НАТО: перспективы развития

План Вступ 1.Етапи розширення НАТО -Заснування та розвиток НАТО до 1982р -Под кнця всмдесятих -Розвиток НАТО 1991-2004 рр 2.Особливост входження до НАТО кран Схдно Европи 3.Позиця основних членв НАТО щодо розширення -Позиця Франц -Позиця Великобритан -Позиця Нмеччини 4.Вдносини НАТО-Рося -Встановлення вдносин -Ключов сфери спвробтництва у рамках

СПР -Коопераця у боротьб з тероризмом -Полтика неразповсюдження -Керування використанням повтряного простору -Вйськове спвробтництво 5.Стан та перспективи вдносин Украна-НАТО -Встановлення розвиток вдносин -Парламентський блок спвробтництва -Перспективи розвитку вдносин Украна-НАТО Висновки 6.Список використанних джерел Вступ У цих умовах стар структури безпеки, найсильншою з яких

НАТО, яка довела свою дздатнсть, приваблюють т держави, що залишилися поза системою свою надйнстю стйкстю, змушують ц крани прагнути знайти схованку пд дахом натовських гарантй безпеки. Сьогодн виникли нов загрози водночас з явилися нов перспективи у вигляд нових можливостей. Найголовншою такою перспективою ункальна можливсть вперше в стор людства створити ефективну систему колективно безпеки, якй вдповдатиме стйка стабльнсть.

Як вважа вдомий американський полтик аналтик З. Бжезинський, нин сторичний шанс розширити вропу НАТО , водночас, надати Рос можливсть для поглиблення зв язкв з суспльствами, що виникли внаслдок розширення вропи. Метою данно роботи докладний розгляд розширення НАТО вд заснування до сьогодення, визначення ключових факторв, як були свордними каталзаторами цього розширення,особливостей входження до НАТО кран Схдно

Европи, вивчення позицй основних кран-членв щодо прийняття нових держав до Пвнчноатлантичного Альянсу, розгляд вдносин НАТО з Росю вд подальшого розвитку яких багато у чому залежить майбутнй мир та стабльнсть в Европ, вдносини Украни та НАТО,яка займа стратегчно важливу позицю та в перспектив може отримати членство в НАТО та визначення подальших перспектив можливостей розширення

Альянсу. 1.Етапи розширення НАТО Заснування та розвиток НАТО до 1982р Пвнчноатлантичний альянс з самого моменту свого утворення в 1949 роц й до закнчення холодно вйни через чотири десятилття вдгравав фундаментальну роль у створенн передумов становлень механзмв мжнародно безпеки в вроп. Як нструмент гарантування безпеки, вол й незалежност його членв, а також засб сприяння поширенню демократичних цнностей виникненню вропейських демократичних нститутв,

Альянс допомг перебороти ворож вдносини мж Сходом Заходом таким чином, як почали розвиватися нов конструктивн взамини в област безпеки на принципах включення всх бажаючих. Створення Альянсу як вйськового союзу було обумовлено чтко артикульованними й довгий час незмнними погрозами, причому не просто однаковими, а дйсно загальними для всх держав-членв. У перод мж 1945-м 1949 роками держави Захдно вропи хнх союзникв у

Пвнчнй Америц, перед якими стояла гостра проблема пслявонного вдновлення економки, з тривогою спостергали за експансонстською полтикою СРСР. Виконавши з сво сторони взят пд час вйни зобовязання щодо скорочення оборонних структур чисельност збройних сил, уряду захдних держав виявляли усе бльшу стурбованнсть, оскльки стало зрозумло, що кервництво СРСР мало намр повнстю зберегти вс сво збройн сили. Бльш того, з огляду на проголошен деологчн цл Комунстично парт

Радянського Союзу стало очевидно, що вс заклики до поваги Уставу ООН мжнародних домовленостей, як були досягнут, не гарантували суверентету й незалежност демократичним державам, як виявилися перед погрозою, зовншнй агрес або внутршнй пдривнй дяльност. Ц побоювання зросли псля того, як багатьом кранам Центрально й Схдно вропи були навязан недемократичн форми правлння, жорстоко придушувалися будь-як прояви

опозиц, зневажалися елементарн права людини, цивльн права й свободи.Саме повна кореляця сприйняття найважливших погроз власно безпеки членами НАТО й забезпечила формування органзац, до складу яко вже в перш роки снування ввйшли досить рзн за рвнем полтичного й економчного розвитку крани . Мж 1947-м 1949 роками вдбулися драматичн под, як примусили серйозно задуматися над цими проблемами. Мова йде про пряму погрозу, що нависла над суверентетом

Норвег, Грец, Туреччини й нших захдновропейських кран, про державний переворот у Чехословаччини, здйснений у червн 1948 р про протиправну блокаду Берлна, почату у квтн того ж року. Пдписання в березн 1948р.Брюссельського договору стало проявом ршучост пяти захдновропейських держав Бельг, Люксембургу, Ндерландв, Великобритан, Франц - створити загальну систему оборони й змцнити взамн

звязки таким чином, щоб бльш ефективно протистояти деологчнй, полтичнй вйськовй погроз сво безпеки. Згодом вдбулися переговори з Сполученими Штатами Америки й Канадою щодо створення диного Пвнчноатлантичного альянсу на засадах гарантй безпеки й взамних зобовязань мж вропою й Пвнчною Америкою. Держави, як пдписали Брюссельський договр, запросили Даню, сландю, талю,

Норвегю й Португалю взяти участь у цьому процес. Кульмнацю цих переговорв стало пдписання Вашингтонсько договору у квтн 1949 р що почав загальну систему безпеки на основ партнерства цих дванадцяти кран. В 1952 р. до договору придналися Греця й Туреччина. Федеративна Республка Нмеччина вступила до Альянсу в 1955 р а спаня стала членом НАТО в 1982 р. Однак навть висока взамозалежнсть членв

Альянсу не могла однозначно виршити дилему його безпеки, що загострилася на тл змцнення захдновропейських кран стаблзац мжнародно ситуац в другй половин 1960-х рокв, що викликало необхднсть реформування НАТО. Пдвищення роли вропейських членв органзац обумовило й посилення невонних елементв спвробтництва, акцентування полтичних складових трансатлантичного спвтовариства. Таким чином, уже перша стотна реформа Альянсу визначила значимсть загально дентичност його членв, хньо

прихильност диним демократичним цнностям у внутршньополтичному простор для збереження дност НАТО. Одночасне розширення функцональних вимрв трансатлантичного спвробтництва привело до стотного поглиблення не тльки мждержавних, але й транснацональних звязкв мж членами НАТО, ущльненню трансатлантичного простору й фактичному початку формування регонально структури, основою яко була Пвнчноатлантична система колективно оборони

Надал не залежно вд спрямованост трансформац НАТО його основою завжди оставалася дина трансатлантична дентичнсть загальн цнност й необхднсть х захищати от загально погрози. Властиво ж трансформаця була покликана адаптувати механзми НАТО до обставин, що змнилися, новим погрозам безпеки таким чином, щоб найбльше ефективно захищати спльнсть вдтворювати дину дентичнсть. Под кнця всмдесятих. Протягом всмдесятих рокв продовжували вдбуватися под

великого значення для всього вропейського континенту й мжнародних вдносин у цлому. Наприкнц 1989-го й на початку 1990 року вдалося досягти значного прогресу в реформ полтичних економчних систем Польш й Угорщини, а в Нмецькй Демократичнй Республц, Болгар, Чехословаччин й, псля боротьби, у Румун були здйснен кроки до свободи й демократ, як перевершили вс очкування. Обцянка покласти край роздлу вропи, а з ним роздлу

Нмеччини, дана понад сорок рокв тому, придбала реальне значення з паднням у листопад 1989 року Берлнсько стни. Крм значного символчного значення, ця подя, на думку членв Альянсу, стала частиною широкого процесу, шо вв до реально дино й вльно вропи. Цей процес був ще далекий вд завершення й зштовхувався з бльшою клькстю перешкод проблем, але всупереч усьому в ньому вдалося досягти швидкого й вражаючого прогресу.

