Религия и её функции

Релгя це складне соцальне духовне явище , корен якого виходять з глибинних теренв суспльно стор. Соцальна природа та риси релг вказують на звязок з розвитком суспльства певно само вдтворюючо системи, де один елемент повязаний з ншим. Слово походить вд лат. Religio означа звязок. Процеси прогресивних змн або занепаду духовних цнностей в цлому всього суспльства неодмнно позначаються на сторичнй еволюц релгйних вчень, змст яких становить основу релгйних врувань.

Звдси виника необхднсть комплексного вивчення релгйних вчень з урахуванням х догматичного змсту й тих суспльних факторв, що обумовлюють сторичн особливост виникнення функцонування тих чи нших релгйних дей. У релгзнавств видляються 2 важлив напрями, або роздли теоретично та сторичний. Теоретичне релгзнавство складаться з флософських, соцологчних психологчних аспектв. сторичне - вивча сторю виникнення еволюц окремих релгй та релгй врувань в хньому взамозвязку , акценту увагу на послдовност

розвитку релгйних культв. Обидва напрями складають цлсну систему наукового дослдження релг. Однак теоретичн й сторичн питання релгзнавства мають власну специфку повнстю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору вдобража обктивн процеси нтеграц та диференцац наукових знань про соцальну сутнсть релг та функц. Зазначимо, що релгя явище дуже складне ма соцальний характер, тобто воно виникло в суспльств цлком закономрно й сну разом з ним. Релгя одню з найдревнших форм суспльно свдомост одню з форм вдображення

свту, але вдображення свордного. 1. Функц релг та роль у житт суспльства. Розкриваючи функц релг та роль у житт суспльства , пдкреслимо, що одним з важливих питань вивчення соцального змсту. Наукова характеристика рол релг в людському суспльств можлива лише в тому випадку, якщо вона врахову форми суспльно свдомост одного з суттвих компонентв духовно культури. При цьому необхдно мати на уваз, що релгя творенням людського суспльства.

Особливою формою пзнання ним себе самого оточуючого свту. Ми не повинн трактувати релгю спрощено як хибну свдомсть, спотворену картину свту. Це дешевий прийом, вд нього краще вдмовитися. Необхдно мати на уваз, що богословська мова особливою знаковою системою , за якою приховуються реальн людськ нтереси. не так просто зрозумти. Головною соцальною функцю релг функця люзорно-компенсаторна.

Релгя для вруючого насамперед компенсаця нехай навть люзорна усх тягот його земного буття. У свдомост релгйно людини вдбуваться перетворення тяжко дйсност у бачення картин райського буття, деального свту, де панують рвнсть свобода. Гасло, що релгя опумом для народу, автори ряду праць з флософ розглядали як головний аргумент на користь заперечення релг. Проте в сучасному суспльств сну потреба втхи, зняття психологчно напруги, викликано умовами повсякденного буття.

Знищення ц хай люзорно компенсац було б актом жорстокост. можна погодитися з тим, що мова може йти не про знищення релг, а про замщення ншими компенсаторами, як мають гуманстичний змст. Однак необхдно враховувати й нше. По-перше, головна дея кожно релг дея Бога як вдображення абстрактно людини не позбавлена гуманзму. По-друге, глобальний гуманзм не заперечу всх снуючих врувань , нацональних традицй, звичав, свторозумнь,

що склалися, бльше того, вн х передбача на них рунтуться. Тому, говорячи про перспективи релг, мова може йти лише про еволюцю. Одню з важливих функцй релг функця свтоглядна. Вона поляга в тому, що релгя намагаться створити власну картину свту, бльш того власн соцально-гносеологчн схеми вдосконалення суспльного життя, визначити мсце рол людини в систем природи та суспльства. Змст релгйного свтогляду не божественний, а людський, або,

краще сказати суспльний, незважаючи на його фантастичнсть. Релгя викону регулятивну функцю. Як будь-яка нша сфера духовно культури, вона створю певну систему норм цнностей , але специфка яких поляга насамперед у збереженн закрплен ври у надприродне. Цьому завданню пдпорядкован не тльки культов д, а й смейно-побутов стосунки, система традицй звичок. Пдкреслимо, що релгя асимлювала багато елементв загальнолюдсько морал.

