--PAGE_BREAK--Особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю
Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.
Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Відступлення частки (її частини) у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.
При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством.
У цьому разі воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім
особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.
Оплата вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю
При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у
статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Правонаступники (спадкоємці) учасника товариства з обмеженою відповідальністю
При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.
Строк набрання чинності рішенням про зменшення статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю
Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про зменшення його статутного фонду набирає чинності не раніш як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.
Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю
Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов'язаннях не допускається.
При недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника.
Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.
Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
Збори учасників товариства обирають голову товариства.
Компетенція зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю
До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить:
а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;
б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
в) виключення учасника з товариства.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
Порядок прийняття рішень зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю
Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.
Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.
У випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. У цьому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняте рішення.
Голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства.
На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.
Періодичність скликання зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Позачергові збори
Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.
Позачергові збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного фонду.
Збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.
Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників.
Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.
Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.
Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю
Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.
Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.
Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.
Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.
Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.
Виключення з товариства з обмеженою відповідальністю
Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
2. Основні фонди підприємства 2.1.Склад, структура і показники руху У процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:
- робоча сила;
- засоби праці;
- предмети праці;
Засоби праці і предмети праці утворюють засоби виробництва.
Засоби праці являють собою частину засобів виробництва, які беруть участь у створенні продукту протягом кількох виробничих циклів. При цьому за один виробничий цикл вони втрачають лише частину своєї вартості, зберігаючи свою споживчу вартість та натуральну форму.
Предмети праці, на відміну від засобів праці, витрачаються повністю за один цикл. При цьому вони переносять усю свою вартість на створений продукт і змінюють свою натуральну форму.
Засоби праці і предмети праці є виробничим змістом виробничих фондів. Засоби праці знаходять своє вираження в основних фондах підприємства, а предмети праці – в оборотних фондах. Але засоби праці і предмети праці стають виробничими фондами лише тоді, коли вони беруть участь у створенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці, а виробничі фонди – з основних та оборотних фондів.
Основні фонди являють собою частину виробничих фондів у вигляді сукупних засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і властивості, а також переносячи свою вартість на вартість готового продукту частинами, у міру спрацювання.
Структура виробничих фондів підприємства.
Рис. 1. Структура основних фондів підприємства.
Отже, основні фонди підприємства поділяються на дві групи:
- основні виробничі фонди;
- основні фонди невиробничого призначення.
До основних фондів невиробничого призначення належать фонди, які не беруть участь в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. До них відносять:
- житлові будинки
- культурно-побутові об’єкти
- комунальні споруди
- будинки медичного призначення
- багаторічні насадження
Усі ці приміщення, будинки тощо є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли вони перебувають на балансі підприємства і саме підприємство забезпечує їх утримування, експлуатацію і проведення.
До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95-98% загальної вартості основних фондів підприємства.
Основні виробничі фонди (засоби) в залежності від їх функцій в процесі виробництва, а також однотипності технічних характеристик в статистичному і бухгалтерському обліку діляться на наступні групи:
1. Земельні ділянки.
2. Капітальні витрати на покращення земель.
3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
4. Машини та обладнання.
5. Транспортні засоби.
6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
7. Робоча і продуктивна худоба.
продолжение
--PAGE_BREAK--8. Багаторічні насадження.
9. Інші основні засоби
Будівлі, у яких розміщені цехи, майстерні, склади, адміністративні корпуси та ін.
Споруди, до яких належать мости, естакади, шляхи, шляхові споруди і споруди для зберігання сировини, заправне устаткування, водонапірні башти та ін.
Передавальні пристрої (електромережі, лінії електропередач, сигналізація, система зв’язку, водопроводи, газопроводи виробничого призначення тощо).
Силові машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, механізми, вимірне та регульоване устаткування та ін.).
Транспортні засоби, до яких належать рухомий склад, тягачі, контейнери, платформи, вагони тощо.
Інструменти, термін використання яких більше від одного року, а вартість регулюється законодавчо кількістю неоподаткованих мінімумів.
