Інфляція види та напрямки подолання в Україні

Інфляція, її види та напрямки подолання в Україні.
План.
Вступ.
Розділ І. Суть інфляції, її види та причини.
Розділ ІІ. Соціально-економічні наслідки інфляції.
Розділ ІІІ. Державні методи боротьби з інфляцією.
Розділ VI. Антиінфляційна політика України.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Iсторично склалося так, що одна з нових й, у деякому вiдношеннi, найважливiша функцiя уряду полягас в тому, щоб стабiлiзувати економiку, тобто допомагати iй забезпечувати повну зайнятiсть ресурсiв iстабiльний рiвень цiн. Перед вченими-економiстами стоiть завдання глибоко й конкретно вивчати явища iтенденцiїу розвитку свiтовоїекономiки. Одне з перших мiсць посiдає аналiз iнфляцiiта факторiв, що її обумовлюють.
У процесiрозвитку сучасної змiшаної економiки ступiнь державного втручання, а у рамках останнього-вибiр адекватної макроекономiчної полiтики, що дозволяє запобiгти зростанню iнфляцiiта безробiття, мають особливе значення.
Макроекономiчна теорiя дає достатньо чiткiрекомендацiї вiдносно умов й наслiдкiв подiбних рiшень.
Жодна з вiдомих нинiринкових економiчних систем не функцiонує стихiйно. Всiвони являються об’єктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання змiнюються вiдповiдно до ситуацiї, що склалася у економiчнiй системi.
Манiпулювання податками й розмiрами видаткiв бюджету, контроль за цiнами є одними з головнихiнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню безробiття та iнфляцiї.
В данiй роботiрозглядаються деякiпитання, пов’язанiiз стримуванням iнфляцiйних процесiв в економiцi, а саме: питання державного регулювання й контролю за цiнами та антиiнфляцiйного пiдходу до оподаткування. За своїм змiстом робота роздiлена на такiчастини: у першому та другому пунктах аналiз зосереджений на механiзмiiнфляцiiта на iiнаслiдках як у соцiальнiй, так iв економiчнiй сферах; третiй пункт плану присвячено розгляду методiв державного регулювання цiн та стримування iнфляцiї за допомогою податкової системи країни; в останньому-четвертому пунктiдана характеристика реалiзацiї антиiнфляцiйної полiтики в Україні. --PAGE_BREAK--
1. Суть iнфляцiї та її причини
Iнфляцiя властива бiльшостiекономiчно розвинутих країн свiту iє основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Дамо чiтке визначення цьому економiчному процесу.
Пiд iнфляцiєю, як правило, розумiють будь-яке знецiнення грошовоїодиницi, тобто систематичне зростання цiн незалежно вiд того, якими причинами цей процес викликається. Це, звичайно, не означає, що пiдвищуються обов’язково всiцiни. Навiть у перiоди досить швидкого зростання iнфляцiї деякiцiни можуть залишатися вiдносно стабiльними, а iншiнавiть знижуватися.
Бiльш вузьке поняття iнфляцiї-систематичне зростання цiн, що викликається тiльки грошовим фактором (надлишком грошей в обiгу), є недостатнiм, оскiльки в реальному життiгрошовiiнегрошовiфактори зростання цiн дуже тiсно пов’язанiiвпливають один на одного.
Iнфляцiя виникає в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничiпотужностiекономiки. Коли сукупнiвитрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разiуряд зобов’язаний лiквiдувати надлишковiвитрати. Вiн може цього досягнути головним чином через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору.
Рiвень iнфляцiiвимiрюсться через iндекс цiн:


Темп інфляції =
Індекс цін цього року — Індекс цін минулого року


●100%


(1.1)
Індекс цін минулого року     продолжение
--PAGE_BREAK--
Зростання iндексу цiн визначає рiвень iнфляцiї, а зменшення його- рiвень дефляцiї. Темп iнфляцiiє темпом змiни загального рiвня цiн i показує ступiнь знецiнення грошей.
Процес зменшення темпiв iнфляцiїотримав назву дезiнфляцiя.
Протилежним до iнфляцiїпоняттям є дефляцiя, яка має мiсце тодi, коли загальний рiвень цiн падає. Дефляцiя траплялася вкрай рiдко в кiнцiХХ ст. Пiдтримувана дефляцiя, коли цiни постiйно падають протягом декiлькох рокiв, як правило, асоцiюсться з перiодами глибокої депресii.
В економiчнiй науцiрозрiзняють iнфляцiю попитуй iнфляцiю витрат. У першому випадку iнфляцiю викликас надлишок грошей, доходiв й попиту, в другому-зростання витрат на виробництво товарiв та послуг.
Iнфляцiя попитуспостерiгається, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Покупцiконкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.
Для з’ясування процесу нарощування iнфляцiiпопиту розглянемо криву сукупноiпропозицii, що мас три вiдрiзки (мал.1.):
/>P мал.1
/>АS
/>

