Реферат по предмету "Астрономия"


ОБЛІТЕРУЮЧИЙ АТЕРОСКЛЕРОЗ

Атеросклероз (артеріосклероз) — одне з найпоширеніших захворювань людини, яке полягає в жировій де­генерації (ліпоідозі) та склеротичних змінах (фіброзі) внутрішньої оболон­ки (інтими) артерії з подальшою ат­рофією та склерозом і середньої обо­лонки.

Термін "атеросклероз" (гр. athere — каша) введений замість терміну "ар­теріосклероз". У початковій стадії проявляється вкрапленням в інтиму жирових мас (нейтральні жири та хо­лестерин), що утворюють на її по­верхні плоскі плями чи бляшки, які піднімаються над поверхнею інтими. Такі бляшки з'являються ще в ди­тинстві і у віці 5 років зустрічаються в аорті чи великих судинах майже у 100 % людей. Жирові відкладення в стінці артерій зумовлюють з боку гли­боких шарів ендотелію реактивне роз­щеплення фібрил та розростання сполучної тканини і склерозування, фіброз стінки. Процес інтенсифі­кується особливо у віці 40—50 років.

Збільшення відкладень жирових мас у стінці артерії призводить до атрофії ен­дотелію над бляшкою, звуження про­світу артерії, втрати еластичності та ру­хомості стінки. Бляшка не вкрита ен­дотелієм (атерома, атероматоз), може частково розпадатись, руйнуватись, перетворюючись на атероматозну ви­разку. В атеросклеротичному осеред­ку на артеріальній стінці відкладають­ся солі кальцію, які ущільнюють стінку (кальциноз). Уражена артерія стає вузькою, може повністю блокуватись її просвіт, що призводить до різкого погіршення чи повної зупинки крово­постачання тканин у зоні розгалужен­ня ураженої артерії, якщо колатералі не розвинуті або відсутні. Окрім цьо­го, артерія втрачає антикоагулятивні властивості, через що клітини крові, зокрема тромбоцити, відштовхуються від стінки, не прилипають до неї і не утворюють тромби. Порушений рельєф судинної стінки, її шорсткість призводять до значної зміни характеру кровотоку в артерії, появи турбулент­ного току. Усі перераховані зміни ар­теріальної стінки, просвіту судини та кровотоку в ній сприяють утворенню в артерії, насамперед в зоні розташуван­ня атеросклеротичних бляшок, тром­бів, які дуже часто зовсім закривають просвіт артерії, роблять її непрохід­ною. Розвиток сполучної тканини в стінці артерії прискорюється за раху­нок формування тромбів і завершується облітерацією просвіту судин.

Атеросклеротичний процес в арте­ріях має нерівномірне поширення, ним уражуються переважно артерії еластичного та м'язового типів (моз­ку, серця, нижніх кінцівок) та сег­менти великих артерій у ділянці їх роз­галуження (біфуркації аорти, кульшо­вих та стегнових артерій, сонної ар­терії тощо).

Відкладання жирових мас у арте­ріях, навіть схильних до ураження ате­росклерозом більш-менш мозаїчне (ландкартне) та сегментарне, тобто уражаються окремі відрізки судин з перекриттям їх просвіту та збережен­ням останнього вище та нижче від рівня закупорювання.

Атеросклеротичне ураження аорти, рідше великих гілок її, може призве­сти до різкого стоншення dc стінки, утворення патологічних розширень (аневризм), розшарування та розри­ву останніх, особливо у літніх людей.


ОБЛІТЕРУЮЧИЙ АТЕРОСКЛЕРОЗ

АРТЕРІЙ НИЖНІХ КІНЦІВОК

Облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок спостерігається зви­чайно у людей віком після 60 років і уражає переважно чоловіків. Останнє пояснюється гормональними відмін­ностями чоловіків та зловживанням ними тютюном та алкоголем. У 10— 25 % хворих виявляють цукровий діа­бет, який різко підвищує ризик роз­витку атеросклерозу. Серед хворих на цукровий діабет він складає понад 40 %. Тому у всіх пацієнтів з атерос­клерозом нижніх кінцівок обов'язко­во треба визначати рівень глюкози у крові. Прояви атеросклерозу, його клінічні ознаки та симптоми залежать від прояву атеросклеротичного проце­су, його локалізації та поширення, а також від розвитку колатерального

