Формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону

ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ

СТРУКТУР В ЕКОНОМІЦІ РЕГІОНУ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, предмет, об'єкт дослідження, визначено методологічну базу, наукову новизну, практичне значення, представлено інформацію про впровадження результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи формування корпоративних структур в економіці регіону. Розкрито суть і основні ознаки корпоративних структур, проведений аналіз унітарних і корпоративних підприємств, дано оцінку корпоративного сектора в економіці регіону, розглянуто формування акціонерних товариств в процесі приватизації.

У підрозділі 1.1. “Корпоративні структури як складова частина регіональної економіки” проведено аналіз формування корпоративних структур в економіці регіону. На основі аналізу теоретичних положень про регіональну економіку і регіон, освітлених у літературі, проаналізовано різні підходи щодо трактування “регіон” і “регіональна економіка”, дано авторську оцінку цим поняттям, уточнено їх суть, взаємозв'язок і взаємозумовленість у контексті забезпечення розширеного відтворення. Розглянуто понятійний апарат: “підприємство”, “акціонерне товариство”, “акціонерна компанія”, “корпорація” в економічній і правовій літературі України і зарубіжних країн з урахуванням законодавства; зроблено висновок про те, що, відповідно до українського законодавства, поняття “акціонерне товариство”, “акціонерна компанія” і “корпорація” є тотожними. В роботі приділено увагу дослідженню виникнення й історичного розвитку корпорації.

В Україні і Донецькому регіоні сформовані різні види підприємств. Зроблено їх класифікацію по організаційно-правових формах господарювання: унітарні і корпоративні. Встановлено, що корпоративний сектор є провідним. На його частку приходиться 60,6% від загальної кількості підприємств. Головна роль в корпоративному секторі регіону належить акціонерним товариствам, що функціонують у сфері матеріального виробництва і виробляють понад 70% продукції. Однак не всі акціонерні товариства функціонують ефективно.

У підрозділі 1.2. “Світовий досвід створення і функціонування корпоративних структур” розглянуто процес формування і функціонування корпоративних структур у розвинутих країнах, де корпоративний сектор займає провідне місце. На його частку приходиться до 80% обсягів виробництва продукції. Автором досліджено створення і функціонування корпоративних структур у Китаї, Польщі, Угорщині, США, Німеччині, Японії, Франції, Росії. Розглянуто історію виникнення й еволюцію, їх роль на різних етапах розвитку суспільства. Приділено увагу акціонерним товариствам, їхнім достоїнствам і перевагам перед іншими видами корпоративних структур. Світова практика створення і функціонування акціонерних компаній свідчить про різноманіття варіантів їх формування, що запропоновано використовувати у вітчизняній практиці.

Міжнародний досвід становить інтерес у плані можливості його застосування для умов економіки перехідного періоду, в яких знаходиться Україна. Оскільки економіка зарубіжних країн розвивалася природним шляхом, то пріоритет неминуче одержали найбільш ефективні форми її розвитку, що саме і спостерігалося з акціонерними товариствами. В даний час у США нараховується близько 47 млн. акціонерів. Це складає приблизно третину дорослого населення. У Великобританії і Франції власниками акцій стали по 9,5 млн. чоловік, тобто кожен п'ятий. У Японії – 8,5 млн. чоловік, у Німеччині – 1,2 млн. чоловік стали власниками акцій. Таким чином, велика частина робітників та службовців країн Західної Європи і США залучена до акціонерного руху.

У підрозділі 1.3. “Формування акціонерних товариств у процесі приватизації” автором досліджено формування корпоративних структур (акціонерних товариств) в процесі приватизації, зроблено аналіз приватизації великих державних підприємств. У вітчизняній економіці акціонерні товариства почали формуватися в процесі приватизації державної власності, а також класичним шляхом – на основі приватного капіталу. Акціонерні товариства приватизаційного типу функціонують, в основному, у сфері матеріального виробництва, а акціонерні товариства класичного типу – в основному, у невиробничій сфері. Приватизація в Україні має головну особливість – приватизуються прибуткові, високорентабельні підприємства, на відміну від зарубіжної приватизації, де, як правило, приватизуються збиткові підприємства.

