--PAGE_BREAK--Ціна (умовні одиниці)
25
20 Крива нееластичного попиту на цигарки
15
10
5
Кількість цигарок (умовні одиниці)
5 10 15 20 25
Графік показує, що кількість цигарок, придбаних споживачами, практично не залежить від зміни ціни. Це на рівні макроекономіки.
На мікроекономічному рівні певний ефект все ж таки буде. Він виявиться у короткотерміновому спаді попиту на цей товар, що в свою чергу призведе до скорочення об`ємів збуту тютюнових виробів у підприємств-виробників, а звідси і виручки від продажу.
Не варто обминати в аналізі економічний ефект від ряду інших змін в податковому і неподатковому законодавстві, об`єктом яких стали підакцизні товари. Це, зокрема, стосується алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Як відомо, в Україні законодавчо було запроваджено ліцензування торгівельної діяльності алкогольними напоями та тютюновими виробами, подібно як і маркування марками акцизного збору вищевказаної продукції.
Хоча ліцензування торгівельної діяльності і не має безпосереднього відношення до оподаткування і до акцизного збору, зокрема, проте економічний ефект від цього не аби-який. Це є один з засобів акумулювання грошових ресурсів для держави найбільш доступним шляхом — прямим чи опосередкованим оподаткуванням високорентабельних товарів, тобто товарів з великим запасом рентабельності. Запровадження ліцензування торгівлі, зокрема, тютюновими виробами, вдарило, в першу чергу, по дрібних підприємцях, що займаються їх торгівлею, тим самим обмеживши коло таких торгівців, а решту змусило дещо підняти роздрібні ціни на тютюнові вироби, щоб покрити витрати на придбання вищевказаної ліцензії.
Запровадження акцизних марок і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів має пряме відношення до “акцизної політики” в законодавстві. Мотивів для такого нововведення декілька. По-перше, будь-яка держава прагне захистити власний споживчий ринок від навали імпортної неякісної продукції, особливо якщо імпорт має нелегальний характер, тобто не обкладається митом і митними зборами. По-друге, відкривається додаткове джерело доходів для бюджету, а саме стягнення плати за самі акцизні марки. Запровадження маркування алкогольних і тютюнових виробів неодмінно відбилося на відносинах виробник — споживач. В першу чергу збільшилась собівартість виробництва самих об`єктів маркування за рахунок введення додаткової операції у виробництво — процедури наклейки акцизних марок. Для цього, звичайно ж, необхідні спеціальні машини та додаткова робоча сила. В свою чергу ріст собівартості виробництва продукції має відомий ефект — він відбивається на споживачах. Вони тепер змушені платити більше, оскільки цінова нееластичність попиту на дану продукцію, так би мовити, не дозволяє їм “переключатись” на замінники (товари-субститути), бо таких просто немає.
Звичайно не на всі підакцизні товари попит нееластичний. Є товари, ставки акцизного збору для яких необхідно визначати в тісному поєднанні з дотриманням основних економічних законів. Найменше завищення податкового тягару в ціні на товар, попит на який є еластичний стосовно зміни ціни, може взагалі “задушити” ринок самого товару — пропозицію.
Тому будь-який закон чи інший нормативний документ, що регулює податкову сферу, повинен обов`язково, ще на стадії проекту, бути всесторонньо вивіреним з точки зору макро- і мікроекономіки, математично змодельований, і аж тоді запускатись в дію.
2.3 Аналіз статистичної звітності по сплаті акцизного збору промисловим підприємством.
Законодавство України, що регламентує податкову сферу, надає право підприємствам, що виробляють підакцизну продукцію, місячні обороти яких перевищують встановлені норми, сплачувати суми акцизного збору в бюджет, розбивши їх на три частини (подекадно). Датами розрахунків з бюджетом по акцизному збору визначені 25-те, 5-те та 15-те числа місяця, причому 15-го числа робиться повний розрахунок по акцизному збору і подається спеціальний “Розрахунок сум акцизного збору” встановленої форми в податкову інспекцію (додаток №4).
