--PAGE_BREAK--Виконаний аналіз щодо визначення термінів «система управління господарським суб’єктом» і «механізм управління» в працях різних вчених з питань менеджменту дозволив визначити, що єдиного тлумачення даних понять у сучасному менеджменті не існує. В економіці під механізмами управління в складі системи управління слід розуміти сукупність методів, принципів, форм, способів, важелів, заходів, пов’язаних процесом їх взаємодії. Отже, система управління являє собою сукупність механізмів управління, необхідних для реалізації цілей управління, тобто є комплексною категорією.
Узагальнюючи досвід відомих вчених-економістів у галузі менеджменту, уявляється доцільним в цій роботі запропонувати наступне трактування системи управління економічними суб’єктами. Це інтегроване поняття, подане сукупністю двох блоків, що реалізують управлінську діяльність. Перший блок являє собою місію і цілі суб’єкта господарювання, другий блок – це механізми управління виробничо-господарською діяльністю суб’єкта господарювання. Останній містить в собі наступні механізми:
1) інструментальний апарат управління у вигляді принципів і методів управління, які використовуються господарським суб’єктом в управлінській діяльності і створюють її ядро;
2) організаційний механізм управління у вигляді організаційної структури управління, яка становить форму упорядкованості служб і підрозділів суб’єкта господарювання, що забезпечує відповідність їх взаємодії;
3) процесний механізм управління, який розглядає систему управління в динаміці (містить в собі функції управління);
4) механізм цільового управління, що складається з блоку саморозвитку системи управління як генератора її самовдосконалення і інформаційно-поведінкової аури існування системи управління як блоку суспільного контролю.
Дослідження терміна «система управління» щодо сучасного господарського суб’єкта для наочного сприйняття взаємозв'язку її елементів доцільно зобразити в формі концептуальної моделі. Остання являє собою сукупність механізмів управління, об’єднаних в єдиний блок, пов’язаний із зовнішнім середовищем через місію і цілі господарського суб’єкта. Інструментарій управління покладений в основу формування організаційного механізму управління. Функціонування останнього в динаміці внаслідок здійснення функцій управління створює процесний механізм управління. Для виконання оцінки ефективності управлінської діяльності в моделі передбачений блок саморозвитку, спрямований на самовдосконалення системи. Інформаційно-поведінкова аура охоплює всю систему управління, тобто є сферою, в якій існують всі інші елементи системи. Головною особливістю запропонованої концептуальної моделі є виділення цілей і місії господарського суб’єкта в окремий блок, який має найбільшу значущість і спрямований на зовнішнє середовище. Побудова системи управління господарським суб’єктом згідно з цією моделлю починається з формування його місії та цілей, тобто сама система управління розглядається в динаміці за елементами функціонування. Подання системи управління господарським суб’єктом у вигляді запропонованої концептуальної моделі є особливо доцільним в сучасних економічних умовах України, коли підвищується роль соціальних чинників в управлінні через наявність значних соціальних негативних результатів функціонування національної економіки протягом останніх 15 років і зміни ціннісних настанов суспільства від суто економічних критеріїв у бік соціальних. Отже, соціальні результати мають бути первинними при визначенні місії і цілей будь-якого суб’єкта господарювання, тому запропонована в роботі концептуальна модель буде сприяти формуванню у керівників мислення, спрямованого на первинне досягнення соціальних результатів і відповідної орієнтації управлінської діяльності в цьому напрямку.
На підставі проведеного аналізу системи управління локальними електричними мережами уявляється доцільним запропонувати концепцію формування ефективних механізмів управління виробничо-господарською діяльністю локальних електричних мереж, яка складається з типових елементів механізмів управління, що притаманні будь-якому суб’єкту господарювання, та спеціальних елементів, які враховують особливості виробничо-господарської діяльності саме локальних електричних мереж (рис.2).
При формуванні блоку 1 – цільового – необхідно визначити головне призначення господарського суб’єкта, що розглядається, тобто сформулювати місію підприємства. На підставі місії, часу, що розглядається, і стану виробничо-господарської діяльності підприємства визначаються напрямки основних цілей. Так, для локальних електричних мереж доцільно виділити 5 напрямків формування основних цілей виробничо-господарської діяльності: виробничі, маркетингові, науково-технічні, соціальні і економічні.
Формування блоку 2 починається з розробки механізму цільового управління. Для створення ефективної системи управління локальними електричними мережами і механізмів в її складі потрібно створити діючу систему оцінки ефективності механізмів управління, яка міститься в блоці саморозвитку. Процесний механізм управління виробничо-господарською діяльністю локальних електричних мереж потребує розробки спеціальних функцій управління з метою покращення їх функціонування.
У другому розділі «Механізми управління локальними електричними мережами» розроблено наступні механізми: цільового управління, що містить в собі формування місії, цілей виробничо-господарської діяльності локальних електричних мереж і здійснення їх оцінки; контролю енергетичної безпеки промислового підприємства шляхом її оцінки, для чого обґрунтовано сутність поняття „енергетична безпека промислового підприємства” з урахуванням енергоефективності виробництва; визначено чинники і розроблено економіко-математичну модель оцінки комерційних втрат електроенергії в локальних електричних мережах.