Вльн вибори вдбулися або повинн були вдбутися в бльшост кран Центрально й Схдно вропи долалося колишн розмежування знищувалися репресивн прикордонн спорудження, менш чим через рк, 3 жовтня 1990 р за пдтримки мжнародного спвтовариства вдбулося воззднання двох нмецьких держав, з яким погодився радянський уряд. Основою цього був мжнародний договр демократичний вибр усього нмецького народу. Як сам факт, так перспективи реформ викликали основн позитивн змни у вдносинах кран

Центрально й Схдно вропи з мжнародним спвтовариством, вдкрили новий, збагачений далог мж Сходом Заходом, що принс реальну надю замсть страху конфронтац, а також практичн пропозиц спвробтництва замсть полемки й застою. Ц змни не пройшли безболсно й, як пдтвердили под в колишньому Радянському Союз й нших частинах Центрально й Схдно вропи, могли створити нов проблеми для стабльност й безпеки. Ршучий курс на реформи в Радянському Союз сам по соб викликав нов труднощв серйозн внутршн

проблеми. Бльш того, жахлив перспективи розвитку економки й проблеми, як осягли багато кран Центрально й Схдно вропи на шляху переходу вд авторитарного режиму й централзовано планово економки до плюралстично демократ й вльного ринку, робили полтичн прогнози невпевненими й такими, як необхдно постйно переглядати. У цей час НАТО продовжувало вдгравати провдну роль, забезпечуючи структуру для консультацй координац полтики серед кран-учасниць з метою зменшення ризику виникнення кризи, що мг би

загрожувати нтересам загально безпеки. Альянс додав багато зусиль заради усунення вйськового дисбалансубльшо вдкритост у вйськових питаннях заради досягнення доври через радикальн, але врвноважен й так, шо пддаються переврц, угоди з контролю над озброннями, угоди з верифкац й розширення контактв на всх рвнях.В 1991 р. почали проявлятися контури сьогодншнього НАТО. Розвиток НАТО 1991-2004. НАТО розпочало полтичну та вйськову трансформацю свох структур на початку 90-х

рокв.У липн 1990 р. у схваленй на самт декларац пд назвою Лондонська деклараця про трансформований Пвнчноатлантичний альянс лдери кран-членв оголосили про сво намри адаптувати Альянс до ново ситуац в галуз безпеки. Трохи бльше року по тому, у листопад 1991 р на Римському самт були опублкован нова Стратегчна концепця Деклараця про мир та спвробтництво.

Ус ц документи визначили курс реорганзац й модернзац полтичних та вйськових структур процедур Альянсу значного скорочення збройних сил та рвнв хньо готовност, модицкац структури збройних сил Альянсу, щоб вони краще виконували нов мс з урегулювання кризових ситуацй та пдтримку миру, збергаючи при цьому спроможнсть здйснювати колективну оборону. На наступному самт в Брюссел, у счн 1994 року, лдери кран учасниць

Альянсу пшли дал по шляху трансформац. Найвидатншим серед ршень, прийнятих на цьому самт, було оголошення нцативи Партнерства заради миру. Це стало вдкритим запрошенням кранам учасницям Ради Пвнчноатлантичного спвробтництва та ншим членам НБС приднатись до кран НАТО до широкомасштабно програми практично спвпрац, розробленй для вдосконалення можливостей спльно роботи над виконанням завдань миротворчого гумантарного характеру та з урегулювання

кризових ситуацй. Головною рисою Партнерства заради миру, до якого сьогодн входять 27 кран-партнерв та 26 членв Альянсу, те, що кожна крана-партнер ма можливсть розвивати нтенсивну спвпрацю з Альянсом на двостороннй основ вдповдно до ндивдуальних нтересв можливостей кожного партнера. Псля того як у грудн 1994 року мнстри закордонних справ кран-учасниць ухвалили вдповдне ршення, протягом 1995 року союзники вивчали ус аспекти майбутнього вступу нових членв.

У результат було пдготоване Дослдження з питань розширення НАТО, Дослдження з питання про розширення НАТО стало результатом першого етапу роботи фахвцв з НАТО над проблемою розширення. У цьому документ були визначен полтичн та вйськов аспекти питання розширення НАТО на Схд. Полтичний аспект охоплю цл та принципи розширення, права та обов язки нових членв альянсу в раз х вступу до нього. У документ також окреслюються напрямки спвпрац з кранами, що не збираються

вступати в НАТО. Окремо пдкреслються важливсть налагодження особливих вдносин з Росю, оскльки вважаться, що мцн вдносини НАТО Рося можуть у майбутньому сформувати новий елемент всеохоплюючо та всебчно структури безпеки в вроп Напередодн Мадридського самту в липн 1997 р. вдбулися дв важлив под в контекст постйних зусиль Альянсу, спрямованих на розвиток партнерства та спвпрац в вроатлантичному регон. Перша мала мсце у Париж 27 травня 1997 р коли кервники кран

Альянсу президент Рос Борис льцин пдписали акт про взамн вдносини, спвпрацю та безпеку мж НАТО Росйською Федерацю. Цей Акт не тльки заснову механзм консультацй та спвпрац Постйну спльну раду НАТО Рося ПСР, але й визнача конкретн сфери взамних нтересв, в яких НАТО та Рося можуть розвивати мцне, ефективне й тривале партнерство. Друга подя вдбулася всього через клька днв, ЗО травня 1997 р коли у португальському мст

Снтра була створена Рада вроатлантичного партнерства та було досягнуто згоди щодо значного розширення масштабу пдвищення якост програми Партнерство заради миру. Мадридський самт, який вдбувся у липн 1997 р вивв процес змн та внутршньо зовншньо адаптац НАТО на виршальний етап. Глави держав та урядв кран Альянсу прийняли ключов ршення, спрямован на досягнення загально мети посилення миру стабльност у вроатлантичному

регон. Вони запросили Чеську республку, Угорщину та Польщу розпочати переговори про вступ до НАТО у ранз повноправних членв. Потм вони пдтвердили полтику вдкритих дверей щодо майбутнього вступу нових членв, а також продовження нтенсивного далогу з партнерами, зацкавленими у майбутньому приднанн до Альянсу. Вони заявили про втлення суттво вдосконалено програми

Партнерство заради миру, а також про нтенсифкацю процесу консультацй з партнерами через Раду вроатлантичного партнерства посилення постйного далогу мж Альянсом його середземноморськими сусдами не членами НАТО. Що стосуться внутршньо адаптац, то Мадридський самт пдтвердив досягнення у розбудов власне вропейсько системи безпеки оборони в Альянс та у змцненн нституцйно спвпрац з

Захдновропейським Союзом. В березн 1999 года членами НАТО стали Угорщина, Польща та Чеськая Республка. Два самти НАТО - Празький в 2002 роц й Стамбульський в 2004 - служать вхами пероду безпрецедентно активност в Альянс. Фактично за останн два роки в НАТО вдбулося бльше конструктивних змн, нж за будь-яке десятилття в стор Альянсу. Празький самт створив умови для знаменних нцатив в област вйськово трансформац, операц

Альянсу проводяться з чудовою швидкстю.НАТО запропонувало семи партнерам приднатися до Альянсу. У квтн 2004 року новими членами стали Болгаря, Латвя, Литва, Румуня, Словаччина, Словеня й Естоня. Кожна з цих кран внесла вклад у глобальну вйну з тероризмом. хня нтеграця в НАТО явля собою значний крок до загально мети - побудувати дину й вльну вропу, де безпека й процвтання

