Підприємство, його види та об'єднання підприємств
Основною виробничо-господарською ланкою національної економіки є підприємство. Поняття підприємство сформульовано у Законі України «Про підприємства в Україні».
Підприємство — самостійний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку (доходу). Підприємство здійснює виробничу діяльність, тобто є товаровиробником. У практиці господарювання кожне підприємство становить складну виробничо-економічну систему, що здійснює багато видів діяльності.
Основним завданням діяльності підприємства є забезпечення потреб народного господарства товарами і послугами відповідного асортименту та якості. Виконання основного завдання підприємства вимагає вирішення часткових завдань, без чого неможливе виконання головного завдання. До часткових завдань підприємства належать:
— постійне підвищення ефективності виробництва;
— впровадження досягнень НТП у виробництво;
— постійне зростання культурно-технічного рівня працівників підприємства і залучення їх до творчої діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство). Основними рисами промислового підприємства є:
— виробничо-технічна єдність;
-економічна єдність;
— організаційна єдність.
Виробничо-технічна єдність підприємства визначається спільністю призначення продукції або спільністю процесів її виробництва. Вона визначає єдину систему технічної документації, загальну технічну політику
Економіка підприємств
окремих ланок підприємства і т.д. З розвитком виробничих сил і спеціалізації виробництва виробничо-технічна єдність поглиблюється, оскільки звужується номенклатура виробів.
Економічна єдність підприємства виявляється у єдності плану, обліку, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи та єдиної системи стимулювання.
Організаційна єдність підприємства передбачає наявність єдиного колективу, єдиної адміністрації і управління виробництвом, загального обслуговування колективу підприємства, що визначає спільну відповідальність за його діяльність. Як правило, організаційна єдність підкріплюється спільністю території.
Класифікація промислових підприємств.
Хоча кожне підприємство відрізняється від інших особливостями продукції, характером виробництва, місцем розміщення тощо, все ж є можливість розробити типові рішення для окремих груп підприємств, чим доводиться доцільність їх класифікації. Основними ознаками, за якими класифікуються підприємства, є:
1. Чисельність працівників і обсяг господарського обороту:
-малі;
-середні;
— великі.
Так, згідно із Законом України «Про підприємства в Україні», до малих підприємств у сфері промисловості і будівництва віднесено підприємства з чисельністю працівників до 200 чоловік, у науці та науковому обслуговуванні — до 100, в інших галузях виробничої сфери — до 50, невиробничої сфери-до 25, у роздрібній торгівлі-до 15 чоловік.
2. Галузева належність:
— промислові;
— сільськогосподарські;
-будівельні;
-транспортні;
— торговельні;
— зв'язку;
— побутового обслуговування та інші.
Можливе створення комбінованих підприємств.
3. Форма власності:
— індивідуальні підприємства — засновані на особистій власності фізичної особи і тільки її праці;
— сімейні підприємства — засновані на власності та праці членів однієї сім'ї, які проживають разом;
— приватні підприємства — засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили;
— колективні підприємства — засновані на власності трудового колективу підприємства, а також кооперативу, іншого статутного товариства чи громадської організації;
— державні та державні комунальні підприємства — засновані на власності загальнодержавних (республіканських) чи адміністративно-територіальних одиниць;
— спільні підприємства — засновані на базі об'єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян інших держав) зі змішаною формою власності.
4. Правовий статус і форма господарювання:
— одноосібні (приватні) підприємства — є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов'язання усім майном;
— кооперативні підприємства — добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності;
— орендні підприємства — засновані на договірних взаєминах на тимчасове володіння і користування майном;
— господарські товариства (партнерства) — певні об'єднання підприємств, які передбачають з'єднання капіталів двох або більше господарюючих суб'єктів.
Господарські товариства за ступенем відповідальності та за своїми зобов'язаннями поділяються на товариства:
а) з повною відповідальністю;
б) з обмеженою відповідальністю;
в) командитні;
г) акціонерні (відкритого і закритого типу).
5. Технологічна і територіальна цілісність:
— материнські (головні) підприємства — вони контролюють інші фірми залежно від розміру капіталу, правового статусу і ступеня підпорядкованості;
— дочірні підприємства (дублери);
-асоційовані.
6. Належність капіталу:
— національні — капітал належить підприємцям своєї країни;
— закордонні — капітал є власністю іноземних підприємців повністю;
— змішані (спільні)- капітал належить підприємцям своєї та інших країн.
7. Мета і характер діяльності:
— комерційні підприємства — мають на меті отримання прибутку;--PAGE_BREAK--
— некомерційні — підприємства невиробничої сфери (освіта, наука, медицина).
