Культура (Укр.)

Культура як виробництво людини Вступ. Я люблю все, що тече сказав великий слпий Мльтон нашого часу. Може бути, що саме людське життя часто визначаться як його течя. Якщо дйсно любити те, що тече, то перший образ, з яким буде асоцюватися культура, буде образ рчки. Виткаючи з маленького джерела, рчка поступово набира свою мць силу, протка через рзн крани, в яких вона може мати навть назви на рзних мовах. Вона завжди залишаться собою завжди нша.

Можна любити горний потк не любити широке заболочене озеро, недаюч соб звту в тому, що це таж сама рчка. Теж з культурою. Людин може бути дла нема до цього, що то культура, при цьому вона може всм серцем бути вдданою свой культур. Коли ми мамо дло з флософським осмислюванням культури, то як правило, нашим обктом культура, як такова. Подбний пдхд потребу залишить за дужками, або в якост прикладв, або образв локально культури - як нацональн, так регональн. А так як кожний дослдник формуться у досконально визначеному

фокус культури та дентифку себе з конкретним народом, то мета осмислення культури у всякому випадку визнача вихд дослдника, його думки за меж наявного буття. Однак проблема локальних культур, а не проблема локально культури, не вддаються повнстю на вдкуп частиннй культуролог, наприклад соцолог культури, культурно антрополог, етнограф. Локальн культури становляться предметом флософського знання у тому випадку, коли ставлять питання про

основи буття дано локальност специфки. Повертаючись до образу рчки, можна сказати, що адекватне розумння кожно длянки, можливо виключно при опануванн як цлого, а саме кожно длянки як частини цлого. Поняття культура вдноситься до фундаментальних в сучасному суспльств. Важко назвати нше слово, яке мало б таке рзноманття змстовних вдтнкв. Питання культури як виробництво людини можна розглядати з двох бокв культура як творець людини та людина

як творець культури. 1. Поняття культури. 1. Виникнення поняття культури. сторична еволюця поглядв на культуру. Культура як змст певна характеристика життдяльност людини та суспльства багатогранна. Тому при розгляд сутност, структури, специфки можлив рзн пдходи. Як результат багатогранност культури сну велика кльксть визначень у флософ. Сам термн культура вд лат. cultura - обробка, виховання, освта налчу сьогодн багато тлумачень.

Загальним для них те, що пд культурою на противагу натур природ, природному розумють те, що створено людиною, штучно. Ранше цей термн зустрчався тльки в словосполученнях, означаючи функцю чогось вироблення правил поведнки, здобуття знань, удосконалення мови т.п. У бльшост лнгвств не виника сумнву, що свом походженням слово культура забовязане латинським словам соlo, colere - зрощувати, обробляти землю, займатися землеробством.

Сultus - це землеробська праця. Це поняття поширються на нш сфери людсько дяльност, зокрема на виховання навчання людини. У листах римського флософа Ццерона Тускуланськ бесди вн пише cultura animi philosophi культура духу флософя. Пзнше слово культура все частше почина вживатися як синонм освченост, вихованост людини, в цьому значенн воно увйшло у вс вропейськ мови, у тому числ словянськ.

Проте на цьому еволюця термна культура не закнчуться. У середн вки набира поширення комплекс знань вказаного слова, згдно з яким культура стала асоцюватися з мським укладом життя, а пзнше в епоху Вдродження, з удосконаленстю людини. У ХVIII ст. слово культура набува самостйного наукового значення. Цей термн, не випадково, оформлються у наукове поняття саме в добу

Нового часу. Вдчутн зрушення у соцальному бутт людей, як сталися на злам Середнх вкв Нового часу, характеризувалися, передусм, початком глибоких змн у становленн людини до природи промисловий переворот, повязаний з переходом вд мануфактурного до машинного виробництва. Людина почина усвдомлювати себе силою, здатною протистояти природ, а культура вропейська людина Нового часу надляться якостями, як значно вдрзняють вд природно людини минулого. в цей час поста питання

про сутнсть нового середовища життя, що створються людиною на противагу природ, про характер його впливу на саму людину, про те, злом чи благом новий, штучно створений людьми свт. Виника потреба у понятт, яке фксу новий неприродний стан суспльства людини. Численн концепц культури, що виникали на грунт вропейсько флософ Нового часу, обднувались деалстичною методологю. Культура розглядалась, передусм, як феномен духовного