Проаналізуємо статистичну звітність по сплаті акцизного збору на тютюнові вироби вище вже згаданим підприємством — Р. Дж. Рейнолдс Табакко-Львів (таблиця №2). В таблиці наводиться динаміка сум акцизного збору, внесених до бюджету помісячно у 1996 році та на початку 1997 року. Суми подаються з розбивкою по ставках оподаткування — окремо цигарок з фільтром та овальних цигарок (відповідно 40% і 10%).
Варто відмітити, що виробництво тютюнових виробів має чисто сезонний характер. Причин тому кілька. По-перше, виробництво сировини для цигарок — виращування тютюну — як будь-яке сільськогосподарське виробництво, також характеризується сезонністю. По-друге, сам збут тютюнових виробів відбувається ніби за календарем — коли великі дистриб`юторські фірми, що реалізують цигарки безпосереднім споживачам, намагаються поповнити свої оборотні засоби, орієнтуючись на певні, урожайні в плані збуту, періоди року. Це така собі сезонність збуту.
Цифри (дані таблиці №2) засвідчують вищесказане. Ось, наприклад, з початку 1996 року відбувався свого роду “застій” у збуті тютюнових виробів. Про це говорять цифри, суми акцизного збору за місяць, сплачені в бюджет. Це продовжувалось протягом весни-літа, за виключенням липня-місяця, коли об`єми збуту майже подвоїлися. Значний стрибок реалізація продукції зробила восени, сягнувши свого піку у листопаді-місяці. Зима 1997 року не принесла особливих змін. Навпаки, утримавшись на одному рівні протягом зими, об`єми реалізації зросли у перший місяць весни на 24%, порівняно з зимою. Важливо зауважити, що суми акцизного збору, сплачені за результатами перших трьох місяців 1997-го, порівняно з аналогічним періодом минулого року зросли більш як в три рази. Тут можна зробити поправку на темпи інфляції, що мали місце протягом року і на інші причини, що впливають на споживчий попит.
Така цікава деталь — якщо за результатами попереднього року річна сума акцизного збору на 27% формувалась за рахунок оподаткування цигарок з фільтром і на 73% — за рахунок оподаткування овальних цигарок, то у 1997 році картина зовсім інша. Перші три місяці засвідчили, що 55% загальної суми податку (акцизного збору) припадало на цигарки з фільтром і 45% — на овальні цигарки.
Простежується цікава тенденція — вирівнювання попиту на обидва типи цигарок, з поступовим відтисненням овальних на задній план. Це, можливо, пояснюється підвищенням платоспроможного попиту споживачів, можливо чимось іншим,- важко судити.
Проте відомо одне,- зміни відбуваються, зміни, спричинені тими чи іншими факторами, зміни не завжди з позитивним ефектом, але неодмінно націлені на краще, на досягнення певного оптимуму в податковому регулюванні, здатному вирішити ряд проблем.
3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАРАХУВАННЯ, ОБЛІКУ І СПЛАТИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ.
3.1 Основні підходи до реформування податку.
Податкова реформа ніколи не буває легкою справою. Її проведення в демократичній країні потребує поєднання таких факторів, як підтримка суспільної думки — не рідко мінливої, однобокої, навіть ірраціональної, а також ініціативи та прозорливості уряду, згоди парламенту. Майже неможливо задовільнити претензії різних категорій платників, реалізувати наміри державного апарату, пристосувати фіскальний режим інвестування та стимулювання ділового ризику до комерційних інтересів бізнесу, забезпечити соціальні ідеали справедливості і суспільного добробуту. Правда, що податок може бути силою творення. Але може стати й силою руйнування, якщо не об`єднати в динамічній рівновазі економічні, фіскальні, соціальні, етичні фактори оподаткування.
Існують два принципові нормативні підходи до реформування:
1) Створення цілком нової оптимальної податкової системи ;
2) перебудова існуючої системи, надання їй нової якості.
Звичайно, прийнятнишим, а тому й більш поширений другий, еволюційний спосіб.