3
/>/>

/>/>2
AD1
/>/>1    продолжение
--PAGE_BREAK--
AD
/>0 Q
На першому вiдрiзку сукупнiвитрати недостатнiiобсяг валового нацiонального продукту (сукупноiпропозицii) значно вiдстас вiд свого потенцiйного рiвня за умови повноiзайнятостi. У разiзбiльшення сукупного попиту рiвень цiн не змiниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде вiдсутня. Це пояснюсться тим, що iснус велика кiлькiсть незалучених у виробництво трудових iматерiальних ресурсiв, якiще можна залучити за iснуючих на них цiн.
Поступово зростання попиту пiдштовхус розвиток сукупноiпропозицiiдо другого вiдрiзку, зображенного на мал.1. Для цього стану економiки притаманне повнiше використання ресурсiв, а тому iх запаси поступово скорочуються iвони стають дорожчими. Починасться зростання цiн, тобто iнфляцiя. Iнфляцiю, що виникас на другому вiдрiзку кривоiсукупноiпропозицii, називають передчасною, тому що вона починасться до появи повноiзайнятостiiповного використання виробничих потужностей у краiнi.
Подальше зростання сукупного попиту пiдштовхус сукупну пропозицiюдо потенцiйно можливого обсягу виробництва, зображеного на мал.1 третiм вiдрiзком. На цьому вiдрiзку реальний валовий нацiональний продукт досягас свого максимуму, iтому подальше збiльшення сукупного попиту зумовлюс iнфляцiю, яку називають вже “чистою” на вiдмiну вiд передчасноi.
Слiд зазначити, що покриття дефiциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошовоiемiсiiс одним з найважливiших чинникiв iнфляцii попиту, оскiльки зростання пропозицiiгрошей збiльшус сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицii, спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцii, тобто середнiвитрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiiв економiцiскорочус прибутки й обсяг продукцii, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшусться сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищус рiвень цiн.
Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцiiвитрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi.
Одним iз джерел iнфляцii витратc рiзкiпорушення (“шоки”) пропозицii. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицiiрозумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняноiекономiчноiсистеми (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливiпогоднiумови), що збiльшус очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.
Графiчно процес iнфляцiiвитрат представлено на мал.2:
/>
/>P AS1 мал.2
/>/>AS
P1/>/>
/>/>/>
/>P
/>AD
/>
/>0 Q1QQ
Внаслiдок вищеназваних обставин крива сукупноiпропозицiiзсунеться вгору-лiворуч до AS1. Наслiдком цього буде пiдвищення цiн (вiд Pдо P1).    продолжение
--PAGE_BREAK--Види інфляції
Iнфляцiя мас рiзнiступенiтяжкостi. Згiдно з цим економiчна наука видiляс такiтри iiвиди: помiрна iнфляцiя, галопуюча iнфляцiя iгiперiнфляцiя.
Помiрна iнфляцiя. Помiрна iнфляцiя характеризусться повiльним зростанням цiн. При цьому щорiчний темп iнфляцiiвимiрюсться як правило однозначним числом. Помiрна iнфляцiя с типовою сьогоднiдля бiльшостiекономiчно розвинутих краiн.
Галопуюча iнфляцiя. Iнфляцiя, що вимiрюсться двозначними чи тризначними числами-20, 100 чи 200% за рiк.
Гiперiнфляцiя. Цей рiзновид iнфляцiiмас мiсце, коли цiни зростають на тисячу, мiльйон чи мiльярд процентiв за рiк. Аналiз виявляс декiлька харакерних рис гiперiнфляцii. По-перше, реальний попит на грошi, вимiрюваний як вiдношення запасу грошей до рiвня цiн, падас дуже рiзко. По-друге, вiдноснiцiни стають дуже нестабiльними. За нормальних умов зарплата робiтника майже не змiнюсться (менш нiж на 1% в мiсяць). В умовах гiперiнфляцiiреальна заробiтна плата може знижуватись в середньому на третину протягом одного мiсяця. Дуже вiдчутним с вплив гiперiнфляцiiна розподiл багатства. Знецiнення грошей руйнує заощадження населення, пiдриваючи економiчну свободу суспiльства. Цiiнтенсивнiколивання у вiдносних цiнах iреальнiй зарплатi, збiднення населення iлюструють головну втрату вiд iнфляцii. На щастя, гiперiнфляцiя траплясться досить рiдко. Вона мас мiсце переважно пiд час вiйн чи в перiоди, що йдуть за вiйнами iреволюцiями. Гiперiнфляцiя сучасного перiоду характерна для краiн, що здiйснювали революцiйний перехiд вiд соцiалiзму до ринковоiекономiки; в Польшiцiни зростали бiльш як на 1000% щороку в 1989-1990 рр.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Експансiонiстська фiскальна полiтика держави досить часто стає генератором iнфляцiї. Припустимо, що економiчна система знаходиться у станiрiвноваги й експерти розраховують на таку стабiльнiсть у майбутньому.
Але, виходячи iз полiтичних мiркувань, наприклад, в зв’язку з наближенням президентських виборiв, уряд, щоб догодити виборцям, вирiшус збiльшити виплати з державного бюджету, знизити податки й негайно розпочати реалiзацiю проектiв для створення нових робочих мiсць. Зрозумiло, що зростання реального обсягу виробництва й скорочення безробiття, досягнуте адмiнiтсрацiсю президента, зробить неабиякий вплив на результати виборiв. Отже, складасться проект нереально розширеного державного бюджету на рiк виборiв. Як тiльки цiплани почнуть реалiзовуватись, економiчна система вийде iз стану рiвноваги. Дiйсно, спочатку реальний обсяг виробництва зросте, безробiття скоротиться, а пiдвищення рiвня цiн при цьому буде незначне.
Але, вже у наступному роцiзарплата, цiни на ресурси й фактори виробництва почнуть iнтенсивно зростати. По мiрiтого, як фiрми будуть пристосовувати своiочiкування до нових умов, зростуть не тiльки цiни на товари та послуги, але й вiдбудеться скорочення обсягiв виробництва, супроводжуване зростанням безробiття.
