--PAGE_BREAK--За результатами досліджень встановлено, що виробничий капітал – це одна з форм капіталу, яка функціонує безпосередньо у сфері виробництва, а тому є продуктивною. Головна функція виробничого капіталу полягає у створенні основної маси додаткового продукту, а його функціонування є окремою стадією кругообігу капіталу.
Враховуючи, що категорія капіталу в сільському господарстві України відносно нова, виникла внаслідок переходу на ринкові засади економіки та стосується багатьох власників і користувачів землі та майна, у процесі досліджень для практичного застосування запропоновано нове поняття “виробничий капітал у сільському господарстві ”, а також сутнісні загальні та специфічні ознаки, які слід відобразити в його визначенні: вартісна природа, різноманітність видів, участь у процесі сільськогосподарського виробництва, суб’єкти власності та їх правомочність, здатність приносити дохід, наявність землі та біологічних активів у складі капіталу, ліквідність і здатність до трансформації в інші форми капіталу.
Як багатоаспектна економічна категорія виробничий капітал у сільському господарстві потребує систематизації різних підходів та удосконалення його класифікації. На основі загальної класифікації капіталу запропоновано поділ виробничого капіталу в сільському господарстві за такими дванадцятьма ознаками: джерелом виникнення, національною ознакою, формами власності, ступенем перенесення вартості, організаційно-правовою формою, біологічністю, матеріальністю, участю у виробничому процесі, роллю у процесі створення доданої вартості, відображенням в обліку, відповідністю правовим нормам і видами ресурсів.
Виробничий капітал у сільському господарстві України функціонує в умовах, що впливають на рівень його ефективності, зокрема це: багаточисельність суб’єктів власності, що утворюють повністю демонополізовану систему сільськогосподарського виробництва; перехід конкретних правомочностей на землю і майнові об’єкти до різних суб’єктів власності, що зумовлює нерівномірність розподілу доходів на капітал; залежність від природно-кліматичних умов і сезонності виробництва; несприятливий характер міжгалузевих відносин; прояви монополізму на ринках інвестиційних ресурсів і сільськогосподарського виробництва; нерозвиненість кооперативних та інтеграційних зв’язків; висока вартість фінансового капіталу; підвищення рівня натуралізації виробництва за рахунок зростання частки виробництва в особистих селянських господарствах; наявність резервів розвитку сільськогосподарського виробництва на основі екстенсивних факторів відтворення; функціонування ринку земельного капіталу лише через орендні відносини та обмежені можливості купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Суб’єктами процесів формування та використання виробничого капіталу є власники підприємства, його менеджмент і держава. Враховуючи, що ефект від використання виробничого капіталу для окремих учасників сільськогосподарського виробництва різний, з метою його оцінок необхідно застосовувати спеціальні методичні підходи. У зв’язку з цим в оцінках показника ефекту з точки зору менеджменту запропоновано використовувати прибуток після оподаткування, власників капіталу – суму прибутку до використання та орендної плати, а держави – суму прибутку до оподаткування та орендної плати. В оцінках ефективності з точки зору держави вартість виробничого капіталу збільшувалася на суму державної підтримки. У якості основного показника ефективності використання виробничого капіталу обрано норму прибутку на функціонуючий капітал. До системи додаткових показників ефективності використання виробничого капіталу включено розмір отриманого ефекту та валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, 100 грн. основного капіталу, 100 грн. основного і оборотного капіталу, 100 грн. виробничого капіталу. Запропонована система дає можливість повної оцінки ефективності капіталу та може бути використана сільськогосподарськими підприємствами різних форм господарювання.
У другому розділі “Оцінка сучасного стану формування та використання виробничого капіталу в сільському господарстві ” проаналізовано динаміку, структуру й особливості формування виробничого капіталу в сільському господарстві, визначено показники ефективності використання виробничого капіталу та вплив факторів на їхній рівень.
Сучасні тенденції динаміки та структурних зрушень у виробничому капіталі в сільському господарстві характеризуються подоланням негативного перебігу відтворювальних процесів, зростанням вартості основного та оборотного капіталу, зменшенням земельного капіталу, скороченням чисельності працюючих (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка та структура виробничого капіталу в сільському господарстві Кіровоградської області
У структурі виробничого капіталу в сільському господарстві Кіровоградської області 86 % займає земельний, 7 % основний і 7 % оборотний. Висока частка земельного капіталу свідчить про необхідність підвищення рівня інтенсифікації виробництва. Структурні зрушення у виробничому капіталі відзначаються тенденціями скорочення частки земельного капіталу на користь майнового.