Всяка податкова реформа вирішує окремо або в комбінації класичні питання: структури податків; податкових ставок і меж оподаткування; співвідношення податкових та облігаційних методів фінансування. Як умова економічного зростання та соціального миру податкова реформа прямує до єдності цілей: максимізації та стабільності доходів бюджету; коригування дії ринкових механізмів; врахування інтересів бізнесу; реалізації соціальної та демографічної політики.
Узагальнюючи досвід податкових реформ, проведених на Заході, можна помітити, що там давно відійшли від вузького фіскалізму. Головна увага приділяється соціально-економічним результатам реформи, її впливу на мотивацію економічної поведінки. Характер дій економічних агентів, розподільні ефекти — спільна основа всіх реформ оподаткування в останні три десятиліття. Податкам надається роль гармона в економічній політиці розподілу доходів та розміщення ресурсів.
В проектах перебудови систем оподаткування найбільш значущими є такі пропозиції: створення податку з нейтральними економічними ефектами щодо підприємництва; конструювання податкової системи зі спонтанною, добровільною сплатою податків з доходів; повний перехід від податків із доходно-прибутковою базою до непрямих податків.
Податкові реформи виявили, що в чистому вигляді ці проекти ніде не реалізовані. Реальні податкові реформи виявилися частковими стосовно альтернативних теоретичних обгрунтувань їх проведення.
Реальні податкові системи існують як комбінації податків, базою яких є обсяг витрат платника, величина доходів, вартість майна. Теорія оптимальності ставить питання про альтернативність цих форм або вибір між окремими податками одного типу. Так, на рівні Європейського співтовариства (ЄС) оптимізація оподаткування полягає, зокрема, в пошуках доцільного балансу між специфічними та універсальними (податок на добавлену вартість) акцизами з точки зору їх фіскального та ринково-коригуючого значення.
В моделях, де перевага надається непрямим податкам, на перший план виходять проблеми адаптації оподаткування товарів та послуг до закономірностей попиту й споживання на ринку.
Щоб не допустити ризику втрати доходів державою, ведеться емпірічне вивчення еластичності пропозиції та попиту, тобто співвідношення обсягу закупок і цін.
Оптимальне оподаткування не може змінити соціально-економічний лад і природу людини, бо це не під силу податку. Але пошуки фіскальних способів заохочення кращих ділових та етичних нахилів, замість гірших, здатні сприяти суспільному благоденству.
3.2 Динаміка оподаткування та головні етапи еволюції непрямого оподаткування в розвинутих країнах.
Найбільшими податками на споживання, що стягуються в західних країнах, є акцизи — специфічні, тобто податки на окремі види (групи) споживчих товарів, послуг; та універсальні,- що оподатковують валовий оборот комерційного чи промислового підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на добавлену вартість. У загальній сумі непрямих податків специфічні акцизи і ПДВ становлять близько 90% надходжень.
Протягом тривалого періоду питома вага специфічних і універсальних акцизів у податкових доходах держави невпинно зменшувалася (таблиця №3). Середній показник по країнах ОЄСР знизився з 33,7% у 1970 році до 27,6% у 1995 році, у країнах ЄС — з 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН — з 31,1% до 23,4%, Канаді з 35,3% до 26,0%, Італії — з 36,6 до 23,1%, Бельгії — з 35,5% до 22,0%, й навіть у Франції, країні, де історично традиційно перевага віддавалася непрямим податкам, з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома головними причинами. По-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на соціальне страхування; по-друге, розширюється податкова база для особистого прибуткового податку.
Найшвидшими темпами скорочувалася частка акцизів у загальній сумі податків у Японії — з 33,1% у 1960 році до 12,0% у 1995 році, що спричинене значним підвищенням податків на соціальне страхування.
Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США — країн, де традиційно швидше розвивалося й переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.
Наприкінці ХІХ й на початку ХХ століття акцизи гальмували розвиток внутрішнього ринку в названих країнах, а тому податкова система формувалася здебільшого за рахунок прибуткового та майнового оподаткування. Найвищою питома вага акцизів є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять основу оподаткування. В цьому плані їх випереджають інші країни цієї групи — Ірландія (42,1%), Португалія (40,0%), Греція (38,9%).