Виробничий інвентар (пристосування. Підставки, шафи для зберігання продукції та ін.).
Господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп’ютери для проведення звітності та обліку).
Співвідношення перерахованих дев’яти груп основних виробничих фондів в їх загальній вартості називають технологічною структурою або видовою структурою. Структура різна для підприємств різних галузей промисловості, рівня технологічної озброєності виробництва, географічного положення.
За роллю у виробничому процесі основні виробничі фонди ділять також на: активну і пасивну частину. Активна частина приймає безпосередню участь у виробничому процесі і визначає рівень технічної озброєності праці. Пасивна частина створює умови для виробничого процесу, непрямо бере участь у виробничому процесі.
Розподіл основних виробничих фондів на активну і пасивну частини неоднозначне і залежить, перш за все, від галузевої приналежності підприємства. Основні фонди, окрім приведеної класифікації можуть також поділятися на такі групи (ознакам):
1. За приналежністю: власні і орендовані.
2. По тривалості строку використання.
3. По використанню в процесі виробництва (діючі, які находяться в запасі, а також ті, що знаходяться на консервації).
Таблиця 1.
Рух основних фондів характеризують наступні показники:
1. Коефіцієнт надходження:
2. Коефіцієнт оновлення: його ми розрахувати не можемо, тому що не достатньо вихідних даних.
3. Коефіцієнт вибуття:
4. Коефіцієнт ліквідації: його ми розрахувати не можемо, тому що не достатньо вихідних даних.
Стан основних фондів характеризують наступні показники:
1. Коефіцієнт придатності визначається відношенням залишкової вартості до початкової:
2. Коефіцієнт зносу:
На даному підприємстві вибуття перевищує надходження основних засобів, що здійснює негативний вплив на діяльність підприємства.
Визначення середньорічної вартості основних фондів.
Наявність основних фондів в цілому і за окремими групами визначаються на дату (моментні показники наявності) і як середні за визначений період часу (інтервальні показники наявності).
Моментні показники знаходяться в облікових регістрах підприємства і бухгалтерській звітності, а також у статистичній звітності.
Інтервальні показники наводяться в статистичній звітності підприємства, а також у пояснюючих записках до звітності підприємства.
Інтервальні показники чи середні за період часу показники розраховуються різноманітними статистичними методами. Так середньорічна вартість основних фондів може бути розрахована декількома методами.
1. За балансовою формулою:
де Фпр — вартість ОВФ на початок року по первинній вартості, Фнад — вартість ОВФ, що надійшли на протязі року, Мнад — число місяців перебування нових фондів на балансі підприємства, в експлуатації, не рахуючи місяця надходження, Фвиб — вартість ОВФ, що вибули на протязі року, Мвиб — число місяців на протязі яких ОФ не знаходилися на балансі підприємства.
2. За формулою середньої хронологічної:
Ця формула використовується, коли є дані про наявність основних засобів на початок кожного місяця, у випадку відсутності таких даних використовують баланси підприємств (4 баланси за рік). При цьому застосовують наступну похідну формулу:
3. Формула середньої арифметичної, але вона не дозволяє отримати досить точні результати:
4. Формула середньої арифметичної зваженої:
Фі – вартість основних фондів, які перебувають на балансі підприємства і є незмінними на протязі періоду часу Мкі – час перебування ОФ в незмінній вартості.
Проведу розрахунок середньорічної вартості основних засобів за допомогою балансової формули, використавши вихідні дані додатку 3:
Таблиця 2.
2.2. Показники використання основних виробничих фондів підприємства Ефективність використання основних фондів характеризує система показників, яка включає в себе систему узагальнюючих і часткових показників. Узагальнюючі показники будуються на основі співставлення об’ємів виробленої продукції або прибутку і сукупності використовуваних основних фондів за визначений період часу.
Таблиця 3.
Вихідні дані для розрахунку:
Фондовіддачу розраховуємо за формулою:
Характеризує об’єм продукції, який приходиться на 1 грн. основних фондів. Збільшення показника фондовіддачі рівносильно розширенню виробництва без додаткових витрат на придбання основних фондів.
