Конституційне право як галузь права, наука, навчальна дисципліна

Тема лекції: «Конституційне право України - галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна» План: Вступ 1. Поняття і предмет конституційного права України. 2. Системно-структурна характеристика Конституційного права України. Норми та інститути конституційного права України. 3. Джерела конституційного права України. 4. Поняття конституційного права

України як галузевої юридичної науки. 5. Методологія та функції науки конституційного права України. 6. Розвиток науки державного та конституційного права в Україні. Визначні українські вчені-конституціоналісти. 7. Конституційне право України - як навчальна дисципліна. Вступ: По мірі просування вперед в отриманні вищої юридичної освіти,

Вам належить приступити до вивчення однієї з фундаментальних галузей права і провідної юридичної дисципліни, а саме Конституційного права України. Це окрема навчальна дисципліна, яка є обов’язковою для навчальних планів усіх юридичних закладів і яка викладається під цією назвою - «Конституційне право» або під назвою «Державне право». В наукових колах іде ось уже декілька років дискусія про назву цієї дисципліни, як

і галузі права в цілому. Є різні думки:  називати її «Державним правом» (так було в колишній правовій радянській системі, так є наприклад у сьогоднійшій Німеччині);  називати її «Конституційним (державним) правом» - т.б. вживати поняття «конституційне право» і «державне право» як синоніми:  називати

її виключно «конституційним правом». Немає змісту вдаватися в особливості наукової дискусії, очевидно варто погодитись з останьою тезою про назву даної дисципліни як «Конституційного права України», оскільки основним джерело цією галузі права в иступає Конституція України І. Поняття і предмет конституційного права України - як галузі національного права. Як відомо, право - в цілому врегульовує суспільні відносини

- відносин які складаються між людьми у суспільстві. Кожна галузь права повинна регулювати тільки свої (своє коло, свою сферу) суспільних відносин. Якщо такою окремої сфери суспільних відносин не має - то вважають що і не має окремої галузі права. Предметом правового регулювання конституційного права виступає досить велика частина суспільних відносин. В юридичній літературі зустрічаються різні підходи щодо визначення

кола суспільних відносин які виступають предметом правового регулювання конституційного права України. Якщо їх певним чином узагальнити, то можна виділити декілька основних груп даних суспільних відносин, що є предметом правового регулювання, а саме:  відносини які регулюють правове положення особи і громадянина в державі;  відносини які регулюють порядок утворення та функціонування державних органів і органів місцевого самоврядування;  відносини які регулюють питання пов’язані

з територіальним устроєм держави. Після окреслення кола суспільних відносин, які є предметом правового регулювання конституційного права, декілька слів варто сказати і про метод правового регулювання конституційного права. Як відомо під методом правового регулювання розуміють сукупність прийомів і способів впливу правових норм на ті чи інші суспільні відносини.

Для конституційного права характерним як правило будуть всі ті особливості у методі правового регулювання, які є в інших галузях права. В той же самий час, більшість авторів які пишуть на дану проблематику звертають увагу і на особливості методу правового регулювання конституційного права. Ця особливість полягає насамперед в тому, що даний метод правового регулювання можна характеризувати як установчий, комплексний і універсальний. Маючи певну уяву про предмет

і метод правового регулювання конституційного права, можна дати (вивести) поняття цієї галузі права. Отже, конституційне право України - це самостійна галузь права, яка являє собою систему правових норм, що регулюють основи конституційного ладу, основи правового положення особи і громадянина в державі, територіальний устрій держави, а також організацію діяльності та систему органів державної влади і місцевого самоврядування ІІ.Системно-структурна характеристика конституційного права

України. Норми та інститути конституційного права України. Відомо, що система будь-якої галузі права це її внутрішня структурна будова, це об’єктивно зумовлена внутрішня структурна організація даної галузі. Ця внутрішня організація насамперед полягає в єдності й погодженості всіх правових норм даної галузі, а також в розподілі цих норм по правових інститутах. Отже, під системою конституційного права

