Цілі та завдання Міжнародноїорганізації ISO.
Міжнародна організація із стандартизаціі-ISO(The InternationalOrganization for Sta-ndardization)є об`єднанням національних органів із стандартизаціі близько 146 країн світу-поодному від кожаної країни.
Члени ISO,більшість з яких мають штаб-квартири в Женеві, Швейцарії, щороку допомагають урозробленні на основі консенсусу більше однієї тисячі міжнародних стандартів. Зсередини 80-х років двадцятого сторіччя ISOвзяла на себе зобв`язання допомагати країнам, що розвиваються, у створенніта розвитку інфраструктури стан-дартизації для конкретних потреб економікиїхніх держав.
Додатково до цих тривалих програм навчання та допомоги,які призначені для про-фесіоналів, що беруть участь у різних заходах ізстандартизації, ISOзапровадила нову ініціативу,котра передбачає надання допомоги представникам урядів у питан- нях розробленнястратегічного курсу та стратегічного планування з боку висококва-ліфікованих лідерів світової стандартизації.
ISOздійснюе стандартизацію в усіхгалузях, крім електротехнічної та електронної промисловості, де стандартистворює Міжнародна електротехнічна комісія-IEC. Ра- зом ISOта IECутворюють загальну системуміжнародної стандартизації — найбільшу в світі неурядову систему добровільногопромислового і технічного співробітництва на міжнародному рівні.
Результати роботи ISOпублікуються у вигляді міжнародних стандартів. Наразідоробок ISOскладає більше 11000міжнародних стандартів та інших публікацій. Вони видаються на попередньомуносії як окремі документи та збірники у певній сфері діяльності, а також увигляді мікрофільмів, мікрофішів і компакт-дисків CD-ROM.
Робота в ISOвиконується децентралізовано в рамках 184 технічних комітетів та 597підкомітетів, роботу яких забезпечують технічні секретаріати з 35 країн.Центральний секретаріат у Женеві координує діяльність органів ISO, здійснює процедури голосування та прийняття документів,публікує міжнародні стандарти. Понад 30 тис. інженерів, науковців таадміністраторів беруть участь у створенні міжнародних стандартів. Вонипризначені національними органами країн і репрезен-тують погляди та інтересипромисловості, уряду, виробників та споживачів у процесі розробленнястандартів. Понад 500 різноманітних організацій співпрацюють с технічнимкомітетом ISO, зокрема, всі спеціалізованіагенції ООН.
ISOкоординує обмін інформацієющодо міжнародних та національних стандартів, технічних правил та іншихнормативних документів через інформаційну мережу ISONET, яка пов`язує інформаційний центр ISOу Женеві з подібними національними центрами більш ніж у 80 країнах. Головнамета ISOполягає у розроб-ціміжнародних стандартів та активному сприянні їх добровільному прийняттю івикористанню для досягнення максимально можливого рівня ефективностіпромис- лового виробництва і торгівлі вусьому світі, або встановлення міжнародної коорди- нації та уніфікаціїпромислових стандартів.
Міжнародна организація із стандартизації оновила своюстратегію і видала її основні положення в формі буклету. Так, ISOв новому столітті-стратегія на 1999-2001 роки (ISBN92-67-10297-7) вміщує ключові концепції, на яких базуєтьсяоперативна модель і бізнесова позиціяISO. Цими домінуючими концепціями є: вар- тість, партнерство, оптимізація.Вони підсумовують ключові стратегічні лінії, яких дотримується ISO. Виходячи с повного аналізу сильних і слабких сторін ISOта сприятливих і загрожуючих обставин, які нині існують,з відповідних стратегічних елементів, були вироблені 5 головних стратегічнихліній (ISOBULLETIN, March1999):
1. Збільшення ролі ринковихелементів у діяльності ISO;
2. Просування на ринок систем істандартів ISO;
3. Оптимізація використанняресурсів;
4. Заохочення нових технічнихпрограм з елементами самопідтримки;
5. Оновлення інфраструктуринаціональних стандартів у країнах, що розвиаються.
