Аналіз доходів і витрат автотранспортного підприємства

--PAGE_BREAK--Як бачимо з табл.1.2, з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції — 87,1 % торік, 41,5 % у звітному 2005 році. Значну частку становлять матеріальні витрати. Так, торік вони дорівнювали 1,9 %, а у звітному зросли до 22,7.
Дані таблиці показують, що найбільшу частку відрахувань становлять податок на додану вартість (9,2 % і 6,3 %). У звітному році збільшилась також і сума витрат по відсотках за користування банківськими кредитами — до 2,2 % проти 0,1 % торік.
Виходячи з наявних доходів і витрат прибуток підприємства має склад, показаний в табл. 1.3.
Таблиця 1.3 Аналіз прибутку ТОВ “ДАР” за період 2004-2005рр., тис. грн.
Показник
За минулий рік
2004р.
За звітний рік
2005р.
Відхилення 1. Прибуток від реалізації  продукції (валовий дохід)
36091,1
1160,8
-34930,3
2. Прибуток від операційної діяльності
-9,8
-1,9
+7,9
3. Прибуток від звичайної діяльності
-22,5
-28,8
+6,3
4.Усього прибутку до оподаткування (ряд.1+ряд.2 + ряд 3 )
36058,8
1130,1
-34928,7
5. Податок на прибуток (25 %)
26,0
—
-26,0
6.Усього прибутку від звичайної діяльності (ряд.4- ряд. 5)
36032,8
1130,1
-34902,7
7. Прибуток від надзвичайних подій
—
—
—
8. Податки на прибуток від надзвичайних подій
—
—
—
9. Чистий прибуток (ряд.6 — ряд. 7)
36032,8
1130,1
-34902,7
Дані таблиці показують, що найбільшу абсолютну суму має прибуток від реалізації продукції (валовий): він зменшився проти минулого року на 34930,3 тис. грн, або на 3,2 %. Прибуток до оподатку­вання теж зменшився на 34928,7 тис. грн. У результаті чистий прибуток у звітному році становив 1130 тис. грн.
Чистий прибуток (ЧП) сформувався в такий спосіб: ЧП— це фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування мінус податок на прибуток від звичайної діяльності, плюс дохід від надзвичайної діяльності, мінус податок на прибуток від надзвичайної діяльності, мінус втрати від надзвичайних подій, плюс зменшення податку на прибуток через збитки від надзвичайних подій.
Загальну структурно-логічну схему формування прибутку підприємства відповідно до сучасних положень і стандартів бух обліку показано на рис. 1.2 у додатку 4.

2. Аналіз доходів автотранспортного підприємства
2.1 Аналіз прибутку від реалізації продукції
Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг).
Пр = Д„-Ср.
Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) та іншими відрахуваннями з доходу (ДІ):
Дч = Др-ПДВ-Ак-Ді.
Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми № 2 і за обліковими даними підприємства.
Вхідні дані для аналізу подано в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1 Аналіз прибутку від реалізації продукції (послуг) на ТОВ “ДАР” за 2004 – 2005 рр., тис. грн.
Показник За планом
За планом на фактично реалізовану продукцію
Звіт за 2005р.
Виручка від реалізації продукції
37140,0
37200,0
1160,8
Собівартість реалізованої продукції
32970,0
33000,0
912,6
Валовий прибуток
300,0
330,0
115,4
За даними табл.2.1.1, план по прибутку не виконано на 184,6 тис.грн (115,4 — 300). Відхилення фактичного прибутку від планового сталося в результаті змін обсягу реалізації, собівартості, структури й асортименту продукції (послуг) та цін на продукцію.
Порівнюючи суму прибутку планову і суму прибутку, розраховану за плановими цінами і плановою собівартістю, але за фактичним обсягом і асортиментом продукції, обчислимо, наскільки вона змінилась унаслідок зміни обсягу й структури реалізованої продукції:
330 — 300 = + 30 тис. грн.
Але щоб визначити вплив тільки обсягу реалізації, треба плановий прибуток помножити на відсоток пере- (недо-)виконання плану обсягу реалізації. Цей відсоток становить 100,2 % (37200/37140*100).
Вплив зміни обсягу реалізації обчислюється: (300*0,2)/100 = +0,6 тис.грн…
Потім визначаємо вплив структурного фактора: від першого результату віднімаємо другий: 30-0,6 = +29,4тис.грн.
