Управленческая диагностика (укр. язык)

Реферат на тему: Управлінська діагностика: узагальнююча оцінка діяльності фірми. Зміст 1. Сутність та мета управлінської діагностики. 2. Етапи проведення управлінської діагностики: 2.1. Діагностика структури управління та якості управлінських рішень 2.2. Діагностика менеджерів як складова частина Управлінської діагностики 2.3.

Діагностика зв’язків фірми з зовнішнім середовищем. 2.4. Оцінка загальних результатів діяльності фірми. 1. Сутність та мета управлінської діагностики. Проблема удосконалення управління в теперішній час обумовлена переходом до сучасної концепції менеджменту. Перший етап – діагностика існуючої системи управління – пов’язаний зі збором та обробкою

інформації по різноманітним аспектам менеджменту. Перехід до ринкової економіки потребує різкого повороту до інтенсифікації виробництва, переорієнтації підприємств на першочергові та повне використання якісних факторів економічного росту. Це може забезпечити тільки раціональна система менеджменту. Вдосконалення системи менеджменту потребує організації спеціальних досліджень. При цьому розробляються не тільки методи збору та обробки

інформації для підготовки рішень, але й способи, процедури та правила проведення самого дослідження. В якості підґрунтя використовується методологія системного аналізу. Управлінська діагностика розглядається як дослідницька діяльність, що націлена на встановлення, аналіз та оцінку проблем розвитку та підвищення ефективності системи менеджменту організації та визначення головних напрямків їх вирішень. Управлінська діагностика – перший етап процесу вдосконалення управління,

в результаті якого визначаються та формулюються задачі, які підлягають виконанню в ході розробки та реалізації комплексу конкретних заходів. Особливість управлінської діагностики (УД): · по-перше, вже на початку дослідження вона (УД) дозволяє визначити проблеми та в ході його подальшого продовження обрати основні напрями доцільних поглиблених досліджень, сформувати перелік заходів по вдосконаленню управління та відповідну програму дій; · по-друге, по завершенню всього комплексу досліджень можна перевірити висунуту

на початковому етапі діагностичну гіпотезу, сформувати кінцеву думку про наявність проблем в галузі менеджменту та конкретизувати шляхи їх рішення з урахування особливостей даної організації та її зовнішнього середовища. 2. Етапи проведення управлінської діагностики: 2.1. Діагностика структури управління та якості управлінських рішень Структура управління, як відомо, характеризується сукупністю наступних показників: кількість елементів

та підсистем у системі; функціональне призначення кожного з елементів системи; просторове розташування елементів системи; взаємодії та взаємозв’язки між елементами системи у процесі її функціонування. Проведені наукові дослідження дозволили сформувати наступне визначення поняття “організаційна структура управління” - сукупність взаємопов’язаних у ієрархічній послідовності структурних елементів з наділеними правами, діяльність яких націлена на реалізацію

цілей господарської системи та на систематичне задоволення її потреби у безпечному функціонуванні. У процесі діагностики можливе визначення різного роду протиріч, які виникають між сформованою структурою управління і ходом процесу виробництва, виявляються причини, що гальмують хід виробництва, а також ті елементи системи управління, по відношенню до яких необхідно

і можливо проведення заходів по удосконаленню. Порядок проведення робіт по вивченню й аналізу організаційної структури управління господарської системи, розробки рекомендацій по її удосконаленню представимо у вигляді блок-схеми (рис. 1). ЕКСПРЕС-ДІАГНОСТИКА Комплексна діагностика Розробка та узгодження списку осіб, які включені у проведення аналізу Збір необхідної для аналізу інформації, її систематизація

Формування матриць зв’язків Розрахунок кількісних показників Загальна оцінка організаційної структури управління Розробка рекомендацій щодо вдосконалення структури управління Рис. 1. Схема діагностики організаційної структури управління підприємства Експрес-діагностику структури управління необхідно проводити з метою вирішення питання про необхідність

проведення комплексної діагностики. З цією метою вивчаються різноманітні статистичні дані і нормативні документи, які регламентують господарську діяльність - положення, інструкції, структурні схеми тощо; використовуються різноманітні методи експертної діагностики з метою формування експертних оцінок. Одержання якісної експертної оцінки неможливе без притягнення спеціалістів, які володіють методами формування груп експертів, організації роботи експертів.