Стандарти ISOмаютьдіяти як еталони під час виконання регулятивної та контрольної функціїфедеральними, державними та місцевими органами влади. З тим, щоб привернутиувагу урядів країн до піднесення ролі стандартизації, була під-готовлена такзвана “Біла книга ISO”. Незаперечним вважаемо тойфакт, що в багатьох країнах, які розвиваються, рівень знань у політичних колахпро стандартизацію взагалі та про міжнародні стандарти зокрема, дуже низькийабо близький до нульового. Таким чином, часто є правдою те, що уряди держав неможуть значно допомогти промисловості та компаніям своеї країни у використаннімеханізмів стандартизації для підвищення конкурентоспроможності своєїпродукції, розвитку торгівлі, захисту власного ринку від недобросовісноїконкуренції.
“Біла книга ISO”, в якій висвітлена концепція “емісарів ISO”, являє собою стисле, але важливе повідомлення для високопоставленихпредставників урядів щодо національної стратегії економічного розвитку. Цейдокумент містить такі положення:
1. Міжнародні стандарти:ключ до конкурентної торгівлі на світовому ринку.
З метою досягнення рівня потенційних можливостейпромисловості розвинених країн, національні стратегії економічного розвитку вкраїнах, що розвиваються, мають зосередитись на досягненні світового рівняконкурентоспроможності техно- логій таналежного розуміння технічних вимог, на яких грунтуеться торгівля на світовомуринку. В обох цих галузях знання щодо того, як використовувати міжнародністандарти, можуть дати значні переваги засновникам нових підприємств такомпаній в країнах, що розвиваються, та прискорити загальний економічний процесв країнах.
Цей документ дає стислий розгляд питання про великезначення міжнародних стандартів для розвитку світової торгівлі та технологій,обміну ними та програм індустріалізації країни. Також він розрахований навикористання лідерами держав та промисловості в країнах, які намагаютьрозвинути або трансформувати свою економіку для того, щоб стати більшконкурентоспроможними на світовому ринку.
2. Торгівля, розвиток татехнологія.
Світова організація торгівлі (СОТ) та Світовий Банк, як ібагато інших міжнарод- них органів,погодились з великим значенням міжнародних стандартів для приско- рення торгівлі, і цей факт може вважатисяїхньою політикою та програмою в багатьох контекстах. Фактично всі члени СОТбудуть використовувати міжнародні стандарти як основу для своїх національнихтехнічних нормативних актів із метою поступового усунення технічних бар`єрів уміжнародній торгівлі.
Не слід ототожнювати поняття “стандарт” і “технічнонормативний акт”. Стандар- ти є добровільними, а технічні нормативні акти –обов`язковими. Для того, щоб ліде-ри держав розуміли світ стандартів, цевисловлювання є першим необхідним моментом для оцінки розбіжностей міжстандартами та технічними нормативними актами. Обидва ці документи містятьтехнічні вимоги, яким мають відповідати товари, послуги та продукція, щопостачаються на ринки. Розбіжності полягають у тому, що технічні нормативніакти є обов`язковимивимогами, встановленими державними регулюючими органами, астандарти є добровільними угодами, досяг-нутими шляхом консенсусу за участюкористувачів та виробників товарів і послуг.
Зазвичай технічні нормативні акти (ті, яківчстановлюються та здійснюються дер-жавою) містять вимоги щодо охорони здоров`ята безпеки людей на робочих місцях, вдома та під час дозвілля.
Як правило, стандарти (ті, які затверджені в процесіконсенсусу між учасниками ринку) присвячені технічним вимогам та вимогам доробочих показників продукції і послуг, які дозволяють їм бути сумісними,взаємозамінними, простими під час вико-ристання та добре розумілими. Виділяютьтакож стандарти щодо професійної квалі-фікації, систем якості та аудиторів іт.п.
Існують деякі сірі плями, де важко відрізнити стандартивід технічних норматив-них актів або навпаки. Але, що саме має стратегічнезначення для усіх країн, так це очевидна тенденція в багатьох галузях торгівлі,зокрема в міжнародній, до зміни технічних нормативних актів міжнароднимистандартами. Це відбуваеться через те, що стандарти набагато простіші під часвикористання та більш гармонізовані на між-народному рівні, ніж технічнінормативні акти.
