первинної облікової номенклатури.

Робота в мережах найчастіше оформляється у вигляді електронної пошти (е-mail). Електронна пошта є одним з найпопулярніших і найсучасніших видів спілкування на багатьох підприємствах. Використання електронної пошти нагадує розповсюдження внутршіньоофісних повідомлень, але її набагато легше читати і обробляти. Наприклад, більшість програм електронної пошти дозволяє автоматично сортувати листи у персональній електронній поштовій скриньці за датою одержання та адресами людей, що надіслали ці повідомлення.

Електронна пошта мілька важливих переваг у порівнянні із звичайним поштовим повідомленням:

швидке надходження (від хвилини до декількох годин);

легке управління листами в електронних сховищах;

інтелектуальна допомога з відповідями – у відповідь можна легко встановити фрагменти листа партнера з посиланнями;

групові листи – є можливість написати листа один раз, а потім надіслати його багатьом адресатам.

Мережеві комп’ютери

Перспективним напрямком у створенні КСБО є використання мережених комп’ютерів (МК). Сама ідея мереженого комп’ютера виглядає привабливо: максимально дешевий, без жорсткого диску комп’ютерний термін, підключений до Internet. В результаті користувач може отримати доступ до Internet. Але можливості мережених комп’ютерів не вичерпують переглядом Web-сторінок і обміном електронною поштою. Теоретично користувач може завантажити з Internet і запустити на своєму терміналі будь-яку програму.

Основною перевагою МК є його низька ціна. За рахунок того, що користувач купує комп’ютер обмеженої конфігурації – без накопичувача на жорстких магнітних дисках, дисководів, додаткових з’єднань для підключення допоміжних пристроїв, цей комп’ютер коштує в 3-5 разів менше повноцінного ПК.

Використання МК для роботи з Internet в Україні поки що не є реальним через відсутність розвинутої інфраструктури послуг Internet та поганої якості ліній зв’язку. Але МК слід широко використовувати на великих підприємствах, що використовують Internet.

Поняття та загальна класифікація програмного забезпечення

Поняття інформаційної технології нерозривно пов’язане з тим специфічним середовищем, в якому реалізується технічне і програмне забезпечення. Передусім це стосується програмного забезпечення персональних комп’ютерів, оскільки саме воно значною мірою визначає способи взаємодії користувача з інформаційною системою.

Програмне забезпечення бухгалтерських інформаційних систем – це сукупність методів, правил, описів, інструкцій, математичних моделей і алгоритмів вирішення фінансово-бухгалтерських завдань, переробки інформації і прийняття відповідних рішень.

Примусити технічне забезпечення виконувати операції з обробки інформації покликано програмне забезпечення (загальне і прикладне). На комп’ютерах використовується велика кількість програм, призначених для виконання різних задач. Хоч бухгалтер використовує в своїй роботі тільки невелику частку створеного в світі програмного забезпечення, воно не обмежується програмами для автоматизації бухгалтерського обліку. Нормальна робота комп’ютерів бухгалтерії, наприклад, неможлива без драйверів, що забезпечують виконання команд всередині комп’ютерів та правильну взаємодію комп’ютера і периферійних пристроїв (принтера, модема). Крім того, для створення різних друкованих документів бухгалтери часто використовують так звані “текстові процесора” – загальновживані програми для набору, коригування та оформлення текстів.

Програмні середовища є інструментальними засобами для програмістів. Інструментальні засоби визначають інформаційні технології, призначені для проектування функціонального програмного забезпечення. Функціональне програмне забезпечення – це програмна реалізація конкретних функцій фінансово-бухгалтерського працівника з використанням різних інформаційних і предметних технологій, тобто розробка і налаштування автоматизованого робочого місця згідно вимог конкретного підприємства, враховує специфіку системи обробки даних, системи управління базових даних (СУБД), гіпертекстів, мультимедіа, експертних систем.

Програми, призначені для виконання комп’ютерами, поділяються на:

операційні системи;

системне програмне забезпечення (драйвери, утиліти);

прикладні програми;

мови програмування;

інші (віруси, антивіруси, ігри).

Операційні системи (MSDOS, Windows, Unix (Linux)). Операційна система – це спеціальна програма, що завантажується до оперативної пам’яті комп’ютера при його включенні, знаходиться там протягом всього сеансу роботи і здійснює контроль та обробку завдань. Комп’ютер може виконувати тільки суворо обмежений набір простих команд. Операційні системи забезпечують роботу інших програм, перетворюючи їх функції на набір простих команд, які виконуються комп’ютером.

Системне програмне забезпечення – це службові програми для забезпечення нормальної роботи пристроїв комп’ютера. Вони поділяються на дві групи: драйвери та утиліти. Вони необхідні для забезпечення повноцінної роботи пристроїв комп’ютера, його технічного обслуговування.