порядку, як наслдок прояв творчо дяльност в гадуз науки, мистецтва, релг. Матерально-виробнича дяльнсть поняттям культури не охоплювалась. Матеральне виробництво у цей перод мало примусовий характер. Тобто не створювало належного простору для творчо активност людини. Погляд на культурно-сторичний процес як на розповсюдження знань, освти, удосконалення розуму був притаманний

як гуманстам епохи Вдродження, так мислителям доби Просвтництва. Зокрема, французьк просвтител Вольтер, А.Тюрго, М.Кондорсе вважали, що культурнсть, цивлзовансть нац чи крани полягають у розумност суспльних порядкв, вимрюються сукупнстю досягнень у галуз науки мистецтв. Але в межах Просвтництва виника критика снуючо культури.

Жан Жак Руссо протиставля зпсованост та моральнй розбещеност культурних вропейських нацй простоту чистоту нравв народв, як знаходяться на патрархальнй стад розвитку, але це не варто трактувати як заклик до повернення назад, швидше це заклик до того, щоб виходячи з знання певних переваг минулого вд сучасност знайти шлях для виправлення людини. Засновник нмецько класично флософ . Кант вважав що культура базуться не тльки на розум, а й на сфер моральност.

У його розумнн культура - це здатнсть ндивда пднятися вд тваринного, природного до морального снування при якому людина, дста можливсть дяти вльно, заради мети, яку вона сама ставить перед собою вдповдно до вимог морального обовязку. Шллер вважав, що завдання культури поляга у розвитку гармонйному примиренн фзично морально природи людини, чуттвого розумного. Вдновити цлснсть людини, визволити свт вд властивих йому суперечнсотей, здйснивши тим самим головне

завдання культури, може лише мистецтво. Г.Гегель зробив спробу зняти протилежнсть мж просвтницьким романтичним трактуванням культури. На його думку, сутнсть культури визначаться не наближенням людини до природи, а наближенням ндивда до свтового цлого, яке включа в себе як природу так суспльну сторю. Велику увагу флософи надавали релгйному аспекту культури. Яскравими передставниками релгйно-деалстично флософ друго половини

XIX - початку XX ст. укранська школа росйсько флософ - В.С.Соловйов, М.О.Бердяв та нш. Представники цього самобутнього напрямку пдкреслювали важливу особливсть культури -вона виража прагнення людини, добудувати сво природне соцальне життя до духовност. Тобто лише за допомогою культури розкриваються найкращ якост людини, досягаться гармоня з оточуючим свтом, реалзуться вище призначення. Вищим виразом духовност на думку православних флософв, релгя культура

народжуться таким чином, з релгйного культу. Протилежну позицю займав революцйно-демократичний напрям, представники якого акцентували увагу на залежност культури вд матерально-виробничо дяльност людей. Синтезувати матералстичне та деалстичне ставлення до культури важко. Обидва напрямки, висвтлюючи складний феномен культури з рзних бокв, сприяють збагаченню наших уявлень про культуру виробленню власно точки зору. 1.2. Сучасне розумння категор культура.

Залишивши поза увагою вузькоспецальне користування термном культура, можна видлити не менше як три основних пдходи. Перший серед них - флософсько-антропологчний. Культура в цьому випадку сприйматься як вираз людсько природи. Вона виводиться з особистостей само людини. Рзномантн риси культурного процесу безпосередньо зчитуються з людсько натури. Культура при цьому оцнються як феноменологя людини.

Перше антропологчне трактовання феномена культури дав у 1871 роц Едуард Тейлор 1832-1917, визначивший культуру як сукупнсть знань, морал, права, мистецтва, звичав нших особливостей, притаманних людин, як члену суспльства. Послдовний флософсько-антропологчний пдхд до культури реалзуться дуже рдко. Справа в тому, що культура як феномен не виника з бологчно природи людини.

