--PAGE_BREAK--- ринок ф'ючерсів;
- ринок опціонів.
Форвардні операції, або термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець погоджуються на поставку товару або валюти на певну дату в майбутньому, є альтернативою ф'ючерсам, що практикуються на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.
Ринок ф'ючерсів. Одним з найуспішніших і в той же самий час найбільш суперечливих нововведень на світових фінансових ринках в останні десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф'ючерсами, тобто такими ф'ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти з фіксованою відсотковою ставкою і валютні курси.
Ф'ючерсний контракт — це юридично обгрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.
Фінансовий ф'ючерс — це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).
Ринок ф'ючерсних контрактів служить для двох основних цілей:
1. Він дозволяє інвесторам страхувати себе від несприятливої зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).
2. Він дозволяє спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення.
Ринок опціонів. Одним з видів термінових операцій є опціони. Опціон — це двосторонній договір про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певний фінансовий актив по фіксованому курсу в наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.
Ринок валютних опціонів одержав широкий розвиток у середині 70-х рр. XX ст., після введення в більшості країн замість фіксованих валютних курсів — плаваючих (з березня 1973 р.).
Валютний опціон — це контракт, що дає право (але не зобов'язання) одному з учасників операції купити або продати певну кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зобов'язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за встановленою договірною ціною.[4;c182]
1.2. Структурна характеристика валютного ринку Учасники ринку.
Щоб дати повнішу структурну характеристику валютного ринку, необхідно перерахувати його учасників і розглянути деякі особливості їх діяльності. Як правило, виділяють три основні групи учасників, кожна з яких не є однорідною по своєму складу.
Валютний ринок є переважно міжбанківським ринком. Тому як його основні діючі особи перш за все виступають банки і інші фінансові установи, які складають першу групу його учасників. Вони можуть здійснювати операції як у власних цілях, так і на користь своєї клієнтури. При цьому учасники можуть працювати на ринку, вступаючи в прямий контакт один з одним, або діяти через посередників. У цій категорії перш за все виділяються комерційні банки, особливе місце в ній займають центральні банки країн. Крім того, значну роль виконують різні фінансові установи, такі як фінансові філіали крупних промислово-фінансових груп, що вийшли на світову арену. Масштаби їх діяльності на валютному ринку постійно зростають, особливо швидко вони зростали в останнє десятиліття. Наприклад, великі компанії, діючі в якій-небудь галузі виробництва (електроніка, аерокосмічна техніка, хімічне виробництво, енергетика, автомобілебудування, здобич і переробка енергоносіїв і ін.) мають свої банки або фінансові підрозділи, що працюють на валютному ринку.
Для проведення валютних операцій великі комерційні банки мають в своєму розпорядженні депозити в зарубіжних фінансових установах, що є їх кореспондентами. В той же час далеко не всі навіть крупні банки країн Західної Європи виступають як постійні учасники валютного ринку. Наприклад, у Франції ними є лише декілька банків: Креді Ліонне, Паріба, Сосьете женераль, Банк Насьональ де Парі, Ендосюез і деякі інші.[14;c231]
Як вже наголошувалося, до першої групи діючих на валютному ринку учасників відносяться і центральні банки. Вони займають в цій групі особливе положення. Перш за все, за своїм статусом вони не є комерційними установами і вже з цієї причини істотно відрізняються від комерційних банків і інших фінансових інститутів. Центральні банки також володіють в своїй структурі підрозділом дилінга. Проте валютні операції займають підпорядковане місце в діяльності центральних банків, оскільки служать для них переважно лише засобом здійснення основних функцій і, як правило, не мають на меті безпосередньої наживи.
