--PAGE_BREAK--Принцип єдності передбачає інтеграцію планової діяльності. На підприємствах розробляють декілька відносно самостійних видів планів (плани освоєння нових видів продукції, маркетингові плани, плани рекламних заходів, плани впровадження нової техніки і технології, плани соціального розвитку колективу, тематичні плани і т. д.). Однак кожний з них повинен базуватися на загальній стратегії і бути складовим елементом загальної планової системи підприємства.
Єдність стратегічного і поточного планів передбачає, що структура поточних планів та основні складові стратегії підприємства повинні співпадати; основні цілі на поточний період повинні витікати з стратегічного плану. Однак кількість планових показників, ступінь деталізації цілей, точність розрахунків у поточних планах повинні бути більш повними та обгрунтованими. Відомо, що чим меншим є горизонт планування (в даному випадку — плановий період), тим більше показників планується. Показники поточних планів не повинні суперечити показникам стратегічного плану, вони можуть бути лише більш точними або скорегованими в залежності від впливу раніше неврахованих факторів зовнішнього середовища.
Принцип неперервності означає підтримування неперервної планової перспективи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планування, своєчасне коригування планів з врахуванням змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі, в нестабільних умовах господарювання.
Принцип гнучкості забезпечує в процесі планування можливості коригування планів відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.
Для здійснення принципу гнучкості плани необхідно розробляти з врахуванням можливостей внесення змін. Тому при їх складанні доцільно включати резерви, так звані «надбавки безпеки» або «фінансові подушки».
Принцип точності передбачає врахування при складанні планів певного ступеня точності розрахунків, передбачень. Ступінь конкретизації і деталізації залежить від виду плану та рівня невизначеності зовнішніх умов господарювання.
Стратегічне, довготермінове планування може обмежуватися визначенням основної мети і найбільш загальних напрямків діяльності, тому що кількість необхідної інформації про майбутнє є обмеженою, а швидкість змін — дуже високою.
В короткотермінових планах конкретність і детальність повинні бути високими і обов 'язковими.
Принцип точності повинен забезпечувати адекватність планових заходів соціально-економічній ситуації в країнах, галузі, території. Вона досягається шляхом врахування великої кількості факторів впливу внутрішнього і зовнішнього середовища. Це сприяє підвищенню точності планів, їх наближенню до реальних умов. Ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів виробництва, які в свою чергу мають вплив на методи планування, показники і структуру планів, організацію самого процесу планування. Вони повинні постійно переглядатися, а при необхідності слід застосувати принципово нові методи і процедури планування.
Принцип участі означає, що кожний працівник підприємства стає учасником планувальної діяльності незалежно від посади і функцій. Планування, яке базується на принципі участі, називається партисипативним.
Реалізація принципу участі забезпечує оперативний обмін внутрішньо-виробничою інформацією; перетворює плани підприємства на особисті плани кожного працівника, що сприяє підвищенню мотивації до праці, створенню корпоративного духу; викликає більшу довіру до планування як реального та ефективного важеля управління
Фахівці з планування рекомендують доповнити вищезгадані принципи загальноекономічними принципами: пріоритетності, оптимальності.
Принцип пріоритетності передбачає ранжування об'єктів планування за їх важливістю для підприємства.
Так, якщо основною метою визнано підвищення конкурентноспроможності продукції, та для її досягнення необхідно вирішити комплек завдань, пов’язаних з поліпшенням технічної бази виробництва, використанням нових високоякісних матеріалів, підвищенням кваліфікаційного рівня працівників. Одночасно розв’язати ці всі завдання неможливо через нестачу фінансових ресурсів. В такому випадку керівництво підприємства визначає пріоритетність завдань і, в залежності від ситуації на виробництві, встановлює послідовність їх розв’язання.
Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від дії макроекономічних факторів – економічної політики, екологічного становища, стану національної економіки, а також від факторів, які діють всередині підприємства.
Принцип оптимальності пов’язаний з альтернативністю і багатоваріантністю планів, які передбачають розробку декількох альтернативних варіантів досягнення однієї мети та вибір оптимального.
Механізм планування – це сукупність засобів, зо допомогою яких приймаються планові рішення та забезпечується їх реалізація. механізм планування розкриває внутрішню модель процесу вироблення мети і завдань функціонування підприємства та формування його фунекцій.
Розвиток виробництва зумовлює мету та основні завдання функціонування підприємства, які визначають функції планування і методи обгрунтування планових рішень.