кровообігу. У початкових стадіях відчувають біль та слабкість в нижніх кінцівках, зокрема в литкових м'язах, задній групі м'язів гомілки, під час ходіння, які зникають через 3—4 хв після зупинки. Цей симптом відомий під назвою проміжного кульгання (clauclicatio intermitens). Уже в цій ранній стадії (до появи трофічних змін) пульс на головних артеріях сто­пи (на одній чи обох) різко ослабле­ний або періодичний, або частіше зовсім відсутній. Ступні холодні, бліді. Блідість особливо довго три­мається після підняття кінцівок з опус­канням їх, шкіра ступні суха, стон­шена, гіперкератична, волосся на ній не росте. Спостерігаються підвищена чутливість кінцівок до холоду та зниження чутливості, часто парестезії. У міру розвитку атеросклерозу та по­гіршення перфузії тканин кров'ю, наростання їх ішемії та гіпоксії дов­жина дистанції, яку можуть подолати хворі без відчутного болю, прогресив­но зменшується, і після закриття ма­гістральної артерії та у разі недостатньо розвинутих колатералей біль стає по­стійним навіть у стані спокою. Лежа­чи в ліжку, хворі часто тримають ногу опущеною до підлоги, що призводить до венозного застою в ступні, але при цьому зменшується біль.

Поширення атеросклеротичного процесу на артерії малого калібру та артеріоли супроводжується появою трофічних та некротичних змін — тем­но-синіх чи буро-чорних плям (сухий некроз), що починаються з пальців, частіше великого (втрата чутливості або поява виразок після навіть незнач­ної травми). Ішемічні осередки в більшості випадків швидко ускладню­ються інфекцією (лімфангіт, тром­бофлебіт, флегмона) з поширенням її та некрозу (гангрени) в проксималь­ному напрямку через лімфатичні та кровоносні (венозні) судини на ступ­ню і навіть гомілку. Ускладнена ін­фекцією гангрена завжди має воло­гий характер, виявляється наростан­ням болю та погіршенням загального стану. Проксимальніші від ділянки некрозу змертвілі тканини набряклі, брудно-сірі, мають різкий неприєм­ний гнильний запах, сегменти ступні та гомілки також набряклі, збільшені в об'ємі. У хворих на цукровий діабет цей вид гангрени звичний. При во­логій гангрені немає демаркаційної лінії. Гангрена супроводжується ін­токсикацією організму (лихоманкою, тахікардією, втратою апетиту, кволі­стю, головним болем тощо) та загро­жує життю хворого. За відсутності ус­кладнення початкового осередку не­крозу при облітеруючому атеросклерозі розвивається суха форма гангрени:

змертвілі частини ступні та гомілки зменшуються в об'ємі, тверднуть і чор­ніють внаслідок імпрегнації їх продук­тами розпаду та перетворення гемоглобіну. Між змертвілими та живими сегментами ноги є чітка демаркаційна лінія. Суха гангрена не супроводжуєть­ся значною інтоксикацією.

При атеросклерозі та облітерації клубових судин чи біфуркації аорти у хворих спостерігаються біль та слабкість у ногах, біль у сідницях, імпотенція, атрофія м'язів нижніх кінцівок. Ця локалізація атеросклерозу відома як синдром Леріша і має особливо тяжкі перебіг та прогноз. Така форма ате­росклерозу спостерігається набагато рідше, ніж атеросклероз сегментів го­ловних артерій нижніх кінцівок — підколінної та стегнової. У більшості хворих на облітеруючий атероскле­роз зберігається пульсація артерій на рівні стегнового каналу.

Окрім механічного звуження та за­криття артерій, який зумовлює ате­росклероз, останній супроводжуєть­ся також подразненням та ураженням нервових елементів судин, що при­зводить до спазму судин.

Лікування облітеруючого атеро­склерозу комплексне: консервативні та хірургічні методи. Атеросклероз — захворювання системне, хоча часті­ше уражаються артерії окремих органів чи ділянок тіла. Тому консервативні заходи загального характеру мають більше значення, ніж місцеві.

Важливі раннє виявлення та поча­ток лікування захворювання, суворе дотримання хворим рекомендацій лікарів щодо гігієни харчування, праці, відпочинку. Хворі повинні зовсім відмовитись від куріння та прийому алкоголю, оберігати ноги від охолодження та травм, тримати їх в гігієнічному стані (чистими та сухи­ми), носити тепле, нетісне взуття. Треба обов'язково практикувати дозо­вані навантаження (ходіння) — вони сприяють розвитку колатералей. Ве­лике значення мають контроль за ма­сою тіла, бідна на холестерин дієта (переважно рослинна, молочно-вуг­леводна та білкова з великим вмістом вітамінів, особливо групи В та С).

