Міністерство освіти України
Київський Національний Економічний Університет
Кафедра Фінансівпідприємств та страхової справи
Випускнаробота
Студентки: Тішакової Аліни Олегівни
Факультету: Фінансово –економічного
Спеціальності: 0104
Тема :“ Кредитуванняпідприємств та забезпечення кредитів ”
Науковий керівник:
ассистент Вакуленко Є.В.
Роботадопущена до захисту « _____ »________________ 1998 року, протокол № _____
Завідувачкафедрою
КИЇВ КНЕУ 1998
План
TOC o «1-3» ВСТУП.… PAGEREF _Toc422038581 h 2
Розділ1 Сутність та необхідність кредитування підприємств… PAGEREF _Toc422038582 h 5
1.1 Принципи кредитуванняпідприємств.… PAGEREF _Toc422038583 h 5
1.2 Визначення потреби вкредитних ресурсах підприємства… PAGEREF _Toc422038584 h 11
1.3 Визначення можливостіповернення кредиту підприємством вчасно і у повному обсязі. PAGEREF _Toc422038585 h 19
Розділ2. Склад бізнес плану для визначеннянеобхідності в залученні коштів. PAGEREF _Toc422038586 h 33
2.1 Загальна характеристикапідприємства та його кредитоспроможності (на прикладі кооперативу “Контакт”).… PAGEREF _Toc422038587 h 33
2.2.Техніко-економічнеобгрунтування використання кредитних коштів ( на прикладі кооперативу “Контакт”м. Черкаси ) .… PAGEREF _Toc422038590 h 39
2..3. Аналіз використання кредитних коштів.… PAGEREF _Toc422038591 h 48
Розділ3 Шляхи покращення фінансово майнового стану підприємства з урахуваннямфакторів кредитної політики.… PAGEREF _Toc422038592 h 52
ВИСНОВКИ.… PAGEREF _Toc422038593 h 58
ДОДАТКИ……………………………………………………………….
Списоквикористаної літератури……………………………………..
ВСТУП.
В своїй дипломінй роботі ми звернулисядо теми “Кредитування підприємств та забезпечення кредитів “ черезїї велику актуальність в умовах становлення ринкових відносин в Україні.
Основноюпроблемою підприємництва для нашого економічного середовища є відсутністьоборотних коштів при наявності у значної кількості підприємців потенційно прибуткових проектів. На початку90 років для вирішення проблеми неплатежів більшість підприємців звернулося добартеру як форми розрахунків. Однак бартер не тільки не вирішив проблемивідсутності оборотних коштів, а навіть поглибив її - в країні всі розраховувались товаром за товарі гроші майже не використовувались, через це найти кошти для розвитку виробництва не було можливості.
В такій ситуації, коли в країні всі грошізосередились в основному в банківській системі, єдиним шляхом вирішенняпроблеми оборотних коштів стало банківське кредитування.
Однак вумовах шаленої інфляції, яка панувала до останнього часу в країні, більшістьбанків утримувались від кредитування і заробляли основну частину прибутку навалютних операціях. І навіть якщо банки видавали кредити, то вартість користування кредитом була занадто високою ідавала можливість підприємцям використовувати кредитні ресурси тільки дляспекулятивних операцій.
Требазазначити, що останнім часом тендеція настабілізацію в економіці, яка виражається в першу чергу в зниженні темпівінфляції, відкрила шлях до розширення сфери використання кредитних ресурсів.
Цятенденція була помічена провідними фінансово-кредитними установами Європи тасвіту, які виявили бажання направити свої ресурси для кредитування найбільшперспективних підприємств та проєктів сфери малого бізнесу.
В цихумовах, основна задача керівників підприємств України- переконати банкиУкріїни, які вповноважені розміщувати кредитні ресурси західних інвесторів, щосаме їх проект є ефективним, прибутковим, важливим для економіки Укріїнивцілому, і дозволить повернути залучені кредитні ресурси своєчасно та у повномуобсязі.
Тому, вдипломній роботі будуть розглянуті та проаналізовані проблеми кредитуванняпідприємств, які є причиноюнеефективного використання кредитних ресурсів та їх несвоєчасного повернення.