загальними й неподльними 2.Особливост входження до НАТО кран Схдно Европи На початку нашого столття засновник геополтики Маккиндер висловив дею про те, що володння Схдною вропою ключем до свтового панування. З давнх часв проблема схдновропейських кран поляга в тм, що, маючи великий економчний потенцал значн людськ ресурси, вони в силу ряду цивлзацйних, релгйних, географчних, полтичних етнчних причин не можуть

обднатися й вдгравати самостйну роль у свт. сторично склалося так що внаслдок сво роздробленост вони неминуче попадають у залежнсть вд сумжних з ними держав. Сторччя знаходження пд чужим впливом сформували свордний менталтет народв кран Схдно Европи, що поляга у потреб постйного блокування з потужними свтовими державами. Псля друго Свтово вйни, так крани Схдно Европи як

Болгаря,Угорщина, Чехословаччина, Польща, Румуня входили до Органзац Варшавського договору, на противагу якому було створено НАТО, тобто фактично перебували пд впливом СРСР.Розпад СРСР, а разом з ним ОВД поставило перед кранами Схдно Европи питання про обрання нового зовншньополтичного курсу та нацонально стратег безпеки.

Бльшсть схдноевропейських кран взяло курс на евронтеграцю-возднання з европейською родиною, як називали цей курс полтичн елти. Европейським стратегам необхдний був час для вироблення ново стратег, яка б допомогла поширити свй полтичний та вйськовий вплив на Схд. Тут треба вдзначити роль С, який у перш роки псля падння Берлнсько стна проводив економчну експансю та видляв велик кошти для пдтримки рзних прозахдних глобалстичних партй та органзацй.

Це заклало основи для пзншого европейського полтичного проникнення, яке неможливо було уявити у 1991 роц, коли у Схднй вроп ще перебували росйськ вйська. Пвнчноатлантичний альянс не мг використовувати крани Схдно вропи, що перебувають в глибин континенту, так само, як захдновропейськ. Угорщина, Чехя та Словаччина крани з традицйним нмецьким впливом, як не мають жодних контактв з морем,

мали вдгравати у новому союз зовсм ншу роль. Тому була впроваджена абсолютно нова стратегя НАТО Партнерство заради миру, головною метою яко трансформаця та пристосування Схдновропейських кран до стандартв НАТО. снувала цла система, що мала крок за кроком змнити не лише збройн сили, а також полтичну систему та нацональний дух кран Схдно вропи, щоб пдготувати х до подальшо нтеграц з трансатлантичними партнерами.

Крани Центрально й Схдно вропи остаточно зробили вибр на користь стратег нтеграц в НАТО замсть змцнення НБС псля вльнюських подй счня 1991 р серпневого путчу й остаточно дезнтеграц СРСР. Проте розмова про можливсть членства в Пвнчноатлантичному альянс кран Схдно Европи на тому етап був ще неможливий. На початку 1990-х рокв у ход пошуку альянсом ршення виникла дея установи Ради пвнчноатлантичного спвробтництваРПАС й програми

Партнерство заради миру Причому напрямки розвитку обох нститутв аж няк не були визначен заздалегдь. РПАС був заснований у грудн 1991 р. на зустрч мнстрв оборони кран - членв НАТО в Брюссел. У той момент НАТО лише запросила крани Центрально й Схдно вропи до поглиблення спвробтництва з альянсом у рамках РПАС. Мнстри запропонували посткомунстичним кранам досвд експертн послуги у питаннях демократичного

контролю над збройними силами. До березня 1992 РПАС, крм центрально схдновропейських держав-колишнх членв ОВД, були прийнят вс нов незалежн держави - колишн радянськ республки за винятком Груз. З жовтня 1993 по счень 1994 на тл полтично, дипломатично й пропагандистсько боротьби мж Вишеградською групою Росю за найбльш вигдну для них розвязку самту НАТО в счн 1994 розгорнувся гострий диспут про доцльнсть вдкритого переходу до полтики розширення

НАТО. Псля Брюссельського самту диного пдходу до розширення альянсу на Схд серед його захдновропейських членв не снувало. У цлому за розширення як питання принципу псля закнчення холодно вйни виступав християнсько-демократичний уряд Нмеччини Рося значно помякшила свою позицю по розширенню НАТО на росйсько-американському самт в Хельснк 20-21 березня 1997 року.

НАТО заявляла, що не ма намрв, планв причин розмщати на територ нових кран-членв ядерна зброя, а також стотно збльшувати арсенал звичайних озбронь у Центральнй Схднй вроп. Замсть Рося визнала вдсутнсть у не права вето на ршення НАТО, однак не знмала заперечення з приводу розширення альянсу. Пд час першо хвил розширення на схд Альянс планував обмежитися в перший раз трьома центральновропейськими

кандидатами, залишаючи поза НАТО як мнмум два досить пдготовлених у вйськовому вдношенн держави Словеню, а також Словаччину, де в той момент на пост премр-мнстра перебував Володимир Меч яр, який жорстко критикувався Заходом. Таке ршення дозволяло порушити питання про другий раунд незабаром псля першого. Як вважали прихильники такого пдходу, при включенн в першу хвилю

Словен або Румун, негайно виникло би питання також про крани Прибалтики, прийняття яких, здавалося тод, було здатно викликати велику кризу у вдносинах НАТО з Росю. З погляду колективно безпеки, в ход першого раунду розширення альянсу придлялася значна увага вйськовй заможност нових кандидатв хньо здатност зробити вдчутний внесок у безпеку кран НАТО хоча таля, Канада, спаня, Португаля й Франця виступили на пдтримку прийняття в склад першо хвил

Румун й Словен, на самт в Мадрид в липн 1997 р. було виршено прийняти тльки три крани - Угорщину, Польщу й Чехю. Офцйно Угорщина, Польща й Чехя стали членами НАТО на Вашингтонському самт альянсу 23-25 квтня 1999 г. псля ратифкац кранами НАТО виправлень до Вашингтонського договору. На цй же зустрч було оголошено про прийняття Плану дй по вступу в альянс що описував кроки по пдготовц кран-кандидатв до вступу в

НАТО в склад друго хвил розширення на Схд. Друга хвиля розширення початку всерйоз розглядатися на вищому полтичному рвн НАТО з початку лта 2001 року. На спецальному самт НАТО 13 червня 2001 р. за участю Дж. Буша-Мол. було заявлено, що про другий раунд розширення НАТО кервництво альянсу офцйно оголосить на празькому самт НАТО в 2002 роц Однак саме на рубеж мж першим другим розширеннями докорнно змнився характер нтересв

альянс, що привело до змни порядку денного для НАТО й обумовило ршення про прийом семи нових кран-кандидатв. У склад першо хвил розширення в альянс були прийнят найбльше економчно успшн крани Центрально вропи, як могли виконати хоча б частину з дорогокоштуючих програм приведення свох збройних сил у вдповднсть з натовськими стандартами. Угорщина, Польща й Чехя до 2002 р. випередили, як мнмум, трьох старих членв

НАТО в ступен пдготовленост збройних сил за натовськими стандартами, здатност до взамод з силами союзникв, а також по якост озбронь застосовуваних вйськових технологй. Таким чином, коли в 1996-1997 гг. обговорювався склад першо хвил, спостергачам було складно представити, яким образом у НАТО можуть бути нтегрован держави накшталт Румун або Болгар, чи збройн сили по боздатност навть вддалено не нагадували угорськ або чеськ.