Фондоємкість:
Характеризує потребу в основних фондах підприємства на одиницю вартості виготовленої продукції.
Фондорентабельність:
Показує скільки прибутку отримано в середньому з кожної гривні основних фондів підприємства.
Часткові показники:
Коефіцієнт змінності — розраховується на підприємствах по групах однотипних станків, обладнання, машин. Коефіцієнт змінності визначається відношенням загальної кількості машиночасів чи машинозмін фактично відпрацьованих у всіх змінах машинами чи обладнанням даного типу до планового фонду робочого часу за аналізований період.
Фондоозброєність праці
Ф – середньорічна вартість основних фондів
Чробочих – середньоспискова чисельність робочих
Відображає вартість основних виробничих фондів, які приходяться на одного робітника.
Результати розрахунків показників представлені у таблиці.
Таблиця 4
Показники ефективності використання основних виробничих фондів
Отримавши результати зробимо наступні висновки: порівнюючи показники використання ОФ в базовому та звітному роках можна зробити висновок, що основні фонди в звітному році використовувалися краще, так, як показник фондовіддачі в звітному році вищий, ніж в базовому; відповідно показник фондоємкості в звітному році менший чим в базовому. Але показник фондоозброєності робочих в звітному році знизився порівняно з базовим.
2.3. Визначення амортизаційних відрахувань, аналіз діючих методів нарахування амортизації Засоби на просте відтворення основних фондів накопичуються за рахунок амортизаційних відрахувань.
Амортизація основних фондів — це поступове відшкодування витрат власників підприємства на придбання чи введення в експлуатацію основних фондів в межах норм амортизаційних відрахувань шляхом поступового віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства.
Амортизація — це систематичне розподілення амортизованої вартості на протязі корисного строку використання.
Об’єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом корисного строку використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні корисного строку використання враховують:
1. Очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;
2. Фізичний та моральний знос, що передбачається;
3. правові або подібні обмеження, щодо строків використання об’єкта та інші фактори.
Величина амортизаційних відрахувань визначається за допомогою норми амортизаційних відрахувань. На практиці бувають: річні, квартальні, місячні норми. Норма амортизаційних відрахувань може бути виражена у відсотках або долях одиниці.
В економічній практиці інших країн використовують чотири основних методи нарахування амортизації.
Застосуємо деякі з цих методів для розрахунку амортизаційних відрахувань на прикладі (згідно варіанту вихідних даних). Розглянемо ці методи.
Первинна вартість
34703
Кількість років експлуатації
7
Ліквідаційна вартість, Грн
107
Метод рівномірного прямолінійного нарахування амортизації — амортизація нараховується і списується рівними щорічними (щоквартальними, щомісячними) на протязі всього строку служби об’єкта.
При застосуванні даного методу припускається, що об’єкт зношується рівномірно на протязі всього строку служби. На практиці, як відомо, рівномірно зношуються лише будинки, споруди, передавальні пристрої.
На протязі всіх 7 років річна сума амортизаційних відрахувань однакова, накопичений знос збільшується рівномірно, залишкова вартість рівномірно зменшується, доки не досягне ліквідаційної вартості.
Таблиця 5
2. Прискореної амортизації — його ідея полягає в тому, що в перші роки експлуатації об’єкта основних засобів нараховується амортизація в підвищеному розмірі, а потім цей розмір зменшується по мірі збільшення строку використання об’єкта. Цей метод має багато різновидів. З 1.01.2000 року в економіці України для цілей бухгалтерського обліку дозволяється використовувати метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод.
Різновиди:
А) Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первинну вартість.
Норма амортизації завжди відноситься до залишкової вартості попереднього року. Сума амортизації найбільша у перший рік та зменшується з року в рік. Сума амортизації в останній рік обмежена сумою, необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної.
Таблиця 6.
продолжение
--PAGE_BREAK--