У коло задач таких спеціалістів може входити також розробка анкет для експертів, організація процедури й обробка отриманих результатів. У ході експрес-діагностики доцільно проведення анкетування посадових осіб підприємства з використанням різноманітних прийомів постановки питань (альтернативне питання, питання з вибірковою відповіддю, питання зі шкалою Лайкерта, шкала важливості, добір словесних асоціацій тощо) з метою формування кваліфікованої думки про організаційну структуру підприємства й ухвалення рішення

про доцільність проведення більш поглибленої комплексної діагностики. У процесі проведення такої діагностики насамперед необхідно визначитися з колом керівників структурних підрозділів, яких необхідно задіяти. Рішення про широту аналізу та про список осіб приймає керівник підприємства або особа, уповноважена ним. Процедури збору первинних даних, їхній перелік, форми представлення розробляються в залежності від особливостей господарської системи.

При цьому вкрай важливо старанно організувати опитуванння, не допускати розтягування термінів і недоброякісного заповнення анкет. Склад зв'язків у структурі управління може бути представлений у вигляді матриці зв'язків елементів організаційної структури, яка сприяє визначенню відповідності структури нормативно заданим самою господарською системою критеріям. У економічній літературі така матриця одержала назву ”матриця розподілу задач, прав, обов’язків та

відповідальності в системі управління”. У загальному вигляді вона являє собою таблицю, у підметі якої наданий перелік структурних підрозділів або посад, а в присудку - перелік задач і функцій, згрупований по основних видах діяльності. Другими словами, по горизонталі матриця ілюструє взаємодію всіх підрозділів у процесі управління, а набір управлінських дій по вертикалі описує компетенцію підрозділів або посадових осіб.

На перетинанні граф і рядків за допомогою символів зазначаються управлінські дії, в результаті яких реалізуються права і відповідальність (наприклад, П - підготовка рішення, У - участь у підготовці рішення, УР - узгодження рішення, В - виконання рішення, К - контроль виконання рішення). У разі потреби більш поглибленого аналізу структури управління доцільно розробити детальні матриці

для кожного структурного підрозділу. Завершальним етапом діагностики структури управління є розрахунок показників оперативності, раціональності і надійності діючої структури з обов'язковим проведенням порівняння отриманих значень із нормативними (еталонними для даного підприємства) і порівняння отриманого відхилення з нормальним. Коефіцієнт оперативності знаходиться шляхом відношення

нормативного часу виконання робіт по функції управління до фактичного часу. Коефіцієнт раціональності структури управління розраховується за формулою Крац. = 1/n х å (Nфi /Nнi) (1), i=1 де n - число функцій управління, що враховуються; Nфi - фактичне число робітників по i-й функції; Nнi - нормативна чисельність робітників по i-й функції. Показник надійності системи управління розраховується за формулою

Кн = 1 - Rн / R заг. (2) Rн - кількість нереалізованих рішень; Rзаг загальна кількість прийнятих рішень. 2.2 Діагностика менеджерів як складов частина Управлінської діагностики Цілі діагностування: Група 1. Організаційні · зміна посади менеджера (підвищення, пониження, перевід, звільнення) · підвищення кваліфікації менеджера; · створення кадрового резерву; · визначення професійної придатності менеджера.

Група 2. Контрольні · вивчення організації роботи менеджера; · контроль за виконанням поставлених цілей; · визначення управлінських здібностей та їх розвиток Група 3. Мотиваційні · зміна поведінки менеджера за допомогою його морального та матеріального заохочення; · стимулювання самостійного навчання та саморозвитку менеджера. Засоби оцінки (способи та форми) Засоби оцінки – це сукупність

інструментів, способів та форм, що використовуються для пошуку та збору необхідної інформації, що пов’язана з діяльністю менеджера, в цілях отримання конкретних результатів оцінки. Способи оцінки: 1. Самооцінка – оцінка менеджером своїх особистих та професійних якостей, знань та навичок, накопичених в процесі діяльності, а також потенційних можливостей службового росту. 2. Оцінка експертами – це оцінка менеджерів роботодавцями, вищими менеджерами, колегами, підлеглими,

психологами, консультантами. Поділяють на внутрішніх та зовнішніх експертів. Форми оцінки – анкетування; графологічний аналіз (дослідження особистісних характеристик об’єкту оцінки по його почерку); психологічний аудит; дослідження кадрових документів; співбесіда. Об’єкт оцінки – менеджер, що оцінюється експертами, або весь апарат управління Суб’єкти оцінки – менеджери різних рівнів управління; співробітники центрів оцінки та консультаційних

фірм. Оцінка особистого вкладу менеджерів в підсумки діяльності компанії Загальний обсяг робот, що виконується підрозділом Вклад менеджерів = х коефіцієнт якості робот Фонд заробітної плати підрозділу Загальний обсяг робот визначається в вартісному вираженні. Коефіцієнт якості роботи враховує рівень результатів і визначається в одному з показників: ступінь відповідності стандартам, ступінь завершеності роботи.

