Реферат по предмету "Мировая экономика"


Виробництво молока на ДГ Комунар 2

--PAGE_BREAK--Аналізуючи таблицю 4.2.1 ми бачимо, що на 2002 рік було заплановано засіяти під зерновими культурами 513 га, але фактично було засіяно лише 445 га. Причому озимими зерновими планувалось засіяти більшу частину, а саме 345 га. яровими планувалось засіяти 155 га. Фактично ж ми отримуємо такі показники, озимі зернові – 275 га, ярові – 158 га. Що стосується урожайності зернових культур, то вона як по озимим, так і по яровим культурам нижче від запланованої, так урожайність озимої пшениці планувалась на рівні 28 ц/га, а фактично отримано – 22,1 ц/га, урожайність ярових планувалась на рівні 20,5 ц/га, а фактично отримано – 14,0 ц/га.
В 2002 році, судячи з плану виробництва продукції, підприємство планувало вирощувати технічні культури, в тому числі й соняшник, на площі 95 га і при урожайності 9,5 ц/га, для того, щоби був отриманий валовий збір 855 ц. Але фактично було засіяно площу 90 га; урожайність 10,7 ц/га. Було отримано валовий збір, що перевищив запланований на 12,2% і склад 959 ц. Що стосується виконання плану виробництва інших культур, то можна відмітити, що в зрівнянні з планом площа посіву всіх інших культур зменшилась. Аналізуючи урожайність, ми бачимо, що урожайність овсу, соняшника, кукурудзи на силос та а з. к. збільшилась, по іншим культурам вона в зрівнянні з планом була менша. Те ж стосується й валового збору, крім кукурудзи на силос та з. к.: його валовий збір зменшився на 4,3% завдяки зменшенню площі посіву, але було отримано більше на 5,2% фактичного валового збору ячменю, ніж очікувалося. Підсумовуючи, можна сказати, що по галузі рослинництва у 2002 році підприємство план не виконало.
Виконання плану виробництва продукції тваринництва розглянемо у таблиці 4.2.2
Таблиця 4.2.2
Виробництво продукції тваринництва в ДГ „Комунар” за 2002 рік.
Показники
Один, виміру
2002 рік
2001р фактично в% до плану
План
Факт
1
2
3
4
5
1. Поголів'я на кінець року:
ВРХ — всього
гол.
660
603
91,4
В т. ч. корів
гол.
348
340
97,7
2. Надій молока від 1 корови
кг
1475
1460
98,9
3. Виробництво молока
т
546,9
530,0
96,9
4. Реалізація молока
т
448,5
450,7
100,5
5.% товарності
%
82,0
85,03
103,7
6. Приріст живої маси худоби всього
т
28,2
23,9
84,8
7. Реалізація на м'ясо включ, племпродажу — всього
т
380
435
114,5
В т. ч. ВРХ
т
358
418
116,8
З даних цієї таблиці ми бачимо, що поголів’я великої рогатої худоби на кінець року було заплановано на рівні 660 голів, з них 420 голів повинно було складати молочне стадо. Фактично ж були отримані такі показники — поголів’я ВРХ 603 голови, з них корови – 340 голів.
Надій молока з однієї корови у 2002 році планувався на рівні 1475 кг, фактично він складав 1460 кг, це складає 98,9% від запланованого.
Що стосується приросту живої маси ВРХ, то тут показник нижчий від запланованого, планувалося отримати 29,2 тон приросту, а фактично отримано 23,9 тон. Зважаючи на стан підприємства, можна сказати, що план виробництва продукції тваринництва підприємством можна вважати виконаним.
Прогноз надходження та витрат коштів від реалізації продукції, робіт та послуг у 2002 р. розглянемо в таблиці 4.2.3
Таблиця 4.2.3
Прогноз надходження та витрат коштів від реалізації продукції, робіт та послуг в 2002 році
Продукція
Всього від реалізації
На поточні витрати
кількість, ц
виручка, тис. грн.
кількість, ц
виручка, тис. грн.
план
факт
план
факт
план
факт
план
факт
Продукція рослинництва
Зернові всього
1260
548,0
169,3
97,9
561,0
256,8
75,4
45,9
В т. ч. пшениця
2039
369,0
151,9
36,9
933,1
425
69,5
42,5
ячмінь








гречка
25,6
18,0
14,6
8,6
10,2
5,0
5,8
2,4
соняшник
85,0
77,3
144,3
69,9
24,9
39,1
41,6
35,3
цукровий буряк








інша продукція рослинництва


1,5
8,2


5
1,3
всього по рослин-ву


441,6
375,3


153,6
317,9
Продукція тваринництва
М’ясо ВРХ
380
418
180,9
121,3
458
507,3
218,1
184,6
Молоко
498,5
450,7
343,2
310,3
434,3
478,8
219,8
224,1
Інша прод. тварин.


5,2
2,1


2,9
3,6
Всього по тварин.


468,6
433,7


513,3
436,7
Роботи і послуги


86
19,5


4,5
5,2
Всього сума виручки


1083,9
809,0


766,9
754,6
З даних таблиці 4.2.3 ми бачимо, що в 2002 році було заплановано реалізувати 1260 ц зерна і при цьому отримати 169,3 тис. грн. виручки, при цьому 561,0 т планувалось реалізувати на поточні витрати. Але фактично було отримано зовсім інші результати — кількість реалізованого зерна склала 548,0 т., а виручка від реалізації – 97,9 тис. грн. В 2002 році була запланована реалізація соняшника 85,0 т на 144,3 тис. грн., але фактично його реалізовано було 77,3 т на 69,9 тис. грн…
Отже ми бачимо, що по основним культурам план було не виконано, як і в цілому по галузі рослинництва, на 66,3 тис. грн. Що стосується продукції тваринництва, то тут також не був виконаний план на 274,9 тис. грн.
Підводячи підсумок по даному розділу слід сказати, що результати виробничої діяльності підприємства, в основному, фактично являються нижчими, ніж ті, які було заплановано. І можна стверджувати що відсоток виконання бізнес-плану на підприємстві дуже низький.

5. Шляхи підвищення ефективності роботи галузі 5.1 Удосконалення організації виробництва молока Складною проблемою є підвищення надоїв молока. Встановлено, що витрати кормів на 1ц молока при надої 2000 кг складають 1,3 – 1,35ц кормових одиниць, при 3000 кг – 1,1-1,5ц, при 4000 кг – 1,00-1,05ц, при надої 5000 кг – 0,9-0,95ц кормових одиниць. Таким чином, з підвищенням надоїв з 2000 кг до 3000 кг витрати кормів на 1ц молока зменшуються на 18-20%, а продуктивність праці зростає приблизно в 1,5 рази. Собівартість 1ц молока при цьому зменшується на 15-20%. Слід відмітити, що світова практика ведення молочного скотарства також показує, що розвиток цій галузі в більшості країн йде по шляху інтенсифікації її за рахунок підвищення молочної продуктивності корів [3, 8].
Дослідженнями ряду авторів [4, 8] встановлено, що рентабельність виробництва молока може бути досягнута за умов, коли продуктивність молочного стада становить не менше 3400-3500 кг молока на рік. Тут поряд із створенням відповідної кормової бази, відновленням селекційно-племінної роботи в скотарстві, застосуванням організаційно-технологічних заходів на місцях необхідна державна підтримка розвитку галузі, насамперед надання товаровиробникам пільгових кредитів для нарощування поголів'я великої рогатої худоби, генетичного поліпшення породного складу молочного стада.
Одним із варіантів удосконалення взаємовідносин між виробниками молока і переробними підприємствами в нинішніх умовах може бути також створення асоціацій на акціонерній основі з організацією фірмової торгівлі. Це дає змогу дещо знизити роздрібні ціни на молочну продукцію, збільшити її оборот, уникнути залежність від банківських кредитів. Можлива також переробка молока на давальницьких засадах, коли виробник як власник кінцевої продукції може використовувати її за власним бажанням.
Цінова система в молочнопродуктовому підкомплексі потребує кардинального поліпшення. В перспективі ціни в усіх його структурних підрозділах повинні будуватись на базі ціни виробництва (нормативна собівартість плюс нормативний рівень прибутку до фондів). На першому етапі необхідно здійснити запровадження гарантованих мінімальних цін, які б відшкодовували нормативні витрати і забезпечували певний рівень рентабельності. Різницю між цінами реалізації молока і гарантованими покривають за рахунок спеціального бюджетного фонду. Цей порядок поширюється на господарства, що поставляють за договорами молоко на переробні підприємства.
Таким чином, стабілізація і дальше нарощування виробництва молока пов’язані із забезпеченням економічного стимулювання виробників усіх форм власності в розвитку молочного скотарства; посиленням державного регулювання економічними процесами розвитку галузі; підвищенням використання продуктивного використання землі, збільшенням виробництва високоякісних кормів; поліпшенням використання генетичного потенціалу продуктивності худоби: впровадженням комплексної механізації на фермах і енергозберігаючих технологій; поліпшенням умов праці і підвищенням платоспроможного попиту населення. Доцільно також створювати асоціації на акціонерній основі з організацією власної фірмової торгівлі. До складу таких асоціацій мають входити постачальники молочної сировини, переробні підприємства і підприємства інфраструктури. Для збільшення молокопродуктів, крім зростання виробництва молочної сировини, необхідно поліпшити якість молока; розширити виробництво продуктів із вторинної молочної сировини; розширити виробництво замінників цільного молока для молока тварин; підвищити роль приватного сектора у формуванні товарних ресурсів молока [5].