України розуміють об’єктивне, логічне і взаємопогоджене між собою поєднання (об’єднання) конституційно-правових норм по інститутах, яке дозволяє їм (т.б. конституційно-правовим нормам) функціонувати як єдиному цілісному механізмові. Іншими словами: система конституційного права - це така її внутрішня будова, за якої її складові елементи (правові норми) об’єднавшись між собою по певних групах (інститутах конституційного) мають змогу виконувати своє основне призначення, а саме - комплексно врегульовувати

суспільні відносини. Елементами системи конституційного права є :  конституційно-правові норми;  конституційно-правові інститути: Конституційно-правова норма ( або - норма конституційного права) - це встановлене або санкціоноване Українською державою формально-обов’язкове правило поведінки для учасників конституційно-правових відносин, Приклад конституційно-правової норми - ст.65 Конституції

України «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону» Для норм конституційного права будуть властиві всі загальні ознаки, які є притаманні для правових норм взагалі . Мова іде про такі властивості як:  загальнообов’язковість;

 встановленість державою;  наявність відповідальності за їх порушення чи невиконання і т.д. Але норм конституційного права мають і свої особливості в порівнянні з нормами інших галузей права. Таких характерних особливостей є декілька. Перше, це особливості пов’язні із внутрішньою будовою самої конституційно-правової норми.

В класичному варіанті, правова норма складається з гіпотези, диспозиції і санкції . В нормах конституційного права як правило санкція (третя частина правової норми - яка визначає міру покарання за невиконання правил поведінки передбачених диспозицією) відсутня. Дуже частими є також відсутність і інших частин правової норми, Бувають випадки коли конституційно-правова норма містить тільки одну якусь свою частину: гіпотезу або

диспозицію. Приклад на тій же нормі із Конституції України: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону» Першою має іти гіпотеза. Пригадуємо -гіпотеза  (частина правової норми яка визначає за яких

умов дана норма буде діяти) в нашому випадку безпосереднньо відсутня. Вона, образно кажучи, залишається «за кадром». Ми розуміємо, що гіпотезою в цьому випадку мають бути положення про те, що є «Батьківщина», є в неї «громадяни» і реально існує загроза її незалежності, територіальній цілісності і т.д, Тільки за таких умов - дана конституційна норма повинна діяти.

Далі іде диспозиція - частина правової норми, яка визначає як за даних умов (умов передбачених гіпотезею) повинні вести себе учасники даних суспільних відносин. В нашому випадку - «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону»

Остання частина правової норми - санкція (та частина правової норми, яка повинна визначати міру покарання за недотримання правил поведінки викладених у дизпозиції) - в нашому випадку є фактично відсутньою. Друга особливість норм конституційного права полягає в тому, що норми конституційного права на відміну від норм інших галузей права (кримінального. адміністративного, земельного іт.д.) регулюють найбільш важливі суспільні відносини.

Третя особливість норм конституційного права полягає в тому, що вони фактично виступають основою (фундаментом) для норм інших галузей права. Особливо це проявляється коли мова іде про норми Конституції України. Приклад: положення норм Конституції України із ст. 43 (право на працю), ст, 44 (право на страйк), ст.45 (право на відпочинок), ст.46 (право на соціальний захист) - фактично закладають

основу для цілих галузей права, а саме трудового права і права соціального забезпечення. Четверта особливість норм конституційного права полягає в тому, що серед них, окрім класичних правових норм можна зустріти так-звані «норми принципи» та «норми цілі». Наприклад: ст.1 Конституції України « Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава».

