1. Початк граматичнох традицiх 2. Теоретичне пiдгрунтя кодифiкаторнох галицьких мовознавцiв 3. Специфiка наукового пiзнання лiтературнох мови

Вступ 1. Початк граматично традиц 2. Теоретичне пдгрунтя кодифкаторно галицьких мовознавцв 3. Специфка наукового пзнання лтературно мови 1. Початк граматично традиц Псля подлу Польш у 1772р Галичина потрапля у склад Австро-Угорсько мпер, маючи так культурн показники укранськ шляхта мщанство вищий прошарок асимльован польською культурою, духовенство середнй стан слеянство укранц за нацональнстю греко-католики за вросповданням,

а культурноосвченою лише одна укранська верства священники. Не дивно, що все культурне життя укранцв Галичини того часу зосереджуються навколо Ваиланського чину. Саме ченц василанц стають нцаторами нових шкл маючи власн лрукарн в Почав та Кив, видають книги церковнословянською укранською або майже чистою укранською мовами 1 . Так, псля 1772р у Галичин зявляються твори духовного зрдка свтнього змсту, як-от

Народо вщан або Слово к народу католческому 1778р, Бесди парахяльн 1789р, Книжиця для господарства 1788р, Полтика свдка 1790р. Дослники вважають, що твори написан мовою, хоч не чистою укранською, але Олександрович М. сторя нового укранського письменства. Станслав,1938, с 4. вже наближеною до не. Однак прихильникосвченого абсолютизму цсар

Йосип II закрива бльшсть греко-католицьких церков монастирв, вважаючи, що церква повинна пдлягати держав цому, цсарев. Звдси зменшуться культурна праця ченцв-василан. Нова надя на духовний розвй у галичан зявляться з вдкриттям у 1787р при Льввському унверситет укранського вддлу, богословн та та флософськ науки. У цей час виникають спроби читати лекц не тльки латинською мовою, але й тодшньою книжною укранською.

Правда, вся наукова традиця викладачв написана таки ноземними мовами латинською нмецькою польською. В унверситет працюють вчен, як в тй чи ншй мр актуалзували деяку форму лтературного викладу, а саме Петро Лодй до 1801, Модест Гриневецький 1758-1823, викладач богословя Арсенй радкевич 1759-1821, викладач схдних мов пископ Микола Скородинський 1757-1805, О. Гарасевич 1763-1830.

Наскльки це було проблематичним, засвдчують рукописн матерали Я.Головацького про П.Лодя, теоретично практично флософ, викладача математики нумзматики. За часв його дяльност въ школахъ усюди вчили класично латинсько мови, а народних мов не допускали до практики викладання, однак П.Лодй тльки маттематику чита польською мовою, нш ж дисциплни тогочасною книжною укранською Языкъ той був нэ словяньский церковный, нэ руский народный, але книжный, злотеный

из обох Возняк М. До характеристики П.Лодя. ЗНТШ, тCXIII, 1913, кн 1, с 149. .Зрозумло, що П.Лодй, започавши таку мовленнву практику у вищй школ стоть перед фактом термнотворення, перекладу. Ц проблеми йому приходиться виршувати самостйно, однак його дяльнсть ста зразком для нших, майбутнх, лтературно форми укрансько мови.Очевидно, в свому мплцитному вияв починаться теоретичне пзнання ц форми досвд такого авторитета, яким

був у науц П.Лодй для галичан, да для нших зразок компромсного, як на наш час, але цлком вмотивованого в пору Лодя шлях побудови лтературно форми из обох книжно народно. Позитивну роль П.Лодя у формуванн лтературно мови в Галичин у свй час пдкреслю М.Возняк Як ся мова якою писав Лодй, була би вдерталася у школах, вд не легко було перейти до народно мови

Там же, с 150. На жаль,укранський вддл при Льввському унверситет проснував лише до 1809р так не зреалзувавши свого внеску у витворення лтературно форми укрансько мови. Через нмецьку, польську та чеську лтературу в Галичину приходять де романтизму. Вони проявлялися в зацкавленн народною мовою, пснями, народним життям, старовиною. Саме серед священникв виника увага доживо укрансько народно мови, укрансько творчост.