5.2 Резерви підвищення ефективності виробництва молока Основними джерелами резервів підвищення виробництва продукції в тваринництві є зростання поголів’я та продуктивності тварин. Резерви росту поголів’я визначаються в процесі аналізу виконання плану по обороту стада. Це зменшення яловості маточного поголів’я, падіння тварин і реалізація їх на м’ясокомбінат високою масою. Основними джерелами росту продуктивності тварин є підвищення рівня їх годування і ефективності використання кормів, зменшення яловості корів, поліпшення вікового та породного складу стада, а також догляду за тваринами.
Резерв підвищення виробництва молока за рахунок поліпшення вікового складу стада корів можливо підрахувати наступним чином: з фактичної питомої ваги відняти планову або можливу по оптимальному варіанту, а одержану різницю помножити на фактичну продуктивність тварин і результати підсумувати (табл. .5.2.1)
Таблиця 5.2.1
РЕЗЕРВ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ЗА РАХУНОК ПОЛІПШЕННЯ ВІКОВОГО СКЛАДУ СТАДА КОРІВ
Розглядаючи дані табл. .5.2.2 бачимо, що зміна структури стада по віковій ознаці веде до збільшення середньорічного надою молока від однієї корови на 27,37 кг. а від усього поголів'я – на 93,06 ц.
Великі втрати продукції мають сільськогосподарські підприємства в результаті яловості корів, продуктивність яких нижче приблизно на 50%. При визначенні резервів збільшення виробництва молока по даним зоотехнічного обліку необхідно встановити втрати молока в середньому на одну ялову корову і помножити на надпланову кількість або можливе зменшення ялових корів. В ДГ «Комунар» кількість яловок складає 23 голови. Середньорічна продуктивність їх нижче на 6,9 ц. Отже, виробництво молока по цій причині зменшилось на 158,7 ц (таблиця 5.2.2). Це значний резерв підвищення виробництва продукції.
Таблиця 5.2.2
РЕЗЕРВ ЗБІЛЬШЕННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ЗА РАХУНОК ЛІКВІДАЦІЇ ЯЛОВОСТІ МАТОЧНОГО ПОГОЛІВ’Я КОРІВ
Поголів’я
Залишились яловими, гол.
Одиниці виміру
Втрата молока на одну корову, ц
Резерв молока, ц
1
2
3
4
5
Корови
23
ц
6,9
158,7
Росту продуктивності тварин і виходу продукції суттєво сприяють гарні умови утримання тварин, належний догляд, правильний режим годування, добросовісне ставлення робітників до свого діла. Ці резерви виявляємо на основі порівняльного аналізу роботи різних господарств, ферм, і вивчення передового досвіду.
Важливим резервом збільшення виробництва продукції тваринництва є зменшення її втрат. Значні втрати продукції пов'язані з хворобами тварин, порушенням технологічної дисципліни. Результат цього – падіння тварин, змушений убій, зниження приросту живої маси, виходу приплоду і молока. В досліджуваному господарстві по цій причині загинуло 19 телят, жива маса яких склала 13 ц. Це значні втрати продукції.
5.3 Економічна ефективність галузі на перспективу Для збільшення виробництва молока і зменшення його собівартості потрібно здійснити комплекс заходів. Головною метою господарства повинно бути підвищення урожайності усіх культур. Високі врожаї кормових культур є значним резервом зниження собівартості молока і підвищення рівня годівлі корів. Одержання по 40-50 ц корм. од. з 1 га сіяних кормових культур дозволяє досягти високих показників при виробництві молока. В структурі засіяних площ, ураховуючи енергоємність вирощування культур, потрібно розширити питому вагу зернових не менш ніж на 50-60% при фактичних 35,3%, зменшити на 9% площу під чистими і чорними парами в загальній структурі посівних площ. Особливу увагу слід звернути на поголів'я худоби. Необхідно збільшити кількість поголів’я в 1,2-1,5 рази, надої – з 1460 кг на рік до 3000 кг на рік, при цьому зменшити собівартість з 97 грн. за 1ц до 60 грн. за 1ц. Збільшення продуктивності тварин потрібно за рахунок підвищення рівня годування тварин і підвищення в їх раціонах питомої ваги сіна однолітніх трав, повноцінних комбікормів, сінажу та коренеплодів. Правильна організація кормової бази, забезпечення тварин необхідними кормами не тільки головна умова збільшення виробництва молока, а й основний резерв зниження їхньої собівартості. Збалансованість поголів’я худоби і обсягів кормової бази – фактор, який не потребує додаткових ресурсів, це не капіталомісткий шлях підвищення продуктивності худоби.
    продолжение
--PAGE_BREAK--    продолжение
--PAGE_BREAK--В 2003 р. порівняно з 2002 р. показники по виробництву молока покращились.
За 2003 р. усіма категоріями господарств області вироблено і реалізовано 585,6 тис. тонн молока, що на 8,7% більше, ніж у 2002р.
У господарствах населення, якими вироблено 49% молока, збільшилися обсяги виробництва молока на 11,3%.
Сільськогосподарські підприємства виробництво молока збільшили на 5,9%.
Станом на 1 січня 2004 р. в області налічувалось 484,3 тис. голів великої рогатої худоби (103,9% до січня 2003 р), у тому числі 224,8 тис. голів корів (103,5%).
Продовжується перерозподіл худоби в бік його збільшення в господарствах населення: на кінець 2003 р. у них утримувалось майже третина загальнообласної чисельності великої рогатої худоби (у 2002 р. – 27%, у 1990 р. – 6%) [11].
У сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 2003 р. поліпшилися показники продуктивності худоби: проти 2002 р. середній надій молока від однієї корови збільшився на 542 кг і склав 2233 кг, середньодобові прирости на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби збільшилися на 52 г і становили 85 г.
Перевага по виробництву продукції тваринництва в Харківській області залишається за великими підприємствами. Спад виробництва в господарствах суспільного сектору – це тимчасове явище, зумовлене перехідним періодом від планово-розподільної системи до ринкової системи господарювання. Колективні господарства через ціновий диспаритет, низькі ціни на сільськогосподарську продукцію та інші фактори втратили значну частину виробничого потенціалу.
Однією з основних причин недостатніх темпів зростання поголів'я тварин та ефективності виробництва продукції є: істотні недоліки в організації кормової бази, в першу чергу, недосконалість виробничих зв'язків з комбікормовою промисловістю; грубі порушення номенклатури та рецептури кормів.
Важливими резервами збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва та підвищення ефективності галузі є: збільшення використання виробничих потужностей, покращення селекційної роботи, модернізація і придбання обладнання для переробки продукції тваринництва, впровадження методів маркетингової діяльності з метою вивчення ринку споживачів, продукції, конкурентів, створення умов для залучення інвестицій, підготовка висококваліфікованих кадрів нової формації, формування механізму праці на основі удосконалення її організації та оплати й поліпшення умов праці.
Ситуація в тваринництві складна, адже тваринництво — це така галузь, де проблеми не вирішуються впродовж одного року. Щодо чинників, які спричинили таку ситуацію, то їх можна поділити на такі основні групи. Перша — це економічно об'єктивні, які склалися в попередні роки. До них, насамперед, належить неврегульованість у цілому в народногосподарському комплексі економічних взаємовідносин: диспаритет цін, несприятлива податкова та кредитна система. Це зумовило ускладнення ситуації у попередні роки [8].
Відокремлюємо й іншу групу чинників суб'єктивно-господарських, які діють на рівні кожного конкретного господарства, кожного власника. Насамперед, порушені технології, спрощений підхід до селекційно-племінної роботи тощо.
Склалася парадоксальна ситуація: відбулася значна лібералізація цін на тваринницьку продукцію, значно зменшено податки, у бюджеті виділені кошти для здешевлення відсотків за користування кредитом, а ситуація в тваринництві не поліпшилась.
У проекті Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки передбачається збільшити виробництво молока в 2010 році з 13,7 до 20 млн. тонн та споживання молока і молокопродуктів з 213 до 330 кг на душу населення [9]. Таких показників планується досягнути за рахунок збільшення поголів'я та підвищення продуктивності корів до 4000 кг молока на рік, поліпшення маточного поголів'я та формування спеціалізованого високопродуктивного молочного стада, організації годівлі за науково обґрунтованими нормами та впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій. Закупівлю молока планується збільшити за рахунок розширення заготівельної інфраструктури переробної промисловості з одночасним створенням механізмів максимального досягнення еквівалентності економічних відносин різних галузей, удосконалення та розширення державної підтримки цін і доходів на молоко з урахуванням кон'юнктури ринку.
На сьогодні головною перешкодою розвитку виробництва молочних продуктів є зменшення обсягів виробництва молокосировини. Диспаритет цін на сільсько-господарську та промислову продукцію призведе до того, що колективне молочне тваринництво може взагалі зникнути як таке. І якщо молокопереробні підприємства не змінять свого ставлення до сільськогосподарського виробника, то у недалекому майбутньому у них виникнуть серйозні проблеми з завантаженням своїх виробничих потужностей [10].

