Позиціонування товару

Контрольна робота з дисципліни: “Міжнародний маркетинг” Зміст 1. Типи маркетингу, їх спільні риси та відмінності 2. Позиціонування товару на зарубіжному ринку 3. Задача 4. Список використаної літератури Теоретичні питання (згідно з порядковим номером у списку - 4) 1. Теоретичне питання 4 Типи маркетингу, їх спільні риси та відмінності

Типи маркетингу, форми міжнародного маркетингу За майже сторічну історію розвитку концепція маркетингу еволюціонувала від переважно внутрішнього, оперативного та промислового до міжнародного, стратегічного та розгалуженого за об’єктами маркетингу (промисловість, банківська сфера, послуги, інвестиції тощо). Можна виділити чотири критерії типізації маркетингу та шість форм міжнародного маркетингу (рис. 1). Залежно від геополітичних меж діяльності суб’єктів виділяються два типи маркетингу:

внутрішній та міжнародний. Внутрішній маркетинг — маркетингова діяльність, націлена на внутрішній (основний для фірми) ринок. Міжнародний маркетинг — маркетингова діяльність фірми за межами національних кордонів. Маркетинг товарів народного споживання, виробничо-технічного призначення, послуг, промисловий, аграрний та банківський маркетинг — це типи маркетингу залежно від об’єкта, тобто суттєвих особливостей товару та відповідного товарного ринку, які визначатимуть особливості побудови маркетингового комплексу (товарна

політика, цінова політика, політика розповсюдження та комунікаційна політика). Стратегічний та оперативний — це два типи маркетингу, які характеризують ступінь ринкової орієнтованості фірми. Стратегічний маркетинг — маркетингова діяльність щодо створення усталеної (довгострокової) конкурентної переваги шляхом постійного та систематизованого моніторингу бізнес-середовища та потреб ринку і формування на цій основі ефективного маркетингового комплексу.

Оперативний маркетинг — маркетингова діяльність, метою якої є використання певної ринкової ситуації або швидке пристосування маркетингового комплексу до неї. Мікромаркетинг та макромаркетинг виділяються за критерієм особливостей суб’єкта: диверсифікованості діяльності та належності до певного ієрархічного рівня управління в структурі національної економіки. Мікромаркетинг — маркетингова діяльність стосовно конкретного виду товару, що продукується.

Макромаркетинг — маркетингова діяльність відносно широкого кола типів товарів (послуг) або сфер діяльності на рівні як фірми, концерну, фінансово-промислової групи, так і держави в цілому. Рис. 1. Типи маркетингу та форми міжнародного маркетингу (Джерело:) Міжнародна діяльність грунтується на використанні таких форм міжнародного маркетингу: —

імпортний, — експортний, — зовнішньоекономічний, — транснаціональний, — мультирегіональний, — глобальний. Імпортний маркетинг — маркетингова діяльність, спрямована на закупівлю (імпорт) товарів чи послуг із зарубіжних ринків. Експортний маркетинг — маркетингова діяльність щодо реалізації продукції за межі національних кордонів, при якій відбувається фізичне транспортування товару з однієї країни в іншу. Зовнішньоекономічний маркетинг — маркетингова діяльність, зумовлена стабільністю чи зростаючими

можливостями перебування фірми (у вигляді представництва, філіалу з продажу ) на зовнішньому ринку, який включає вже, як правило, декілька країн. Транснаціональний маркетинг — маркетингова діяльність, що виникла з практики функціонування транснаціональних корпорацій. Вирішуючи проблему інтернаціоналізації ринків, ТНК повинна: * мислити глобально, здійснюючи стратегічний маркетинг; * діяти локально, здійснюючи маркетинг операційний.

Мультирегіональний маркетинг — форми та методи маркетингової діяльності, що застосовують фірми, працюючи в окремих регіонах чи в межах інтеграційних угруповань. Глобальний маркетинг — маркетингова діяльність фірми, яка розглядає світовий ринок як єдине ціле («Весь світ — мій ринок!»). Основні причини появи концепції глобального маркетингу: формування однорідного ринку країн «Тріади» завдяки інтенсивному розвитку зв’язку, транспорту, туризму (рис.