Проаналізувавшитеоритичну літературу та публікації в періодичних виданнях, ми вирішили викласти тему “Кредитуванняпідприємств та забезпечення кредитів “ в дипломній роботі наступним чином:
1. В першому розділі висвітлюютьсяосновні теоритичні положення кредитування підприємств, принципи на якихздійснюється банківське кредитування, медоди визначення потреби в кредитнихресурсах підприємства та можливості своєчасного їх повернення.
2. В другому розділі, на прикладіпрактичної ситуації залучення кредитних ресурсів кооперативом “ Контакт” будепроведено аналіз проблем які виникають при використанні цих ресурсів та причин,що їх породжують.
3. В третьому розділі на основітеоритичних та практичних навичок будуть запропоновані шляви вирішення проблем,які були висвітлені в другому розділі.
При аналізівикористання кредитних ресурсів буде застосований табличний процесор Excel зпрофесійного пакету офісних програм фірми Microsoft — Microsoft OfficeProfesional Edition – 97.
Розділ 1 Сутність та необхідність кредитуванняпідприємств 1.1 Принципи кредитування підприємств.
Треба пам’ятати, що кредит не є тільки відношенням міждвома суб’єктами процесу відтворення – позиковий фонд має вартісну субстанцію.Кредит виникає як природний процес вирішення протиріч у русі вартості – мiжчасом виробництва та часом обігу коштів, мiж тимчасовим її осiданням танеобхідністю використання в господарстві.
Об’єктом кредитної угоди у вузькомурозумінні є річ, під яку надається позика чи заради якої укладається угода. Вширокому розумiннi об’єкт – це не тiльки рiч, але й матеріальний процес вцілому, який викликає потребу у кредиті та заради якої укладається кредитнаугода. Об’єктом кредитної угоди можуть виступати тiльки ті матеріальні процесий потреби клієнтів, які виходять з його нормальної виробничої діяльності, що невиражають недоліків у дiяльностi клiєнтiв. Ці процеси повинні забезпечуватиповернення позикової заборгованості.
В умовах ринкової економіки об’єктомкредитних відносин переважно є гроші як загальний ресурс, за допомогою якогоможна придбати всі інші ресурси – матерiальнi, технічні, трудові, природнітощо. Мобілізовані банками ресурси спрямовуються на три укрупнені об’єктикредитування: на формування основних коштів суб’єктів господарювання та iншiінвестиційні цілі, на формування їх оборотних коштiв та на споживчі цiлi.Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської дiяльностiпозичальника, на формування та збільшення статутного фонду комерційних банків таінших господарських товариств, на придбання цінних паперів будь-якихпідприємств.
Банківське кредитування фізичних iюридичних осіб здійснюється за жорсткими принципами кредитування. Останніявляють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскількивідображають сутність i зміст кредиту, а також вимоги об’єктивних економічнихзаконів, в тому числі i в галузі кредитних відносин. Принципи кредитуванняможна розділити на дві групи
1) загальноекономічні принципи, щовідповідають всім економічним категоріям (цілеспрямованість,диференційованість);
2) принципи, що вiдображають сутнiстьфункції кредиту (строковiсть, забезпеченість, платність).
Зміст принципу цілеспрямованостікредитування полягає в тому, що позики повинні видаватися лише на визначені цілі,а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальника у додаткових коштах.Коли позиками будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, топозикові кошти не повернуться до кредитора i кредитування перетвориться набезповоротне фінансування. На практиці цей принцип реалізується шляхом наданняпозик на конкретні цiлi (об'єкти). Об'єктами банківського кредитуваннявиступають товарно-матеріальні цінності, витрати виробництва, недостатністьвласних оборотних коштів, кошти у розрахунках, потреба в коштах для здійсненняпоточних платежів при тимчасових фінансових ускладненнях.
Принцип диференційованості кредитуванняполягає у наданні кредиту на різних умовах в залежності від характерупозичальника, направленості кредиту, кредитного ризику, строку кредитування таінших обставин. Комерційні банки не повиннi однозначно підходити до питання пронадання кредиту своїм клієнтам, що претендують на його отримання. Кредит маєбути наданий тільки тим господарюючим органам чи фізичним особам, які здатні йогоповернути у визначений час. Диференціація кредитування повинна здійснюватися наоснові показників кредитоспроможності, під якою розуміється фінансовий станпідприємства, що дає впевненість у здатності позичальника повернути кредит увизначений договором строк. Ці якості потенційних позичальників оцінюютьсяшляхом аналізу їх балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власнимиджерелами коштів, рівень його рентабельності на поточний момент i уперспективі.
