--PAGE_BREAK--· принцип повноти сплати;
· своєчасність сплати податків і зборів;
В основі побудови механізму стягнення податків лежать такі елементи системи оподаткування, як суб'єкт оподаткування, об'єкт оподаткування, джерело сплати, ставка податку, одиниця оподаткування, квота.
Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками:
1. Залежно від рівня державних структур.
2. Залежно від форми оподаткування.
3. Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування.
4. Залежно від способу оподаткування.
5. Залежно від способу зміни податкових ставок.
6. Залежно від платника.
7. Залежно від джерела сплати.
Залежно від рівня державних структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Державні податки включають: податок на прибуток; податок на додану вартість; акцизний збір; прибутковий податок з громадян; плату за землю; лісовий доход; екологічний податок; державне мито; податок з власників транспортних засобів; вивізне мито; ввізне мито; плату за воду; промисловий податок; податок на промисел; податок на майно.[25]
Місцеві податки і збори передбачають: збір за паркування автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір з власників собак; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах; збір з осіб; які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок з реклами; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; комунальний податок; збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, визначених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті.
Залежно від форми оподаткування податки бувають прямі (податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі
( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю). Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника. Непрямі податки включаються у вигляді надбавкою цін товарів і оплачуються споживачем. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподаткуванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посередником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито.
Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно(сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків).
Залежно від способу оподаткування податки бувають:
— розкладні, тобто встановлюється загальна сума потреби держави в доходах, яка розподіляється між територіальними одиницями і на нижчому рівні між платниками податків;
— окладні, такі податки, що спочатку встановлюється ставки податку, а потім розмір податку для кожного платника і загальна сума податку формується як сума окремих платежів.
Залежно від способу зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні.
Залежно від платника:
— податки з юридичних осіб (податок з прибутку підприємств, ПДВ, акцизний збір);
— податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок з промислу, курортний збір);
— змішані податки (податки з власників транспортних засобів, плата за землю).
Залежно від джерела сплати: податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що включають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю).
Нині діє редакція з доповненнями до Закону, прийнята в 1997 р. Він містить перелік податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні податки та обов'язкові платежівключають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обов'язкові платежі, внески у цільові фонди.
Законодавчими актами України можуть бути встановлені інші державні та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі.
Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції — фіскальну та регулюючу. [13]
Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.
З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:
1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.
2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).
3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).
4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.[3]
5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.
6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА.
2.1.Система оподаткування підприємства та її становлення в Україні.
Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.
Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.
В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів. Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:
— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
— обов'язковість;
— рівнозначність і пропорційність;
— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
— соціальна справедливість;
— стабільність;
— економічна обгрунтованість;
— рівномірність сплати;
— компетентність;
— єдиний підхід;
— доступність.
У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.
Підприємства — суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];
— непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];
— збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);
— державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцеві податки і збори включають:
— два податки (комунальний податок і податок з реклами);
— різні збори (за право використання місцевої символіки; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).[6]
Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.
2.2.Оподаткування підприємства, основні податки. Податок на
прибуток та ПДВ.
Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами. Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітна плата.
Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.
Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.
Об'єкт оподаткування визначається в основному через коригування суми балансового прибутку.
Таке коригування дає змогу:
— виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку вираховуються податки на землю і з власників транспортних засобів);
— звільняється від оподаткування прибуток, отриманий, від володіння корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів (це сприяє розвитку ринку цінних паперів);
— звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну діяльність, поповнення оборотних коштів.
У процесі визначення об'єкта оподаткування, крім оподаткованої суми балансового прибутку, ураховуються інші показники. Так, об'єкт оподаткування збільшувався на суму:
— збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за звичайні;
— коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим призначенням (інноваційний фонд підприємства);
— коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших суб'єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).[11]
Це забезпечує контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності суб'єктів господарювання.