3.Технічні бар`єри вторгівлі є реальністю і вони ускладнюють торгівлю, але поступово усуваються.
Коли технічні нормативні акти або стандартивикористовуються в специфікаціях на продукцію або послуги в міжнароднійторгівлі, через їхню надмірну складність вони стають бар`єрамидля вільної торгівлі. Таке трапляється, наприклад, якщо одна країна вимагає,щоб імпортовані нею автомобілі відповідали вимогам США, а інша країна – вимогамстандартів Німеччини, третя країна стикається з непростим завданням ефективногоздійснення експорту автомобілів в обидві ці країни.
Там, де не існує поважних причин, крім історичноїізоляції, для розбіжностей між стандартами та ехнічними нормативними актами нанаціональному рівні, вони завдяки зусіллям ООН та її спеціалізованимміжурядовим агенствам поступово замінюються гармонізованими законами, в ширшомупонятті, гармонізованими між-народними стандартами, розробленними ISOта деякими іншими міжнародними організаціями, що спеціалізуютьсяна міжнародній стандартизації.
3. Інфраструктура стандартизаціїмає суттєве значення для здорової економіки вільного підприємництва.
Аналогічно фінансовій, банківській та освітнійінфраструктурам інфраструктура стандартизації складається з організацій,органів влади та ринкової практики, які впливають на застосування технічнихправил і вимог для досягнення певних цілей у суспільстві та під час здійсненняринкових операцій.
Визнаним прикладом є раціоналізація та стандартизаціясистеми мір та ваги, оскільки з початку цивілізації методика вимірювання ізважування у ринковій практиці уможливлювали та впливали на мільйоникомерційних операцій щоденно. У сьогоднішньому світі стандартів та організацій,які створюють та використовують їх інтенсивно, є:
· Компанії та організації(стандарти систем якості, безпеки працівників та систем управління охороноюнавколишнього середовища);
· Промислові ланцюги постачання(стандарти на вимоги до робочих показників, надійності, сумісності таефективності);
· Організації з випробування танагляду (стандарти на методи випробувань та процедури випробувань);
· Універмаги та інші організаціїроздрібної торгівлі (стандарти на вимоги до інформації, нанесеної на продукціюдля інформування та захисту споживачів);
· Організації з розробленнястандартів (аналогічно ISOта їїчленам).
Коли національна інфраструктура стандартизації слабка абовзагалі вона не існує, то дуже важко підтримувати надійний рівень якості підчас виробництва або забезпечення якості імпортованої та експортованої продукції.Також важко підтримувати зростання рівня культури якості на місцевихпідприємствах. Неспроможність довести відповідність міжнародним стандартампризводить до зменшення зарубіжного інвестування. Якщо країна дуже відокремленавід інформації та технологій “ноу-хау”, які накопичені в міжнароднихстандартах, то, наймовірніше, будуть втрачені можливості обміну важливимитехнологіями.
Важливість міжнародних стандартів для світової торгівлізалишається поза сумнівом. І це на стільки справедливо, що, як додаток до УгодиGATT, існує Кодекс доброчинноїпрактики з підготовки, прийняття та використання стандартів (Кодекс стандартів GATT). Кодекс стандартів GATTзаохочує уряди застосовувати міжнародні стандарти, щоб запобігти винекненнюперешкод на шляху вільного перетинання кордонів товарами. Проблема, яківизначили члени ISO, полягає в тому, що урядовіделігації у СОТ від країн, що розвиваються, далеко не завжди мають уявлення пропроблеми стандартизації і не контактують з органами – членами ISOу власних країнах.
У партнерстві з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC) ISOрозробляє Настанови ISO/IEC, які висвітлюють різноманітні аспекти діяльності з оцінки відповідності тарозповідають про організації, які виконують таку оцінку. Добровільні критерії,які містяться в цих Настановах, демонструють міжнародний консенсус з приводутого, з чого складаються найкращі практичні дії. Користування Настановамиробить свій внесок у постійність і послідовність здійснення оцінкивід-повідності скрізь по всьому світу і, таким чином, полегшує торгівлю міжкраїнами. На практиці Настанови ISO/IECстали настільки вагомими документами, що деякі з них були схвалені урядамияк стандарти, і в певних випадках обов`язкові для використання.Внаслідок цього ISOнині перетворює деякі з цихНастанов на міжнародні стандарти, що відповідає їхньому статусові у світовійторгівлі та урядовому законодавстві.