Останньою краплею, що обумовила змну у полтиц розширення на Схд стала розробка сценарю й пдготовка операц проти раку в 2002-2003 роках. В самому НАТО не було згоди по питанню про доцльнсть дано операц, на яку твердо виршили йти США й Великобританя. Таким чином, нтерес Вашингтона до НАТО як блоку вйськових союзникв США було багато в чому загублено.

Така змна мети призвела до змни порядку денного для НАТО. Тепер доцльним стало лавиноподбне розширення альянсу. Тому на самт в Праз в альянс були запрошен вдразу см держав Болгаря, Латвя, Литва, Румуня, Словаччина, Словеня й Естоня багатьом з яких належало пройти величезний шлях, перш нж вони зумли б пдтягтися хоча б до рвня

нових членв НАТО першо хвил.У цьому сенс сценарй 2002-2003 гг у якому розширення НАТО передувало операц проти раку, нагадував 1999 р коли косовская кампаня проводилася одночасно з офцйним включенням у НАТО Польщ, Угорщин й Чех. Рзниця лише в тм, що тод у квтн 1999 р. вдбувся вже офцйний прийом у НАТО трьох нових кран псля процедури ратифкац, у той час як в 2002 р. см держав тльки одержали запрошення почати остаточн процедури приднання до альянсу, що вдбулося у квтн 2004 року.

Разом з тим з новачкв 1999 р. Угорщина, наприклад, внесла стотний вклад у югославську операцю, в основному, завдяки свой географчнй близькост до Югослав. В 2002 р. вд семи новачкв була потрбна тльки пдтримка дй антираксько коалц й висування деяких полтичних нцатив, спрямованих на сприяння коалц. Така пдтримка була тим бльше важлива для адмнстрац Буша, оскльки ряд вропейських союзникв по НАТО - в першу чергу

Нмеччина, вдносини США з якою серйозно погршилися з вересня 2002 р не готов були повною мрою роздлити американськ цл у вдношенн раку й, найбльше, засобу хнього досягнення. Псля закнчення фази активних бойових дй американо-британсько коалц в раку туди були спрямован вйськов контингенти бльшост кран - учасниць друго хвил розширення. Росйська протидя другому розширенню була практично нейтралзована зближенням

Москви з Заходом в област боротьби з мжнародним тероризмом псля вересня 2001 р а також пдписаною у травн 2002 р. угодою про створення Ради Рося - НАТО у рамках якого Рося одержала доступ до процесу прийняття ршень альянсом по ряду питань, що представляли спльний нтерес. 3. Позиця основних членв НАТО щодо розширення Позиця Франц Позиця Франц, роль у вропейському будвництв вдобража боротьбу нацональних нтересв держави з мперським

минулим з необхднстю враховувати снуюч реал, шукати сво мсце в нових умовах, будувати партнерськ вдносини з сусдами-конкурентами Нмеччина, Великобританя на взамовигдно, нердко компромснй основ. Починаючи з 1945 вропейське будвництво становить основу зовншньо полтики Франц, що переслдувала наступн цл вдновити мир гарантувати безпеку держав, закрпити демократичну форму керування, створити диний економчний валютно-грошовий простр.

Необхдно вдзначити трансформацю основних цлей Франц в даному питанн наприкнц XX столття. Якщо до 90-х рокв превалювали нацональн нтереси, як завжди були найважлившим проритетом Франц, то з приходом до влади Ж. Ширака, завдання перетворити вропу в економчно сильного й шанованого гравця на полтичнй арен стали реальнстю й для Франц франко-германська всь, посилення вропейського вектора НАТО, розширення С. З 1990 р. Франця примножу число нцатив для створення нститутв, що дозволяють гарантувати

безпеку й стабльнсть на вропейському континент. Франця в особ екс-премр-мнстра Э. Балладюра, надала свом партнерам по вропейському Союз проект Договору про стабльнсть у вроп з метою запобгання потенцйних конфлктв на вропейському континент.Ця нцатива дозволила кранам Центрально й Схдно вропи, також як кранам Балт, укласти угоди з сусднми державами, змцнюючи границ й дотримуючи нтересв нацональних меншостей.

Франця запропонувала також прийняття устав по забезпеченню колективно безпеки для членв ОБС. Франця не активним прихильником розширення НАТО, але в теж час не знаходить досить причин противитися цьому розширенню. Французи бльше зацкавлен в створенн вропейсько дентичност в сфер оборони й безпеки, яку, на хню думку, повинен супроводжувати далог з Росю. Париж виступа за те, щоб стратегчний курс НАТО формувався у вдповдност й з урахуванням подй у

РФ, а питання розширення альянсу на Схд залишаеться засобом тиску на Росю. Разом з тим Франця наполяга на тому, що ршення проблеми розширення НАТО повинне бути повязане з прийняттям довгостроково концепц спвробтництва з Росю, у тому числ в справ вропейсько безпеки. Франця вважа, що без РФ було б неправильно вживати як-небудь конкретн кроки.

Франця виступа проти розгляду можливост приднання Рос до НАТО, тому що, на думку французв, це позбавить блок оборонного змсту, розширить його функц, в остаточному пдсумку перетворить у безальтернативну основу загальновропейсько безпеки. Двостий пдхд Франц до НАТО дикту необхднсть розгортати спвробтництво мж Парижем Москвою в конкретних областях з урахуванням сфер пдвищено зацкавленост

Франц кризи й конфлкти в вроп, погрози вропейсько безпеки, проблеми нерозповсюдження ЗМУ, запуски й керування вроспутниками, подвйн технолог,контроль за торгвлею зброю, дина система попередження про ракетний удар, досвд вйськового будвництва, вйськово-технчне спвробтництво.Французи солдарн з своми вроатлантичними партнерами в тм, що в сформованих умовах реальною опорою НАТО. Однак, вони не вважають натоцентристскую модель дино можливою й повнстю вдповдаючою нтересам

Парижа. Тому, на противагу США, Франця просува захдновропейський варант архтектури безпеки, засновано на збереженн провдно рол ООН Ради Безпеки при рвноправнй взамод всх регональних органзацй вропи. Французьке кервництво виступа за надання бльше вагомо рол ОБС, що, на його думку, могла б розширити формат спвробтництва мж НАТО й Росю. У той же час така позиця Франц цлком влаштовуе як

США, так Нмеччину, як, у свою чергу, досить часто остергаються робити рзк критичн зауваження у вдношенн Парижа. Вйна в раку трохи змнила позицю США. Стала проводитися бльш жорстка полтика вдносно кран, що виступили проти адмнстрац Буша. США розглядали ряд мр, покликаних покарати Францю за протидю американськй полтиц у вдношенн раку. Серед можливих крокв, покликаних покарати Париж за його норовистсть в ракському питанн, фгурувало виключення

Франц з участ у форумах, як США будуть вести з своми вропейськими союзниками, а також з процесу прийняття ршень у рамках НАТО. Однак держдепартамент США неодноразово псля цього пдкреслював, що США й Франця як ранше залишаються союзниками незважаючи на наявнсть серйозних розбжностей. Позиця Великобритан Великобританя сьогодн одню з провдних кран свту, що визначають принципи формування нового мжнародного порядку. Зовншня полтика Великобритан багато в чому ункальна й виявля собою приклад

класично дипломатично гри, засновано на балансуванн мж нтересами двох глобальних лдерв США вропейського союзу С. Тльки при такому пдход Лондону вдаться вдстоювати сво нацональн нтереси, не сильно поступатися суверентетом в очах суспльно думки що важливо для внутршньо полтики впливати на свтов полтичн процеси. Нова концепця зовншньо полтики, що зявилася в епоху бполярного протистояння, пролягала у тактиц трьох окружностей. Вдповдно до ц доктрини, глобальний статус