Чи не найшвидше ц де зреалзувались у проповдях укранською мовою, причому навть не в Галичин, а у Вдн, актуалзуючи потреби лтературного викладу. Так, перший парох греко-католицько церкви св.Варвариу Вдн о.ронм стрлецький 1733-1833 сво проповд продовж 20-ти рокв виголошу укранською у той час як у Галичин тльки польською . На думку дослдникв, саме вн уклада першу граматику тодшньо укрансько лтературно

мови, шо становить перехд вд церковнословянсько до укрансько мови Олександрович М. сторя нового укранського письменництва. с 12 Очевидно, це було у 1777р перед цого поздкою до Вдня, граматка ма назву Grammatyka ruska krotka przez Streleckiegoнадрукована в Почав без вказвки на рк. Вважають, що саме , ймоврно, мали

Снгурський та Пасловський, наступн укладач граматики русько мови. Брик .Й. Добровський укранознавство. Причинки до стор словянсько Фльольог .Лаврвський 1773-1820 ректор Лввсько греко-католицько семнар, канонк у Перемишл першим у Галичин почина виголошувати проповд укранською мовою, яку вже вважа самостйною окремою вд нших слов янських мов. Цей дослдник працю над укладенням тлумачного словника укрансько мови, уклада

буквар, збира матерали до укрансько стор Олександрович М. сторя нового укранського письменництва, с 11 П.Пасловський 1792-1846 парох церкви св.Варвари у Вдн теж виголошу проповд укранською мовою, уклада навть з них збрник. Пише рукописну граматику укрансько мови. Так же, с 12. На думку М.Возняка, саме вона служить основою для першо друковано укрансько граматики в

Галичин граматики Й. Левицького Ольшовський 1784-1804 парох при церкв св.Варвари в одному з лист до Вденськоконсистор у 1812р уже пдкреслю вдмннсть живо укрансько мови вд мови лтературно. Шурат В. В.Коптар п.в.снгурський ЗНТШ, тCXXV, ЗНТШ, тСXLI-CXLIII. Прац фльольо гчно секц у Львов, 1925. с5-6. .Снгурський 1784-1847 як парох при церкв св.

Варвари у Вдн з 1812р виголошу проповдь укранською мовою до нього це робили .Стрлецький . Ольшовський. Прогресивний дяч свого часу, який ширить де щодо окремшност укрансько мови вд нших, самостйнсть. Дба про розвиток укрансько свдомост в представникв духовенства Пдтриму прогресивн починання серед молодшого духовенства .Могильницького, .Лаврвського, Й.Лозинського, Й.Левицького.

Залешились твори в рукописному варант, серед них проповд укранською мовою. Олександрович М. сторя нового укранського письменництва.с10. Яскравим свдченням года них дослдникв до лтературно форми рукописн граматики. Наприклад, П.Паславський залишив Скорочену руську граматику збрник проповдей, як, нажаль, згорли. Возняк М. Студ над граматиками XIXв. с 4,9. .Лаврнський почав працювати над свою граматикою у 1815р

У лист до О.Востокова В 1822 вн уже згаду, що праця наближаться до завершення, однак на перод 1832р все ще бракувало останньо частини синтаксису цкаво, що перша друкована граматика в Галичн Й.Левицького Grammatik der ruthenischer oder klein-russischen sprache in Calizien Перемишль, 1834 присвячена саме .Лаврнському. Працював над свою граматикою .Могильницький 1777-1831.

Вдомо, що митрополит М.Левицький просить дозволу на друк ц прац в губернатора гр. Тааффевже 18 вересня 1823р. Псля клопотань зявляться повдомлення вд 10 лютого 1824р, що друкови рукописи не стоть нчого на перешкод .2 Як бачимо завдяки дяльност греко-католицьких священникв у галичин починаться вдлн власно граматично традиц, яка ста базою у формуванн знання про укранську лтературну мову. Тому вважамо, що початок наукового пзнання лтературно форми ма сво особливост.

По-перше, воно вдштовхуться вд знання церковнословянсько мови, чого не трапилось у граматичнй традиц схдно Украни. Перша граматика укрансько мови О.Павловського 1818р орнтуться на живу народну мову. З цього часу окреслються дв традиц наукового пзнання лтературно форми. Представники першо, щ найшвидше зароджуться в Галичин, зазнали впливу церковнословянсько мови на думку М.Драгоманова, не посмли узяти за основу свох виводв граматичних малоруську простонародну мову, а намшали

з нею у сво граматики и церковних и росйських елементв.Представники друго традиц, що зароджуться дещо пзнше, нж у Галичин, орнтуються на живу народну мову. По-друге, печаток наукового пзнання лтературно форми зазна впливу збоку граматично теор, яка ста свордним орнтиром у виробленн галицькими дослдниками власо традиц розумння сучасност лтературно мови. Так, починаться граматична теоря для галичан вд граматики