2). Рис. 2. «Тріада» та її характеристики (Джерело:) Населення — 700 мільйонів чоловік (15 % — населення Землі); Частка у світовому виробництві — 67 %; Частка у світовій купівельній спроможності — 85 %; Частка у світовому обсязі інвестицій — 80 %. Правило «Тріади» у глобальному маркетингу: якщо товари (послуги) користуються попитом на ринках Північної

Америки, Західної Європи та Японії, то вони користуватимуться попитом у всьому світі.  необхідність стрімкого розповсюдження технічних та технологічних винаходів унаслідок високого рівня конкуренції всередині «Тріади»;  економічна необхідність інтернаціоналізації діяльності внаслідок того, що вартість розробки деяких видів обладнання настільки висока, що досягти окупності можливо лише на світовому рівні;  критична питома вага «Тріади» у світовій економіці:

70 — 80 % виробництва та споживання багатьох товарів та послуг здійснюється на території країн «Тріади»;  наявність товарів «глобальної природи» (рис. 3). Рис. 3. Узагальнена класифікація товарів залежно від рівня їх природної глобальності (Джерело:) Різноманітність форм міжнародного маркетингу віддзеркалює

історичні етапи його розвитку залежно від ступеня інтернаціоналізації діяльності суб’єктів міжнародного маркетингу. Інтернаціоналізація діяльності — формування та розвиток економічних зв’язків з іншими суб’єктами міжнародного бізнесу (рис. 4). Рис. 4. Еволюція типів маркетингу, форм міжнародного маркетингу залежно від ступеня інтернаціоналізації 1 — внутрішній 2 — імпортний 3 — експортний 4 — зовнішньоекономічний, транснаціональний,

мультирегіональний 5 –– глобальний Спільні риси та відмінності внутрішнього та міжнародного маркетингу Рис. 5. Спільні риси та відмінності внутрішнього та міжнародного маркетингу (Джерело:) Внутрішній та міжнародний маркетинг: загальні риси і відмінності На думку А. Оллівьє й А. Дайана, “маркетинг - це система заходів

і сукупність технічних прийомів, що дозволяють підприємству завоювати, а згодом зберегти вигідну клієнтуру за допомогою постійного спостереження за ринком з метою надання впливу на його чи розвиток у гіршому випадку пристосування до нього”. Процес реалізації маркетингу складається з 3 основних фаз: вивчення ринку за допомогою спостереження й аналізу попиту, конкуренції посередників, а також середовища - законодавчої технічної, економічної социокультурной; визначення, за допомогою політики продукту цін

і установлення визначених зв'язків, такої комерційної пропозиції, що буде відповідати обраній меті і бажаному положенню на ринку; реалізація товарів і послуг завдяки проведенню рекламної і збутової політики. Ця постійно поновлюваний ланцюг заходів є предметом планування, враховується при складанні бюджету і підлягає контролю з погляду обґрунтованості вжитих заходів.

Перераховані фундаментальні правила маркетингу цілком залишаються в силі для того щоб орієнтувати комерційний розвиток підприємства за кордоном і очевидно, що не може бути ефективного міжнародного маркетингу на тім підприємстві яке не буде їх дотримувати. Основні форми і методи практичного застосування маркетингу на підприємствах характерні для всіх його моделей можуть, в однаковій мірі бути використані в маркетингу як усередині країни, так

і на зовнішніх ринках. Незалежно від сфери діяльності і географічного охоплення ринків підприємства компанії використовують ті самі методи дослідження попиту, пропозиції діяльності конкурентів аналізу власної діяльності, будують производственно збутову діяльність на основі тих самих стратегічних альтернатив. Разом з тим міжнародний маркетинг має ряд відмінних рис обумовлених специфікою ринків окремих країн тому кожен етап маркетингової діяльності на світовому ринку

вимагає обліку не тільки социальноэкономических,психологічних, але і національно історичних особливостей попиту. Так, при аналізі закордонних ринків і їхніх сегментів значне місце займає проблем пристосування (адаптації) параметрів продукції до умов її споживання в тій чи іншій країні. Також він має специфічні особливості й аналіз конкурентної боротьби. У деяких випадках прогнози конкурентів виявляються неточними з тієї причини що підприємство експортер

недоценилосильные позиції місцевих фермерських господарств із погляду їхнього впливу на органи державного регулювання в країні. Відомо, що перед підприємством, що бажає вийти на закордонний ринок, устають крім загальних специфічні проблеми, зв'язані з вибором форм експансії. Вони дуже різноманітні, експорт, збут ліцензії на виробництво, утворення змішаних підприємство з виробництва і (чи) збуту продукції, відкриття власної справи за рубежем,