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства 2.1 Природно-кліматичні умови, місце розташування та організаційна характеристика підприємства ДГ «Комунар'' знаходиться в північно-західній частині Харківської області в приміській зоні м. Харкова Харківського району Харківської області.
Колишня експериментальна база „Комунар” УНДІГА імені О.Н. Соколовського у відповідності з наказом № 292 від 3.12. 1991 р. по УААН експериментальну базу переіменовано в Дослідне господарство „Комунар”. Центральна садиба цього підприємства знаходиться в селищі Коротич Харківської області. Найближча залізно-дорожня колія знаходиться в 1,5 км. За 1 км від господарства пролягає траса Харків-Київ.
В управлінській конторі ДГ „Комунар” розташовані бухгалтерія, економічний відділ, агрономічна служба, інженерна служба, диспетчерська, керівник підприємства. Форма власності на підприємстві — державна. Загальна земельна площа підприємства у 2002 році склала 2478 га, це нижче ніж в середньому по Україні. Площа с/г угідь складає 2174 га або 87,7% від загальної.
Клімат району, в якому знаходиться підприємство, сприяє розвитку сільського господарства, помірно-континентальний, зима м’яка, триває близько 125 днів. Морози чергуються з відлигами, хоча в окремі роки зима буває суворою, з достатком снігу, і більш тривалою, ніж звичайно. Літо переважно жарке, тривалість його до 140 днів. Часто дують вітри: влітку і восени – західні, узимку і навесні – південно-східні і східні. Осінь, як правило, тепла, суха, з великою кількістю сонячних днів. Середньорічна кількість опадів становить 500 мм, випаровування становить також 500 мм. Таким чином, район відноситься до зони недостатнього зволоження, запас вологи в грунті не завжди достатній для зростання сільськогосподарських культур. В окремі роки тривала відсутність опадів у сполученні з високою температурою повітря, відносно низькою вологістю і вітром створюють умови для посушливих і суховійних явищ. Зрідка спостерігаються пильні бурі. Самий дощовий місяць — червень. Що стосується ґрунтів, то переважають могутні українські чорноземи і сірі опідзолені лесові ґрунти. Потужність ґрунтового покриву як правило 110-120 см. Зверху до глибини 40-50 см розташовується гумусовий шар з кількістю гумусу до 8%.
Розмір підприємства визначається розмірами виробничих ресурсів (площею сільськогосподарських угідь, ріллі, засобами виробництва, працівниками) і розмірами виробництва (валовою продукцією, прибутком). Розміри ДГ „Комунар“ показані в таблиці 2.1.1
Таблиця 2.1 1
Показники розміру і відтворення сільськогосподарського підприємства
Показники
Од. виміру
Роки
2002р
в% до
2001р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
1. Валова продукція
тис. грн
633,5
531,8
483,9
90,9
2. Загальна земельна площа
га
2478
2478
2478
100
в т. ч.: с. — г. угіддя
га
2174
2174
2174
100
із них рілля
га
1643
1643
1643
100
Середньорічна чисельність робітників
чол.
224
209
192
91,8
Середньорічна вартість основних виробничих фондів та оборотних засобів
тис. грн
9912,8
9821,4
9792
98,7
5. Поголів`я тварин в перерахунку в умовну ВРХ
голів
650
561
516
91,9
Аналізуючи дані таблиці 2.1 1 можна зробити висновок, що на підприємстві присутні ознаки звернутого типу відтворення: у 2002р. обсяг валової продукції склав 483,9 тис. грн., це нижчій показник ніж у попередньому 2001р. на 9,1%. Аналізуючи забезпеченість господарства земельними ресурсами, ми бачимо, що у 2002 р. загальна земельна площа склала 2478 га. Площа сільськогосподарських угідь залишилась незмінною в порівнянні з 2001р… Середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів у 2002р. склала 9792 тис. грн., це на 0,8% менше ніж у 2001 р. Показник кількості робітників на підприємстві у 2002р. найменший за останні 3 роки – 192 чоловік, це на 8,1% менше, ніж у 2001р. та на 16,67% менше, ніж у 2000р…
2.2 Спеціалізація, концентрація та рівень інтенсифікації виробництва Далі необхідно визначити спеціалізацію підприємства. Спеціалізація складається в тому, що кожне сільськогосподарське підприємство використовує свої ресурси на виробництво певного виду продукції, у найбільшому ступені відповідного конкретним природним і економічним умовам. При цьому важливими факторами являються площа угідь, якість ґрунту і рельєф місцевості розташування по відношенню до місця збуту або переробному підприємству, забезпеченість трудовими ресурсами і основними фондами. Вірна внутрішньогосподарська спеціалізація і концентрація виробництва — запорука отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при мінімальних витратах.
Основним показником спеціалізації підприємства є структура товарної продукції. Об'єм і структуру товарної продукції ДГ „Комунар“ розглянемо в таблиці 2.2.1
Аналізуючи табл.2.2.1 ми бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції досліджуваного підприємства як в 2001 так і в 2002 роках займає молоко, відповідно 42,5 і 38,3%, друге місце займає в 2001р і в 2002р… зернові і зернобобові – 30,3% і 36,2%, третє в обидва вивчаємі роки займало м’ясо ВРХ: в 2001р. – 12,7%, в 2002р. – 12,2%. Отже, робимо висновок, що підприємство в 2001р. і в 2002р. мало молочно-зерно-м’ясну направленість.
Таблиця 2.2.1
ОБ`ЄМ І СТРУКТУРА ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Продукція
2001
і
Рі(2*і-1)
2002
і
Рі(2*і-1)
тис. грн
в% до підсумку (Рі)
тис.
грн
в% до підсумку (Рі)
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1. Зернові і зернобобові
218,4
30,3
2
90,9
293,6
36,2
2
108,6
2. Соняшник
41,0
5,7
5
51,3
66,4
8,2
4
57,4
3. Овочі відкритого грунту
3,1
0,43
7
5,59
1,5
0,2
8
3
4. Плоди (зерняткові, кісточкові)
1,7
0,23
8
3,45
0,3
0,04
9
0,68
5. Інша продукція рослинництва
53,9
7,5
4
52,5
24,5
3,02
5
27,18
Разом по рослинництву
318,1
44,16


386,3
47,66


6. М`ясо: ВРХ
91,3
12,7
3
63,5
99,2
12,2
3
61
7. Свиней
3,2
0,44
6
4,84
6,5
0,8
7
10,4
8. Молоко цільне
306,3
42,5
1
42,5
310,3
38,3
1
38,3
9. Інша продукція тваринництва
1,2
0,17
9
2,89
8,0
1,0
6
11
Разом по тваринництву
402,0
55,81


424,0
52,3


Всього по рослинництву і тваринництву
720,1
100

317,47
810,3
100

317,56
Розрахуємо коефіцієнт спеціалізації за формулою:
Кс = 100/∑ Рі * (2*і-1)
Для 2001 року коефіцієнт спеціалізації складає:
Кс2001 = 100 / 317,47 = 0,314
Для 2002 року коефіцієнт спеціалізації складає:
Кс2002 = 100 / 317,56 = 0,315
Розрахувавши коефіццієнти, робимо висновки, що в господарстві середній рівень спеціалізації.
Далі розглянемо показники рівня і ефективності інтенсифікації господарства, табл.2.2.2
Таблиця 2.2.2
ПОКАЗНИКИ РІВНЯ І ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ
ВИРОБНИЦТВА
Показники
Од.
виміру
Роки
2002р
в% до
2000 р
2000
2002
1
2
3
4
5
А. Показники рівня інтенсифікації виробництва
1. Припадає на 100 га с. — г. угідь:
 - основних виробничих фондів і оборотних засобів
тис. грн
453,1
450,4
99,4
 - прямих витрат праці
люд. — год.
10731,4
13040,4
121,5
 - енергетичних потужностей
к. с.
374,8
282,6
75,4
 - електроенергії
кВт. — год.
11017,8
10049,2
91,2
Б. Показники ефективності інтенсифікації виробництва
1. Припадає валової продукції с. — г. (у поточних цінах)
 - на 100 грн матеріальних витрат
грн
40,1
48,7
121,4
-на 100 грн основних виробничих фондів і оборотних засобів
грн
4,8
4,9
102,1
Припадає валової продукції с. — г.
(в співстав. цінах 1996 р):
 - на 1 середньорічного робітника
тис. грн
3,24
2,96
91,4
 - на 100 га с. — г.
тис. грн
29,1
22,2
76,3
3. Рівень сукупної рентабельності
%
-43,9
-21,2

4. Норма прибутку
%
-0,4
-2,1


Аналізуючи дані табл.2.2.2 можна зробити висновки, що показники рівня інтенсифікації виробництва і показники ефективності інтенсифікації виробництва в 2002р. значно зменшились в порівнянні з 2000р., лише збільшилась кількість валової продукції в розрахунку на 100 грн. матеріальних витрат на 21,4% і на 100 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів – на 2,1%, а також прямих витрат праці – на 21,5%.
2.3 Земельний фонд і ефективність його використання Земля — це головний засіб виробництва в сільському господарстві. Вона служить тою основою сільського господарства, в якій відбувається переплетення економічних процесів виробництва і відтворення з натуральними. На відміну від інших засобів виробництва, які по мірі використання зношуються і в кінці кінців виходять із строю, земля може постійно покращуватись, отримувати нові якості, підвищувати свою родючість, але лише при правильному її використанні. Всі особливості землі необхідно враховувати комплексно, головну увагу слід приділяти покращенню землі та її родючості.
Склад і структуру земельного фонду ДГ „Комунар“ розглянемо в таблиці 2.3.1
Таблиця 2.3.1
СКЛАД І СТРУКТУРА ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ
Показники
Площа, га
Структура,%
Відхилення
у 2002 р в
співставленні
з 2001 р га
2000
2001
2002
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
7
8
1. Загальна земельна площа
2478
2478
2478
100
100
100

2. Всього с. — г. угідь
2174
2174
2174
87,7
87,7
87,7

Із них: рілля
1643
1643
1643
66,3
66,3
66,3

 сінокоси
10
10
10
0,4
0,4
0,4

 пасовища
475
475
475
19,17
19,17
19,17

багаторічні насадження
46
46
46
1,86
1,86
1,86

3. Площа лісу
134
134
134




4. Ставки і водоймища
31,4
31,4
31,4




5. Площа ріллі в короткостроковому користуванні господарства







    продолжение
--PAGE_BREAK--Аналізуючи таблицю 2.3.1 ми бачимо, що загальна земельна площа підприємства за останні 3 роки не змінювалась. Вона складає2478. Також не змінювались і площі усіх сільськогосподарських угідь, площа лісу, ставків та водоймищ… Питома вага сільськогосподарських угідь із загальної земельної площі становить 87,7%, рілля – 66,3%. ДГ «Комунар» не є великим підприємством, так як його земельна площа нижча за середню по Україні.
Структура земельних угідь визначається як відношення окремих видів земельних угідь до загальної площі.
Метою ефективного використання землі є досягнення високих результатів при мінімальних затратах на одиницю продукції та постійному підвищенні родючості грунтів.
Основними показниками використання землі є структурні, натуральні та вартісні показники.
Показники ефективності використання земель розглянемо в таблиці 2.3.2 До структурних показників відносять:
рівень освоєності земель, який визначається як відношення сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі. Рівень освоєності земель за 3 роки не змінився і становив 87,7%;
рівень розораності сільськогосподарських угідь, який визначається як відношення площі ріллі до сільськогосподарських угідь. Рівень розораності в господарстві становить 75,5%.
До натуральних показників відносять:
виробництво молока на 100 га с/г угідь. Цей показник на підприємстві в 2002 році зменшився на 6,3%; виробництво приросту живої маси усіх видів тварин. Даний показник за вивчаємий період зменшився на 20,4%;
урожайність зернових культур зменшилась на 34,6%; соняшника – навпаки, зменшилась на 45,8%.
До вартісних показників відносять:
Виробництво на 100 га угідь:
валової продукції (у співставних цінах 1996 р). У господарстві цей показник зменшився на 9,4%.
валового доходу;
прибутку. В нашому випадку це – збиток, який в 2001 році склав (-) 1,74 тис. грн., а в 2002 р. – (-) 9,7 тис. грн.
Таблиця 2.3.2
ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ
Показники
Один. вимір
Роки
2002р
в% до
2001р
2000
2001
2002
1
2
3
6
7
6
А. Структурні
1. Рівень освоєності
%
87,7
87,7
87,7

2. Рівень розораності
%
75,5
75,5
75,5

Б. Натуральні
1. Вироблено на 100 га с. — г. угідь
 - молока
ц
297,0
260,3
243,8
93,7
 - приросту живої маси усіх видів тварин
ц
18,1
13,7
10,9
79,6
Вироблено на 100 га ріллі
 - приросту живої маси свиней
ц
0,9



 - зерна
ц/га
590,9
692,4
553,3
93,6
 - соняшника
ц/га
58,4
62,4
54,7
87,6
3. Урожайність:
 - зернових культур
ц/га
20,9
31,2
20,4
65,4
 - соняшника
ц/га
10,7
15,3
8,3
54,2
В. Вартістні
1. Вироблено на 100 га с. — г. угідь:
 - валової продукції (у співставлених цінах 1996 р)
тис. грн
29,1
24,5
22,2
90,6
 - валового доходу
тис. грн
0,4
-4,2
6,2

