Комерційний кредит

Вексель, як кредитно-розрахунковий засіб.

Первісно, на зорі свого виникнення, вексель є засобом переказу грошей з однієї місцевості в іншу. В нинішній час вексель практичні не використовується в якості засобу переказу, бо з'явилися інші, більш ефективні засоби переказу грошей.

Пізніше вексель стає найважливішим платіжним засобом. Надійні векселі починають обертатися поряд з грошами. Все це стало можливим в зв'язку з появою індосаменту. В. І. Снігірьов писав, що завдяки індосаменту вексель піднявся на таку висоту, на якій могли стояти тільки грошові знаки. Недаремно його називали "купецькими грошами".

Абстрактність і формальність векселя, а також солідарна відповідальність векселедавця, індосанта, аваліста і акцептанта створюють тверду певність у вексельного кредитора (векселедержателя) у вчасному отриманні грошової суми по векселю. Завдяки цьому вексель стає одним з найважливіших засобів кредиту. Потреба господарюючих суб'єктів в грошових засобах є об'єктивно обумовленою.

Відомо, що виробничі фонди комерційної організації в певний момент часу водночас існують в грошовій, продуктивній і товарній формах. Рух вартості фондів являє собою послідовний безперервний її перехід з однієї функціональної форми в іншу. Цьому процесу об'єктивно притаманна нерівномірність, зумовлена індивідуальним характером кругообігу фондів комерційної організації. Проявом даної нерівномірності є утворення приливів і відливів грошових коштів в ході руху як основних, так і оборотних фондів.

Індивідуальні кругообіги і обороти коштів в господарюючих суб'єктах взаємопов’язані в рамках єдиного відновлювального процесу. В зв'язку з цим з'являється можливість тимчасовий брак коштів одних господарських суб'єктів заповнити за рахунок тимчасового надлишку коштів інших, бо вивільнення коштів і додаткова потреба в них, як правило, не співпадають по суб'єктам утворення, по часу і кількісно. Процес акумуляції тимчасово вільних грошових коштів і їхній перерозподіл здійснюється за допомогою кредиту. Таким чином розв'язується протиріччя між тимчасовим осіданням засобів і необхідністю їхнього ефективного використання.

Тимчасовий недолік засобів може бути заповнений або за рахунок банківського кредиту, або комерційного.

Комерційний кредит - це кредит, що надається одними комерційними організаціями іншим в вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочки і розстрочення оплати товарів, робіт або послуг. Комерційний кредит надається не по самостійному позичковому зобов'язанню (договору позики, кредитному договору, договору про товарний кредит), а в виконання договорів на реалізацію товарів, виконання робіт або про надання послуг. Метою комерційного кредиту є прискорення реалізації товарів.

Банківський кредит - це надання банком грошових сум позичальникам в користування на умовах поворотності з сплатою відсотка. Позичальником може виступати підприємець, комерційна організація, держава (в особі своїх органів) і інші суб'єкти цивільного права. Кредитором виступає, як правило, банк. Метою банківського кредиту є отримання прибутку по кредитним договорам.

Мета комерційного і банківського кредиту помітно відрізняються, тому і відсоток по комерційному кредиту, як правило, нижче, ніж по банківському. Кредитні відношення можуть оформлюватися різноманітними засобами, наприклад, кредитним договором, договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу і т.д. Кредит, оформлений векселем, має ряд переваг перед звичайним позичковим зобов'язанням, по якому кредитор, як правило, не може достроково задовольнити свої вимоги. Вексельний кредитор, навпаки, має можливість негайно перетворити вексель в гроші. Векселедержатель може продати вексель, передавши його по індосаменту, або врахувати в банку. Врахуванням векселя (дисконтом) називається угода векселедержателя і банка на умовах дострокової виплати суми, зазначеної в векселі, з утриманням облікових відсотків за отримання вексельної суми раніше відзначеного в векселі терміну. Векселедержатель може просто розрахуватись векселем за товари, послуги.

Основне призначення векселя - оформлювати комерційний кредит. Подивимось яким чином можна використати вексель для цієї мети.

Вексель може використовуватися в поєднанні майже з будь-яким договором. Основна умова - наявність елементів кредиту між суб'єктами господарської угоди. Іншими словами, одна сторона договору надає відстрочку платежу іншій стороні. Найбільш характерними договорами, в яких використовується вексель, є договори купівлі-продажу і поставки.