Вплив зміни собівартості на суму прибутку розраховуєтеся порівнянням. фактичної суми витрат (перерахованої на фактичний обсяг реалізації продукції) з плановою: 912,6 — 33000 = -32087,4 тис.грн.
Але в нашому прикладі фактична собівартість зменшилась, отже, прибуток зменшився на (- 32087,4) тис. грн.
Вплив зміни цін на прибуток визначається порівнянням фактично отриманої виручки (зменшеної на суму податків на добавлену вартість, акцизів та інших обов'язкових платежів) з виручкою, що перерахована на фактичний обсяг реалізації: 1160,8 — 37200 = -36039,2 тис.грн.
Велике зменшення прибутку за рахунок підвищення цін на продукцію не є результатом неефективної діяльності підприємства, оскільки досягається воно за рахунок зменшення споживачів, тому що ціни встановлюються директивно Міськвиконкомом.
Щоб поглибити аналіз прибутку від реалізації продукції, треба детально вивчити зміни обсягу реалізації, ціни, структури та собівартості для кожного виду продукції.
2.2 Аналіз доходів від цінних паперів
З розвитком ринкових відносин у практиці господарської діяльності підприємств усіх форм власності постійно збільшується обсяг використання цінних паперів. Отже, аналізуючи фінансові результати, особливу увагу треба звернути на доходи від цінних паперів.
Основними видами цінних паперів, що використовуються підприємствами, є акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі.
Акції випускаються підприємствами та багатьма іншими суб'єктами господарювання. Класифікують акції за видами власності — іменні, на пред'явника, прості та привілейовані.
Іменні акції належать власнику, прізвище та ім'я якого зазначається на них. Власниками іменних акцій можуть бути як громадяни, так і підприємства.
Акції на пред'явника не містять вказівок на їхнього власника.
Привілейовані акції мають право першочергового одержання фіксованих дивідендів і участі в розподілі активів підприємства за умови його ліквідації, але не дають права голосу.
Прості акції дають їхнім власникам право голосу, але дивіденди за ними не фіксуються, а виплачуються залежно від розміру прибутку, отже, за невеликого прибутку дивіденди можуть бути незначними, і навпаки.
Облігації випускаються центральними і місцевими державними органами, підприємствами. Власнику в установлений строк обов'язково відшкодовують номінальну вартість облігацій з виплатою фіксованого відсотка.
Ощадні сертифікати — це цінний папір банківських установ. Видаються підприємству або громадянину як свідоцтво про здачу ними певної суми грошей на тимчасове зберігання. Вкладники, мають право на одержання по закінченні цього строку всієї вкладеної суми і відсотків.
Вексель використовується в основному для оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі покупцям як відстрочка обов'язкової виплати за продані товари, надані послуги. За надання відстрочки покупці сплачують заздалегідь визначений відсоток.
Головним фактором пожвавлення ринку цінних паперів, особливо протягом останнього часу, є масова приватизація державних підприємств і переведення їх у акціонерні товариства з випуском акцій. За ринкових умов цінні папери є головним інструментом залучення коштів, без чого розширення виробництва, зростання прибутковості є практично неможливим.
Підприємства — власники цінних паперів одержують певні доходи. У звіті про фінансові результати їх відображують у складі доходів від фінансових операцій. Доходи від фінансових операцій (за мінусом фінансових виплат) формують прибуток від фінансових операцій, коли однією з частин прибутку є прибуток від цінних паперів.
Головним завданням аналізу доходів і витрат є вивчення складу, структури та динаміки цінних паперів та доходів від них.
Аналіз за даною формою може дати багато відомостей не тільки про зміну структури цінних паперів. Так, якщо є високою питома вага векселів, це свідчитиме про збільшений реалізації в кредит, що безпосередньо впливає на сповільнення оборотності оборотних засобів. У грошовому виразі це можна підрахували множенням фактичного сповільнення тривалості обороту (кількість днів) на суму одноденного обороту за реалізацією.
Дохідність акції визначається двома факторами:
Ø   отриманням частини розподіленого прибутку підприємств (дивіденди);
Ø   можливістю продати цінні папери на фондовій біржі за ціною, вищою ніж ціна придбання,
У процесі аналізу визначаються показники: сума і ставка дивідендів (норма).
Рівень дивідендів і курс акції (курсова вартість акції) формуються під впливом багатьох факторів — внутрішніх і зовнішніх.
