--PAGE_BREAK--1.2. Економічна сутність санації.
Санація виражає комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів виробничо-технічного, організаційного, соціального, фінансово-економічного характеру, спрямованих на виведення підприємства з кризи і відновлення або досягнення його прибутковості та конкурентноспроможності в довгостроковому періоді.
Санація носить тільки довго та середньостроковий характер.
Санацію умовно можна поділити на 4 блоки:
1. Соціальні заходи;
2. Організаційні заходи;
3. Виробничо-технічні заходи;
4. Фінансово –економічні заходи.
Заходи даного характеру відображають фінансові відносини, що з'являються в процесі мобілізації та використання внутрішніх та зовнішніх джерел оздоровлення підприємства.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, зниження всіх видів заборгованості, покращення структури капіталу ( де основне місце – оборотний), формування фінансових фондів, потрібних для проведення санаційних заходів.
Основними Випадками проведення санації підприємства є наступні:
1. За ініціпативою суб'єкта господарювання, який знаходиться в кризі якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому.
Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в Арбітраж із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства ( тоже через газету)
2. Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся в Арбітраж із заявою про порушення справи про своє банкрутство ( якщо підприємство фінансово неспроможнє, або існує реальна загроза такої неспроможності). Право вибору умов санації, реорганізації – за боржником. Одночасно з подачею заяви боржник повинен представити в Арбітраж список дебіторів-кредиторів, баланс, і т.д. інформацію про фінансовий, майновий стан підприємства + має запропонувати умови проведення своєї санації. Право вибору санатора-за підприємством.
3. По закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі ВР чи КМ( Голос України, Урядовий кур'єр) оглошення про банкрутство даного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають зодовольнить вимоги кредитора до боржника та представили акцептовані Комітетом кредиторів та Арбітражем пропозиції щодо санації чи реорганізації підприємства.
У випадку згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення їх претензій Арбітраж приймає рішення про припинення провадження справи про банкрутство та про проведення санації підприємства.
4. За ініціативою фінансово-кредитної установи.У відповідності до закону “ Про банки та банківську діяльность” установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможнім ( неповернули кредит) використати комплекс заходів щодо його санації, в т.ч.: 1) передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; 2) Реорганізувати боржника; 3) Змінити порядок платежів; 4) Направити на погашення заборгованості виручку і т.д.
5. За ініціативою заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. У випадку невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників в керівництво підприємства, обмеження в праві розпоряджатися виробленою продукцією та іншим майном підприємства. Якщо санаційні заходи не призвели до поновлення платоспроможності, то заставодержатель має право звернутися в Арбітраж з вимогою про стягнення майна, яке в іпотеці ( а оскільки цілісний майновий комплекс – це фактично усе підприємство, то заставодержатель тут становиться фактичним володарем підприємства — боржника ).
6. За ініціативою Агенства по запобіганню банкрутств підприємств та організацій ( далі – Агенства).Після внесення боржника в Реєстр неплатоспроможних підприємств, Агенство уповноважене здійснювати управління його майном та розробляти пропозиції щодо фінансової санації підприємства.
7. За ініціативою НБУ, якщо мова йде про фін санацію Комерційного Банку (КБ). Режим санації є превентивою мірою впливу НБУ на КБ перед тим, як до нього будуть застосовані відповідні фінансові санкції.
Розглянемо теоретичну модель проведення санації, розроблену німецькими вченими на рис. № 1.
Відповідно до зазначеної схеми бачимо наступні етапи:
Процес проведення санації підприємства починається з виявлення ідентифікації фінансової кризи + аналізу її причин.
На основі даних бухгалтерського обліку та інших даних ( по фінансовому аналізу) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи + якість фінансового стану підприємства.
В рамках внутрішнього аналізу виконується поглиблене дослідження фінансового стану на основного ряду показників( коефіціентів)
Рис. № 1. Теоретична модель проведення санації
Основними з таких коефіціентів є: показники платоспроможностів та ліквідності, фінансового леверіджу і т.д.
Отримавши потрібні дані про фінансовий стан підприємства та причини фінансової кризи робиться висновок про санаційну спроможність підприємства; тобто доцільність або недоцільність санації.
Якщо внутрішні ( кадри, вир потенціал і т.д.) та зовнішні ( втрачені ринки збуту, постачальники і т.д.) фактори є негативними та невиправними - рішення про консервацію та ліквідацію підприємства.
Ліквідація може проводитися на добровільній основі ( розформування, злиття, продаж всього/частини підприємства ) або примусово.