По договору поставки одна комерційна організація поставила партію товарів іншій комерційної організації. При звичайному порядку речей покупець відразу повинен розрахуватися з постачальником за поставлений товар. Ще гірше, коли постачальник абсолютно не довіряє покупцю і вимагає передоплату за товари. При нормальній економічній ситуації постачальник, якщо йому дозволяє власне фінансове положення, може надати комерційний кредит покупцю в вигляді відстрочки платежу за відвантажену продукцію. Для оформлення кредитних відносин вдаються до векселя. Число комбінацій по використанню векселі величезно. Розглянемо деякі з них.

Сама проста комбінація. Покупець видає простий вексель постачальнику. Він може видати не один простий вексель, а декілька, так, щоб сума номіналів векселів дорівнювала розміру наданого кредиту. В цій ситуації покупець є векселедавцем, а постачальник першим векселедержателем.

Інша комбінація. Покупець може видати постачальнику не простий вексель, а переказний. В цьому випадку покупець є векселедавцем, а постачальник першим отримувачем векселя (ремітентом). В цій комбінації з'являється додаткова фігура платника, що повинен буде оплатити вексель. Постачальник, якщо він не знає платника, цілком може сумніватись, оплатить чи останній вексель. Тоді, щоб розвіяти сумніви постачальника, покупець може видати постачальнику переказний вексель “свойому наказу”, причому що акцептувався платником. Це створить додаткові гарантії для постачальника, бо трасат своїм акцептом висловив свою згоду оплатити вексель.

Далі переказний вексель може бути використаний слідуючим чином. Переказний вексель видає не покупець, а постачальник. Тут переказний вексель виставляє постачальника на покупця, а останній його акцептує. Час акцепту може бути різноманітним. Покупець може відразу акцептувати переказний вексель постачальника. Однак постачальник може не знати імені першого отримувача векселя, то він ще не знає, кому він зможе реалізувати свій вексель. Тому постачальник і покупець можуть домовитись, що покупець акцептує вищезазначений вексель через деякий час. Цю ситуацію можна розв'язати і іншим чином. Постачальник виставляє переказний вексель свойому наказу на ім'я покупця, а останній в свою чергу відразу його акцептує. В цій ситуації постачальник водночас є трасантом і ремітентом. Покупець, акцептувавши вексель, стає платником по векселю. В цій ситуації постачальник, являючись ремітентом, має можливість знайти першого отримувача векселя. Причому пошук його полегшується тим, що вексель постачальника вже акцептований покупцем.

Можна навести ще один приклад, коли покупець може передати постачальнику вексель (як простий, так і переказний), в якому перший є лише індосантом. В цьому випадку постачальник також надає покупцю кредит, з тієї лише різницею, що останній передає вексель, в якому він не є ані векселедавцем, ані платником.

Кредитор, що має на руках вексель, може по-різному їм розпорядитися. По-перше, він може залишити вексель у себе, дочекатись терміну платежу і отримати гроші по векселю. Це можливо як в тій ситуації, коли постачальник є векселедержателем по простому векселю, так і в тому випадку, коли він є векселедавцем, або векселедержателем в переказному векселі. По-друге, постачальник може потребувати грошей, тому він може розрахуватись цим векселем за товари, роботи, послуги. По-третє, постачальник, потребувати грошей, може перетворити вексель в гроші до терміну платежу по векселю. Для цього він повинен його врахувати в банку, або віддати вексель в заставу.

Врахування і застава векселів є класичними операціями банків при роботі з векселями. В цьому випадку комерційний кредит тісно переплітається з банківським.

Облік векселів дасть можливість векселедержателю негайно перетворити останній в "живі" гроші. В свою чергу, для банку облік векселів є однією з форм надання кредиту.

Утримувач векселя, що бажає врахувати його в банку, повинен передати його останньому по індосаменту. Індосамент, як правило, використовують бланковий. Одержавши вексель по індосаменту, банк ставати власником векселя. Банк може по різному розпорядитися отриманим векселем. По-перше, він може дочекатись терміну платежу по векселю і отримати грошові кошти, по-друге, при необхідності він може його переоблікувати (або закласти) в Центральному банку під невисокий відсоток, ці же операції можна зробити і в інших банках, однак обліковий відсоток буде вище. При цьому необхідно мати на увазі, що Центральний банк подає жорсткі вимоги при прийомі векселів до переобліку.