Один з можливих варiантiв реакцiiуряду на iнтенсивне пiдвищення цiн полягас у припиненнiстимулювання економiчного зростання. Тодiiнфляцiя буде припинена, але обсяг виробництва знову зменшиться до природнього рiвня, а норма безробiття зросте до свого природного значення. Iнша альтернатива полягас у продовженнiекспансiонiстськоiподатково-бюджетноiполiтики. В такому разiпротягом деякого часу буде можливо пiдтримувати реальний обсяг виробництва вищим, а норму безробiття-меншою за iхприродiрiвнi. Однак вибiр цього варiанту буде означати продовження розвитку iнфляцiйних процесiв. Можливо, що деякий сталий з року в рiк темпiнфляцiiвиявиться недостатнiм для того, щоб втримати безробiття на рiвнiнижчому за природний. Для тривалого утримання безробiття на такому рiвнiз кожним роком прийдется навiть прискорювати темпи iнфляцii.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнюс доходи бюджету й супроводжусться його дефiцитом.
Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов’язково супроводжусться нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.
У станiiнфляцiйноiнестабiльностiорiснтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацiiiоздоровлення економiки. Про це свiдчить досвiд розвитку капiталiстичних краiн часiв вiльноiконкуренцii.
Як бачимо, iнфляцiя с дуже небезпечною для економiки, порушуючи макроекономiчну стабiльнiсть. Тому антиiнфляцiйна державна полiтика займас одне з головних мiсць серед засобiв державного регулювання економiки. Проте ключовий момент сучасноiiнфляцiїполягає в тому, що вона розвивається як iнерцiйна, iзупинити iiнадзвичайно важко. Тобто iнфляцiя мас властивiсть залишатися стабiльною, поки економiчна ситуацiя не змусить iiпiдвищитись або впасти.
Розглянемо мал.3:
/>/>P мал.3
/>/>AS1
/>
/>P1=1,14P AS
/>/>/>
P1
/>
P AD1
AD    продолжение
--PAGE_BREAK--
/>0 Q
Припустимо, що, розраховуючи на зростання рiвня цiн в майбутньому на 14% щороку, пiдприємства орiєнтуються на вiдповiдне збiльшення середнiх витрат, iпередбачливо пiдiймають цiни на власну продукцiю. Це змiщує криву сукупноiпропозицiївiд AD до AD1на 14% щороку. Якщо уряд продовжуватиме збiльшувати грошову масу, то крива сукупного попиту буде рухатись вгору таким самим темпом доAS1. Макроекономiчна рiвновага перемiщуватиметься з точки Е в Е1. Цiни будуть зростати, а реальний обсяг виробництва залишиться на тому ж рiвнi. Отже перетин кривих AD i ASкожного року буде на 14% вище за попереднiй. Цiни зростатимуть на 14% з року в рiк: iнерцiйна iнфляцiя становитиме 14% на рiк.
Iнерцiя в очiкуваннiiнфляцiйних процесiв є головною причиною iнфляцii, що супроводжусться спадом виробництва. Вона продовжує “тягнути” вгору криву сукупноiпропозицiiнавiть пiсля обмежуючих заходiв з боку уряду.В умовах, якщо замовленiвиробниками бiльш високiцiни на продукцiю не супроводжуються вiдповiдними заходами уряду по збiльшенню грошової маси, загострюється процес стагфляцiї*. Крiм того, зростання цiн зменшує наявну реальну грошову масу, що веде до скорочення сукупного попиту. Проте пiдприємства, як iранiше, очiкуючи пiдвищення цiн, пiднiмуть сукупну пропозицiю вiд AS до AS1.Паралельно з зростанням цiн буде йти спад виробництва.
/>* Стагфляцiя-поняття, що запроваджене в обiг на початку 70-х рокiв. Воно описує таку економiчну ситуацiю, в якiй висока норма безробiття в умовах стагнацiїпоєднусться з високим сталим темпом iнфляцiї. Явище стагфляцiїнинiпояснюють головним чином iнерцiйною природою iнфляцiйних процесiв.     продолжение
--PAGE_BREAK--
2.Соцiально-економiчнiнаслiдки iнфляцii
Головними соцiально-економiчними наслiдками iнфляцiїє: перерозподiл доходiв, прихована державна конфiскацiя грошей у населення через податки, прискорена матерiалiзацiя грошей, падiння реальноiпроцентноiставки на капiтал.
Основний розподiльчий вплив iнфляцiї виникає через вiдмiнностiу активах iпасивах, якими володiють люди. Для iндивiда, що отримав позику iмас вносити по нiй щорiчний (або щомiсячний) платiж згiдно зiставкою проценту, iнфляцiя фактично с моментом позитивним. Наприклад, позичено 100000 долл. для купiвлiбудинку i щорiчнiплатежiпо закладнiй становлять 10000 долл. У разiпiдвищення цiн у 2 рази, тобто наявностiiнфляцii, платежiпо закладнiй нiяк не змiняться iбудуть становити тiж самi10000 долл. за рiк, хоча кiлькiсть благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвiчi.* Боржник при цьому тiльки виграє, оскiльки реальний процент за використання капiталу зменшився наполовину.
В цiлому непередбачена iнфляцiяперерозподiляє багатство вiд кредиторiв до боржникiв, а непередбачене зниження темпiвiнфляцiїдає протилежний ефект.
Iнфляцiя c головним чинником, що впливає на вiдсотковiставки, оскiльки пiд їїдією змiнюється купiвельна спроможнiсть грошових одиниць iзменшується реальна прибутковiстьiнвестицiй.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Окрiм перерозподiлу доходiв iнфляцiя впливас на економiку через загальний обсяг виробництва. Такий вплив спралясться на рiвень обсягу виробництва в цiлому. Тут слiд зауважити, що безпосереднього зв’язку мiж цiнами iобсягом виробництва немас. Збiльшення сукупного попиту збiльшус iцiни, iобсяг виробництва. Проте потрясiння в пропозицii, перемiщуючи вгору криву сукупноiпропозицii, пiдвищать цiни iзменшать обсяг виробництва.
Iнфляцiятакож породжус багато iнших спотворень в економiцi. Часто уряди не змiнюють реальноiвартостiсвоiх програм, що фактично скорочусться, коли цiни зростають. Це вiдбувасться частково тому, що бiльшiсть трансфертних програм не iндексованiв залежностiвiд зростання рiвня цiн. Деякi
/>