Добровільна ліквідація підприємства – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка проводиться поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди між власниками та кредиторами і під контролем кредиторів.
Примусова ліквідація – це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка проводиться за рішенням Арбітражу ( Як правило в процесі провадження справи про банкрутство)
У випадку якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможінсть, ліквідність, прибутковість і т.д. – рішення про санацію.
Тоді: Розробка санаційної стратегії, як узагнальнена модель дій по досягненню поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресрсів підприємства.
Кінцева мета санаційної стратегії – досягнення довгострокової конкурентних вигод, які б забезпечили високу рентабельність. Її суть – в виборі кращого варіанту розвитку та оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно до стратегії розробляється програма санації – як система загальних дій по подоланню кризи. Вона формується на основі вивчення причин кризи, аналізу внутішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу.
Далі: ПРОЕКТ санації на базі програми і містить конкретні техніко-економічні розрахунки, розрахунок потрібних фін ресурсів, конкретні графіки та методи мобілізації фін ресурсів, строки освоєння інвестицій, їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів + ПРОГНОЗ на результати виконання проекту.
ВАЖЛИВИЙ компонент санаційного процесу — координація і контроль за якістю санаційних заходів. Керівні органи з боку ініціатора санації повинні своєчасно знаходити та використовувати нові резерви+приймати об’єктивне рішення для подолання слабких місць підприємства / перешкод у проводженні санації. Дієву допомогу тут може дати ОПЕРАТИВНИЙ санаційний контроль, який синтезує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну, контрольні функції.
Органи контролінгу для виконання своїх функцій використовують такі інструменти та методи:
1) Бенчмаркінг ( аналіз підприємства у порівнянні з конкурентами);
2) Сисстемуму раннього попередження та реагування;
3) Вартісний аналіз;
4) Портфельний аналіз;
5) Аналіз точки беззбитковості;
6) Імітаційне моделювання;
7) Калькулювання;
8) Систему планово-контрольних розрахунків;
9) Бюджетування, і т.д.
Завданням санаційного контролю є ідентифікація оперативних результатів та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.
Розробка проекту санації як правило проводиться фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке в кризі, представниками потенційного санатора, спеціалістами з Агенства, розпорядниками майна або незалежними аудиторськими та консалтінговими фірмами.
1.3. Розробка стандартного проекту санації підприємства, класична модель санації.
Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Відмінності пояснюються особливостями економічного й соціального розвитку, принципами побудови національних фінансових систем та їх складових — фінансів підприємств. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства являє собою так звана «класична модель санації», яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб'єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою.
Процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації є проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі поданої інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, ЇЇ глибина та якість фінансового стану фірми.
У рамках аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, аналізуються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, доцільність чи недоцільність санації відповідної господарської одиниці. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, ринки збуту продукції втрачено, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання.
У противному разі санація означатиме лише відстрочку в часі ліквідації підприємства і нічого окрім додаткових збитків для власників га кредиторів не принесе. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі та у примусовому порядку.
Добровільна ліквідація підприємства-боржника — це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем кредиторів.
Примусова ліквідація підприємства — це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням арбітражного суду (як правило, у процесі провадження справи про банкрутство).
У разі, якщо підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність та прибутковість, володіє достатньо підготовленим управлінським персоналом, ринками збуту товарів, виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, то приймається рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно спроможному підприємстві розпочнеться санація, тим більші шанси на її кінцевий успіх.
У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в бік зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. Ідеться про реалізацію так званої першочергової (Crash) програми. Даною програмою можуть бути передбачені такі санаційні заходи: лізинг замість купівлі, зворотний лізинг, факторинг, заморожування інвестицій, збільшення власного капіталу, пролонгація заборгованості, акції з розпродажу товарів за зниженими цінами та деякі інші.
Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації. При визначенні цілей санації слід враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції та має здійснювати свою діяльність у рамках правового поля держави, в якій воно розташоване. Цілі мають бути реальними та піддаватися кількісному (чи якісному) вимірюванню. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:
• сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;
· основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо);
· соціальні цілі.
Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.
Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть стратегії полягає у виборі найкращих варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.
Згідно з обраною стратегією розробляється програма санації, яка являє собою послідовний перелік основних етапів та заходів, що передбачається здійснювати в ході фінансового оздоровлення підприємства. Конкретизація програмних заходів здійснюється в плані санації. Програма формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.
Наступним елементом класичної моделі санації є її проект, який розробляється на базі санаційної програми і містить у собі техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств має своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод при здійсненні оздоровчих заходів. Відчутну допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контродінгу є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.