Враховуючи вексель в банку, векселедержатель повинен мати на увазі, що передавши вексель, він стає одним з відповідальних осіб по векселю. І в випадку, якщо вексель не буде оплачений, то з нього може бути стягнута вексельна сума. Векселедержатель може вивести себе з складу боржників по векселю, використавши застереження "без обороту на мене ", передаючи вексель по індосаменту. Однак банк може відмовитися приймати такий вексель, або збільшить обліковий відсоток, бо ризик неоплати векселя збільшується.

Ще однією класичною формою надання вексельного кредиту є кредит під заставу векселів. Дана форма кредиту відрізняється від обліку векселів тим, що, по-перше, заставляючи вексель, векселедержатель залишається власником останнього. Вексель заставляється векселедержателем на певний термін з наступним викупом після погашення наданого кредиту. Для того, щоб закласти вексель, векселедержатель повинен передати його по заставному індосаменту, що може бути сформульований слідуючим чином: "Замість мене сплатити КБ "Інкомбанк" як заставодержателю нинішнього векселя". Розповсюдженою помилкою на практиці є те, що векселі передаються в заставу не по заставному індосаменту, а по самостійному договору. Відсутність заставного індосаменту і наявність самостійного договору застави не лігітимує належним образом заставодержателя, тому вексельний боржник мати право йому відмовити в виплаті вексельної суми.

По-друге, при обліку векселів векселедержатель одержує всю суму векселя відразу за винятком дисконту (облікового відсотку). Заставляючи вексель, векселедержатель може розраховувати на отримання кредиту в розмірі 60 - 90% від суми векселя. При цьому векселедержатель може або отримати грошову суму ,що вважається йому відразу, або йому може бути відкрита позичковий рахунок, з якого він може знімати гроші по мірі необхідність.

По-третє, при заставі векселів, векселедержатель укладає з банком кредитний договір, в якому застерігаються всі умови користування наданим кредитом. Нічого подібного при обліку векселів не відбувається.

Окрім названих вище форм кредиту інколи називають акцептний кредит і кредит, що полягає в приміщенні авалю на векселі.

Як нам здається "акцептний кредит" і кредит в формі приміщення авалю на вексель лише умовно можна віднести до кредиту. Ми вже розглядали ситуацію, коли покупець, розплачуючись з постачальником, видає йому переказний вексель, в якому в якості платника вказана що-або третя особа. Платником може виступати банк. В цьому випадку векселедавець заздалегідь акцептує вексель, а лише потім передає його ремітенту. В ролі платника може виступити боржник покупця. Однак може бути і інша ситуація. Так, наприклад, на Заході не прийнято використовувати прості векселі. Тому, щоб уникнути застосування простого векселя в ситуації, коли у тебе немає підхожого боржника, звичайно домовляються з будь-якою організацією про те, що на неї виставлять переказний вексель. За свої послуги фірма, на яку виставили переказний вексель, стягає комісійні. Якщо векселедавець в наведеному нами прикладі до терміну платежу по векселю перераховує платнику грошову суму, то в цій ситуації фірма жодного кредиту не надає. Тут ми бачимо послуги, за надання яких стягуються комісійні.

Про надання "акцептного кредиту“ може іти мова в тому випадку, якщо між векселедавцем і платником полягає кредитний договір, в силу якого платник акцептує, а після цього оплачує виставлений на нього переказний вексель. І лише через певний час від дати платежу по векселю векселедавець перераховує вексельну суму платнику.

Що стосується проставлення авалю на векселі, то, як нам здається, ні про яку форму кредиту говорити не потрібно. Особа, яка авалює вексель, виявляє певні послуги векселедавцю, або іншій особі, за що проставляється аваль. За свої послуги аваліст стягає комісійні.

Тепер розглянемо форму надання кредиту. Банк укладає кредитний договір з комерційною організацією, по цьому договору банк не перераховує гроші на рахунок, а видає простий вексель. Завдяки цьому банк уникає необхідності притягнення кредитних ресурсів для покриття цього кредиту. Вексель по цій угоді надається для використання його в якості платіжного засобу. Кредит банком надається по кредитному договору, по якому кредитором є банк. По виданому векселю, навпаки, кредитором є комерційна організація, а боржником банк, то кредит одержує банк. Таким чином створюється, на перший погляд, абсурдна ситуація.