Крім того, центральні банки мають в своєму розпорядженні контрагентів іншого роду і виконують інші функції. З одного боку, вони керуються розпорядженнями свого уряду (у тих країнах, де центральний банк не користується повною самостійністю) або беруть участь в проведенні узгодженої з ним економічної політики (у державах, де центральний банк більш незалежний). Вони також координують свої дії на валютному ринку з політикою центральних банків інших країн (зокрема при проведенні валютних інтервенцій) і керуються положеннями нормативних документів міжнародних фінансових організацій.[11;c231]
З другого боку, функцією центральних банків є спостереження за станом валютного ринку і його регулювання. Перш за все це торкається курсу національної валюти, коректування якого в бажаному напрямі здійснюється, зокрема, за допомогою інтервенцій на валютному ринку, а також за допомогою валютних резервів центрального банку. Крім того, це може зачіпати і операції комерційних банків країни та інших фінансових установ, а також брокерів, які зобов'язані беззастережно надавати центральному банку відповідну інформацію.
Другу групу учасників валютного ринку складають незалежні брокери і брокерські фірми. Крім проведення власних валютних операцій вони здійснюють інформаційну і посередницьку функції, які тісно взаємозв'язані. Їх інформаційна функція полягає у тому, що вони повідомляють іншим учасникам ринку курси валют, по яких останні готові здійснювати операції. Посередницька функція полягає у тому, що брокери зосереджують в своїх руках розпорядження про продаж і купівлю валют і надають корисну інформацію дилерам банків, що значно полегшує діяльність останніх. І окремі брокери, і брокерські фірми мають в своєму розпорядженні широку мережу кореспондентів і одержують дохід (брокерські комісійні) по кожній операції як від продавця, так і від покупця валюти.
Авторитет того або іншого брокера на валютному ринку, як правило, залежить від масштабів його діяльності, чисельності і солідності його клієнтури, а імена кореспондентів є предметом комерційної таємниці. Подібна практика представляє особливий інтерес для деяких фінансових установ, не охочих до певного моменту розкривати свою позицію по якій-небудь валюті. В області валютних операцій брокерські фірми, як і банки, мають свою структуру, що складається з відділів, кожний з яких працює з однією або декількома валютами. Найбільші та найвідоміші з брокерських фірм Західної Європи зосереджені в Лондоні. Це фірми міжнародного масштабу, що мають представників або філіали не тільки при лондонській, але і при інших валютних біржах
У третю групу учасників валютного ринку включають всіх, хто особисто не здійснюють операції з валютами, тобто тих, хто не виступає тут безпосередньо, а користується послугами банків. Перш за все до них відносяться юридичні особи (підприємства промисловості, торгівлі та інших секторів економіки, деякі фінансові небанківські установи), а також фізичні особи.[5;c133]
Сегменти валютного ринку.
На валютному ринку здійснюються різні за змістом операції, які об'єднані відповідними сегментами ринку. Основними сегментами міжбанківського валютного ринку є касовий ринок (ринок операцій по поточному курсу, або операцій телеграфного переказу, іменований в західній літературі також як ринок «спот») і терміновий ринок (або ринок операцій на термін).
На касовому ринку (ринку «слот») покупка і продаж валют відбувається на умовах розрахунку протягом двох робочих днів після дати заключення операції та по курсу на момент її заключення.
Наявний ринок, будучи частиною валютного ринку, функціонує також безперервно. Це означає, що його учасники можуть купувати або продавати валюту протягом всього часу його роботи.
Курс будь-якої валюти встановлюється на ринку «спот» по відношенню до долара США, тоді як між іншими валютами в певний момент прямого співвідношення може і не існувати. Не дивлячись на безперервний характер валютних операцій і постійне визначення курсів валют, в деяких фінансових центрах існує процедура так званого «фіксингу», тривалість якої в різних країнах різна. «Фіксинг — це процес офіційного визначення курсів різних валют, тобто їх котирування під час періодичних зустрічей основних учасників ринку, які проводяться в кожному фінансовому центрі. Наприклад, в Парижі в приміщенні фондової біржі з 1977 р. процедура фіксингу відбувається щодня по робочих днях на протязі приблизно 30 хвилин (початок в 13.30 — в зимовий час, і в 14.00 — в літній). При цьому представник Французького об'єднання бірж оголошує курси основних валют (курс продажу і курс купівлі по кожній з валют).