До внутрішніх факторів відносять зміну чистого прибутку, зміни строків виплати і величини кредитів; до зовнішніх — зміну відсоткової ставки за кредит, зміну співвідношення попиту і пропозиції, стан податкової та амортизаційної політики держави.
Курс акцій (Кд) розраховується як відношення суми дивідендів (åД) до відсоткової ставки (СТ), помноженої на 100.
КА = åД/СТ(%)*100.
Розрахунки курсу акцій за цією формулою мають практичне значення за умов стабільної економіки, за рівноваги попиту і пропозиції акцій.
Але дивіденди не можуть бути достатньо точним критерієм розрахунку курсу акцій. У таких випадках використовують показник чистого прибутку, розрахований на одну акцію. Існує пряма залежність між цими показниками і дивідендами. У процесі аналізу змін (за кілька років) дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку на одну акцію визначаються темпи зростання або зниження цих показників.
2.3 Аналіз резервів збільшення прибутку
Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв :— це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення за­ходів з їх мобілізації.
У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:
Ø   аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;
Ø   організаційний — тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;
Ø   функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.
Резерви збільшення прибутку є можливими:
Ø   за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
Ø   за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
Ø   за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;
Ø   за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.
Розгляньмо деякі з цих напрямків детальніше.
Резерв зростання прибутку (Р30) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:
РЗо = åПпі * DР,
де Ппі — планова сума прибутку на одиницю і-ї продукції;
DР —додатково реалізована.продукція (тис. грн).
Якщо прибуток розраховано на 1 грн продукції, то сума резерву його зростання в результаті збільшення обсягу реалізації визначатиметься за формулою:
РЗо  = (Пфр/Рф )  * DР (рз),
де Пфр — фактичний прибуток від реалізації продукції;
Рф —фактичний обсяг реалізації;
DР (рз)— резерв збільшення реалізації продукції.
Визначити резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації (див. табл. 2.3.1).
Таблиця 2.3.1 Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції (послуг) на ЗАТ “ДАР” за 2005р.
Продукція
Резерви збільшення обсягу реалізації, грн.
Сума прибутку за планом, гри
Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн…
Маршрут № 21
150
10
1,5
Маршрут № 14
230
15
3,45
Маршрут № 8
210
20
4,2
Маршрут № 6
80
30
2,4
Маршрут № 7а
120
45
5,4
Усього
—
—
16,95
Дані таблиці показують, що резерви збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації всіх видів продукції становитимуть 16,95 тис. грн.
Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і; матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.
Кількісна величина резервів визначається порівнянням досягнутого рівня з нормативною величиною:
åС(рз) = Сlі - Cnі,
де åС(рз)  — резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;
Сlі  — фактична величина використаного і-го виду ресурсу;
Cnі — нормативна величина використаного і-го виду ресурсу.
Тоді загальна величина виявлених резервів зниження собівартості продукції визначатиметься за такою формулою:
åСзаг(рз) = åРЗсі,
Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку проводять за формулою:
åРЗnc = См (Рl — Рn),
де åРЗnc — резерв зростання прибутку;
См —- можливе зниження витрат на 1 грн. продукції;
Рl —реалізована продукція за звітом;
Рn —можливе зростання обсягу реалізації.
Визначити резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції (див. табл. 2.3.2).
Таблиця 2.3.2 Резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції (послуг)  на ТОВ “ДАР”
Продукція
Резерви зниження собівартості, грн…
Можливий обсяг реалізації продукції, грн…
Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн…
Маршрут № 21
8
900
7,2
Маршрут № 14
6
860
5,16
Маршрут № 8
10
300
3,0
Маршрут № 6
11
430
4,73
Маршрут № 7а
9
520
4,68
Усього
—
—
24,77
Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.
Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньо змінні простої тощо.
Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:
1. Здійснення організаційно-технічних заходів. За рахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повного впровадження цих заходів.
åРЗс  = (С1 – С2)*ВП,
де åРЗс  - економія від здійснення організаційно-технічних заходів, гри;
С1, С2 —собівартість одиниці продукції відповідно до і після здійснення даного організаційно-технічного заходу, грн;
ВП — річний обсяг випуску продукції після здійснення організаційно-технічного заходу, грн.
