РЕФЕРАТ
Аналізу фінансового стану банків
1. Соціально-економічна сутність економіко-статистичного аналізу фінансового стану банків України
Сучасний банк – це автономне, економічно самостійне, незалежне підприємство, яке функціонує за умови повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.
Згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність”, банківська діяльність визначається як залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати банківську діяльність; банківська система України – це Національний банк України й інші банки, що створені й діють на території України згідно з положеннями цього Закону [1, 2].
Банк у правовому відношенні – це певний фінансовий посередник, який виконує одну чи декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.
Банки – це основні ланки кредитної системи країни, фундамент, вершиною якої є центральний банк. Разом вони формують банківську систему країни.
Сучасна банківська система України побудована за дворівневим принципом (Рис.1):
- 1 рівень - центральний банк (НБУ);
- 2 рівень - інші банківські установи різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
Рис.1. Банківська система України
На Національний банк покладається відповідальність за розв’язання макроекономічних завдань в кредитній сфері, передусім – підтримання сталості національної грошової одиниці і забезпечення стабільного функціонування всієї банківської системи.
Національний банк України здійснює регулювання діяльності та банківський нагляд через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних банками операцій відповідно до положень Конституції України, Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Інші банківські установи покликані обслуговувати економічних суб’єктів – учасників грошового обігу: юридичних осіб (фірми, підприємства, державні структури) та фізичних осіб.
Фінансово-економічний стан банку характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану банку за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан банку цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному, бо вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку. Поняття «фінансового стану» в підручниках різних авторів, трактується по різному, але є і визначення цього поняття які збігаються у декількох авторів, визначення цього поняття можна представити у вигляді таблиці 1.
Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в банках свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.
Таблиця 1
Визначення поняття фінансового стану
| Автор | Визначення |
Роман Дяків [12] | Фінансовий стан (финансовое состояние) – стан економічного суб’єкта (держави, регіону, підприємства, фірми, підприємця, сім’ї), що характеризується наявністю у нього фінансових ресурсів, забезпеченням грошовими засобами, необхідними для господарської діяльності та здійснення грошових розрахунків з іншими суб’єктами. |
Мельник В. М. [21] | Фінансовий стан – це здатність підприємства профінансувати свою діяльність. Висновки про фінансовий стан зазвичай роблять на основі забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, доцільності їх розміщення та ефективності використання. |
Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. [13, 14, 15] | Стан фінансовий (держави, регіону, підприємства, сім’ї, особи) – стан економічного суб’єкта, що характеризується наявністю в нього фінансових ресурсів, забезпеченістю коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та життя, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб’єктами. |
Парасій-Вергуненко І. М. [27] | Фінансовий стан — це характеристика фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, здатності виконувати свої зобов’язання перед державою та іншими контрагентами. |
Мочерний С. В. [22] | Фінансовий стан суб’єктів підприємницької діяльності – наявність у підприємств, фірм, компаній, підприємців та ін. фінансових ресурсів і грошових коштів, необхідних для раціональної господарської діяльності, грошових розрахунків з іншими суб’єктами господарювання та державними органами. |
Гончаров С. М. [10] | Фінансовий стан (финансовое состояние) – стан економічного суб’єкта (держави, регіону, підприємства, фірми, сім’ї), що характеризується наявністю у нього фінансових ресурсів, забезпеченням грошовими засобами, необхідними для господарської діяльності. |
Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. [31, 32] | Финансовое состояние (государства, предприятия, фирмы и др.) - состояние экономического субъекта, характеризуемое наличием у него финансовых ресурсов, обеспечением денежными средствами, необходимыми для хозяйственной деятельности, поддержания нормального режима работы и жизни, осуществления денежных расчетов с другими субъектами. |
Шимов В. Н., Каманенков В. С. [34] | Финансовое состояние (англ. financial position) – степень обеспеченности предприятия необходимыми денежными средствами для осуществления нормальной хозяйственной деятельности и своевременного проведения денежных расчетов. |
Борисов А. Б. [158] | Финансовое состояние — уровень обеспечения экономического субъекта денежными средствами для осуществления хозяйственной деятельности, поддержания нормального режима работы и своевременного проведения расчетов. |
Грязновая А. Г. [11] | Финансовое состояние предприятия (англ. financial position of enterprise) – совокупность экономических и финансовых показателей, характеризующих способность предприятия к устойчивому развитию, в т.ч. к выполнению им финансовых обязательств. Ф.с.п. определяет платежеспособность и конкурентоспособность предприятия, его потенциал в деловом сотрудничестве, является гранитом эффективной реализации экономич. интересов всех участников хоз. деятельности. |
Більшість методик поєднує чотири групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:
1) оцінки фінансової стійкості;
2) оцінки ділової активності;
3) оцінки ліквідності;
4) оцінки ефективності управління.
Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу банківської установи та звіту про прибутки і збитки. Національний банк України рекомендує при визначенні узагальнюючої оцінки фінансового стану банку використовувати загальновідому систему «CAMEL».
Розглянемо вказані види оцінок. Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них.
Основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:
1) коефіцієнт надійності;
2) коефіцієнт фінансового важеля;
3) коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;
4) коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;
5) коефіцієнт мультиплікатора капіталу.
Ділову активність банку в методичній літературі (зокрема, Р. І. Тиркало і З. І. Щибиволок) рекомендують визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення [5].
Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:
1) зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів;
2) кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;
3) розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.
Розкриємо методику аналізу ділової активності спочатку на основі давно відомого в нас коефіцієнтного методу.
Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу ділової активності банку, я відібрав такі з них, які найбільшою мірою і прямо, а не побічно розкривають рівень використання пасивів і активів.
У частині пасивів це:
1) коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;
2) коефіцієнт активності залучення строкових коштів;
3) коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;
4) коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи;
5) коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.
У частині активів це такі коефіцієнти:
1) коефіцієнт рівня дохідних активів;
2) коефіцієнт кредитної активності;
3) коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь);
4) коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;
5) коефіцієнт проблемних кредитів.
Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах. Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку.
Ліквідність банківської установи — це можливість і здатність банківської установи виконувати свої зобов’язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов’язкових економічних нормативів Національного банку України. Взяті мною ці та ряд інших, найбільш суттєвих, прийнятих в економічній літературі показників, на мою думку, дають можливість достатньо повно розкрити ліквідність балансу банку.
Діяльність банку, його ділову репутацію та перспективи розвитку разом з показником ліквідності характеризує і платоспроможність. Платоспроможність – це здатність банку вчасно та у повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями (на певну дату). Але якщо ліквідність розглядається як динамічний стан, то платоспроможність – це стан на певну дату, тобто виявляється у своєчасності виконання банком зобов’язань на конкретну дату [3, с.126].
Наведений у таблиці 2 блок показників призначено для оцінки ліквідності банку щодо його здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення зараз (на дату складання балансу) та в найближчий період зобов’язань перед клієнтами за їх поточними, депозитними, ощадними рахунками, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами.
Результативним показником діяльності банку є величина одержаного прибутку. Рівень окупності прибутком статутного і загального капіталу, активів (у тому числі дохідних), а також витрат банку характеризує їх рентабельність.
Оскільки в сучасних умовах витрати часто зростають незалежно від рівня господарської фінансової діяльності банку, а під впливом погіршення загальної економічної ситуації в державі, то прибуток, який часто за масою невисокий, не може характеризувати рівень окупності. Тому рівень ефективності управління банком необхідно визначати поряд з віддачею прибутком ще і доходом.
Для характеристики ефективності банківської діяльності, міри використання його ресурсів уживають показники відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності. Рівень рентабельності можна визначити як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: доходу, величини витрат, активів, капіталу тощо. Тому для детальнішого аналізу необхідно звернути особливу увагу саме на ці показники [4, с.79].