Стандартний проект містить:
ВСТУП: Фактичний фін стан підприємства ( Об’єм виробництва, реалізації прибутку, рівень заборгованості, осн показники фінансового стану і т.д.); Аналіз причин кризи; Характеристика ринків збуту продукту.; кадровий потенціал і т.д. Формулюється стратегія санаційної політики, короткий прогноз результатів санації.
продолжение
--PAGE_BREAK--РОЗДІЛ 1. – план санації
n План маркетингу та оцінка ринків збуту прод;
n ринкові фактори, які вливають на збут прод;
n еластичність попиту, платоспроможність попиту;
n галузеві ризики, ситуація на суміжних ринках;
n перспектива збільшення обсягів реалізації;
n перелік конкурентів, їх переваги та недоліки;
n схеми реалізації, методи стимулювання реалізації;
n оптимальне співвідношення ціни та собівартості.
n антимонопольне законодавство.
Мета санації вважається досягнутою, якщо за рахунок зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел чи за допомогою реорганізації, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень вдалося вивести підприємств з кризи, нормалізувати його виробничу діяльність та уникнути банкрутства та ліквідації, досягти його прибутковості та конкурентноспроможності у довгостроковому періоді.
Розділ 2. Характеристика фінансово-господарської діяльності ЗАТ „Спецмеблі”, санація підприємства.
2.1. Оцінка та аналіз економічного потенціалу суб’єкту господарювання.
Закрите акціонерне товариство «Спецмеблі»
Адреса: м.Київ-80, вул.Ново-Костянтинівська 1.
Основний вид діяльності — це виготовлення меблів і столярних виробів.
Асортимент продукції підприємства:
— вікна і двері різних типів і форм;
— кабінет для керівника вищого рівня «Кембрідж» і «Сенатор»;
— кабінет для керівника «Монарх» і «Дипломат»;
— гарнітур меблів для опочивальні «Наталі»;
— набір м«яких меблів для офісу „Контакт“;
— набір меблів Роксолана;
— ліжка і дивани, столи письмові, журнальні і кухонні;
— полиці навісні файлові і книжкові;
— крісла і стільці для офісів, ресторанів і готелів;
— шафи, пенали, тумби та інше.
ЗАТ „Спецмеблі“ — це підприємство, яке постійно розвивається, має багаторічний досвід виконання відповідальних державних замовлень, використовує сучасне обладнання і матеріали провідних європейських фірм.
Практичність і висока якість, елегантність і незвичайність рішення, гармонійність і стилістична закінченість виробів товариства не залишають байдужими замовників і покупців. А порівняно невисокі ціни затверджують думку про слушність вибору.
В такому широкому асортименті продукції знайдеться функціональне рішення для потреб дому, офісу, театру, учбового закладу і готелю.
Аналіз балансу та оцінку його ліквідності можна провести за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Його можна одержати з вихідного балансу шляхом додавання однорідних за своїм складом та економічним розрахунком статей балансу і доповнення показниками структури, динаміки та структурної динаміки. Аналітичний баланс включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу — найважливіші характеристики фінансового стану підприємства.
Таблиця 1.
Аналітичний баланс-нетто АТ „Спецмеблі“
--------------------------------------------------------------------------¬
¦ Показники На початок На кінець ¦
¦ звіт.періоду звіт.періоду ¦
¦ тис.грн. тис.грн. ¦
+-------------------------------------------------------------------------+
¦ Актив ¦
¦ 1. Оборотні активи
¦ Грошові кошти 571,4 440,6 ¦
¦ Розрахунки з дебіторами 2117,3 2831,2 ¦
¦ Запаси і затрати 3143,3 4274 ¦
¦ Поточні фінансові інвестиції - 300 ¦
¦ Разом по розділу 1 5832 7845,8 ¦
¦ 2. Основні засоби і інші необоротні ¦
¦ активи
¦ Основні засоби і капітальні вкладення 4308,7 17534,2 ¦
¦ Довгострокові фінансові вкладення 25,1 73 ¦
¦ Iнші необоротні активи 1,9 4,2 ¦
¦ Разом по розділу 2 4335,7 17611,4 ¦
¦ 3. Витрати майбутніх періодів - 5,7 ¦
¦
¦ Баланс 10167,7 25462,9 ¦
¦
¦ Пасив
¦
¦ 1. Залучений капітал
¦ Поточні зобов»язання 3522 2800,3 ¦
¦ Довгострокові зобов«язання 279,1 105,8 ¦
¦ Разом по розділу 1 3801,1 2906,1 ¦
¦ 2. Власний капітал
¦ Фонди власних коштів 5585,8 18359,3 ¦
¦ Нерозподілений прибуток 72,7 3316 ¦
¦ Забезпечення наступних витрат і платежів 708,1 881,5 ¦
¦ Разом по розділу 2 6366,6 22556,8 ¦
¦ 3. Доходи майбутніх періодів - - ¦
¦
¦ Баланс 10167,7 25462,9 ¦
L--------------------------------------------------------------------------
Вертикальний (структурний) аналіз — це визначення структури підсумкових фінансових показників із виявленням впливу кожної позиції звітності на реезультат у цілому.