Очевидним є те, що останнє положення про Україну як правову державу є не сталим доконамим явищем, а тільки бажаною програмною метою - ціллю.і Класифікація конституційно-правових норм:  за функціональною направленістю норми конституційного права поділяються на – 1) регулюючі; 2) охорончі;  за способом дії (впливу) на суб’єкта права норми конституційного права поділяються : 1) уповноважуючі;

2) зобов’язуючі; 3) забороняючі.  за часом дії норми конст. права поділяються: 1) постійні; 2) тимчасові; 3) виключні (норми які діють тільки у виключних обставинах). Інститут конституційного права - це сукупність конституційно-правових норм, які складають відособлену (відокремлену) частину конституційного права і регулюють відносно окрему групу суспільних відносин в рамкам предмету правового регулювання конституційного права в цілому.

Інститути конституційного права права можна умовно поділити на три категорії;  надінститути або суперінститути (інститут державного устрою, інститут виборів, політичної системи і т.д.) - т.б. інститути норми яких регламентують значне коло суспільних відносин. Такі великі інститути мають у своєму складі декілька менших інститутів.  прості, звичайні інститути (

інститут політичної партії, інститут прав, свобод і обов’язків громадян, інститут громадянства. тощо) - т.б. такі інститути які регулюють конкретне відокремлене коло суспільних відносин.  підінститути - невелика група кконституційно-правових норм чи одна норма, які врегульовують конкретне явище в рамках того чи іншого інституту (наприклад: підінститут документів що посвідчують приналежність до українського громадянства

). Підсумовуючи питання про системно-структурну характеристику конституційного права, можемо пригадати образне пояснення внутрішньої будови права взагалі за проф. Сергія Алексєвєвим (проф.Московського університету), якийу свій час пропонував студентам уявити собі все право як цегляний будинок. Він говорив що у будиночку «права» цеглиною - т.б. найменшою частинкою є правова норма. Норми (цеглини) об’єднюються у інститути ( стіни будинку), а вже

інститути складають галузь права (стіни будинку творять кімнату). Всі галузі права разом творять цілісну систему права - будинок «права». В нашому випадку - ми маємо норми (цеглини), які об’єднюються в інститути (дають стіни), і твориться окрема кімната у будиночку «права» - окрема галузь права - конституційне право України. Важливою частиною у розумінні змісту, сутності конституційного права, як галузі права,

його структоної характеристики є питання про «конституційно-правові відносини та про об’єкти і суб’єкти цих конституційно-правових відносин». Ми вже сьогодні згадували, що право в цілому врегульовує суспільні відносини - т.б. відносини які складаються між людьми в процесі їхнього спілкування. Кожна галузь права врегульовує свою окрему групу відносин. Відносини, які врегульовуються тією чи іншою галуззю права як правило отримують назву даної галузі:

відносини врегульовані кримінальним правом - кримінально-правові: цивільним правом - цивільно-правові; адміністративним правом - адміністративно правові і т.д. Це звичайно спрощений підхід. Однак в цілому він відповідає реальності. Отже, конституційно-правові відносини - це суспільні відносини врегульовані нормами конституційного права. Суб’єкти конституційно-правові відносини - це фізичні особи,

їхні об’єднання, органи державної влади і місцевого самоврядування України, Українська держава, а також політичні партії та громадські організації, інші установи і організації які є учасниками конституційно-правових відносин . Суб’єктами конституційно-правові відносини в Україні є:  фізичні особи 1) громадяни України 2)

іноземні громадяни 3) особи без громадянства  сукупності (об’днання) людей 1) нація-народ 2)національна меншина 3)об’єднання громадян політичні партії громадські організації 4) збори громадян за місцем проживанн  територіальні утворення 1) Автономна Республіка Крим; 2) області 3) райони 4)міста, села, селища  органи держави 1) органи законодавчої влади 5) органи виконавчої влади 6) органи судової влади  органи самоврядування 

юридичні особи 1)підприємства 2)установи 7) організації Об’єкти конституційно-правових віддносин - це ті реальні блага заради яких відбуваються дані відносини. Приклад : виборче право громадянина, депутатський мандат, депутатська недоторканість і т.д. ІІІ. Джерела конституційного права України Джерела конституційного права - це спосіб внутрішньої організації та зовнішнього виразу конституційно-правових норм.