Різниця між курсом продавця та курсом покупця носить назву „спред, чи “маржа» та представляє собою дохід банка, що використовує згадані котировки при проведенні валютних операцій. Подібна офіцальна котировка валют дозволяє клієнтурі комерційних банків краще зорієнтуватися відносно коньюнктури валютного ринку та точніше сформулювати свої розпорядження банкам. Курс будь-якої валюти (як правило, по відношенню до долара США) виражається цифрою, що включає чотири знаки після коми, тобто десятитисячними долями одиниці. В цьому зв`язку в професійній термінології дилерів використовують поняття «пип», тобто «пункт», що означає 1/10000 курсу валюти. Наприклад, курс французького франка по відношеню до долара США можна виразити цифрами 5,5950-5,5958, де перша відповідає курсу покупки, а друга — продажу. При цьому курс франка можна представити так само і у вигляді наступного виразу: 5,5950/08, де 08 — це число «піпів», що складають різницю між курсом продажу і курсом купівлі, чи «спред»(«маржа»).
На даний момент касовий ринок (ринок «спот») як і раніше є найбільшим сегментом валютного ринку. Не дивлячись на те, що за останні роки об'єм торгів тут збільшувався повільніше, ніж в інших сегментах (ринки валютних ф'ючерсів і опціонів), на частку касового ринку доводиться небагато чим менше половини (близько 49%) сукупного обороту валютного ринку.
Іншим важливим сегментом валютного ринку є терміновий ринок (операції на термін). Учасники цього ринку приймають на себе зобов'язання купити і продати валюту по курсу, встановленому у момент висновку операції, але з умовою взаємної поставки валют в обумовлений термін. Операції полягають або на термін від трьох до семи днів, або на 1, 2, 3, 6, 9, 12 і 18 місяців, або на два або три роки, на п'ять років.
Об'єктом подібних операцій звичайно може служити будь-яка вільно конвертована валюта. Проте чим довший термін операції, тим на менше число валют вона може розповсюджуватися. Річ у тому, що однієї з двох основних цілей термінових операцій, крім наживи від спекулятивного прибутку, є перш за все страхування від можливого ризику, викликаного зміною курсів валют. Тому при термінах від трьох днів до шести місяців можливо укладати угоди практично по всіх конвертованих валютах, що використовуються в міжнародних розрахунках. У контрактах на термін понад два роки застосовуються лише провідні валюти: долар США, японська єна та англійський фунт стерлінгів.[1;c267]
Операції на будь-який термін понад два робочі дні одержали назву форвардних операцій. При цьому якщо курс валюти по них вище діючого курсу «спот», то говорять, що така валюта котирується з премією, якщо ж він нижчий за курс по касових операціях, то йдеться про дисконт.
В умовах стабілізації кон'юнктури валютного ринку об'єм термінових операцій скорочується в порівнянні з наявними операціями. Навпаки, при значних коливаннях курсів валют на ринку «спот» об'єм форвардних операцій зростає. Так, останніми роками у зв'язку з посиленням явищ на валютному ринку, що дестабілізують об'єм термінових операцій збільшувався швидше, ніж об'єм касових операцій.
На форвардному ринку мають місце два види валютних операцій. До першого виду відносяться звичні форвардні операції, які передбачають покупку або продаж валюти з термінами виплати більше двох днів. Другий вид — це операції «своп», що є одночасною покупкою і продажем валюти з різними термінами розрахунків. При цьому як контрагент завжди виступає одна і та ж особа. Операція «своп» може бути визначена і як поєднання операцій типу «спот» і форвардних операцій (класичний вид операції: «своп»= операція «спот» + «форвард).
Необхідно відзначити, що крім традиційних операцій типу „спот“ і форвардних операцій в 70-х роках на валютному ринку з'явилися відносно нові види операцій (так звані стандартні контракти): валютні ф'ючерси і опціони. На їх основі склалися відповідні сегменти ринку.
Валютні ф'ючерси надають власнику право і накладають на нього зобов'язання по поставці деякої кількості валюти до певного терміну в майбутньому по узгодженому валютному курсу.
Валютні опціони дають власнику право, але не накладають ніяких зобов'язань по покупці (операція з попередньою премією, опціон покупця) і з продажу (операція із зворотною премією, опціон продавця) валюти до певного терміну в майбутньому по узгодженому валютному курсу.