Великобритан мг зберегтися за умови, що вона залишалася б центром трьох пересчних окружностей - трансатлантичних вдносин, вдносин з Захдною вропою й вдносин з колишнми колонями, тобто з Британською Спвдружнстю. Звдси виникали й особлив вдносини Лондона й Вашингтона, зусилля Великобритан по створенню НАТО й подоланню трансатлантичних протирч у тому числ, ниншн спроби стати мостом мж вропою й

США, приднання в остаточному пдсумку до процесв вропейсько нтеграц.Уряд Блэра, безумовно, найбльше провропейским з всх пслявонних кабнетв мнстрв. Важливим внеском Великобритан в нтеграцйн процеси в вроп стала нцатива по розвитку вропейсько полтики в област оборони й безпеки. Проривом на цьому напрямку стало ршення про формування вйськового потенцалу С - незалежного вд НАТО, але повязаного з нею прийняте в грудн 1998 р. на франко-британському самт в

Сен-Мало. Менш чим через пвроку псля зустрч в Сен-Мало Великобританя стала одним з нцаторв ршення ншо вропейсько проблеми багато в чому завдяки зусиллям Лондона була почата операця НАТО в Косово. А в 2001 р. Великобританя активно пдтримала чергове розширення НАТО й повернення колишнх соцалстичних кран Центрально й

Схдно вропи в родину вропейських народв. Протягом останнього рокв Великобританя виступала також за проект вропейсько конституц, реформування й бльшу координацю полтики в област юстиц й правопорядку, а також боротьби з незаконною мграцю. Другим головним завданням ново британсько зовншньо полтики була пдтримка особливих вдносин з США. Близьксть Лондона й Вашингтона пояснються не тльки спльнстю мови, стор, поняття про демократю й

свободу торгвл, але спльним баченням погроз, що постають перед мжнародним спвтовариством. Звдси й прагнення Великобритан максимально змцнити трансатлантичн звязки, пдтримка снування й трансформац НАТО, що часом приводила до серйозних ускладнень у вдносинах з вропейськими партнерами. Сюди можна вднести суперечки С Великобритан про характер операц в Македон, про угоди Берлн плюс, що дозволяють С користуватися нфраструктурою

НАТО, про ключову роль Пвнчноатлантичного альянсу в боротьб з тероризмом. Лондон виглядав троянським конем Вашингтона в вроп й через пдтримку проамериканських резолюцй ООН, розмщення вйськ у Перськй затоц, спльно заяви з спаню вропейськими кранами-неофтами в пдтримку американсько операц в раку й надання вдповдних гарантй безпеки Туреччини. Псля 11 вересня 2001 р. Великобританя однозначно пдтримала

США, що сприяло ще бльшому зближенню двох кран. При цьому, як н дивно, але для Лондона нколи не було протирччя мж полтикою атлантизму й розвитком вропейсько нтеграц. Можна констатувати, що зовншня полтика Великобритан бачення нового свтового порядку вдрзняються значним прагматизмом прагненням зберегти сво позиц на мжнароднй арен.моврно, у цй якост йому буде легше здйснити вс т актуальн завдання, як стоять перед Британю й захдним миром - змцнення трансатлантичних звязкв,

поглиблення вропейсько нтеграц й поширення лберальних цнностей в нших частинах свту. Позиця Нмеччини Обднання Нмеччини стало спусковим гачком для запуску цло сер процесв, що ведуть у перспектив до корнно змни балансу сил у вропейськй полтиц. У числ таких процесв - тенденця нового оформлення германсько зони впливу в вроп. Практично негайно слдом за обднанням Нмеччини розсипався Варшавський договр. Колишн союзники

СРСР слдом за розрванням союзу з схдним сусдом заявили про свою готовнсть вступити в майбутньому в загальновропейськ мждержавн структури, у тому числ в НАТО.Внаслдок цього полтичний нтерес Нмеччини, став виражатися в прагненн у формально-правовому вдношенн зафксувати вихд кран ЦСЕ з зони росйського впливу. Тому нмецьку сторону в бльшй частин влаштовував варант вступу в НАТО кран Схдно вропи. Частина полтично елти,яка була налаштована на полтику золяцонзму

Нмеччини бачить сенс у створенн якось камери схову кран ЦСЕ або в структур НАТО, або поруч з нею але обовязково поза присутнстю Рос. Небажансть присутност Рос поблизу вд намчених до освоння кран досить люстру заява бувшого мнстра оборони ФРН Ф.Рюэ Спльна оборона й залякування залишаються важливими елементами стратег НАТО як страховка й крайнй засб. Але лякання в колишньому змст часв конфронтац мж

Сходом Заходом пшло в минуле. Ми неминуче повинн тсно спвробтничати з Росю, наш найближч сусди на Сход також. Якщо для вступу в цей блок схдновропейцв, що вибули з розваленого Варшавського Договору, нема альтернативи, то Рося, на мй погляд, поки в стан захистити себе. Проблема ново структури вропейсько безпеки, можливого вступу в члени НАТО кран Центрально й Схдно вропи ЦСЕ озвучувалася в мжнароднй полтиц починаючи безпосередньо з розпаду

Варшавського блоку й, особливо, з моменту розпаду Радянського Союзу, коли на кордонах Схдно-вропейських держав зявилися нов державн утворення з ядерною зброю й нестабльними полтичними режимами. Тема вступу до складу НАТО кран ЦСЕ й надання м гарантй безпеки одержала свй практичний розвиток незабаром псля штурму Блого Дому в Москв. Уже 18 жовтня, напередодн намченого на 22 жовтня чергового засдання

Ради НАТО, у Берлн вдбулися американо-нмецьк консультац, де обговорювалися питання вдносин з державами Центрально й Схдно вропи. По хнх пдсумках статс-секретар у мнстерств оборони ФРН Й.Шенбом заступник мнстра оборони США Ф.Визнер повдомили, що США й ФРН у принцип дин в тм, щоб розширити склад НАТО за рахунок Схдновропейських кран. Головн претенденти на членство в

НАТО - Польща, Угорщина й Чехя - знайшли гарячу пдтримку свому прагненню в особ Нмеччини. Перед этим ФРН пдписала угоду про вйськове спвробтництво з Румуню й виявила готовнсть разом з Даню пдписати тристоронню угода з Польщею про розширення вйськового спвробтництва. ФРН пдтримала входження до НАТО Угорщини, Польщ та Чесько Республки у 1999,а також вйськову операцю в

Косово. Перед Празьким самтом, де планувалося зробити офцйну заяву про прийом до Пвнчноатлантичного альянсу семи нових членв - Болгар, Естон, Литви, Латв, Румун, Словен й Словаччин, мнстр закордонних справ Нмеччини Йошка Фишер озвучив позицю нмецького уряду в питанн розширення НАТО на Схд. Вд мен Нмеччини було заявлено що розширення

НАТО на Схд внеском у вропейську стабльнсть, змцню трансатлантичн звязки й прискорю необхдн реформи в нових державах-членах альянсу й що розширення НАТО на схд вдповда нмецьким нтересам. Якщо нш учасники Атлантичного союзу ставляться до розширення НАТО з певною часткою настороженностито Нмеччина прагне вдгравати роль локомотива, що тягне за собою цлий позд кандидатв у нов члени блоку. в цьому знов-таки проявляться вага й вплив обднано

Нмеччини, що нишком претенду на мсце наставника й патрона новоявлених натовських кран. 4.Вдносини НАТО-Рося Встановлення вдносин Вдносини мж Росю й НАТО офцйно встановилися в 1991 роц на першому урочистому засданн Ради пвнчноатлантичного спвробтництва пзнше перейменованого в Раду вроатлантичного партнерства, що був створений псля закнчення холодно вйни, як форум для консультацй