До джерел конституційного права відносять Акти Всеукраїнського референдуму, Конституцію України, закони та підзаконні нормативно-правові акти України, акти місцевих референдумів, акти Конституційного Суду України. В Конституції України визнається основним джерелом конституційного права. Важливими джерелами конституційного права є акти Всеукраїнського референдуму - зокрема

Акт проголошення незалежності України. Закони України становлять центральну частину джерел конституційного права. Їх є дуже багато. Найбільш помітними як джерела конституційного права є, закони : про громадянство; про національні меншини; закони про Президента України, про вибори народних депутатів України, про вибори депутаів та голів місцевих Рад; про статус народних депутатів України; про постійні комісії

Верховної Ради України; про всеукраїнський та місцеві референдуми; про Регламент Верховної Ради України; про свободу совісті і релігійні організації в Україні; про об’єднання громадян; про Конституційний Суд України та інші закони Серед підзаконних нормативно-правових актів, до джерел конституційного права відносять:  відповідні акти Президента

України розпорядження і укази;  відповідні акти Верховної Ради України постанови і рішення;  відповідні акти Кабінету Міністрів України—розпорядження і постанови;  відповідні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим—рішення і постанови;  відповідні акти місцевих Рад, зокрема їхні регламенти;  відповідні акти голів місцевих державних адміністрацій тощо.

ІY. Поняття конституційного права України - як галузевої юридичної науки Кожну дисципліну, яка вивчається у вищих юридичних навчальних закладах умовно можна розглядати як сукупність трьох явищ : галузь права: юридична наука; навчальна дисципліна. Предметом нашої попередньої розмови було власне розгляд питання про конституційне право як галузь права. Зараз ми поговоримо про конституційне право як юридичну науку.

Наука констиуційного права України є тільки складовою загальної юридичної науки (правовзнавства). Остання ж , як відомо - входить до системи суспільних наук. Отже під наукою конституційного права України розуміють сукупність ідей поглядів та знань про основи конституційного ладу, основи правового положення особи і громадянина в державі, територіальний устрій держави, організацію діяльності та систему органів державної

влади і місцевого самоврядування, а також історію та розвиток національних крнституційно-правових доктрин. Відповідно, предметом науки конституційного права є вивчення:  конституційно-правових норм;  конституційно-правових інститутів:  суспільних відносин, які регулюються конституційно-правовими нормами і інститутами;  практики реалізації конституційно-правових норм та

інститутів:  теорій дослідників конституційного права;  умов, які впливають на еволюцію теорій і поглядів дослідників конституційного права Звідси, джерелами науки конституційного права України (її джерельною базою) вистуають: 1. праці вітчизняних та зарубіжних вчених-конституціоналістів; 2. нормативно-правові акти, які містять конституційно-правові норми, насамперед

Конститція україни - як основний Закон держави, інші закони; 3. інші ( крім нормативно-правових актів) джерела конституційного права, такі як - акти Конститційного Суду України, міжнародні договори, тощо; 4. практика реалізації конституційно-правових норм. Y. Функції та методологія науки конституційного права

України. Як відомо кожна галузева юридична наука має і виконує свої функції. Серед найголовніших функцій конституційного права України варто назвати установчу функцію та прогностичну функцію. Сутність установчої функції полягає в тому, що наука конституційного права повинна обгрунтувати появу (становлення) того чи іншого явища. Хтось повинен покласти своєрідну крапку відліку (початок) для появи

того чи іншого явища пов’язаного наприклад з виборами Президента України. Наприклад, в нашій країні не немає посади Віце-Президента України. У зв’язку з цим, на випадок неможливості виконувати свої функції як глави держави, повноваження Президдента України не більше як на 90 днів переходять до Прем’єр-Міністра України. Однак всі добре розуміють що в цих посадових осіб (Президента