У ринкові економіці підприємство сомостійно формує програму діяльності і визначає мету на певний період.
Формування мети – це процес прийняття планових рішень, який випереджує майбутні дії. Мета діяльності всіх структурих підрозділів підприємства повинна узгоджуватися і підпорядковуватися загальній меті.
При формуванні мети необхідно враховувати зовнішні обмеження і можливості, схильність до ризику. Внутрішні можливості і обмеження визначаються трудовими, технічними, матеріальними, фінансовими ресурсами; зовнішні – характером макросередовища.
Вибір і формування мети підприємства проводяться на основі детального аналізу та оцінки ринків, на яких працює або буде працювати підпроємство; внутрішніх чинників; закономірностей і тенденцій розвитку галузі. Аналіз передбачає оцінку позитивних моментів функціонування підприємства в даному ринковому середовищі, а також оцінку можливих негативних наслідків його діяльності.
Практично для аналізу та оцінки сильних і слабких сторін функціонування підприємства викорстовуєтьсяс SWOT-аналіз, сутність якого полягає у порівнянні сильних і слабких сторін діяльності підприємства з потенційними зовнішніми сприятливими обставинами та загрозами. SWOT – це абревіатурне спрощення англійських слів: S – strength – сила; W – wrakness – слабкість; O – opportunities – можливість; T– treats – загрози (обмеження).
Визначені мета і завдання повинні відповідати вимогам:
· функціональності – можливості трансформації загальної мети в завдання для нижчих рівнів;
· часового взаємозв’язку між метою довготермінового і короткотермінового характеру;
· можливості перегляду при зміні умов;
· концентрації ресурсів і зусиль;
· багатовекторності та системності.
Успішна реалізація мети в значній мірі залежить від організації процесу розв’язання завдань і планування проблем, функцій планування.
Функції планування – це види робіт, дій, процедур, які здійснюються в процесі формування плану, спрямовані на зміну стану підприємства.
У реальній практиці господарювання об’єкти і процеси планування характеризуються певною складністю, зменшення або здолання якої досягається шляхом виділення найважливіших зв’язків і залежностей, об’єднання їх в модулі за сферами діяльності та структурними підрозділами. Такий підхід дозволяє проводити окремі планові розрахунки, спрощує процес складання та реалізації планів, контроль за їх виконанням.
З допомогою процесу планування ініціюється ефективне використання наявного потенціалу підприємства – матеріального, – трудового, – інтелектуального.
Функції планування:
· зменшення складності об’єктів планування
· мотивація
· прогнозування
· забезпечення безпеки;
· оптимізація;
· координація та інтеграція;
· контроль;
· документування;
· інформування та пропаганда.
Якість планування визначається якістю прогнозування стану зовнішнього і внутрішнього середовища. Результативність цієї функції досягається шляхом проведення моніторингу всіх основних виробничих чинників.
У процесі планування необхідно враховувати фактор ризику, передбачити заходи його уникнення або зменшення.
Функція оптимальності планових рішень реалізується шляхом вибору за відповідними критеріями ефективного варіанту використання ресурсів, часу досягнення мети з ряду альтернативних рішень.
Процес планування об’єднує людей, координує їх діяльність, запобігає конфліктам, враховує інтеграцію всіх сфер діяльності підприємства.
Функція контролю в процесі планування здійснюється шляхом порівняння реальних результатів виробничо-господарської діяльності з плановими параметрами, аналізами роботи всіх підрозділів підприємства, з’ясування причин відхилень та регулювання виробництва.
Планування забезпечує документальне відображення ходу виробничо-господарської діяльності та інформування всіх учасників виробничого процесу про визначену мету, завдання та заходи з їх досягнення.
Пропагандистська функція процесу планування полягає в інформуванні громадськості про наміри підприємства, успішні управлінські та підприємницькі дії, допущені помилки.
Процес планування має свою технологію, яка передбачає послідовність виконуваних операцій та робіт з формування плану.
Етапи процесу планування:
· визначення мети планування;
· аналіз проблеми;
· пошук альтернатив;
· прогнозування;
· оцінка;
· прийняття планового рішення.
Визначення мети планування є вирішальним фактором при виборі форм і методів планування, критеріїв оцінки планових рішень та контролю за ходом їх реалізації.
При аналізі проблеми визначається вихідна позиція на момент складання плану і формується кінцева (бажана) ситуація.
На етапі пошуку альтернатив з переліку можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найреальніший.
Після цього формується уявлення про розвиток планової ситуації, здійснюються відповідні розрахунки для вибору альтернативного сценарію, оформляється єдине планове рішення.