* Якщо iнфляцiя тривас досить довго, то у ринкових процентних ставках поступово передбачасться поправка на iнфляцiю. Скажiмо, початково в економiцiбула 3%-на ставка та стабiльнiцiни, iпередбачасться зростання цiн на 9% за рiк. Тодiза закладнiплатитимуть 12%, а не 3%. Номiнальна ставка 12% вiдбивас реальну процентну ставку 3% плюс iнфляцiйну надбавку 9%. Перерозподiлу доходу та багатства немас, коли процентнiставки вiдрегульованi.
види державних закупок можуть “проходити” по статтях бюджету у номiнальному розмiрi. Такий стан речей призводить до того, що номiнальнiвитрати будуть меншiза необхiднiпри зростаннiрiвня цiн, так що реальнiвитрати будуть зменшуватись.
Iншiнаслiдки: зростають цiни на товари та послуги, що купує держава у рамках соцiальних програм. Тодi, наприклад, урядовiвитрати на медицину можуть зменшуватись у реальному вираженнi, якщо уряд с неспроможним збiльшувати бюджет вiдповiдно до зростання витрат на медичне обслуговування.     продолжение
--PAGE_BREAK--
У регульованих державою галузях iнколи виявляється, що прохання фiрм про збiльшення цiн повнiстю не задовольняються або вiдкидаються в iнфляцiйнiроки.
Серйознiзагрози для нацiональноiекономiки, щостворюєiнфляцiя, мають як внутрiшнiй, так i зовнiшнiй прояв. У разiiнфляцiiвитрат, краiни, економiка яких залежить вiд зовнiшньоiторгiвлiперш за все промисловими, легкозамiнюваними товарами, можуть втратити експортнiринки, якщо цiни та витрати в цiх краiнах зростають швидше, нiж в iнших краiнах. Таким чином, проблема стабiлiзацiiцiн тiсно пов’язана з питаннями збереження конкурентноспроможностiдержави на зовнiшних ринках.
Звичайно, негативний вплив iнфляцiiна економiчну систему цим не обмежусться, iншi, не менш важливi, наслiдки iнфляцiiбуде розглянуто у наступних питаннях.
3. Державні методи боротьби з інфляцією.
Свiтовий досвiд виробив двiголовнiконцепцiїантиiнфляцiйних заходiв, що спираються на кредитно-грошову iфiскальну полiтику. Це-заходи або безкомпромiсноiборотьби з iнфляцiєю, або адаптацii, пристосування до життя в умовах iнфляцiйноiнестабiльностi. Перший метод реалiзується шляхом змiн у системiоподаткування (як правило пiдвищення податкiв) та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий-це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцiiта iн. До того ж необхiдною с повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування в умовах iнфляцii. Адаптацiйна полiтика мас своiнедолiки: кошти на компенсацiйнiнадбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцii.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiсю цiметоди використовуються комплексно, що дас бiльш виражений ефект, iдозволяс пом’якшити труднощi, припадаючiна долю економiки краiни.
а) Методи антиiнфляцiйного оподаткування
В процесiстримуванняiнфляцiiподатки вiдiграють двоiсту роль. Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високiподатки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари.
Розглянемо тiспотворення в оподаткуваннi, якiвикличе неочiкувана iнфляцiя, тобтовипадок, коли цей елемент економiчноiсистеми краiни до дiйв умовах iнфляцiiне пристосований.
У разi, якщо податкова система краiни мас труднощiз адаптацiсю до iнфляцiйних процесiв, виникають такiскладнiпроблеми:
По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязiреальних доходiв збiльшусться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцiiдо номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiякоiпроблеми, оскiльки в такому разiлюди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своiх доходiв у виглядiподаткiв. Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннiйого прогресивноiформи мас тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшус й частку податкiв у складiреальних доходiв.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Друга проблема пов’язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна проблема, оскiльки зростання капiталу, пов’язане з приростом ринковоiвартостiактивiв, реагус на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнiприбутки на цей капiтал. Жоднiй краiнiне вдалося досягти суттсвого успiху у нейтралiзацiiнаслiдкiв впливу iнфляцiiна оподаткування капiталу. Деякiфахiвцiу сферiподаткiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцiiполягас саме у тому, що вона збiльшус фактичне оподаткування капiталу.
Подiбна проблема оподаткування виникас й по вiдношенню до доходiв у вигдядiвiтсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшусться з 5 до 10% й вiтсотковiставки зростають разом з iнфляцiсю в пропорцiiодин до одного, як це й припускасться залежнiстюФiшера. Iз збiльшенням номiнальноiвiтсотковоiставки на 5 пунктiв реальна вiтсоткова ставка до сплати податкiв не змiнюсться. Але, якщо номiнальний доход на вiтсотки оподатковусться в розмiрi, скажiмо, 28%, то уряд забирас у виглядiподатку 1,4 вiтсоткового пункту(0,28 5%) з сукупних п’яти пунктiв iнфляцiйноiнадбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують кредитори. У цьому разiкредитор фактично несе збитки в наслiдок дiiiнфляцii, тодiяк уряд мас зиск. Такiумови дестимулюють кредиторiв, що й с одним з негативних ефектiв iнфляцii.
Слiд вiдмiтити, що теоретично можливим с бiльш швидке зростання вiдсотковоiставки до сплати податкiв нiж збiльшення iнфляцii, що зберiгас реальну вiдсоткову ставку постiйною.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Як бачимо, навiть очiкувана iнфляцiя викликас втрати в економiцi, якщо iнститути влади адаптованiдо неiне повнiстю. Подiбнiвтрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковiплатежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовах iнфляцii
масться на увазiтакий метод зтягування податкiв, за якого не оподатковусться iнфляцiйний компонент приросту активiв. Розглянутий вище негативний вплив iнфляцiiна податкову систему, змусив багато краiн “iндексувати” податковiзакони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричинясться iнфляцiсю.Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США.
Використання “стримуючоi” податково-бюджетноiполiтики с одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцii. Державний бюджет на наступний рiк може бути складений таким чином, щоб скорочення обсягу державних закупок й замовлень посднувалося iз збiльшенням чистих податкiв, компенсуючи очiкуване пожвавлення сукупного попиту у приватному секторiекономiки. Правильне песднання скорочення обсягу державних замовлень, трансфертних виплат та пiдвищення податкiв втримас криву сукупного попиту у бажаному положеннiAD, а економiчну систему-в станiстабiльностi.
Полiтика податкового регулювання доходiв (TIP)орiснтована на використання податкiв iстворення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату.
TIP-це система, при якiй за допомогою податковоiсистеми фiрми й зайнятiна них робiтники заохочуються або наказуються в залежностiвiд зростання рiвня цiн й зарплати.
Розглянемо цiновий рiзновид TIP.Фiрмам повiдомлясться,     продолжение
--PAGE_BREAK--
що рiвень сплачуваних iми податкiв залежить вiд зростання цiн на iх продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5% не викликас нiяких штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшус ставку оподаткування. Податкова ставка може збiльшуватись, скажiмо на 2 пункти (з 25 до 27%) за кожний вiдсоток приросту цiн на продукцiю фiрми.
За умов реалiзацiiтакоiполiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з’являсться стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпи iнфляцiiскоротяться. Подiбний механiзм може бути реалiзований й у вiдношеннiзарплати.
Скорочення податкiв у свiтi“концепцiїпропозицiї”.
Як вiдомо, будь-яке втручання в функцiонування економiки, що затримус пересування кривоiсукупного попиту вгору або змушус iiзсуватися вниз вiдносно кривої сукупноiпропозицiiбуде стримувати темпи iнфляцii. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до економiчноiпрактики став вiдомим як “концепцiяпропозицii”.
Малюнок 4 iлюструє, яким чином економiчна полiтика “концепцiїпропозицii” мала б сприяти усуненню iнфляцii. Економiчна система спочатку знаходиться у станiрiвноваги на довгостроковому iнтервалiв точцi E. Якщо не вiдбувається нiяких змiн з боку сил, формуючих пропозицiю в економiчнiй системi, то пересування кривоiсукупного попиту зAD до AD1перевело б економiчну систему в точку Е -в новий стан рiвноваги на короткостроковомуiнтервалi. В економiчнiй системiвиникла б iнфляцiя.     продолжение
--PAGE_BREAK--
Однак припустимо, що в той момент, коли пересувасться крива сукупного попиту, економiчна полiтика у рамках “концепцiiпропозицii” досягас мети пiдвищення природного рiвня реального обсягу виробництва до Q1. Це вiдповiдало б перемiщенню кривоiсукупноiпропозицiiна довгостроковому iнтервалiiз положення n у положення n1. Якщо не вiдбувасться нiяких змiн в очiкуваному рiвнiцiн на фактори виробництва, то разом з нею зсунеться праворуч до AS1й крива сукупної пропозицiїна короткостроковому iнтервалi. При умовiвказаних пересувань кривоiпропозицii, економiчна система досягне новоiрiвноваги в точцiЕ, запобiгши при цьому будь-якому пiдвищенню цiн.
/>/>/>Pnn1мал.4
/>/>