Нарахований податок на прибуток зменшується на суму витрат, здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних фондів (до 20% нарахованого податку на прибуток).
Податок на прибуток вираховують: (ВВП- валові витрати – амортизація)*25%.
Ставки оподаткованого прибутку:
-основну ставку встановлено в розмірі 25% до об’єкта оподаткування;
-за оподаткування страхової діяльності-3%;
— від реалізації інноваційного продукту-50% від основної ставки;
— суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів-6%.
Термін сплати податку: платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподаткований прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім кварталом.
За підсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі. Розрахунок авансових платежів платники здійснюють самостійно без складання податкових декларацій.
Якщо має місце приховування або зниження сум податку на прибуток, платник сплачує:
-суму донарахованого податку;
продолжение
--PAGE_BREAK---штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку;
-пеню, обчислену, виходячи з 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
Платниками ПДВ є суб’єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Об’єктом оподаткування є операції, пов’язані з продажем товарів усередині держави, їх імпортом чи експортом, а саме:
-продаж товарів на митній території України. У тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);
Завезення товарів на митну територію України, виконання робіт, що здійснюються нерезидентами для використання або споживання на митній території України; завезення майна згідно з договором оренди, застави, іпотеки;
-вивезення товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.
Не вважаються об’єктами оподаткування такі операції, які здійснюються суб’єктами господарювання. До них належать:
-випуск, розміщення і продаж цінних паперів;
-обмін цінних паперів на інші цінні папери;
-передача майна в оренду і його повернення після закінчення строку договору оренди;
-надання послуг із страхування і перестрахування,із соціального і пенсійного страхування;
-обіг валютних цінностей;
-виплата заробітної плати, дивідендів;
-надання брокерських і дилерських послуг;
-передача основних фондів у формі внесків у статутні фонди юридичних осіб в обмін на їхні корпоративні права.
Згідно із Законом “Про податок на додану вартість” застосовується дві ставки оподаткування: 20% і 0%.
Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:
-продаж товарів, що були вивезені за межі митної території України;
-продаж товарів підприємствами роздрібної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю;
-надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;
-продаж вугілля та продуктів його збагачення, електроенергії, імпортного газу.
Термін сплати ПДВ до бюджету для платників податку. в яких обсяг операцій, що оподатковується, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,- не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, а оподаткований період дорівнює календарному місяцю. Інші платники ПДВ самі визначають податковий період. Він може дорівнювати календарному місяцю або кварталу.
2.3. Аналіз оподаткування ТОВ ”Схід”
Податок на додану вартість є непрямим податком, виконує фіскальну функцію та справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання. Та на їхній фінансовий стан.
Платниками ПДВ є суб’кти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів за останні дванадцять календарних місяців перевищував 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
ТОВ”Схід” є товариством з обмеженою відповідальністю. На це підприємство накладаються податки: ПДВ, податок на прибуток, плата за землю, відрахування в цільові державні фонди, місцеві податки та збори ( комунальний податок, податок з реклами ), платежі за ресурси, акцизний збір.
Податок на прибуток вираховують: (ВВП- валові витрати – амортизація)*30%.
Проаналізувавши те, що ВВП підприємства становить 300000 грн., валові витрати становлять 50000 грн. і амортизація 27000 грн., ми можемо розрахувати податок на прибуток, він становить:
(300000-50000-27000)=223000 грн.*25 %=55750 грн.
Підприємство розміщує рекламу на рекламному щитку і сплачує 0,3% від об'єму вартості щитка, щоквартально у місцевий бюджет. Це постійне розміщення. Наприклад, щодо ТОВ “Схід” то воно розміщує рекламу на рекламних щитках. Вартість такого щитка становить 1200 грн. Розраховуємо податок на рекламу коли ставка податку становить 0,5%. (1200*0,5/100)=6грн.