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою
Єкономіка підприємств
виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.94 р. № 765 «Проведення механізму попередження монополізації товарних ринків» встановлено, що створення господарюючого суб'єкта, частка якого на товарному ринку перевищує 35%, а також асоціацій, концернів та інших об'єднань підприємств відбувається з відома Антимонопольного комітету України.
Об'єднання підприємств -це добровільне об'єднання юридичних осіб, яке вони створили з метою координації діяльності, забезпечення їх прав та інтересів у державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях. Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджують їх засновники чи власники.
Світова практика виділяє наступні види господарських об'єднань: Асоціація -договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація може координувати загальні розробки і дослідження, надавати учасникам послуги, здебільшого юридичні (консультації з питань правового регулювання підприємницької діяльності, включаючи експортно-імпортні операції, кредитування); інформаційні (забезпечення учасників ринковою інформацією, рекламою, інформацією технічних розробок, промисловими стандартами і статистикою), а також інші (пошук нових ринків та інше). Асоціація набула поширення як один з провідних видів збуту, сфер споживання, розробка і встановлення стандартів асоціації з питань галузевих класифікаторів якості, надійності, умов праці, рівня кваліфікації працівників господарських об'єднань, оскільки є універсальним способом ведення спільної діяльності. Корпорація -це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Тобто, юридичні особи здійснюють спільну економічну діяльність і мають можливість об'єднувати зусилля для вирішення завдань, які одному підприємству не під силу.
Консорціум -тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети. Таке об'єднання створюють для вирішення конкретних завдань реалізації важливих цільових програм і проектів. Після виконання цих завдань консорціум ліквідується або реформується в інший вид об'єднання.
Концерн— форма об'єднання монопольного типу, що дозволяє використовувати можливості великомасштабного виробництва, комбінування, кооперування виробничих і технологічних зв'язків з метою отримання ефективних результатів і стійкого утримання ринкової кон'юнктури, вигідного використання інвестицій для найрезультативніших проектів, інші формування, необхідні для забезпечення успіху.
У країнах з ринковою економікою чільне місце належить картелям.
Картель -договірне об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності — регулювання збуту виготовленої продукції.
Синдикат— організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу або збутової мережі одного з учасників об'єднання. Така форма об'єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції (об'єднує однорідні підприємства, централізуючи збут і постачання продукції).
Трест — монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, у єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються усі напрямки діяльності.
Холдінг— специфічна організаційна форма об'єднання капіталів; державне інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Об'єднані у холдінгу суб'єкти мають юридичну і господарську самостійність.
Фінансові групи— об'єднання юридичне та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. Фінансові групи очолюють один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств, що входять до них, координують усі сфери їх діяльності. І
Створення підприємства та правові основи його діяльності
Створити підприємство і налагодити роботу — справа нелегка. Це завжди великий ризик і подолання опору, який неодмінно виникає при народженні нового. Рішення про заснування приймають у конкретній ситуації, і тому воно є унікальним. Умови, що сприяють створенню нового підприємства, — це державна підтримка, наявність професійної підготовки, досвіду роботи у сфері маркетингу, живого наочного прикладу і початкового капіталу. Підприємство може бути створене:
— в результаті виділення зі складу діючого підприємства чи організації;
— на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів;
— внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України;
— за бажанням фізичної особи (або групи осіб).
Далі майбутньому підприємству належить визначитися, чи воно буде виступати як фізична особа і займатиметься індивідуальним бізнесом, чи оформить свою діяльність як юридична особа. Для цього потрібно зареєструвати підприємство з певною назвою, відкрити розрахунковий рахунок у банку.
Державну реєстрацію підприємств усіх форм і видів власності здійснюють за загальними правилами у місцевих органах влади, за місцезнаходженням. Для державної реєстрації юридичної особи власник або особа, яку він уповноважив, подає до органу державної реєстрації такі документи:
-установчі документи (рішення власника майна або уповноваженого ним органу) про створення суб'єкта підприємницької діяльності або установчий договір чи статут;
— реєстраційну карту;
— документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.: У разі реєстрації одноосібного приватного підприємства рішення власника не подають. Якщо власником (одним із власників) є юридична особа, додатково подають нотаріально завірену копію свідоцтва про її державну реєстрацію. Іноземна юридична особа подає документ, що свідчить про її реєстрацію у країні місцезнаходження.
Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать чинному законодавству України.