2. Зменшення кількості робітників. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками через те, що він передбачає:
    продолжение
--PAGE_BREAK--Ø   збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою кількістю робітників;
Ø   зміну трудомісткості продукції;
Ø   більш повне використання фонду робочого часу.
Для всіх цих напрямків можна користуватися формулою:
РЗч = (Ч*З0) + Фс,
де РЗч — резерв, одержаний за рахунок зменшення чисельності робітників, гри;
Ч — середньорічна чисельність скорочених робітників, осіб;
3о — середня заробітна плата звільненого робітника, грн;
Фс — сума відрахувань у соціальні та інші фонди.
3. Економія коштів на оплату праці за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу (зниження трудомісткості) розраховується за такою формулою:
åРЗнтп  = å(Р0– Р1)* ВПнат,
де åРЗнтп  — резерв за рахунок запровадження заходів науково-технічного прогресу, грн;
З0 З1, — витрати па оплату праці стосовно одиниці продукції до і після впровадження науково-технічних досягнень, грн;
ВПнат — обсяг виробництва продукції після впровадження досягнень до кінця року в натуральних одиницях виміру.
4. Зменшення прямих матеріальних витрат. Для розрахунку суми можливого прибутку користуються формулою:
åРЗпм  = (Нпм * Цм – Ндм * Цм)* ВП,
Нпм, Ндм – норма витрат прямих матеріальних ресурсів до і післі впровадження науково-технічних досягнень у натуральних одиницях виміру;
Цм — ціна прямих матеріальних витрат, грн;
ВП — обсяг виробництва продукції після впровадження досягнень НТП, грн.
5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв'язку зі зростанням обсягу випуску продукції. Цю залежність можна виразити такою формулою:
åРЗуп= (Скс.ПВуп-А6)Куп,
де åРЗуп, — сума збільшення прибутку за рахунок зниження умовно-постійних витрат, грн;
Скс — сума витрат за однією з комплексних статей, грн;
ПВуп — питома вага умовно-постійних витрат у статтях витрат;
А6 — сума амортизаційних відрахувань у собівартості базового періоду, грн;
Куп —темп приросту обсягу випуску продукції, коефіцієнт.
6. Підвищення якості продукції. Це значний резерв збільшення прибутку (див.табл. 2.3.3).
Таблиця 2.3.3 Резерви збільшення прибутку за рахунок підвищення якості продукції (послуг) на ТОВ “ДАР”
Маршрут
Відпускна ціна за одиницю продукції, тис. грн…
Вироблено
продукції фактично, тис. грн…
Питома вага, % Відхилення у питомій вазі, (±)
Зміна
Середньої   ціни реалізації, тис. грн…
фактична
можлива за підвищення якості
№14
10
300
49,2
60
+ 10,8
+108,0
№8
9
210
34,4
40
+ 5,6
+50,4
№7а
8
100
16,4
—
-16,4
-131,2
Усього
—
610
100
100
—
+ 27,2
Дані таблиці 2.3.3 показують, що у зв'язку зі зростанням питомої ваги транспортних послуг по маршруту №14 до 60 %, маршруту №8 — до 40 %, зниженням кількості рейсів по маршруту  №7а середня ціна реалізації транспортних послуг зросте на 27,2 тис. грн. Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під час пошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії. Використання цих резервів можливе за допомогою розроблення системи оперативних заходів

3. Аналіз витрат автотранспортного підприємства
3.1 Аналіз витрат за елементами і статтями
Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Елементні витрати — це однорідні за складом витрати підприємства. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відра­хування, інші грошові витрати (див. табл. 3.1.1).
Таблиця 3.1.1 Аналіз операційних витрат на ТОВ “ДАР” за період 2004-2005рр, %
Аналіз витрат за їхніми елементами дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріало-, фондо-, енерго- та трудомісткість діяльності).
Дані за статтями затрат наведено в табл. 3.1.2. Аналіз розпочинають з оцінки загального виконання плану собівартості продукції. Потім переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати, що відхилення за деякими статтями собівартості можуть бути наслідком дії того самого чинника. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження витрат на заробітну плату, проте підвищити певною мірою витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Ще один комплексний чинник — зростання купованих виробів і напівфабрикатів, який збільшує суму-відповідних матеріальних затрат, проте це обов'язково приводить до зниження витрат на заробітну плату, відрахувань на соціальне страхування, зменшення витрат на сировину і матеріали, а також за іншими статтями. Отже, нега­тивні відхилення по одних статтях не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних по інших статтях. Природно, це ускладнює аналіз за статтями витрат, проте дія таких комплексних чинників має місце не дуже часто. Звичайно відхилення по кожній статті собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межі даної статті.