AS1
/>/>

/>

AS AD AD1
/>

0 Q Q Q
Основне питання полягає в тому, яким чином здiйснити бажане збiльшення природного рiвня реального обсягу виробництва. Прибiчники “концепцiiпропозицii” як один iз способiв досягнення цього результату розглядають змiнення у податковiй полiтицi. Вони звернули увагу на те, що на протязi70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природного рiвня реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильникiв “концепцiїпропозицiї”, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяла розвитку процесiв накопичення та iнвестування, а також зацiкавленостiу високопродуктивнiй працi. Iнфляцiя ще бiльш посилила проблему. Не тiльки корпорацiiiдуже заможнiлюди страждали вiд високих податкiв. Посднана дiя iнфляцii, прогресивного податку на доход вводила звичайних робiтникiв, що отримують зарплату, в групи, що оподатковуються за бiльш високою ставкою. Основою економiчноiпрограми прибiчникiв “концепцiїпропозицiї” стала детально обмiркована послiдовнiсть дiй по зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, що посилило б трудову мотивацiю робiтникiв. По-друге, планувалося реформувати систему податкiв на доходи вiд прирiсту капiталу та ввести рiзноманiтнiподатковiстимули (пiльги для пiдприємств, що збiльшують обсяги виробництва)-це стимулювало б накопичення та iнвестицii. По-третє, практика iндексацiiмала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податкiв не пiдштовхувались iнфляцiєю.     продолжение
--PAGE_BREAK--
б) Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноiнестабiльностi
Надзвичайно важливу роль грає державний контроль над цiнами, особливо в умовах кризи економiки iвиходу з неї.
Пiд контролем над цiнами розумiють будь-яку послiдовнiсть цiлого ряду заходiв — вiд помiрних обмежень до примусового встановлення верхнiх границь зростання цiн, що проводяться у рамках економiчноiполiтики.
Одним з пiдходiв є перевiрений у свiтовiй практицiметод тимчасового заморожування цiн й надалiiх часткового перегляду. Вiн полягає у забороненнiпiдвищувати цiни вище визначеного рiвня, без спецiального на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бути прийнятий той, що iснував на протязiбазового перiоду перед “заморожуванням”. При цьому пiдвищення цiн вважається допустимим, якщо, наприклад, воно було пов’язано з ростом цiн на iмпортнiвироби (тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати);недопустимим-якщо його причиною стало невиправдане пiдвищення зарплати, що стимулювало пiдприємцiв самим обмежувати зростання заробiтноїплати.
Заморожування цiн дозволяє долатиiнфляцiйнi очiкування населення, господарюючих суб’єктiв, кредитної cистеми, внести деяке заспокоєння в економiку.
В ролiальтернативи прямому державному регулюванню цiн iнодi розглядаються картельнiзгоди про цiни, якiможуть зiграти позитивну роль, якщо однiсю з сторiн, що беруть в них участь буде Уряд, що забеспечус загальну узгодженiсть цiн.
МАКСИМАЛЬНИЙ РIВЕНЬ ЦIНИ являє собою законодавчо встановлену максимальну цiну, яку продавцю дозволяєтся запрошувати за свiй товар або послугу.
В широких масштабах максимальнiрiвнiцiн, або загальний контроль за цiнами, застосовуються для обмеження iнфляцiйних процесiв в економiцi.    продолжение
--PAGE_BREAK--
На приклад, економiчне процвiтання обумовлюс пересування кривоiпопиту на даний вид товару праворуч, так що, як показано на рис.1, рiвноважна, або ринкова цiна дорiвнюс Р. З одного боку швидке зростання цiн на товари сприяє розвитку iнфляцiї, з iншого-виключає з числа покупцiв товару тих споживачiв, чиiгрошовiдоходи не встигають за швидким зростанням цiн.
Тому, щоб протистояти iнфляцiїй дозволити малозабезпеченим громадянам купувати необхiднiїм товари,
уряд може встановити максимальний рiвень цiн.
Причому, встановлення обмеження цiни мас сенс тiльки при умовi, що нова цiна буде нижчою за рiвноважну.
Якiж будуть наслiдки введення цього обмеження? Спроможнiсть вiльного ринку нормувати споживання буде паралiзована. Iснування обмеження цiн створюс стiйкий дефiцит даних товарiв. Так, при цiнiР’ обсяг попиту на товар буде дорiвнювати Q, а обсяг пропозицiiтiльки Q. Отже, виникас стiйкий дефiцит, що дорiвнюс рiзницiмiж Q i Q.
/>Pмал.5
/>/>S
/>D
Р
/>
/>/>/>/>Р1
/>/>/>/>0 QQ Q Q
Оскiльки введення цiнового обмеження призводить до виникнення стiйкого дефiциту даноїпродукції, розмiр якого визначається вiдрiзком Q(s)Q(d), уряду приходиться приймати на себе пiклування про нормування їїдля споживачiв в iнтересах досягнення бiльш справедливого розподiлу.
Це здiйснюється, наприклад, шляхом введення картковоїсистеми. Однак використання картковоїсистеми не вирiшує iншоїпроблеми. Дiйсно, крива попиту на рис.1 свiдчить про наявнiсть великоїкiлькостi покупцiв, що прагнуть купити товар по цiнi, що перевищує встановлений максимум.     продолжение
--PAGE_BREAK--
I, звичайно, для продавцiв вигiднiше реалiзувати його по бiльш високiй цiнi.Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжує, як правило, введення контролю за цiнами, нелегальнi“чорнiринки”-ринки, на яких товари купуються й продаються по цiнах, вищих за встановленiмежi-отримують широке поширення.