Діяльність ISOу галузі сертифікації.
Основна діяльність ISOз сертифікації – це організаційно-методичне забезпечення. Комітет Ради ISOз сертифікації СЕРТИКО створений на початку 70-х років. Утеперішній час питання сертифікації в ISOвирішує Комітет Ради ISOзоцінки відповідності (КАСКО). Основним підсумком роботи СЕРТИКО було виданняспільно з МЕК, Міжнародним торгівельним центром, Конференцією ООН з торгівлі ірозвитку (ЮНКДАТ) і ГАТТ/СОТ матеріалів спеціального дослідження “Сертифікація.Принципи і практика.” Цим фактом було закріплено зростання ролі сертифікації уміжнародній торгівлі. Єдині організаційно-методичні документи з сертифікації,які розроблені і розробляються ISO,сприяють гармонізації процедури сертифікації, що, у свою чергу, робить можливимвзаємне визначення результатів сертифікації навіть при відмінностях унаціональних законодавчих положеннях. ISOсприяє у методичному плані також створенню систем сертифікації в тихкраїнах, де вони поки що відсутні.
КАСКО розробив загальні принципи організації робіт зсертифікації: підготовлено керівництвом ISO/IEC16 “зведення правил щодосистеми сертифікації третьою стороною на базі діючих стандартів.” Цей документвстановлює, що системи сертифікації, розроблені країнами-членами ISOта IECнанаціональному, регіональному або міжнародному рівні, повинні за можливістюспиратися на вимоги міжнародних стандартів ISOта IEC.
За наявності або при розробці двома чи більшекраїнами-членами ISOта IECдвох чи більше систем сертифікації на одну й ту саму продукцію або групувиробів, вони повинні укладати між собою угоди, що грунтуються на рівності праві обов`язків. Технічною стороною таких угод є відповідний міжнародний стандарт.
У роботі КАСКО беруть участь понад 50 країн, більше 20країн є спостерігачами.
Основні напрямки діяльності Комітету:
· вивчення методів оцінкивідповідності продукції і систем забезпечення якості встановленими вимогами урізних країнах;
· підготовка керівництва звипробувань, інспекційного контролю і сертифікації продукції, процесів, служб,а також щодо діяльності й оцінки випробувальних лабораторій, органів зсертифікації і систем забезпечення якості;
· сприяння взаємному визначенню іприйняттю національних і регіональних систем забезпечення якості, а такожвикористанню міжнародних стандартів, спрямованих на випробування, контроль,сертифікацію, системи якості тощо.
У галузі сертифікації ISOспівробітничає з IEC, прощо свідчить значна кількість спільних керівництв.
У міжнародній практиці широко застосовується документ,відомий як “декларація виробника”. Це методичне керівництво ISO/IEC22“Інформація про заяву виробника про відповідність продукції стандартам або іншимнормативним документам”, яке є основним документом при самосертифікації.