Сучасний характер змін у виробничому капіталі зумовлював підвищення рівня капіталозабезпеченості виробництва, капіталоозброєності праці та концентрації капіталу.
У Кіровоградській області має місце значна диференціація регіонів за показниками капіталозабезпеченості та капіталоозброєності сільського господарства в частині основного і оборотного капіталу, що свідчить про нерівність умов його відтворення (табл. 2).
Таблиця 2
Коефіцієнти варіації питомих показників виробничого капіталу по районах Кіровоградської області у 2006 році, %
Показник
Коефіцієнт варіації вартості виробничого капіталу з розрахунку
на 1 га с.-г. угідь
на одне підприємство
на одного працівника
Основний капітал у майнових об’єктах
48,0
49,7
43,2
Оборотний капітал
49,5
45,6
44,7
Капітал – всього (з вартістю землі)
11,2
31,3
30,4
Включення землі до складу виробничого капіталу зменшує варіацію питомих показників капіталозабезпеченості та капіталоозброєності, що необхідно враховувати в аналітичних оцінках.
Рівень ефективності використання виробничого капіталу в сільському господарстві Кіровоградської області низький, але у динаміці має тенденцію до підвищення (табл. 3).
Норма прибутку сільськогосподарського капіталу, розрахована з огляду на інтереси власника та держави, практично співпадає, що пов’язано, насамперед з існуючим пільговим режимом оподаткування сільськогосподарських підприємств. Додаткові показники ефективності використання виробничого капіталу підтверджують виявлену тенденцію.
Понад 90 % виробничого капіталу в сільському господарстві Кіровоградської області використовується через оренду. Передані в оренду майнові об’єкти та земельні ділянки є капіталом громадян, ефективність використання якого офіційно не визначається. Власники майнових і земельних паїв отримують 1,0-1,5 % орендної плати. Цей показник відображає норму прибутку для власників майна і землі.
Таблиця 3
Показники ефективності виробничого капіталу для різних суб’єктів ринкової економіки сільського господарства Кіровоградської області
Показник
Суб’єкти оцінок ефективності виробничого капіталу
менеджмент
власник
держава
2005р.
2006р.
2005р.
2006р.
2005р.
2006р.
Норма прибутку, %
0,94
1,28
1,85
2,30
1,86
2,19
Отримано ефекту з розрахунку:
на 1 га с.-г. угідь, грн.
88
120
167
217
168
217
на 100 грн. основного капіталу, грн.
16
19
31
34
32
34
на 100 грн. основного і оборотного капіталу, грн…
8
9
15
17
15
17
на одного працівника, тис. грн…
4,6
6,9
8,9
12,4
9,0
12,4
Його сучасні розміри не забезпечують простого відтворення капіталу селян, а тому потребують підвищення хоча б до рівня відсотка банків по депозитах.
Майже 80 % орендної плати за землю і 65 % за майно передається селянам у вигляді продукції та послуг, нерідко по завищених цінах.
Норма прибутку на функціонуючий капітал у розрізі районів Кіровоградської області суттєво коливається, що свідчить про різний рівень використання внутрішньорегіональних резервів підвищення ефективності використання виробничого капіталу.
Встановлено, що рівень ефективності використання виробничого капіталу досліджуваних підприємств Кіровоградської області на ѕ зумовлювали зовнішні фактори, серед яких найважливіші міжгалузеві відносини, умови кредитування, державна підтримка товаровиробників і податкова політика.
Серед внутрішніх факторів на ефективність капіталу помітно впливає рівень його концентрації (табл.4).
Зниження рівня отриманого ефекту на 100 грн. основного капіталу у майнових об’єктах четвертої групи пояснюється наявністю у вартості основного капіталу об’єктів незавершеного будівництва.
У процесі досліджень, здійснених за допомогою моделі головних компонент, з 25 факторіальних показників виділено чотири групи основних з них. Першу групу факторів, що зумовлюють 57,4 % варіації норми прибутку на функціонуючий у сільському господарстві виробничий капітал, характеризують показники стану і використання основного капіталу, зокрема землі та ділової активності підприємства.