Проблеми у реалiзацiї полiтики контролю за цiнамиможна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами iiпроведення. До органiв контролю постiйно пред’являються вимоги зробити виключення для тих чи iнших видiв товарiв або який-небудь галузi. Поступово, по мipi подальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги й посилення дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги зростає, й, в кiнцi-кiнцiв, це надзвичайно ускладнює контроль.
Iнша проблема полягає у тому, що уряд може спробувати зберегти цiновий контроль в силiвже пiсля завершення промiжного перiоду й початку нового пiдйому. В цей перiод контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погiршити ситуацiю.
Хоча полiтика державного регулювання цiн несе значний позитивний ефект iмас особливе значення в кризовiперiоди, iiреалiзацiя може призвести до дуже небажаних наслiдкiв.
У короткостроковому планiпряме регулювання цiн сприятиме стабiлiзацiiнацiональноiекономiки. Так, у державiможуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрiбнихцiн iце призведе до гальмування iнфляцiйних процесiв. Але вже у найближчiроки виявляться негативнiнаслiдки централiзованоiмоделiрегулювання. “Заморожування” цiн iзаробiтноiплати обмежить мiжгалузевий перелив капiталiв, буде гальмувати iнвестицiйну полiтику, знизить рiвень дiловоiактивностi, стримуватиме зростання доходiв.     продолжение
--PAGE_BREAK--
Як приклад можна навести спроби уряду США ввести пряме регулювання внутрiшньоамериканських цiн на енергоносii, якi, вiдбиваючи зростання iмпортнихцiн на нафту, нафтопродукти та природний газ, зростали у 1974-1981 роках дуже високими темпами, стимулюючи розкручування iнфляцiйноiспiралiв краiнi.
“Заморожування” внутрiшнiх оптових цiн на нафту, нафтопродукти й природний газ, стримуючи на перший погляд розвиток iнфляцiйних тенденцiй, призвело до ряду негативних наслiдкiв в американськiй економiцi. Нестача iнвестицiй в енергетичне господарство, вiдсутнiсть зацiкавленостiу видобувних корпорацiй щодо розробки нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рiвнем внутрiшнiх цiн призвели до того, що чистий iмпорт нафти до США, незважаючи на зростання свiтових цiн, продовжував аж до 1981 року збiльшуватися високими темпами.
Р.Рейган, якого пiдтримував великий бiзнес, ставши президентом, вiдразу ж вiдмiнив контроль над внутрiшнiми цiнами на нафту й нафтопродукти (у сiчнi1981 р.). “Контроль над цiнами стримував виробництво, стимулював споживання, пригнiчував технологiчнiдосягнення й робив США бiльш залежними вiд енергетичного iмпорту”,-так коментував Р.Рейган своє рiшення. За оцiнками спецiалiстiв, тiльки в результатiвiдмiни контролю над цiнами чистий iмпорт нафти у США в 1983 р. скоротився на 54% порiвняно з 1980 р.
4. Антиiнфляцiйна полiтика України
Найбiльш iстотним негативним явищем в економiцiУкраїни на етапiїїринкового реформування виявилася iнфляцiя.
Перiод 1992-1994 рр. характерезується надзвичайно високим рiвнем iнфляцiї, навальним зростанням цiн, послабленням контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю пiдприємств.    продолжение
--PAGE_BREAK--
За даними Свiтового банку, рiвень iнфляцiїв Украiнi вдругiй половинi1993 р. був найвищим у свiтi.Якщо в 1992р. їїрiвень зрiс у 21 раз, то за 1993 р. — у 103 рази. I хоча в 1994 р. рiвень iнфляцiїдещо знизився, однак сталося це не в результатiпроведення комплексних реформ iякiсних змiн у системiдержавних фiнансiв та запровадження цiновоiлiбералiзацiї, а через вiдстрочення бюджетних виплат iнебувале зростання заборгованостiбюджету.
До числа iнфляцiйних факторiв, що мали мiсце протягом останнiх рокiв, належать:
а) надвисоке пiдняття цiн на енергоносiiта основнiвиди сировини й матерiалiв;
б) збiльшення наявноїгрошовоiмаси за рахунок додатковоїемiсiїгрошей;
г) зростання безготiвкового обiгу як наслiдок кредитування низькорентабельних та збиткових пiдприємств;
д) монопольне цiноутворення в умовах монополiзацiїбiльшостiвидiв промислового виробництва, що веде до диктатного пiдвищення цiн виробниками, оскiльки споживачiпозбавленiвибору i вiдсутнiй стримуючий контроль за цiнами.
Спочатку нашiй економiцiбула властива iнфляцiя витрат, оскiльки випереджаючими темпами зростали цiни енергоносiїв й первинноїсировини, й кожна наступна хвиля пiдвищення цiн починалася з палива та сировини. Перiодичне випереджаюче пiдвищення цiн на енергоносiiбуло iмпульсом для загального зростання цiн й iнфляцiї.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Пiдвищення пiдприємствами цiн на власну продукцiю, з метою покриття зростаючих витрат, дало поштовх до подальшого розвитку iнфляцiйних процесiв. При цьому типiiнфляцiїзростання грошовоїмаси є наслiдком пiдвищення цiн. Незважаючи на дедалiзростаючу грошову емiсiю, виникла нестача оборотних засобiв пiдприємств для розрахункiв з своїми постачальниками (криза неплатежiв) iдля видачiзарплати. В результатiсклалася типова iнфляцiйна спiраль: зростання цiн веде до збiльшення витрат (iв тому числi-зарплати), яке вимагає збiльшення грошовоїмаси, а останнє, в свою чергу, веде до нового витка зростання цiн. Таким чином iнфляцiя в Українiявляє собою поєднання iнфляцiїпопиту та iнфляцiївитрат, що значно ускладнює здiйснення антиiнфляцiйної полiтики.
До листопада 1995 року рiвень цiн порiвняно з груднем 1990 року зрiс в Украiнiу 37 тисяч разiв. Водночас з зростанням цiн вiдбувалося падiння валютного(долларового) курсу українського карбованця.
Динамiка iнфляцiiу 1993-1996 рр.
( квартал до кварталу, %)
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>90
/>/>