Таблиця 2
Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують ліквідність балансу банку
| Найменування показника | Алгоритм розрахунку | Економічний зміст показника визначає |
| Показники ліквідності | ||
| 1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності | Показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами (Д). | |
| 2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку | Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань (Ззаг ) всіма активами (Азаг ). | |
| 3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів | Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл ) у робочих активах(Ар ). | |
| 4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань | Характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад ) його загальних зобов’язань (Ззаг ) і сповіщає про часткове погашення зобов’язань банку поверненнями дохідних активів. | |
| 5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності) | Розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність). | |
| 6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань | Розкриває здатність банку погашати зобов’язання (Ззаг ) високоліквідними активами (Авл ) та через продаж майна (Ам ). | |
Для оцінки фінансово-економічного стану банківської установи необхідна відповідна інформаційна база. Такою базою можуть виступати форми фінансової звітності банківських установ, які представлені такими основними документами: баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про фінансові результати діяльності, звіт про рух джерел фінансування, рух і зміни в акціонерному капіталі, пояснення до фінансової звітності і аудиторський висновок.
2. Системи та методи аналізу фінансових результатів. Інформаційне забезпечення аналізу
Як нами було зазначено вище, фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) – різниця між доходами і витратами, чистий прибуток – після сплати податку. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат.
Тому сьогодні актуальним є розроблення методів оцінки, зіставлення та відбору даних, що характеризують результативність діяльності банку, отриманих із різних джерел. Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансового плану, або бізнес-плану, комерційного банку щодо очікуваних доходів і витрат періоду, який аналізується.
Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) [16] та «Про банки та банківську діяльність» (2000) [15] фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов’язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв’язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви – операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку.
Згідно з вимогами нормативних актів НБУ призначенням фінансової звітності банків є створення бази даних, яка дасть змогу реально оцінити показники ліквідності, платоспроможності та дохідності банків і на цій основі визначити їх фінансовий стан – як комплексне поняття, що відображає різні напрями банківської діяльності.
Статті звіту про фінансові результати містять інформацію за такими напрямами:
- процентні доходи і витрати включають доходи за кредитами чи депозитами, за цінними паперами на продаж і за борговими цінними паперами та іншими процентними фінансовими інструментами або витрати, пов’язані з ними;
- комісійні доходи і витрати включають доходи від операцій, пов’язаних із веденням рахунків та касовим обслуговуванням, з іноземною валютою та банківськими металами, від інших наданих або отриманих послуг, або витрати, що стосуються зазначених операцій;
- дивідендний дохід від цінних паперів, які обліковуються в третьому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку (цінні папери на продаж та інвестиційні цінні папери – аналітичний рахунок балансовий 6300);
- чистий торговельний дохід включає результат від торгівлі іноземною валютою та цінними паперами, враховуючи резерви під знецінення цінних паперів на продаж;
- загальноадміністративні витрати містять витрати на утримання та експлуатацію основних засобів, нематеріальних активів, амортизацію, збиток від продажу основних засобів, операційний лізинг, витрати на охорону, сплату обов’язкових платежів (крім податку на прибуток) та ін.;
- витрати на персонал містять заробітну плату, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування премії, винагороди тощо; окремою статтею відображається середня кількість працівників банку протягом року;
- витрати на безнадійні та сумнівні борги включають відрахування до резервів на покриття ризикованих активів (за кредитами, цінними паперами, дебіторську заборгованість тощо);
- непередбачені доходи і витрати включають доходи або витрати, які виникли у зв’язку з подіями чи операціями, що відрізняються від звичайної діяльності банку і не є регулярними, включаючи прибутковий податок на них.
Найважливішим принципом міжнародних стандартів обліку та звітності є принцип відкритості (транспарентності). Відповідно до нормативних актів Національний банк України встановив порядок публікацій комерційними банками у засобах масової інформації звітності про свою діяльність та надання її до НБУ. Передбачається послідовне розширення складу даних, що оприлюднюються банками, та підвищення їх достовірності.
Для отримання більш ґрунтовної оцінки фінансового стану банку рекомендовано проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження кон’юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників та ін. Крім того, можливості фінансового аналізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей зв’язку, а також узагальнюючих характеристик структури та динаміки. Що стосується кожного розділу балансу та звіту про фінансові результати, то мають бути розраховані:
1. відносні величини, які характеризують частку окремих статей у загальному обсязі групи напрямів, що аналізується;
2. показники динаміки (абсолютний приріст, темпи зростання, темпи приросту);
3. показники, які характеризують вплив зміни суми коштів за кожним напрямом на загальну зміну обсягу групи напрямів, що аналізуються; як зведену характеристику інтенсивності змін можна використовувати інтегральні показники структурних зрушень, зокрема квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень та індекс відмінності.