приєднання закордонних фірм. Кожен варіант стратегії має свої достоїнства і недоліками. Основною задачею служби (підрозділу) маркетингу є проведення попереднього комплексного дослідження стану ринку країни, на який підприємство збирається виходити зі своїм товаром (послугами). Міжнародний маркетинг відрізняє від внутрішнього і те, що для кожної країни необхідно виділяти зовнішнє

і внутрішнє навколишнє оточення. Звичайно фірма, приймаючи рішення внутрішнього маркетингу, орієнтується і на зовнішню і на внутрішнє навколишнє середовище. Фактори внутрішньої обстановки представляють в основному, мети компаній, її організацію і структуру, приступність для неї ресурсів. Фактори зовнішньої обстановки включають конкуренцію, зміни в психології споживача, політичні умови,

соціальні і культурні зміни, вимоги національного законодавства і т.д. Для задоволення вимоги оптимізації діяльності фірми на міжнародному ринку і вивчення факторів зовнішньої і внутрішньої обстановки використовується сегментація ринку. Разом з тим для розуміння сутності маркетингової діяльності як такий важливо чітко усвідомлювати її місце у функціональному, соціальному протистоянні двох взаємозалежних

і зумовлюючих одна іншу сфер — чисто господарських ринкових відносин і державного втручання. Вплив держави на маркетингову, международно-маркетинговую сферу здійснюється шляхом організаційного, институционно-нормативного встановлення правил гри сприятливих розв'язанню підприємницької ініціативи максимально повної реалізації в практичних результатах наявного виробничо-підприємницького потенціалу — капіталу, матеріальних ресурсів, интеллекты, робочої сили, а також за допомогою цілеспрямованого

державно-монетарного, фіскального регулювання. Теоретичне питання 36 2. Позиціонування товару на зарубіжному ринку Позиціонування товару на зарубіжному ринку В середині обраного цільового сегмента товар потрібно позиціонувати. Позиціонування визначає характер сприйняття товару, фірми споживачами визначеного сегмента. Позиціонування — розробка і створення іміджу товару таким чином, щоб він посів у свідомості покупця

гідне місце, яке відрізняє його від товарів-конкурентів. Американський маркетолог Бінг сформулював шість альтернативних типів позиціонування марки: – позиціонування, яке грунтується на якості товару; – позиціонування, яке грунтується на перевагах або на вирішенні проблеми; – позиціонування, яке грунтується на особливому засобі використання; – позиціонування, орієнтоване на певну категорію споживачів; – позиціонування щодо конкуруючої марки; – позиціонування, яке грунтується

на бойкоті певної категорії товарів. Позиція товару – місце, яке займає певний товар у свідомості споживачів порівняно з аналогічними конкуруючими товарами. Позиціювання товару – спосіб, відповідно до якого споживачі ідентифікують той чи інший товар за його найважливішими характеристиками. Позиція товару – це цілий набір поглядів, вражень і відчуттів, що формується у споживача під час порівняння певного товару з товарами-конкурентами.

Формування позитивного ставлення споживачів до товару компанії – наслідок дій її стратегії позиціювання. Особливе місце в цьому процесі займає політика маркетингових комунікацій. Наприклад, завдяки рекламі може бути створено певний імідж марки товару. Хоча престижність товару підтримується також рівнем ціни, місцем продажу та ін. Вибір позиції товару повинен грунтуватися на реальних перевагах товару (послуги).

Необхідно враховувати позицію, яку займають у певному сегменті ринку конкуренти, а потім визначати найкращу позицію. Конкурентні переваги – це сильні сторони товару. Споживачі можуть здійснювати позиціювання самостійно або за допомогою маркетологів. Проте маркетологи розробляють маркетингові програми для зайняття таких позицій, які б забезпечили товарам компанії найбільшу перевагу на визначеному цільовому ринку.

Карти-схеми сприйняття (перцепційні карти) – інструмент позиціювання товарів, який використовують для наочного зображення у багатовимірному просторі близькості між товарами або сегментами, що вимірюється в термінах психологічних чинників, для оцінки яких застосовують метод багатовимірного шкалювання споживчого сприйняття і уподобань. Найпростіший випадок – двомірна карта-схема сприйняття. Основні етапи розробки карти-схеми сприйняття: • ідентифікація сукупності конкуруючих торгових марок;