В структурі акцизів також відбувалися суттєві зміни. У більшості країн, що аналізуються, надходження по акцизах за окремі товари масового споживання зменшувалися. Частка специфічних акцизів у ВВП країн-членів ОЄСР скоротилася з 5,8% у 1970 році до 4,8% у 1995 році. Найшвидшими темпами знижувалися специфічні акцизи й підвищувалися універсальні акцизи в країнах ЄС. У країнах-членах цього інтеграційного угрупування швидко поширювався універсальний акциз у формі ПДВ, його частка зростала за рахунок специфічних акцизів. Державний фіск завжди прагнув до універсальності податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів, постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце серед усіх непрямих податків акциз в універсальній формі. Його перевага в тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у продаж; окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.
Середній показник частки універсального акцизу у ВВП зріс з 2,7% у 1960 році до 5,7% у 1995 році, а його питома вага у загальній сумі податків — з 10,2% до 15,9% відповідно. Найвищі темпи росту акцизу за період, що розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які пізніше, ніж решта, приєдналися до ЄС: Данії, Ірландії, Португалії, Греції. Найвищою ставка універсального акцизу в податкових надходженнях є у країнах ЄС: Данії, Франції, ФРН, Нідерландах, Бельгії, Греції, а з західноєвропейських країн, що не входять у співтовариство — Норвегії та Фінляндії. У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у доходах державного бюджету зменшується. У федеральному бюджеті США при абсолютному зростанні акцизів з 24,3 млрд. долларів у 1980 році до 40,0 млрд. долларів у 1995 році, їхня відносна частка скоротилася з 4,7% до 3,1% відповідно. У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з 66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1995 році при зменшенні їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.
Реформи, які проводилися і проводяться в країнах з ринковою економікою, не лишили осторонь і непряме оподаткування. В теоретичному плані розробляються різні концепції непрямих податків як нейтральних стосовно процесів збереження та нагромадження. В практичному плані в ряді країн співвідношення між прямими і непрямими податками змінюється на користь останніх. Поступова модифікація структури податків здійснюється і в Японії. В другій половині 80-х років економічний розвиток цієї країни орієнтувався здебільшого на розширення внутрішнього споживання, тоді як у 60 — 70-х роках він визначався розширенням експорту. В таких умовах проводиться реформа непрямих податків. З 1 квітня 1990 року скасовано 30-процентний акциз на дорогі високоякісні товари. Ця товарна група була дуже різноманітною і включала як товари довгострокового користування (автомашини, холодильники, побутову електротехніку), так і предмети поточного користування (дорогі напої, тканини, взуття та інше). Після дуже тривалих дискусій у науковому світі, пресі та офіційних колах з того ж самого дня (1 квітня 1990 року) було введено 30-процентний універсальний акциз у формі ПДВ. Його впровадження розглядається як засіб, який у фіскальному плані компенсує зменшення надходжень по прибутковому і корпораційному податках внаслідок зниження податкових ставок, а в економічному — переносить податковий тягар з фонду нагромадження на фонд споживання.
Податкова реформа в Японії зазнає критики із соціальної точки зору. Японські спеціалісти підкреслюють, що реформа веде до покриття державних витрат не за рахунок платників з високими доходами, а шляхом посилення оподаткування осіб із середніми та низькими доходами.
Податкова реформа в Японії інтегрована в програму фінансового оздоровлення. Одна з головних цілей цієї програми — ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок зниження приросту державних видатків і збільшення приросту податків. Водночас у японській фінансовій літературі зазначається, що важливим завданням програми є збереження низької частки податків у ВВП.
Ось так виглядає короткий огляд і аналіз основних тенденцій в непрямому оподаткуванні в країнах з розвинутою економікою.
3.3 Податковий менеджмент.