 - прибутку
тис. грн
-24,2
-1,7
9,7

2.4 Виробничі фонди і ефективність їх використання Основні засоби — це засоби праці, які багаторазово, протягом тривалого часу (більш 365 днів), беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому натуральну форму і поступово переносять свою вартість на готовий продукт.
Таблиця 2.4 1
ПОКАЗНИКИ РОЗМІРУ, РУХУ І СТАНУ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
Показники
Один.
виміру
Роки
2002р
в% до
2001р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
Вихідні дані
1. Наявність на початок року
тис. грн
13115
13346
13254,6
99,3
2. Надійшло (ввод в дію нових засобів)
тис. грн
463
159,6
117,4
73,6
3. Вибуття (ліквідовано) основних засобів
тис. грн
232
251
277,2
110,4
4. Наявність на кінець року
тис. грн
13346
13254,6
13094,8
98,8
5. Сума зносу:
а) на початок року
тис. грн
4631,1
4774,8
4927,0
103,2
б) на кінець року
тис. грн
4774,8
4927,0
5075,7
103,0
Рішення
1. Коефіцієнт росту основних фондів (4/1)
1,02
0,99
0,98
98,9
2. Показники:
а) відновлення фондів(2/4*100)
%
3,5
1,2
0,89

б) вибуття (3/1*100)
%
1,8
1,9
2,09

в) зносу:
 - на початок року (5а/1*100)
%
35,3
35,8
37,2

 - на кінець року (5б/4*100)
%
35,8
37,2
38,8

г) придатності:
 - на початок року ((1-5а) /1*100)
%
64,7
64,2
62,8

 - на кінець року ((4-5б) /1*100)
%
65,4
62,4
60,5

Показники розміру, руху і стану основних фондів на підприємстві розглянемо в таблиці 2.4.1 З даних цієї таблиці ми бачимо, що починаючи з 2001 року вартість основних фондів на підприємстві знижується, це пов'язане з тим, що в останні роки показник вводу в дію основних фондів нижчий, ніж показник вибуття основних фондів. Також можна відмітити, що в 2002 році в зрівнянні з 2001 роком трохи знизились такі показники, як коефіцієнт росту основних фондів показники придатності на початок і на кінець року. Підвищились такі показники, як вибуття та зносу на початок року.
Однією з найважливіших характеристик економіки будь-якого підприємства є забезпеченість його основними фондами, а також ефективність їхнього використання.
До показників забезпеченості підприємства основними фондами відносяться фондозабезпеченість і фондоозброєність.
Фондозабезпеченість – це середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільгоспугідь.
Фондовоозброєність – середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 середньорічного працівника.
Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників, основні з який фондовіддача і фондоємкість. Фондовіддача може бути визначена по валовій продукції, по валовому доходу і прибутку. У першому випадку вона обчислюється відношенням основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до вартості валової продукції, у другому — відношенням до неї валового доходу, у третьому – прибутку.
Фондоємкість продукції представляє середньорічну вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 грн валової продукції.
Показники забезпеченості і ефективності використання розглянемо в таблиці 2.4.2
Аналізуючи дані таблиці 2.4.2 ми бачимо, що середньорічна вартість основних виробничих фондів на підприємстві з кожним роком зменшується, так у 2000 році вона складала 9912,8 тис. грн, у 2001р. – 9821,4 тис. грн., у 2002р. – 9792 тис. грн. Розглядаючи інші показники, ми бачимо, що показник фондозабезпеченості зменшується, а ось показник фондоозброєності на протязі останніх трьох років постійно підвищується, це відбувається по причині постійного зменшення кількості робітників на підприємстві. Показник фондовіддачі на підприємстві у 2000р. становив 0,064, у 2001р – 0,054, в 2002 – 0,049. Що стосується показника фондомісткості, то в 2002 році він був на рівні 20,24, це на 9,6% більше ніж у 2001 році. Також необхідно відмітити, що у 2000 і в 2001 роках на 1 гривню припадало основних виробничих фондів 0,032 та 0,014 гривні доходу відповідно, а у 2002р. – 0,011 грн. збитку.

Таблиця 2.4 2
ПОКАЗНИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ І ЕФЕКТИВНОСТІ
ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ
Показники
Один. виміру
Роки
2002 р
в% до
2001 р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
 6
Вихідні дані
1. Середньорічна вартість основних виробничих засобів
тис. грн
9912,8
9821,4
9792
99,7
2. Площа сільськогосподарських угідь
га
2174
2174
2174
100
3. Середньорічна чисельність робітників
чол.
224
209
192
91,8
4. Валова продукція сільського господарства (в співставних цінах 1996 р)
тис. грн
633,5
531,8
483,9
90,9
5. Валовий доход
тис. грн
317,2
135,1
-112,1

6. Балансовий прибуток
тис. грн
-117,6
-37,9
-77,6

Рішення
1. Фондозабезпеченість(1/2)
4,56
4,52
4,50
99,5
2. Фондоозброєність (1/3)
44,25
46,99
51,00
108,5
3. Фондовіддача (4/1)
0,064
0,054
0,049
90,7
4. Фондомісткість (1/4)
15,65
18,47
20,24
109,6
5. Припадає в розрахунку на 1 грн основних виробничих фондів:
 - валового доходу
грн
0,032
0,014
-0,011

 - прибутку
грн
-0,012
-0,004
-0,008

Оборотні засоби – це предмети праці, що цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють свою натуральну форму та повністю переносять свою вартість на вироблений продукт. Оборотні засоби здійснюють безперервний кругообіг. В ньому розрізняють такі стадії:
Оборотні засоби змінюють грошову форму і переходять у виробничі запаси.
В процесі виробництва матеріальні оборотні засоби набувають форми готової продукції.
Продукція реалізується і товарна форма знову набуває грошової.
Структура оборотних засобів – це питома вага окремих видів засобів у загальній вартості оборотних засобів.
В таблиці 2.4 3 наведено розмір та структуру оборотних засобів
підприємства ДГ „Комунар” за 2000-2002 роки.
Таблиця 2.4 3
РОЗМІР І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА
Показники
Розмір,
тис. грн
Структура,
%
2002 р
в% до
2000 р
2000
2001
2002
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
7
8
1. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ
768,58
719,5
828,4
90,85
91,81
91,86
115,1
в т. ч.:
 - виробничі запаси
320,3
285,0
272,0
37,9
36,4
30,2
95,4
 - малоцінні і швидко зношувані предмети
4,5
4,3
3,3
0,53
0,55
0,45
76,7
 - незавершене виробництво
126,8
159,6
210,4
14,9
20,4
23,3
131,8
 - тварини на вирощуванні та відгодівлі
315,8
270,5
342,6
37,3
34,5
37,9
126,7
 - витрати майбутніх періодів
0,18
0,1
0,1
0,02
0,01
0,01
100
2. ФОНДИ ОБІГУ
77,4
64,1
73,4
9,1
8,2
8,13
114,5
в т. ч.:
 - готова продукція
24,4


2,9



із них: купівельні товари







 - товари відвантажені, не сплачені в строк







-дебіторська заборгованість
51,8
62,1
72,8
6,1
7,9
8,07
117,2
 - грошові кошти
1,2
2,0
0,6
0,1
0,3
0,06
30
3. ВСЬОГО ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ (1+2)
845,98
783,6
901,8
100
100
100
115,08
Як видно з таблиці 2.4 3, оборотні засоби за вивчаємий період збільшилися на 15,1%. В структурі оборотних найбільшу питому вагу займають оборотні наступні засоби: в 2000р. – 90,85%, в 2001р. – 91,81%, а в 2002р. – 91,86%.
Показники забезпеченості підприємства тракторами розглянемо у таблиці 2.4.4
Аналізуючи дані таблиці 2.4.4 видно, що у підприємства до 2002 року в наявності було 23 автомобілі, а в2002 році їх кількість зменшилась до 18.
Головний критерій оцінки використання тракторів – своєчасність та якість виконання сільськогосподарських та транспортних робіт з мінімальними затратами на 1 умовний еталонний гектар або тонно-км.
Таблиця 2.4.4
ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ
ТРАКТОРНОГО ПАРКУ
Показники
Один. виміру
Умовні позначення
Роки
2002 р
в% до
2000 р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
7
Вихідні дані
1. Середньорічна кількість тракторів
 - фізичних
шт
Чтф
23
23
18
78,3
 - умовних еталонних
шт
Чту
24
23
20
83,3
2. Площа ріллі
га
Пр
1643
1643
1643
100
3. Загальний річний об`єм виконаних робіт
 ум. ет. га
Оз
20008
17072
15390
76,9
4. Відроблено тракторами:
 - машино — днів
Кмд
3808
3740
3740
98,2
 - машино — змін
Кмз
3808
3740
3740
98,2
5. Загальні витрати по тракторному парку на виконання робіт
тис. грн
Зв
191,0
309,0
278,5
145,8
Рішення
1. Тракторозабезпеченість
шт/га
Тз
1,46
1,40
1,22
83,6
2. Виробка на 1 фізичний трактор:
 - за зміну
ум. ет. га
Вз
5,25
4,56
4,11
78,3
 - за день
ум. ет. га
Вд
5,25
4,56
4,11
78,3
 - за рік
ум. ет. га
Вр
869,9
742,3
855
98,3
3. Коефіцієнт змінності
Кз
1,0
1,0
1,0
100
4. Кількість днів, які відроблені 1 фізичним трактором за рік
Кд
165,6
162,6
207,8
125,5
5. Коефіцієнт використання робочого часу
Квч
0,46
0,45
0,51
110,9
6. Собівартість 1 ум. ет. га
грн
С
9,55
15,50
18,10
189,5
    продолжение
--PAGE_BREAK--Загальний об'єм виконаних робіт тракторами у 2002 році склав 15390 ум. ет. га., це на 1682 ум. ет. га менше ніж у 2001 році і на 4618 ет. га менше ніж у 2000 році. Кількість відроблених тракторами машино-днів і машино-змін у 2002 році не змінилась порівняно з 2001 роком і склала 3740 та зменшилась на 68 у порівнянні з 2000 роком, коли тракторами було відроблено 3808 машино-днів і машино-змін відповідно. Далі по даним таблиці 2.4.4 розрахуємо забезпеченість і ефективність використання тракторного парку.
Тракторозабезпеченість – це відношення середньорічної кількості умовних еталонних тракторів до площі ріллі в розрахунку на 100га. В 2000 році на 100 га ріллі припадало 1,46 ум. ет. тр., в 2001 році – 1,40 ум. ет. тр., а в 2002 році цей показник зменшився до 1,22 ум. ет. тр…
Виробка на 1 фізичний трактор за зміну (за день, за рік) – це відношення загального річного об’єму виконаних робіт до кількості відроблених тракторами за рік машино-днів (машино-змін, середньорічне число фізичних тракторів). На протязі вивчаємого періоду виробка на 1 фізичний трактор за зміну і за день зменшились, а за рік – збільшилась.
Коефіцієнт змінності розраховується як відношення кількості відпрацьованих машино-змін до машино-днів. На протязі 2000-2002 років коефіцієнт змінності становив 1,0.
Коефіцієнт використання робочого часу визначається як відношення кількості днів, відроблених одним умовним трактором за рік до кількості днів у році (365) днів. У 2002 році цей показник збільшився на 13,3% відносно 2001 року і на 10,9% проти 2000 року.
Собівартість 1 ум. ет. га у 2002 році зросла порівняно з 2000 роком на 8,55 грн і склала 18,10 грн.
В таблиці 2.4.5 розраховано забезпеченість і ефективність використання комбайнів на підприємстві за 2000-2002 роки.
Таблиця 2.4.5
ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ
КОМБАЙНІВ
Показники
Один. вимір.
Умовні
позначення
Зерно-
збиральні
Буряко-
збиральні
2000
2001
2002
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Вихідні дані
1. Кількість комбайнів
шт
Кк
5
3
3
1
1
1
2. Відроблено комбайнами машино-днів, всього
МДв
75
60
60