У дисертації розглянуто етапи приватизації. На початку 90-х років ХХ століття структура власності країни була такою: державна власність – 88,8%, колгоспна – 6,6%, кооперативна – 1,8%, власність громадян – 2,8%. За станом на початок грудня 2001 року недержавний сектор України складав 80%, державний – 20%. Недержавними підприємствами було вироблено близько 75% усієї продукції. За період з 1992 року по 1 квартал 2002 року в Україні було приватизовано 80701 підприємство, з яких 22655 підприємств державної форми власності і 58046підприємств комунальної форми власності. У Донецькій області за зазначений вище період змінили форму власності 8738 підприємств, з яких 3539 державних підприємств і 5199 комунальних. На 01.04.2002 року в Україні нараховувалося 35134 акціонерних товариств, у тому числі середніх і великих ВАТ, створених у процесі приватизації, – 11423, чи 32,5%. Зареєстровано 15 млн. акціонерів. Власниками акцій стали 35-40% громадян України.

У сфері управління центральних і місцевих органів влади в даний час знаходиться 4000 суб'єктів господарювання, повністю або частково заснованих на державній власності, з яких: 1379 – промислових; 55 – казенних (оборонно-промислового комплексу); 1017 визнано стратегічно важливими для економіки України. Розраховано, що після приватизації 1549 підприємств державний сектор в Україні буде складати 11,3%.

Процес масової приватизації довершений. Підійшла черга приватизації великих, стратегічно важливих підприємств. Вчені пропонують різні критерії співвідношення державного і недержавного секторів. Встановлено, що питома вага державного сектора в різних країнах залежить від двох факторів: від рівня розвитку економіки тієї чи іншої країни і від того, які партії керують державою. Автором встановлено, що єдиного підходу до визначення питомої ваги державного сектора в економіці країн не існує. Запропоновано відносити до державного сектору три групи підприємств, незалежно від галузевої приналежності: 1) підприємства, які виробляють продукцію, що не має альтернативи, 2) казенні підприємства, 3) стратегічно важливі підприємства з державною часткою власності.

Це означає, що приватизації підлягають усі підприємства, крім казенних, стратегічно важливих і підприємств, що випускають продукцію, яка не має альтернативи. Тільки такі підприємства треба відносити до підприємств-монополістів.

Науково-технічний прогрес створює умови, при яких природні монополії можуть зникнути. Запропоновано не відносити суб'єкти господарювання, які виробляють продукцію, що має альтернативу, до категорії природних монополій. До природної монополії слід відносити одну галузь – електроенергетику. На даний час тільки вона виробляє специфічну продукцію, що не має альтернативи. Крім електроенергетики частково природною монополією є газова промисловість (альтернативою газу частково є електроенергія). Цим визначатиметься достатність частки державного сектора в економіці країни, а також і достатність приватизації.

Розділ 2. Аналіз функціонування вітчизняних та зарубіжних корпоративних структур. Дано оцінку моделей (методів) корпоративного управління в зарубіжних країнах, особливості їх становлення й розвитку, порівняльну характеристику регіональних зарубіжних і української моделей корпоративного управління.

У підрозділі 2.1. “Досвід формування і функціонування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах” досліджено еволюцію розвитку моделей корпоративного управління в розвинутих країнах світу. Історія виникнення корпоративного управління відноситься до історії виникнення корпорацій (акціонерних товариств), як їхньої основи. З розвитком акціонерних товариств розвивалося і корпоративне управління. Вітчизною корпоративного управління, як і корпорацій, вважається Англія. Устояні нині норми корпоративного управління були закладені в англійських законах і правилах XIX століття. Тоді це ніхто не називав корпоративним управлінням.

Наступним етапом розвитку корпоративного управління була криза 1929 року, потім – Велика депресія. У той період, в 30-х роках минулого століття в США були прийняті основні федеральні закони щодо корпоративного управління, тобто були сформовані і законодавчо закріплені методи корпоративного управління, які згодом одержали назву “американська модель корпоративного управління”. У цей же час у Німеччині і Японії також були сформовані свої моделі корпоративного управління. Узаконені в ті роки в названих країнах вони застосовуються і в теперішній час, періодично удосконалюючись. Існують також особливості корпоративного будівництва в країнах Арабського світу і Латинської Америки, але досвід цих регіонів менш цікавий для української практики.

На підставі аналізу функціонування зарубіжних корпоративних структур дано оцінку моделей (методів) корпоративного управління в зарубіжних країнах – американської, німецької, японської, особливості їх становлення і розвитку. Зарубіжні моделі характеризуються такими основними елементами: учасники акціонерної компанії; ринок цінних паперів; структура володіння акціями; склад ради; законодавчі обмеження; корпоративні дії, що вимагають схвалення акціонерами; механізм взаємодії між учасниками товариства.