Таблиця 2.
Вертикальний аналіз балансу АТ „Спецмеблі“
---------------------------------------------------------------------¬
¦ Показники На початок На кінець Зміни
¦ звіт.періоду звіт.періоду
¦ % % % ¦
+--------------------------------------------------------------------+
Актив ¦
¦ ¦
¦ 1. Основні засоби і інші ¦
¦ необоротні активи ¦
¦ Основі засоби 40,4 68,2 +27,8 ¦
¦ Iнші необоротні активи 2,3 0,9 -1,4 ¦
¦ Разом по розділу 1. 42,7 69,1 +26,4 ¦
¦ ¦
¦ 2. Оборотні кошти ¦
¦ Запаси і затрати 30,9 16,8 -14,1 ¦
¦ Розрахунки з дебіторами 20,8 11,1 -9,7 ¦
¦ Грошові кошти і інші ¦
¦ активи 5,6 3 -2,6 ¦
¦ Разом по розділу 2. 57,3 30,9 -26,4 ¦
¦ ¦
¦ Баланс 100 100 ¦
¦ ¦
¦ Пасив ¦
¦ ¦
¦ 1. Власний капітал ¦
¦ Фонди власних коштів 55 72,1 +17,1 ¦
¦ Прибуток 0,7 13 +12,3 ¦
¦ Забезпечення наступних ¦
¦ витрат і платежів 7 3,5 -3,5 ¦
¦ Разом по розділу 1. 62,7 88,6 +25,9 ¦
¦ 2. Залучені кошти ¦
¦ Довгострокові ссуди і ¦
¦ позики 2,7 0,4 -2,3 ¦
¦ Короткострокові ссуди ¦
¦ і позики 34,6 11 -23,6 ¦
¦ Розрахунки з кредиторами - — ¦
¦ Iнші пасиви - - ¦
¦ Разом по розділу 2. 37,3 11,4 -25,9 ¦
¦ Баланс 100 100 ¦
L---------------------------------------------------------------------
Розрахунок.
Наприклад, Основні засоби.
На початок року на кінець року
10167,7 — 100 % 25462,9 — 100 %
4102,7 — X 17372,4 — X
X = 40,4 % X = 68,2 %
Горизонтальний (тимчасовий) аналіз — це порівняння кожної позиції
звітності з попереднім періодом.
Таблиця 3.
Горизонтальний аналіз балансу АТ „Спецмеблі“
---------------------------------------------------------------------------¬
¦ Показники На початок На кінець Відхилення¦
¦ звіт.періоду звіт.періоду ¦
¦ тис.грн. тис.грн. тис.грн.¦
+--------------------------------------------------------------------------+
¦ Актив ¦
¦ ¦
¦ 1. Основні засоби і інші ¦
¦ необоротні активи
¦ Основні засоби 4102,7 17372,4 13269,7¦
¦ Iнші необоротні активи 233 239 6 ¦
¦ Разом по розділу 1 4335,7 17611,4 13275,7¦
¦ 2. Оборотні кошти ¦
¦ Запаси і затрати 3143,3 4279,7 1136,4¦
¦ Розрахунки з дебіторами 2117,3 2831,2 713,9¦
¦ Грошові кошшти і ін. активи 571,4 740,6 189,2¦
¦ Разом по розділу 2 5832 7851,5 2019,5¦
¦ Баланс 10167,7 25462,9 15295,2¦
¦ ¦
¦ Пасив ¦
¦ ¦
¦ 1. Власний капітал ¦
¦ Фонди власних коштів 5585,8 18359,3 12773,5¦
¦ Прибуток 72,7 3316 3243,3¦
¦ Забезпечення наступних витрат ¦
¦ і платежів 708,1 881,5 173,4¦
¦ Разом по розділу 1 6366,6 22556,8 16190,2¦
¦ 2. Залучені кошти ¦
¦ Довгострокові ссуди і позики 279,1 105,8 -173,3¦
¦ Короткострокові ссуди і позики 3522 2800,3 -721,7¦
¦ Розрахунки з кредиторами - - - ¦
¦ Iнші пасиви - - - ¦
¦ Разом по розділу 2 3801,1 2906,1 -895 ¦
¦ ¦
¦ Баланс 10167,7 25462,9 15295,2¦
L---------------------------------------------------------------------------
2.2. Оцінка фінансової стійкості і ліквідності АТ „Спецмеблі“.