3. Зібрана площа, всього
га
Плз
485
385
445



4. Зібрано продукції, всього
т
Прз
971,0
1137,7
909,0



1
2
3
4
5
6
7
8
9
Рішення
1. Машинозабезпече-ність
ш/га
Мз
10,3
8,2
7,8



2. Зібрано площі 1 комбайном:
а) за день
га
Упд
6,5
6,1
6,4



1
2
3
4
5
6
7
8
9
б) за сезон
га
Упс
97
121,7
128,3



3. Відроблено 1 комбайном машино-днів
МДк
15
20
20



4. Зібрано продукції 1 комбайном:
а) за день
т
Пд
12,95
18,96
15,15



б) за сезон
т
Пс
194,2
379,2
303



Що стосується автомобілів, то їх кількість у господарстві з роками скорочується. Так за 2 роки їх стало менше на 2 шт., всього –21 шт. Автомобіле-дні перебування у господарстві за вивчаємий період зменшили свою кількість у2002 році на 14,4% у порівнянні з 2000 роком і на 6,4% проти 2001 року. Зменшилась у тому числі кількість перебування в роботі: у 2000 році становила 7.5 тис. автомобіле-днів, а у 2002 році цей показник склав 3,6 тис. автомобіле-днів. У 2002 р. значно знизився показник автомобіле-днів перебування в ремонті, у 2000 р. він складав 2,21 тис. автомобіле-днів, а у 2002р – 1,35. Також зменшився загальний пробіг автомобілів з вантажем, з 140,1 тис. км у 2000 р., до 97 тис. км у 2002 р. Вантажооборот у 2002 році склав 384,5 тис. ткм, це на 8,9% менше, ніж у 2000 р. і на 6,1% більше ніж у 2001 р…
Щодо показників інтенсивності, то про коефіцієнт використання автопарку можна сказати, що він за 2000-2002 роки зменшився майже вдвічі (на 43,4%), хоча коефіцієнти технічної готовності і коефіцієнт використання робочого часу зросли у 2002 р. проти 2000 р. на 9,3% і 21,5% відповідно. Показники продуктивності теж знизились, окрім собівартості 1 т-км, яка у 2002 р. відносно до 2000 р. зросла на 20,5%, а також зросли витрати пального в розрахунку на 100 км пробігу 2,7% (таблиця 2.4 6).
Таблиця 2.4.6
ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ АВТОПАРКУ
Показники
Один. вимір.
Умов.
позн.
Роки
2002 р
в% до
2000 р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
7
Вихідні дані
1. Середньорічна чисельність автомобілів
шт
Ч
23
22
21
91,3
2. Автомобіле-дні перебування у господарстві — всього в т. ч.:
тис.
АДг
9,0
8,2
7,7
85,6
3. в роботі
тис.
АДр
7,5
2,4
3,6
48,0
4. в ремонті і очікуванні його
тис.
АДрм
2,21
1,37
1,35
61,1
5. Автомобіле-тонно-дні-всього
тис.
АТДв
23,8
24,0
26,1
109,7
6. в т. ч. в роботі
тис.
АТДр
18,5
19,0
20,3
109,7
7. Загальний пробіг — всього
тис. км
Пз
382,3
288,0
273,2
71,5
8. в т. ч. з вантажем
тис. км
Пв
140,1
119,3
97,2
69,4
9. Час перебування у наряді
тис. год
Чн
68,0
56,0
43,0
63,2
10. в т. ч. в русі
тис. год
Чр
44,0
37,0
34,0
77,3
11. Перевезено вантажу — всього
тис. тон
П
28,1
18,6
16,5
58,7
12. Виконано робіт (вантажооборот) — всього
тис. ткм
Вов
422,0
362,5
384,5
91,1
13. теж, автопричепами
тис. ткм
Воп
132,5
113,9
98,8
74,6
14. Затрати по вантажо-перевезенням
тис. грн
З
184,2
220,2
205,6
111,6
15. Витрати пального по автопарку
тис. л
Вп
99,4
70,3
72,9
73,3
Рішення
Показники інтенсивності:
1. Коефіцієнт використання автопарку
Ка
0,83
0,29
0,47
56,6
2. Коефіцієнт технічної готовності
Кт
0,75
0,83
0,82
109,3
3. Коефіцієнт використання робочого часу
Кч
0,65
0,66
0,79
121,5
4. Коефіцієнт використання пробігу
Кп
0,37
0,41
0,36
97,3
5. Коефіцієнт використання вантажопідйомності
Кв
0,84
0,26
0,52
61,9
6. Середня технічна швидкість
км/год
Шт
8,7
7,8
8,0
92,0
7. Середня експлуатаційна швидкість
км/год
Ше
5,6
5,1
6,4
114,3
8. Середня відстань перевезень вантажу
км
Вп
15,0
19,5
23,3
155,3
Показники продуктивності:
1. Середній виробіток на 1 автотонну
 - тонн
тис.
Вт
0,46
0,29
0,23
50,0
 - тонно-кілометрів
тис
Втк
0,026
0,019
0,016
61,5
Показники економічності:
1. Собівартість 1т-км
грн
С
0,44
0,61
0,53
120,5
2. Витрати пального на 100 км пробігу
л
В
26,0
24,4
26,7
102,7
Основою комплексної механізації сільського господарства є енергетичні ресурси, які являють собою потужності механічних, електродвигуни, електрообладнання та чисельність робочої худоби в перерахунку на механічну силу. Енергетична ефективність виробництва продукції показує кінцевий корисний ефект від використання енергії. При розрахунку енергетичної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції визначають слідуючі види енергії, які використовуються у технологічних процесах:
енергію виробничих потужностей (енергетичні потужності), к. с.
енергію використовуємих ресурсів (енергетичні ресурси);
енергію сукупних затрат на виробництво продукції.
Розглядаючи дані таблиці 2.4.7., бачимо, що енергетичні потужності тракторних двигунів за 2000-2002 роки зменшились на 39,3%, а саме на 815 к. с.; двигунів комбайнів – на 15,9% (192 к. с); двигунів автомобілів – на 14,7% (539 к. с); електродвигунів і електроустаткування зменшились на 32,9% (327 к. с); інших механічних двигунів – 60,5% (130 к. с). Усього енергетичних потужностей в 2000 р. було 8148 к. с., а в 2002 р. стало на 24,6% менше – 6145 к. с… Знизились такі показники як енергопотужнозабезпеченість (на 24,6%) і енергопотужноозброєність (на 12,1%), і лише завдяки зменшенню середньорічної кількості працівників збільшилась електроозброєність підприємства (на 6,4%).
Таблиця 2.4.7
РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА
Показники
Один.
вимір.
Роки
2002р
в% до
2000 р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
Вихідні дані
1. Тракторні двигуни
к. с.
2072
2072
1257
60,7
2. Двигуни комбайнів
к. с.
1209
1017
1017
84,1
3. Двигуни автомобілів
к. с.
3657
3274
3118
85,3
4. Електродвигуни і електроустаткування
к. с.
995
737
668
67,1
5. Інші механічні двигуни
215
173
85
39,5
6. Усього механічних двигунів (1+2+3+4+5)
к. с.
8148
7273
6145
75,4
7. Робоча худоба(у перерахунку на к. с)
к. с.




8. Усього енергетичних потужностей (6+7)
к. с.
8148
7273
6145
75,4
9. Площа с. — г. угідь
га
2174
2174
2174
100
10. Середньорічна чисельність робітників
люд.
224
209
192
85,7
11. Витрати електроенергії на основне виробництво
кВт. — год
221060
218354
201607
91,2
Рішення
1. Питома вага мех. двигунів
%
100
100
100
100
2. Енергопотужнозабезпеченість
к. с. /га
374,8
334,5
282,7
75,4
3. Енергопотужноозброєність
к. с. /люд.
36,4
34,8
32,0
87,9
4. Електроозброєність
кВт. — год/люд.
986,9
1044,8
1050,0
106,4
2.5 Трудові ресурси і ефективність їх використання Трудові ресурси підприємства – це сукупність робітників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його спискового складу.
До трудових ресурсів належать чоловіки віком 16-59 років і жінки віком 16-54 років, за винятком інвалідів І і ІІ груп цього віку, трактористи-машиністи віком 55-59, доярки і свинарки віком 50-54 років, учасники аварії на Чорнобильській АЕС, що мають пільгові умови виходу на пенсію.
Трудові ресурси підприємства мають кількісну, якісну та структурну характеристики.
Кількісна характеристика вимірюється показниками списочної, явочної і середньосписочної чисельністю робітників.
Якісна характеристика визначається розподіленням робітників з статтю, віком, стажем роботи, освітою та кваліфікацією.
Структурна характеристика трудових ресурсів визначається співвідношенням окремих категорій робітників підприємства.
Показники кількісної і структурної характеристики трудових ресурсів підприємства розглянемо в таблиці 2.5 1.
Аналізуючи таблицю 2.5 1, ми бачимо, що кількість робітників, зайнятих в сільському господарстві з кожним роком зменшується, у 2000 р. цей показник складав 195 чоловік, а у 2002р. він склав 173 чоловік. Слід відмітити, що зменшення кількості робітників, зайнятих в сільському господарстві відбувалось, як за рахунок зменшення постійних, так і за рахунок зменшення сезонних робітників, лише в 2002 році цей показник змінився за рахунок зменшення постійних робітників. Також можна відмітити, що показники по іншим категоріям робітників на протязі останніх трьох років теж змінювались, та найбільш помітно зменшились категорії робітників, які зайняті у підсобному промисловому виробництві – на 47,9%, тобто на 8 чоловік та робітники торгівлі і громадського харчування – на 50,0%. Що стосується загальної кількості робітників на підприємстві, то вона з 224 чоловік у 2000 р. знизилась до 192 чоловік у 2002 р…

