Економіка інтенсивного гусівництва

В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

У першому розділі – ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ПРАКТИЧНА НЕМИНУЧІСТЬ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА – обгрунтована необхідність інтенсифікації аграрного виробництва. Це дасть змогу вивести народне господарство країни із глибокої економічної кризи, яка особливо гостро позначилася на аграрному секторі України, найбільш уразливим місцем якого виявилось галузь тваринництва і, зокрема, птахівництво (табл.1).

В Україні відбувається повальне скорочення поголів’я тварин. Чисельність умовного поголів’я скоротилося на 16,3 млн голів (50,6%), у тому числі птиці – на 50%. Найбільший спад поголів’я припадає на громадські підприємства. Тут поголів’я скоротилося на 65%, у тому числі птиці на 79%.

Таблиця 1

Така тенденція спостерігається як в цілому по країні, так і щодо птахівничої галузі Дніпропетровської області (рис.1).

У 1990 р. чисельність поголів’я птиці в усіх категоріях господарств Дніпропетровської області складала 22 млн або 5,7 голів на кожного жителя. До 1993 р. громадський сектор був домінуючім, так як займав біля 67% чисельного складу птиці. Господарства населення суттєво доповнювали загальне виробництво продукції птахівництва. За останні роки загальне становище птахівництва значно змінилося. Загальне поголів’я птиці зменшилося у 2,7 рази. Тепер більше 73% кількості поголів’я птиці знаходяться в господарствах населення та у фермерів.

Економічні показники по Дніпропетровській області засвідчують, що птахівництво переживає глибоку кризу (табл.2).

Таблиця 2

Економічні показники виробництва продукції птахівництва

в системі Дніпропетровського птахопрому

*1990 р. – в крб, **1993 – в тис. крб, ***1995, 1998 рр. – в грн.

Витрати кормів на 1000 штук яєць зросли на 0,15 ц корм. од. (5,5%), а на 1 ц приросту птиці – на 3,02 ц корм. од., або на 57,9%. Собівартість 1000 штук яєць та 1 ц приросту живої маси підвищилась більш, ніж у 3 рази. Реалізаційні ціни на продукцію птахівництва зростали, але значно меншими темпами. Це призвело до того що виробництво продукції птахівництва стало збитковим.

В Дніпропетровській області в галузі птахівництва гусівництво займає незначне місце. Виробництво гусячого м’яса у загальному обсязі м’яса птиці складає лише – 0,2% (табл.3).

Стан гусівництва області дуже складний. На 1 січня 1999 р. гусячі ферми функціонують лише в 24 господарствах. В середнім на одне господарство припадає 3-4 тис. гусей. Їх несучість складає лише 30 яєць. Валовий збір яєць у 1998 р. склав 1,2 млн штук. У розрахунку на один сільський двір було продано 1,5 добових гусенят. До речі, це один із кращих показників в Україні (табл.4).

Таблиця 3

Видове виробництво живої маси птиці в системі ПО “Дніпропетровськптахопром”, т

Найбільша кількість гусят, проданих у розрахунку на кожну індивідуальну садибу, припадає на Нікопольський район – 12 штук, Солонянський – 3,9 та Апостоловський – 2,7 штуки.

Таблиця 4

Продуктивність гусей в громадському секторі Дніпропетровської області

Порідний склад гусей Дніпропетровської області в основному складається з шести порід. Питома вага італійських білих складає 36%, кубанських – 29, горьківських – 14, великих сірих, тулузьких та інших – 21%. Це свідчіть про розгалужений генетичний потенціал гусівництва, який має слугувати базою щодо подальшого розвитку галузі.

У другому розділі – ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОБНИЦТВА ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРОДУКЦІЇ ГУСІВНИЦТВА В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН – проаналізована організація виробництва продукції гусівництва в різних типах підприємств. На прикладі кращих гусівничих господарств доведено, що гусівництво може бути рентабельним. Його розвиток являє собою важливе джерело поповнення продовольчих ресурсів та сировини, котрі користуються піднесеним попитом та володіють стійкою конкурентоспроможністю. Тому розвиток гусівництва заслуговує більшої уваги. Але щоб підвищити виробництво продукції гусівництва необхідно вирішити ряд питань як на регіональному, так і господарському рівнях. Одним з них є система взаємозв’язків між установами управління та виробництва продукції гусівництва. Вона охоплює вертикальні і горизонтальні зв’язки між всіма суб’єктами від Міністерства аграрної політики України та УААН до обласних та районних структур, а далі до підприємств різних форм господарювання та населення (рис.2).

