Корпоративные взаимоотношения в акционерном обществе

ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАРОДНА   УКРАИНСЬКА   АКАДЕМІЯФакультет заочно –дистанційного  навчання
Термін збереження КР
До… року                                            
Кафедра Виробничого і фінансового менеджментуКУРСОВА РОБОТА
ЗА КУРСОМ: Фінанси підприємства
ТЕМА: " Корпоративні взаємини в акціонерномутоваристві"
Реєстр. №_______
Виповнена
Здана на кафедру ___________
Студ. 3 курсу групи ЗБУ-31
                                     (дата)
ЗлобінойЛ. А.
Допуск до захисту
____________________________
(допущена, не допущена)
Науковий керівник
Оцінка за результатами захисту
_____________________________
ТимоховаГалина Борисівна
(оцінка)
______________ "____" _________ 2005р.
(підпис преп.)
Харків
    2005
ЗМІСТ
Вступ…3
1.Теоретичні основи формування  корпоративного
управління..................................................................................................4
1.1.Роль і  місцекорпоратизації у становленні ринкових відносин вУкраїні.........................................................................................................4
1.2. Сутність корпоративного управління ............................................13
1.3. Важливість корпоративного управління.......................................14
1.4. Світові тенденції розвитку та  загальноприйняті принципикорпоративного управління....................................................................15
1.5. Моделі корпоративногоуправління................................................16
2. Корпоративніконфлікти.....................................................................22
2.1.Конфлікт інтересів посадових осіб органів управління: новий ракурс.......................................................................................................22
2.2. Що таке конфліктінтересів..............................................................22
2.3. Еволюція поняття в Україні ............................................................23
2.4. Принципи корпоративного управління про конфлікт інтересів та проблемизастосування............................................................................25
2.5. Цивільний кодекс України про конфлікт інтересів та проблемизастосування.............................................................................................26
2.6. Шлях допокращення........................................................................28
2.7. Причини виникнення корпоративних конфліктів.........................29
3. На шляху розбудови ефективного корпоративного управління  вУкраїні.......................................................................................................33
3.1. Забезпечення запровадження та розвитку загальноприйнятих принципівкорпоративного управління.................................................33
Висновки...................................................................................................37
Список літератури....................................................................................40

ВСТУП
          Процес формування в Україні повноцінно само регульованоїнаціональної економіки передбачає наявність ефективно господарюючих суб’єктів.Трансформація фундаментальної основи такої економіки можлива лише завдякистворенню системи різних форм власності, в якій акціонерній формі належатимепровідне місце.
Стан корпоративного управління та йогодієздатність залежать від успішного використання переваг акціонерних відносин.Ефективність системи цих відносин має не тільки забезпечувати належні умовироботи підприємств, а й передбачати баланс інтересів різних груп акціонерів, атакож гарантувати їхні права. Формування спеціальних зовнішніх важелів розвиткуакціонерної форми власності сприятиме ефективному функціонуванню суб’єктівгосподарювання.
             Наявність у акціонерів адекватних механізмівконтролю за роботою менеджерів, а в разі потреби – заміни керівників, дійовімеханізми пере розділу прав власника на користь ефективніших обумовлюєпідвищення результативності діяльності і окремих підприємств, і корпоративногосектору в цілому.
          Визнаючи суттєвий внесоквчених у вивчення проблем формування акціонерних відносин та досягнутий значнийрівень наукового обґрунтування сутності, місця і ролі акціонерній власності уперехідній економіці, все ж необхідно визнати недостатність розробкиорганізаційно-економічних механізмів управління корпоративними правами тапідтримки адекватних вимог власників у соціально-орієнтованій ринковійекономіці. Відтак економічна теорія і практика потребують розробки і втілення вжиття науково-обгрунтованої, послідовної, чіткоїконцепції створення сучасного організаційно-економічного механізму управліннякорпоративними правами з урахуванням динаміки змін в Україні.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
1.1.         Рольі  місце корпоратизації у становленніринкових відносин в Україні.