В умовах ринкової економіки дуже важливим питанням, значною мірою пов`язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком, є правильна побудова і організація податкових відносин підприємств із державою. Ми вже зазначали вище, що ці відносини не можна розглядати лише у фіскальному аспекті, тобто як надходження державних доходів, забезпечення інтересів лише скарбниці. Податки перетворились у важливий важель державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.
Податкові взаємовідносини в державі здійснюються через посередників — фінансові податкові служби. За оцінками міжнародних експертів найкраще серед країн Заходу податкова адміністрація поставлена в Англії. Адже механізм британського державного управління продумувався і відлагоджувався віками.
В Англії, як і в інших країнах, існує широка різноманітність податкових декларацій, призначених для різних категорій платників. Проте найсуттєвіша інформація, що стосується об`єкта оподаткування, строго стандартизована. Взагалі у податковому процесі декларація — документ виняткового і універсального значення за своїм фіскальним змістом, адміністративною зручністю, статистично-інформаційною цінністю. Важко сказати, якої б висоти сягнули витрати на утримання податкових служб, якби не було цієї форми самооцінки доходів платниками-декларантами.
Вітчизняний та світовий досвід показують, що за допомогою тільки бюрократичного апарату, без широкої участі демократичних інститутів самоконтролю платників неможливо налагодити ефективну діючу податкову систему.
Питання про зведення до мінімуму труднощів обліку доходів (податків), якомога повніше охоплення потенційних платників при максимальній зручності податкової процедури для платників і податкового апарату завжди залишаються актуальними. У США деякі спеціалісти вважають, що навіть радикальна податкова реформа 1986 року цілком не розв`язала цю проблему. Надія покладається на подальший перехід від бюрократично-канцелярського податкового процесу до комп`ютеризованого, від паперового діловодства до електронного.
Стосовно податків американська Служба внутрішніх доходів федерального міністерства фінансів веде електронну обробку інформаціції на трьох рівнях. На кожному рівні місцеві податкові органи одержують інформацію, виконують її первинну обробку й передають в обчислювальний центр проміжного рівня. Тут дані узагальнюються і надходять у головний центр зберігання фіскальної інформації.
Останніми роками на допомогу державним обчислювальним центрам почали приходити підприємства приватного бізнесу з електронної обробки податкової документації.
ВИСНОВКИ.
У кожній країні податкова система є стержнем економічної системи. Саме тому основне завдання сьогодення — вдосконалення податкової системи України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт завершення першого етапу податкової реформи.
Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету — призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на основі багатовікового досвіду.
Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного продукту в усіх аспектах, компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення соціальними благами, заохочення бізнесу, ділової і інвестиційної активності, антициклічного регулювання економіки, стабілізації ринкової кон`юктури. Разом з тим слід усвідомити і такий, не менш важливий, факт: податки є вельми небезпечною зброєю у розпорядженні держави. В руках фахівців вони можуть сприяти економічному і соціальному розвитку країни, і навпаки, в руках професійно неграмотної влади — призвести до розвалу економіки і зубожіння народу. Не треба забувати про те, що оцінка податків у категоріях ринкових відносин має передбачати не тільки їх пряму дію і вплив на фінансовий стан держави: слід враховувати і побічний, додатковий тягар податків як фактору, що стримує інвестування, скорочує споживання тощо.
Податкова система й податкова політика повинні грунтуватися на міцній концептуальній основі, а не виходити лише з фіскальних міркувань і інтересів. З цього випливає обов`язкова необхідність існування фундаментальної податкової концепції, яка може коригуватися залежно від завдань, що стоять перед державою в той чи інший історичний період. Вона має включати модель впливу економічних ефектів оподаткування на результати господарювання, обсяг, характер і напрям інвестицій, сукупного попиту та особистого споживання, галузеву і територіальну структуру економіки. Загалом економічній теорії податків належить займатися насамперед оподаткуванням і податковою політикою як фактором соціально-економічної стабільності. Практика, керована такою теорією, не може через неадекватні обставини чи непосильні податки допустити порушення сутт`євої для нормальної життєдіяльності економіки рівноваги між егоїстичними особистими інтересами та загальними вигодами, втіленими у державному бюджеті.