Аналіз світового досвіду формування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах показав, що єдиної моделі корпоративного управління в країнах з ринковою економікою немає. Кожна з моделей складається під впливом конкретних історичних, економічних, політичних, соціальних, культурних цінностей і традицій цих країн і залежить від наступних факторів:

структури власності, її концентрації і персоніфікації;

складу учасників корпоративних відносин і природи їхніх інтересів в акціонерному товаристві;

структури і способів організації механізму внутрішнього контролю;

переважної форми системи контролю – зовнішньої чи непрямої (система “аутсайдерів”), внутрішньої чи прямої (система “інсайдерів”).

У підрозділі 2.2. “Особливості становлення й розвитку української моделі корпоративного управління” розглянуто формування вітчизняної моделі корпоративного управління. Вона почала складатися після проголошення Україною своєї незалежності. Важливу роль у корпоративному управлінні, регулюванні організації і діяльності акціонерних товариств зіграли закони України: “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 року, “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року й інші. Багато законодавчих актів стали основою для корінного реформування власності і становлення корпоративного сектора в економіці країни.

Законодавством України передбачена чотирьохрівнева структура органів управління акціонерним товариством. У роботі докладно розглянуто функції загальних зборів, спостережної ради, правління, ревізійної комісії. Встановлено, що для української моделі управління акціонерним товариством характерний ряд недоліків, одним з головних яких є недосконалість законодавчої бази. Ці недоліки призводять до порушення корпоративних прав акціонерів, виникнення конфліктних ситуацій, як між групами акціонерів, так і між ними й органами управління.

Проведений аналіз функціонування акціонерних товариств у регіоні показав, що, по-перше, акціонерна форма господарювання – одна з молодих, і досвід її роботи ще вкрай малий; по-друге, багато акціонерних компаній з'явилися в процесі приватизації, що також свідчить про не класичний шлях їхнього утворення; по-третє, загальна економічна криза відбивається і на законодавчій базі, що виражається в її нестабільності. Позначився деякою мірою і старий стереотип управління. Для врегулювання подібних ситуацій і попередження правопорушень з боку адміністрації акціонерних товариств у Статуті товариства й інших локальних нормативних актах запропоновано передбачити більш чітку регламентацію діяльності його керівних органів, особливо, у частині відповідальності їхніх окремих працівників.

У підрозділі 2.3. “Порівняльна характеристика регіональних зарубіжних і української моделей корпоративного управління” дано оцінку і порівняльну характеристику моделей корпоративного управління для ухвалення правильного рішення щодо формування української моделі управління акціонерними компаніями. Система корпоративного управління в різних країнах може мати свої відмінності, часом досить істотні, закріплені в законодавстві. Разом з тим, є й загальні риси, представлені в табл. 1.

Загальною рисою є порядок створення компаній. У США, Німеччині і Японії перед створенням корпорації (акціонерного товариства) засновники розробляють бізнес-план. Українська модель не передбачає відповідальність засновників у процесі створення акціонерних товариств. Засновники не розробляють бізнес-плани перед створенням акціонерного товариства і стратегію його діяльності, не володіють інформацією про ринки продукції і про можливості майбутніх споживачів у придбанні їхньої продукції. Запропоновано розробляти бізнес-плани для корпоративних структур, які створюються.

На відміну від розвинутих моделей корпоративного управління, в Україні законодавчо не закріплена провідна роль у корпоративному управлінні спостережної ради. Ведучим у корпоративному управлінні акціонерного товариства на практиці є правління, а не спостережна рада, що створює основу для зловживання з боку правління своїми повноваженнями. Пропонується посилити роль спостережної ради.

На початку 90-х років ХХ століття американський корпоративний сектор, а потім і корпоративний сектор інших країн, пережив широкомасштабну трансформацію. Головним і єдиним напрямком діяльності компаній стає одержання прибутку – зараз, негайно, за будь-яку ціну. Усе, що не здатно приносити прибуток у даний момент, з'являється зайвим і негайно відривається. Ці нововведення в корпоративному управлінні, апробовані в американських корпораціях, дали великий економічний ефект. Встановлено, що американська модель усе більш поширюється в інших країнах світового співтовариства, як найефективніша. Вона є найбільш демократичною і прогресивною. Однак заслуговують на увагу окремі елементи корпоративного управління й інших країн. Так, у німецькій моделі становить інтерес участь банків в управлінні корпораціями, у японській моделі – участь держави. На регіональному рівні заслуговує інтерес формування корпорацій у штаті “Делауер” (США). З огляду на конкретні історичні, економічні, політичні, соціальні, культурні особливості країни і регіонів, рекомендовано використовувати досвід зарубіжних країн при формуванні вітчизняної моделі корпоративного управління.

