Віртуальна економіка Росії

Національний університет

Києво-Могилянська Академія

“ВІРТУАЛЬНА ЕКОНОМІКА РОСІЇ”

Виконав:

студент 3-го курсу

Олексій Цебро

Науковий керівник:

аспірант, магістр економічних наук

С.М. Ільчук

Вступ 3

1.Фінансова криза в Росії 3

2.Визначення реалій російської економіки 4

3. Походження віртуальної економіки Росії 5

Сектори економіки: 6

Висновок 10

Список використаної літератури 10

“Віртуальна економіка”  новий термін, який впровадили в середені 1998 року Кліффорд Г. Гедді, експерт з питань міжнародної політики, Brookings Institution та Баррі В. Айкс, професор економіки Державного університету штату Пенсильванія.

Визначальним даного поняття є те, що всі найважливіші економічні параметри перекручуються, зокрема відсутні реальні гроші та реальні ціни, приховуються реальні обсяги продажу, заробітної платні, податків та бюджету. А якщо додати до цього ще й широку підтримку громадськості, то однозначно можна визначити явище “Віртуальної економіки”, як вигідне усім у короткостроковому періоді та схильне до руйнації у довгостроковому періоді задля ефективного існування економіки.

Причини поточної фінансової кризи в Росії :

неспроможність обслуговувати державний борг, як наслідок від короткострокових доларових зобов’язань;

великий дефіцит державного бюджету;

Внутрішні інструменти економічної політики, що пропонували Уряду Росії застосувати задля пом’якшення наслідків кризи:

скорочення дефіциту бюджету за допомогою збільшення податкових надходжень до бюджету;

обмеження державних витрат;

А також допомога міжнародних фінансових організацій і пакет позик від західних країн, які було надано задля стабілізації фінансової ситуації та довготермінової програми реструктуризації боргу, повинні були допомогти вирішенню економічних проблем Росії та допомогти Уряду Росії зосередитися на ринкових перетвореннях.

Але все виявилось марним, як наслідок нерозуміння реалій російської економіки, що і призводить лише до пошуку основних проблем, які стають на заваді розвитку ринкового механізму в Росії. Вважається, що:

більшість російських підприємств вже приватизовано, але це не сприяє ринковим реформам, бо в Росії присутні такі фактори, як корупція, злочинність та некомпетентність усіх рівнів влади;

нефункціональне управління на підприємствах сприяє поширенню бартеру та неплатежів;

держава ослаблена в наслідок недостатніх податкових надходень;

Розв’зати зазначені проблеми означає спрямувати економіку Росії в напрямку до ринку. Так як значних ринкових реформ в Росії не відбувалось, якщо не брати до уваги те, що останніми роками російські компанії, особливо промислові виробничі об’єкти, змінили ставлення до управління, але як виявилось це були заходи не задля приєднання до ринку, а навіть навпаки відмежування від нього.

Отже таким чином виникло поняття “віртуальна економіка Росії”, що можна розглядати як новий тип економічної системи, де виникли свої правила гри та критерії оцінки ефективності діяльності даної системи.

Базовим є те, що маштаби економіки Росії збільшуються штучним чином, а отже як наслідок з’являються надвисокі державні видатки, які реально держава не може собі дозволити, зокрема на утримання надмірного управлінського апарату, що і сприяє поширенню неплатежів та поглибленню бюджетної кризи, яку Росія ніяк не може подолати.

На сьогодні Захід стоїть перед дилемою “to be or not to be”, тобто продовжувати підтримку Росії чи обмежити себе лише торгівельними відносинами. І лише збереження соціальної та політичної стабільності спонукає Захід надавати “допомогу”, а також надії на те, що дані дії будуть спонукати до ширшого впровадження реформ. Але як зазначають американські дослідники та показує практика дана “допомога” підтримує лише віртуальну економіку, і як наслідок сприяє економічному спаду та погіршенню кризи. Окрім того негативні фактори даної економічної системи носять накопичувальний характер, що в майбутньому може вибухнути, як політично-економічна криза, але вже на якісно більшому рівні.

Часто статистичні дані розглядаються однобоко, що і сприяє неправильному розумінню економічної ситуації в Росії.

Наприклад:

- 1,9%. – приріст промислового виробництва в 1997 році (і, відповідно, невелике зростання ВВП).

Але ж відбулось і скорочення реальних прибутків в економіці Росії та зросла частка збиткових підприємств. Отже неможе бути і мови про зростання ВВП.

Неможна не згадати і про кризу неплатежів, причиною чому є бартерні операції, що проводяться не в грошовій формі.