На підставі науково-практичного досліду, який складався з п’яти серій, була визначена економічна доцільність щодо використання продукції гусівництва різних порід (табл. 5).

Дослід здійснено у племзаводі “Україна” Новомосковського району Дніпропетровської області. Дослідження проводились на чотирьох породах гусей (кубанська, крупна сіра, тулузька, синтетична популяція(СП)).

Таблиця 5

Загальна схема науково-виробничого експерименту

по визначенню економічної ефективності використання продукції гусей різних порід

Перша та друга серії досліду засвідчили, що реалізувати добових гусенят кубанської породи економічно більш вигідно, ніж яйця. По крупній сірій породі було встановлено, що продаж яєць дає більше прибутку, ніж реалізація добових гусенят. Для тулузької і СП корисніше реалізовувати добових гусенят, ніж яйця (табл.6).

Таблиця 6

Порівняна економічна ефективність гусівництва при реалізації

інкубаційних яєць і добових гусят

/у розрахунку на одну гуску/

Подальші результати досліду (3 серія) засвідчили, що гусей кубанської породи вигідніше використовувати як гусенят-бройлерів. У порівняні з іншими породами вони мали більш високу інтенсивність росту і забезпечили рентабельність на рівні 40%, тоді як інші 1,8-27,6% (табл.7).

Таблиця 7

Зведені дані про вирощування молодняку гусей на м’ясо

до 70-дневного віку

Що стосується оцінки інших порід, то вони також володіють рядом позитивних ознак. Але у порівнянні з іншими породами крупні сірі гуси мали дещо гірші показники.

При відгодівлі гусей на жирну печінку (4 серія) найкращі показники одержані від гусей тулузької породи (табл.8).

Таблиця 8

Показники використання гусей на м’ясо, прижиттєву ощипку

і відгодівлю на жирну печінку

При вирощуванні молодняку гусей до 155-денного віку (5 серія) більше пуху і пера було одержано від гусей кубанської породи. Прибуток від їх реалізації склав 85 грн. Менше пуху і пера було зібрано від гусей крупної сірої породи, а прибуток склав 30 грн. (табл.9). Найбільшим він був (біля 98 грн.) по гусям СП. Це пов’язано з тим, що білий пух і перо ціняться більш високо, ніж сировина інших кольорів.

Таблиця 9

Ефективність вирощування молодняку гусей на м’ясо і пух-перо

до 155- денного віку

У третьому розділі – ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГУСІВНИЦТВА НА БАЗІ КОМПЛЕКСНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ПРОДУКЦІЇ -розроблена перспектива розвитку галузі гусівництва на прикладі Дніпропетровської області.

Одержані в експерименті показники слугували інформаційною базою для складання задачі щодо розвитку гусівництва на основі економіко-математичного моделювання. З тією ж метою також були використані показники із проекту Національної програми розвитку сільського господарства до 2010 року. Критерієм оптимізації був обраний максимум прибутку при забезпеченні необхідного обсягу виробництва основних видів продукції гусівництва. В підсумку рішення задачі був одержаний наступний результат. Маточне поголів’я гусей має бути у кількості 111,3 тис. голів. При цьому більш економічними по сукупності одержаної і прибутку виявилися гуси кубанської породи, яких доцільно мати понад 102,а тулузької біля 9 тис. голів. При розведенні гусей цих порід максимальний рівень прибутку складе 32 млн грн. Виявилося, що в структурі порідного складу в перспективі доцільно мати 92% кубанських гусей і 8 % тулузьких. В перехідний період інші породи гусей також мають право на свій розвиток. Але при цьому слід чітко уявляти, що економічні показники гусівництва будуть значно нижчими.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження дають підставу зробити узагальнені висновки і внести пропозиції виробництву.

1. У перехідний період до ринку гусівництво України зазнало великий спад. Проте і до цього розвиток гусівництва відбувався хвилеподібно. Останнім деяким піднесенням розвитку гусівництва був 1990 рік. Тоді в Україні нараховувалось 1,6 млн голів гусей, або 47% загального поголів‘я в країнах СНД. У 1991–1998 рр. чисельність поголів‘я гусей скоротилася у 3 рази.