/>/>/>/>/>

/>/>60
/>/>30
/>/>/>/>
/>/>/>/>/>

/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>
2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11
/>/>/>/>

/>/>/>/>/>/>/>/>1993 1994 1995 1996     продолжение
--PAGE_BREAK--
Данiграфiка свiдчать про те, як мiсяць у мiсяць розвивався iнфляцiйнийпроцес, i, вiдповiдно, зростали середнiоптовiта роздрiбнiцiни. Це явище перетворилося на могутнiй каталiзатор спаду виробництва, загального зростання виробничих витрат iсобiвартостiтоварноїпродукцiї, що, в свою чергу, пiдштовхувало виробникiв до чергового пiдвищення цiн. Оптовiцiни особливо швидко зростали у паливнiй iхiмiчнiй промисловостi, електроенергетицi, чорнiй металургiїта машинобудуваннi, а з роздрiбних цим характеризувалися цiни на продукти харчування, якiпротягом багатьох десятирiч були штучно заниженiй дотувалися з держбюджету. Взагалiранiше роздрiбнiцiни в Українiнiколи не зростали такими темпами, iце викликало справжнiй шок у основноїмаси населення.
Випереджаюче зростання оптовихцiн руйнує безпосередньо виробничу сферу, гальмуючи або навiть припиняючи iнвестицiйнiпроцеси. Водночас, хоча й повiльнiшi, але теж досить бурхливiтемпи зростання роздрiбнихцiн руйнують соцiальну сферу, пригнiчують економiчнiiнтереси людей до активноiпiдприємницької та трудової дiяльностi, тобто дiють у тому ж самому негативному напрямi.
Все це викликало таке явище, як неплатоспроможнiсть бiльшостiюридичних та фiзичних осiб, незважаючи на безперервне накачування грошового обiгу дедалiбiльшою масою паперових грошей. За оцiнкою СБРР, за 1992 р. неплатежiв Украiнiстановили 40% усього iiВВП.У 1993 р. обсяги неплатежiв продовжували зростати, викликаючи рiзке скорочення iнавiть припинення товарного виробництва на багатьох пiдприємствах.     продолжение
--PAGE_BREAK--
В цих умовах монетарна полiтика НБУ перетворилася на потужний iнфляцiйний фактор. Держава почала негайно покривати зростаючий грошовий дефiцит найпростiшим шляхом-емiсiєю вiдповiдноiмаси грошей. Вони були направленiна покриття готiвкового попиту, бюджетнiдотацiї, кредитування виробникiв iспоживачiв (включаючи iявних банкрутiв). Тiльки у першому кварталi1993 р. для пiдтримки АПК було надано майже 1 трлн. крб. пiльгових кредитiв й бiля 3 трлн. крб. фiнансовоїдопомоги. Величезноi кредитноiдопомоги потребували й iншiгалузiнародного господарства-в березнiтого ж року їм було надано кредит у 606 млрд. крб. для проведення залiку взаємних боргiв. Загальна сума емiсiїготiвки за сiчень-квiтень 1993 р. досягла 598,3 млрд. крб., що у 10 разiв перевищувало емiсiю за такий же перiод 1992 р. На протязi1993 року монетарна маса збiльшилася з 26 до 47,2 трилiона карбованцiв, тобто у 1,8 раза, нiж вона становила у попередньому роцi. Грошова емiсiя, як iцiни швидко вийшла з-пiд належного державного контролю.
Грошовiзнаки (купоно-карбованцi), випущенiв Украiнiна початку 1992 р. замiсть росiйського рубля почали катастрофiчно знецiнюватися. Бурхливе знецiнення грошей пiдiрвало виконання ними властивих їм ринкових функцiй, iперш за все-стимулюючої. З’їдаючи фонди нагромадження iспоживання, гiперiнфляцiя загальмувала пiдприємницьку iтрудову активнiсть в країнi.
Втративши контроль за емiсiєюгрошей, за рухом видаткiв та цiн, грошового обiгу iкредитних ресурсiв, український уряд тодiтак iне знайшов надiйних регулюючих механізмiв для активного впливу на iнфляцiйнiпроцеси та погашення їх негативного впливу на економiчне iсоцiальне становище в країнi.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Цiнова та iнфляцiйна спiраль, яка стала розкручуватися з початку 1993 р., у другому пiврiччiзнову пiшла вгору. До кiнця 1993 р., коли iнфляцiйна спiраль розкрутилася до найвищоїфази, банки змушенiбули додатково випустити в обiг величезну масу грошей. Це автоматично викликало черговий стрибок цiн. Девальвацiя карбованця набула катастрофiчного характеру. В листопадiуряд адмiнiстративно запровадив його фiксований курс, що пiдхльоснуло активнiсть тiньового валютного ринку.
Отже, у 1992-1994 рр. в Українiпроводилася помилкова економiчна полiтика, що фактично мала не антиiнфляцiйний, а проiнфляцiйний вплив на економiчну систему країни.
При цьому уряд застосовував в основному два антиiнфляцiйних заходи-обмеження фондiв споживання пiдприємств iрегулювання цiн. Адмiнiстративний контроль цiн було введено Указом президента “Про заходи щодо стримування темпiв зростання цiн”. Згiдно з ним пiдприємства всiх форм власностiмогли пiдвищувати оптовiцiни на продукцiю тiльки у разiзростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд їхньоїгосподарськоiдiяльностi. Цим же Указом вводилося обмеження розмiру надбавки для торговельних iпостачальницько-збутових пiдприємств у розмiрiне бiльше 55% вiд цiни виробника. Але, як свiдчать наслiдки, цiзаходи спрацювали недостатньо ефективно. Насамперед, цiни тодi вже досить надiйно вийшли з-пiд державного контролю, iзнову пiдпорядкувати їх системiжорсткого державного контролю було дуже важко. Щодо обмеження фондiв споживання, то це мало б сенс тодi, коли було б що обмежувати.
Серед найбiльш негативних наслiдкiв того перiоду слiд вiдмiтити:
-серйозне порушення виробничоiта фiнансовоiсистем функцiонування економiки;    продолжение
--PAGE_BREAK--
-пiдiрвання схильностiдо заощадження практично у всiх економiчних агентiв;
-руйнування на цiй основiсистеми забеспечення вiдтворюючих процесiв в економiцi;
-надмiрну диференцiацiю населення, окремих галузей й регiонiв за рiвнем доходiв.