з метою розвитку нових вдносин спвробтництва з кранами Центрально й Схдно вропи. Розпуск Радянського Союзу вдбувся саме пд час проведення даного засдання. Через клька рокв, в 1994 роц, Рося придналася до програми Партнерство заради миру - важливй програм практичного спвробтництва в област безпеки й оборони мж НАТО й кожною з партнерських кран.В 1996 роц в Босн й

Герцеговин було розгорнуто росйський миротворчий контингент для участ разом з представниками кран-членв НАТО в миротворчих силах пд кервництвом Пвнчноатлантичного союзу. Росйський контингент був найчисленншим з контингентв як брали участь у силах, але не належали до НАТО. 7 травня 1997 року в Париж було пдписано Основний акт про взамн вдносини, спвробтництво й безпеку, який офцйною основою вдносин Рося-НАТО. Вн виразив загальну мету - створення мцного й всеосяжного миру

в вроатлантичному регон й заснував Спльну постйну раду СПР як форум для регулярних консультацй по питаннях, що представля взамний нтерес, безпеки, спрямованого на сприяння в змцненн взамно доври за допомогою далогу. За наступн пять рокв були зроблен велик успхи в змцненн взамно доври й пдготовц програми консультацй спвробтництва. Зокрема, практична вйськова взамодя в

Босн й Герцеговин сприяло змцненню взамно доври мж вйськовослужбовцями Рос й НАТО, що, по сут, передбачило наступне полтичне зближення. Проте, стар стереотипи часв холодно вйни перешкодили СПР повнстю реалзувати його можливост. На початку 1999 року Рося призупинила участь в СПР через розбжност з приводу вйськово-повтряно кампан

НАТО, метою яко було припинення полтичних етнчних репресй у югославськй провнц Косово. При цьому деяк види спвробтництва тривали неспинно, включаючи миротворчество в Босн й Герцеговин. Крм того, Рося зграла ключову дипломатичну роль в врегулюванн косовсько кризи, в склад розгорнутих у червн Сил для Косово був присутнй росйський миротворчий контингент.З 1999 року вдносини мж Росю й НАТО почали стотно полпшуватися.

Коли в жовтн того ж року посада генерального секретаря НАТО зайняв лорд Робертсон, вн взяв на себе завдання зрушити вдносини Рося-Нато з мертво крапки. А псля свого обрання на пост президента Росйсько Федерац Володимир Путн заявив про те, що теж буде сприяти вдновленню вдносин з НАТО в дус прагматизму. Прискоренню даного процесу також сприяв ряд ключових подй.

12 серпня 2000 року вдбулася катастрофа з атомним пдводним човном Курськ, у результат яко загинув весь екпаж у склад 118 чоловк, тим самим пдкреслюючи невдкладну потребу в спвробтництв мж Росю й НАТО в реагуванн на так трагчн авар. Терористичн напади, зроблен 11 вересня 2001 року проти Сполучених Штатв, також послужили жорстоким нагадуванням про необхднсть погоджених дй на мжнародному

рвн для ефективно протид тероризму й ншим новим погрозам безпеки. Вдразу псля терактв Рося вдкрила свй повтряний простр для кампан мжнародно коалц в Афганстан й надала розвдувальну нформацю в пдтримку антитерористично коалц. Контакти на високому рвн мж Росю й НАТО, органзован в наступн мсяц, включаючи дв зустрч мж лордом Робертсоном президентом Путним зустрну мнстрв закордонних справ

Рос й держав-членв НАТО грудня 2001 року, дозволили вивчити можливост додати новий мпульс наповнити новим змстом взамини Рося-НАТО. нтенсивн переговори привели до прийняття спльно Декларац про нову яксть вдносин Рося-НАТО, яка була пдписана главами держав урядв Рос й кран-членв НАТО 28 травня 2002 року в Рим, що заснувала Раду Рося-НАТО. Ключов сфери спвробтництва у рамках

СПР. Спвробтництво мж Росю й державами-членами НАТО вдбуваться пд кервництвом СПР, а його розвиток де через рзн пдлегл робоч групи й комтети. Ключов област включають боротьбу проти тероризму, антикризове регулювання, протиракетну оборону театру вонних дй, нерозповсюдження, вйськове спвробтництво й вйськову реформу. Просування спльно роботи також ма мсце в таких областях, як керування використанням повтряного простору,

тилове забезпечення, цивльне надзвичайне планування, наукове спвробтництво й екологчна безпека.Не проходить н дня без засдання СПР на якому-небудь рвн, тим самим приводячи до небувало нтенсивност контактв неофцйних консультацй у багатьох областях, що вдбуваються в дружнй професйнй обстановц. Коопераця у боротьб з тероризмом. Боротьба проти тероризму й нових погроз безпеки ключовою областю спвробтництва, що да перш вагом результати посилених взамин

Рося-НАТО. Розробляться й постйно аналзуться спльна оцнка конкретних терористичних погроз у вроатлантичному регон. На трьох конференцях - у Рим й Москв в 2002 роц й у Норфолц у квтн 2004 - вивчалася роль вйськових у боротьб з тероризмом з виробленням рекомендацй про способи розвитку практичного вйськового спвробтництва в данй област.Окрем аспекти боротьби з тероризмом, так як цивльне надзвичайне планування, нерозповсюдження, керування

використанням повтряного простору, протиракетна оборона театру вонних дй, вйськова реформа й наукове спвробтництво центральними в багатьох областях спвробтництва в рамках СРН. Нерозповсюдження. Активзувалося спвробтництво в боротьб з поширенням ядерно, бологчно й хмчно збро й технологй в област балстичних ракет. Готуться спльна оцнка глобальних тенденцй у поширенн збро масового знищення.Вивчаються також можливост практично взамод в сфер захисту вд хмчних, бологчних, радологчних

ядерних засобв. Керування використанням повтряного простору нцатива про повтряний простр - одна з перших великих програм спвробтництва, висунутих у рамках СПР. Основною метою нцативи змцнення спвробтництва в керуванн повтряним рухом повтряним спостереженням. Поряд з прагненням протидяти погроз можливого використання цивльних лтакв з терористичними цлями, основним завданням пдвищення безпеки й транспарентности польотв.

Розробляються методи й процедури взамного обмну даними про повтряну обстановку при повтряному рус цивльних вйськових лтальних апаратв мж Росю й кранами-членами НАТО. Це спрямовано на впровадження в Рос належних засобв для забезпечення безшовного потоку в системи НАТО й з них вдповдних даних про повтряну обстановку вдповдно до мжнародних стандартв. Вйськове спвробтництво. Вйськове спвробтництво нацлене головним чином на пдвищення оперативно сумсност,

тому що сучасн вйськов повинн бути здатн дяти в склад багатонацонально структури вйськового керування й багатонацонально органзацйно структури збройних сил при спльному проведенн операцй по пдтримц миру або нших операцй антикризового регулювання. Здйснються масштабна програма навчань пдготовки. Взамодя в област пошуку й рятування на мор активзувалося псля катастрофи в серпн 2000 року росйського атомного пдводного човна Курськ загибел екпажа в склад 118 чоловк.

У лютому 2003 року була пдписана рамкова угода мж Росю й НАТО про рятування екпажв пдводних човнв.Розробляться основа для взамних контактв ВМС вдвдувань портв, вивчаються можлив мри оптимизиции навчань за участю вйськово-морських зднань Рос й НАТО.Створення Ради Рося-НАТО стало кардинальною змною у вдношенн Заходу до Рос - кроком у напрямку надйного партнерства й справжнього спвробтництва.