Становлення ринкових відносин передбачає формуванняефективних власників, системи взаємодії їхніх інтересів, визначення місцядержави в управлінні рухом наявних фінансових інструментів і корпоративнихправ. Такий процес може відбуватися шляхом роздержавлення. Роздержавленняпередбачає перехід до управління акціями колишніх державних підприємств, приякому всі функції пов’язанні з господарським управлінням, переходять докомпетенції органів управління корпоратизації. Акціями корпоратизованихпідприємств можуть володіти банки, колективи підприємств, що розпродаються,акціонерні товариства та інші учасники економічної системи. Отже,корпоратизація як форма існування господарюючими суб’єктами, а функціїуправління акціями підприємств вже випущеними в обіг передати міністерствам,банкам, біржам та іншими організаціями ринкової інфраструктури.
Взаємопроникнення окремих елементів процесівроздержавлення, приватизація і корпоратизація має на меті по своїй сутностіскорочення державного втручання в різні сфери економічного і соціального життясуспільства. Це відбувається шляхом послідовної зміни форм власності. По своїйсуті процес корпоратизації – це перетворення державного підприємства у закритеакціонерне товариство. Приватизація ж є передачею (продажем) державноївласності у колективну чи приватну власність.
Після закінчення процесу акціонування на промисловепідприємство покладають нові функції – функції учасника фондового ринку.Методологія і методика підготовки законодавчого і нормативного забезпечення угалузі приватизації багато в чому зумовлює і подальші напрямки розвиткупідприємств, формування органів управління і структури взаємозв’язків між ними,взаємовідносин з органами державного регулювання.
Основні передумови створення акціонерних товариств упроцесі приватизації такі:
§ Нормативне забезпечення процесуприватизації, чинники, викликані необхідністю змін у процедурі проведенняприватизації, переваги та недоліки застосування засобів приватизації в різнихгрупах об’єктів;
§ Створення конкурентоспроможноїсфери товаровиробників за рахунок малої приватизації та її впливу на фондовийринок (наприклад, реєстрація закритих акціонерних товариств у процесі малоїприватизації, реєстрація емісії, укладання договорів з реєстраторами тощо).
Створений на цей час механізм управління акціонернимтовариством взаємодіє з навколишнім економічним середовищем інакше, ніжмеханізм управління об’єктами державного підпорядкування. Кожний елементієрархічної структури управління в акціонерному товаристві має свої специфічнізавдання. Пропозиції щодо їхнього вирішення також є частиною системного аналізупринципів створення акціонерного товариства у процесі приватизації.
Реструктуризація промислового комплексухарактеризується різким збільшенням частки підприємств недержавної формивласності і, насамперед, акціонерних товариств. Серед великих товаровиробниківпереважає така організаційно-правова форма, як відкриті акціонерні товариства.
Мала приватизація є процесом, на тлі якого проходитьакціонування. Найтіснішим взаємозв’язок малої приватизації при формуванніакціонерних товариств виявляється у тому, що:
§ Мала приватизація активізуєрозвиток фондового ринку країни, оскільки сприяє збільшенню кількостіакціонерних товариств, створенню нових можливостей для діяльності професійнихучасників фондового ринку, накопиченню капіталу, який надалі реалізується увеликій приватизації, на фондовому ринку, в інвестиційній діяльності;
§ Мала приватизація сприяє розвиткуконкурентного середовища. На базі приватизованих об’єктів створюються невеликіза розмірами підприємства, які можуть конкурувати з окремими підприємствами –виробниками певних видів продукції;
§ Акціонерні товариства створені набазі виробничих підприємств (об’єднань), мають обмежену місткість на ринкупраці. Мала приватизація виявляє позитивний вплив не економічне середовищешляхом постійного залучення трудових ресурсів у невиробничу сферу.
У соціальному плані корпоратизації має справедливийхарактер і забезпечує збалансованість інтересів державних і трудовихколективів, окремих працівників, надаючи їм можливість стати повноправнимвласником і одержувати однаковий доход за акціями. Корпоратизація дає змогуупорядкувати інтереси функціонуючих підприємств і структур по горизонталі івертикалі, відтак ефективна робота виробника стає вигідною і йому, і державі, ітериторіальним органам управління.
Процес ринкового реформування потребує поглибленоготеоретичного дослідження нових макро- тамікроекономічних проблем, пов’язаних з процесами роздержавлення таприватизації, усталенням нових організаційно-правових форм та формгосподарювання, а також їхньою реструктуризацією.