А оскльки Бог , за висловом Ф. Енгельса, вдображенням абстрактно людини, то релгйна мораль багато в чому ма не якийсь надприродний, а людський, суспльний характер. За певних сторичних умов релгя викону функцю нтегрування . тобто функцю збереження змцнення снуючо соцально системи. Такою, наприклад, була роль католицизму в феодальному суспльств, православя у дореволюцйнй Рос. Однак у ряд випадкв релгя може стати прапором соцального протесту, як це було, наприклад, з середньовчними

ресями та сектами, з протестантизмом, прихильники якого в епоху його зародження боролись проти феодальних порядкв. На рвн окремо релгйно органзац релгя викону нтеграцйну функцю , згуртовуючи одноврцв. Однак одночасно релгя розгляда протиставля один одному послдовникв рзних релгй, що простежуться в сучасному релгйному житт Украни. Релг притаманна також комункативна функця , яка поляга в пдтримуванн звязкв мж вруючими шляхом створення почуття вросповдно дност пд час релгйних дй, в особистому житт, смейно-побутових

вдносинах, а також стосунках у межах рзномантних клерикальних органзацй навть клерикальних полтичних партй. В умовах сучасного суспльства релгя викону , головним чином, люзорно-компенсаторну функцю. Зазначимо, що , не будучи панвною формою масово свдомост, вона задовольня тльки особист почуття вруючих. Щодо свтоглядно, регуляторно та комункативно функц релг, то в силу збереження релгйних органзацй хн масштаби визначаються особливостями конфесйних течй категорями вруючих , на яких, в свою чергу, вплива

реальна дйснсть. На рвн суспльства зника нтеграцйна ф-я релг вона обдну лише вруючих певно конфес, громади втрача роль провдного дейного фактора, що покликаний змцнити суспльну систему. Взагал, роль релг в суспльств не можна оцнювати однозначно. Так, релгя вдгравала важливу культурно-сторичну роль . В межах релгйних вровчень формувались дин зразки почуттв, думок, поведнки людей, завдяки чому релгя

виступала як могутнй засб упорядкування та збереження традицй та звичав. У той же час, наприклад, у царськй Рос синодальне православя використовувалось як засб пригноблення трудящих мас. Одню з сторичних мсй релг , що набува в сучасному свт все бльшо актуальност, формування вдчуття дност людського роду, значущост неперехдних загальнолюдських моральних норм цнностей. Однак релгя може бути виразником зовсм нших настров, зокрема фанатизму, непримиренност до людей ншо

ври тощо. Отже, вплив релг на суспльне життя не завжди був однозначним. Характер цього впливу може суттво змнюватися, набувати специфчних особливостей. Соцальн функц релгйних органзацй не тотожн функцям релг , тому що релгйн органзац включаються до загально системи економчних , полтичних та нших суспльних вдносин виконують безлч нерелгйних функцй. У середн вки церква не тльки володла монополю у сфер деолог, а й виконувала економчн полтичн функц.

У капталстичному суспльств релгйн органзац активно втручаються в полтичне життя, мають власну систему навчальних закладв, займаються благодйницькою дяльнстю. Релгйн органзац можуть дотримуватися й прогресивних позицй з деяких соцальних полтичних питань. У деяких кранах Схдно вропи християнськ церкви сприяли боротьб мас проти ноземних загарбникв. Монастир в вроп протягом тривалого часу були майже диними культурними центрами.

