Історія діяльності товарних бірж в Україні

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. – у м. Кременчуг. Загалом, в історії біржової діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів:

1796–1860 pp. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху. Характерним для цього етапу є створення та функціонування кількох товарних бірж, де ділове життя характеризувалось незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що не відчувалося у цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі, оскільки для товарообігу цього періоду достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалась торгівля значними обсягами продукції.

Перші біржі були організовані не за ініціативою самих торговців, а за наказом Петра І. Характерною особливістю товарної біржі, яка відрізняла її від ринків іншого типу, було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Ця основна відмінність товарної біржі зумовлювала те, що не всі товари були предметом біржового обороту.

1861–1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація

Для даного етапу розвитку біржової діяльності характерним є економічне піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60‑х років. Останні прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для розвитку біржової мережі. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України.

В Україні будуються елеватори, з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом. Цей період характеризується розширенням мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку перевезень продукції.

Наступний етап у підйомі біржової діяльності припадає на початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки – 1906–1913 pp. За цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі.

Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку.

Товарні біржі, які функціонували в Україні у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними організаціями. Місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром.

В Україні набули розвитку виключно товарні біржі, у той час як у Росії в 30-ті роки минулого століття у структурі товарних бірж з'явилися вже фондові відділи. Це було зумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. – акцій, що сприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі. Однак початок першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж в Україні.

1921–1928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики.

Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли До 1917 p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.

Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок.

На початковому етапі розвитку бірж основними їх учасниками були державні і кооперативні організації. Фізичні особи не могли бути членами товарної біржі. Як правило, вони не допускалися на біржові збори. Але були і виключення. Так, статут Саратовської товарної біржі передбачав участь фізичних осіб в її роботі, але їх кількість в зборах не могла перевищувати 2/7 загальної кількості учасників. Членами біржі могли бути й іноземці, які відповідали встановленим вимогам. Відмінною рисою радянських бірж того періоду було існування інституту обов'язкового членства (як на першій російській біржі, створеній Петром І). Відповідно до Декрету РНК СРСР від 10 квітня 1923 р. «Про державні промислові підприємства, які функціонують на засадах комерційною розрахунку», всі центральні трести зобов'язані були перебувати у статусі членів біржі і реєструвати на біржі свої оптові угоди. Декретом від 17 липня 1923 р. така практика була встановлена і для місцевих трестів, що перебували в управлінні раднаргоспів. Вказівка про обов'язковість бути членом біржі була внесена навіть до типових статутів трестів.

Статут біржі регламентував кількість членів біржового комітету від усіх категорій підприємств.

Радянські товарні біржі були не однотоварними, а багатопрофільними. Угоди здійснювалися на них практично з усіх видів товарних груп. Як результат, до складу біржі входили різні секції, де укладалися угоди щодо реалізації продукції певної галузі, їх діяльність визначалася відповідним положенням, а члени підпорядковувалися біржовому комітету. Наприклад, під час організації Московської товарної біржі було створено 6 секцій: 1) сировинна; 2) хлібно-продуктова; 3) текстильна; 4) будівельна; 5) металева і електротехнічна; 6) хімічна. Пізніше була створена лісова секція.

Враховуючи багатопрофільність перших радянських бірж, при них, із зміцненням фінансового становища економіки країни, стали створюватися фондові відділи, де укладалися угоди з державними цінними паперами (в основному угоди на первинному ринку щодо їх розміщення), іноземною валютою, реалізацією акцій, обліком векселів й інших платіжних вимог.

У період нової економічної політики основними завданнями та функціями бірж були:

* виконання посередницької діяльності;

* самостійне регулювання товарних ринків.

Однак залежно від специфіки ринку ті чи інші функції бірж домінували або навпаки ліквідовувалися. Так, на ринку сільськогосподарської продукції функції біржі обмежувались виключно посередницькою діяльністю.

Товарна біржа була універсальною, через її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція.

Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого – визначати економічну сутність біржі.