Оцінка кредитоспроможностi бажаючих отриматикредит господарюючих органів, що проводиться банками до укладання кредитногодоговору, дає їм можливість підстрахувати себе від ризику несвоєчасногоповернення кредиту i пов'язанних з цим збитків для банків. Диференцiацiякредитування, виходячи з кредитоспроможностi позичальникiв, перешкоджаєпокриттю їх збиткiв за рахунок кредиту i є необхідною умовою його нормальногофункціонування на засадах повернення та платності.
Своєчасність повернення знаходиться втісній залежності не тільки вiд кредитоспроможності позичальникiв, але й вiдзабезпеченості кредиту. Нещодавно принцип забезпеченостi кредиту трактувавсядуже вузько: признавалася лише матеріальна забезпеченiсть кредиту. Це означало,що позики повинні були видаватися під конкретні матеріальні цінності, щознаходяться на різних ступенях відтворення, наявність котрих на протязі всьогостроку користування позикою говорило про забезпеченість кредиту i, отже, прореальність його повернення. Між тим у світовій банківський практиці видамикредитного забезпечення, крім матеріальних цінностей, оформлених зобов'язаннямзастави, виступають гарантії та поруки платоспроможних юридичних i фізичнихосіб, а також страхові поліси оформленого позичальниками у страховій компаніїризику непогашення банківського кредиту. Таким чином, в сучасних умовах пiдзабезпеченістю кредиту слід розуміти наявнiсть у позичальників юридичнооформлених зобов'язань, що гарантують своєчасне повернення кредиту:зобов'язання застави, договори гарантiї, договори-поруки, договори страхування відповідальностінепогашення кредиту.
Принцип повернення, строковостi таплатності кредиту означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку увизначений в кредитному договорі строк з відповідною платою за йогокористування. Принцип повернення є тією особливістю, що відрізняє кредит якекономічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин.Без повернення кредит не може існувати. Принцип повернення є невід’ємною рисоюкредиту, його атрибутом.
Строковiсть кредитування являє собоюнеобхідну форму досягнення повернення кредиту. Принцип строковостi означає, щокредит повинен бути не просто повернений, а повернений у чітко визначенийстрок, тобто в ньому знаходить конкретне вираження фактор часу, i строковiсть єчасова визначеність повернення кредиту. Строк кредитування є граничним часомзнаходження позичених коштів у господарстві позичальника i виступає тiєю мірою,поза меж якої кількісні зміни протягом часу переходять у якісні: якщопорушується строк користування позикою, то викривляється сутність кредиту, вінгубить своє дійсне призначення, що негативно впливає на стан грошового обігу вкраїні.
З переходом на ринкові умовигосподарювання цьому принципу кредитування надається, як ніколи, особливезначення.
По-перше, від його дотримання залежитьнормальне забезпечення суспільного відтворення грошовими коштами, а відповіднойого обсяги, темпи зростання. По-друге, дотримання цього принципу необхідне длязабезпечення ліквідності самих комерційних банків. Принципи організації їх роботине дозволяють вкладати їм запозичені кредитні ресурси у вклади, що неповертаються. По-третє, для кожного окремого позичальника дотримання принципустроковостi повернення кредиту відкриває можливість отримання в банку новихкредитів, а також дозволяє врахувати свої інтереси, не сплачуючи додатковихпроцентів за прострочені позики.
Строки кредитування встановлюютьсябанком виходячи зі строків обіговості матеріальних цінностей якікредитуються й окупності затрат, але невище нормативних.
Принцип платності кредиту означає, щокожне пiдприємство-позичальник повинно внести до банку визначену плату затимчасове запозичення у нього для своїх потреб грошових коштів.
Реалізація цього принципу на практиціздійснюється через механізм банківського проценту – це свого роду«ціна» кредиту. Платність кредиту призначена чинити стимулюючий впливна комерційний розрахунок підприємств, спонукаючи їх на збільшення власнихресурсів та економне використання запозичених коштiв. Банку платність кредитузабезпечує покриття його затрат, пов’язаних з виплатою процентiв за запозиченів депозити чужі кошти, затрат по утриманню свого апарату, а також забезпечуєотримання прибутку для збiльшення ресурсних фондів кредитування (резервного,уставного) й використання на власні та інші потреби.