В процесі планування використовуються засоби, які дозволяють автоматизувати технологічний процес складання плану. Комплексне використання цих засобів дозволяє створити автоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).
Розділ 2. Розрахунок основних планових показників
Перелік нормативів:
1. Вартість допоміжних матеріалів – 10% від вартості основних матеріалів за винятком відходів.
2. Баланс робочого часу – 1850 год./чол.
3. Чисельність допоміжних робітників – 35% від чисельності основних, у т. ч. зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування – 55% від загальної чисельності допоміжних робітників.
4. Чисельність керівного персоналу – 10% від чисельності робітників. Середня місяча заробітна плата – 600 грн.
5. Середня годинна тарифна ставка допоміжних робітників, зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування 2,2 грн., інших – 2,0 грн.
6. Премія основним робітникам – 20%, допоміжним – 10%, керівному персоналу – 30% від заробітної плати за тарифом.
7. Доплати й додаткова заробітна плата – 15% від заробітної плати за тарифом.
8. Відрахування на соціальні заходи – 37,5% від заробітної плати за тарифом та доплат.
9. Одноразові заохочення та винагороди – 1% від заробітної плати за тарифом, винагороди за підсумками роботи за рік не більше двох місячних окладів (тарифних ставок).
10. Ціна рушійної електроенергії – 22,1 коп., освітлювальної – 23,0 коп. за кВт-год. Видаток освітлювальної електроенергії – 1,5% від видатку рушійної електроенергії ( в кВт-год).
11. Норма амортизаційних відрахувань – 15% від вартості устаткування та 5% від вартості будівель. Вартість 1 м3 будівлі 950 грн.
12. Інші витрати – 8% від заробітної плати за тарифом.
13. Послуги допоміжних цехів:
а) у складі витрат на обслуговування виробництва – 55% від заробітної плати за тарифом;
б) у складі витрат на управління виробництвом – 30% від заробітної плати за тарифом.
14. Адміністративні витрати на збут – 9% від виробничої собівартості.
15. Норматив прибутку 30% від собівартості виробу.
16. Податок на прибуток – 25%, відрахування засновникам підприємства – 3% від суми оподаткованого прибутку. Відрахування до фонду розвитку виробництва не менше 30% від суми розподілювального прибутку, на соціальний розвиток колективу – 20% (за рішенням Загальних зборів).
Вихідні дані:
Об’єм будівлі – 12600 м3.
Характеристика станочного парку на підприємстві
Найменування
верстатів
Коефіцієнт
виконання норм
виробітку, %
Потужність
електродвигунів,
кВт
Ціна верстата,
тис. грн.
Кількість
верстатів
Токарний
105
2,7
5650
23
Фрезерний
107
2,5
9750
12
Свердлувальний
110
0,4
16150
11
Шліфувальний
102
3,5
989
21
Об’єкти та обсяги підприємницької діяльності
А
Б
В
Е
Ціна матеріалу,
грн/т
Вартість відходів,
% від вартості матеріалу
Виробнича програма, шт.
1110
1160
1330
1150
Норма трудомісткості,
нормо-год/виріб
76,2
79,6
28,2
58,4
Середня годинна
тарифна ставка
1,758
1,798
1,969
1,759
Сталь вуглецева
183
162
330
330
400
2,0
Сталь легована
188
135
78
132
475
2,5
Сірий чавун
114
202
28
145
360
4,0
продолжение
--PAGE_BREAK--2.1 План виробництва та матеріально-технічного забезпечення
Розраховуємо витрати основних метеріалів для кожного виробу за формулою:
, де
В – витрати основних метеріалів,
НВ – норма видатку матеріалу,
ВП – виробнича програма.
Для виробу А:
Саль вуглецева:
кг. = 203,13 т.
Сталь легована:
кг. = 208,68 т.
Сірий чавун:
кг. = 126,54 т.
Для виробу Б:
Саль вуглецева:
кг. = 187,92 т.
Сталь легована:
кг. = 156,6 т.
Сірий чавун:
кг. = 234,32 т.
Для виробу В:
Саль вуглецева:
кг = 438,9 т.
Сталь легована:
кг = 103,74 т.
Сірий чавун:
кг = 37,24 т.
Для виробу Е:
Саль вуглецева:
кг = 379,5 т.
Сталь легована:
кг = 151,8 т.
Сірий чавун:
кг = 166,75 т.