З розвитком перших радянських бірж великого значення набула контрольно-облікова функція. Біржа стає згодом допоміжним апаратом у справі державного регулювання ринкових відносин. Вона допомагала державним органам у виборі лімітів, викривала факти відступу від них, виявляла причини цих відступів, допомагала знаходити шляхи усунення порушення лімітів. Біржова статистика дозволяла контролювати різні відомства, стан окремих галузей і навіть окремих підприємств. У біржовій статистиці в основному відбивався торговий оборот країни. Завдяки цьому державні органи управління мали оперативні дані про товарні запаси в основних контрагентів, про рух цін на ринку.

Особливістю радянських бірж була і реєстрація на них позабіржових угод. Основною причиною введення реєстрації позабіржових угод була спроба держави адміністративним шляхом залучити торговців до біржі і здійснити цим самим додатковий контроль за діяльністю промислових і торгових підприємств.

Застосовувалося економічне стимулювання результатів біржових угод шляхом більш високих ставок зборів з позабіржових угод при їх реєстрації. На практиці різниця в зборах або не відігравала вирішального значення у виборі шляху результату угод, або вела, по суті, до фіктивної біржової реєстрації цих угод. Інформація про угоди, укладені поза біржею, присилалися через розсильного для оформлення їх як біржового («переодягання угод»).

Заборонялись спекулятивні угоди, включаючи строкові угоди з товаром і цінними паперами, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах товарних бірж.

Але незважаючи на певні успіхи та значення біржової торгівлі, починається кампанія по згортанню діяльності бірж. Так, у Постанові ЦВК СРСР від 21.01.1927 р. вказувалось, що надмірний розвиток біржової мережі у країні ускладнює контроль за її діяльністю з боку державних органів. Це призвело до того, що вже на кінець 1928 р. усі товарні біржі припинили існування.

Певний період функціонувала товарна біржа виключно на зовнішньому ринку. У 1937 р. СРСР закупив на товарних біржах світу 35,6% усього імпорту та реалізував також через світові біржі продукцію, частка якої становила 23,4% від усього експорту.

Не дивлячись на це, розвиток радянських бірж у період 1921–1928 pp. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли:

* реалізації продукції децентралізованих товарних потоків;

* виконанню посередницької та кон'юнктурної функції;

* взаємодії державних і недержавних секторів економіки;

* контролю та регулюванню товарного ринку.

Для 90‑х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.

Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами.

Така ситуація була обумовлена наявністю так званої економіки дефіциту, коли маса грошей перевищувала товарну пропозицію засобів виробництва та предметів споживання. За цих умов надлишки грошових доходів через фінансово-кредитну систему перетворювались у нагромадження крупних фінансових ресурсів. Одержавши свободу у використанні цих нагромаджень, підприємствам потрібні були нові канали їх використання. Тому поява біржових структур стала одним із напрямків реалізації фінансових ресурсів.

Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

Біржі «прописалися» в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини – з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької – 10%, Одеської -5,0%, Запорізької – 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод.

Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу, а 2/5 біржових оборотів сільгосппродукції – Придніпровську товарну біржу.

На долю 7 бірж, або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів в Україні. «Прекрасну сімку» складають (по низхідній) Українська біржа «Десятинна», Київська універсальна товарна біржа, Харківська і Одеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна, Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера – біржі «Десятинна» становить 19,3% загального обсягу біржового обороту.

В останні роки намітилася тенденція зменшення кількості функціонуючих в країні бірж. Так, якщо в 1992 році практичну діяльність здійснювали 87 бірж, в 1993 році – 74, то в 1998 році-лише 65. І хоча в першому півріччі 1999 року в Україні функціонувало 66 бірж, це все ж на чверть менше, ніж шість років тому. Причому слід зазначити, що на сьогодні функціонує лише 72% зареєстрованих бірж.

Майже третина всіх діючих біржових структур припадає на товарно-сировинні і товарні біржі (а таких всього нараховується 20), 29% – на універсальні біржі і лише 3% – на біржі нерухомості (табл. 1). Кожна п'ята біржа в Україні – товарно-фондова і фондова, кожна дев'ята – агропромислова, кожна тринадцята – спеціалізована.