Важливою складовою структурної трансформації економікиє виникнення корпоративного сектору, який є базовим для функціонування ринковоїекономіки. У процесі реструктуризації великих промислових підприємств державнаформа господарювання змінюється на акціонерну, що створює підґрунтя для розвиткукорпоративних відносин. Але запровадження корпоративних форм господарювання уперші роки становлення ринкових відносин мало не тільки переваги, а йспричиняло до негативних наслідків. Невизначеність приватизації, у межах якої івідбувалася корпоратизація державної власності, значною мірою зумовилирозгортання структурної кризи [1,2, 3].
Ситуація структурної кризи у формуванні корпоративногосектору перехідної економіки була зумовлена такими чинниками:
§ Непослідовністю та стихійністюдержавної політики у формуванні інституційної структури корпоративних відносинсто воно корпоратизованих підприємств та їхньої фондової інфраструктури:недосконалістю корпоративного законодавства; невідповідністю механізмівкорпоративного процесу моделі корпоративного управління;
§ Відсутністю професійних кадрів зуправління корпоратизованими підприємствами, а також низьким рівнем економікоправової обізнаності власників корпоративного капіталу та пересічних громадян.
Прорахунки й недоліки у процесі становленнякорпоративних відносин безпосередньо пов’язані з недоосмисленняїхніх підвалин у теоретичному науковому аспекті. Цей складний, поетапний процеспотребує врахування багатьох макроекономічних параметрів, необхідних дляформування цілісної сучасної системи корпоративних відносин, здатноїфункціонувати ефективно.
Взаємовідношення окремих елементів, що відображаютьсуть процесів роздержавлення, приватизація і корпоратизація передбачає укінцевому підсумку скорочення державного втручання у різні сфери економічного ісоціального життя суспільства. Це відбувається завдяки послідовній зміни формвласності.
Приватизація – це процес роздержавлення власності назасоби виробництва, майно, житло, землю, природні ресурси, який здійснюєтьсяшляхом продажу чи безоплатної передачі об’єктів державної власності у рукиколективів і приватних особі з утворенням підприємства на основі корпоративної,акціонерної, приватної власності.
За своєю суттю процес корпоратизації державногопідприємства на закрите акціонерне товариство. Корпорація це сукупність осіб,що об’єдналися для досягнення загальних цілей, здійснення спільної діяльності,й утворили самостійний суб’єкт права – юридичну особу [4]. У приватнийкорпорації більшість акцій належить одному власникові, родині чи вузькій групіакціонерів.
Специфіка правого оформлення пайового бізнесу у різнихдержавах, а точніше у різних системах права, дає підставу тільки для дужезагального універсального визначення корпорації. Одне з найвідоміших визначенькорпорація – організація, що поставила перед собою певні цілі, діє зарадисуспільного блага, яка володіє визначеними правами, є юридичною особою, діє напостійній основі і несе обмежену відповідальність [5].
Корпоратизації, що має у своїй структурі могутнюсистему фінансових виробничих суб’єктів, легше вирішувати питання стратегічногорозвитку, а відтак і споживання робочої сили, фінансування процесу підготовки іперепідготовки кадрів. У рамках корпорації обслуговування ринку робочої силимає забезпечувати економіку виробництва і зайнятості у державному секторі, сприятивиділенню у сферу надлишкових внутрівиробничих резервів робочої сили, щоперерозподілятиметься за участю і під контролем органів працевлаштування йінтересів соціально-економічного розвитку корпорацій.
Носієм корпоративних прав є акція, яка у загальнійструктурі одиночного капіталу є останньою і безстроковою вимогою і тому вонанайповніше репрезентує капітал. Для власників акцій визначення руху (приросту –прибутку або зниження – збитку) капітал є дуже важливим. Саме акціїрепрезентують ті обсяги капіталу, які можуть бути визначені поза ринком. Томуреалізація власності на капітал, пре доставленого акціями, реалізація рухупозивного капіталу, вкладеного в акції, обумовлюють необхідність існуванняринку акцій. В існуванні ефективного ринку акцій заінтересовані власники акцій,оскільки таким чином вони реалізують максимальне значення їхньої вартості, якевизначає покупець з наміром та спроможністю найефективнішого використаннякапіталу, репрезентованого акціями.
Акціонерні товариства та ринок акцій є результатомрозвитку капіталу, що зумовлено: тривалістю відтворення основного капіталу тадовгострокових активів, набуттям капіталом у відтворення не грошових форм,зацікавленістю інвесторів у ефективній реалізації власності на капітал у форміакцій.