Згадаймо: на початку ХХ століття вважався немислимим перерозподіл на користь держави половини вартості національного доходу. Наприкінці віку в ряді розвинутих країн це стало звичайним явищем. Отже, оподаткування навіть на такому колись страхаючому рівні не здатне зруйнувати економіку і звести основну масу людей до жебрацтва за умови широкої ділової ініціативи, духу підприємництва і творчості. Звідсі істина, до якої не раз приходили економісти різних шкіл і яку в нас останнім часом забули, звинувачуючи у всіх смертних гріхах фінансові органи і податкову службу,- відповідь на питання про розвиток продуктивних сил у цілому знаходиться поза сферою фінансів. Хоч, звичайно, існує тісна залежність між податковою політикою й загальним станом економіки. Практика країн із ринковою економікою допомогає ще раз усвідомити аксіому: здорові фінанси й багата держава можливі тільки за умови міцного підприємництва й багатого народу, які заінтересовані в інвестиційній і трудовій діяльності. Тому лише ефективне господарювання робить можливим успішне вирішення наших фінансових проблем.
Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, АЗ, мито), повинні справляти вплив на всі джерела доходів. Але тут слід враховувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову таки ж впливають не на всі джерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І тут завдячувати треба нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення згасає й виробництво.
Слід також відзначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з`явилася з повітря. Вона будувалась і будується на основі небагатого власного і, в основному, зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання “сколочування” первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас же картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу накопичення капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.
ДОДАТОК №1
ПЕРЕЛІК ТОВАРІВ (ПРОДУКЦІЇ), НА ЯКІ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ АКЦИЗНИЙ ЗБІР ТА ЙОГО СТАВКИ.
Найменування товарів (продукції) Ставка
Ставки АЗ у відсотках до вартості у відпускних цінах, а по імпортних товарах — до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів та мита.
Спирт питний етиловий
вітчизняного виробництва 90
імпортний 300
Спирт етиловий, що використовується для виготовлення
спиртованих соків 30
Горілка, лікеро-горілчані вироби
вітчизняного виробництва 85
імпортні 300
Вина та виноматеріали, шампанське
вітчизняного виробництва 50
імпортні 200
Коньяк
вітчизняного виробництва 70
імпортний 250
Пиво
вітчизняного виробництва 20
імпортне 150
Слабоградусні десертні напої, включаючи шипучі,
міцністю до 120 30
Шоколад і шоколадні вироби, кава 20
Ікра осетрових і лососевих риб, делікатесна продукція
з м`яса цінних видів риб та морепродуктів 50
Цукор 30
Тютюнові вироби :
вітчизняного виробництва
сигарети з фільтром 50
сигарети без фільтру, тютюн, цигарки 35
імпортні 150
Відеотехніка, телевізори кольорового зображення 20
Радіоприймальні пристрої, що мають тракт радіомовлення
та магнітафони 10
Легкові, пасажирські та вантажопасажирські
автомобілі до 8 (включно) посадочних місць :
марок ЛуАЗ, ЗАЗ-968, ЗАЗ-968М 10
інших марок 35
Шини для легкових, пасажирських і вантажопасажирських
автомобілів до 8 (включно) посадочних місць 35
Ювелірні вироби з дорогоцінних металів, включаючи
вироби з діамантами, дорогоцінним та напівдорогоцінним
камінням 35
Високоякісні вироби з фарфору 30
Вироби з кришталю, виготовлені ручним способом 45
Хутрові вироби та вичинені шкурки 30
Натуральна шкіра, що реалізується, та одяг з неї 35
Килими і килимові вироби машинного виробництва 40
Мікрохвильові печі 20
Столові прибори і посуд із недорогоцінних металів з
покриттям із срібла і золота 35
Спирт етиловий, що використовується для виготовлення
парфумів вітчизняними виробниками 30
Вина, виготовлені з використанням етилового спирту
вітчизняного виробництва 30
імпортні 200
Вина марочні
вітчизняного виробництва 40
імпортні 200
Шампанські та ігристі вина, виноматеріали
вітчизняного виробництва 40
імпортні 200
Вина столові ординарні
вітчизняного виробництва 10
імпортні 200
Міцні напої з плодового та виноградного спирту
вітчизняного виробництва 30
імпортні 300
ДОДАТОК №2
Міністерство фінансів України, Головна державна
податкова інспекція України
ПОСВІДЧЕННЯ
№ ___________
про реєстрацію імпортера алкогольних напоїв, тютюнових
виробів (непотрібне закреслити)
Видано___________________________________________________
(повна назва юридичної особи або прізвище, ім`я та по-батькові фізичної особи)
_________________________________________________________
(адреса)
_________________________________________________________
(банківські реквізити, ідентифікаційний код)
в тому, що він зареєстрований __ _____ 1997 р.