Розділ 3. Підвищення ефективності функціонування корпоративних структур в економіці регіону. Розглянуто державне і корпоративне управління в економіці регіону і країни, шляхи його удосконалення. Визначено роль великих корпоративних структур і їхнє соціально-економічне значення в економіці регіону. Визначено роль акціонерного капіталу, його вплив на корпоративне управління, пропоновано подальші шляхи їх розвитку.

У підрозділі 3.1. “Державне і корпоративне управління в економіці регіону” проаналізовано систему управління державними корпоративними правами в регіоні в сучасних умовах. Актуальним це питання є для Донецького регіону, де функціонують великі акціонерні товариства різних типів, з різною часткою державної власності. Управління державними корпоративними правами можуть передаватися регіональній владі. У Донецькій області повноваження по управлінню державними корпоративними правами передані по 30 відкритих акціонерних товариств. Очікується, що кількість таких підприємств збільшиться до 50. Керує корпоративними правами уповноважена особа, яка призначається державними органами управління. В роботі розглянуто права, обов'язки уповноваженої керуючої особи, виявлено, що вона не має достатніх повноважень по управлінню. Запропоновано розширити права, обов'язки і відповідальність уповноваженої керуючої особи і зафіксувати це законодавчо.

Проаналізовано роботу державних відкритих акціонерних товариств (ДВАТ) у Донецькому регіоні, якими представлена ціла галузь – вугільна промисловість. ДВАТ в основному працюють неефективно, що є однією з актуальних проблем для Донецького регіону.

У табл. 2 представлені показники роботи державних відкритих акціонерних товариств Донецької області, що входять у список 100 найбільших промислових підприємств регіону.

Таблиця 2. Показники роботи найбільших державних відкритих

акціонерних товариств Донецької області

(складено по рейтингу “Донбас-100”)

Встановлено, що на ефективність роботи вугільних підприємств впливає не тільки знос основних фондів, але й не відповідні сучасним методам управління менеджмент і маркетинг, а також відсутність висококваліфікованих управлінських кадрів. На тих підприємствах, де маркетинг не відповідає сучасним вимогам, або зовсім відсутній, його роботу виконують посередники. Реалізуючи вугілля через посередників, шахти недоодержують 400-600 млн.грн. у рік. Запропоновано шляхи удосконалення управління ДВАТ і методи підготовки сучасних фахівців.

В останнє десятиліття обговорення проблем корпоративного управління, як у розвинутих, так і в країнах, що розвиваються, помітно активізувалося у зв'язку із створенням зони євро і скасування маси обмежень на вільний перелив капіталу не тільки в Європі, але й у Латинській Америці. Ці й інші обставини представляють нові вимоги до корпоративного управління.

У роботі розглянуто задачі корпоративного управління, роль держави, як великого корпоративного власника. Зроблено узагальнення понять корпоративного управління. Рекомендовано використовувати в діяльності акціонерних товариств принципи корпоративного управління, пропоновані Організацією Економічного Співробітництва і Розвитку.

У підрозділі 3.2. “Формування великих корпоративних структур як необхідна умова соціально-економічного розвитку Донецького регіону” розкрито роль великих корпоративних структур, їх місце, значення і перспективи розвитку. Важливою особливістю Донецького регіону є те, що в ньому переважають великі корпоративні структури, діяльність яких впливає на хід соціально-економічних процесів. Виявлено, що, єдиного параметра визначення великої корпоративної структури (великого підприємства) в Україні немає. Відповідно до Господарського кодексу України, визначення “велике підприємство” не завжди відповідає трактуванню великого підприємства різних організаційно-правових форм господарювання. Автором розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України щодо визначення великого підприємства.

Встановлено, що формування великих корпоративних структур здійснюється двома способами: шляхом приватизації державного майна і на основі приватного капіталу. У Донецькому регіоні функціонують підприємства усіх форм власності. В області зареєстровано 8738 приватизованих підприємств, з яких 912 є великими корпоративними суб'єктами (акціонерними товариствами відкритого чи закритого типу). У промисловості регіону функціонує 838підприємств, з яких – 613 є недержавними, що складає 73,1%. Серед підприємств корпоративного сектора економіки швидкими темпами розвиваються корпорації, створені не в процесі приватизації державного майна.

В роботі науково обґрунтовано провідну роль великих корпоративних структур в регіоні. Як правило, вони є “градообразуючими”, що накладає на них додаткову відповідальність перед мешканцями міста і регіону.