• визначення переліку важливих атрибутів, якими споживачі керуються у виборі торгової марки; • оцінка споживачами торгових марок; • відображення позицій торгових марок на двомірній діаграмі. Приклад. На українському ринку концерн Electrolux представляє товари трьох торгівельних марок: Zanussi, Electrolux, AEG (пральні машини, холодильники, газові і електричні плити та ін.). За даними досліджень 1999 року, позиціювання продукції торгівельних марок

Electrolux і Zanussi (пральні машини) на українському ринку побутової техніки стосовно конкурентів відображено на перцептивній карті "ціна/якість" (рис. 6). Таке становище давало змогу максимально охопити цільову аудиторію, яка визначалася експертами представництва як група споживачів із середньою або вище за середню заробітною платою однієї особи. Продукція торгівельної марки AEG в Україні позиціюється як високовартісна

і високоякісна (технічно високого класу) для ексклюзивного продажу, який відбувається на замовлення окремих клієнтів. У роздрібному продажу товарів марки AEG практично немає. На українському ринку побутової техніки ціна і якість продукції марки Electrolux за більшістю моделей перевищує ціну і якість товарів конкурентів. Рис.6. Фрагмент карти-схеми сприйняття пральних машин компаній-виробників

(торгівельні марки) на українському ринку побутової техніки (за даними дослідження 1999 р.) (Джерело: Маркетинг: Ситуаційні вправи / За ред. Н. Головкіної. – К.: Студцентр, 2002, c. 8.) Стратегії позиціювання Можна використовувати кілька стратегій позиціювання. Під час позиціювання товарів компанії можна спиратися на: • специфічні характеристики (властивості)

товару (представницькі властивості автомобіля BMW); • низьку ціну; • співвідношення "ціна–якість" (засіб для чищення Gala); • сервіс (три роки гарантії на товар); • вигоди, які надають товари, або потреби, які вони задовольняють (зубна паста зменшує небезпеку карієсу); • певну групу споживачів (підлітки, літні люди та ін.); • обставини, в яких використовується товар (один і той самий товар у літній і зимовий періоди можна позиціювати по-різному); • місце походження товару

("японська якість"); • клас товару (вершковий маргарин на противагу вершковому маслу); • порівняння товару компанії з товарами конкурентів (зіставлення або протиставлення товарам конкурентів); • умови застосування товару (засіб для прання в холодній воді); • різновид товару (праски з вертикальною подачею пару); • позитивні особливості технології (технологія приготування вишуканих страв); • імідж (товар асоціюється з особистістю або певним видом діяльності); • "перший номер" товару

серед аналогів на ринку (за характеристиками, терміном появи на ринку та ін.). Вибір та реалізація стратегії позиціювання Якщо на одну й ту саму позицію претендують кілька компаній, кожна з них намагатиметься знайти свої способи вирізнити себе серед конкурентів. Кожна компанія повинна диференціювати свою пропозицію, створюючи унікальний набір конкурентних переваг. Для інших компаній вибір стратегії позиціювання не буде важкою справою.

Компанії, які добре відомі високою якістю товарів або послуг у певних сегментах ринку, під час проникнення у новий сегмент триматимуться тієї самої позиції, якщо у ньому є достатня кількість споживачів, які цінують високу якість як додаткову перевагу. Процес позиціювання складається з трьох етапів: • визначення потенційних конкурентних переваг; • вибір найперспективніщих конкурентних переваг; • конкретні заходи для формування

і закріплення обраної позиції на ринку. 3. Задача На основі наведених у таблиці 1 даних оцінити рівень інтенсивності конкуренції на товарному ринку за допомогою показників, що характеризують рівень монополізації та ступінь концентрації ринку (індекс Харфіндела-Хіршмана та чотирьохдольного показника). Методичні рекомендації щодо розв’язання задачі Існує кілька методів оцінки ступеню інтенсивності конкуренції на зарубіжному ринку: чотирьохдольний показник (ЧДП),

індекс Лернера, індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ), індекс Розенблюта, показник ентропії, коефіцієнт варіації тощо. Найбільш поширеними є ЧДП та ІХХ. Чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio) – (ЧДП) являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається. (1)

де ОРi - загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту, тис. грош.од.; ОР1; ОР2 ; ОР3; ОР4 – обсяг реалізації продукції заданого асортименту, відповідно першим, другим, третім та четвертим виробником за розміром реалізації, тис. грош.од. З 1968 по 1984 рр. цей показник використовувався Департаментом юстиції США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків.