Таблиця 2.5 1
ПОКАЗНИКИ КІЛЬКІСНОЇ І СТРУКТУРНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Категорії працівників
Середньорічна чисельність працівників
2002 р. в% до 2000 р.
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
1. Робітники, які зайняті в сільському господарствві — всього
195
182
173
88,7
в тому числі:
 - постійні
98
98
85
86,7
 - сезонні і тимчасові
38
32
38
100
 - інженерно — технічні
22
19
18
81,8
 - службовці
15
12
12
80,0
-молодший обслуговуючий персонал
10
9
9
90,0
-пожежно-сторожова охорона
12
12
12
100
2. Робітники, які зайняті у підсобному промисловому виробництві
17
16
9
52,9
3. Робітники ЖКГ
6
6
6
100
4. Робітники торгівлі та громадського харчування
6
5
3
50,0
5. Робітники, які зайняті капітальним ремонтом




6. Інші робітники




Всього робітників
224
209
192
85,7
    продолжение
--PAGE_BREAK--В таблиці 2.5 2. розглянемо основні показники, які характеризують рівень використання трудових ресурсів. До них відносяться слідуючі:
коефіцієнт використання трудових ресурсів. У 2002р. порівняно з 2000р. цей показник знизився на 3,5%;
коефіцієнт сезонності. Цей коефіцієнт за вивчаємий період збільшився на 17,4%;
розмах сезонності, який у 2002р. знизився на 1,5% проти 2000р.;
текучість кадрів. В господарстві дуже велика текучість кадрів. Так у 2002р. цей показник зріс на 116,7% відносно 2000р.
продуктивність праці, яка на підприємстві за період 2000-2002рр. знизилась на 10,7%.
Таблиця 2.5 2.
ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ПІДПРИЄМСТВА
Показники
Один.
вимір.
Роки
2002 р
в% до
2000 р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
Вихідні дані
1. Фактичний фонд робочого часу
т. люд. г.
459,0
428,3
410,5
89,4
2. Потенціальний фонд робочого часу
т. люд. г
536,5
500,6
491,6
91,6
3. Затрати праці у місяці максимальної зайнятості робітників
т. люд. г.
36,7
34,3
39,4
107,4
4. Затрати праці у місяці мінімальної зайнятості працівників
т. люд. г.
27,1
25,3
29,6
109,2
5. Середньомісячні затрати праці робітників
т. люд. г
33,5
32,0
30,7
91,6
6. Кількість робітників звільнених за рік
чол.
14
21
25
178,5
7. Валова продукція с/г (в співставних цінах 1996 р)
тис. грн
633,5
531,8
483,9
76,3
8. Середньорічна чисельність робітників
чол.
224
209
192
85,7
Рішення
1. Коефіцієнт використання трудових ресурсів (1/2)
0,86
0,85
0,83
96,5
2. Коефіцієнт сезонності (3/5)
1,09
1,07
1,28
117,4
3. Розмах сезонності(3/4)
1,35
1,36
1,33
98,5
4. Текучість кадрів(6/8)
0,06
0,1
0,13
216,7
5. Продуктивність праці(7/8)
т. грн/чол
2,8
2,5
2,5
89,3
Рівень оплати праці на підприємстві розглянемо у таблиці 2.5 3. Аналізуючи дані ми бачимо, що середньомісячна заробітна плата з кожним роком зростає і в 2002 р. становить 180,9 грн., що на 7,4% більше ніж у 2000р. Оплата однієї люд. — год. у рослинництві у 2002 р. склала 1,19 грн., у тваринництві – 0,89 грн… Оплата однієї людино-години на виробництві молока у 2002 р. зросла у зрівнянні з 2000 р. на 77,1% і склала 1,24 грн., на виробництві зерна – на 64,4%, соняшника – теж на 64,4%, по приросту ВРХ оплата однієї людино-години збільшилась у зрівнянні з 2000 р. на 56,9%.
Таблиця 2.5 3.
РІВЕНЬ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Показники
Один. вимір.
Роки
2002 р
в% до
2000 р
2000 р
2001 р.
2002 р
1
2
3
4
5
6
1. Середньомісячна заробітна плата в с/г підприємства
грн
168,42
176,65
180,90
107,4
в т. ч.: у рослинництві
грн
192,85
202,30
209,60
108,7
 - у тваринництві
грн
158,50
171,00
177,00
111,6
2. Оплата 1 люд. години в с/г підприємства
грн
0,80
0,83
1,04
130
в т. ч. у рослинництві
грн
0,88
0,92
1, 19
135,2
 у тваринництві
грн
0,72
0,75
0,89
123,6
3. Оплата 1 люд. години на виробництві:
-зерна
грн
0,90
1,05
1,48
164,4
-соняшника
грн
0,90
1,05
1,48
164,4
-молока
грн
0,70
0,75
1,24
177,1
-приросту живої маси ВРХ
грн
0,65
0,65
1,02
156,9
-приросту живої маси свиней
грн
1,08



Для визначення можливого рівня підвищення оплати праці, її зв'язку з продуктивністю доцільно використовувати коефіцієнт співвідношення (КС) індексу продуктивності праці (Іп. п) до індексу його оплати (Іо. п):
КС = Іпп / Іоп
Якщо КС більше 1, то створюються умови для зниження собівартості і збільшення прибутку.
Якщо КС менше 1, то створюються умови для підвищення собівартості і зменшення прибутку.

Таблиця 2.5 4.
СПІВВІДНОШЕННЯ ТЕМПІВ РОСТУ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ І ЇЇ ОПЛАТИ
Показники
Один. вимір.
Роки
Іп. п.
Іо. п.
2000р.
2001 р.
2002 р
1
2
3
4
5
6=5/3
1. Вироблено валової продукції с/г (в співставних цінах 1996 р) на 1 люд. годину
грн
2,23
2,38
2,07
0,93
в т. ч.
а) рослинництві
грн
3,23
3,87
2,96
0,92
б) тваринництві
грн
1,69
1,99
1,53
0,91
2. Оплата 1 люд. — год. В с/г підприємства
грн
0,80
0,83
1,04
1,30
в т. ч.
а) рослинництві
грн
0,88
0,92
1, 19
1,35
б) тваринництві
грн
0,72
0,75
0,89
1,24
3. Коефіцієнт співвідношення індекса продуктивності праці і індексу його оплати (1гр.6/2гр.6)
Х
Х
Х
0,72
в т. ч.:
а) в рослинництві (1а гр6/2а гр.6)
Х
Х
Х
0,68
б) в тваринництві (1б гр.6/2б гр.6)
Х
Х
Х
0,73
Аналізуючи таблицю 2.5 4, ми бачимо, що коефіцієнт співвідношення індексу продуктивності праці і індексу її оплати становить 0,72 в т. ч. в рослинництві – 0,68, в тваринництві – 0,73. Це свідчить про те, що на підприємстві створюються умови для підвищення собівартості і зменшення прибутку.
2.6 Розвиток галузей рослинництва та тваринництва. Рослинництво – одна з основних галузей сільського господарства, що пов'язана з обробкою землі і вирощуванням сільськогосподарських рослин. Воно забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, легку, харчову і переробну промисловість – сировиною. Питома вага продукції рослинництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 45%. Рослинництво є комплексною галуззю, яка поділяється на рільництво, овочівництво, луківництво, плодівництво, тощо. Всередині кожної з цих галузей виділяють групи однорідних культур і окремі культури.
Склад і динаміку розвитку галузі рослинництва характеризують показники виробництва валової продукції рослинництва в співставних цінах, валових зборів сільськогосподарських культур в натуральному виразі, розмір посівної площі та урожайність.
Таблиця 2.6 1.
ОБ`ЄМ ВИРОБНИЦТВА ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА
Показники
Один. вимір.
Роки
2002 р
в% до
2001 р
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
Валова продукція рослинництва (в співставних цінах 1996 р)
тис. грн
313,7
285,6
261,3
83,3
Об’єм виробництва валової продукції рослинництва в ДГ «Комунар» наведено в таблиці 2.6 1. З даних цієї таблиці ми бачимо, що валова продукція рослинництва в 2002р. склала 261,3 тис. грн., це на 24,3 тис. грн. менше ніж у 2000р і на 52,4 тис. грн., або на 16,7% менше, ніж у 2000р…
Важливим показниками, які характеризують склад і динаміку розвитку галузі рослинництва є показники розмірів і структури посівних площ (табл.2.6 2).