Досліджено також світовий досвід по формуванню великих корпоративних структур. Встановлено, що їхня роль щорічно зростає. Створюються нові форми господарювання, такі як транснаціональні корпорації. На їх частку приходиться понад ј світового валового продукту. Річний оборот цих компаній складає близько 6 трлн. доларів. Держава всіляко сприяє їхньому становленню, і особливо тим структурам, що виходять на міжнародний ринок.

Українська промислова політика часом йде не в руслі світових економічних тенденцій. Дроблення великих цілісних виробничих комплексів в процесі приватизації є недоцільним, бо тільки великі корпоративні структури є найбільш стійкими до економічних потрясінь. Це шлях до дрібнотоварного виробництва і крок назад від світових тенденцій. Запропоновано законодавчо заборонити дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття і обміном акціями.

Перехід до ринкового господарювання в регіоні ускладнився комплексом специфічних для області соціальних проблем. Встановлено, що в регіоні вирішити соціальні проблеми, що нагромадилися, можливо тільки в сфері матеріального виробництва, і, в першу чергу, ефективним функціонуванням великих корпоративних структур, тому що від їхнього стану залежить і поповнення бюджету, і забезпечення зайнятості населення. Сприяти соціально-економічному розвитку регіону покликана Програма “Донецька область – 2010”.

У підрозділі 3.3. “Модифікація структури акціонерного капіталу – шлях до підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств” проаналізовано сучасний стан акціонерної власності, її вплив на корпоративне управління, розглянуто шляхи подальшого їх розвитку. На ефективне функціонування корпоративних структур великий вплив становлять методи корпоративного управління. Основним чинником ефективності управління є структура акціонерного капіталу. Розглянуто структуру акціонерного капіталу в розвинутих країнах і його вплив на ефективне функціонування корпоративних структур. Встановлено, що в другій половині ХХ століття в розвинутих країнах відбулася модифікація акціонерного капіталу при сприянні держави. Становлення моделі корпоративного управління в зарубіжних країнах відбувалося за принципом деякого “консенсусу” між державою, бізнесом і організованою в профспілки робочою силою. У той час власники капіталу зрозуміли, що дійти згоди між працею і капіталом через виплату заробітної плати робітнику неможливо. Необхідно поділятися з робітниками капіталом. Був знайдений і механізм – через продаж акцій робітникам. Робітники-власники акцій ставали співвласниками не тільки капіталу, але й прибутку. Таким чином, між працею і капіталом був знайдений консенсус. Державі такий варіант також вигідний, тому що вона зацікавлена в соціальному благополуччі громадян і в їхньому спокої. Держава через законодавчі акти всіляко сприяла і заохочувала такий розподіл капіталу.

У США для залучення робітників в акціонерний рух була розроблена Програма ESOP (програма розвитку акціонерної власності робітників та службовців). Отримані акції робітники передають у довірче управління пенсійним фондам, що представляють їхні інтереси і здійснюють контроль над управлінням корпорації. Програма ESOP використовується у понад 70 країнах світу, крім того, вона знайшла широке застосування, як метод приватизації, в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині й інших країнах.

Для структури акціонерної власності в Україні (рис.1) і Донецькому регіоні (рис.2) характерне те, що акції “розпилені” серед робітників. Робітники не можуть орієнтуватися в тонкостях управління акціонерним товариством. Повновладним хазяїном є адміністрація, що володіє набагато меншим пакетом акцій, чим робітники. Безконтрольність діяльності адміністрації (правління) приводить до зловживань, корупції, зниженню ефективності функціонування акціонерного товариства, банкрутству.

Рис. 1. Структура акціонерної власності в Україні

Рис. 2. Структура акціонерної власності в Донецькому регіоні

(на момент реєстрації ВАТ)

Пропонується модифікувати акціонерну власність шляхом передачі акцій робітників у довірче управління пенсійним фондам з метою підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств.

Науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації з удосконалення функціонування корпоративних структур в регіонах України дадуть можливість зробити крок уперед у розвитку корпоративного руху.

1. У результаті проведеного аналізу теоретичних основ формування корпоративних структур в економіці регіону, встановлено, що: а) в сучасній науковій економічній літературі відсутнє єдине поняття “регіон” і “регіональна економіка”. Запропоновано авторське визначення поняттю “регіон” і “регіональна економіка”, їхній взаємозв'язок і взаємозумовленість у контексті забезпечення розширеного відтворення; б) складовою частиною корпоративної структури є акціонерне товариство, акціонерна компанія і корпорація. Проаналізовано їхню подібність і розходження, встановлено, що, відповідно до українського законодавства, їх можна трактувати як синоніми; в) зроблено класифікацію підприємств по організаційно-правових формах господарювання в Донецькому регіоні й Україні на базі статистичних даних і визначено, що корпоративний сектор є провідним. В економіці Донецького регіону головну роль грають великі корпоративні структури – акціонерні товариства.