У випадку, коли ЧДП перевищував 0,75 (75%), вводилися обмеження для злиття підприємств, оскільки даний ринок розглядався як об’єкт монопольної практики. Сьогодні коефіцієнти концентрації розраховуються і відслідковуються національною статистикою Франції та США для 4, 8, 20, 50 та 100 ведучих підприємств ринку, в Німеччині, Англії, Канаді – для 3, 6 і 10. З середини 1980-х

CR4 став використовуватися в країнах Східної Європи. Серед показників, що використовуються для оцінки рівня монополізації ринку, найпоширенішим є індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ) - сума квадратів ринкової частки фірм, що діють на ринку: , (2) де хі - частка ринку і-ї фірми, виражена у відсотках; n - загальна кількість фірм на ринку. Індекс може набирати значення від 0 (повна децентралізація виробництва) до 10 000 (абсолютна монополія).

Емпірично визначено, що при значенні індексу: 0 – 1000 – ринок є немонополізований (нормальний для конкуренції – конкурентний) ринок; 1000-1800 – перехідний від конкурентного до монополізованого; ≥ 1800 (1800 – 10000)– монополізований (неконкурентний) ринок. Окрім розглянутих показників, що характеризують рівень монополізації ринку, для оцінки інтенсивності конкуренції приймаються до уваги так звані умови безпечності конкуренції.

Розрізняють умови безпечності конкуренції: • теоретичні, рекомендовані науковцями з маркетингу; • затверджені законодавчо. Теоретичними умовами безпечності конкуренції є такі: • на ринку діють 10 і більше підприємств; • одне підприємство займає не більше 31% ринку; • два – не більше 44%; • три – не більше 54 %; • чотири – не більше 63%. Затверджені законодавчо умови безпечності конкуренції розглянемо на прикладі

України. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», монопольним вважається такий стан, коли на ринку один суб’єкт господарювання займає більше 35%,не більше трьох суб’єктів господарювання займають частку ринку, яка перевищує 50%, або не більше п’яти суб’єктів займають частку ринку, що перевищує 70%. Умова задачі На основі наведених у таблиці 1 даних оцінити рівень інтенсивності конкуренції на товарному ринку за допомогою показників, що характеризують рівень монополізації

та ступінь концентрації ринку (індекс Харфіндела-Хіршмана та чотирьохдольного показника). Таблиця 1. Рейтинг виробників Назва підприємства Обсяг реалізації продукції, тис. одиниць продукції ВАТ "Імперія" 241400,8 Концерн "Надія" 135044 ЗАТ "Зеніт" 26546,4 ЗАТ "Візар" 14985,9 ЗАТ "Дніпро" 3254,1 ВАТ "Октава"

2312,1 ВАТ "Меридіан" 1541,4 Концерн "Вітал" 1027,6 ЗАТ "Весторіс" 599,4 ВАТ "Тікаб" 342,5 ВАТ" Іберус" 299,7 Концерн "Терра" 256,9 ВАТ "Корал" 214,1 ЗАТ "Троянда" 171,3 ЗАТ "Спектр" 128,5 ЗАТ "

Інфут" 42,8 Концерн "Глобус" 0,00 ЗАТ "Вікос" 0,00 ТОВ "Кенді" 0,00 Концерн "Інком" 0,00 ВАТ "Сігма" 0,00 Розв’язок Для оцінення ступеня інтенсивності конкуренції на даному товарному ринку застосуємо два найбільш поширені методи оцінки рівня монополізації ринку: індекс ринкової концентрації

Харфіндела-Хіршмана (ІХХ) та чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio) як це і оговорено умовою задачі. Розрахунок показника «індекс Харфіндела-Хіршмана» передбачає обчислення ринкових часток всіх виробників (у %), квадратів цих ринкових часток та знаходження сумарних значень останніх по всім виробникам. Означені розрахунки будемо виконувати та подавати у табличній формі (таблиця 2).

Таблиця 2. Розрахунок показника «індекс Харфіндела-Хіршмана» Назва підприємства Обсяги реалізації, млн. одиниць продукції Частка ринку, % Квадрат частки ринку ВАТ "Імперія" 241400,80 56,38 3178,70 Концерн "Надія" 135044,00 31,54 994,77 ЗАТ "Зеніт" 26546,40 6,20 38,44 ЗАТ "

Візар" 14985,90 3,50 12,25 ЗАТ "Дніпро" 3254,10 0,76 0,58 ВАТ "Октава" 2312,10 0,54 0,29 ВАТ "Меридіан" 1541,40 0,36 0,13 Концерн "Вітал" 1027,60 0,24 0,06 ЗАТ "Весторіс" 599,40 0,14 0,02 ВАТ "Тікаб" 342,50 0,08 0,01