Таблиця 4
Вплив концентрації виробничого капіталу на ефективність його використання у Кіровоградській області у 2006 р.
До другої групи відносяться показники, що відображають рівень забезпеченості виробництва ресурсами і визначають 12,4 % варіації показників ефективності, третьої (9,1 %) – показники забезпеченості та використання людського капіталу, а четвертої (4,7 %) – рівень інвестиційної забезпеченості сільського господарства.
Багатофакторним кореляційно-регресійним аналізом, здійсненим за допомогою модуля Multiple Regression програми Statistica, визначено кількісні залежності між результативними і факторіальними показниками ефективності капіталу. Встановлено, що на результативні показники найбільше впливають зміни таких факторіальних показників: рентабельність основного капіталу в майнових об’єктах – рівень інвестування; землевіддача – рівень внесення добрив, забезпеченість оборотними засобами і трудовими ресурсами; продуктивність праці – забезпеченість одного працівника оборотним капіталом і частка техніки у структурі основних засобів. Зазначені фактори, що найбільш суттєво впливають на додаткові показники ефективності капіталу, визначають 26 % варіації основного показника – норми прибутку. Коефіцієнт кореляції (R = 0,51) свідчить про середню тісноту зв’язку між ними.
У третьому розділі “Основні напрями підвищення ефективності формування і використання виробничого капіталу в сільському господарстві ” обґрунтовано прогноз відтворення та нагромадження виробничого капіталу, пропозиції щодо підвищення ефективності його використання та подальшого розвитку ринку виробничого капіталу.
З метою визначення перспектив формування та використання виробничого капіталу в сільському господарстві науково обґрунтовано песимістичний, середній та оптимальний варіанти прогнозу відтворення й використання виробничого капіталу в умовах збереження багатоукладності в сільському господарстві. Встановлено, що нормативна потреба сільськогосподарських підприємств Кіровоградської області в основному капіталі становить майже 9 тис. грн., а в оборотному – 4 тис. грн… на 1 га сільськогосподарських угідь. За оптимальним варіантом прогнозу, розрахованим на середньорічні темпи відтворення на рівні 12 %, таку нормативну потребу в виробничому капіталі в сільському господарстві можна забезпечити лише в період до 2025 р. (табл. 5).
Таблиця 5
Прогноз потреби в основному капіталу у майнових об’єктах сільського господарства Кіровоградської області
Показник
Рік
2008
2010
2015
2020
2025
Середньорічна вартість основного капіталу в майнових об’єктах, млн… грн…
1447
1815
3198
5636
9933
Річний приріст основного капіталу, млн… грн…
164
205
362
638
1124
Середньорічна норма амортизації, %
7
7
7
7
7
Інвестиції на просте відтворення основного капіталу, млн… грн…
101
127
224
395
695
Валові інвестиції всього, млн. грн.
265
332
586
1033
1820
– на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн…
0,21
0,27
0,55
0,96
1,65
Сучасна вартість власного і орендованого майна сільськогосподарських підприємств становить лише третину їх нормативної потреби у виробничому капіталі. Передбачається, що за рахунок власних джерел фінансування буде забезпечено 26 % потреби в інвестиціях, а за рахунок зовнішніх – 74 %, зокрема закордонних – 20 %. Потенційні власні та залучені джерела фінансування інвестицій недостатні, що зумовлює необхідність пошуку додаткових джерел.
У разі обґрунтування основних напрямів підвищення ефективності використання виробничого капіталу запропоновано застосовувати систему заходів, що реалізуються через різнорівневі механізми регулювання: на макрорівні з метою забезпечення продовольчої безпеки, нарощування експортної спроможності та підвищення статусу країни у світі – через кредитний, амортизаційний і податковий та інші механізми, нормативно-правове забезпечення та фінансову підтримку; на квазірівні з метою піднесення економіки сільського господарства регіону та поповнення місцевих бюджетів – шляхом розробки та реалізації регіональних програм розвитку, місцевих податків та зборів, дотацій з місцевих бюджетів; на мікрорівні з метою отримання прибутку та зростання капіталу — шляхом розробки та реалізації інвестиційних проектів та інвестиційної політики. У комплексі запропонована система заходів сприяє зростанню ефективності використання виробничого капіталу.
продолжение
--PAGE_BREAK--