Французський релгйний флософ Жак Мартен пдкреслю, що розум благочиннсть у вищй степен вдповдають природ людини. Але в цьому парадокс, що результати розуму плоди моральност у людськй натур не закладен початково. Вони додаються до того, що виробляться почуттвою, нстинктивною природою. Тобто перехд до культури визнача пошук у людськй стот щось таке, що не мститься у нй як у тварин. Другий пдхд до культури - флософсько-сторичний. Вн претенду на те, щоб розкрити механзм народження,

виникнення само стор людства. Людина якимось незрозумлим шляхом робить стрибок вд тварини до само себе, вд природи до стор.Ймоврно, якась яксть в природ людини незвичайною, вона радикально виключа твариннсть. Воно й забезпечу рух людини вд згра в сторичний простр. Тейлор заснував флософсько-антропологчну базу для тлумачення культури звв все рзнобарвя природничих явищ до дяльност людини, до культури. Вн поднав це поняття з сторю, яка розумлась як сукупнсть культурних

процесв феноменв, як сторя цивлзац. Саме вн поставив проблему куьтури на антропологчний фундамент зробив людину субктом культури. Культура стала антропологчним поняттям. Вона розумлась як сукупнсть рзних дянь homo faber. Флософський погляд на культуру був розвинутий .Г.Гердером, який розглянув у контекст еволюц. Для нього флософя людини вдповдала роздумам про освту людства переходу з варварського стану у цивлзоване.

Змст культури в цьому контекст - вдгороження людського вд тваринного. Культура тлумачиться як друге народження людини. Якщо б людина писав .Г.Гердер все брала з само себе розвивала це без звязку з зовншнми предметами, то, правда, була б можлива сторя людини, але не людей, не всього людства. Але наш специфчний характер таким, народжен майже без нстинктв, ми тльки шляхом вправ на протяз всього життя виховумся до рвня людяност, на цьому базуться

наша здбнсть як до удосконалення, так до порч занепаду. Ми можемо при бажанн дать цьому другому народженню людини, що проходить через все життя, назву, повязану з обробкою земл - культура, або з образом свту - освта. Третй пдхд до трактування культури - соцологчний. Культура тут трактуться як фактор органзац утворення життя будь-якого суспльства.

У кожному суспльств як у кожному живому органзм деяк культуроутворююч сили, що спрямовують його життя по органзованому, а не хаотичному шляху розвитку. Культурн цнност створюються самим суспльством, але вони ж потм визначають розвиток всього суспльства вцлому, життя якого почина все бльше залежати вд вироблених м цнностей. Така сворднсть суспльного життя над людиною часто пану те, що народжено нею самою. К.Юнг визнача культуру, як загальний прийнятий спосб мислення.

Термн культура у соцологчному розумнн не мстить у соб няко оцнки. Вн вдповда образу життя будь якого суспльства в цлому. У кожного суспльства своя культура, кожна людина культурна в тому розумнн, що прийма участь у тй або ншй куьтур. Сучасн флософи-дослдники, дають означення культури, пдкреслюючи або флософсько-антропологчну, або флософсько-сторичну, або соцологчну природу даного феномена.

Свт культури - це свт само людини стверджу В.М.Межув. Е.С.Макарян ототожню культуру з технологю вдтворення виробництва людського суспльства. ншими словами, пд культурою розумють не просто засб опанування свту, а функцональну спрямовансть цих засобв на розвиток самого суспльного цлого. Культура у Макаряна - це позабологчний вироблений спосб дяльност. Таким чином, аналз розвитку уявлень про культуру та сучасн нтерпретац культури дають можливсть для

деяких узагальнень. По-перше, культура явля собою створену людиною другу природу. Це свт, який надбудований над незайманою природою. ншими словами, культура не може виступати щодо людства як щось зовншн. Там, де суспльство, там культура. По-друге, культура виступа як система спльних цнностей, матеральних або духовних. 1.3. Природа культура. Особливий характер перетворюючо д людини на природне середовище був зумовлений, у першу чергу тим, що вн як нш специфчн проявлення активност людей, став

позагенетично програмуватися виконуватися, завдяки механзмам культури. Давно вже стала афоризмом фраза, яка говорить, що культура протилежна природ. Кнець кнцем, практично вс пдходи до опанування сут культури так або накше виходять з ц ставшо вже аксиомою опозиц. Що ж таке культура в чому позаприроднсть. На перший погляд, виключення позаприродност культури можливо двома шляхами. Перший - вона сторичний образ субктивного духу у

Гегеля. Другий - вона суспльна сфера, що забезпечу у поступ генетичну тотожнсть певно нац, вдтворю людину, форму, зберга переда з поколння у поколння схеми дяльност у Тейлора. Однак, при бльш близькому розгляд, обидва ц шляхи збгаються у перспектив. Флософи здебльше вдносять до культури все рукотворне. Природа сну для людини. Вона ж, працюючи, зробить другу природу, тобто простр культури.