ВАТ" Іберус" 299,70 0,07 0,00 Концерн "Терра" 256,90 0,06 0,00 ВАТ "Корал" 214,10 0,05 0,00 ЗАТ "Троянда" 171,30 0,04 0,00 ЗАТ "Спектр" 128,50 0,03 0,00 ЗАТ "Інфут" 42,80 0,01 0,00 Концерн "Глобус" 0,00 0,00 0,00

ЗАТ "Вікос" 0,00 0,00 0,00 ТОВ "Кенді" 0,00 0,00 0,00 Концерн "Інком" 0,00 0,00 0,00 Концерн "Інком" 0,00 0,00 0,00 Разом: 428167,50 100,00 4225,26 Значення показника «ІХХ» - - 4225,26 Розраховані значення індексу Харфіндела-Хіршмана для виробників даного товарного ринку свідчать про те, що цей ринок

є монополізованим (розрахункове значення показника ІХХ знаходиться в інтервалі від 1800 до 10000), тобто ненормальним для конкуренції. Окрім того, цей ринок повністю не задовольняє умовам безпеки конкуренції як на теоретичному, так і на законодавчому рівнях. Таблиця 3. Становище суб’єктів господарювання відносно норм теоретичних Показники За теоретичними умовами безпечності конкуренції

Фактично на ринку Кількість підприємств на ринку 10,00 16,00 Питома вага одного підприємства на ринку, % 31,00 56,38 Питома вага двох підприємств на ринку, % 44,00 87,92 Питома вага трьох підприємств на ринку, % 54,00 94,12 Питома вага чотирьох підприємств на ринку, % 63,00 97,62

Так, згідно з теоретичними умовами безпеки конкуренції ситуація на даному товарному ринку була така: • Кількість виробників дорівнювала 16 (що в 1,6 рази більше за 10 ); • Ринкова частка лідера ринку (ВАТ «Імперія») становила 56,38 % (більше 31 %, необхідного для дотримання умови конкурентного ринку); • Частка ринку двох провідних виробників (ВАТ «Імперія» і концерну «Надія») дорівнювала 87,92 % (більше 44 %); •

Три провідні виробники (ВАТ «Імперія», концерну «Надія» і ЗАТ «Зеніт») займали частку ринку у розмірі 94,12 % (більше 54 %); • Частка ринку чотирьох найбільших виробників (ВАТ «Імперія», концерну «Надія», ЗАТ «Зеніт» і ЗАТ «Візар») дорівнювала 97,62 % (значно більше 63 %). Так як теоретичні умови для даного ринку не дотримано, то цей ринок

є монополізованим. Так само і за законодавчо затвердженими умовами безпеки конкуренції даний товарний ринок є абсолютно небезпечним, тобто монополізованим, бо законодаві умови безпеки конкуренції не дотримано, про це свідчать дані табл.4. Таблиця 4. Становище суб’єктів господарювання відносно норм українського законодавства Показники За законодавчими умовами безпечності конкуренції Фактично на ринку Питома вага одного підприємства на ринку, % 35,00 56,38

Питома вага трьох підприємств на ринку, % 50,00 94,12 Питома вага пяти підприємств на ринку, % 70,00 98,38 Попередні висновки цілком підтверджує розрахунок ще одного показника, що характеризує інтенсивність конкуренції на ринку. Розрахуємо чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio), що являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують

максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається: Чотирма першими підприємствами ринку є ВАТ «Імперія», концерну «Надія», ЗАТ «Зеніт» і ЗАТ «Візар». Їхня загальна ринкова частка складає: 56,38 + 31,54 + 6,20 + 3,50 = 97,62 %. Розрахункові значення чотирьохдольного показника – значно більші за (0,75) 75 %, свідчать, що даний товарний ринок близький монопольного стану (є об’єктом монопольної

практики) і можуть існувати обмеження щодо злиття підприємств. Висновок: виконані розрахунки промовисто свідчать про те, що розглянутий товарний ринок є ринком монопольним і входження на нього є непростим. 4. Список використаної літератури 1) Циганкова Т.М. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1998. — 120 с. наявна на сайті: < http://buklib.net/index.php?option=com_j

book&catid=129 > 2) Маркетинг: Ситуаційні вправи / За ред. Н. Головкіної. – К.: Студцентр, 2002. – 192 с.