Розрахунок комунального податку.ТОВ “Схід” має середньоспискову чисельність 11 осіб і щоквартально сплачує 10 % на кожного робітника від одного неоподаткованого мінімуму. Податок розраховується щоквартально тому розраховуємо на 33 особи. Один неоподаткований мінімум на одну особу становить 1,7 грн. Отже (33*17/10)=56,1грн. Цей податок сплачується до місцевого бюджету.
Податок на землю. Підприємство має земельну ділянку в місті Ізюмі 300 кв.м.В місті не проведена грошова оцінка земель. На другому скликанні Міської ради (рішення № 9) від 12.01.2007, було затверджено ставку земельного податку 0,62 грн. за 1 кв.м. Земельний податок на рік ТОВ “Схід” складає (300*0,62/12)=15,5грн. Це сума податку на кожний місяць, яку підприємство повинно сплачувати рівними сумами щомісячно на кожний 30 день звітного місяця.
Рекламні та комунальні податкові розрахунки подаються до інспекції на протязі 50 днів після закінчення звітного кварталу згідно дикрета Кабінета міністрів № 5693 від 20.05.1993 року та рішення Ізюмської міської ради № 1723 від 26.09.2006 року.
По землі надається розрахунок до 1 лютого поточного року.Згідно Закону України “Про плату за землю” № 3525 від 3.07.1996 року, стаття № 7.
За несвоєчасну та неповну сплату податків, підприємству нараховуються штрафні санкції, згідно Закону України № 8121 від 20.12.2000 року”Про несвоєчасність сплати та подання податкових зобов'язань платниками податків перед цільовими фондами і бюджетами.”
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ
3.1.Напрямки реформування та удосконалення податкової системи
України.
Аналіз розвитку податкової системи України свідчить про те, що протягом останніх років докладено чимало зусиль для її удосконалення. Однак більшість норм нашого податкового законодавства приймалася у період спаду економіки, і вони були спрямовані не на удосконалення податкової системи України, а переважно на розв’язання проблем конкретних галузей економіки, промислових регіонів і навіть окремих підприємств.
На нинішньому етапі розвитку нашої країни існує гостра потреба невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного законодавства.
Чинна податкова система в цілому сформувалася ще на старті трансформаційного процесу. Вона багато в чому копіювала системи оподаткування країн з розвиненою економікою, належно не враховувала особливості перехідного етапу національної економіки, необхідність здійснення системних заходів щодо створення умов для сталого економічного зростання. Відсутність комплексного наукового аналізу та обгрунтованих підходів до її послідовного реформування, зволікання з внесенням давно назрілих змін до податкового законодавства зумовили загострення суперечностей між фіскальними функціями податкової системи і потребами стимулювання економічної активності суб'єктів господарювання.
Чинні закони про оподаткування приймалися упродовж останніх дванадцяти років за різними принципами, і Україна досі не має єдиного Податкового кодексу. 29 листопада 2001 року проект Податкового кодексу України був затверджений у другому читанні, але він і досі не прийнятий парламентом України. Цей проект закону покликаний забезпечити всебічне регулювання податкових відносин, він визначає принципи системи оподаткування, встановлює перелік податків, зборів та інших обов'язкових виплат до бюджетів усіх рівнів, визначає методики їх нарахування, встановлює ставки оподаткування, юридичний статус платників податків, процедури роботи податкової адміністрації, а також процедури та умови фінансових санкцій щодо платників податків, які порушують податкове законодавство.
На цей час податковим законодавством України передбачено 27 головних державних податків і зборів та 14 — місцевих.