Основними проблемами при розробці механізму цільового управління і оцінки його ефективності є складність, а іноді й неможливість встановлення єдиного показника ефективності; відсутність в економічній науці при оцінці ефективності управлінської діяльності рекомендацій щодо пріоритетності чи хоча б рівнозначності економічних і соціальних цілей господарського суб’єкта; неможливість використання класичного економічного підходу в оцінці ефективності управлінської діяльності локальних електричних мереж за причиною їх стратегічного значення в суспільстві. Для реалізації ідей і принципів цільового підходу в роботі визначено місію та розроблено дерево цілей локальних електричних мереж (рис.3).
В ході дослідження із застосуванням експертних оцінок було обґрунтовано систему показників, за якими здійснюється оцінка ефективності функціонування механізмів управління і які повинні контролюватися (щомісячно або щорічно) з метою підвищення ефективності роботи електричних мереж (табл.1).
Для виконання критеріальної оцінки ефективності механізмів управління для кожного показника визначається його нормальне і граничне значення, на підставі яких розраховуються нормальні і граничні значення індикаторів для виконання остаточного оцінювання. Нормальне значення визначає бажану зміну показника або його нормативне значення, якщо таке має конкретний показник. Критичне значення показника визначає мінімально припустимий рівень оцінки ефективності системи управління за даним показником, перевищення якого за даним напрямком оцінки означає перехід підприємства в зону неефективного управління. Деякі нормальні та граничні значення показників прийнято як середньостатистичні значення за 5 останніх років, для ряду показників існують галузеві нормативи. Критерієм ідентифікації механізмів управління як ефективних вважається умова розташування всіх показників в зоні між пороговими і нормальними значеннями одночасно з покращенням значення хоча б одного з показників.
Використання запропонованого підходу для оцінювання ефективності управління дозволить локальним електричним мережам координувати свою управлінську діяльність щодо позитивного розвитку мереж і таким чином забезпечити виконання своєї соціальної місії. Визначені недоліки в системі управління локальними електричними мережами зумовили необхідність її зміни з обов’язковим дотриманням головного призначення локальних електричних мереж, а саме – забезпечення енергетичної безпеки регіону та окремих споживачів, основним з яких є промислове підприємство.
Оцінка рівня енергетичної безпеки промислових споживачів при інших рівних умовах дозволить розробити механізм забезпечення їх енергетичної безпеки, який спрямовано на підвищення енергоефективності виробництва і при інших рівних умовах дозволить визначити напрями удосконалення механізмів управління локальними електричними мережами. Автором уточнено поняття „енергетична безпека підприємства”, під яким слід розуміти ступінь захищеності його енергопостачання від зовнішніх і внутрішніх загроз в умовах нормального функціонування з урахуванням перспективи розвитку, а також міру енергозабезпечення мінімально необхідних потреб в енергії у надзвичайній ситуації.
У результаті досліджень визначено п’ять чинників, які на даний час найбільшою мірою впливають на рівень енергобезпеки промислового підприємства і можуть бути кількісно визначені такими показниками: рівень електропостачання, рівень сплати за спожиту електроенергію, рівень втрат електроенергії у мережах підприємства, ступінь зносу енергоустаткування, стале відхилення напруги.
Таблиця 1
Показники оцінки ефективності системи управління
локальними електричними мережами
№ за/п
Найменування показника
Порядок розрахунку
Щомісяця
1
Корисний відпуск електроенергії споживачам
Відношення показника в звітному місяці поточного року до аналогічного в минулому році
2
Технологічна складова втрат електроенергії
Частка від отриманої мережею електроенергії
3
Встановлене відхилення напруги
Середньомісячне значення за всіма споживачами
4
Частка крупних промислових споживачів
Частка споживання крупними промисловими підприємствами в загальному корисному відпуску
5
Комерційна складова втрат електроенергії
Частка від отриманої мережею електроенергії
6
Збирання коштів за поставлену електроенергію
Частка від виставленої суми до оплати споживачам
7
Рівень техніки безпеки на підприємстві
Кількість нещасних випадків та виробничих травм за місяць
8
Стан розрахунків з персоналом компанії
Кількість днів заборгованості персоналу по заробітній платі
9
Кількість виставлених претензій з боку інших компаній
Кількість отриманих листів від інших мереж та підприємств з претензіями за місяць
10
Прибуток підприємства
Темп зростання прибутку
Щороку
1
Рівень фактичних втрат електроенергії у мережах
Частка від отриманої мережею електроенергії
2
Рівень автоматизації управління організацією
Кількість одиниць електронно-обчислювальної техніки на одного керівника
3
Обсяг засвоєних інвестицій на нову техніку
Частка грошових коштів на нову техніку від загальної вартості основних фондів
4
Ефективність існуючої системи мотивації персоналу
Частка робітників, задоволених системою винагородження
5
Рівень забезпечення соціальних гарантій працівникам
Частка соціальних виплат відповідно річного фонду оплати праці
6
Частка працівників, які підвищують кваліфікацію
Питома вага в загальній чисельності працівників, які підвищують кваліфікацію
7
Ступінь зносу устаткування
Коефіцієнт придатності
8
Рентабельність підприємства
Відношення прибутку від передачі електроенергії до витрат на передачу
Запропонований автором метод оцінки рівня енергобезпеки промислового підприємства на основі порівняння фактичних даних з нормативними дозволяє охарактеризувати рівень енергобезпеки підприємства за трьома градаціями: енергетично безпечно, енергетично небезпечно, критично небезпечно.