Наприклад:

“У 1997 році в негрошовій формі здійснювалися 40% усіх податкових відрахувань до федерального бюджету Росії, а демонетизація місцевих бюджетів сягнула ще більшого рівня.”[1]

Тобто в даній економічній системі грошам не надається такої ваги як в ринковій економічній системі, але це не головне, так як найважливіше те, що дана ситуація влаштовує більшість економічних агентів, які розуміючи свою неефективність весь час протидіють встановленню ринкових відносин.

Отже тепер ми здатні більш точно визначити поняття “Віртуальної економіки”. “ВЕ” – це економіка де:

встановлюються ціни, за якими ніхто не розраховується грошима;

ніхто не платить вчасно;

створюються величезні взаємні борги, що не можуть бути погашені в прийнятний термін;

заробітну платню встановлюють, але не виплачують;

і т.д.

“За таких обставин формуються фіктивні, або віртуальні, доходи, які, своєю чергою, призводять до несплачених, або віртуальних, бюджетних зобов’язань, що спрямовують ринок до неринкових, або віртуальних, цін.” [2]

Отже дане явище і називається віртуальною економікою.

Як відомо Росія успадкувала від радянських часів величезний промисловий сектор. Даний сектор економіки діє і сьогодні. Хоча начебто і пройшло шість років ринкових перетворень, але російські підприємства далі функціонують, не сплачуючи за своїми рахунками та виробляють продукцію, руйнуючи при цьому вартість. Це стає можливим завдяки тому, що вартість перерозподіляється з інших секторів економіки:

борги за податковими платежами, як форма бюджетного субсидування;

перерозподіл вартості від секторів економіки, які її створюють, зокрема виробничо-сировинні комплекси;

Взагалі для перехідних економік дуже важливим є вихідний стан, в якому вони знаходились на початок перехідного періоду. А так як вихідним станом перехідної Російської економіки була Радянська економіка, то для заради коректного аналізу наявної економічної системи ми повинні охарактеризувати базу даної системи. Радянська економіка – це економіка, в якій:

існувала велика промислова економіка;

промисловість фактично отримувала субсидії у вигляді сировини за заниженими цінами та дешевого капіталу;

начебто існував великий виробничий сектор, який створював вартість, однак насправді він її знищував, а система адміністративного ціноутворення вдало маскувала цей процес;

Отже зрозуміло, що всі негативні фактори, які сприяють розвитку віртуальної економічної системи , дісталися Російській економіці у спадок, але найголовніше те, що більшість економічних агентів намагаються зберегти все це на противагу розвитку ринкових відносин.

Розглянемо модель російської економіки сьогодення:

Вочевидь видно, що при даній схемі взаєморозрахунків програє ніхто інший як сектор Домашніх господарств, оскільки надавши 100 рублів робочої сили він отримує реально всього 33 1/3 рублів за бартером, що призводить до виникнення заборгованості із заробітної платні.

Застосування даної моделі дає змогу змоделювати не лише стан справ в російській економіці, але й оцінити окремі політичні заходи.

Проаналізувавши вимоги МВФ відносно збільшення обсягу грошових надходжень до бюджету, які російський урід мав втілити в життя, приходимо до висновку, за даною моделлю спостерігаємо, що це неминуче приведе до перерозподілу вартості, який в свою чергу до заборгованості з заробітної плати.

Секрети успіху вищенаведеної моделі та її поширення в Росії полягають в тому, що при погодженні всіма секторами економіки відносно реальної вартості кінцевого продукту в 100 рублів:

Промисловий сектор вимушений буде показати збитки на 100 рублів (на відміну від попередніх прибутків).

Звідси Промисловий сектор не буде сплачувати податки, але і не зможе розрахуватися з Сектором Домашніх господарств і Виробничим сектором одночасно, оскільки його прибутки складуть всього 100 рублів.

В найкращому випадку навіть, якщо він поверне по 50 рублів вищезгаданим секторам матимемо заборгованість по з/п та взаємну заборгованість між секторами 50 рублів

Рівно на суму 50 рублів недоотримає й бюджет коштів від Виробничого сектору звідси поява бюджетних боргів.

Порівняння результатів діяльності віртуальної та реальної економіки підіб’ємо в таблицю: [1]

Отже: "… ліквідація віртуальної економіки вплине на окреме підприємство П, адже воно приховує свою нежиттєздатність та знищує вартість. Так, в умовах віртуальної економіки П створює додану вартість на 100 рублів, тоді як у реальному варіанті підприємство П є збитковим. "

Спроба перейти до реальних відносин означатиме:

суттєве зниження пенсій;

розгортання конфлікту навколо Виробничого сектору, який назвуть неплатником податків, та збільшення податкових вимог до нього;

визнання виробничого підприємства банкрутом;

остаточну втрату роботи та джерел доходів для населення.