Крім вищеназваних загальноприйнятихпринципів кредитування світова банківська практика розробила цілий рядформально-правових принципiв, яких повинні дотримуватися як кредитори, так iпозичальники. Одним з цих принципiв є оформлення відносин між кредитором iпозичальником кредитним договором. На підставі кредитних договоріврегламентуються кредитні взаємовідносини мiж кредитором i позичальником.Кредитний договір визначає взаємні зобов’язання та відповідальність сторін, якіне можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторiн. Вкредитному договорі знаходить своє відображення ще один важливий принципкредитування – принцип рівноправності сторiн, i виявляється в тому, що сторонивступають в кредитнi відносини на добровільних засадах, відповідальні однаперед одною за виконання умов кредитного договору, а також мають право вибиратиi пропонувати конкретні умови кредитування.
Кредитний договiр може бути укладений якшляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, такi шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною,яка їх надсилає.
З кожним позичальником кредитний договiрмає індивідуальний характер. Цей договір повинен зміцнювати партнерськівзаємовідносини позичальника i банка.
Кредитний договiр визначає об’єктикредитування, ефективність заходів, що здійснюються за допомогою кредиту,порядок надання, використання i погашення кредиту, розмір процентної ставки взалежності від виконання умов кредитного договору, права банка у застосуванні заходiвекономічного заохочення i впливу.
1.2Визначення потреби в кредитних ресурсах підприємства
Визначення потреби в кредитних ресурсахздійснюється наступним шляхом:
1. Розраховуєтьсясума необхідних фінансових ресурсів.
2. Визначеннячастки яка буде профінансована за рахунок власних коштів.
3. Визначенняобсягу який буде покрито за рахунок кредиту ( шляхом віднімання від необхіднихкоштів суми наявних власних ).
Виходячизі світового та вітчизняного досвіду можна визначити, що фінансові ресурси можуть бути спрямовані назбільшення оборотних коштів ( поточні фінансові потреби ) та на інвестиції восновний капітал ( довгострокові фінансові вкладення) .
Функція оборотних коштів — здійсненняплатежів, розрахунків за поставлені товари, виконані роботи, готовупродукцію. Вони постійно обслуговують всі стадії переміщення виробничих фондіві фондів обігу. Такім чином, оборотні кошти не “витрачаються “, а лишепослідовно переходять від однієї стадії обороту до іншої, кожен разповертаючись до своєї вихідної грошової форми. Іноді, поняття “оборотні кошти”ототожнюють з “грошовими коштами”. Це не зовсім вірно. Оборотні кошти — цегрошовий вираз авансованої вартості продукції. Для фінансового плануваннязвіту та контролю за правильністю використання оборотних коштів прийнятоукрупнене їх групування відповідно до балансових статей.
Поточні фінансові потреби ( ОБОРОТНІКОШТИ ) можна визначити наступним чином :
1. Різниця міжпоточними активами ( без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю.
2. Різниця міжкоштами іммобілізованими в запасах сировини готової продукції, а такождебіторської заборгованості і сумою кредиторської заборгованості.
3. Частинаоборотних активів що не покрита власними коштами, довгостроковими кредитами такредиторською заборгованістю.
4. Нестачавласних оборотних коштів.
5. Потреба вкороткостроковому кредиті.
6. Поточніфінансові потреби = запаси сировини та готової продукції + дебіторськазаборгованість — кредиторська заборгованість.
На поточні фінансові потреби здійснюютьвплив :
1. Тривалістьексплуатаційного та збутового циклів ( чим скоріше сировина перетворюється вготову продукцію, а готова продукція в гроші, тим менше іммобілізаціягрошових коштів в залишках сировини та готової продукції.
2. Темпизростання виробництва ( оскільки поточні фінансові потреби витікають з величиниобороту так їх величина змінюється паралельно величині обороту; великий обсягвипуску потребує великих коштів на сировину матеріали енергоносії та ін. Крімтого, в умовах інфляції, підприємства надають перевагу створенню соліднихзапасів сировини, щоб не переплачувати за нього після чергового піднесенняцін.).
3. Сезонністьвиробництва і реалізації готової продукції, а також забезпеченість сировиною іматеріалами. Розбіжність у строках надходжень та платежів може привестипідприємство до відсутності коштів для здійснення розрахунків по виконаннюсвоїх зобов’язань — так званої технічної неплатоспроможності ( розривліквідності ).