Багато релгйних органзацй в наш час активно виступають за мир , за ядерне роззброння. В пострадянських суспльствах релгйн органзац сприяють нацональнй де. Так, в Укран вдродження нацональних церков йде поруч з процесами нацонального вдродження. Таким чином, релгя явище багатопланове багатозначне. Вона виникла як результат специфчних закономрностей розвитку суспльства, саме суспльн процеси визначають

в кнцевому пдсумку долю. 2. Поширення християнства на територ Кивсько Рус. Утвердження християнства на Укран дуже складний процес, що розтягнувся у час на багато столть нашо ери, пройшовши у свому розвитку клька важливих стадй спонтанного проникнення християнських дей цнностей до язичницького середовища , протистояння боротьби християнства та нших свтових релгй за сфери впливу, остаточного проголошення християнства державною релгю

Кивсько Рус, створення митропол , нарешт, занепаду в середин 13 ст. До найвдомших втчизняних джерел фахвц вдносять твори теоретикв кивського християнства Слово про Закон Благодать митрополита ларона бл. 1053рр Послання до смоленського пресвтера Фоми наступного митрополита-русича Климента Смолятича -1154р Послання до брат Луки Жидяти, память похвалу

Володимиров Якова Мнима 11 ст Повсть временних лт Жит Феодося Печерського Нестора бл. 1056-псля 1113рр Киво-Печерський патерик та нш. ноземн джерела про християнство у Кивськй Рус представлен житями святих Георгя Амастридського, Костянтина Флософа, Стефана Сурожського, енцикликою патрарха

Фотя, творами Прокопя Кесарйського, повдомленнями захдновропейських авторв - архпископа Бруно 974-1009рр краквського пископа Матвя 12 ст. та нших. Найдавнш х свдчення про появу християнства на територ, яку обйма сучасна Украна, стосуються пзньоантичних мст Пвнчного Причорноморя, як ще в перш столття ново ери стали зосередженням найбльших вогнищ християнства. З цього регону на початку нашо ери почина поширювати християнство на

теренах Схдно вропи апостол Андрй Первозванний. Його кафедра мстилася в Синоп була апостольським осередком , найближче розташованим з пвнчнопонтйськими землями. Особливого значення для словянського свту ма апокрифчний переказ, записаний у Повст временних лт, про те, що перший благовст Христово ври принс на земл Украни апостол Андрй пд час одн з свох мсйних подорожей в середин першого столття.

Вн благословив гори, де тепер стоть Кив, поставив хрест на мсц ниншнього Андрвського собору, вщував мсту, яке мало тут постати, торжество ново ври свтле християнське майбутн. ншим легендарно-вдомим мсонером на укранських землях був учень апостола Петра римський папа Климент 4 88-97рр Як опозицонера до офцйно римсько релг, його було заслано наприкнц ст. н.е. до каменоломень Херсонесу Таврйського, де вн зазнав мученицько смерт за пропаганду християнського

вровчення. Повертаючись до 867р. до Морав, словянськ першовчител беруть з собою частину мощв св Климента , щоб представити х у Рим Константинопол. Розповсюдженню культу св. Климента в Кивськй Рус сприяло офцйне розмщення псля перевезення князем Володимиром 980-1015рр. з Корсуня Херсонесу до Кива у 988р. голови Климента, а також тла його учня Фва, в спецальнй рац .

Автор Слова , виголошеного на честь ц церкви, вважа св. Климента основним святим Церкви Христово заступником Русько земл. Таким чином, релгйно-культов уявлення словен цього пероду були досить розвинутими, за умов еволюц мсцевих культв та врувань до монотезму християнзаця схдновропейських народв да дедал вагомш результати. В контекст цих подй активзуються словянськ союзи племен, серед яких починають домнувати поляни на чол

з князем Ким кн 6-почю7 ст. Князь Кий заснував мсто бля старого торжища як форпосту, яке згодом назвали на його честь Кив. Псля смерт Кия середн Поднпровя було завойоване подлене мх аварською та хозарською державами, тривалий час соцально-економчне та духовне життя пвденно-схдних словян визначаться владою Хозарського каганату. Хозарський перод стор стародавнього Кива характеризувався толерантним вдношенням до нших двох поширених релгй - сламу та удазму.