Отриманий показник порівнюється з середнім по всім підрозділам підприємства Оцінка змісту праці менеджера Управлінська праця оцінюється за наступними критеріями: а) ступінь складності діяльності; б) повнота функцій; в)якість функцій; г)своєчасність функцій, що виконуються Враховуючи те, що кількісно оцінити ступінь складності неможливо, використовуються якісні ознаки, що дозволяють охопити всі аспекти змісту робіт менеджера: · характер робот; · комплексність робіт; · самостійність

виконання робіт · масштаб та складність керівництва · ступінь додаткової відповідальності Кожному з вказаних вище показників відповідає своя шкала балів, що дозволяє визначити загальний показник складності праці. Оцінка використання робочого часу Передбачається експертна оцінка або самооцінка з використанням анкет. Tj1 = Tj / P*100, Tj1 – частка трудовитрат на виконання j-

ї функції у загальному обсягу P – тривалість часового періоду, що оцінюється S = Tj1 * C (1) С – витрати на утримання менеджера ; S - вартість витрат на виконання j-ї функції роботи менеджера Втрати робочого часу розраховуються Kn = Sn / (C-Sn) Sn – вартість втрат робочого часу (розраховуються за формулою (1)

Ефективність роботи менеджера Кеф = 1 – Sn / (C-Sn) Þ 1 Особливості діагностування на різних рівнях управлінської ієрархії Вища ланка менеджменту оцінка особистого вкладу менеджера оцінка результатів діяльності менеджера Середня ланка оцінка змісту праці менеджера оцінка результатів діяльності менеджера Нижня ланка оцінка якісних характеристик менеджера 2.2.

Діагностика зв’язків фірми з зовнішнім середовищем. Розгляд підприємства як відкритої системи потребує збору інформації про взаємозв’язки його з чотирма групами контрагентів – споживачами, постачальниками, обслуговуючими підприємствами та фінансово-адміністративними організаціями. При цьому необхідно виділити наступну інформацію: нормативно-

інструктивні документи, що визначають діяльність підприємства; відомості про зовнішні зв’язки, що впливають на формування його планів, науково-технічний розвиток, забезпечення ресурсами; про соціальне середовище, в якому функціонує підприємство. В рамках УД зовнішні зв’язки аналізуються в основному в територіальному розрізі. “Територія” забезпечує підприємство необхідними трудовими, земельними, рекреаційними та інш. ресурсами. Крім того, продумана організація зовнішніх зв’язків дозволяє отримувати додатковий економічний

та соціальний ефект за рахунок раціональної ув’язки діяльності підприємства з іншими в рамках одного географічного ринку. Особливу гостроту розглянуті вище проблеми набувають у випадках, коли підприємство є єдиним роботодавцем для населення міста (місто утворююче підприємство). 2.3. Оцінка загальних результатів діяльності підприємства. На заключному етапі необхідно оцінити загальні результати діяльності підприємства.

Для цього слід використовувати набір критеріїв та показників: · загальна ефективність роботи підприємства, тобто ступінь досягнення цілей (“дерева цілей”); · виконання плану економічного та соціального розвитку; · фінансова забезпеченість функціонування підприємства; · відповідність техніко-технологічного рівня та організації виробництва об’єктивним вимогам його розвитку при переході до ринку; · ступінь досягнення світового рівня по якості та собівартості продукції; · рішення головних соціальних проблем колективу;

· відповідність діяльності підприємства вимогам екології. Представлені критерії дозволяють оцінити діяльність підприємства, визначити головні проблеми та напрями поглибленого аналізу для визначення резервів підвищення ефективності. Література: Карась Л. «Управленческая диагностика – основа совершенствования менеджмента» Проблемы теории и практики управления №6. 1996