Пiд впливом iнфляцiїобсяги номiнальних грошових доходiв населення зростали, а його реальнiдоходи, у зв’язку з випереджаючим пiдвищенням роздрiбних цiн на товари та послуги, навпаки зменшувалися. Методи iндексацiїдоходiв не забеспечували компенсацiївтрат вiд гiперiнфляцiї. Тiльки у 1993 р. при зростаннiцiн на рiк бiльш нiж у 100 разiв реальна зарплата зменшилася на 52%. Ефект вiд запровадження урядом пiльг на оподаткування доходiв громадян стосовно молозабеспечених, багатодiтних, чорнобильцiв, ветеранiв та iн. теж був мiнiмальним, оскiльки самiоподатковуванiдоходи населення були мiзернiiне встигали за зростанням цiн.
Дилема, що постала перед українським урядом, полягала в тому, яким чином, скорочуючи темпи iнфляцiї, не посилити стагнацiївиробництва. Але вона не була вирiшена належним чином. Вiдновити економiку за умов надмiрних податкiв, якiпригнiчують виробництво, звужують базу оподаткування iпримушують платникiв приховувати своїдоходи, неможливо. Слiд вiдмiтити хоча б такий факт: до введення податку на прибуток пiдприємств з 1993 року, стягався податок на доход пiдприємств. При цьому пiдприємства, за iснування спецiального податку на фонд зарплати, були змушенiфактично двiчiсплачувати його, оскiльки фонд зарплати є складовою частиною доходу.
Полiтика посилення державного контролю й регулювання (стримування цiн, завищенний обмiнний курс, дуже високiподатки) призвела до формування потужного тiньового сектору економiки в Українi. За вiдсутностiефективного контролю за формуванням доходiв, бiльшiсть зусиль держави були сконцентрованiна скорочуваному державному секторi. В результатiна фонiвтрати державою значноiчастини доходiв, якiможна було б отримати шляхом проведення податковоїрозумноїполiтики, основний тягар недофiнансування ліг на сектор, який поки-що був основою iснування самоїдержави.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Через недосконалiсть нашої податковоiсистеми спад валового продукту в Українiйза 1996 рiк склав бiля 10%, а у галузях машинобудування й легкоiпромисловостiдосягає 20%.
Отже, завдання подальшого реформування економiки, що стоять перед Україною, можуть бути вирiшенiтiльки за умов реалiзацiїпослiдовноїполiтики фiнансовоїстабiлiзацiї, та вiдновлення накопичень населення. Без цього забезпечити стiйке економiчне зростання на базiвiдродження iнвестицiйноїактивностiй поступовийпiдйом життєвого рiвня є неможливим. Сучасний перiод с найважливiшою фазою реформ. Останнiм часом у цьому напрямiзроблено ряд крокiв iнайважливiшим з них є введення у вереснi1996 року нацiональноївалюти-гривнi. Це дало змогу в значнiй мiрiстабiлiзувати грошовий обiг в країнi.
Як мiра, що має запобiгти необумовленому зростанню заробiтноїплати на пiдприємствах, Кабiнетом Мiнiстрiв у 1995 роцiбуло прийнято постанову про порядок визначення сум, що вносяться до бюджету в зв’язку з перевищенням фонду споживання. Тобто зростання зарплати може вiдбуватися тiльки у межах iндекса мiсячноїiнфляцiї.
Час покаже, якiнаслiдки для економiки Украiни принесуть новiантиiнфляцiйнiзаходи.
Висновки
Iнфляцiя властива бiльшостiекономiчно розвинутих краiн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.
Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiнює доходи бюджету й супроводжується його дефiцитом.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов’язково супроводжується нерiвномiрним зростанням цiн й, звiдси, порушенням господарчих зв’язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям.
У станiiнфляцiйноiнестабiльностiорiєнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення “попит-пропозицiя” може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацiїiоздоровлення економiки. Незважаючи на дiю ринкових законiв, держава не вiдмовляється вiд впливу на цiни, суттєво посилюючи його в кризовiдля нацiональної економiки перiоди.
Вихiд з кризового стану для економiки будь-якоїкраїни мiстить два основних елементи. По-перше, приборкання iнфляцiїта, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом с саме вирiшення питання iнфляцiї, оскiльки це-найважливiша умова для поновлення iнвестицiйноїактивностi, що, в свою чергу, мас забеспечити вiдродження виробництва.
Мiж оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iснує функцiональний взаємозв’язок iцим користуються уряди, коли ставлять собiза мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб’єктiв, якiпланують пiдняти цiну на продукцiю. Адже державний контроль над цiнами грає надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризи економiки iвиходу з неї.
Iнфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно, і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Засоби, що допомогли іншим країнам вийти із кризи і подолати інфляцію, мабуть, повинні по-іншому використатися стосовно до конкретної ситуації.
Список використаноiлiтератури:
Макроекономiка: пiдручник/ за ред. Савченка А.Г., Пухтасвич Г.О. та iн., Київ, 1995.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Пинзенык В. Макроэкономическая стабилизация в Украине: итоги и проблемы первого года. Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.
Илларионов А. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР. Вопросы экономики, 1996, №2, с.88-97.
Пинзенык В. Украина: мифы и реальность макроэкономичес-
кой стабилизации. Ваш партнер, 1994, №47, с.18.
Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы. Москва., “Международные отношения”, 1991.
Тимофссв В. До питання антиiнфляцiйного оподаткування iрегулювання цiн в умовах ринкових вiдносин. Економiка Украiни, 1993, №1, с.37-45.
Богиня Д., Волинський Т. Питання макроекономiчноiстабiлiзацii в Украiнi. Економiка Украiни, 1996, №2, с.4-13.
Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономiка. Киiв., “Основи”, 1995.
Долан Э. Макроэкономика. Санкт-Петербург, “Литера плюс”, 1994.
Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. Москва, “Республика”, 1995.
Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. Москва, “Дело”, 1993.