"… Бартер, податкові заборгованості та інші негрошові способи розрахунків перетворюються на основний механізм збереження віртуальної системи. Така омана є причиною всіх проблем з неплатежами. Сума створеної вартості в реальності є менша, ніж обсяги пов’язаних з нею зобов’язань." [1]

Досить очевидно, що побудоване вище система базується на принципах уникнення грошових операцій. Хоча уникання грошових розрахунків в умовах російського сьогодення з одного боку і є виправданим з іншого неминуче досягнення певної межі, так званого грошового ліміту.

Але уникаючи грошових операцій, знищуючи вартість підприємство має знайти можливості реалізувати частину продукції для забезпечення виплати заробітної плати, що можливо в основному лише при умові виходу на зовнішні ринки. Реалії сьогодення досить сурові і тому навіть експортні операції в нинішніх умовах є збитковими для більшості підприємств і проводяться лише з метою отримання грошових коштів, хоча правильним було б проведення з метою одержання прибутків.

Однак не слід стверджувати, що гроші не мають цінності в Росії. Панівне становище в бідній країні досить легко отримують люди, які мають хоча б деякі кошти (деякі в порівнянні з капіталістами Заходу).

В результаті система отримала рід негативних наслідків. Найбільший вплив отримали сфери:

реструктуризації підприємств;

вимірювання економічної ефективності;

бюджетна сфера.

Реструктурізація навіть найбільш здатних до неї підприємств потребує значних коштів, а обсяг виробництва переоцінено у декілька разів. Інфляція, пребільшення багатьох показників – от деякі з основних впливів віртуальної економіки на сферу вимірювання економічної ефективності.

Основним же фактором, який завдає нищівного удару по бюджетній сфері є негрошові способи заліку податкових платежів.

Згадуючи про всі недоліки віртуальної економіки не слід забувати і про її позитивні аспекти, зокрема - соціального захисту Росії, що дозволяє забезпечити робочі місця. Однак заробітки залишаються мізерними, що спричиняє до соціальних протестів, розв’язуючи які держава визначає свою роль в віртуальній економіці, всього навсього як роль арбітра.

"… Оскільки віртуальна економіка обов’язково створює процес очікування потреб, які не можуть бути задоволені одночасно, суперництво та конфлікт є її невід’ємною складовою. Тому уряд змушений виконувати функцію арбітра між учасниками системи." [1].

Другою функцією, яку покладає на себе держава в у мовах віртуальної економіки є функція обмеження вилучення з неї грошей. Вилучення яких підвищує вартість функціонування віртуальної економіки. Імовірно, що можливі певні варіанти відпливу коштів, які не завдають негативних наслідків функціонуванню системи, але в цілому вилучення коштів має негативний характер. В рамках контролю за відпливом коштів з економіки помітну роль займає взаємозв’язок між боротьбою з корупцією та економічною реформою.

Захід є одним з співучасників створення віртуальної економіки на терені Росії, фінансуючи її протягом шести років. В нинішніх умовах він має два варіанти дій:

підтримувати стабільність Росії (в короткостроковому періоді рятуючи віртуальну економіку)

б) припинити фінансування, що приречене на провал.

Можливим є крок, коли Захід обере варіант б), що в умовах сьогодення є меншим з двох зіл.

Як же відреагує Захід на прохання про допомогу?

Схилення Заходом до першого варіанту дій означатиме укріплення неконкурентноспроможної економіки і надалі. Другий же сценарій дій приречений на невдачу, хоча Захід і може собі дозволити це. В обох випадках Росія опиниться не в кращому становищі, але є сподівання, що при обранні Заходом варіанту б) довгострокові процеси дозволять відбудувати в Росії економіку відмінну від віртуальної. Найбільше постраждають від девальвації рубля ті, хто має зобов’язання, номіновані в доларах США. Великі труднощі очікують великі банки, хоча банкрутство деяких комерційних банків однозначно і матиме негативний вплив на економіку, однак не призведе до розвалу фінансової системи Росії. Реаліями життя як і раніше стануть інфляційні процеси, вплив яких уряд Росії вже неодноразово відчував на економічній стабільності країни.

Отже: "… Враховуючи факт, що російська економічна політика великою мірою залежить від позик, хворобу можна вилікувати, припинивши надання кредитів." [1], - тому можна сміливо зробити висновки про те, що відмова Заходу фінансувати розвиток віртуальної економіки в Росії призведе лише до короткострокових труднощів з можливим подальшим покращенням ситуації.

Відповідальність за майбутнє російської економіки буде нарешті покладено на самих росіян. Вибір за росіянами чи котитися в прірву разом з подальшим розвитком віртуальної економіки, чи мужньо долати майбутні труднощі на шляху до економічно-здорового суспільства.

«Реалії віртуальної економіки Росії» - Кліффорд Г. Гедді, Баррі В. Айкс - «Перспективні дослідження», #1, січень 1999.

«Звіт Міжвідомчої балансової комісії» - під головуванням П. Карпова – Москва - грудень 1997 року.