Але ж в Україні існує 4 податки бюджетотворення, які у 2003 році становили майже 87% від усіх надходжень до консолідованого бюджету, зокрема:
— податок на додану вартість, ставка якого — 20%. У 2003 році зазначений податок становив 23% від усіх податкових надходжень до консолідованого бюджету;
— податок на прибуток підприємств. З 1 січня 2004 року ставка оподаткування була знижена з 30% до 25%, було підвищено норми амортизації основних фондів, звітування для підприємств стало дещо простішим. У 2003 році надходження від цього податку становили 24% від загальних виплат податків у консолідований бюджет;
— податок з доходів фізичних осіб. Замість колишньої прогресивної шкали оподаткування за п'ятьма ставками 10%, 15%, 21%, 30% та 40% була запроваджена єдина ставка оподаткування — 13% на період 2004—2006 років. У 2003 році податок з доходів фізичних осіб становив близько 25% від загального надходження податків у консолідований бюджет;
— акцизний збір. Більшість акцизних зборів належать радше до фізичної кількості, ніж до ціни (розрахованої у гривнях або в євро), проте існують також змішані ставки, шо беруть до уваги як кількість, так і ціну. У 2003 році 10% від загальних виплат податків у консолідований бюджет — це акцизний збір.[14]
Також значні суми від фонду заробітної плати (окремо від податкових) сплачуються роботодавцями на соціальний захист. Хоч вони вважаються відрахуванням на соціальний захист, насправді це податки на заробітну плату, які становлять майже 38% від загального фонду заробітної плати. Це дуже нелегкий податковий тягар на оплату праці, який стимулює роботодавців приховувати справжній розмір заробітної плати від податкових органів. Тому, незважаючи на різке зниження ставки оподаткування прибутку фізичних осіб, бюджет не отримав значних надлишкових надходжень.
Вважають, що основними негативними рисами податкової системи є: нерівномірне податкове навантаження на суб'єкти господарювання за різними видами економічної діяльності та формами власності; безсистемне надання пільг з оподаткування; зниження ефективності основних загальнодержавних податків; складність і непрозорість податкового регулювання; значні ухилення від оподаткування; накопичення заборгованості по сплаті податків господарюючими суб'єктами до бюджету, з одного боку, і зростаючі суми боргу держави по відшкодуванню дебетового сальдо з ПДВ підприємствам-експортерам — з іншого боку; високі адміністративні витрати при стягненні зборів, податків тощо.
Розглянемо найістотніші недоліки.
Дотепер податкове законодавство України повністю зосереджене на фіскальній меті, яку воно успішно обслуговує. Тобто не береться до уваги ціна податків для підприємств та економіки в цілому. Дохідна частина Державного бюджету України формується насамперед за рахунок податкових та неподаткових надходжень. За останні три роки частка податкових надходжень у доходах бюджету зменшується, тоді як неподаткові доходи зростають, внаслідок чого державний вплив на економіку має більше комерційний, аніж регулювальний характер.
Іншоювадою є нерівномірне податкове навантаження. В Україні склалась така практика, коли тягар податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і доволі прибутково. Таким чином порушуються деякі з основних принципів функціонування систем оподаткування, які підтверджені світовим досвідом, а саме: загальність, рівність та визначеність. Причиною цьому є податкові пільги та масштаби тіньової економіки, які, за оцінками експертів, становлять 40—50%.
Нестабільна та неузгоджена законодавча база — також значний недолік системи оподаткування України. Як уже наголошувалося, чинні закони про оподаткування приймалися упродовж останніх дванадцяти років у різний час, за різними принципами, багато законодавчих актів було схвалено внаслідок лобіювання певних інтересів. Усе це позбавило підприємства можливостей не лише зваженого перспективного планування своєї діяльності, а й оперативного, що серйозно гальмує розвиток економіки.
Методи обчислення податків встановлено у законодавчих актах та обумовлено в інструкціях Державної податкової адміністрації України, але часто надто складні алгоритми обчислення податків перетворюються на широке поле для помилок і зловживань як з боку платників, так і з боку податківців.
Докладніше зупинимося на податкових пільгах. Однією з причин надання податкових пільг є захист національних інтересів, але на практиці, навпаки, це завдає збитків вітчизняній економіці.
По-перше, звільняючи від податків деякі підприємства, держава збільшує податковий тягар іншим. Це стимулює керівників підприємств шукати шляхи отримання таких пільг замість того, щоб підвищувати ефективність своїх компаній.