Таблиця 2.6 2.
РОЗМІР І СТРУКТУРА ПОСІВНИХ ПЛОЩ
Показники
Площа, га
Структура,%
2002 р
в% до
2001 р
2000
2001
2002
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
7
8
1. Зернові — всього
485
385
445
33,5
27,7
29,7
107,2
в т. ч.: озимі зернові
325
250
275
22,4
18,0
18,3
101,7
ярові зернові
140
115
158
9,7
8,3
10,6
127,7
зернобобові
20
20
12
1,4
1,4
0,8
57,1
кукурудза на зерно







2. Технічні — всього
67
140
90
4,7
10,0
6,1
61,0
в т. ч: цукрові буряки







соняшник на зерно
67
140
90
4,7
10,0
6,1
61,0
3. Кормові — всього
703
702
718
48,3
50,2
47,8
95,2
в т. ч.: кормові корнеплоди
15
20
20
1,0
1,4
1,3
92,9
кукурудза на силос і з/к
268
165
250
18,4
11,8
16,5
139,8
багаторічні трави
295
325
288
20,3
23,3
19,2
82,4
однорічні трави
120
65
160
8,2
4,7
10,4
221,3
Овочі відкритого грунту
7
4
6
0,4
0,3
0,4
133,3
4. Всього посівів
1424
1445
1374
86,7
87,9
83,6
95,1
Пари
219
198
269
13,3
12,1
16,4
135,5
Всього ріллі
1643
1643
1643
100
100
100
100
Аналізуючи таблицю 2.6 2. ми бачимо, що за останні три роки загальна площа посівів постійно змінювалась. Найбільша площа була засіяна у 2001р. – 1445 га., а найменша у 2002р. – 1374 га. Найбільшу питому вагу в структурі посіву сільськогосподарських культур в господарстві на протязі трьох років займають зернові і кормові культури. Так у 2002р. в загальній структурі посіву зернові займали 29,7%, а кормові – 47,8%; інша площа була засіяна технічними (6,1%), овочевими культурами (0,4%). Згідно агротехнічних вимог на території Харківської області питома вага зернових в структурі повинна займати 50-60%, якщо ж менше, то це – негативне явище. Зернобобових повинно бути не менше 3%; соняшнику – не більше 10% площі посівів; під кормовими культурами повинно бути приблизно 30% всіх посівів; під кукурудзою на силос і зелений корм – від 7% до 12%; однорічні можуть займати 3-6% ріллі, а багаторічні – 45-50%. Отже, розмір і структура посівних площ у нашому господарстві не тільки не відповідають агротехнічним вимогам, а й суперечать системі сівозмін.
В 2002 р. в господарстві з 1643 га рілля було зайнято під культурами 1374 га, 269 га було зайнято парами. Отже площі під парами становили 16% рілля. Якшо урахувати те, що технічні культури складають майже 6% рілля, то в господарстві пари займають на 10% більше, ніж потрібно. Площа під парами не повинна перевищувати площі технічних культур в Харківській області. Площі під багаторічними травами в 2002 р. склали усього 17,5% в складі засіяних площ, а в кормовій групі на них припадало 40%. В той час по існуючим рекомендаціям багаторічні трави в складі кормової групи повинні займати 45-50%.
Урожайність сільськогосподарських культур є головним фактором, який визначає об'єм виробництва продукції рослинництва. Розглянемо в таблиці 2.6 3 показники урожайності і валового збору сільськогосподарських культур на підприємстві за останні п'ять років.
Аналізуючи таблицю 2.6 3., ми бачимо, що за 2000-2002 роки урожайність по різним видам сільськогосподарських культур постійно коливалась. Так по зерновим культурам найвищий показник урожайності спостерігався в 2001р – 31,2 ц/га. В інші роки показник урожайності зернових був низький: у 2000р – 20.9 ц/га, у 2002р. — 20,4 ц/га
Що стосується валового збору зернових, то тут найвищий показник був у 2001 році – 11377 ц. Цей показник був отриманий завдяки відносно високої урожайності у цьому році, так як площа посіву у порівнянні з іншими роками була невеликою. Найнижчий показник валового збору зернових був отриманий у 2002р. – 9090 ц. Це відбулося завдяки найменшій урожайності в цьому році.
Що стосується інших культур, то слід відмітити різке збільшення урожайності кормових коренеплодів за останні 2 роки, особливо в 2001р. – 158,5 ц/га. В 2001 р. також була найвища урожайність овочем – 49,8 ц/га та найбільший валовий збір соняшника завдяки збільшенню посівної площі. З негативних показників слід відмітити зменшення урожайності у 2002р. озимих зернових до 20,9 ц/га і ярових до 14,0 ц/га. Зменшенню урожайності сільськогосподарських культур в останній рік сприяли несприятливі погодні умови, зокрема недостаток вологи.
Таблиця 2.6 3.
УРОЖАЙНІСТЬ І ВАЛОВИЙ ЗБІР СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
КУЛЬТУР
Показники
Урожайність
ц/га
Валовий збір, ц
2002р
в% до
2001 р
2000
2001
2002
2000
2001
2002
1
2
3
4
5
6
7
8
1. Зернові — всього
20,9
31,2
20,4
9710
11377
9090
79,9
в т. ч.: озимі зернові
22,1
37,0
20,9
4753
8113
4177
51,5
ярові зернові
19,0
23,4
14,0
1674
1636
1540
94,1
зернобобові
15,5
19,4
10,3
361
388
124
32,0
кукурудза на зерно







2. Цукрові буряки







3. Соняшник
15,3
8,3
10,7
1025
1156
959
83,0
 Овочі відкритого грунту
28,6
49,8
44,7
196
199
233
117,1
 Плоди та ягідники
1,4
0,3
0,5
64
15
23
153,3
4. Кормові корнеплоди
100,3
158,5
150,0
2005
3169
2250
71,0
5. Кукурудза на силос і з/к
91,6
76,2
79,8
24538
12570
19950
156,5
6. Багаторічні трави:
 - на сіно
35,1
30,2
34,7
3155
4987
4168
83,6
 - на зелений корм
95,4
61,7
87,2
16700
9250
13306
143,8
7. Однорічні трави:
— на сіно







-на зелений корм
99,2
73,7
91,9
4963
4794
5978
124,7
    продолжение
--PAGE_BREAK--


    продолжение
--PAGE_BREAK--
    продолжение
--PAGE_BREAK--

    продолжение
--PAGE_BREAK--Таблиця 3.2.1
ДИНАМІКА РОЗЦІНОК ЗА ОДИНИЦЮ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА
Показники
Роки
2002р. в% до 2000р.
2000
2001
2002
літо
зима
літо
зима
літо
зима
літо
зима
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Розцінки за 1ц молока
 - доярки
2,55
4,45
3,35
5,65
3,40
5,80
133,3
130,3
 - скотарі
0,52
0,75
0,54
0,92
0,62
0,95
119,2
126,7
1
2
3
4
5
6
7
8
9
 - механізатори
0,74
1,06
0,82
1,18
0,84
1,25
113,5
117,9
Середня заробітна плата:
 - доярки
185
190
210
113,5
 - скотарі
146
165
173
118,5
 - механізатори
150
173
180
120,0
Аналізуючи дані табл.3.2.1., бачимо, що розцінки за 1 ц молока у доярок підвищилися. Також підвищилися розцінки у скотарів і механізаторів. Середня заробітна плата в 2002р. у порівнянні з 2000р. у доярок підвищилася на 13,5% і склала 210 грн, у скотарів підвищилася на 18,5% і склала 173 грн, у механізаторів зросла на 20,0% і склала 180 грн на місяць.
До залишкового розрахунку за кінцеві результати роботи членам трудових колективів видають аванс. Він незначно диференціюється між окремими працівниками. Доплата за продукцію розподіляється між працівниками колективу пропорційно нарахованому авансу з урахуванням коефіцієнта трудової участі Після завершення виробничого циклу з робітниками здійснюється остаточний розрахунок за фактично отриману продукцію.
3.3 Економічна ефективність виробництва молока Економічна ефективність виробництва молока характеризується системою показників, основними з який є надій молока на одну корову, вихід телят на 100 корів, витрату кормів на 1ц молока, витрати праці на 1ц продукції (трудомісткість), собівартість одиниці продукції, прибуток від реалізації молока і рівень рентабельності виробництва.
Економічна ефективність виробництва молока, його якість залежать від породних і індивідуальних спадкоємних особливостей корів. Для їхнього визначення проводять бонитировку. Під бонитировкой розуміють визначення племінної цінності тварин шляхом оцінки їхній з комплексу ознак і призначення на подальше використання.
Визначення економічної ефективності виробництва молока здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні властивості цих галузей. Це визначення приведено у таблиці 3.3.1
Таблиця 3.3.1
ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА МОЛОКА ДГ ”КОМУНАР”
Показники
Молоко
2002р. в% до 2001р.
2000
2001
2002
2002
1
2
3
4
5
1. Надії молока від 1 корови, кг
1470
1440
1460
101,4
3. Трудоємкість, люд. — год/ц
17,8
19,4
18,9
97,4
4. Затрати кормів, ц к. од. /ц
2, 20
2,62
2,49
95,0
5. Повна собівартість1ц, грн
68,39
82,82
97,00
117,1
6. Ціна реалізації 1 ц, грн
51,77
66,37
68,85
103,7
7. Прибуток (+), збиток(-)
а) на 1 ц, грн (6-5)
-16,62
-16,45
-28,16

б) на 1 гол, грн (1/100*7а)
-244,31
-236,88
-411,14

8. Рівень товарності,%
74,0
81,5
85,03
104,3
9. Рівень рентабельності,((7а/5) *100)
-24,30
-19,86
-29,03