і Прем’єр-Міністра є різна степінь легімітивності влади). Інша справа, якби в Україні була посада Віце-Президента. Як правило на цю посаду обирається людина за схемою подібною до виборів самого Президента. Хтось повинен взяти на себе повноваження обгрунтувати необхідність введення такої посади в Україні. Це мала б, можливо разом із науками теорії держави та державно-процесуального права, зробити

наука конституційного права. Зміст (сутність) прогностичної функії полягає в тому, що наука конституційного права полягає в тому, що дана наука повинна прогнозувати на декілька кроків вперед розвиток свого законодавства, передбачити по можливості наслідки введення тої чи іншої норми в життя і так далі. Приклад: сьогодні іде реформування виборчого законодавства України. Наша держава перебуває в стані фактичної зміни можжиритарної виборчої системи вцілому на змішану

т. б таку яка буде поєднювати в собі як елементи можиритарної та і пропорційної системи, а можливо - пізніше м на «чисту» пропорційну систему Якими для України будуть наслідки такої зміни? Яку саме модель (різновид) виборчої системи в кінцевому варіанті все таки вибрати ? На ці та інші запитання має дати власне відповідь наука конституційного рава. Методологія науки конституційного права Кожна галузева юридична наука має свою методологію.

Під методологією юридичної науки (в нашому випадку - методологією науки конституційного права) розуміють сукупність правил, прийомів і принципів наукового пізнання якідопомагають в отриманні об’єктивних і достовірних знань в конституційному праві Найбільш поширені методи наукових досліджень в конституційному праві  системний метод;  метод статистичний;  метод конкретно-соціологічних досліджень;  порівняльно-правовий метод; 

історико-правовий метод  формально-логічний метод та інші. Приведемо приклад на використання деяких із вище названих методів. Так, використовуючи порівняльно-правовий метод, дослідники мають можливість порівняти подібні інститути чи якісь явища декількох держав. Можна порівняти інститут громадянства в Україні, Росії, Франції і США,

Проаналізувати все позитивне що є в цих країнах і запропонувати зміни до законодавства України яке регулює процедуру отримання громадянства України особами без громадянства При використанні історико-правового методу, дослідник має можливість в часовому просторі проаналізувати становлення того чи іншого інституту. При цьому він може побачити як саме мінялось законодавство, можливо найти яку помилку

чи поспіну (передчасну ) дію і т.д. Наприклад можна порівняти в часі від 1990 року (існування радянського виборчого законодавства) до 2000 року зміни у статусі депутатського мандату. Спочатку він був виключно імперативним, потім (приблизно 1993-96 рр.) - змішаним імперативно-вільним мандатом, сьогодні він є ближче до статусу вільного депутатського мандату. YІ. Становлення та розвиток науки державного ( конституційного) права в

Україні. Визначні українські вчені-конституціоналісти. Наука державного права в Україні, пізніше конституційного права має свою історії яка нараховує загалом понад дві сотні років. Свій початок вона бере від заснування в Україні перших університетів, а в них - юридичних факультетів (де зрозуміло, в рамкам пануючих докрин тих чи інших політичних режимів) студденти вивчали державне

право, чи близькі до державного права інші юридичні дисципліни, а отже - викладачі готували відповідні навчальні курси, складали навчальні програми і т.д.). Першим юридичним факультетом на території сучасної України був юридичний факультет Львівського університету. Свій початок юридичний факультет Львівського університету за прийнятою на сьогодні офіційною доктриною

бере від 20 січня 1661 року - часу коли польським королем Яном Казиміром було підписано диплом про надання Львівській Єзуїтській колегії(школі) було надано «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тогочасних універститетських дисциплін. Тому, у складі цього навчального закладу було створено чотири факультети - філософський, юридичний,

медичний та теологічний. Другим по часу юридичним факкультетом на території України став юридичний факультет Харківськиого університету, який засновано в 1805 році. Від самого початку в його складі існувало відділення «моральних та політичних наук» пізніше пертворене в юридичний факультет. Третім по часу іде юридичний факультет Київського університету ім.Св.Володимира (сьогодні

Київський університет ім. Т.Шевченка), який було засновано в 1834 році, а вже з наступного 1835 року - в його складі почав повноцінного фуекціонувати юроидичний факультет. У 1865 році було відкрито Одеський (Новоросійський) університет, а в 1875 році Чернівецький університет ім. астрійського імператора Франца Йосипа і поочинаючи з тих самих років в цих університетах працюють юридичні факультети.