Наприкнц 8 поч. 9 ст. християнська громада Кива буду перший храм св. лл, який в подальшому фгуру як соборний у мст. снування в Хазарському каганат сильно християнсько общини надавало можливсть Взант посилювати свй вплив у пвденнословянських землях. Появилася попередня життдяльнсть стйксть соцально органзац схдних словян, що реалзувалася в утворенн самостйного державного обднання Руська земля основи майбутньо

Кивсько Рус. Наприкнц 9 ст. органзацйно в руськй земл оформлються церковна структура - митрополя. На чол яко став болгарин Михал кн. 9 ст який схилив кивського князя Аскольда до прийняття християнства. Аскольду вдалося домогтися полтичного визнання Рус. Однак обмеженсть в перейманн взантйського християнства Аскольдом, його нехтування специфкою словянського свтобачення призвели до того, що у 882р. новгородський

князь Олег, використавши язичницьку опозицю, захоплю Кив . наступник Олега на кивському стол гор 913-945рр. сприяв дуалстичному, двомрному характеру релгйного життя в держав. Вн толерантно ставився до християнства не заважав його поступовому проникненню в кран. По смерт горя на чол держави ста його вдова княгиня Ольга. Пд час перебування у 957р. у Константинопол було докладено чимало зусиль , щоб здобути найвищого

державного титулу дочки мператора, для чого Ольга приватно прийма хрещення. Псля повернення з Константинополя княгиня почина проводити лню на обмеження впливу язичництва у держав, порушивши требища бсвськ побудувавши деревяну церкву свято Соф. Проте заходи Ольги не дали бажаних наслдкв. По-перше, не одержавши полтичних переваг вд Взант, вона повернула свй погляд на Захд, запросивши священнослужителв з нмецького королвства, що пднялося

за Оттона 936-973рр За свдченням нмецьких хронств , посли вд княгин Ольги просили посвятити для цього народу пископа священникв. У Проте вже в 962р. вони вернулися назад н з чим. По-друге, намагання зберегти власну самобутнсть мж Заходом Сходом приводило до того, що в киво-руському суспльств перодично вдбувалося реставрування язичництва.

Дяльнсть Ольги не знаходить пдтримку розумння у найближчому оточенн. Навть син Святослав , незважаючи на вмовляння матер, вдмовляться вд прийняття християнства. Язичницька опозиця, скориставшись з ц ситуац, усува Ольгу вд влади вдда управлння краною до рук войовничого, але , як показав подальший перебг подй, недалекоглядного князя Святослава. Хрестити Кивську Русь проголосити християнство державною релгю припало князю

Володимиру. Прийшовши до влади за допомогою варязько дружини язичницько елти, Володимир задля х нтересв запровадив язичницький пантеон богв. На мсц старого капища , де стояв дол Перуна, зявляються 6 рзноплеменних богв Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Смаргл, Мокош. Однак вони не змогли деологчно закрпити реформаторську дяльнсть Володимира. До цього додалися зовншньополтичн обставини, за яких

Кивська держава опинилася практично в оточенн християнських держав. Обережна далекоглядна полтика Володимира швидко приносить йому успх в питанн запровадження християнства в Кивськй Рус. Сталося це за обставин послаблення внутршньополтичного стану у Взантйськй мпер. Як вдомо, у другй половин 80-х рр. Х ст. вибуха вкрай небезпечне антиурядове повстання на

Сход мпер, очолюване Вардою Фокою пдтримане населенням Тавр. Скрутне становище, в якому опинився мператор Взант, змусило його звернутися до Кива з проханням про вйськову допомогу. Умови, за якими Кив погоджувався допомогти Взант, продиктував Володимир. За ними кивський князь зобовязувався допомогти мператору придушити повстання, а за це вн

мав вддати за Володимира свою сестру та сприяти охрещенню населення Кивсько держави. Псля офцйного хрещення киян у 988р. християнство ста державною релгю Кивсько Рус. Однак подальше утвердження християнського вровчення в кран засвдчу гнорування Володимиром зовншнх нцатив у християнзац населення. А саме, Володимир намагаться не пдпорядковуватися на константинопольському патрархату, н римському

пап, а продовжу розпочатий в Морав Кирилом Мефодм процес розбудови словянського варанта християнства.