Державну реєстрацію підприємства здійснюють за заявницьким принципом протягом 5 робочих днів. Державний орган, який проводить реєстрацію, зобов'язаний протягом цього терміну видати заявнику свідоцтво й у десятиденний термін повідомити податкову інспекцію та установу державної статистики про факт реєстрації.
Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття рахунків у банківських установах, виготовлення печаток і штампів. На печатках і штампах повинен бути вказаний номер реєстраційного свідоцтва.
Підприємство має право відкривати філіали, відділення, представництва та інші відособлені підрозділи. Для відкриття підрозділів достатньо внести відповідні доповнення у реєстраційну картку. При зміні назви підприємства його організаційної форми та форми власності підприємство перереєстровують. При зміні власника суб'єкта, якщо при цьому не змінюється форма власності, перереєстрацію не проводять.
Перш ніж зареєструвати підприємство, засновники укладають установчу угоду.
Угода (договір) — термін, який використовують для того, щоб окреслити відповідальність, яка є результатом добровільної домовленості однієї юридичної (фізичної) Особи з іншою, відповідно до якої одна сторона бере на себе певний обов'язок здійснити чи не здійснити певну дію.
У змісті угоди визначають наступне: ~ предмет угоди (що робить засновник, а що — виконавець);
— обов'язки двох сторін;
— відповідальність сторін;
— розмір і порядок оплати;
— витрати та збори згідно з умовами;.ч;
— додаткові умови; продолжение
--PAGE_BREAK--
— юридичні адреси сторін.
Діяльність офіційно зареєстрованого підприємства регламентується його статутом. Статут є основним правовим документом підприємства, розробляється згідно із законом і законодавчими актами України, його затверджує власник чи засновник підприємства, а для державних підприємств — власник майна за участю трудового колективу.
У статуті підприємства визначають власника та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління та порядок їх формування, компетенцію і повноваження трудового колективу та його виробничих органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації і припинення діяльності підприємства.
Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, кутовий штамп, фірмовий знак, майнові права й обов'язки, може бути позивачем та відповідачем у всіх судових і арбітражних органах. Також підприємство вправі здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законами України, може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Власник самостійно визначає структуру управління, встановлює штати функціональних, виробничих та інших підрозділів і т.д.
Майно підприємства становлять основні фонди й оборотні засоби, інші цінності, вартість яких відображається у балансі. Майно є власністю засновників або державною власністю (якщо підприємство державне). Джерелами формування майна є: грошові і матеріальні внески засновників; доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від реалізації цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; благодійницькі внески підприємств, організацій і громадян.
Підприємство може продавати, обмінювати, передавати в оренду, у тимчасове користування підприємствам і фізичним особам будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є власністю підприємства. Воно може також випускати і продавати власні цінні папери, купувати їх у інших юридичних осіб. Підприємству
Єкономіка підприємств
дозволяється за певну плату володіти і користуватися землею та природними ресурсами. При цьому воно зобов'язане своєчасно здійснювати природоохоронні заходи. Фінансування таких заходів відбувається за рахунок власних коштів або інших джерел.
Щодо господарсько-економічної діяльності підприємства, то підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає стратегію розвитку, самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації. Підприємство реалізує свою продукцію, послуги за цінами і тарифами, раніше встановленими або договірними на основі прямих угод, державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств. Підприємство самостійно встановлює форми, системи і розміри оплати праці.
Після сплати податкових та інших платежів власник самостійно розпоряджається прибутком, який є узагальнюючим показником фінансових результатів на всіх підприємствах.
Підприємство може користуватися банківським кредитом, має право відкривати розрахунковий та інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів розрахункових, кредитних та касових операцій за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку України. Підприємство може надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти і встановлювати проценти за їх використання. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва та виробничі підрозділи, які утримує за кошти підприємства.
Власник підприємства зобов'язаний постійно поліпшувати умови праці, життя, здоров'я та побуту працівників. Держава гарантує дотримання законних прав та інтересів підприємства, забезпечує різні правові й економічні умови господарювання, пільгові умови тим підприємствам, що впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, які потребують соціального захисту.
Припинення підприємницької діяльності здійснюється:
— з власної ініціативи підприємства;
— на підставі рішення суду;
— у разі закінчення терміну ліцензії та в інших передбачених законодавством випадках.
Про таку акцію повідомляють в офіційній пресі з визначенням термінів претензій до підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія повинна оцінити наявне майно такого підприємства, розрахуватись з кредиторами, скласти і передати власнику ліквідаційний баланс. Підприємство вважається ліквідованим (реорганізованим) з моменту виключення його з Державного реєстру України.