Таблиця 3.1.2 Аналіз собівартості продукції (послуг) за статтями витрат на ТОВ “ДАР” за 2005р., тис. грн.
Фактично випущена
товарна продукція
Відхилення Показник
за собівартістю
за
за
абсо-
%
плановою
фактичною
лютне
1. Матеріали і запчастини
301
246
-55
-18,3
2. Заробітна плата працівників
250
177,3
-72,7
-29,1
3.Відрахування на соціальне страхування
90
65,8
-24,2
-26,9
 4.Витрати на утримання й експлуатацію машин
238
233
-5
-2,1
5. Загальновиробничі витрати
164
159
-5
-3,0
6. Загальногосподарські витрати
163
160
-3
-1,8
7. Втрати від простою
X
5
+5
—
Повна собівартість
7 571
7467
-104
-1,4
У нашому прикладі є одне відхилення, негативне за своєю суттю ( +5). Щодо даного відхилення, то це зовсім не перевитрати, а збільшення частки кооперованих поставок, що зумовило скорочення витрат по більшості інших статей собівартості, особливо витрат на заробітну плату. На цьому етапі такі суми доцільно розглядати як очевидні резерви зниження собівартості. Після вивчення загальної картини відхилень за статтями собівартості треба перейти до більш ретельного ана­лізу витрат по окремих статтях собівартості продукції.
3.2 Аналіз матеріальних витрат
При аналізі матеріальних витрат потрібно враховувати, до якої галузі належить підприємство, що досліджується. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. Взагалі в об­робних галузях виробництва частка цих витрат дуже велика. Особливо це стосується легкої й харчової промисловості.
Після цього слід також встановити, які технологічні про­цеси використовуються і наскільки вони досконалі та сучасні, тобто безвідходні. Сьогодні слід звертати особливу увагу на витрати палива та електроенергії у зв'язку з їх дефіцитністю і великою вартістю. У деяких галузях промисловості аналіз використання енергетичних ресурсів має пріоритетний характер (енергомісткі виробництва).
Необхідно відмітити, що на ТОВ “ДАР” паливо списується на підставі дорожніх листів, товаротранспортних накладних (див. додатки 5,6) згідно встановлених норм.
Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика їх дослідження залежать від особливостей технології, а також від видів сировини, матері­алів і енергоносіїв, які використовуються.
Проте завжди слід виявляти вплив двох таких факторів:
Ø   Зміни питомих витрат сировини й матеріалів на одиницю продукції — фактор «норм».
Ø   Зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів — фактор «цін».
Останній фактор складається з таких трьох підфакторів:
Ø     зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;
Ø     транспортних витрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні витрати;
Ø     заготівельних витрат.
Зміна питомих витрат сировини й матеріалів може також відбуватися під впливом причин:
Ø   пов'язаних із виконанням плану технічного розвитку в заходах, спрямованих на зниження норм витрачання;
Ø   зумовлених різними іншими відхиленнями від поточних норм витрат.
Приклад розрахунку впливу цих двох основних факторів виконується на підставі табл.3.2.1.
Таблиця 3.2.1 Аналіз матеріальних витрати на маршрути ТОВ “ДАР” за 2005р., тис. грн… (А = 100 рейсів)
За планом
Фактично
Відхи-
Матеріали
норма витрат
ціна, гри.
сума, грн.
норма витрат,
ціна, грн.
сума, грн.
лення (гр. 6 –
гр.3)
А
1
2
3
4
5
6
7
1.Маршрут № 21
2
1,5
3,0
1,8
2,0
3,6
+0,6
2. Маршрут № 8
10
2,5
25,0
11
2
22
-3,0
3. Маршрут № 7а
0,5
3
1,5
0,6
4
2,4
+0,9
4. Маршрут № 6
X
X
15
X
X
14
-1
Разом
X
X
44,5
X
X
42
-2,5
I.       Етап деталізації відхилення
При загальній економії матеріалів 2,5 грн. на один маршрут перевитрати з двох видів матеріалів склали 1,5 грн. (0,6 + 0,9). Це й буде резерв зниження матеріальних затрат у розрахунку на 1 виріб. Дані беруть з рядка 7 табл.3.2.1.