4. Станкон’юнктури ( при високо конкурентному ринку найнебезпечнішою є ситуація, колипродавець залишається без товару і не може задовольнити потребу покупця. Щобвипередити конкурентів, необхідно підтримувати запаси готової продукції нарозумному рівні. Загальновідомо, що нарощування оборотів призводить дозростання дебіторської заборгованості підприємства бо конкуренція змушує продавцяпропонувати покупцю все більш вигідніумови комерційного кредиту.
Як правило, більшість фірм в нашій країні длярозрахунку суми кредиту, який необхідний для поповнення оборотних коштівскладають техніко-економічне обгрунтування проекту. Цей документ є обов’язковимдля подання в банк при отриманні короткотермінового кредиту на поповненняоборотних коштів. Фактично він може складається з таких частин :
1. Калькуляціясобівартості продукції.
2. Джерелафінансування витрат.
3. Схемаповернення залучених коштів.
Особливих проблем у розрахунку поточнихфінансових потреб не виникає. Це пов’язано з тим, що планування здійснюєтьсяна період в декілька місяців шляхом переносу аналогічних даних минулих періодіввраховуючи прогнозований рівень інфляції. Визначення потреби у залученікредитних ресурсах здійснюється шляхом віднімання від суми поточних фінансовихпотреб, суми наявних коштів та суми, яка може бути додатково залучена черезвипуск цінних паперів. Треба зазначити, що останнім часом все більша кількістьпідприємств при розрахунку потреби в оборотних коштах надає перевагу складаннюФінансового плану замість техніко-економічного обгрунтування.
Наступним об’єктом вкладання коштів на підприємстві є довгостроковіінвестиції. При розрахунку потреби у кредитних ресурсах для цих цілей існуютьпевні особливості, вони пов’язані з тим що :
1. Для реалізаціїнеобхідні значні ресурси.
2. Термінреалізації проектів даного типу, як правило є відносно великим ( від 1 року і більше ) — це породжує збільшення кількості факторів, що формуютьрізноманітні ризики та силу їх впливу.
3. Існує значний розрив між вкладанням капіталу таотриманням прибутку, що приводить до різниці у вартості грошей, які вкладені іякі отримані у вигляді прибутку.
4. В більшостівипадків, для реалізації проекту необхідна велика номенклатура ресурсів, щоускладнює керівництво.
Розрахунокнеобхідних фінансових ресурсів для забезпечення довгострокового фінансуванняздійснюється в бізнес-плані підприємства у розділі Фінансовий план.
Данийрозділ має наступну структуру :
1. Нормативи дляфінансово економічних розрахунків.
2. Витрати наперсонал.
3. Прямі витратина виробництво продукції.
4. Постійнівитрати на виробництво продукції.
5. Калькуляціясобівартості продукції.
6. Кошторис витрат на проект.
7. Звіт про прибуткита збитки.
8. Потік реальнихгрошей ( потік готівки).
9. Прогнознийбаланс.
10. Джерелафінансування і виплат.
Розглянемофінансовий план більш детально.
1. Нормативи дляфінансово економічних розрахунків.
Для всіх статей фінансово-економічні розрахунки провадяться на перший рік зперіодом в 1 місяць, в наступний рік з періодом в 1 квартал, а потім пороках.
1.1 Валюта проекту — основна тадодаткова .
У цьому пункті вказується прогнозований рівень росту падіння курсу валютипо роках проекту. Основою для прогнозу може бути використання методіврегресного аналізу даних по коливанню курсів валют за останні роки, а такожекспертні оцінки розобників проекту.. Дуже зручними для регресного аналізу єфінансові та статистичні функції табличного процесора Excel – 97фірми Microsoft.
1.2 Податки.
1.3 Рекомендуєтьсяуказати проведення розрахунків по наступних статтях, що оподатковуються:прибуток ( балансовий, валовий), активи ( земля, споруди, обладнання),оборот, експорт, запаси, зарплата, додана вартість.
1.3Інфляція .
Темпи інфляції, зараз, є неоднорідними і тому бажано розраховувати їхокремо для різних об’єктів :
Збут ( зміна цін на продукцію та послуги ).
Прямі витрати ( зміна вартості сировини, матеріалів і комплектуючихвиробів ).
Загальні витрати ( зміна рівня витрат на оплату постійних витрат ).