Дяльнсть Ради Рося-НАТО буде здйснюватися незалежно вд дяльност Пвнчноатлантично ради, що буде продовжувати сво засдання й ухвалювати ршення щодо широкого спектра порядку денного НАТО, так само, як Росйська Федераця буде продовжувати незалежно захищати сво нтереси й здйснювати дяльнсть у певних сферах. Розвиток спвробтництва мж Росю й НАТО вимага бльше тсних партнерських взамин, нж ранше, починаючи з бльше глибоких багатобчних

консультацй по ключових проблемах. Це може в мру свого розвитку привести до певно форми асоцйованого членства, коли Рося поряд з ншими зацкавленими кранами, що не членами НАТО, буде у зростаючй ступен брати участь при прийнятт альянсом ршень здйсненн спльних акцй, за винятком зобовязань, передбачених статтею п ятою. На якомусь етап розвитку спвробтництва власне членство Рос в НАТО може стати можливим навть необхдним для забезпечення глобально безпеки в вроп або за межами.

Одн з альтернатив може стати обопльна умова про про забезпечення взамно безпеки але не взамно оборони мж Росю й США поряд з висновком подбних угод мж Росю й ншими кранами - членами НАТО. Так угоди дозволять значно наблизитися до офцйного оформлення союзу.У будь-якому випадку, те що вдбуваться в цей час, вдкриттям ново cторнки в стор формування системи вропейсько безпеки для Рос,НАТО й усього комплексу взамин на континент, що може допомогти уникнути в

XXI столтт повторення трагедй, що вдбулися в столтт XX 5.Стан та перспективи вдносин Украна-НАТО Встановлення розвиток вдносин Стосунки Украни з Органiзацiю Пiвнiчноатлантичного договору почали розвиватися невдовз псля здобуття краною незалежност. Спвробтництво Украни з вйськовими вдомствами нших кран важливою складовою мжнародного спвробтництва Украни ма особливе значення для змцнен нацонально безпеки оборони нашо держави.

В умовах сучасно вонно-полтично ситуац нтереси нацонально безпеки оборони Украни вимагають суттвого поглиблення стосункв з Органзацю ПвнчноатлантичногоДоговору. Взамовдносини Украни з НАТО завжди викликали пильний нтерес та жвав дискус,як всередин крани, так за межами.Курс на повноправне членство в Альянс було зафксовано у

Стратег Украни щодо НАТО у 2002 та закрплено у Закон Украни Про основи нацонально безпеки Украни. Серед документв, як стосуються оборонних аспектв вроатлантично нтеграц держави значне мсце посда Указ Президента Украни Про вонну доктрину Украни вд 21.04.2005 року, а також щорчн Цльов плани Украна-НАТО у рамках Плану дй Украна-НАТО, як були затверджен

Главами урядв та держав пд час Празького саммту НАТО. Послдовнсть Украни у реалзац власного прагнення на членство в Альянс отримала продовження у схваленому 21 квтня 2005 року у Вльнюс, пд час засдання Комс Украна-НАТО, так званого нтенсифкованого далогу мж Украною та НАТО, який черговим кроком на шляху пдготовки держави до членства.

Стосунки Украни з НАТО розвиваються в рамках багатостороннього форуму консультацй спвробтництва з полтичних питань, питань безпеки, бльш ндивдуалзованого партнерства у сфер оборони, вйськового спвробтництва та операцй з пдтримки миру - Програми Партнерство заради миру тощо. Розвиток тако взамод обумовлений необхднстю налагодження конструктивного спвробтництва Украни з Альянсом як провдною структурою, що ма реальн перспективи стати осередком ново загальновропейсько

системи безпеки, зокрема в контекст розширення на Схд. В контекст розширення НАТО для Украни найважлившим недопущення будь-яких територальних претензй вд кого б вони не надходили, нерозташування ядерно збро на територ нових членв, недопущення вдтворення лнй подлу чи сфер впливу на вроатлантичному простор. В напрямку сприяння розвитку практичного спвробтництва мж

Украною Альянсом, налагодження зв язкв мж центральними органами виконавчо влади Украни з вдповдними структурами НАТО в 1997 роц в Кив вдкрито Центр нформац документац НАТО в Укран, а в 1999 роц засновано Офс звязку НАТО в Укран. нтереси Украни щодо НАТО визначаються з огляду на ту роль, яку Органзаця Пвнчноатлантичного договору вдгра у пдтриманн мжнародного миру, стабльност безпеки, створенн

ново системи регонально безпеки в вроп, виробленн пдходв до проблем роззброння контролю над озброннями та запобгання розповсюдженню ЗМЗ. Актуальнсть питання спвробтництва Украни з НАТО незаперечна з точки зору як забезпечення нацональних нтересв Украни, так перспектив розвитку загалом. В той же час, до сьогодн, Украною вже було пдписано ряд документв за якими як наша держава, так

НАТО брали на себе вдповдн зобовязання щодо подальшо спвпрац. Однак, з огляду на реалзацю цих зобовязань, х ефективнсть та двсть виклика багато запитань. Проголосивши вронтеграцйн процеси Украни, одним з основних напрямкв зовншньополтично дяльност нашо держави вступ до Альянсу розглядаться як найбльш надйний шлях до забезпечення нацонально безпеки Украни. Зокрема, через модернзацю Збройних Сил Украни та набуття ними здатност до ефективних дй у склад

коалцйних вйськових угруповань, створених для забезпечення мжнародно безпеки. Не дивлячись на те, що як саме НАТО, так його вдносини з Украною з кожним роком розширюються набувають нових форм, все ж таки основою спвробтництва тут залишаться вйськово-технчна сфера. Виходячи з цього слд бльш детально окреслити т напрямки вроатлантично нтеграц Украни, реалзаця яких найбльш притаманна вйськовй галуз нашо державиМетою взамод

Украни з НАТО у вйськовй сфер використання теоретичного практичного досвду, а також допомоги НАТО, для реформування Збройних Сил Украни, пдготовку вйськових контингентв вдповдно нфраструктури Украни для взамод з НАТО пд час проведення спльних миротворчих, пошукових рятувальних операцй та, в першу чергу, посилення механзмв соцального захисту вйськовослужбовцв. Протягом 1994-2000 рокв представники Збройних Сил

Украни взяли участь у бльш нж 80-ти вйськових навчаннях в рамках Програми Партнерство заради миру на рвн спостергачв або з залученням вйськових пдроздлв. Важливою складовою спвробтництва Украна-НАТО участь Украни у миротворчих операцях пд проводом НАТО. Сьогодн до миротворчого процесу долучилося понад 80 кран. Украна за обсягом завдань, що вже стали надбанням стор та виконуються на сучасному етап, увйшла

до першо двадцятки найбльш активних держав-миротворцв. На сучасному етап розвитку, участь Украни у мжнародних миротворчих операцях одню з головних умов змцнення позитивного авторитету нашо держави на мжнароднй арен, як крани, що послдовно та наполегливо бореться за мир та встановлення безконфлктних стосункв. Миротворча дяльнсть Украни ма виняткове значення для розвитку плдного спвробтництва з вроатлантичними структурами безпеки,

що, в свою чергу, ма виняткове значення для нацональних та полтичних нтересв нашо крани. Починаючи з 2001 року спльна дяльнсть мж Украною Альянсом реалзовувалася на пдстав державно програми спвробтництва Украни з НАТО на 2001 2004 роки. У 2002 роц псля прийняття стратег Украни щодо НАТО, формат спвробтництва було замнено на План дй Украна НАТО, яким передбачено прийняття Украною цльових планв дяльност на кожний наступний рк,