Отримані результати зводимо у таблицю 1.2
Таблиця 1.2 Розрахунок витрат основних матеріалів
Найменування виробу
Найменування матеріалу
Норма видатку, кг/шт
Виробнича програма, шт
Витрати, т
А
Сталь вугл.
183
1110
203,13
Сталь легов.
188
208,68
Сірий чавун
114
126,54
Разом
485
538,35
Б
Сталь вугл.
162
1160
187,92
Сталь легов.
135
156,6
Сірий чавун
202
234,32
Разом
499
578,84
В
Сталь вугл.
330
1330
438,9
Сталь легов.
78
103,74
Сірий чавун
28
37,24
Разом
436
579,88
Е
Сталь вугл.
330
1150
379,5
Сталь легов.
132
151,8
Сірий чавун
145
166,75
Разом
607
698,05
Розраховуємо вартість основних матеріалів за формулою:
, де
Ва – вартість основних матеріалів,
Вм – витрати матеріалу на всі вироби,
Цм – ціна матеріалу.
Для вуглецевої сталі:
грн. = 483,8 тис. грн.
Для легованої сталі:
грн. = 294,9 тис. грн.
Для сірого чавуну:
грн = 203,3 тис. грн.
Розраховуємо вартість відходів основних матеріалів, використовуючи дані відсотки вартості, за формулою:
, де
Вавос – вартість відходів основних матеріалів,
Ваом – вартість основних матеріалів,
Вавос% – вартість відходів від вартості матеріалів (вихідні дані).
Для вуглецевої сталі:
тис. грн.
Для легованої сталі:
тис. грн.
Для сірого чавуну:
тис. грн.
Визначаємо вартість матеріальів за виключенням відходів і разом.
тис. грн. – за виключенням відходів.
тис. грн. – разом з відходами.
Визначаємо вартість допоміжних матеріалів аналогічно (потрібний відсоток є у переліку нормативів).
тис. грн.
Отже, загальна вартість основних матеріалів становить:
тис. грн.
Отримані результати зводимо у таблицю 1.3
Таблиця 1.3 Розрахунок вартості основних матеріалів
Найм. матеріалу
Витрати, т
Ціна, грн./т
Вартість, тис. грн
Вартість відходів
Вартість матеріалів за виключенням відходів, тис. грн
%
Сума, тис. грн
Сталь вугл.
1209,45
400
483,8
2
9,7
956,8
Сталь легов.
620,82
475
294,9
2,5
7,4
Сірий чавун
564,85
360
203,3
4
8,1
Всього основні матеріали
982
Допоміжні матеріали
98,2
%
10
Сума
1080,2
2.2 Праця і заробітна плата
Розраховуємо трудомісткість виробничої програми за формулою:
, де
ТВП – трудомісткість виробничої програми,
НТ – норма трудомісткості.
Для виробу А:
нормо-год.
Для виробу Б:
нормо-год.
Для виробу В:
нормо-год.
Для виробу Е:
нормо-год.
Нормована заробітна плата на програму визначається з формулою:
, де
НЗП – Нормована заробітна плата на програму,
ГСС – середня годинна ставка (вихідні дані).
Для виробу А:
грн = 148,7 тис. грн.
Для виробу Б:
грн = 166 тис. грн.
Для виробу В:
грн = 73,8 тис. грн.
Для виробу Е:
грн = 118,1 тис. грн.
Нормована заробітна плата на 1 виріб визначається за формулою:
.
Для виробу А:
грн.
Для виробу Б:
грн.
Для виробу В:
грн.
Для виробу Е:
грн.
Отримані результати зводимо у таблицю 2.1
Таблиця 2.1 Трудомісткість виробничої програми
Найм. виробу
Виробнича програма, шт
Норма трудомісткості, нормо-годин/шт
Середня годинна ставка, грн/год
Трудомісткість виробничої программи, нормо-год
Нормована заробітна плата на програму, тис. грн
Нормована заробітна плата на 1 виріб, грн/шт
А
1110
76,2
1,758
84582
148,7
134,0
Б
1160
79,6
1,798
92336
166,0
143,1
В
1330
28,2
1,969
37506
73,8
55,5
Е
1150
58,4
1,759
67160
118,1
102,7
Разом
4750
242,4
281584
506,7
Визначаємо чисельність робітників за формулою:
, де
БРЧ – баланс робочого часу одного робітника (перелік нормативів),
КВ – коефіцієнт виконання норм визначається як середньозважена величина за кількістю верстатів:
осн. роб.