Основними відмінностями між ф'ючерсами і опціонами є наступні:
- володар опціону має нагоду купити або продати валюту, але не зобов'язаний робити цього;
- для того щоб купити або продати опціон, необхідно заплатити одній із сторін додаткову премію. Це означає, що опціон на відміну від ф'ючерсу має певну ціну;
- торги по опціонах в основному проводяться на позабіржовому ринку цінних паперів.
Розглянуті сегменти валютного ринку в сучасних умовах зазнають подальшої еволюції. Як вже йшлося, касовий ринок практично все ще зберігає перше місце за об'ємом операцій серед інших сегментів в загальному обороті валютного ринку. В той же час форвардний ринок на початку 90-х років розвивався значно швидше, ніж касовий ринок. Об'єм операцій з валютними опціонами також істотно зріс, хоча щодо інших сегментів його частка в загальному обороті валютного ринку поки ще залишається скромною.[3;c138]
1.3. Функції валютного ринку Валютний ринок виконує наступні основні функції:
1. обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів;
2. формування валютного курсу на основі попиту і пропозиції на валюту;
3. хеджування (страхування) від валютних і кредитних ризиків;
4. проведення грошово-кредитної політики (центральні банки, казначейства);
5. отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і відсоткових ставок за різними борговими зобов'язаннями (комерційних банків, підприємств).
З організаційно-функціональної точки зору (як результат реалізації економічних функцій) валютні ринки забезпечують обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; взаємозв'язок різних ринків; стихійне визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікацію валютних резервів банків, підприємств і держави; валютну інтервенцію; використання ринку державами для цілей їх грошово-кредитної і економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок; регулювання валютних курсів національної валюти до іноземних валют (державне і ринкове); проведення валютної політики, направленої на державне регулювання вказаної області економіки і інші заходи. (див. Додаток 1,2)
продолжение
--PAGE_BREAK--З організаційно-інституційної точки зору валютні ринки є сукупністю уповноважених банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, іноземних банків, що здійснюють валютні операції.
З організаційно-технічної точки зору валютний ринок є сукупністю комунікаційних систем, що зв'язують між собою банки різних країн, що здійснюють міжнародні розрахунки і інші валютні операції.
2. Механізм функціонування міжнародного валютного ринку на сучасному етапі глобалізації світової економіки 2.1. Обсяги та структура валютних операцій Сучасний валютний ринок являє розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.
Динаміка обороту на валютному ринку України наведено в таблиці 1.
Аналізуючи динаміку обороту на валютному ринку України можна зробити наступні висновки:
Таблиця 1.
Динаміка обороту на валютному ринку України, млн. дол.
Сегменти валютного ринку
2005 p.
2006 p.
2007 p.
відхилення, +,-
темпи росту показники, %
2006 до 2005
2007 до 2006
2006 до 2005
2007 до 2006
Українська міжбанківська валютна біржа
5,3
3,1
4,1
-2,2
1
58,49
132,26
Міжбанківський валютний ринок
10,5
22,6
16,6
12,1
-6
215,24
73,45
Міжнародний валютний ринок
3,2
5,4
3,1
2,2
-2,3
168,75
57,41
Операції з готівкою
4,8
6,1
5,3
1,3
-0,8
127,08
86,89
Разом
20,9
37,2
29,1
16,3
-8,1
177,99
78,23
\s
Рис. 1. Динаміка валютного ринку України
- обсяг обороти валюти на міжбанківській валютній біржі у 2005 році становив 5,3 млн. дол., у 2006 році обсяг обороту зменшився на 2,2 млн. дол. та становив 3,1 млн. дол. (темп падіння 58,49%), у 2007 році – 4,1 млн. дол., що на 1 млн. дол. більше ніж у 2006 році;
- на міжбанківському валютному ринку спостерігається нестабільна тенденція: у 2006 році зростання до 22,6 млн. дол., а у 2007 році – зменшення до 16,6 млн. дол., зменшення до попереднього року становить 6,0 млн. дол.;
- міжнародний валютний ринок протягом даного періоду майже не змінився. Якщо у 2005 році оборот на даному сегменті ринку становив 3,2 млн. дол.., то у 2007 році – 3,1 млн. дол.;
- операції з готівкою мають нестабільну динаміку: 2006 рік – зростання показника (6,1 млн. дол.), 2007 рік – спад (5,3 млн. дол.);
- в цілому оборот на валютному ринку України з 2005 року (20,9 млн. дол.) до 2007 року (29,1 млн. дол.) зріс на 8,2 млн. дол.