Для вирішення питань, що підлягає сертифікації, ким вонапроводиться і кому вона потрібна, як краще довести інформацію про відповідністьпродукії вимогам стандар- тів та покупця, споживача або урядових організаційбуло розроблено керівництво ISO/IEC23 “Методи укладання відповідності стандартам для системсертифікації третьою стороною”. Розробивши окремі методічні принципи і вказівкиз різних аспектів сертифікації, КАСКО перейшов до створення документа, якийвизначає су-купність властивостей і ознак системи сертифікації третьоюстороною. З цією метою ним було розроблено керівництво ISO/IEC28“Загальні правила для моделі системи сертифікації продукції третьою стороною”.Це Керівництво широко застосовується в роботах з сертифікації на міжнародному інаціональному рівнях, а рекомендовані методичні принципи та процедури сталиосновою для розробки конкретних програм сертифікації в різних країнах світу. У розвиток цього документа були прийнятіКерівництво 38-40, у яких викладені загальні вимоги до органів сертифікації інагля-ду, а також випробувальних лабораторій. Одна із важливих вимог долабораторії – наявність системи забезпечення якості роботи. Скаддові цієїсистеми викладені у формі керівництво для персоналу лабораторії і включають:
1. Організаційну схемулабораторії;
2. Перелік функціональнихобов`язків підрозділів і послуг, які надає лабораторія;
3. Загальні процедури забезпеченняякості роботи;
4. Заходи забезпечення якостікожного виду випробувань;
5. Наявність стандартів,довідників, методичних розробок, інструкцій і под.;
6. Організація отриманняінформації від клієнтів;
7. Документ про порядок розглядурекламації;
8. Загальну програму перевіркиобладнання;
9. Інструкції з кожного видуприладів і обладнання;
10. Правила ідентифікації зразків;
11. Наявність належним чином оформлених протоколіввипробувань.
На замовлення Міжнародної конференції з акредитаціївипробувальних лаборторій ISO/MEKрозроблено Керівництво 43 “Кваліфікаційні випробуваннялабораторій”, яке застосовується як основоположний методичний документ усімакраїнами прі ви-рішенні таких завдань, як оцінка рівня роботи випробувальноїлабораторії; визначення технічної компетенції у галузі діяльності, оцінкаефективності використовуваних методів випробувань, акредитація лабораторійтощо.
Одним із напрямків діяльності КАСКО є розвиток методичнихпринципів у галузі акредитації випробувальних лабораторій. У теперішній часзатверджені і діють такі документи у галузі акредитації та функціонуваннявипробувальних лабораторій, як Керівництво ISO/IEC25 “Загальні вимоги до приймання випробувальних лабораторій”, Керівництво43, Керівництво ISO/IEC45 “Керівні положення з надання результатів випробувань”, Керівництво ISO/IEC54“Загальні вимоги до приймання органів з акредитації” і Керівництво ISO/IEC55“Система акредитації випробувальних лабораторій. Загальні вимоги до управліннядіяльністю”.
Основні методичні вимоги до оцінки і реєстрації органом зсертифікації системи забезпечення якості підприємства-виробника продукції, якапідлягає сертифікації, викладені в Керівництві ISO/IEC48 “Керівні положення з оцінкита реєстраці систе-ми якості постачальника третьою стороною”. Цей документгрунтується на вимогах міжнародних стандартів ISOсерії 9000і є практичною рекомендацією щодо застосування вказаних стандартів для оцінкисистем забезпечення якості в рамках схеми 5, розробленої ISO.
ISO, прагнучи упорядкуватидіяльність з сертифікації, класифікувала наявні засоби сертифікації продукції,звівши їх до восьми схем (моделей).
Схема 1передбачає типові випробуванняпромислової продукції, взятої зпідприємства-виробника, в незалежній випробувальній лабораторії або центрі. Привикористанні цього виду сертифікації підтверджується лише відповідністьнаданого для випробування зразка встановленим вимогам.
Схема 2грунтується на проведеннітипових випробувань зразків продукції в спеціальних випробувальнихорганізаціях, що затверджують, з наступним контролем якості продукції шляхомперіодичних контрольних випробувань зразків, взятих з сфери торгівлі. У ційсхемі вже закладені елементи довготривалого контролю за якістю. Перевага –простота, хоча витрати, в порівнянні зі схемою 1, вищі. Недолі- ки - констатація невідповідності продукції вимогам стандартів за результатамиконтрольних випробувань відбувається тоді, коли ця продукція надійшла дореаліза-ції. Вилучення продукції, яка не відповідає стандартам, із сфериторгівлі пов`язана з певними труднощами.
Схема 3грунтується на проведеннітипових випробувань зразків продукції в спеціальниих випробувальнихорганізаціях, що затверджуються з наступним контролем якості виготовленоїпродукції шляхом проведення періодичних контрольних випробуваньзразків, взятихперед відправленням в торговельну мережу або споживачеві. На відміну від схеми 2,контрольні випробування проводяться до надходження продукції до торговельноїмережі, що дає змогу зупинити її відвантаження при встановленні невідповідностістандартам.