а також охоплення нереалзованих положень та завдань державно програми спвробтництва. З метою подальшо реалзац положень Харт про особливе партнерство мж Украною та Органзацю Пвнчноатлантичного договору, а також виконання Плану дй Украна НАТО Розпорядженням Президента Украни вд 06.04.2006 було затверджено Цльовий план Украна - НАТО на 2006 рк у рамках Плану дй

Украна НАТО. За даними Мнстерства оборони Украни серед проритетних завдань, як покликан реалзувати вйськов аспекти нтеграц в НАТО можна визначити наступн1. Глибоке та системне реформування Збройних Сил Украни через опанування ними сучасних стандартв НАТО у таких важливих сферах як оборонне планування, бойова спроможнсть, матерально-технчне забезпечення.2. Продовження активно участ у заходах з пдтримання миру, яка чинником формування позитивного мджу нашо

держави та набуття практичного досвду Збройними Силами Украни.3. Подальший розвиток цивльно-вйськових вдносин, демократичного цивльного контролю над вонною органзацю держави, використання професйно пдготовлених кадрв, як будуть спроможн забезпечити вдкритсть та прозорсть у вдносинах силових вдомств та суспльства.4. Подолання негативних наслдкв вонно реформи. На пдтримку зазначеного реалзаця в

Укран проекту в рамках Трастового фонду НАТОПЗМ щодо безпечно утилзац 133 тисяч тон боприпасв та 1,5 млн. одиниць стрлецько збро та легкого озброння. Парламентський блок спвробтництва Одним з основних напрямкв вдносин Украни з Альянсом спвробтництво мж Верховною Радою Украни Парламентською Асамблею дал ПА НАТО. Вд початку 2000 року ця спвпраця помтно активзувалася.

Свдченням великого потенцалу цих вдносин було створення у Верховнй Рад Украни парламентсько групи Украна-НАТО за спвробтництво, порозумння глобальну безпеку та проведення у тому ж роц в Брюссел першого засдання Спльно монторингово групи Украна-НАТО. Парламентський вимр реалзац курсу держави щодо НАТО знайшов сво вдображення у Постанов Верховно Ради

Украни Про рекомендац парламентських слухань Зовншня полтика Украни як нструмент забезпечення нацональних нтересв держави здобутки, реал та перспективи, де було чтко пдтверджено кнцеву мету вроатлантично нтеграц вступ Украни до НАТО. Участь делегац Верховно Ради Украни у щорчних сесях Парламентсько асамбле НАТО, з свого боку, також засвдчу, що

Украна продовжу залишатися активним гравцем у вропейських справах, в тому числ в нтеграцйних процесах на континент. Наявнсть реальних перспектив Украни стати в недалекому майбутньому повноправним членом Альянсу недвозначно пдтверджували як найвищ кервники ц нституц, так авторитетн парламентар провдних держав-членв НАТО. З урахуванням наявних ускладнень в стосунках Украни з Альянсом посилення рол парламентського складника у двостороннх стосунках стане очевидним позитивним

фактором забезпечення розвитку поглиблення спвпрац мж Украною та НАТО. З огляду на це укранськй сторон слд здйснювати так заходи 1. Посилити взамодю законодавчо та виконавчо глок влади в реалзац вроатлантично стратег Украни, зокрема, з метою виконання рекомендацй парламентських слухань Про взамовдносини та спвробтництво Украни з НАТО.2.

Постйнй делегац Верховно Ради Украни у ПА НАТО розширити участь та активзувати роботу в дяльност Асамбле на рзних рвнях з обов язковою присутнстю на засданнях, в порядку денному яких розглядаються питання, що стосуються нтересв Украни.3. Глав Постйно делегац виршити питання змцнення кадрового забезпечення секретарату делегац шляхом залучення до його роботи нових експертв. Перспективи розвитку вдносин Украна-НАТО Водночас, слд констатувати, що в умовах, коли псля попереднього

етапу розширення формуться нова хвиля кран-кандидатв, Украна продовжу перебувати у стан невизначеност. На сьогодн перспектива вступу Украни до НАТО ставиться у пряму залежнсть вд рвня демократ, який наша крана повинна практично закрпити на практиц. З метою закрплення позитивних напрацювань та поглиблення парламентського далогу Украна-НАТО необхдним 1. Продовжувати активне спвробтництво з

Альянсом, в тому числ з його парламентською складовою, з тим, щоб порушити питання щодо пдвищення двостороннх вдносин до формату Плану дй щодо членства.2. Пдвищити парламентський контроль за виконанням Цльового плану Украна НАТО як основного нструмента наближення Украни до стандартв, яким ма вдповдати крана-кандидат на вступ до НАТО. Пдсумовуючи, з огляду на офцйну позицю кервництва нашо держави та практичну реалзацю положень

законодавчо бази у цй галуз, можна зазначити, що нтеграця в НАТО дасть можливсть Укран користуватися механзмом колективно оборони Альянсу, вдверне перспективу подальшого використання нашо держави як буферно зони. В результат реалзац курсу на вроатлантичну нтеграцю, Украна увйде до найпотужншого вйськово-полтичного об днання держав, що вагомий виршальний вплив на

мжнародн процеси. Також внаслдок нтеграц Украна зможе дво захищати свою економчну безпеку, створити сприятлив умови для вступу до вропейського Союзу. Разом з цим, найсуттвшим те, що повноправна участь нашо крани в Альянс сприятиме поглибленню позитивних трансформацй в укранському суспльств, сприятиме змцненню демократ та верховенства права, оскльки саме на цьому грунтуться загальна флософя Пвнчноатлантичного Альянсу. Висновки Пдводяч пдсумки, потрбно вдмтити що

НАТО-це ункальна органзаця,яка робить все можливе для забеспечення безпеки стабльност у сферах свого впливу виступа гарантом безпеки для тих держав, як його членами. Прогнозуючи под необхдно сказати, що у майбутньому Павнчноатлантичний альянс буде прагнути збльшити сфери свого впливу шляхом прийняття нових членв та залучення нових кран до спвробтництва.Саме з цю метою

НАТО розпочало програму Середземноморського далогу. Головною метою Середземноморського далогу НАТО змцнення регонально безпеки стабльност, а також полпшення взаморозумння мж Альянсом та середземноморськими кранами-партнерами. Найголовнше завдання, що поста перед НАТО та середземноморськими кранами-партнерами, поляга в тому, як забезпечити дедал бльшу практичну користь Далогу для його учасникв.

Його метою ма стати встановлення ефективних довгострокових вдносин, що базуються на спльних нтересах безпеки. В такий спосб Альянс мг би збльшити свй внесок у розвиток Далогу спвробтництва з державами Середземноморя значною мрою змцнити безпеку у регон. Звичайно,буде продовжуватися спвпраця з кранами-учасницями Партнерства заради миру з перспективою х майбутьного прийняття до

Альянсу. Важливим завданням для НАТО залишатиметься всебчне поглиблення партнерства та спвробтництва з Росю як в рамках СПР так на нших рвнях.Саме вд успху розвитку такого спвробтництва багато в чому буде залежити европейськ мир та безпека. нарешт , прийняття Украни до НАТО буде мати велике значення для Альянсу в контекст встановлення контролю за безпекою у Схднй Европ, тому що Украна займа дуже важливу геополтичну позицю.

Керуючи полтичн кола проводять полтику европейсько та евроатлантично нтеграц,тому для Альянсу дуже важливим прийняття остаточного ршення про всуп Украни на саммт Украна-НАТО, який заплановано на 2008 рк. 6.Список використанних джерел . 1.Довдник НАТО.50 рокв 2.Журнали Полтика Час 3.Збгнев Бжезинський Велика шахвниця 4. www.nato.int 5. www.ipolitics.ru 6. www.ukrinform.

ua 7 .www.diplomat.ua 8. www. extmedia.org.ua 9. www.proeuropa.ua