«Левова» частка в загальному обсязі біржових угод припадає на торгівлю нерухомістю, причому спостерігається яскраво виражена в останні роки тенденція до її зростання. Якщо в 1992 році торгівля нерухомістю займала тільки 7,1% в загальному обсязі біржових операцій, то в 1993 році – вже 22,5%, а в 1994 році - 71,2%. У першому кварталі 1998 року цей показник досяг вже 81,4%. Однак у квітні-червні 1999 р. сталося його деяке зниження – 77,3%. Із загального обсягу операцій з нерухомістю майже 30% реєструється на Українській біржі «Десятинна» і 20,3% – на Київській універсальній товарній біржі.

У структурі біржового обороту в 1999 р. значну питому вагу займала реалізація споживчих товарів, машин і устаткування, будівельних матеріалів (табл. 2). Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначною і складала близько 6%.

Однак на біржовому ринку спостерігається спад активності біржової діяльності. Поступово скорочується кількість біржових угод, зменшується кількість діючих товарних бірж.

По-перше, цей процес обумовлено тим, що біржа перестає бути єдиним символом ринкової економіки і набуває тих специфічних функцій, які вона традиційно виконує в країнах з ринковою економікою та на світових товарних ринках. Тепер торгівля на біржах організовується не всіма представленими товарами, а виключно біржовими товарами. Вся інша продукція проходить через позабіржовий оптовий ринок.

По-друге, це обумовлено введенням в дію 28.02.1992 р. Закону «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», згідно якого посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торговельної діяльності, був визначений у межах 75%. Тільки прийнятий Закон України «Про оподаткування доходів підприємств» від 28.12.1994 р. дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45%. Це і обумовило певну активізацію біржового ринку.

Статутний фонд діючих в Україні в 1997 р. бірж становив понад 8,5 млн. грн., у структурі якого 78,2% належало недержавним підприємствам, 1,8% – державним підприємствам та 20% – підприємствам зі змішаною власністю. За 1998 р. статутний фонд діючих в Україні бірж зріс на 51% як за рахунок створення нових товарних бірж, так і його поповнення на діючих. Дещо змінилася і структура. Так, зросла майже на 12 пунктів питома вага підприємств зі змішаною власністю на фоні зниження питомої ваги недержавних підприємств.

Статутний фонд діючих в Україні бірж, починаючи з 1996 p., містить кошти іноземних підприємств.

Кількість членів бірж в Україні у 1997 р. становила 2891 чол. і зросла до 6317 на кінець 1998 p., а кількість брокерських контор (фірм), незалежних брокерів дорівнювала відповідно 3495 і 6942 чол., або зросла у поточному році майже у 2 рази (табл. 4).

При загальному збільшенні учасників торгів змінюється і їх структура. Так, суттєво зростає питома вага постійних відвідувачів – на 28%, що обумовлює їх чисельне перевищення перед членами біржі.

Середня чисельність за списком брокерів, що працюють у брокерських конторах і фірмах, зареєстрованих на біржі, також зросла на 24%.

Кількість товарних секцій збільшилась зі 122 у 1995 р. до 148 на кінець 1999 p., а кількість проведених торгів відповідно з 4876 до 11158.

Однак у 1998 р. на біржовому ринку України сума доходу у процентах від угод становила 21,4 млн. грн., що нижче рівня попереднього року на 20%, а сума внесків за участь у торгах – 1 млн. грн. Відрахування в бюджет за 1996 р. склали 9,2 млн. грн. проти 9,7 у попередньому році.

Таким чином, сплеску біржової активності, що очікувався в останні роки, так і не відбулося. Ситуація, що склалася на біржовому ринку України, відображає ті кризові процеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку. Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структура біржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація ж обстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабного реформування економіки країни.

Особливості регіонального розвитку біржової діяльності

На сучасному етапі розвитку ринкових форм господарювання регіональна економіка вимагає впровадження і застосування прогресивних біржових інструментів, які в змозі забезпечити прозоре і паритетне ціноутворення, що, в свою чергу, дозволить досягнути ефективного функціонування всіх суб`єктів господарювання.