Оцінка фінансового стану банку базується на аналізі доходів і витрат з використанням таких методів фінансового аналізу:
а) горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожного напряму доходів або витрат з попереднім періодом;
б) вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури окремих видів, груп або напрямів доходів і витрат з визначенням впливу кожного чинника на результат у цілому;
в) трендовий аналіз – порівняння кожної позиції доходів або витрат комерційного банку з сукупністю попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки обраного показника; аналіз здійснюється на основі фактичних даних за минулі роки, у закордонній практиці використовується період тривалістю не менше трьох років;
г) аналіз відносних коефіцієнтів – розрахунок співвідношення між окремими позиціями активів, пасивів, доходів та витрат або напрямами різних форм звітності з метою визначення взаємозв’язків між показниками.
Доцільно використовувати для аналізу доходів і витрат такі відносні показники:
- коефіцієнти розподілу, що визначають, яку частину від групи абсолютних показників становить той чи інший абсолютний показник фінансового стану;
- коефіцієнти кореляції, які визначають відношення між різними по суті абсолютними показниками фінансового стану або їх лінійними комбінаціями, що мають різну економічну значимість.
Сукупність таких прийомів аналізу дає змогу здійснити кількісне та якісне оцінювання фінансових результатів діяльності банку.
Отже, узагальнюючи вище наведене, робимо висновок, що значення аналізу фінансових результатів комерційного банку полягає в ефективному управлінні його дохідністю, тобто у виявленні резервів зростання прибутковості банківської діяльності та формуванні пропозицій щодо використання виявлених резервів, а інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів комерційного банку формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню, за своїм складом інформаційна база аналізу може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації, до аналізу прибутку та рентабельності обов'язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банку.
Література
1. Залишок коштів на коррахунках банків (оперативні дані) // www.bank.gov.ua.
2. Інструкція "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні": Постанова Правління НБУ від 28.08.2001р. № 368, зі змінами від 17.12.2007р.
3. Ліквідність банківської системи України: Науково-аналітичні матеріали /В.І. Міщенко, А.В. Сомик та ін. — Вип. 12. — К.: Національний банк України; Центр наукових досліджень, 2008. — 180 с.
4. Основні засади грошово-кредитної політики на 2008рік: Рішення Ради Національного банку України від 22.11.2007 р. № 17, зі змінами від 27.10.2008р.
5. Основні монетарні параметри грошово-кредитного ринку України // Вісник Національного банку України за 2001—2008 рр.
6. Основні тенденції грошово-кредитного ринку за жовтень 2008 року // www.bank.gov.ua.
7. Основні тенденції валютного ринку України // www.bank.gov.ua.
8. Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua.
9. Положення "Про порядокрефінансування банків під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в Національному банку України": Постанова Правління Національного банку України від 29.05.2006р. № 195, зі змінами.
10. Положення "Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України": Постанова Правління Національного банку України від 16.03.2006р. № 91, зі змінами.
11. Положення "Про процентну політику Національного банку України": Постанова Правління Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389.
12. Положення "Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України": Постанова Правління Національного банку України від 26.09.2006 р. № 378, зі змінами.
13. "Про додаткові заходи щодо діяльності банків": Постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008р. № 319, зі змінами.
14. "Про регулювання грошово-кредитного ринку": Постанова Правління Національного банку України від 07.11.2007р. № 403.
15. "Про регулювання грошово-кредитного ринку": Постанова Правління Національного банку України від 21.04.2008р. № 107.
16. "Про терміни та можливі обсяги проведення Національним банком України окремих операцій з банками, передбачених у Положенні про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, та вимоги щодо забезпечення, що пропонується банками": Постанова Правління Національного банку України від 14.11.2006р. № 434, зі змінами.
| ! |
Как писать рефераты Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов. |
| ! | План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом. |
| ! | Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач. |
| ! | Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты. |
| ! | Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ. |
| → | Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре. |