Структуру обороту на валютному ринку України наведено в таблиці 2.
Щодо структури валютного ринку то він характеризується такими даними:
- в динаміці відбувається зменшення частки сегменту української міжбанківської валютної біржі з 25,36% (2005 р.) до 14,09% (2007 р.);
- питома вага міжбанківського валютного ринку навпаки зросла з 50,24% (2005 р.) до 57,04% (2007 р.);
- з розвитком періоду зменшується частка операцій міжнародного валютного ринку та операцій з готівкою. Питома вага даних показників у 2007 році відповідно становила 10,65% та 18,21%
Таблиця 2.
Структура обороту на валютному ринку України
Сегменти валютного ринку
2005 p.
2006 p.
2007 p.
Структура, %
відхилення, +,-
2005р.
2006р.
2007р.
2006 до 2005
2007 до 2006
Українська міжбанківська валютна біржа
5,3
3,1
4,1
25,36
8,33
14,09
-17,03
5,76
Міжбанківський валютний ринок
10,5
22,6
16,6
50,24
60,75
57,04
10,51
-3,71
Міжнародний валютний ринок
3,2
5,4
3,1
15,31
14,52
10,65
-0,79
-3,86
Операції з готівкою
4,8
6,1
5,3
22,97
16,40
18,21
-6,57
1,82
Разом
20,9
37,2
29,1
100,00
100,00
100,00
0,00
0,00
\s
Рис. 2. Структура валютного ринку України в 2005 році
\s
Рис. 3. Структура валютного ринку України в 2006 році
\s
Рис. 4. Структура валютного ринку України в 2007 році
Також потрібно відмітити, що найбільший сегмент в обороті на валютному ринку України займає міжбанківський валютний ринок (57,04%), найменший — міжнародний валютний ринок (10,65%).
2.2. Валютний ринок у системі світової фінансової системи Дослідження сучасних тенденцій розвитку світової фінансової системи обумовлено новітніми процесами як у світовому господарстві в цілому, так і у його фінансовому секторі, зокрема. Сама фінансова діяльність стає дедалі інтегрованішою. Поряд із цим уже заявив про своє існування ще один процес — глобалізація, що характеризується формуванням більш зрілого порівняно з інтернаціоналізацією рівня міжнародних економічних зв'язків та інших форм і способів людського спілкування та співіснування.
Відмітною рисою сучасного світового господарства є “самоорганізація” економічної системи, де перебудова чи рекомбінація притаманних їй організаційних чи інституційних форм поєднується із створенням абсолютно нових. Формується нова архітектура світової системи економіки і політики, який характеризується певними зрушеннями: стирається грань між внутрішнім і зовнішнім середовищем діяльності, між внутрішньою і зовнішньою політикою; при цьому стрімко набирає силу економізація політики, а геофінансовий простір стає основним; традиційні зовнішньо-економічні доктрини втрачають свою силу, події відбуваються вже не просто на світовому ринку, а у глобальному фінансовому середовищі/просторі. Усе це вимагає реформування, реструктуризації принципів, механізмів та методології функціонування міжнародних фінансових інституцій та ін. Глобальна фінансова реформа, з огляду на вищезазначені трансформаційні та структурні перетворення, є одним із пріоритетних та актуальних питань сьогодення.