У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства та його розвиток здійснюються за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів — за рахунок позикових коштів, важливою аналітичною характеристикою є фінансова стійкість підприємства.
Фінансова стійкість — це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишатися незмінним, поліпшитися або погіршитися. Щоденний потік господарських операцій є причиною переходу з одного типу стійкості в інший. Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка розміру та структури активів і пасивів, в результаті чого можна одержати відповіді на запитання: наскільки підприємство незалежне з фінансового погляду; зростає чи знижується рівень цієї незалежності; чи відповідає стан його активів і пасивів завданням фінансово-господарської діяльності?
На практиці застосовують різні методики аналізу фінансової стійкості. Показником фінансової стійкості є надлишок або брак джерел коштів для формування запасів і витрат, що визначається як різниця розміру джерел коштів та розміру запасів і витрат. Загальний розмір запасів і витрат
дорівнює сумі рядків 100+110+120+130+140 активу балансу.
По нашому підприємству загальний розмір запасів і витрат на початок року дорівнював 3143,3 тис.грн., а на кінець року — 4274 тис.грн.
Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується декілька показників, що відображають різні види джерел:
Наявність власних обігових коштів (380+430+630-080).
Для ЗАТ „Спецмеблі“ наявність власних обігових коштів на початок 2002 року дорівнювала 5658,5+708,1-4335,7 = 2030,9 тис.грн., а на кінець року:
21675,3+881,5-17611,4 = 4945,4 тис.грн.
Отже, власні обігові кошти збільшилися на 2914,5 тис.грн.
Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат або функціонуючий капітал (380+430+480+630-080).
Функціонуючий капітал на початок року по нашому підприємству складав:
5658,5+708,1+279,1-4335,7 = 2310 тис.грн., а на кінець року він збільшився на 2741,2 тис.грн. (5051,2-2310 = 2741,2) 21675,3+881,5+105,8-17611,4 = 5051,2 тис.грн. Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат
(380+430+460+500+630-080).
Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат на данному підприємстві на початок 2002 року складав:
5658,5+708,1+179,1+400-4335,7 = 2610 тис.грн.
а на кінць року: 21675,3+881,5+65,8+300-17611,4 = 5312,2 тис.грн.
Отже, ми бачимо, що розмір основних джерел формування запасів і витрат
збільшився на кінець року на 2701,2 тис.грн. (5311,2-2610 = 2701,2).
Отриманий результат порівнюєммо з величиною запасів і витрат. Якщо величина джерел формування запасів і витрат перевищує величину запасів і витрат, то це дуже добре.
На початок року для ЗАТ „Спецмеблі“ розмір запасів і витрат перевищував величину джерел формування запасів і витрат на 533,3 тис.грн.(3143,3-2610).
А на кінець року, навпаки, величина джерел формування запасів і витрат перевищувала величину запасів і витрат на 1037,2 тис.грн. (5311,2-4274).
Це дуже добре.
У сучасних умовах, коли загостреною є проблема взаємних неплатежів, наявність коштів у підприємства ще не можна прямо пов»язувати з прибутковою діяльнястю. Підприємство може вважатися досить рентабельним за даними звітності та одночасно відчувати нестачу обігових коштів, що може призвести до неплатежів контрагентом, у тому числі банком, і до банкрутства.
Для отримання точних і достовірних результатів фінансового стану підприємства пропонується здійснювати розрахунок показників фінансової стійкості.
Систему показників, що відображають фінансову стійкість підприємства, можна поділити на чотири групи:
1) показники структури капіталу, які характеризують фінансову залежність підприємства від позикових засобів;
2) показники, які характеризують стан обігових коштів;
3) показники, які характеризують стан основного капіталу;
4) показники платоспроможності.
Розглянемо деякі з цих показників на прикладі нашого підприємства.
Перша група містить показники структури капіталу, до яких відносяться:
а) коефіціент позикових засобів
Кпз = позиковий капітал / загальний капітал
Для данного підприємства Кпз на початок 2003 року дорівнював:
продолжение
--PAGE_BREAK--