у державній податковій інспекції _____________________________________
(повна назва державної
__________________________________________________________________
податкової інспекції)
Сертифікат (ліцензія) №___ із терміном дії до __ _____ 1997 р.
Виданий ____________________________________________
Термін дії посвідчення відповідає терміну дії сертифіката (ліцензії).
Начальник (заступник начальника)
державної податкової інспекції _____
(підпис)
Реєстраційний № ___
__ _______ 1997 р.
` (дата видачі посвідчення)
ДОДАТОК №3
ДОВІДКА
Видана _________________________________________________________
(повна назва підприємства та підпорядкованість)
яке розташоване за адресою ________________________________________
(індекс, район, місто,
_________________________________________________________________
вулиця, будинок)
про те, що воно є виробником підакцизних товарів :
_________________________________________________________________
(повний перелік підакцизних товарів)
_________________________________________________________________
платником акцизного збору до бюджету за _____ півріччя
має особовий рахунок № ____ і тому відповідно до чинного законодавства
(пункт “Б” статті 3 Декрету КМУ від 26 грудня 1992 р. №18-92 “Про
акцизний збір”) має право на отримання підакцизних товарів (сировини) для
виробництва підакцизних товарів у межах України без акцизного збору.
примітка: № розрахункового рахунку _____ в установі банку ____________
_______________.
Начальник державної податкової інспекції по ___________________________
(місту, району)
_____________
(прізвище)
__________
(підпис)
ДОДАТОК №4
штамп підприємства додаток №1
до положення про строки сплати акцизного збору
і подання розрахунку
до державної податкової акцизного збору
інспекції по ____________________ одержано “__” ______1997 р.
вхідний № ________
штамп і підписвідповідальної
особи за прийняття розрахунку
РОЗРАХУНОК
акцизного збору
_______________________________________________
(назва підприємства, його підпорядкованість)
_____________ 1997 р.
(місяць)
_______________________________
(індентифікаційний код підприємства)
Розділ І
№ п/п
найменування товарів (продукції)
оборот з реалізації (одержання) підакцизних товарів (послуг) , в грн.
акцизний збір
всього
неоподатко-вуваний
оподаткову-ваний
ставка
сума
1
2
3
4
5
6
7
всього
сума акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету за __________
(місяць)
(підсумок по гр. 7 ) складає __________________________________ грн.
(цифрами та прописом)
Розділ ІІ. Результати перерахунку АЗ
(заповнюється платником)
1. Суми сплачені в рахунок платежів, що підлягали сплаті за звітний період (місяць) щоденними або декадними платежами
всього _______ у тому числі :
1.1 Щоденними платежами ________________________________________
1.2 За першу декаду (з 1 по 10 число включно) ______________________________________________________________________
1.3 За другу декаду (з 11 по 20 число включно) _______________________________________________________________________
1.4 За третю декаду (з 21 до кінця звітнього місяця) _______________________________________________________________________
2. Суми доплати за цим розрахунком (сума акцизного збору у графі 7 розрахунку мінус сума, що показана в пункті 1 перерахунку) _______________________________________________________________________
3. Підлягає залику переплата (сума, показана в пункті 1 перерахунку, мінус сума акцизного збору, показана у графі 7 розрахунку) _______________________________________________________________________
“__” _________ 1997 р.