Ринок акцій в економіці виконує дві основні функції –розподіляє та перерозподіляє ресурси між галузями та окремими підприємствами.Механізми їхньої реалізації представлені відповідно додатковими емісіями(акцій, облігацій та інших цінних паперів) і процесами злиття та поглинань [6].
Здійснення двох основних функцій неможливе без оцінкиакцій, відповідно до якої обираються напрями руху капіталів. Оцінка акцій єтакож допоміжною функцією ринку акцій. Ринок акцій ефективний тоді, коли наньому реалізуються найкращі з можливих інвестицій.
Оцінюючи вартість капіталу корпорацій, в тому числіінтелектуального капіталу, ринок акцій сприяє:
§    Досягненню відповідності праці тавласності, стимулюючи тим самим трудову діяльність і реалізуючи її, в томучислі, через венчурні форми фінансуванняпідприємницької ініціативи;
§    Створенню нематеріальнихкапітальних благ, науково-технічних розробок та нових ідей. Акціонерна формаорганізації бізнесу є найсприйнятливішою та адаптовнішоюдо реалізації нематеріальних благ як капіталу. Це виявляється у венчурних формах формування бізнесу, у підвищеній абсорбціївеликими корпораціями науково-технічних досягнень, що мотивує їхнюзацікавленість у науково-технічних розробках та відповідне фінансування їхньогопроведення.
Ефективний ринок акцій створює умови для збалансуванняособистих інтересів інвесторів та економіки у цілому, що підтверджуєтьсястатистичними даними. Саме завдяки переліченим вище властивостями ефективністьринку акцій, так і з боку держави як зацікавлених суб’єктів.
Розвиток ринку акцій органічно пов'язаний з розвиткомакціонерних товариств і акціонерної власності. Розвиток інституту акціонернихтовариств проявляється у розвитку відносин корпоративного управління, відносинакціонерів та менеджерів, у захисті акціонерами своїх прав і посиленні впливута ролі держави у цих відносинах. Суперечності відносин корпоративногоуправління, спричиняючи суперечностями між статичною та динамічною ефективністювідтворення капіталу усуваються шляхом наділення менеджерів акціями яквинагороди з правом реалізації їх через декілька років [7,8].
Корпоративна власність має двоїсту природу і зумовлюєне лише усуспільнення, а й персоніфікацію власності. Це в свою чергу єоб’єктивною основою економічних відносин не тільки в середині корпорацій, а йусієї економічної системи суспільства, оскільки з розповсюдженням акцій середшироких верств населення передбачається участь кожного акціонера у самомупроцесі виробництва, а також у процесах привласнення, володіння, розпорядженняі користування умовами та результатами виробництва своєї компанії, досягаєтьсяєдність інтересів акціонерами та підприємством.
Процес здійснення корпоратизації має вже певне правовезабезпечення. Основними джерелами державних і правових відносин є: КонституціяУкраїни, Указ Президента України від 15 червня 1993р. «про корпоратизаціюпідприємств» установлено, що корпоратизація є перетворенням державнихпідприємств на відкриті акціонерні товариства. Отже, змінюється юридичнийстатус державного підприємства. Воно стає господарським товариством,акціонерним товариством.
В Україні структура акціонерного капіталу формуваласярізними шляхами, проте більшість товариств утворені безпосередньо у процесіприватизації, хоч формували свій капітал за різними сценаріями. Так, серед нихє товариства з контрольним пакетом акцій держави, трудового колективу,індивідуального інвестора. Значна кількість акціонерних товариств створюваласяяк закриті господарські товариства. Такий підхід обумовлювався недостатністюдосвіду і розуміння сутності як самого процесу, так і наслідків та можливостей,які він надає учасникам. У відкритих акціонерних товариствах структурастартового капіталу складається з пакетів акцій, що належать: трудовомуколективу, дрібним інвесторам, які не зв’язані трудовими відносинами з акціонернимтовариством, а також адміністрації. У цьому випадку можлива чимала часткакапіталу сторонніх інвесторів, які купили пакети акцій у процесі підписки іпродажу.