Прикладні програми (MicrosoftWord (тестовий процесор), “1С: Бухгалтерия 7.7.” (програма автоматизації бухгалтерського обліку)), створені для виконання конкретних задач у різних сферах людської діяльності. До них належать текстові редактори, системи керування базами даних, електронні таблиці тощо. Всі програми для вирішення економічних задач також належать до прикладного програмного забезпечення.

Мови програмування (PascalC++, Perl, Java). Ними є спеціальні програми, призначені для створення інших програм. Використовуються, як правило, професійними програмістами.

Інші програми (Norton Antivirus, DoctorWeb (антивіруси). Quake (комп’ютерна гра)). До них належать віруси, антивірусні засоби та ігри.

До економічних програм належать:

програми автоматизації управлінської діяльності – програми організатори робочого часу менеджера, програми для планування впровадження нової продукції, оцінки інвестиційних проектів тощо;

програми для маркетингових досліджень – програми, призначені для дослідження попиту та пропозиції, вивчення поведінки покупців та каналів розповсюдження товарів;

програми автоматизації бухгалтерського обліку – програми, що дозволяють вести бухгалтерський облік за допомогою комп’ютерів (вводити та накопичувати дані по бухгалтерських операціях, первинні документи, автоматично формувати звітність);

програми статистичної обробки економічних даних – програми до яких належать галузеве та державні розробки для дослідження макроекономічних показників.

Мережа

Internet

Найпоширенішою мережею для зовнішнього зв’язку у планетарному масштабі є Internet. Internet – глобальна система з’єднаних комп’ютерних мереж, складовими якої є електронна пошта та всесвітня павутина WWW. Головним принципом використання Internet є відкритість, що надає можливість замінювати програмне і апаратне забезпечення без суттєвих змін в обчислювальній системі, а також дозволяє використання широкого діапазону технічних засобів з різною обчислювальною потужністю. Internet – це загальносвітова сукупність комп’ютерних мереж, яка з’єднує мільйони комп’ютерів. Вона була створена на основі американської мережі ARRAnet, яку розробили наприкінці 60-х років за замовленням Міністерство Оборони США. Принципи ї організації виявились настільки вдалими, що багато інших організацій (особливо університети та урядові органи США) почали створювати власні мережі за цими ж принципами. Згодом ці мережі почали з’єднуватись між собою.

Глобальна мережа – це єдина мережа із стійкою структурою, що обслуговується тільки однією групою спеціалістів, які відповідають за її функціонування.

2.Структура економічної інформації

Обробка інформації, і, передусім, автоматизована обробка, потребує структуризації і формалізованого опису окремих її сукупностей. Структурно інформація складається з простих і складних елементів. Складні елементи створюються внаслідок поєднання різних простих елементів, останні ж не піддаються подальшому поділу. Прості елементи називаються інформаційними одиницями, складні – складеними одиницями інформації або інформаційними сукупностями. Під інформаційною сукупністю розуміють групу даних, які характеризують об’єкт (процес, операцію). За структурним складом інформаційну елементи можна поділити на реквізити, показники, документи, інформаційні масиви.

Елементарними неподільними одиницями економічної інформації є реквізити, що виражають певні властивості об’єкта.

Реквізити – це логічно неподільний елемент показника, який відображає визначені властивості об’єкта або процесу. Реквізити відображають окремі властивості об’єкта. Символьна інформація може бути надати у вигляді назв об’єктів або кодових позначень.

Реквізити не можна поділити на більш дрібні одиниці без руйнування його змісту. Кожний показник складається із реквізитів, останні поділяються на реквізити-ознаки і реквізити-підстави. Реквізити-ознаки характеризують якісні властивості об’єкта, що описується, (час і місце дії, прізвище, ім’я, по батькові виконання, найменування роботи тощо) смислові значення показників і визначають його назву. Реквізити-підстави дають кількісну характеристику явищ, виражену у визначених одиницях виміру (сума внеску в гривнях, ставка податку у відсотках тощо). Реквізити-ознаки підлягають логічній обробці, а реквізити-підстави – арифметичній. Поєднання однієї підстави і всіх ознак, що до неї відносяться, створює показник.

Окремо взяті реквізити-ознаки і реквізити-підстави економічного змісту не мають, тому застосовуються тільки в поєднанні одного з іншим.

Сукупність логічно пов’язаних реквізиторів-ознак і реквізиторів-підстав, що має економічний зміст, утворює показник. Показник є контролюючим параметром економічного об’єкта і складається із сукупності реквізитів. Таким чином, показник є мінімальною за складом інформаційною сукупністю, достатньою для створення самостійного документа. Показники є основною одиницею інформації більшості документів.