З появою університетів, з відкриттям у них юридичних факультетів - умовно звичайно можна умовно говорити про початки науки державного права в Україні. У своєму розвитку, наука державного ( пізніше - конституційного) права в Україні об’єктивно пройшла декілька епатів (періодів). Умовно, як на наш погляд, основними такими періодами бачаться: 1. Період до першої Світової війни (до 1914 року);

2. Період зародження національної науки констиуційного права України та її розвитку за межами України ( в діаспорі) (1917-1991 рр.) 3. Період тоталітарного радянського державного права (1917/39-1991рр.) 4. Новітній період розвитку науки (після 1991 року) Для кожнього із виділених періодів є свої характерні ознаки, свої особливості, які обумовлені насамперед рядом об’єктивних

на те причин. В минулому помітний слід в історії розвитку державного (конституційного) права на Україні залишили такі визначні вчені як  Богдан Кістяківський (Київський університет, автор праць про теорію правової держав);  проф. Станіслав Дністрянський (1870-1935 р.) (Львівський університет: автор проекту Конституції ЗУНР 1920 року, прихильник теорії національної держави в конституційному праві) ; 

проф. Євгена Ерліха (1862-1922 рр.)( Чернівецький університет, прихильник використання соціологічних методів при дослідженні державного праваі);  проф.Отто Ейхельман (1854-1943 рр.) (Київський університет, автор робіт по місцевому самоврядуваннню та проекту Конституції УНР 1920 року);  проф. Микола Палієнко (1869-1937 рр.) ( Харківський університет, автор робіт про теорію державного суверенітету)

 та інші Доволі важким і неоднозначним був розвитку державного права в період істування радянського режиму (1917-1991 роки), оскільки саме на цю частину офіційної юридичної науки припала функція «обгрунтування» доцільності і правоти з позиції існуваня радянської влади. Разом з тим, не правильним було б стверджувати, що в цей час не розвивалась наука державного права. Були вчені, працювали наукові

інститути, кафедри на ридчних факультетах, писались монаграфії, захищались дисертації і т.д. На розвиток науки радянського державого права мали значний вплив роботи таких відомих вчених як І.П.Трайніна, І.Д.Левіна, О.І.Лєпьошкіна, Г.В.Барабашева, Б.В.Щетініна, В.С.Основіна та інших. В різні часи на Україні в цей період працюали ряд вчених, які залишили свій слід в науці радянського державного права.

У Львівському університеті, наприклад, варто пригадати акі імена, як проф.Петро Недбайло (1906-1974рр.), доцент Степан Базилевич (1898-1987рр.). Проф.Петро Омелянович Недбайло залишив ряд робіт з теорії правової, т.ч. і конститиційної, норми; доцен Степан Едмундович Базилевич мав роботи по загальній теорії конституції.

Після відновлення державної незалежності України, в науці державного права об’єктивно розпочався новий період її розвитку. Цей період характеризується насамперед необхідністю переходу від попереднього радянськоого державного права до конституційного права України. На науку конститційного права України сьогодні покладено основне завдання - теоретичного обгрунтування національнальної державності українського народу, вибору ним тих чи

інших конституційно-правових форм для свого належного існуваня в умовах демократичної, правової і соціальної держави. Сьогодні, в тій чи іншій мірі, до стану науки конституційного права України ають відношення цілий ряд наукових та навчальних закладів, а саме У Києві - юридичний факультет Київського державного університету