М.Смотрицького закнчуться дяльнстю славствкнця XVIII початку XIXст, як от Й.Добровського , В.Коптора, П.Карамзина, М. Греча, Лнде, О.Востокова та н у працях, яких знову зачпалася проблема звязку церковно словянсько мови з нацональними лтературними мовами. Про те в якй мр фактор звязка вдгра свою роль у формуванн граматичних поглядв, засвдчу дяльнсть .Лаврнського. Ставши ректором греко-католицько семнар, вн добровльно почина

викладати укранську мову. Зрозумло, що поста перед проблемою пдручника, оскльки граматика М.Смотрицького для цього непридатна . Очевидно, моделював лтературну форму в дус галицько граматично традиц, бо як тльки ознайомився з граматикою О.Павловського, приступив до прац над нолвим варантом свого пдручника Андрохович А. .Лаврнський.ЗНТШ, т.CXXVII. Львв, 1919, с 116 Цей момент виразно люстру орнтирв у теоретичному пзнанн лтературно мови 2.Теоретичне

пдгрунтя кодифкаторсько дяльност галицьких мовознавцв. Мовознавц Галичини починали пзнання лтературно форми укрансько мови в умовах мегасоцуму Австро-Угорщини, який обднав духовне надбання рзних народв словянських не словянських отож дослдники були знайом з результатами наукових дослджень з культурно-сторичного ареалу, що мав центр у Вдн. Укранц Росйсько мпер з огляду на економчну, адмнстративно-державн полтичн звязки, а також звжаючи

на росйську лтературну мову як основний засб мовновзамод належали вже до ншого культурно-сторичного простору. Розмщення Галичини на меж цих двох ареалв захдновропейського та схдновропейського уможливлювало досту п до науково практики рзних вчених. Тому граматичн прац .Могильницького мстять посилання на твори Й.Добровського, В.Коптара, П.Шафарика, М.Лооносова, М.Ггеча, О.Павловського,

О.Востокова. Й.Лозинський у свох працях апелю до поглядв Й.Добровського, П.Шафарика, В.Коптара, П.Павловського, О.Бодякського, Я.Грмма. Як засвдчують прац Я.Головацького, Внг теж звертаться до творв Й.Добровзького, В.Коптара, П.Шафарика, О.Востокова, М.Надеждна, М.Максимовича,

М.Крамзина, Бандтне, В.Даля, М.Цертелева, Й.Гердера. Цлком логчно рпипустити, Взамозвяязок мж вропейським науковим контекстом був значно глибшим, нж це може вдобразити система пояснень у мовознавчих дослдженнях. як пдтверження цього мамо мркування О.Маковея про одну з причин виступу Й.Лозинського з статею про правописну тему O uprowadzeniu alecadta polskiego go piminnictwa rusciego орнтацю на правописну практику у пвденних

словян на початку XIX ст. А це ознуча, що Й.Лозинський зважа а на критику В.Клптаром основ росйсько азбуки у Grammatik der Slarishen Sprache in Krain, Krnthen and Steyermark 1808р бна дею укладання латинсько азбуки для усх словн, яку випустив А.Пухмар, за що його критикував Й.домбровський в на зреформований Вуком Каджичем сербський правопис у прац Wuk s Stephanowithsch

Kleine serbische Grammatyk, verdeutscht und mit einer Vorrede von Jacob GrimmLeipzig und Berlin 1826 г на мркування П.Шафарика у прац Geschichte der Slavichen Sprache und Literatur Ofen,1826. Тобто деюю Й.Лаврнського про латину в письменнй практиц можна несподвано побачити в ншому контекст правопису, який би тльки сприяв дност словянських мов.

Знання праць Й.Домбровського. Завдяки працям цього вченого вропа дзнаться про славстику як науку. Дяльнсть дослдника вдбуваться на перелом двох епох рацоналзму романтизму. У свох творах вн вказував на красу й досконалсть церковнословянсько мови та на т користи, що х церковно словянськ мови можуть з це високо культивовано мови найстаршогописменства бльшости Словян. Чехович К. ван Могильницький та Йосиф Домбровький. с 52.

Так думки протистояли полокофльогчним настроям укрансько нтелгенц в Галичин скеровували хн мркування про лтературну форму в нове русло з одного боку, разом з пошаною до церковнословянською мови повертали пошану любов до рдного слова так вони бачили, що Й.Домбровський зна староукранськ лтературн памятки з другого боку, вони культивували потребу в Галичин книжно мови а з третього вони були тим грунтом, на якому виростали вже власн погляди галицьких

мовознавцв. Щодо останього то показовими погляди .Могильницького про самостйнсть окремленсть укрансько мови вд нших, до яких так не прийщов Й.Домбровський. Й.Домбровський виступа прихильником обднання словянських далектв з допомогою одн лтературно мови. Тому виступив проти роздроблення словянського свту на багато лтературних мов розвиток словянських мов видавався йому занепадом старих досконалих форм тому вн закликав, щоби при творенн лтературно мови спрати