При застосуванні третьої моделі можливо замістьперіодичних випробувань зразків зі сфери реалізації, здійснювати періодичнийаналіз зразків, взятих з виробництва.
Така модель більш придатна за наявностіпрямого зв`язку виробник – споживач без послугторговельно-посередницьких організацій.
Схема 4 грунтується на проведенні типових випробувань зразків продукції з наступнимконтролем якості продукції шляхом прведення періодичних контрольних випробуевньзразків, взятих як з сфери торгівлі, так і з виробництва. Вирізняютьсяуніверсальністю й ефективністю контролю за якістю. Однак і в цьому разіконстатація невідповідності продукції вимогам стандартів здійснюється післятого, як вона буде виготовлена і на її виробництво будуть витрачені певнікошти.
Схема 5є найбільш жорсткою, тому що крім аналітичного контролю за якістюродукції, як у четвертій моделі, передбачається створення напідприємстві-виробни-ку системи якості, в рамках якоїорганізуються роботи ззабезпечення якості на всіх етапах розробки і виробництва, діє точнатехнологічна дисципліна, вводяться вхідний і поопераційний контроль тощо, щозначно знижуєймовірність відвантаження бракованої продукції.
Цей вид сертифікації дає змогу не лишевстановити якість продукції, але оцінитиможливість підприємства випускати продукцію необхідного рівня якості. Схема 5отримала найбільше розповсюдження в промислово розвинених країнах світу і вміжнародних системах сертифікації.
Схема 5 є найбільш складною і дорогою, алеводночас її перевага полягає в тому, що вона дає змогу споживачеві впевнитисьувисокій якості продукції.
Схема 6грунтується лише на здійсненні оцінки систем забезпечення якості продукціїна підприємствах. Цей вид сертифікаціїінколи називають атестацією підприємств-виробників, тому що оцінюєтьсяспроможність підприємств випускати продукцію встановленного рівня якості.
Схема 7грунтується на випробуваннях зразків відібраних з кожної партіївиготовлених виробів. За цією моделлю продукція випробовується за всімаможливими експлуатаційними параметрами, включаючи показники безпеки,ергономічності, екологічного впливу тощо. Рішення про відвантаження партіїприймається за результатами випробувань вибірки. У цьому випадку необхідновизначити обсяг вибірок, що залежить від встановленого рівня якості і розмірівпартій. Проведення цього виду сертифікації пов`язане з використанням засобів статистичного аналізу.
Схема 8грунтується на здійсненні випробувань кожного виготовленого одиночноговиробу на відповідність вимогам стандартів, вибірковий контроль замінюєтьсястовідсотковим. При сертифікації за цією схемою відповідальність постачальниказа відповідність продукції встановленим вимогам вища, ніж за всіма попереднімисхемами. Одержують сертифікат лише ті вироби, що успішно пройшли випробування.Застосування схеми 8 доцільне у тих випадках, коли до якості продукціївисувають особливо жорсткі вимоги або коли випробування продукції, що відаєвимогам стандартів, може призвести до значних збитків для споживачів.
Аналіз різноманітних схем (табл. 1)засвідчує, що схеми 1-5 включають типові випробування продукції іхарактеризуються зростанням кількості заходів з контролю якості продукції.Схеми 6, 7, 8 не пов`язані між собою, оскільки вони не пов`язані зі схемами 1-5.
Таблиця 1.
Різновиди сертифікації третьою стороною.