Не зважаючи на майже шістнадцятирічну історію українського біржового руху, біржовий ринок України ще тільки намагається зайняти своє належне місце на вітчизняному ринку. А сучасний стан біржової торгівлі зовсім не відповідає її потенційним можливостям.

Питанням функціонування біржового ринку в Україні приділялось багато уваги у наукових працях П.Т. Саблука, О.М. Шпичака, П.І. Гайдуцького, О.М. Сохацької, В.П. Горьового, Б.В. Губського, М.О. Солодкого та ін.

Разом з тим, проблеми розвитку регіонального біржового ринку розглянуті недостатньо. З точки зору біржових аналітиків, про наявність проблем у розвитку біржового ринку України переконливо свідчать основні результати його функціонування. Зокрема, в світовому обсязі біржової торгівлі, що оцінюється в 3,5–5,0 трлн. дол. США [7], частка українських бірж є мізерною: у 2006 році вартість укладених на товарних біржах контрактів становила 18,9 млрд. грн. [6], або близько 3,8 млрд. дол. США. Але проблема полягає навіть не в незначних вартісних обсягах укладених угод, а в тому, що досі товарні біржі в Україні так і не стали потужним механізмом стабілізації ринкової кон`юнктури й не виконують властиві їм регуляторні функції.

Розвинуті країни пройшли тривалим шляхом становлення біржового механізму, результатом якого стало формування ф`ючерсних ринків біржового товару [8]. Удосконалення розвитку українського біржового ринку, насамперед, задача держави. Створення організованого біржового ринку, підвищення ефективності біржової торгівлі в сучасних економічних умовах неможливо без регулюючої ролі держави [10]. У сфері державного регулювання діяльності бірж особливої уваги необхідно приділити таким питанням, як сприяння концентрації попиту та пропозиції на біржах шляхом ліцензування, законодавчого обмеження кола біржових товарів, організаційної концентрації регулятивних і наглядових процедур держави у формі створення державної комісії з товарних бірж [3].

Регіональний біржовий ринок Харківської області почав функціонувати з 1991 року. З початку діяльності на біржі переважали угоди з продажу нерухомості та автотранспорту. Асортимент біржової продукції постійно розширювався. Біржова торгівля сільськогосподарською продукцією офіційно стала функціонувати у 1995 році згідно з Указом Президента України [4]. Почали укладатися угоди з продажу борошна, круп, насіння. Проте, основним товаром біржового ринку була сільгосппродукція. Вже у 2005 році на території Харківщини спостерігається тенденція універсалізації та низького рівня спеціалізації, що обумовлено недосконалістю законодавчої бази й страхової системи біржової діяльності. За 2005 рік було проведено майже 1,5 тис. торгів [2]. Відносно до структури пропозицій товарів за попередні роки вона позитивно змінилася.

Спочатку біржової діяльності більше половини обсягу пропозицій припадало на не біржові товари: нерухомість, автотранспорт, а операції з сільгосппродукцією опинилися у збитку. Слід зазначити, що за оцінкою західних спеціалістів, сільськогосподарська продукція складає 65% світового біржового обороту. До 2005 року на біржовому ринку Харківщини має місце значна диспропорція між попитом і пропозицією. Запропоновані до продажу товари не завжди знаходять свого покупця, що в значній мірі обумовлено недостатньою поінформованістю контрагентів біржових угод і посередників, несвоєчасністю розрахунків за укладеними біржовими угодами, інколи високим рівнем біржових цін та значним їхнім коливанням.

За 2005 рік було укладено майже 4 тис. угод, що складає лише третину від їхньої кількості у 2000 році, але сума, на яку були укладені угоди, збільшилась на 76% внаслідок підвищення цін та зміни структури біржових товарів. Щорічно зменшується кількість укладених угод на транспортні засоби та нерухомість. А збільшення загального обсягу укладених угод у 2005 році сталося внаслідок збільшення майже у 40 разів укладених угод на сільгосппродукцію у порівнянні з 2000 роком. Понад 60% укладених угод припадає на долю ячменя фуражного та кукурудзи.

