Метод управлінського обліку

В сучасний період у вітчизняному обліку відсутнє визначення методу управлінського обліку. Єдині визначання дано у підручнику Т.П. Карлової “Управлінський облік”: “Методом управлінського обліку, є сукупність різноманітних прийомів, способів, з допомогою яких відображається об’єкт управлінського обліку в інформаційній системі підприємства. “До основних елементів методу управлінського обліку автором віднесено: документацію, оцінку, групування і узагальнення, контрольні рахунки, нормування, планування і лімінування, контроль і аналіз.

Враховуючи, метод – це шлях до пізнання, теорія, наука, а основними об’єктами дослідження в управлінському обліку є затрати і доходи. Отже, методом управлінського обліку є сукупність традиційних методів планування і контроль, обліку, аналізу, нормування, прийняття управлінських рішень, що сприяють дослідженню поведінки затрат і доходів з метою управління ними тому специфіка методу управлінського обліку не у фіксації (відображення) величини затрат чи доходів, що характеризує фінансовий облік, а у дослідженні “поведінки” їх та впливу на них з метою оптимізації їх співвідношення. Крім того, в приведеній Карловою Т.П. сукупність елементів методу зведено воєдино частину прийомів бухгалтерського обліку та деякі функції управління. З методологічної точки зору – це не вірно. Управлінський облік не підміняє контроль, аналіз, планування, а шляхом забезпечення їх необхідного інформацією, координує їх ефективне функціонування. Тому слід було у приведеному переліку дане уточнення: планування собівартості, нормування виробничих затрат, аналіз собівартості.

Аналіз літературних джерел по досліджує мій проблемі привів до висновку. що метод управлінського обліку значно ширше поняття ніж лише методи обліку затрат і калькулювання собівартості продукції. На це, зокрема, вказує переважна більшість вітчизняних науковців: “При сучасному рівні розвитку ринкових відносин достатньо швидко здійснюється процес інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування і контроль в єдину систему отримання обробки інформації і прийняття рішень, систему, яка управляє підприємство, будучи зорієнтованою на досягнення не лише поточних цілей отримання прибутку, але й на глобальні стратегічні цілі.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

2.Методи калькування собівартості продукції на способи калькуляції. Система директ-носі акцентує увагу нер нерівшуться на зміні максимального доходу (суми покриття) по підприємству в цілому і деталізується по різноманітних виробах. В цілому і місткість суть аналітичного методу для цього необхідно, перш за все, розподілити затрати на постійні і змінні та розрахувати максимальний дохід по конкретним виробам. Суттєвими перевагами методу директ-ност. у порівнянні з попередніми є те, що:

максимальний дохід, отриманий з його допомогою, характеризує суму покриття по конкретним видам про-ї, що дає можливість відібрати вироби з найбільшого ректа більшістю та впроваджувати їх у виробництво;

сприяє спрощенню нормування, обліку та контролю за рахунок скорочення статей витрат;

покращує облік на контроль умовно-постійних (непрямих затрат, так як у звіті відображається окремою статтею, що наочно характеризує їх вплив на величину прибутку підприємства;

на основі даних обліку сум покриття можливо приймати різноманітні оперативні рішення по управлінню підприємства:

а) для досягнення ефективної політики цін;

б) для визначення меж, до яких можливо зменшувати ціни в залежності від різноманітних ринкових чинників;

в) з метою оптимізації асортименту випускаємої продукції;

г) при виборі альтернативних рішень: виробляти самим чи закуповувати запчастини, комплектуючі і інші;

д) для встановлення доцільності прийняття додаткового замовлення по цінах нижче звичайних;

є) для визначення оптимального розміру партії або серії товарів;

ж) з метою оптимального завантаження виробничих потужностей.

Основні критерії класифікації сучасних методів обліку і калькулювання собівартості прод. можливо класифікувати на основі двох критерій:

по ступеню нормування затрат;

по повноті відображення затрат;

По ступеню нормування розрізняють фактичні, нормально обґрунтовані і нормативні відображення системи поділяють на повні (включають всі затрати) і часткові (включають частину затрат).

Система обліку повних фактичних затрат характерна для традиційного бухгалтерського обліку та передбачає відображення абсолютно всіх затрат. В указаній системі затрат групуються по системах, центром відповідальності, готовим виробам. Непрямі затрати розподіляються за центром відповідальності і готовим виробом по заздалегідь вибраним базам і згідно встановлених коефіцієнтів. При цьому розподіл не залежить від ступеню використання виробничих потужностей, а визначається обсягом виробництва і його поділом (завжди умовним) на завершене і незавершене. Розподіл, накладних затрат також умовний, бо вибираючи базу ми наперед визначаємо і результат розподілу накладних затрат. Ставка накладних витрат може бути неоднаковою для різних видів продукції.