По-друге, податкові пільги часто перетворюються на ухилення від податків, надаються здебільшого тим суб'єктам господарювання, які спромоглися їх отримати незаконними методами.
По-третє, ускладнюється адміністрування. Податківці повинні здійснювати перевірки підприємств, які отримали пільгове оподаткування на відповідність встановленим стандартам. Тобто адміністративні ресурси перерозподіляються на користь тих видів діяльності, які не є продуктивними для забезпечення бюджетних надходжень.
Зважаючи на все вищенаведене, таку практику треба замінити стабільною, прозорою, нейтральною та виваженою податковою системою.[24]
Ще однією гострою проблемою є широкомасштабне ухилення від оподаткування. Виникає питання: чому? Очевидно тому, що, по-перше, нелегкий податковий тягар погіршує економічний стан підприємців; по-друге, законодавство настільки громіздке та контраверсійне, що не порушити його майже неможливо. Його нерідко не знають комплексно не лише бізнесмени, а й самі чиновники, котрі здійснюють перевірки. Бізнесмени не тільки не здатні розібратись у плетиві законодавчих хитромудрощів, але дуже часто не мають усієї повноти інформації про те, якими законодавчими документами регулюється те чи інше питання, не мають у своїй бібліотеці зазначених документів, особливо в умовах, коли їхня сутність часто змінюється.
Результатом чого є значна податкова заборгованість до державного бюджету, розмір якої, за даними оперативного обліку Державної податкової адміністрації України, станом на 1 січня 2005 року становив майже 8,2 млрд. грн., це майже 18% від усіх податкових надходжень.
Актуальними залишаються проблеми максимального зближення принципів податкового та бухгалтерського обліків, а також вдосконалення порядку обчислення податкової амортизації основних фондів виходячи з економічного змісту амортизації.
Зближення принципів податкового та бухгалтерського обліку значно полегшить процедуру визначення платниками своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та складання податкової звітності, дозволить більш якісно і ефективно проводити податковий та бухгалтерський аудит підприємств, що, в свою чергу, сприятиме вдосконаленню адміністрування цього податку, а також забезпечить повноту надходжень платежів до державного бюджету.[18]
Що стосується вдосконалення порядку обчислення податкової амортизації основних фондів, виходячи з економічного змісту амортизації, то слід зазначити, що податкова роль амортизації полягає у фінансовому відшкодуванні витрат на придбання (виготовлення) основного капіталу підприємства за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку.
До того ж, основною метою нарахування амортизації основних фондів у податковому обліку є обчислення податку на прибуток з подальшим визначенням обсягів коштів, що належать державі у формі податкових платежів.
Усі ці проблеми переконують, що система оподаткування гостро потребує комплексної реформи і передовсім удосконалення законодавства.
Для розв'язання вищезгаданих проблем доцільно вжити заходів, які могли б удосконалити систему оподаткування, зокрема:
1. Зменшити податкове навантаження:
а) зменшення податку на прибуток підприємств. Хоча ставка оподаткування торік була знижена до 25%, у деяких країнах колишнього соціалістичного табору ця ставка ще нижча: у Росії та Сербії — 14%, Латвії — 15%, Угорщині — 18%, Грузії — 20%. Доцільно було б спробувати зрівняти ставку податку на прибуток підприємств зі ставкою податку з доходів фізичних осіб. На думку деяких експертів, це зменшить стимули для мінімізації та ухилення від сплати податків, стимулюватиме розвиток підприємництва, спростить систему оподаткування;
б) спрощення вимог до амортизації активів підприємств стимулює інвестиційну діяльність;
в) зменшення ставки ПДВ розширює базу оподаткування за умови скасування усіх пільг. За розрахунками експертів, при скасуванні лише деяких пільг з ПДВ ставку податку можна було б негайно зменшити до 16% без будь-яких втрат доходу;
продолжение
--PAGE_BREAK--