(дата складання розрахунку)
Керівник ___________
(прізвище та підпис)
Головний бухгалтер ______________
(прізвище та підпис)
Відмітка працівника державної податкової інспекції про проведення розрахунку акцизного збору за особовим рахунком платника :
Нараховано __________________________________________ грн.
(цифрами та прописом)
“__” _______ 1997 р.
(дата проведення)
Працівник по обліку _________________
(прізвище та підпис)
ДОДАТОК №5
ТАБЛИЦЯ
Вільних відпускних цін підприємства на тютюнові вироби з 1 березня 1997 року.
(в грн. за 1000 шт.- 50 пачок)
Асортимент (марка)
відпускна вільна ціна
податок на добавлену вартість
ціна з акцизом без ПДВ
акцизний збір, %
акцизний збір, сума
ціна підприємства
1
2
3
4
5
6
7
1 клас “Львів” з фільтром
13
2,17
10,83
40
4,33
6,5
1 клас “Космос” з фільтром т/у
12,75
2,12
10,62
40
4,25
6,38
1 клас “Космос” з фільтром м/у
12,75
2,12
10,62
40
4,25
6,38
1 клас “Арсенал” з фільтром
12,75
2,12
10,62
40
4,25
6,38
4 клас “Орбіта” з фільтром
12,75
2,12
10,62
40
4,25
6,38
4 клас “Фільтр” з фільтром
12,75
2,12
10,62
40
4,25
6,38
2 клас “Політ” без фільтру
6,25
1,04
5,21
10
0,52
4,69
3 клас “Ватра” без фільтру
6,25
1,04
5,21
10
0,52
4,69
5 клас “Прима” без фільтру
6,25
1,04
5,21
10
0,52
4,69
5 клас “Верховина” без фільтру
6,25
1,04
5,21
10
0,52
4,69
продолжение
--PAGE_BREAK--
Таблиця №1
СТРУКТУРА НАДХОДЖЕНЬ
ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
В 1996 РОЦІ.
Назва
Величина
%
Питома вага
%
1. Податок на доходи підприємств і
організацій
113,2
27,3
2. Податок на добавлену вартість
112,1
25,0
3. Акцизний збір
114,9
3,2
4. Прибутковий податок
110,2
6,6
5. Доходи від зовнішньо-економічної
діяльності
71,2
1,3
6. Податок на прибуток
143,0
1,3
7. Лісовий дохід
97,2
--
8. Державне мито
87,6
0,3
9. Кошти від приватизації
56,6
0,3
10. Плата за воду
56,2
--
11. Податок з власників транспорт-
них засобів
88,8
0,1
12. Суми перевищення розрахунко-
вого фонду споживання
102,7
0,1
13. Земельний податок
99,9
0,6
14. Фонд Чорнобиля
81,5
0,8
15. Надходження дивідендів
134,7
4,6
16. Інші
100,6
0,1
В с ь о г о надходжень
107,6
73,3
І н ш і доходи
32,6
26,7
Р а з о м
107,6
100,0
Таблиця №2
ЗВЕДЕННЯ СУМ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ,
ВНЕСЕНИХ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Р. Дж. ТОБАККО-ЛЬВІВ
ПРОТЯГОМ 1996-1997 років
(в грн.)
Місяць
Ставка акцизного збору
ВСЬОГО
40 %
10 %
1996 РІК
Січень
2820,5
61542,1
64362,6
Лютий
16154
62693
78847
Березень
59831
10417
70248
Квітень
2694
35877,4
38571,4
Травень
1108
87677
88785
Червень
30055
67131
97186
Липень
55297
87826
143123
Серпень
31331
59485
90816
Вересень
4195
620322
66228
Жовтень
28845
135655
164500
Листопад
73968
199046
273014
Грудень
58438
107705
166143
ВСЬОГО
364740,5
977093,5
1341833
1997 РІК
Січень
53305
110481
163786
Лютий
76893
111873
188766
Березень
152133
77123
229256
ВСЬОГО
282331
299477
481808
продолжение
--PAGE_BREAK--