Важливим аспектом становлення корпоративного сектору єрозуміння того, що можна із названих груп представляє конкретні інтереси.Наприклад, акціонери, що купили акції визначеного акціонерного товариства і неє працівниками АТ, зацікавлені в основному в тому, щоб отримувати грошовідивіденди або здійснювати спекуляції на ринку цінних паперів. При цьому вони євласниками капіталу і мають право голосу на загальних зборах акціонерів. Саметака структура акціонерного капіталу досить характерна для українських АТ і єпоказником розпорошеності власності, що ускладнює погодженість у вирішеннівнутрішніх проблем, які відносяться до компетенції загальних зборів. Длябільшої концентрації власності у таких випадках АТ вдається до використаннямеханізму довірчого управління, підсилюючи тим самим імовірність зосередженняуправлінських функцій у руках невеликих груп, інтереси яких далекі відінтересів більшості акціонерів.
Інша структура капіталу в товариствах, утворенихобмеженою кількістю засновників, що представляють закриті АТ. Капітал,утворений незначною кількістю засновників, дає їм право здійснювати управліннявідповідно до частки кожного інвестора у статутному капіталі і робить їхвідносини взаємовигідними.
Найпоширенішою в Україні є структура капіталувідкритих АТ.
Трансформація відносин власності – це особливиймеханізм економічних перетворень, який базується на процесах роздержавлення іприватизації, передбачає зміну власника та спрямований на формування прошаркутаких власників, які забезпечували б стабільне функціонування соціальноорієнтованої економіки. На основі трансформації відносин власності і формуєтьсяринок корпоративних прав. Його розвиток обумовлюють економічні, фінансові,соціальні та психологічні фактори [9].
Корпоративне середовище в Україні, нажаль, не маєдостатньо чітких корпоративних традицій. Еволюція корпоративної власностісупроводжується ускладненням відносин між її суб’єктами. Бюджетні ресурси ікошти від продажу державних об’єктів мають бути джерелом довгостроковихінвестиційних ресурсів для економічного зростання.
Структурними елементами системи економічних форм, уяких реалізується реальний капітал є: на рівні акціонерного товариства – цеваловий продукт, валовий доход, чистий доход, амортизаційний фонд, фонднакопичення, фонд заробітної плати, резервний фонд, фонд виплати дивідендів,доходи від портфеля цінних паперів, прибуток засновників, спекулятивнийприбуток; на рівні акціонерів – різні форми дивідендів, процентів, доход відпродажу акцій, заробітна плата, участь в управлінні АТ та ін. Фіктивний капіталрозглядається як перетворена форма реального капіталу, тому в основі його рухулежить рух реального капіталу. Власною ж функцією фіктивного капіталу якперетвореної форми реального капіталу є, погляд з функцією формування реальногокапіталу, розподіл і перерозподіл створеної реальним капіталом вартості, атакож спекулятивної вартості. Ці функції фіктивного капіталу породжуютьособливі форми доходів, які і є формами реалізації фіктивного капіталу. Це –прибуток від перепродажу цінних паперів; дивіденди, проценти з портфеля ціннихпаперів; комісійні за угоду; процент за гарантію розміщення цінних паперів;різниця між ринковою ціною акцій і ціною реалізації опціону; маржа; цінавиконання договору за варіантом; доходи фондової біржі як комісійнівідрахування учасників ринку цінних паперів за надання послуг; находження увигляді біржових зборів, комісійних відрахувань з боку емітентів цінних паперіві членів біржі; доходи дилерів, брокерів та ін.
Корпоратизація – процес акціонування, що передбачаєрозподіл акцій між засновниками компанії або її інвесторам відповідно дообсягів зроблених ними вкладень.1.2. Сутність корпоративного управлінняОдним із головних чинників, який впливає на успішну діяльність товариства, є можливість його доступу до інвестиційних ресурсів. Водночас товариство не може розраховувати на довіру інвесторів та надходження зовнішнього фінансування, якщо воно не вживає заходів щодо запровадження ефективного корпоративного управління, а саме, належного захисту прав інвесторів, надійних механізмів управління та контролю, відкритості та прозорості у своїй діяльності.
                      У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і, таким чином, збільшується вартість частки участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства.Належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних інтересів та активну співпрацю із заінтересованими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськістю тощо). Це пов’язано з тим, що товариство не може існувати незалежно від суспільства, в якому воно функціонує, і кінцевий успіх його діяльності залежить від внеску всіх заінтересованих осіб.Таким чином, сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами–власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.1.3. Важливість корпоративного управлінняВажливість корпоративного управління для товариств полягає у його внеску до підвищення їх конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню:§  належної уваги до інтересів акціонерів;§  рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;§  фінансової прозорості;§  запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю.Важливість корпоративного управління для держави обумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:§  сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення та підвищення довіри інвесторів;§  підвищення ефективності використання капіталу та діяльності товариств;§  урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства та зростання національного багатства.1.4. Світові тенденції розвитку  та  загальноприйняті принципи корпоративного управлінняХоча у світі немає єдиної моделі корпоративного управління, але існують загальноприйняті принципи (стандарти), які лежать в основі ефективного корпоративного управління і можуть бути застосовані у широкому діапазоні правових, економічних та політичних умов.