2. Аналізуючи світовий досвід створення і функціонування корпоративних структур, визначено, що в розглянутих країнах корпоративному сектору належить провідна роль. Існує різноманіття варіантів формування корпоративних структур (акціонерних товариств), які запропоновано використовувати для розвитку корпоративного руху в Україні і Донецькому регіоні. Досліджуючи формування акціонерних товариств у процесі приватизації, відзначено, що в зарубіжних країнах, як правило, приватизуються нерентабельні і збиткові підприємства. В Україні процес приватизації здійснюється за планом, приватизуються, насамперед, високорентабельні підприємства.

3. З кожним роком у результаті приватизації державний сектор економіки зменшується, а недержавний збільшується. Єдиного підходу до визначення питомої ваги державного сектора в економіці країн не існує. Уведено нове поняття – “достатність частки державного сектора” в економіці країни і визначено його критерії. Приватизація великих підприємств ускладнюється тим, що вони, як правило, є монополістами. Пропонується нове трактування монополії, що може стати основою для внесення змін в Антимонопольне законодавство.

4. Аналізуючи досвід формування і функціонування моделей корпоративного управління в промислово розвинутих країнах, встановлено, що у світовій практиці розрізняють три моделі корпоративного управління – американську, німецьку і японську. Найбільш демократичною і прогресивною є американська модель корпоративного управління. У німецькій моделі становить інтерес участь банків в управлінні корпораціями, у японській моделі – участь держави. На регіональному рівні заслуговує інтерес формування корпорацій у штаті “Делауер” (США).

5. Дослідження особливостей становлення і розвитку української моделі корпоративного управління показали: а) спостережна рада функціонує на основі положень про спостережну раду відкритого акціонерного товариства, які є неефективними, вони здебільшого не виконують своїх функцій. Пропонується розширити права, обов'язки і відповідальність спостережної ради й узаконити їх; б) для правління акціонерного товариства, й особисто голови, законодавчо не визначена відповідальність (крім внутрифірмових нормативних актів). Пропонується використовувати досвід зарубіжних країн; в) ревізійна комісія акціонерного товариства не може цілком виконувати свої функції, тому що її члени не є професійними аудиторами. Пропонується замість ревізійної комісії використовувати спеціалізовані аудиторські фірми; г) підвищення ефективності функціонування корпоративних структур у значній мірі залежить від удосконалення вітчизняної нормативно-правової бази.

6. Провівши дослідження державного і корпоративного управління в економіці регіону, встановлено, що а) державні відкриті акціонерні товариства в більшій частині працюють збитково через відсутність сучасних методів управління і висококваліфікованих кадрів. Запропоновано шляхи удосконалення управління ДВАТ і підготовки сучасних фахівців; б) уповноважена особа не має достатніх повноважень по управлінню державними корпоративними правами. Пропонується розширити її права, обов'язки і відповідальність і зафіксувати це законодавчо.

7. Єдиного параметра визначення великої корпоративної структури в Україні немає. Розроблено рекомендації єдиного параметра визначення великого підприємства (великої корпоративної структури). Запропоновано внести доповнення в Господарський кодекс України щодо визначення великого підприємства. Світова економічна тенденція спрямована на створення великих господарчих суб'єктів – транснаціональних корпорацій. Запропоновано законодавчо в Україні скасувати практику дроблення великих цілісних виробничих комплексів, а формувати великі корпоративні структури методом злиття й обміну акціями. Пропонується регіональній владі сприяти в створенні таких корпоративних структур.

8. Досліджуючи модель корпоративного управління на підприємствах Донецького регіону, встановлено, що формування акціонерних товариств в Україні не за класичною схемою, тобто в процесі приватизації, негативно позначається на їхньому функціонуванні. Ефективність функціонування корпоративних структур залежить від структури акціонерного капіталу. Запропоновано модифікувати акціонерний капітал вітчизняних акціонерних товариств, створених у процесі безкоштовної приватизації, шляхом передачі акцій робітників у довірче управління пенсійним фондам, що дасть можливість удосконалити модель корпоративного управління.

Савельева Т.М. Совершенствование управления акционерными компаниями // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК. – 2000. – С. 233-239.

Савельева Т.М. Корпоративная собственность: особенности становления и развития // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК. – 2001.– С.202-208.

Савельева Т.М. Особенности становления и функционирования корпоративных структур в Украине и за рубежом // Прометей: Регион. сб. науч. тр. по экономике - Донецк: Юго-Восток. – 2001. – Вып. 6.– С. 268-274.