В відповідності з кредитним договором комерційна організація повинна до певного терміну, як правило до терміну платежу по векселю, надати банку суму в розмірі наданого кредиту і сплатити банку комісійну винагороду.

Ми не будемо поглиблюватися в підрахунок відсотків. Одне з найважливіших умов роботи схеми - розрахунки векселями по номіналу. Одним словом, клієнт банка розраховується зі своїм постачальником векселем по номіналу, останній в свою чергу зі своїм постачальником по номіналу і т.д. Таким чином, на лице бажання прирівняти вексель до грошей і змусити приймати вексель по номіналу. Це важливо, щоб векселі приймалися в розрахунках по номіналу". А між тим, ми знаємо, що по номіналу приймаються тільки гроші. Тому якщо комерційні організації візьмуть їм дисконт, що враховується, то комерційна організація, що отримала кредит в формі векселів, примушена буде сплатити відсотки за отриманий нею кредит в розмірі 20% річних, те є значно більше, ніж вона сплатила б по звичайному банківському кредиту. Якщо комерційна організація, що отримала векселя, знайде "альтруїстів", що б погодились прийняти вексель по номіналу, то одержиться, що ті самі "альтруїсти" в різних частках пропорційно термінам знаходження у них на руках векселя прокредитують означену комерційну організацію, не отримавши взамін нічого.

Але повинні бути причини для такого "альтруїзму". Наприклад, комерційна організація не має на розрахунковому рахунку грошей, внаслідок цього не платить податки. Якщо гроші надійдуть на розрахунковий рахунок, то їх відразу спишуть в рахунок з неї платежів. Отримавши вексель, можна безболісно уникнути наведеної вище ситуації.

В нинішній час банки і деякі кредитні установи активно взялися дозволяти кризу неплатежу. Для цих цілей став використовуватися банківський вексель, як правило, простий. Тут ми бачимо всіх той же кредит, виданий в формі векселів.

За такою батьківською турботою по дозволу кризи неплатежу повинно бути видно ще щось. Якщо придивитись до умов видачі так званих векселедательських кредитів, та можна помітити, що кредитна угода має термін, як правила, менший, ніж термін платежу по векселю. Причому використають для цих цілей векселі зі терміном платежу в стільки-то часу від подання або по поданні і з застереженням "подання не раніше такого-то терміну". Звідси зацікавленість банка в тому, щоб вексель мав якомога більше індосаментів і був поданий до оплати якомога пізніше. Ніж пізніше вексель буде поданий до оплати, тим більше часу банк може використати гроші, отримані по кредитній угоді від комерційної організації, що отримала кредит в формі векселів.

Виходячи з цього можна легко пояснити прагнення банка організувати проходження власних векселів по ланцюжкам, зв'язуючи завдяки цьому боржників і кредиторів і даючи їм засіб для погашення їхньої взаємної заборгованості.

Ми розглянули ряд комбінацій, в який вексель використовувався як кредитний інструмент. Між тим вексель є і розрахунковим засобом. Все про що ми говорили можна цілком віднести і до векселя як до розрахункового засобу. При використанні вексельної форми розрахунків по господарським угодам з відстрочкою платежу потрібно мати на увазі, що видача векселя не означає, що платіж відбувся і відношення по розрахункам закінчені. Вексель - це не гроші. Тому розрахунки по договору можуть вважатися закінченими тільки після фактичної оплати векселя, якщо тільки сторони прямо не передбачили в договорі, що видавання векселя припиняє зобов'язання покупця оплатити товар.

При розрахунках вексель може бути використаний як самостійний розрахунковий засіб, в цьому випадку його видають, індосують, а після цього оплачують. Окрім цього вексель може бути використаний в поєднанні з іншими формами розрахунків. Наприклад, вексель може бути використаний при документарному акредитиві і в інкасових операціях. Вексель при документарному акредитиві і в інкасових операціях використовується, як правило, в міжнародних розрахунках.

Використана література:

Снігірьов В. І. Дружні і бронзові векселі. Історичне, побутове і юридичне дослідження. - СПБ, 1911, з. 12.

Гроші, кредит, банки./Під ред. Кравцовой Г. І. - Мінськ, 1994, з. 96.

Волохов А. В., Ефимова Л. Г. і ін. Вексель і вексельне обертання в Україні. - К., 1996, з. 84.