Поява загальноприйнятих стандартівкорпоративного управління обумовлена, передусім, зростанням уваги до питанькорпоративного управління в умовах глобалізації фінансових ринків, лібералізаціїруху капіталу. Це спроба встановлення загальноприйнятих, прозорих та зрозумілихв усьому світі «правил гри» на фінансовому ринку. Розробка міжнароднихстандартів корпоративного управління є також відповіддю суспільства на світовіфінансові кризи та прагненням до стабільності фінансових ринків.Вдосконалення корпоративного управління на національному рівні стало важливим напрямом зусиль багатьох країн. Одним із інструментів, який використовується для досягнення цієї мети, є запровадження національних принципів (кодексів) корпоративного управління. Приводом до появи цих документів стало:§  по-перше, усвідомлення неможливості вирішення всіх проблем, які існують у сфері корпоративного управління, виключно на рівні національного законодавства та необхідності їх врегулювання через запровадження етичних норм у практику корпоративного управління;§  по-друге, сприйняття корпоративного управління як важливого фактору національного розвитку та необхідна вимога існування в умовах міжнародного конкурентного середовища.Сьогодні багато країн розглядають корпоративне управління як невід’ємну складову ринкової економіки, умови для розвитку приватного підприємництва, засіб підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках та поліпшення показників економічної діяльності у цілому[10].1.5. Моделі корпоративного управлінняВчені виділяють модель корпоративного управління, сформовану в Україні. Організація корпоративного управління в ній – дворівнева: наглядацька рада і виконавчий орган – правління. Структура корпоративної власності – висока розпорошеність акцій серед населення.Значні пакети акцій сконцентровані у керівників акціонерних товариств і трудових колективах. Ключовими учасниками корпоративних відносин є держава, керівники АТ, зовнішні акціонери. Фінансові інститути відіграють незначну роль у корпоративному управлінні. Частка інвестиційних фондів і компаній обмежена 25% статутного фонду АТ, а частка банків не обмежена. Маючи значний пакет акцій, держава відіграє невелику роль у корпоративному управлінні. Дрібні акціонери не мають впливу на корпоративне управління. Основні джерела залучення капіталу – короткострокові кредити банків. Рада директорів обирається з числа будь-яких фізичних осіб простою більшістю голосів на зборах акціонерів. Термін повноважень  законодавчо не обмежений. Член ради не може бути одночасно членом інших органів управління. Якщо число акціонерів не перевищує 100 – рада може не створюватися. Чисельність ради не регламентується законом. Виконавчий орган – правління чи інший орган. Може бути одноосібним чи колегіальним. Обирається загальними зборами акціонерів. Слабкий внутрішній і зовнішній контроль за діяльністю АТ. Надається щорічна інформація про результати фінансово-господарської діяльності. Феномен великого пакета акцій (40%), полягає в тому, що він  спроможний блокувати проведення зборів акціонерів протягом необмеженого часу. Категорія повторних зборів відсутня.Розвиток корпоративного сектору в Україні тісно пов’язаний з розвитком цивілізованого корпоративного управління, яке можна визначити як систему організаційно-правових, економічних і фінансових взаємин усіх учасників акціонерних товариств. Що встановлює механізм, способи і взаємодію зацікавлених сторін, за допомогою яких вони представляють в АТ свої інтереси і взаємодіють з АТ і між собою [11, 12].Проблеми і перспективи розвитку корпоративного сектору економіки пов'язані з управлінням державними пакетами акцій, оскільки діяльність корпоративного сектору практично цілком залежить від дій держави.
Регулювання взаємовідносин між органами управління АТ
Принципи корпоративного управління
Законодавче забезпечення
Звітності менеджменту перед акціонерами за якість управління
Відповідальності менеджменту за ефективність управління
Захисту прав акціонерів
Інформаційні та комуні кальні механізми
Оформлення та передачі прав власностіна акції
Регулювання та контролю з боку держави