Заробітна плата ( зміна рівня оплати праці ).
Нерухомість ( зміна вартості основних фондів підприємства ).
Енергоносії ( зміна вартості електроенергії палива та ін. ).
При розрахунку інфляції за базу рекомендується приймати останні 0.5 року.
2. Витрати наперсонал.
До цієї статі відносяться витрати на:
2.1 управлінський персонал ( директор, головний інженер,начальник виробництва, бухгалтери, плановики та ін);
2.2 витрати на виробничий персонал ( конструктори, технологи, робітники та ін);
2.3 витрати на персонал по маркетингу.
3. Прямі витратина виробництво продукції.
4. Прямі витратирозраховуються по кожному продукту ( товару послузі ) окремо. До прямих витратвідносяться такі витрати, обсяг яких залежить від обсягу виробництвапродукції. По кожному продукту розрахунок відбувається за таким статями(матеріали, комплектуючі, зарплата, інші прямі витрати ).
5. Постійнівитрати на виробництво продукції .
В даному розділі вказуються загальні (постійні ) витрати, які можуть бути віднесенідо певного періоду часу виробничої діяльності підприємства, що реалізує проект.
6. Калькуляціясобівартості продукції.
Калькуляція, в загальному випадку, складається за наступними калькуляційними статтями ( зрозшифровкою по кожній статі ):
· сировина таматеріали;
· покупнікомплектуючі вироби, напівфабрикати та послуги;
· відходи щоможуть бути повернені;
· паливо таелектроенергія на виробничі потреби;
· основназаробітна плата;
· додатковазарплата;
· нарахування назаробітну плату;
· загальновиробничівитрати.
1. Кошторис витрат на проект.
Взагальному випадку, кошторис витрат на проект складається за наступнимистаттями:
· закупівляобладнання;
· виготовленнянестандартного обладнання;
· проектніроботи;
· будівельно-монтажніроботи;
· навчання таперенавчання персоналу;
· матеріали такомплектуючі на виробництво;
· паливо таелектроенергія на виробничі потреби;
· орендаприміщень;
· орендаобладнання;
· основназаробітна плата;
· додатковазаробітна плата;
· нарахування назаробітну плату;
· поверненняпозички;
· відсоток закредит;
· загальновиробничівитрати;
· позавиробничівитрати;
· інші витрати;
· прибуток:
1. Звіт проприбутки та збитки.
Цей звіт відображає операційну ( виробничу діяльність ) підприємства іпоказує її ефективність ( покриття виробничих витрат доходами від реалізаціївиробленої продукції або послуг).
2. Потік реальнихгрошей ( потік готівки).
Складаннятаблиці потоку реальних грошей є завершальною стадією у фінансових розрахункахза проектом. Таблиця показує забезпеченість фінансовими ресурсами процесу реалізації проекту на кожномуетапі. Таблиця потоку реальних грошей є основним документом, що призначенийдля визначення потреби в капіталі, вироблення стратегії фінансуванняпідприємства, а також оцінки ефективності його використання. Таблицяскладається з 3 частин:
· потік грошейвід операційної діяльності;
· потік грошейвід інвестиційної діяльності;
· потік відфінансової діяльності;
Всінадходження і платежі відображаються в періоди часу, що відповідають фактичнимдатам здійснення цих платежів, з урахуванням часу затримки платежів запостачання матеріалів і комплектуючих виробів, умов реалізації продукції ( вкредит, з авансовим платежем ), а також умов формування виробничих запасів.
1. Прогнознийбаланс.
2. Джерелафінансування і виплат.
Відображаються джерела, шляхи, розміри, умови та строки залученнядодаткового капіталу. Основними шляхами є :
· нарощуваннявласного капіталу;
· за рахунокпозичкового капіталу ( довгострокові та короткострокові кредити банків).Потреба в капіталі вираховується на основі результатів розрахунків “Потокуреальних грошей”. В цьому розділі, фактично, і здійснюється розрахунокнеобхідних кредитних ресурсів. Визначення суми кредиту відбувається шляхомвіднімання від суми необхідних ресурсів, суми наявних ресурсів, а також сумиресурсів, яка може бути залучена шляхом емітування цінних паперів. Основноюпроблемою на даному етапі є розтягнутість проекту в часі і складністьвизначення вартості ресурсів в часічерез нестабільність грошового обігу та економіки в цілому.