2. Невиправдане забуття гусівництва багато в чому пов‘язане з тим, що цій галузі довгий час не приділяли належної уваги. Здійснювана дискримінаційна цінова політика щодо продукції гусівництва призвела його до збитковості. Вадами гусівництва є те, що воно розвивається однобоко. Комплексне одержування і використання його продукції ще не стало основоположним у більшості підприємств.

3. Дослідженнями встановлено, що гусівництво є однією з найбільш економічно вигідних галузей птахівництва. Це пов’язано з тим, що гуси непримхливі до кормів. В основі їх раціону велике місце займають зелені, соковиті й грубі корми. Гуси, як не один інший вид птахів, дає людині багато необхідної продукції та сировини. Це калорійних м‘ясо, довговічні пух і перо, ні з чим незрівняна печінка, самий легкоплавкий та добре засвоюваний жир, гусячі шкурки та інше. Ця продукція має великий попит й високо цінується як у нашій країні, так і за кордоном. При інтенсивному веденні галузі та комплексному використанні продукції гусівництва господарства можуть одержувати стійкий високий прибуток.

4. Гуси по більшості продуктивних і економічних показників у розрахунку на одиницю сукупної продукції перевершують інші види птахів. Вони менше витрачають кормів і, зокрема, концентрованих, живої праці і матеріальних ресурсів. Але позитивні біологічні і господарські якості гуси виявляють лише при інтенсивному веденні і комплексному використанні їх продукції.

5. В умовах ринкового середовища і багатоукладності економіки відродження й поступове підвищення ефективності гусівництва має стати неминучим. Воно має здійснюватись так, щоб розвиток гусівництва охоплював якомога більше підприємств з різною формою господарювання. В цій системі мають бути задіяні племінні підприємства, інкубаторні станції, ферми товарних підприємств, фермерські та особисті господарства населення.

6. Дослідженнями доведено, що гуси різних порід мають неоднакові біологічні та господарські якості, що зумовлює і рівень економічної ефективності. Раціональне повне використання усіх можливостей гусівництва забезпечує їх високу конкурентоспроможність.

7. Експерименти засвідчують, що при розведенні гусей кубанської і тулузької порід, а також синтетичної популяції реалізація добових гусят більш ефективна, ніж продаж яєць, отриманих від них. Яйця гусей крупної сірої породи, продані на ринку, забезпечують більш високий прибуток у порівнянні з тим , коли вони були проінкубовані та реалізовані гусятами у віці однієї доби.

8. Результати інтенсивного вирощування молодняку гусей на м’ясо до 70-денного віку засвідчили, що серед чотирьох піддослідних порід більш високі економічні показники були одержанні при використанні гусей кубанської породи і синтетичної популяції. Гірші – при розведенні гусей крупної сірої та тулузької порід. Данні експерименту дали підставу рекомендувати кубанських гусей для вирощування як гусей – бройлерів. Рівень рентабельності гусівництва при цьому біля 40%, в той час, як по інших породах він на 12,2 – 38% нижче.

9. Інтенсивна відгодівля гусей різних порід на жирну печінку дала неоднакові результати. Найбільш продуктивними та економічно вигідними виявились гуси тулузької породи. У розрахунку на гуску було отримано 6,2 кг м‘яса, 1,3 кг жиру та 562 г жирної печінки. По цих показниках гуси крупної сірої породи та синтетичної популяції поступаються тулузьким у 1,3 – 2 рази. Від реалізації цих видів продукції тулузьких гусей прибуток склав 1059 грн, від інших порід в 1,9 –3,7 рази менше.

10. Фінансові результати відгодівлі гусей на жирну печінку показали, що гуси тулузької породи краще інших підходять для цієї мети. Прибуток від реалізації 1 кг печінки тулузьких гусей склав 21,2 грн, або в 1,5 –2,4 рази більше, ніж від гусей синтетичної популяції та крупної сірої породи. Рівень рентабельності реалізації печінки тулузьких гусей склав 106%, а інших порід - 29,5 – 58,2%.

11. Встановлено, що гуси кубанської породи взагалі не придатні для відгодівлі на жирну печінку, так як вже під кінець підготовчого періоду (14 днів) виявилися нездатними споживати корми.

12. Прижиттєве зняття пуху і пір‘я у гусей всіх порід виявилося економічно сприятливим, так як забезпечило у розрахунку на гуску прибуток у розмірі 0,41 – 1,20 грн., рівень рентабельності 23,3 – 69%.