Найбільша частка усіх біржових операцій за 2005 рік припадає на товарні та товарно-сировинні (91%). Решта – на універсальні та товарно-фондові. Біржова торгівля області на 96% представлена спотовим ринком. Через це найефективніший період торгівлі на біржі припадає на осінь, тобто період після збирання врожаю, найменш ефективним – на весну. Отже, сільськогосподарські виробники торгують тоді, коли постає проблема продажу товарів, а весь інший період біржі фактично простоюють. Розв`язанням цієї проблеми могло б стати укладення форвардних контрактів, що дало б змогу розподілити пікові періоди торгівлі по всіх місяцях року, а також уникнути різких цінових коливань [1].

Позитивним моментом є скорочення числа бірж, хоч це поширює універсалізацію, а не приводить до спеціалізації кожної діючої біржі, та деякі зміни у структурі біржового товару – зменшення частки угод з небіржовими товарами. Але незважаючи на це, на жаль, біржі, які здійснюють практичну діяльність на території області, поки ще не впливають суттєвим чином на процеси формування товарного та фондового ринку. Причиною такого стану є, насамперед, все ще нестабільна економічна ситуація в Україні, недосконала законодавча база, як загальноекономічна, так і біржова, відсутність надійної розрахунково-реєстраційної біржової системи, цивілізованого позабіржового ринку та ринку ф`ючерсних контрактів. Таким чином, за результатами проведеного аналізу необхідно зазначити, що біржова торгівля області, як і всієї України, не отримала належного розвитку і потребує подальшого вдосконалення.

У цілому за результатами проведеного моніторингу функціонування бірж за останні роки можна зробити висновок, що в регіонах України поки що не сформувався біржовий механізм, адекватний вимогам ринкової економіки до цього елемента інфраструктури ринку.

Отже, комплексний підхід до стабілізації біржової діяльності полягає передусім у створенні відповідних законодавчих передумов для перетворення сучасного біржового ринку України у цивілізований строковий біржовий ринок, який може зацікавити підприємців всіх регіонів у використанні сучасних високоефективних біржових інструментів. Удосконалення біржової діяльності по регіонах України слід розпочинати зі створення єдиної правової основи для функціонування бірж, контроль за їхньою роботою з боку державних органів, ліцензування діяльності бірж і учасників біржової торгівлі, встановлення відповідної системи оподаткування.

Література

1. Бралатан В.П. Розвиток біржового ринку в Україні / В.П. Бралатан // Економіка АПК. – 2006. – №2. – С. 126–129.

2. Про діяльність бірж Харківської області за 2005 рік: Економічна доповідь Харківського обласного управління статистики від 20 лютого 2006 року.

3. Кириенко О.Э. Пути повышения эффективности биржевых операцій / О.Э. Кириенко // Матеріали другої всеукраїнської науково-практичної конференції «Україна наукова 2002». Том 4. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 13–15.

4. Кравченко С.А. Состояние функционирования товарных бирж / С.А. Кравченко // Економіка АПК. – 2006. – №9. – С. 98–105.

5. Міщук Г.Ю. Державне регулювання розвитку біржового товарного ринку / Г.Ю. Міщук // Економіка АПК. – 2005. – №1.-С. 87–92.

6. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України за 2005 рік. Державний комітет статистики України / О.Г. Осауленко. – К.: Консультант, 2006. – С. 5–7.

7. Солодкий М.О. Біржовий ринок / М.О. Солодкий. – К.: Джерело, 2004. – С. 21.

8. Сохацька О.М. Зарубіжні фінансові ринки / О.М. Сохацька // Фінанси України. – 2000. – №4. – С. 59–66.

9. Циганов О.Р. Використання біржового механізму в комерційної діяльності підприємств: Автореф.дис…канд. екон. наук / О.Р. Циганов; Донецький державний університет управління МОН України. – Донецьк, 2004. – С. 3–21.

10. Циганов О.Р. Закордонний досвід державного регулювання діяльності товарних бірж та напрями його використання в Україні / О.Р. Циганов, С.М. Повний // Менеджер. – 2004. – №4 (30). – С. 119–124.