Савельєва Т.М. Сучасна практика корпоративного управління // Схід. – 2001. – №4 (41). – С. 20-22.

Савельєва Т.М. Трансформація державних підприємств регіону в корпорації підприємницького типу // Схід. – 2001. – №5 (42). – С. 25-27.

Савельев Л.А., Савельев Н.И., Пляскина Т.Л., Савельева Т.М. Инвестиционная привлекательность корпораций предпринимательского типа // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – Вип. 82. – С. 88-96. (Особистий внесок здобувача полягає у визначенні поняття “корпоративні структури”, їх місця та значення в економіці регіону, а також удосконалення корпоративного управління ).

Савельев Л.А., Савельева Т.М., Верескун М.В. Корпорационное хозяйствование в экономике региона // Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2001. – Вип.103. – С. 44-57. (Особистий внесок здобувача полягає в уточнюванні термінологій “регіон”, “регіональна економіка”, у визначенні тотожності понять “корпорація”, “акціонерна компанія”, “акціонерне товариство”. Запропоновані шляхи удосконалення системи корпоративного господарювання в економіці регіону)

Савельева Т.М. Современная практика корпоративного управления // “Проблемы обеспечения экономического роста”: Материалы IV междунар. конф. молодых ученых (Донецк, 2001 г.). – Донецк: РИА, ДонГТУ. – 2001. – С. 166-167.

Савельева Т.М. Предпринимательские корпорации в экономике региона // “Актуальні проблеми і досвід місцевого самоврядування у Східноукраїнському регіоні”: Матеріали міжнар. конф. (Донецьк, 2001 р.). – Донецьк: ІЕПД НАН України. – 2001. – С.155-158.

Савельева Т.М. Трансформация государственных предприятий в акционерные компании в процессе приватизации // “Теорія та практика управління у трансформаційний період”: Тези доповідей всеукраїнської наук.- практ. конф. (Донецьк, 2001 р.). – Т.1. Теоретико-методологічні аспекти трансформаційних процесів управління. Форми і методи державного управління. – Донецк: ІЕП НАН України. – 2001.– С. 141-144.

Савельева Т.М. Методологические основы управления акционерными обществами в регионе // “Україна наукова, 2001”: Тези доповідей Першої всеукраїнської наук.- практ. конф. (Дніпропетровськ, 2001 р.).– Т.14. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2001. – С. 3-4.

Савельєва Т.М. Вдосконалення внутрішніх нормативних актів, що підвищують інвестиційну привабливість акціонерних товариств // “Україна в XXI столітті: формування економічної системи”: Матеріали міжнар. наук. конф. (Львів, 2001 р.). – Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка. – 2001. – С.297-298.

Савельева Т.М. Повышение эффективности функционирования акционерных обществ // “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”: Матеріали всеукраїнської наук. конф. (Донецьк, 2000 р.). – Ч.2. – Донецьк: ДонНУ. – 2000. – С. 184-186.

АНОТАЦІЯ

Савельєва Т.М. Формування і функціонування корпоративних структур в економіці регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертація присвячена питанням формування і функціонування корпоративних структур, створених у процесі приватизації, методам управління ними в регіоні. Визначаються й обґрунтовуються поняття “регіональна економіка”, “регіон”, “корпоративна структура”, “монополія”. Зроблено класифікацію підприємств по організаційно-правових формах господарювання в Україні й Донецькому регіоні. Встановлено, що корпоративний сектор є провідним. Головна роль належить акціонерним товариствам. Досліджено світовий досвід формування й функціонування корпоративних структур і дана порівняльна характеристика вітчизняної та зарубіжних моделей корпоративного управління. Показано роль великих корпоративних структур та їх вплив на соціально-економічний розвиток регіону. Теоретично обґрунтовано шляхи модифікації акціонерного капіталу. На основі дослідження практики функціонування корпоративних структур в економіці регіону розроблені науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення методів управління ними для підвищення їх ефективності..

Ключові слова: регіональна економіка, регіон, приватизація, акціонерне товариство, корпоративна структура, методи управління, модель корпоративного управління, соціально-економічний розвиток, формування, функціонування.

ANNOTATION

Savyeleva T.M. Corporate Structures Formation and Functioning in the Economics of Region. – Manuscript.

The dissertation is presented for the candidate degree of economic sciences by specialty 08.10.01 – Productive forces allocation and regional economics. – Institute of economic and law research NAS of Ukraine, Donetsk, 2002.