У найбільш загальному вигляді визначення фінансової системи наступне — це сукупність різноманітних фондів фінансових ресурсів, які створюються і використовуються в місцях їх акумулювання з певними намірами економічного і соціального розвитку. У теоретико-практичному плані важливою є проблема типологізації фінансових систем. Існує думка, що можливе виділення двох типів фінансових систем. А саме:
· чисті фінансові системи, які у відповідності до поняття «чистих фінансових фондів» поділяються на свої типи;
· реальні фінансові системи, в яких у відповідності до формування чистих фінансів, квазічистих фінансів, фіскальних фінансів, поділяються на сектори.
Світові та регіональні фінансові системи характеризують фінансові відносини групи країн, чи всього світу. Вони мають два рівні:
· фінансові системи окремого регіону;
· фінансові системи, що відображають централізовані фінансові ресурси на світовому рівні.
Розвиток економічного співробітництва між державами привів до розгалуження різних за своїм змістом видів господарських зв'язків. Зокрема, за останні роки значно розширилися міждержавні фінансові, кредитні і валютні відносини. Будучи однією з форм економічного, науково-технічного і культурного співробітництва між державами, ці відносини разом з тим мають специфічні особливості. В XX ст., особливо після другої світової війни, у зв'язку з розвитком міжнародного обміну, а також розширенням і диференціацією форм співпраці різних країн в політичній, економічній і культурній областях виникла необхідність подальшого розширення міжнародних фінансових відносин [29;c215]. З'явилися численні міжнародні організації, члени яких — суверенні держави — приймають на себе певні фінансові зобов'язання. Були створені спеціалізовані міжнародні фінансові організації (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку і ін.). Основними видами міжнародних фінансових відносин є [29;c216]:
· міжнародні фінансові відносини, що виникають при передачі однією державою іншій грошових коштів з метою поповнення її офіційних валютних резервів (надання валютних позик);
· міжнародні кредитні відносини, які складаються при русі в міжнародному плані певної вартості на умовах повернення і, як правило, із сплатою відсотків;
· міжнародні валютні відносини, що виникають при здійсненні державами заходів, направлених на підтримку на певному рівні курсового співвідношення їх валют, а також на організацію системи грошових відносин між ними;
· міжнародні податкові відносини, що складаються між державами при здійсненні ними заходів, направлених на врегулювання порядку оподаткування.
Важливе місце у світовій фінансовій системі належить світовому валютному ринку.
Динаміка світового валютного ринку наведено в таблиці 3.
Таблиця 3.
Обсяги світового валютного ринку, млрд. дол.)
Інструмент
1989 рік
1992 рік
1995 рік
1998 рік
2007 рік
1
2
3
4
5
6
Операції спот
317
394
494
568
387
Операції форвард
27
58
97
128
131
Операції своп
190
324
546
734
656
Похибка в звітах
56
44
53
60
36
Загальний розмір ринку
590
820
1190
1490
1210
Джерело: за даними Банку міжнародних розрахунків
Найбільше всього скоротилася торгівля на ринках “спот”, де середньоденний обсяг торгів скоротився з 568 мільярдів доларів до 387 мільярдів доларів. Обсяг торгівлі свопами скоротився з 734 млрд. до 656 млрд. доларів. І лише торгівля ф’ючерсними контрактами зросла незначним чином до 131 млрд. доларів.
Головними причинами скорочення обсягів міжнародного валютного ринку на думку експертів Банку Міжнародних Розрахунків були:
зростаюча доля електронного брокінгу на міжбанківському спот ринку;
— процеси консолідації в банківській галузі;
— більш значний рівень неприймання ризиків операторами ринку після фінансової кризи;
— консолідація в промислових галузях, що призвело до скорочення кількості клієнтів та зменшенню обсягів операцій.
Валютна пара долар-євро була найбільш торгуємою парою в 2007 році її частка склала 30% світового торгівельного обігу, пара долар/єна складала близько 20% та долар/фунт стерлінгів — 11 %.
Роблячи підсумок, треба відмітити, що головною причиною появи і розвитку валютних ринків була необхідність обслуговування міжнародних економічних відносин. Спочатку валютні ринки обслуговували лише торгівельні операції, а потім з розвитком МЕВ почали обслуговувати і інші їх види. Без валютних ринків міжнародна економічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсяги цього ринку — 1210 млрд. доларів на добу, що робить його найбільшим ринком в світі.