За базу розподілу часто використовують:

1.Прямі затрати праці (людино-год.);

2. Прямі затрати на робочу силу (заробітна плата);

3. Час роботи обладнання (машино-години);

4. Кількість виготовленої продукції. Подвійний запис приводить до фальсифікації результатів виробництва так як при цій системі дохід від виробництва і реалізацій залежить не від виробу, як такого, не від ринкового попиту на виріб, а від того, які дані зафіксовані в акті про величину незавершеного виробництва і які маніпуляції здійснювались з розподільчими коефіцієнтами.

Система обліку нормальних затрат є більш прогресивних у порівнянні з попередньою . В цій системі непрямі затрати не розподіляються, а обчислюються по заздалегідь встановленим ставкам (коефіцієнтам), значення яких або відповідає досягнутому у попередньому періоді рівно затрат, або обчислюється по формулі:

КНЗ =

де КНЗ – коефіцієнт непрямих затрат.

Позитивними ознаками цієї системи є те, що:

1)затрати пов’язані не з обсягом виробничих потужностей;

2)аналіз відхилення фактичних затрат від нормальних дозволяє потрапляти ефективність господарського процесу, при цьому реально уникнення необґрунтованих випадкових коливань собівартості.

Система обліку нормативних затрат дозволяє відображати ступінь використання ресурсів підпр. в процесі господарської діяльності, що в свою чергу значно полегшує прийняття управлінських рішень. При цьому загальні відхилення розкладаються на складові за рахунок різних чинників:

∆заг .+ ∆А+∆В+∆С;

де ∆заг. – загальні відхилення;

∆А – відхилення цін;

∆В – відхилення продуктивності праці;

∆С – відхилення використ. виробн. потужностей;

Система обліку нормативних затрат організовувались, перш за все, з метою технологічного контролю. Сучасні варіанти цієї системи мають широку сферу використання. Система обліку нормативних затрат передбачає виявлення неповної (обмеженої) собівартості, тобто собівартості без непрямих затрат.

Суть цієї системи дозволяється до того, що лише прямі затрати розподіляються між готовими виробами, непрямі цілком відносять на загальні фінансові результати того не звітного періоду, в якому вони вникли. Орієнтований на ринок підхід до обліку затрат сприяв формуванню нових варіантів обліку в економічно розвинутих країнах. Наприклад, в США був розроблений облік змінних затрат (coirekt cost accountind), в Європі облік покриття затрат, у Франції – marqe scere caut variacce, в ФРН - deckunqsbcitreiqs.

Так, на основі нових затрат виникли:

облік відносних індивіду-х затрат;

облік затрат по (факторам) чинниками виробництва;

функціональний облік затрат;

структурний облік затрат;

облік постійно розподіляємих затрат;

На основі часткових затрат виникли:

багатоступенський облік затрат;

облік відшкодувань граничних стандартних затрат;

облік відшкодування постійних затрат;

3. Розрахована частина завдання

згрупувати витрати за статтями калькуляції;

згрупувати витрати за статтями калькуляції;

Виділити такі основні статті:

а) прямі матеріальні штрафи;

б)прямі витрати на оплату праці;

в)інші прямі витрати;

г)загально виробничі витрати;

д)адміністративні витрати;

е)витрати на збут;

є)інші операційні витрати;

Результати групування витрат подати у вигляді таблиці 2.

3)Скласти фактичну калькуляцію витрат на виготовлення кальк. у стокерному, і складальному цехах (по загальній кількості виробів (на одиницю виробу) застосовують систему нових і змінних витрат.

Для проведення розподілу непрямих витрат за основу прийняти суму основної заробітної плати виробничих робітників.

Додаткові вихідні дані.

оподаткований прибуток за звітний період складає 1 тис. грн..;

вартість основних засобів столярного цеху 15 тис. грн..;

кількість одиниць виготовленої продукції скл. за звітний період 5 тис. грн..;

частка змінних витрат у складі:

загальновиробничих витрат – 30%;

адміністративних витрат – 20%;

витрати на збут –25%;

інших операційних витрат – 10%;

ТзОВ “Затишок” займається виготовленням і реалізацією меблів. Протягом звітного періоду підприємства виконало такі господарські операції:

Перелік господарських операцій:

ТзОВ “Затишок” за звітний період нараховуємо податки, але спочатку нам потрібно визначити зарплатну, яка дорівнює 3263+120+300+100+1300+400=5483 (грн..).

Податки у пенсійний фонд

5483 – 100%

х- 1%

У соц. страх – 54,83 грн.

У фонд соц. заходів на випадок безробіття – 54,83 (грн..).

У фонд соц. страхування з тимчасової втрати працездатності

5483 – 100%

х – 1,2%

Податки на нарах. зарплати = 54,83+54,83+54,83+65,8 = 230,29 (грн.)

Виконання роботи

Згруповуємо витрати за економічними елементами, та заносимо в табл. 1.

Табл.. 1.