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити загальний висновок, що при досягнутому рівні продуктивності худоби, високій собівартості продукції і існуючому рівні цін в господарстві виробництво молока є нерентабельним, що завдає великих збитків підприємству і має суттєвий негативний вплив на його фінансовий стан.
Для підвищення економічної ефективності галузі необхідна інтенсифікація. Більшість економістів-аграрників розуміють під інтенсифікацією форму розширеного відтворення, при якій на основі додаткових вкладень відбувається збільшення виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному підвищенні його економічної ефективності. У силу цього інтенсифікація тваринництва повинна характеризуватися додатковими вкладеннями. Одним з основних показників рівня інтенсивності в скотарстві є витрата кормів на одну корову. Як правило, господарства з більш інтенсивним рівнем годівлі вкладають більше засобів у розрахунку на одну корову й одержують більш високу їхню продуктивність. Інтенсифікацію галузі молочного скотарства варто починати зі зміцнення й удосконалювання кормової бази. Мається на увазі поліпшення якісного складу раціонів, забезпечення їх повноцінним перетравлюваним протеїном, мінеральними речовинами і мікроелементами. Однак ріст економічної ефективності спостерігається не при всякім підвищенні рівня годівлі, а тільки в тих випадках, коли ріст продуктивності худоби значно випереджає додаткова витрата кормів
Важливий показник ефективності використання кормів-оплата їхньою продукцією. Весь корм, згодований тварині понад підтримуючий, йде на підвищення продуктивності (продуктивний корм). Чим вище рівень годівлі, тим краще оплата корму продукцією, якщо інші фактори не лімітують цей процес. Таким чином, перерозподіл витрат між підтримуючим і продуктивним кормом убік збільшення останнього – найбільш ефективний вид економії у тваринництві, й навпаки, будь-яке скорочення раціону йде за рахунок його продуктивної частини. Крім того, абсолютні витрати корму в розрахунку на одиницю продукції в зв'язку з підвищенням рівня і якості годівлі, а також з ростом продуктивності знижуються.
Рівень інтенсивності скотарства характеризується також таким загальним економічним показником, як величина витрат у вартісній формі в розрахунку на одну корову. Збільшення витрат, як правило, дозволяє збільшити споживання ресурсів і інших факторів виробництва, що роблять найбільш істотним вплив на рівень молочної продуктивності. Однак приріст продукції в грошовому вираженні повинний випереджати величину витрат, що обумовили цей процес. Інакше кажучи, даний процес повинний забезпечувати зниження собівартості виробництва одиниці продукції. У цьому випадку процес інтенсифікації буде супроводжуватися ростом економічної ефективності.
Розмір і структуру затрат на виробництво 1 ц молока розглянемо у таблиці 3.3.2
Таблиця 3.3.2
РОЗМІР І СТРУКТУРА ЗАТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО 1 Ц МОЛОКА
Елементи і статті затрат
Розмір, тис. грн.
Структура,%
Відхилення в%2002р. до 2000р.
2000р.
2002р.
2000р.
2002р.
розмір
структ.
1
2
3
4
5
6
7
1. Оплата праці з відрахуванням на соц. заходи
174,8
216,0
20,47
24,12
123,6
117,8
2. Матеріальні затрати
476,35
490,6
55,79
54,77
102,9
98,2
В т. ч.: — корма
359,25
351,2
42,08
39,21
97,8
93,2
 - підстилка
0,5
0,5
0,06
0,06
100
100
 - нафтопродукти
54,7
53,1
6,41
5,93
97,1
92,5
 - електроенергія
33,5
59,5
3,92
6,64
177,6
169,4
 - матеріали для ремонту
21,9
20,3
2,57
2,27
92,7
88,3
Оплата послуг і робіт, що виконані сторонніми організаціями, та ін. матеріальні затрати
6,5
6,0
0,76
0,67
92,3
88,2
3. Амортизація
199,1
188,2
23,32
21,01
94,5
90,1
4. Інші затрати
3,55
0,9
0,42
0,1
25,4
23,8
 Всього затрат
853,8
895,7
100
100
104,9
100
Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що елементи та статті затрат в 2002р. збільшили свої розміри, крім кормів. В структурі затрат на виробництво 1 ц молока найбільшу питому вагу займають оплата праці та відрахування на соціальні заходи (24,12%) та корми (39,21%).
Рівень інтенсивності молочного скотарства тісно зв'язаний із сезонністю виробництва молока. Чим менше виявляється сезонність, тим інтенсивніше працює галузь. Усунення різко вираженої сезонності надходження молока протягом року є одним з важливих резервів збільшення виробництва молока в країні. Сезонність у закупівлях молока породжує додаткові вкладення в збільшення потужностей молочних заводів у розрахунку на безперебійне приймання молока в період максимального надходження, знижує рівень використання основних фондів промисловості. Рівномірне одержання молока протягом року досягається гарною годівлею корів, змістом їх у сприятливих приміщеннях і правильній організації отелень по місяцях року. При екстенсивному молочному скотарстві різниця між виробництвом молока в літні і зимові місяці дуже значна. Основна кількість молока одержують у літній період. Узимку в таких господарствах відчувається недолік кормів і приходиться забезпечувати корів підтримуючим кормом до нового пасовищного сезону.
Сезонність виробництва молока в основному залежить від двох факторів: розподілу отелень і організації годівлі корів. Для рівномірного одержання продукції протягом року отелення рекомендується проводити в основному в осінньо-зимовий період. Корови, в цей час, мають більш високу продуктивність. збільшується середня жирність молока. Перші місяці їхньої лактації проходять узимку. Повноцінна годівля, гарний зміст забезпечують високу молочну продуктивність корів у ці місяці. В останні місяці лактації, коли в зв'язку з тільністю продуктивність звичайно значно знижується, корови переходять на пасовища і тому зберігають високі удої (стимулююча дія зелених
кормів). У корів, отелившихся у весняно-літній період, перші місяці лактації проходять під час пасовищного змісту, і в цей час вони дають найбільшу кількість молока. До кінця лактації, коли корова одержує стійлові корми, спостерігається різке падіння продуктивності. У результаті удої за лактацію в цьому випадку виявляються набагато нижче, ніж у корів, що отелилися в осінньо-зимовий період. Переклад корів на цілорічні отелення зі зрушенням на осінньо-зимовий період благотворно відбивається на розвитку молодняку. Телята, що народилися в осінньо-зимовий період, більш міцні. Вони при повноцінній годівлі добре розвиваються. Післямолочний період їхнього вигодовування збігається з пасовищним змістом, що забезпечує повноцінне харчування й одержання високих приростів живої маси. Скотарство — одна із самих трудомістких галузей сільськогосподарського виробництва. Рівень продуктивності праці в цій галузі залежить головним чином від навантаження на працівника ферми і рівня продуктивності тварин. Норма закріплення тварин за працівниками молочних ферм встановлюється в залежності від рівня механізації основних технологічних процесів, прийнятої технології змісту худоби, організації праці і ряду інших факторів. Одне з важливих умов підвищення продуктивності праці в галузі – упровадження комплексної механізації з використанням новітньої техніки. Слід особливо зазначити, що на економічну ефективність галузі істотно впливає технологія виробництва. У молочному скотарстві прогресивною є поточно-цехова технологія. Вона базується на роздільно-груповому змісті корів з обліком їхнього фізіологічного стану і продуктивності. Череда по фізіологічному стані групують у чотири цехи, у які по черзі надходять корови на певний строк: цех сухостійних корів (підготовка корів до отелення) – 50-60 днів; цех отелення (корови надходять за 8-10 днів до очікуваного отелення) – 25 днів; цех роздою і запліднення – до 90 днів; цех виробництва молока (корови надходять після роздою і запліднення) – близько 200 днів. На невеликих і середніх фермах доцільно використаний, трьох цеховий варіант потокової системи виробництва молока. В цьому випадку цехи роздою і запліднення і виробничий поєднують, корів після отелення на весь період лактації закріплюють за оператором машинного доїння.
Підвищити ефективність відгодівлі худоби можна шляхом міжпородного схрещування. Так, фермери в західних країнах прагнуть вибраковуваних молочних корів осеменяти насінням биків м'ясних порід. У результаті ефекту гетерозису м'ясна продуктивність підвищується на 15-20%, повніше використовується біологічний потенціал маткової череди. Найважливіше значення в підвищенні економічної ефективності скотарства мають удосконалювання економічного механізму функціонування сільськогосподарських товаровиробників застосування прогресивних форм організації виробництва.

4. Маркетингова діяльність підприємства та аналіз виконання бізнес-планів 4.1 Маркетингова діяльність підприємства Маркетинг відіграє важливу роль у господарській діяльності підприємства. Маркетинг – процес планування і керування реалізацією концепції, ціноутворення, просування і розподілу ідей товарів і послуг для обміну, що забезпечує досягнення цілей споживачів і організацій.
Маркетингової служби в ДГ „Комунар” не існує. Однак планово-економічний відділ частково виконує функції маркетингу в господарстві. Він займається розробкою маркетингової стратегії, вирішує питання дизайну, розширення асортименту, визначає цінову політику, розробляє заходи, щодо удосконалення товаропросування, аналізує ринок. До основних каналів реалізації продукції відносять: переробні підприємства, а зокрема, Роганський міськмолокозавод, Комаровський молокозавод, посередницька фірма: АТ «Утківка», міські ринки, робітники підприємства та населення.
Комерційна діяльність господарства націлена на обласний ринок, де воно пропонує такі сільськогосподарські продукти, як пшениця, жито, соняшник, молоко, м'ясо. Взагалі, підприємство використовує метод прямого продажу продукції споживачеві. Частина продукції продається по безготівковому розрахунку, частина реалізується за готівку. Гроші від продажу по безготівковому розрахунку, як правило надходять на розрахунковий рахунок господарства через три дні після поставки продукції. Для стимулювання збуту своєї продукції господарство деяким покупцям доставляє продукцію за власний рахунок.
У майбутньому, при виході підприємства з кризового стану буде розроблятися проект створення маркетингового підрозділу. До складу його планується включити 4 чоловіка. Річний фонд оплати відділу буде складати приблизно 25000 грн. Планується, що додатковий прибуток, отриманий підприємством завдяки маркетинговій службі становить 143500 грн. на рік.
4.2 Виконання бізнес-планів У сучасній практиці планування на підприємстві чільне місце займає бізнес-план. Його поява пов'язана зі зміною економічних умов функціонування підприємств в Україні за останнє десятиріччя. Необхідність у підготовці такого документа обумовлена потребою в розкритті всіх сторін будь-якої започаткованої справи. Бізнес-план — це інструмент втілення підприємницької ідей за допомогою якого господар може якомога ефективніше спланувати діяльність свого підприємства на кілька років та, за необхідності, обґрунтувати доцільність використання залучених додаткових фінансових ресурсів.
В таблиці 4.2.1 розглянемо виконання плану по виробництву, продукції рослинництва.
Таблиця 4.2.1
Виконання плаву виробництва продукції рослинництва в ДГ „Комунар” за 2002 рік.
Культури
Площа посіву, га
Урожайність, ц/га
Валовий збір, ц
Валовий збір
фактично в% до плану
план
факт
план
факт
план
факт
1
2
3
4
5
6
7
8
1. Зернові всього
513
445
29,2
20,4
12928
9090
70,3
В т. ч. озимі зернові
345
275
27,8
20,9
9591
4177
43,6
з них: пшениця
369
268
28
22,1
10332
5923
57,3
 - ярові зернові
155
158
20,5
14,0
3178
1540
48,5
з них: ячмінь
55
67
22
19
1210
1273
105,2
гречка
22
22
14
14
308
308
100
овес
7
7
19,3
30,4
135
212,8
157,6
горох
12
12
13,2
10,3
158
124
78,5
2. Технічні всього
95
90
х
х
х
х
х
В т. ч. соняшник
90
90
9,5
10,7
855
959
112,2
цукровий буряк







3. Овочі відкритого грунту
8
6
63,4
44,7
507
233
45,9
5. Кормові всього
778
718
х
х
х
х
х
В т. ч. кукурудза на силос і з. к.
267
250
78,1
79,8
20853
19950
95,7
Кормові коренеплоди
29
20
156
150
4526
2250
49,7
 - Однорічні трави всього
190
160
х
х
х
х
х
В т. ч. на сіно







на зелену масу
172
160
110
91,9
18920
14704
77,7
 - багаторічні трави всього
318
288
х
х
х
х
х
В т. ч. на сіно
133
122
37
34,7
4921
4168
84,7
На зелену масу
185
166
92,6
87,2
17131
14475
84,5
Всього посівів
1548
1374
х
х
х
х
х
Чисті пари
95
269
х
х
х
х
х
Плота ріллі
1643
1643
х
х
х
х
х


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.