ім. Тараса Шевченка, Українська Академія внутрішніх справ, Інститут держави і права ім Корецького Національної Акаддемії Наук України, Інститут законодавства Верховної Ради України: У Харкові - Українська національна академія ім.Ярослава Мудрого, Університет МВД України; В Одесі -

Юридичний інститут Юридична Академія і юридичний факультет Одеського державного університету ім,Мечнікова; у Львові - юридичний факультет Львівського державного університету ім.Івана Франка та Львівський Інститут внутрішніх справ. Серед сучасних українських вчених-конституціоналістів варто звернути увагу на роботи проф.Леоніда Юзькова (помер в 1995 році), проф.

Володимира Шаповала, проф.Юрія Тодики, проф.Марка Орзіха, проф.Віктора Погорілка, проф. Лідії Кривенко та інших. Декілька слів про проф.Леоніда Петровича Юзькова (напевне найяскравішу особистість як вченогоконституціоналіста в Україні 90-тих років) . Л.П.Юзьков народився в 1938 році у селі Новоселиця Полонського р-ну Хмельницької області в сеянській родині, випусник юридичного факультету

Київського університету ім.Т.Г.Шевченка, працював на різних посадах - як викладач радянського державного права; він головував у комісіях, які готувавали проект Декларації про державний суверенітет України, перший проект Конституції України (липень 1992 року), проект Закону України «Про Коонституційний Суд Укаїни», був його першим

Головою. З останніх робіт - концептуальні статті про фактичну і юридичну конституцію, про конституційні закони, про систему органів державної виконавчої влади тощо. YІІ. Конституційного права України - як навчальна дисципліна. Як навчальна дисципліна «Конституційне право України» вивчається у всіх вищих і середніх юридичних навчальних закладах. Цією навчальною дисципліною студенти-юристи фактично розпочинають

вивчення правових галузевих дисциплін. Вивченню «Конституційного права України» має передувати добре засвоєння таких предметів як «Теорія держави і права», «Історія держави і права України», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Логіка», «Вступ до юридичної спеціальності» і т.д. Добре засвоєння курсу «Конституційного права

України» виступає своєрідною гарантією у вивченні (розумінні) як дисциплін констититуційно-правового циклу (««Конституційне право зарубіжних країн», «Конституційно-процесуальне право України», «Муніципальне право України») так і інших галузевих юридичних наук - адміністративного, фінансовго, цивільного, кримінального права , тощо. Приступаючи до вивчення конституційного права України, курсанти (студенти) повинні насамперед уяснити предмет конституційного права

України - сферу суспільних відносих, які врегульовуються нормами конституційного права, структуру (внутрішню будову) конституційного права, його місце в системі правознавства взагалі, звязок та взаємозалежність з іншими правовими навчальними дисциплінами. Студенти (курсанти, слухачі) повинні чітко розмежовувати поняття «Конститційне право України» - як галузі права, юридичної науки і навчальної дисципліни. Курсанти (слухачі, студенти)

Львівського інституту внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ відповідно до навчальних планів вивчають «Конституційне право Укаїни» в обсязі визначених годин, як правило протягом першого, або першого та другого семестрів. Навчальними планами передбачено лекційні та практичні заняття, як форм контролю складання іспиту. Так на першому факультеті на вивчення «Конституційного права

України» всього відводиться 100 годин, з них 32 лекційні, 26 семінарські заняття і 14 практичні заняття та 40 годин на самостійну роботу. Серед основних лекційних тем в курсі «Конституційного права України» навчальним планом передбачено вивчення наступних:  КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ГАЛУЗЬ ПРАВА ТА ЮРИДИЧНА

НАУКА;  ОСНОВИ ТЕОРІЇ КОНСТИТУЦІЇ;  РЕАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРАВОВА ОХОРОНА;  ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ;  УКРАЇНА - СУВЕРЕННА ДЕРЖАВА;  ОСНОВИ ПРАВОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ.  ГРОМАДЯНСТВО