на традицях старо словянсько кулатури Др.К.Чехович. ван Могильницький та Йосиф Добровський. с 55 Не дивно, що саме пд впливом таких думок у галичан формуться дея мовно культури мовно свдомост, яка х привязувала до памяток старого письменства звдси дея лтературно мови на народнй основ ще не мала перспективи не тльки розвитку, але й навть появи. Однак прац Й.Домбровського це спроба науквого пояснення проблем класифкац статусу словянських мов взагал,

проблем, повязаних з укранською мовою зокрема. Проаналзувавши кореспонденцю Й.Домбровського з рзними словянськими мовознавцями, взявши до уваги прац Й.Домбровського, К.Чехович висвтлю думку Домбровського про укранську мову. 1. Й.Домбровський зна укранськ земл, хоч там не був так, у промов перед цсарем Леопольдом II у 1791р вн пода статистичн дан про населення словянських кран про

Галичину зокрема зазначаючи, Що населення 2580769 жителв, означаючи х термном ruзish руський 2. Вд польського вченого Бандтневн мав приклади живо укрансько мови з околиць Залщини та 65 укранських псень з галичини 3.Цкавиться Буковиною Великою Украною, ма зразки укрансько мови вд невдомого харквського кореспондента. 4. Першу граматику укрансько мови О.Павловського отриму тлькиу 1826р

Що позначилось на його мркування про статус укрансько мови. 5. На означення укрансько мови вжива назви Russia minor Латинська назва Украни, Russia alba ma Russia magna про Блорусю Росю 6. Термн russisch у Й.Домбровського багатоозначальний означа або схднословянськ мови, або ро сйську лтературну мову, або кожну схднословянську мову зокрема.

7. Термн ruthenisch синонм до russisch, у листах К.Чехович знаходить ще одну назву lingua russica. 8. Й.Домбровський зверта увагу на рзницю мж укранською та росйською мовами К.Чехович припуска, що Й.Домбровський мг бачити мшанину церковнословянсько, укрансько польсько мов у лтературних памятках, тому очевидно поясню соб як явище упадкове, яке мало доказуват нездатнсть укрансько

мови до вищого культурного життя Чехович К. Йосиф Добровський укранська мова Slavia, IX, 1930. Praha, с 708 9. Дивиться на укранську мову через призму поширених серед росйських нмецтких мовознавцв поглядв, що укранська мова це лише росйський далект, попсований польськими впливами. Погляди Й.Добровського на укранську мову виникли пд впливом його геополтичного критерю, застосованого до класифкац словянських мов з огляду на розумння сторично рол конкретного народу, його сторично сили

колись тепер. Звдси велик могутн народи, здбн творити власн держави, для Добровського репрезентантами головних, т. зн. такуючихсловянських мовцю думку проповду в 1792р у першй класифкац словянських мов в прац Geschichte der Bhmischen Sprache und literatur Чехович К. Йосиф Добровський укранська мова, с 711. Крм того в Й.Добровського була дея можливих переходв мж словянськими мовами через географчне положення

в минулому сучасному, вона привела його, по-сут, дол де генеалогчного пдпорядкування мов. Звдси в Домбровського виника теоря про походження клкох словянських мов з одн спльно прамови, причому для пдтримки тако теор притягаються спльн язиков прикмети Там же, с 711 Думки про подл словянських мов на 5 основних Як зазнача К.Чехович 1. Russisch, 2. Pohlnisch, 3.

Illyrisch, 4. Croatish, 5. Bhmisch, обгрунтован в 1792р, через два роки змнються. Ус словянськ мови подля тепер уже на два класи схдн захдн мови, а кожен клас надал диференцю. До схдних або пвденних мов належать russian serlica, до захдних або пвнвчних polonica bohemica. Крм цих головних мов серед словянських Й.Добровський видля ще мови мшан або посередн, як мають ознаки вд обох класв. Саме такою мовою вн вважа укранську, однак тут його погляди змнюють, оскльки вважа промвжною

мж сербською та росйською, а пзнше мж росйською та польською. Там же, с 713. Й.Добровський да галичанам важливу дею дею плекання мови, яке охоплю студювання, аналзу граматично структури лексичного багатства, з одного боку, розумння лтературно мови як засобу вищого культурнолго життя. За цим крилися глибок думки кодифкац лтературно форми функцонаьне навантаження у суспльств. Тому не дивно, що для Й.Добровського лише та словянська мова могла мати статус самостйност,

яка мала граматику, словник лтературу цю мовою Чехович К. Йосиф Добровський укранська мова. С 716