Чисельність допоміжних робітників становить 35% відчисельності основних (перелік нормативів), тобто:
доп. роб.
Чисельність керівного персоналу – 10% від чисельності робітників (перелік нормативів), тобто:
чол.
Середня місячна заробітна плата керівного персоналу становить 600грн.
Визначаємо нормовану заробітну плату основних робітників за формулою:
.
грн/год
Отже:
грн = 506,7 тис. грн.
Для допоміжних робітників:
грн = 198,1 тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
144000 грн = 144 тис. грн.
Визначаємо доплати і надбавки до нормованої заробітної плати (15% – перелік нормативів):
Для основних робітників:
тис. грн.
Для допоміжних робітників:
тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
тис. грн.
Визначаємо премії основним робітникам, допоміжним робітникам, керівникам та спеціалістам (відповідно 20, 10, і 30% – перелік нормативів).
Для основних робітників:
тис. грн.
Для допоміжних робітників:
тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
тис. грн.
Визначаємо одноразові заохочення та винагороди (1% – перелік нормативів).
Для основних робітників:
тис. грн.
Для допоміжних робітників:
тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
тис. грн.
Визначаємо винагороди за підсумками роботи за рік (два місячних оклади – перелік нормативів).
Для основних робітників:
тис. грн.
Для допоміжних робітників:
тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
тис. грн.
Визначаємо грошові виплати та заохочення. Вони становлять 15% від нормованої заробітної плати.
Для основних робітників:
тис. грн.
Для допоміжних робітників:
тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
тис. грн.
Визначаємо весь фонд оплати праці, сумуючи всі елементи фондуоплати праці.
Для основних робітників:
тис. грн.
Для допоміжних робітників:
тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
тис. грн.
Отримані дані зводимо у таблицю 2.2
Таблиця 2.2 Зведений розрахунок фонду оплати праці
Елементи фонду оплати праці
Основні робітники
Допоміжні робітники
Керівники і спеціалісти
Разом
1. Нормована заробітна плата ( по тарифу), тис. грн. за 1 рік
506,7
198,1
144,0
848,9
2. Доплати і надбавки до нормованої заробітної плати, тис. грн. за 1 рік
76,0
29,7
21,6
127,3
3. Всього основна заробітна плата
582,7
227,9
165,6
976,2
4. Премії за положеннями: %
20
10
30
сума
101,3
19,8
43,2
164,4
5. Одноразові заохочення та винагороди
5,1
2,0
1,4
8,5
6. Винагороди за підсумками роботи за рік
84,5
33,0
24,0
141,5
7. Грошові виплати та заохочення
76,0
29,7
21,6
127,3
8. Всього фонд додаткової оплати праці
266,9
84,5
90,2
441,7
9. Всього фонд оплати праці
849,6
312,3
255,8
1417,7
10. Доходи по акціях
24,1
8,5
3,4
36
11. Чисельність персоналу
145
51
20
216
12. Середня заробітна плата
6,0
6,3
13,2
25,5
2.3 Комплексні витрати
Проводимо розрахунок комплексних витрат.
Визначаємо сумарну встановлену потужність верстатів за формулою:
, де
N – кількість двігунів (вихідні дані),
П – потужність двигунів (вихідні дані).
Для токарних верстатів:
кВт.
Для фрезерних верстатів:
кВт.
Для свердлильних верстатів:
кВт.
Для шліфувальних верстатів:
кВт.
Визначаємо вартість устаткування за формулою:
, де
ЦВ – ціна верстату (вихідні дані).
Для токарних верстатів:
грн = 129,95 тис.грн.
Для фрезерних верстатів:
грн = 117 тис. грн.
Для свердлильних верстатів:
грн = 177,65 тис. грн.
Для шліфувальних верстатів:
грн = 20,769 тис. грн.
Отримані дані зводимо у таблицю 3.1
Таблиця 3.1 Потужність електродвигунів та вартість устаткування
Найменування верстату
Кількість верстатів, одиниць
Потужність двигуна, кВт
Ціна верстату, грн
Сумарна встановлена потужність, кВт
Вартість устаткування, тис. грн
Токарний
23
2,7
5650
62,1
129,95
Фрезерний
12
2,5
9750
30
117
Свердл.
11
0,4
16150
4,4
177,65
Шліфуваль.
21
3,5
989
73,5
20,769
Разом
67
9,1
32539
170
445,369
Проводимо розрахунок витрат на виробництво продукції.