Згідно одержаних результатів досліджень адміністрації Дніпропетровської області можливо запропонувати наступні заходи:

1. На підставі економіко – математичного моделювання перспективи розвитку гусівництва і забезпечення населення області мінімальною кількістю м‘яса гусей (0,7 – 0,8 кг на рік) необхідно мати маточне поголів‘я гусей у кількості 111 –112 тис. голів у всіх категоріях господарств, що дасть можливість реалізувати за рік 1085 – 1100 тис. голів гусей масою 3500 – 4000 т.

2. Для забезпечення одержання різних видів продукції та сировини від гусей (м‘ясо, пух і перо, печінка, жир), а також максимального прибутку, оптимальну структуру складу гусей пропонуємо у перспективі мати у такому порідному співвідношенні: кубанська порода –92%, тулузька – 8%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Карасёва Т.П. Методические рекомендации по организации и экономике интенсивного гусеводства. - Днепропетровск: ДГУ, 1999. – 44с.

2. Карасёва Т.П. Необходимость возрождения птицеводства Днепропетровщины в условиях становления рынка //Придніпровський науковий вісник.- 1998. -№20. – С.27 - 30.

3. Карасёва Т.П. Современное состояние птицеводства индустриального Приднепровья //Економіка АПК. – 1997. - №9. – С.19-22.

4. Карасёва Т.П. Экономическая эффективность интенсивного выращивания гусей различных пород //Економіка АПК. – 1999. - №9. – С.72 – 75.

5. Карасьова Т.П. Ефективність реалізації інкубаційних гусячих яєць //Вісник Сумського державного аграрного університету. –1999. –№2. – С.237-239.

Гусівництво, інтенсифікація, ринкові відносини, експеримент, порода, економіка, ефективність, структура, оптимізація, моделювання.

Гусеводство, интенсификация, рыночные отношения, эксперимент, порода, экономика, эффективность, структура, оптимизация, моделирование.

Goose-farming, intensification, market relations, experiment, breed, economics, efficiency, structure, optimization, modelling.

В дисертації досліджено сучасний стан і розкриті основні причини важкого становища у розвитку гусівництва в Україні. Запропоновані шляхи виходу з нього. Розроблена організаційна система інтегрованих взаємозв‘зків установ управління і виробництва в галузі гусівництва. На підставі науково – виробничого досліду встановлено рівень економічної ефективності інтенсивного виробництва різноманітної продукції основних порід гусей. За допомогою економіко – математичного моделювання проведена оптимізація структури порідного складу гусей на прикладі Дніпропетровської області. Основні результати досліджень позитивно оцінені керівниками підприємств області і будуть застосовуватись на практиці.

В диссертации рассмотрено современное состояние и раскрыты основные причины тяжелого положения отрасли гусеводства в Украине. Обобщены теоретические аспекты и обоснована практическая неизбежность ускоренного развития гусеводства на основе интенсификации отрасли. Результаты исследований, основанные на научно – практическом эксперименте, свидетельствуют, что высокая экономическая эффективность гусеводства может быть достигнута при комплексной переработке продукции гусеводства.

Результаты исследований дали возможность разработать организационную систему интегрированных взаимосвязей учреждений управления и производства в отрасли гусеводства.

В работе рассмотрена эффективность гусеводства в зависимости от биологических и хозяйственных особенностей гусей различных пород. На основании проведенного научно – производственного эксперимента установлен уровень экономической эффективности интенсивного производства различной продукции основных пород гусей.

Экономико-математическое моделирование перспективы развития гусеводства на примере Днепропетровской области позволило выработать предложения по оптимизации структуры породного состава гусей. Исследования позволили увязать интересы гусеводческих предприятий с требованиями населения в разнообразной гусеводческой продукции и сырье. Результаты исследований положительно оценены руководителями предприятий области и будут применены на практике.

The present hard situation in goose-farming of Ukraine is examined and the main reasons of it are summarized and practical inevitability of goose-farming speeded development on the base of branch intensification is well-founded. The results of investigations, based on scientific-production experiment, indicate that the high economic efficiency can be reached at complex processing of goose-farming production.

The results of investigations gave the possibility to work out the organization system of integrated interconnections of administrative and producing institutions in the branch of goose-farming.

The efficiency of goose-farming in dependence of productive features of different goose breeds are examined in this work.