Схема сертифі-кації
Атестація підприємства
Оцінка контроль-них випро-бувань на підприємс-твах
Типові випробу-вання зразків продукції в випробу-вальних центрах
Випробу-вання зразків, взятих з торгівлі
Випробу-вання зразків, взятих з вироб-ництва
Нагляд за функціону-ванням систем за-безпечення якості про-дукції на підприємст-вах
1
-
-
+
-
-
-
2
-
-
+
+
-
-
3
-
-
+
-
+
-
4
-
-
+
+
+
-
5
+
-
+
+
+
+
6
+
+
-
-
-
-
7
-
-
На вибірках
-
-
-
8
-
-
100%
-
-
-
Залежно від ступеня складності схем, обсягівзаходів з боку зовнішнього, відносно підприємств-виробників, органу вонипередбачають участь у сертифікації різнома-нітних органів третьої сторони. Так,при схемі 1, коли проводяться лише типові випробування продукції, достатньомати один сертифікаційний орган або додатково до нього випробувальніорганізації з тим, щоб проводити випробування і за результатами видаватисертифікати відповідності. У схемі 5, що набула найбільшого поширення, крімсертифікаційного органу, необхідна участь у сертифікації органів нагляду.
На схемі 1 наведено типову організаційнуструктуру системи сертифікації третьою стороною, що дозволяє наочно уявитифункції, що виконуються всіма органами, які беруть участь у сертифікації.
У 1987р. Технічний комітет ISOузагальнив національний досвід багатьох країн,опублікувавши серію стандартів ISO9000.
Схема 1.
Типова організаційна структура системисертифікації третьою стороною.
До інженерно-технічних подій глобальногомасштабу, що відбулися на рубежі сторіччя, певною мірою можна віднестистворення Нової редакції сімейства міжнародних стандартів ISO9000.
Передусім, це зумовлено масштабністюзастосування цієї серії стандартів. До кінця 1999 року близько 300 тисячпідприємств у світі розробили, впровадили і сертифікували системи менеджментуякості, що відповідали вимогам стандартів ISO9000. дані останніх років свідчать прозростаючу динаміку приросту кількості підприємств, які пройшли первинний етапцих робіт. Географічно домінує регіон Європи (рис. 1), хоча її частка заостанні роки поступово знижується від 80% кількості сертифікованих в усьомусвіті компаній у 1993-1994 роках до 60% — у 1998-1999 роках. Збільшуєтьсяпитома вага стандартів ISO9000 внаслідок активнішого розповсюдження і визнання вних ефективності регіонів Америки та Південно-Східної Азії.
Рис. 1
Частка підприємств, сертифікованих згідно з ISO9000, зарегіонами.
Важливо наголосити, що завдяки своїйуніверсальній природі стандарти серії ISO9000 знайшли застосування в усіх галузях виробництва ісфери послуг. Останнє особливо справедливе, якщо враховувати всі спеціалізованівідгалуження і галузеві похідні цих стандартів, кількість яких на сьогоднішнійдень перевищує 20. водночас у структурі галузей економіки, що найбільш активнозастосовують системні засоби менеджменту якості, домінує виробнича сфера, якаохоплює різні види промислового виробництва. Їх загальначастка перевищує 2/3від кількості компаній, які сертифікували системи якості (рис. 2). Відповідночастина підприємств, зайнятих у сфері послуг, складає 20%. Привертаєувагупоширюване застосування стандартів ISO9000у різних за характером галузях. Усевищевикладане є переконливим підтвердженням масштабності стандартів ISO9000, їх широкоговизнання і масового міжнародного застосування.
У галузях сертифікації ISOрозв`язує виключнометодологічні проблеми, у той час, як IECрозробила міжнародні системи сертифікації і розробляєстандарти, зокрема, з безпеки, які застосовуються як нормативна база привипробуваннях і сертифікації відповідної продукції. Спільним у діяльності ISOі IECє спрямованість насприяння укладанню дво- і багатосторонніх угод про взаємне визнаннясертифікатів з метою розвитку міжнародної торгівлі.
Рис. 2
Сектори промисловості з найбільшою кількістюпідприємств, сертифікованих згідно з ISO.
На підставі розроблених ними принципів гармонізаціїнаціональних систем серти-фікації може бути досягнута двома шляхами –приєднанням країн до міжнародних систем сертифікації IECабо широким використанням єдиних організаційно-методичних принципівсертифікації, які пропонуються ISO.
Угоди, розроблені ISOу галузі стандартизації і сертифікації, розраховані на те, щоб поліпшитиміжнародну торгівлю та сприяти взаємному обміну між країнами.