УКРАЇНИ;  КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇН;.  ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦВ В УКРАЇНІ;  КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ;  АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ.;  ПРЕЗИДЕНТ

УКРАЇНИ - ГЛАВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.  ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ - ЄДИНИЙ ОРГАН ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ;  КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ;  ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ;  та інші теми. Робота курсантів (слухачів, студентів) Львівського

інституту внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ по вивченнню тем кожного розділу курсу повинна включати в себе настуне: вивчення рекомендованої історико-теоретичної літератури; вивчення положень Конституції, Законів та інших нормативно-правових актів України; вивчення рекомендованої спеціальної літератури.

Семінарські заняття з курсу конституційного права України мають на меті поглиблення теоретичних знань курсантів, слухачів та студентів Львівського інституту внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ, набуття ними необхідних практичних навичок у практичній діяльності, розв’язанні конкретних юридичних справ, застосуванні чинного законодавства.

Готуючись до семінарського заняття курсанти, слухачі студенти Львівського інституту внутрішніх справ при Національній Академії внутрішніх справ повинні відповідно вивчити необхідну спеціальну літературу (підручники, монаграфічні матеріали, наукові статті та повідомлення), необхідні нормативно-правові акти, ознайомитись з практикою їх реалізації. Засвоєнний матеріал необхідно закріпити, відповівши на запитання для самоконтролю та

виконавши тестові завдагння. Після цього, можна приступати до виконання творчо-аналітичних завдань, задач та інших домашніх завдань. Відповіді на дані завдання повинні бути розгорнуті, аргументовані, з посиланням на відповідні нормативно-правові акти. Як правило, домашні завдання виконуються у письмовій формі. У підготовлених для курсантів Львівського інституту внутрішніх справ при

Національній Академії внутрішніх справ планах практичних та семінарських завдань подається мінімальний перелік необхідної спеціальної літератури та нормативно-правових актів. Для глибшого засвоєння питань, винесених на практичні та семінарські заняття, необхідно використовувати спеціальну літературу та нормативно-правові акти подані в Програмі курсу. При цьому, для підготовки до всіх без виключнення практичних та семінарських занять

слід використовувати Конституцію України, віповідне чинне законодавство, а також можна використовувати підручники з конституційного права України та конституційно-порівняльного права. Серед підручників та спеціалізованих видань, впершу чергу варто звернути увагу на наступні джерела (видання): • Коментар до Конституції України К 1998. • Вісники Конституційного Суду України (1997-1999 рр.) •

Конституція незалежної України. Документи, коментарі, статті. Книга перша. (за ред.Сергія Головатого). -К 1995.; Книга друга. Частини перша, друга, треття. -К.:1997; Книга треття. Частини:перша та друга К 1998. • Конституційне право України./За ред.Погорілка В.Ф К.:Наукова думка 1999 734 с. •

Молдаван В.В Мелащенко В.Ф. Конституційне право. Опрні конспекти. Словник-довідник К.:Юмана, 1966 272с. • Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України К 1995. • Нор В Стецюк П. Конституція - Основний Закон України. В запитаннях і відповідях. Навчальний посібник з основних положень

Конституції України Львів-Київ 1996. • Основи конституційного права України (за ред.проф. Копейчикова В.В.) К 1997. • Тодыка Ю.Н.Основы конституционного строя Украины Харьков:,1999. -320с. • а також для порівнялного аналізу тих чи інших тем, для вивчення загальної теорії констититуційного права, можна використоваувати: - Сравнительное конституционное право Москва «Манускрипт»:1996 725с.;

Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. -К 1997. Наукові статті та повідомлення з проблематики конституційного права публікуються в журналах :  Право України;  Українське право;  Віче (журнал Верховної Ради України)  Наукових вісника українських університетів;  різних наукових збірниках, а також в газетах 

Голос України;  Урядовий кур’єр  Юридичний вісник