Найважливіша сучасна проблема української енергетики – наявність значних втрат електроенергії під час її транспортування. Загальні фактичні втрати електроенергії в електричних мережах на передачу (ФВЕ) містять у собі дві складові: власне технологічні втрати електроенергії (ТВЕ) і комерційні втрати електроенергії (КВЕ). Протягом останніх років в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання як технологічної складової втрат електроенергії, так і їх комерційної складової. У ході аналізу причин виникнення комерційних ВЕ в локальних електричних мережах визначено попередній перелік чинників, які впливають на його значення. До визначених чинників належать: корисний відпуск електроенергії споживачам (Х1); частка транзиту в загальному обсязі переданої електроенергії (Х2); частка непромислових споживачів у корисному відпуску (Х3); частка населення у корисному відпуску (Х4); якість роботи служби енергонагляду (Х5); період року — зима (Z1); період року — літо (Z2); рівень сплати споживачами за електроенергію (Х6).
Для визначення значущості окремих чинників та розробки економіко-математичної моделі залежності КВЕ від обраних чинників застосовується метод регресійного аналізу, завдяки якому всі локальні електричні мережі розділені на групи за значенням частки транзиту іншим ліцензіатам і частки промислових споживачів в корисній відпустці. Далі сформовано економіко-математичну модель оцінки комерційних ВЕ:
для першої групи (з часткою транзиту більше 20%)
ВЕк =-0,16∙(Х1+Х2) +332/Х5+788/Х6;
для другої групи (з часткою транзиту менше 20% і часткою промислових споживачів більше 20%)
ВЕк = 2,77-0,377∙(Х1+Х2) +219∙(Х5+Х6);
для третьої групи (з часткою транзиту менш 20% і часткою промислових споживачів менш 20%)
ВЕк = — 0,14∙(Х1+Х2) +436/(Х5+Х6);
деХ1 – корисний відпуск електроенергії споживачам електричних мереж, виражений в відсотках від отриманої мережею електроенергії,%;
Х2 – транзит електроенергії іншим ліцензіатам, виражений в відсотках від отриманої електроенергії,%;
Х5 – якість роботи служби енергонагляду та збуту, кількість обходів споживачів в% від планової величини;
Х6 – рівень сплати за спожиту електроенергію споживачами,% від виставленої до сплати суми.
Чинники Х3, Х4, Z1 і Z2 відсутні в моделі внаслідок їх досить малих значущостей (менше 0,05).
Розроблену економіко-математичну модель оцінки пропонується використовувати під час прогнозування значень комерційних втрат електроенергії в локальних електричних мережах з метою їх попередження та підвищення точності планування виробництва. Для ефективного управління фактичними втратами електроенергії в локальних електричних мережах потрібно розробити систему заходів, спрямованих на регулювання виявлених чинників з метою максимального зменшення значень втрат електроенергії.
У третьому розділі «Практична реалізація ефективних механізмів управління локальними електричними мережами» розроблено заходи теоретичного і практичного напрямку щодо вдосконалення механізмів управління локальними електричними мережами; здійснено оцінку ефективності системи управління локальними електричними мережами ВАТ «Донецькобленерго» відповідно до запропонованого в роботі методу; виконано розробку організаційно-економічних заходів щодо удосконалення механізмів управління виробничо-господарською діяльністю локальних електричних мереж.
Для подолання перешкод, пов’язаних з неефективною управлінською діяльністю локальних електричних мереж, рекомендовано вжити ряд заходів організаційного та економічного характеру, які можна об’єднати в дві групи: теоретичного і практичного напрямків. У теоретичному плані пропонується впровадження в процесний механізм управління нової спеціальної функції – „управління втратами електроенергії”; використання розробленого методу оцінки ефективності для забезпечення функціонування механізму саморозвитку; впровадження маркетингового підходу до управління службою енергонагляду та збуту. В практичному плані для локальних електричних мереж запропоновано: створення служби управління втратами електроенергії; реорганізація служби енергонагляду та збуту; впровадження нового механізму стимулювання працівників; удосконалення механізму планування в мережах шляхом здійснення оцінки комерційних втрат електроенергії.
продолжение
--PAGE_BREAK--