II.               Етап деталізації відхилення
III.            Резерв економії становить 4,3 (0,9 + 2,5 + 0,3 + 0,6), тоді як на першому етапі деталізації показників ці резерви були лише 1,5 грн. Для визначення загальних сум впливу факторів і резервів слід помножити одержані результати на обсяг випуску виробу «А» (100 рейсів).
Аналіз матеріальних витрат завжди завершується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.
3.3 Аналіз витрат на оплату праці
У більшості галузей промисловості витрати на оплату праці мають значно меншу частку в собівартості продукції, ніж матеріальні витрати. Проте загальновідомо, що одним з найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із серед­ньою оплатою праці. Тому аналізові витрат на оплату праці слід завжди приділяти першочергову увагу.
Оплату праці аналізують у двох напрямах:
Ø   аналіз фонду оплати праці як елемента витрат на виробництво на підставі спеціальної статистичної форми (1-ПВ);
Ø   аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, насамперед за самостійною статтею — заробітна плата виробничих робітників.
Перший напрям має явні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають з визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного за базовий період. Після цього досліджують причини такого відхилення. При цьому виявляють вплив двох факторів: зміни середньо облікової чисельності персоналу (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати пра­цюючих (якісний фактор).
Для розрахунку можна використати спосіб абсолютних різниць, згідно з яким вплив першого з названих факторів визначають множенням відхилення від плану за кількістю працюючих на планову середню заробітну плату, а вплив другого — множенням відхилення від плану із середньої заробітної плати на фактичну чисельність персоналу.
Середньорічна заробітна плата одного робітника залежить від дії таких факторів: кількості робочих днів у періоді, тривалості робочого дня (зміни), середньогодинної оплати. Методика розрахунку така сама, як і при визначенні впливу факторів на середньорічний виробіток 1 робітника.
Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників потрібно встановити співвідношення між різними видами оплати праці (почасова, відрядна, додаткова та ін.), а також виявити непродуктивні виплати. Серед останніх найбільш відомі такі:
Ø   доплати у зв'язку зі змінами умов праці;
Ø   доплати за роботу в понаднормативний час;
Ø   оплата цілодобових простоїв та годин внутрішньорейсових простоїв;
Крім того, у складі нарахованої заробітної плати можуть бути такі приховані суми, як оплата невиконаних технологічних операцій, невиготовленої готової продукції (приписки обсягів виробництва) тощо. Ці суми слід враховувати як ре­зерви економії фонду заробітної плати.
Зменшення непродуктивних виплат заробітної плати зо­всім не суперечить підвищенню основних тарифних розцінок і погодинної плати, особливо коли спостерігається відповідне зростання продуктивності праці. Взагалі підвищення рівня заробітної плати на сучасному етапі — надзвичайно важли­вий економічний і соціальний фактор, проте він залежить не лише від продуктивності праці, а й має тісно узгоджуватися з фінансовим станом підприємства.
3.4 Витрати на обслуговування виробництва та управління
Частка витрат на обслуговування виробництва та управління в собівартості продукції залежить від галузі промисловості. Цей показник може досягати 50 і більше відсотків у машинобудуванні. До таких витрат належать витрати, наведені в табл. 3.4.1.
Таблиця 3.4.1. Дані про собівартість продукції (послуг) за статтями витрат на ТОВ “ДАР”, тис. грн.
Відхилення
Звітний рік
звітного періоду
Мину-
2005р.
від
Показник
лий рік
2004р.
За планом
фактично-
Минулого року
плану
1. Товарна продукція (послуги)
2700
2750
2800
+100
+50
2. Витрати на утримання й експлуатацію машин
179
180
178
+1
-2
3. Загальновиробничі витрати
140
135
136
-5
+1
4. Загальногосподарські витрати
120
120
130
—
+10
Разом витрат
439
435
444
-4
+9
6. Витрати на 1 грн. товарної продукції (послуг), коп.
— на утримання й експлуатацію машин
6,63
6,55
6,36
-0,08
-0,19
— загальновиробничі
5,19
4,91
4,85
-0,28
-0,06
—загальногосподарські
4,44
4,36
4,64
-0,08
+0,28
Всього
16,26
15,82
15,85
-0,44
+0,03
    продолжение
--PAGE_BREAK--