Dissertation deals with the problems of corporate structures’ created due to privatization processes activity, management methods applied in region. Determined and proved the following concepts “Regional economics”, “region”, “corporate structure”, “monopoly”. Unitary and corporate structured in Donetsk region are calculated. Leading role of stock companies is grounded. World experience of organization and functioning of corporate structures is explored comparative characteristics of corporate management models is provided. The role of large-scale corporate structures and their influence on social and economic development of the region is shown. Theoretically grounded the ways of stock capital restructuring and reform of Ukrainian corporate management model based on them. Scientifically grounded recommendations concerning the improvement of corporate structures’ management methods based on their functioning practice in region are developed.

Key words: regional economics, region, privatization, stock company, corporate structure, management methods, corporate management model, social and economic development, forming, functioning.

АННОТАЦИЯ

Савельева Т.М. Формирование и функционирование корпоративных структур в экономике региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 – Размещение производительных сил и региональная экономика. – Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2002.

Диссертация посвящена вопросам функционирования корпоративных структур, созданных в процессе приватизации, разработке эффективных методов управления корпоративными структурами в регионе на основе использования мирового опыта формирования корпоративных структур, управления ими и современной практики функционирования крупных корпоративных структур в регионе.

Дана авторская оценка понятий “регион” и “региональная экономика” в контексте обеспечения расширенного воспроизводства, уточнена суть этих понятий, их взаимосвязь и взаимообусловленность.

Сделана классификация предприятий по организационно-правовым формам хозяйствования в Украине и Донецком регионе. Определено, что ведущим является корпоративный сектор. Обоснованы понятия “корпоративная структура”, “акционерная компания”, “корпорация”. Установлено, что главная роль в сфере материального производства в Донецком регионе принадлежит крупным корпоративным структурам, в частности, крупным акционерным обществам, созданным в процессе приватизации. Научно обоснованы и разработаны критерии приватизации. Введено в научный оборот новое понятие “достаточность доли государственного сектора” в увязке с уточненным понятием “монополия”. Рекомендован новый подход к приватизации крупных предприятий в регионе.

Исследован и обобщен мировой опыт формирования и функционирования корпоративных структур и дана сравнительная характеристика моделей корпоративного управления. Выявлены их особенности, предложено использовать их в формировании отечественной модели корпоративного управления. Раскрыты особенности становления и функционирования украинской модели корпоративного управления, в частности органов управления – наблюдательного совета, правления и ревизионной комиссии. Выявлено их несовершенство. Предложено на законодательном уровне расширить права, обязанности и ответственность их в корпоративном управлении.

При создании новых корпоративных структур как приватизируемых, так и формирующихся на основе частного капитала, рекомендуется ввести в практику обязательную разработку бизнес-планов.

В диссертации показана роль крупных корпоративных структур и их влияние на социально-экономическое развитие региона. Они лидируют не только по объемам произведенной продукции, но и по уровню заработной платы, по содержанию социальных программ и их реализации, по благотворительной деятельности. Отечественная практика показала, что только крупные корпоративные структуры наиболее устойчивы к экономическим потрясениям. Уточнено понятие “крупное предприятие” и предложено внести дополнение в Хозяйственный кодекс Украины по критерию определения крупного предприятия. Рекомендуется формировать крупные корпоративные структуры методом слияний, взаимным обменом акциями. Региональным властям и правительству содействовать этим процессам. Предложено законодательно запретить дробление крупных целостных производственных комплексов, что будет отвечать мировым экономическим тенденциям.

На основе анализа мирового опыта корпоративного управления и тенденций развития моделей корпоративного управления установлено, что решающая роль в управлении корпоративными структурами принадлежит рабочим-акционерам через доверительные фонды. Анализ показал, что в акционерных обществах Донецкого региона и Украины, созданных в результате бесплатной приватизации, самого крупного акционера представляют рабочие. Такие предприятия, как правило, работают убыточно. Для повышения эффективности их функционирования предложено модифицировать акционерный капитал путем передачи акций рабочих в доверительное управление пенсионным фондам. На основе исследования практики функционирования корпоративных структур в экономике региона разработаны научно-обоснованные рекомендации по совершенствованию методов управления ими.

Ключевые слова: региональная экономика, регион, приватизация, акционерное общество, корпоративная структура, методы управления, модель корпоративного управления, социально-экономическое развитие, формирование, функционирование.

Підписано до друку 05.09.2002.

Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Обл.вид.арк.0,9. Тираж 100 прим.

Замовлення № 938/1.

________________________________

Надруковано у ТОВ “Вега-Принт”,

вул.Університетська,78,м.Донецьк,83048.

Тел.(0622) 55-12-94.