На підставі показників заповнюються документи. Документи, що використовують в процесі управління, планування і обліку, можуть включати один або декілька показників з обов’язковим зазначенням особи, яка відповідає за інформацію, що в ній розміщується.

Група однорідних документів, об’єднаних за певною ознакою, створює інформаційний масив. До масиву, наприклад, входять дані звітів за певний проміжок часу (товарні звіти, довідка тощо). Масив (файл) є основною структурною одиницею при автоматизованій обробці даних. Інформаційний масив, як упорядкована за певними ознаками сукупність усіх видів інформації, використовується для розробки управлінських рішень.

Класифікація економічної інформації

Об’єктом інформаційного забезпечення управління є організаційно-економічна, облікова та технологічна інформація, яка відображає процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. Вона виникає в процесі виробничо-господарської діяльності і використовується для управління цією діяльністю при здійсненні всіх функцій управління. Вона відображає стан виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства в числовому вигляді через систему натуральних і вартісних показників.

Економічну інформацію можна класифікувати за багатьма ознаками

3.Комп’ютерна форма обліку

Поняття форми обліку

Технологія обробки облікової інформації здебільшого визначається формою бухгалтерського обліку. Під формою бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосування принципу подвійного запису. Найпоширенішою паперовою формою бухгалтерського обліку в Україні є журнальна форма обліку.

Журнальна форма обліку

У своєму теоретичному варіанті журналів, тобто регістрів систематичного запису, призначених для відображення кредитових оборотів. Аналітичний облік ведеться за допомогою книг або карток аналітичного обліку. На великих підприємствах для кожного журналу можуть використовуватись додаткові накопичу вальні відомості.

Суттєвим недоліком журнальної форми обліку є те, що значна частина первинної інформації при обробці відсіюється і надалі стає недоступною для аналізу.

Журнальна форма є вершиною розвитку паперових форм обліку. При належній організації документообігу вона дозволяє швидко обчислювати підсумки та готувати дані для звітності. Але, разом з тим, журнальній формі обліку притаманні ряд недоліків, що робить її незручною і непридатною для використання в сучасних ринкових умовах. Серед них – ліквідація хронологічного запису (в США, Великобританії та інших країнах хронологічний журнал ведеться обов’язково); ліквідація логічно обґрунтованих проводок за кожним первинним документом та заміна їх обліковими записами.

Комп’ютерна форма обліку має ряд відмінностей від журнальної форми, зокрема щодо наявності хронологічного журналу реєстрації господарських операцій та порядку формування підсумкової інформації.

Комп’ютерна форма обліку

В історії комп’ютерної форми обліку, в залежності від технічних засобів, що використовуються, можна виділити наступні етапи.

1.Використання перфораційних машин. Вперше новий підхід до організації бухгалтерського обліку при комплексній його механізації був розроблений в умовах застосування перфораційних обчислювальних машин в кінці 50-х років ХХ ст. Ця форма бухгалтерського обліку отримала назву таблично-перфокарткової. Вона була розроблена для підприємств, що використовували перфораційні машини, і передбачала перенесення даних із кожного документу на машинний носій – перфокартку по кожній ділянці обліку: обліку виробничих запасів, оплата праці, готової продукції тощо – складалися масиви перфокартою. Таблично-перфокарткова форма обліку за послідовністю формування даних не відрізняється від французької форми обліку і є невдалою спробою її механізації.

В основу комплексної механізації бухгалтерського обліку за табличко-перфокартковою формою був покладений принцип безперервності обробки облікової інформації на обчислювальних пристроях при повній механізації всіх облікових робіт. При цьому відбувся перерозподіл робіт, і значна частина операцій облікового процесу виконувалася персоналом обчислювального центру. Суттєва особливість цієї форми полягала в тому, що в ній поєднувалося використання двох видів нанесеної на перфокартку інформації – змінної (разової) і постійної (нормативно-довідкової). Документи про господарські операції, оформлені в пачки, перевірені і прийняті для обробки, реєстрували в спеціальному журналі приймання документів і реєстрації контрольних чисел, що був призначений для контролю за зберіганням цих документів і для перевірки повного записів в табуляторах. Зареєстровані документи передавалися на перфоратор для набивання перфокартою. Підготовлені перфокарти направлялися на обчислювальні машини, де відбувалося їх групування. Всі дані, записані за певний період, пропускалися через відповідний зчитувальний пристрій для друку інформації і підрахунку контрольних підсумків, при цьому друкувався журнал операції, який служив також контрольною машинограмою. Після перевірки інформаційних масивів друкувалися робочі машинограми, підсумки яких контролювалися перевіреними підсумками Журналу операцій. Виділялися носії з постійними даними. На підставі даних про сальдо та обороти друкувалася відомість по аналітичних рахунках.