Структура світового валютного ринку в 2007 році:
операції спот –35%
операції форвард –10,8%
операції своп – 54,2% [27;c98].
2.3.Україна на світовому валютному ринку Інтеграція країн з перехідною економікою у світове господарство спричинила необхідність розвитку валютного ринку цих країн, забезпечення конвертування національної грошової одиниці, формування офіційних золотовалютних резервів, підтримання стабільного курсу національної валюти, а також зменшення дефіциту платіжного балансу. Все це може бути забезпечено проведенням валютної політики, яка повинна бути пов’язана з бюджетною, податковою, грошово-кредитною політикою країни. В умовах поглиблення інтеграційних процесів валютна політика країни повинна відповідати не тільки національним інтересам, але і формуватися під впливом регіонального, національного та наднаціонального факторів.
Це доводиться наступними даними, операції на міжнародних валютних ринках у 90-х роках XX століття швидко зростали і у 2001-2002 роках щоденний обіг міжнародних валютних ринків досягав від 500 млн. до 4 трлн. дол. США, з них 20% припадало на азіатський ринок, 40% – на європейський і 40% – на американський. Також, станом на початок 2008 року розмір золотовалютних резервів країн світу оцінювався у 2,4 трлн. дол. США, з яких 64,5% складали доларові активи. За два роки – з 2005 по 2007 – частка долару у структурі резервів центральних банків світу знизилась на 3%, а євро – збільшилась на 2,8%.
Найпоширенішою міжнародною торгівельною валютою залишається долар США, за допомогою якого здійснюється 2/3 обсягу міжнародної торгівлі. До впровадження євро близько 16% світової торгівлі здійснювалось у німецьких марках, 6% – у англійських фунтах стерлінгів, близько 5% – у французьких франках, 4% – в японських ієнах та 6-7% – у валютах інших країн.
Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов’язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. Подолавши фінансову кризу 1998 року з мінімальними втратами, після девальвації гривні українська економіка отримала поштовх до зростання у зовнішньому секторі.
Так, ВВП України за 2007 рік склав 263228 млн. гривень у фактичних цінах (49361,1 млн. дол. США за середньорічним курсом 5,3327 грн./дол. США), експорт товарів та послуг за 2007 рік становив 27328,2 млн. дол. США, імпорт – 24409,2 млн. дол. США, а тому спостерігалось позитивне торгівельне сальдо у розмірі 2919,0 млн. дол. США. Приплив іноземних інвестицій в Україну станом на 01.01.2008р. склав 6657,6 млн. дол. США, що на 163,5 млн. дол. США більше, ніж у 2006 році.
Динаміка обмінного курсу долару до євро на світовому та національному ринках постає важливим елементом аналізу. Це свідчить про те, що Україна не стоїть осторонь процесів, що відбуваються на світовому валютному ринку, але якщо брати не середньомісячний, а щоденні показники обмінних курсів, то буде простежуватися запізнення реакції валютного ринку України приблизно на 5-7 днів від зміни стану світового ринку. Встановлення цього, на думку автора, створює передумови для отримання додаткових вигод для української економіки.
Міжнародний валютний фонд є найбільшим донором України, що діє на державному рівні і надає фінансування з метою покриття дефіциту платіжного балансу та формування засад ринкової економіки. МВФ виставляє умови, виконання яких є необхідним не лише для отримання кредитів фонду, а й для співпраці з іншими міжнародними валютно-кредитними організаціями. Група Світового банку, Європейський банк реконструкції й розвитку, Європейський Союз також фінансують програми в Україні. Однак зрозуміло, що підходи міжнародних фінансових організацій містять як переваги на шляху поліпшення економічного клімату в Україні, так і мають суттєві недоліки, головним чином – неточність і неглибокість деяких порівнянь.
Висновок Отож, дослідивши дану тему, я можу зробити висновок, що:
Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами та продавцями валют. Це являється його основною функціональною характеристикою. В організаційному плані валютний ринок — це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв’язаних складною мережею сучасних засобів зв’язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою.
продолжение
--PAGE_BREAK--