Визначаємо видаток рушійної електроенергії за формулою:
, де
Феф – ефективний фонд часу роботи устаткування (4000 годин на рік),
Му – загальна встановлена потужність електричних двигунів: 62,1+30+4,4+73,5=170 кВт,
1,3 – коефіцієнт, що враховує втрати енергії з технічних причин.
Підставляємо значення:
кВт.год.
Визначаємо вартість рушійної електроенергії. Ціна одного кіловата становить 22,1 коп. (перелік нормативів).
грн = 195,4 тис. грн.
Визначаємо вартість освітлювальної електроенергії. Ціна одного кіловата становить 23,0 коп, видаток освітлювальної електроенергії становить – 1,5% від видатку рушійної (перелік нормативів).
грн = 3,05 тис. грн.
Визначаємо відрахування на соціальні заходи за формулою:
, де
ЗП – заробітна плата за тарифом,
Д – доплата.
Для основних робітників:
тис. грн.
Для допоміжних робітників:
тис. грн.
Для керівників і спеціалістів:
тис. грн.
Визначаємо амортизацію основних виробничих фондів. Вона становить – 15% від вартості устаткування, та 5% від вартості будівель (перелік нормативів). Визначаємо вартість будівель. Вартість 1м3 становить 950 грн. (перелік нормативів). Отже,
12600 ∙ 950 = 11970 тис. грн.
тис. грн.
тис. грн.
Визначаємо послуги допоміжних цехів, які становлять:
а) у складі витрат на обслуговування виробництва – 55% від заробітної плати за тарифом;
б) у складі витрат на управління виробництвом – 30% від заробітної плати за тарифом (перелік нормативів).
На обслуговування виробництва:
198,1 ∙ 0,55 = 109 тис. грн.
На управління виробництвом:
144 ∙ 0,3 = 43,2 тис. грн.
Визначаємо інші витрати. Вони становлять – 8% від заробітної плати за тарифом (перелік нормативів).
Комплексні витрати:
а) на обслуговування виробництва:
198,1 ∙ 0,08 = 15,9 тис. грн.
б) на управління виробництвом:
144 ∙ 0,08 = 11,5 тис. грн.
Сумуємо всі прямі і комплексні витрати:
прямі:
982 + 506,7 + 76,0 + 218,5 = 1783,3 тис. грн.
комплексні:
а) на обслуговування виробництва
98,2 + 195,4 + 198,1 + 29,7 + 85,4 + 66,8 + 109 + 15,9 = 853 тис. грн
б) на управління виробництвом
3,05 + 144 + 21,6 + 62,1 + 598,5 + 43,2 + 11,5 = 914 тис. грн.
Визначаємо калькуляційні відсотки витрат відносно нормованої заробітної плати основних робітників за формулою:
, де
ЗПосн – нормована заробітна плата основних робітників – 506,7 тис. грн.
∑В – сума витрат.
Для прямих витрат:
.
Для комплексних витрат:
а) на обслуговування виробництва
.
б) на управління виробництвом
Отримані дані зводимо у таблицю 3.2
Таблиця 3.2 Зведений розрахунок витрат на виробництво продукції, тис. грн.
Найменування елементів витрат
Прямі витрати
Комплексні витрати
Разом
на обсл. Виробництва
на управл. Виробництвом
Основні матеріали
982,0
0
0
982,0
Допоміжні матеріали
0,00
98,20
0
98,2
Енергія
0,0
195,4
3,05
198,4
Нормована заробітна плата
506,7
198,1
144,0
848,9
Доплати і надбавки до нормованої заробітної плати
76,0
29,7
21,6
127,3
Відрахування на соціальні заходи
218,5
85,4
62,1
366,1
Амортизація основних виробничих фондів
0,0
66,8
598,5
665,3
Послуги допоміжних цехів: %
0
55
30
85,0
сума
109,0
43,2
152,2
Інші витрати
0,0
15,9
11,5
27,4
Разом
1783,3
853
914
3551
Калькуляційний відсоток комплексних витрат
351,9
168,4
180,4
2.4 Собівартість та прибуток
Проводимо калькуляцію собівартості та визначення ціни виробу.
Визначаємо вартість основних матеріалів за виключенням відходів по кожному виробу за формулою:
, де
НВ – нарма витрати матеріалу на один виріб (вихідні дані),
Цм – ціна метеріалу (вихідні дані).
Для виробу А:
грн./шт.
203,54 – 1,5 – 2,2 – 1,6 = 198,2 грн./ш
Для виробу Б:
грн./шт.
продолжение
--PAGE_BREAK--