Призначають спазмолітичні засоби (папаверин, ношпа та нікошпан, препарати вітамінів РР,В,, С), адреноблокатори та гангліолітики; препа­рати, що підвищують споживання клітинами кисню (солкосерил — роз­чин); новокаїнові циркулярні блока­ди нижніх кінцівок, внутрішньовен­не та внутрішньоартеріальне введен­ня розчину новокаїну тощо.

Значну роль у лікуванні відіграють фізіотерапевтичні процедури — теплі ванни для ніг, ультрафіолетове та ла­зерне (розфокусовані промені) опро­мінення, киснева терапія загального типу (кисневі загальні барокамери та локальні для кінцівок, а також ваку­умні барокамери).

Дуже важливо зменшити в'язкість та зсідання крові. Поліпшують те­кучість крові реополіглюкін, поліві-нілпіролідон, антикоагулянти (гепа­рин, фенілін, синкумар, пелентан) та антитромбозні дезагреганти (аце­тилсаліцилова кислота). Ефективні препарати, які стимулюють обмінні та рспаративні процеси. Це піримідинові основи — метилурацил, неробол, ретаболіл, тироїдин тощо.

Оперативне втручання при цьому захворюванні використовується як у ранніх, так і в останніх стадіях захво­рювання. Застосовується втручання трьох типів — на судинах, на симпа­тичних паравертебральних гангліях на боці ураження та ампутація кінцівок на різних рівнях. Оперативне втручан­ня на артеріях виконується у чотирьох варіантах: балонна дилатація артерії (виконується у рентгенкабінетах і скла­дає предмет рентгенваскулярної хірур­гії); накладання судинних обхідних анастомозів-шунтів (з аутовени чи полімерних) між проксимальною та дистальною частинами сегментарне ураженої артерії; тромбендартеректомія (видалення тромбів ураженої інти­ми); видалення ураженої артерії і за­міна її аутовеною чи ксенопротезом (ангіопластика). Операція на симпа­тичних гангліях — переважно видален­ня II та III люмбальних вузлів (опера­ція Дієца), виконується як в донекротичних, так, рідше, і в некротич­ній стадіях. Здійснюється симпатич­на денервація артерій та розширення їх, яке триває іноді роки, але частіше тимчасово, в середньому у 50 % хво­рих. Операція ефективна в ранніх ста­діях. Але і в некротичних стадіях, особливо в стадії обмеженого некрозу (пальці), така операція поліпшує стан багатьох хворих, усуваючи біль, на­бряк, гальмує поширення некротич­ного процесу. Звичайно, некротичні тканини повинні бути після зупинки некрозу (появи демаркації) видалені (некректомія). З появою вологої ган­грени застосовують антимікробні за­соби, зокрема антибіотики, а також засоби, що сприяють її переводу в суху форму. Після цього застосовують хірургічне лікування.

При розвитку гангрени пальців (у хворих на цукровий діабет), ступні чи гомілки оперативне втручання зво­диться до ампутації кінцівок на різних рівнях, які визначаються характером гангрени і станом кровопостачання на межі ампутації, а також міркуванням щодо майбутнього протезування. З точки зору останнього, кращими є ампутації на рівні гомілки, із збере­женням колінного суглоба та куксою не менше 10 см. Але, на жаль, така ампутація у переважної більшості хво­рих (особливо з вологою гангреною) не забезпечує гоєння рани через не­задовільну васкуляризацію кукси, яка зумовлена облітерацією підколінної артерії та ризиком поширення ін­фекції. Тому частіше виконують ам­путацію на рівні нижньої третини стег­на (операція Календера). При ганг­рені пальців у хворих на цукровий діа­бет можливі також і економніші ам­путації (на рівні ступні).

Виконання операцій при атеро­склерозі, особливо втручання на судинах, вимагає проведення агіо­графічного дослідження для з'ясуван­ня характеру та рівня ураження судин атеросклеротичним процесом.

Крім ангіографії, застосовуються і інші дослідження, зокрема діагностич­но-прогностичні проби з нітрогліцери­ном, люмбальні новокаїнові блокади за О.В. Вишневським (ці тести визначають доцільність виконання симпатектомії), томографію тканин та оксигемометрію на різних рівнях, доплерехографію та ультразвукову візуалізацію судин (для визначення рівня ампутації).



Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.