В традицйному поданн культури як друго природи сну фундаментальне протирччя. Трактуючи культуру як дещо, надбудоване над природою, дослдники створили ефект х взамно ворожост. Природа культура дйсно протистоять одна другй. Але, за виразом П.А.Флоренського, вони снують не поза одна вд ншо, а лише разом. Бо культура нколи не даться нам без стихйно основи, яка середовищем матерю.

В основ всякого явища культури лежить деяке природне явище, що неперервно твориться культурою. Людина як носй культури не творить нчого, а лише створю перетворю стихйне. З другого боку П.А.Флоренський вважа, що природа не даться нам без культурно сво форми, яка мстить робить доступною для пзнання. Отже, культура - специфчний спосб снування людини в природ - не тльки не усува значення останньо в людському бутт, але й сама засобом взамозвязку, засадою людсько дност з

природою. Адже хитрсть розуму, яку видляли в людин Гегель та Маркс, поляга в тому, що природним силам людина протиставля вже приборкан сили природи, вже знан закономрност природних процесв. Культура сприя видленню людини суспльства з природи, вдносному вивльненню щодо природно-необхдного шляхом оволодння ним. Водночас культура засобом вписування людини у природу.

Чим гармонйнша взамодя людини природи, тим якснше життя з точки зору культурного розвитку. Природа як сукупнсть властивостей зовншньо матерально дйсност, виявлених та узагальнених у процес взамод з колективною родовою життдяльнстю, обктивною засадою людського буття як культури, загальною та необхдною передумовою. Культура ж суспльно вироблена загальна форма звязку, що характеризу днсть людини з природою виступа необхдним засобом людського снування в природному унверсум.

Отож, за вс сво свордност культура перебува в органчнй дност з природою. Для подальшого визначення сутност культури необхдно проаналзувати засаднич умови виникнення в систем природного цлого, ункальнсть та специфчн прояви щодо закономрностей природи. Це передбача звернення до аналзу властивостей людсько стоти як диного з усх живих стот нося культури, а також до розгляду способу людського буття, в якому народжуться культура який здйснються завдяки й.

1.4. Культура цивлзаця. Культура сну в предметних та особистих формах. Предметн форми культури - це наслдки дяльност людей, певна система матеральних та духовних цнностей засоби знаряддя прац, предмети побуту, науков знання, флософськ та релгйни системи, традиц, юридичн закони т.н Особист форми культури - це люди як субкти дяльност, нос та творц певних культурних цнностей. Ранше ми звертали увагу на культуру, як на процес нагромадження мудрост як визначальний чинник поступу

економки та суспльства. Тепер настав час, коли ми можемо подивитись на культуру у бльш широкому план, а саме як на творчий аспект духовного життя суспльства. Культура - це безпосередня реалзаця людсько свободи, що створю нов символи - цнност, зразки людсько поведнки, виробництва вдношень. Тому кожне досягнення культури пдносить людину, неповторне по свой значимост, свдчить про нов людськ можливост. Отже чим рзномантншими стають людськ вдношення, тим рзноплановшою

ста культура. Але творння культури не мало б някого значення, якби воно не було обктом успадкування, копювання, словом поширення. Маса творв майстрв культури минулого якими ми тепер користумось, не дйшла до нас, коли б вони не копювались не тиражувались. Процес масового наслдування, повторення витворв культури здобув назву цивлзаця. Слово цивлзаця походить вд латинського слова civilis, яке означа в переклад на укранську мову - цивльний,

державний. Поняття цивлзаця зявилось у ХVШ ст. у тсному звязку з поняттям культури. Воно нколи застосовуться як синонм культури. Але здебльшого вдображу рвень суспльного розвитку взагал, або степнь розвитку матерально духовно культури того чи ншого суспльства. Поняття цивлзаця вдноситься до того промжку часу в сторя розвитку людства, який спвпада з перодом зародження культури. З другого боку латинське слово civilis означа мсто.

Це говорить про те, що саме у мстах вперше виника потреба масового повторення здобуткв культури, одже утворення цивлзац. У мстах утворюються кращ умови для вдбору й збереження зразкв минулих культур. Саме з мст ц твори потм поширювались у сльськй мсцевост. Тому цивлзаця - це завжди напластування культур, що мали мсце у минулому. Це - свордний, актуально дючий музей культури. Адже у наш дн живуть конкурують, наприклад, наукова

медицина знахарство, плуг трактор. Суспльний занепад нац завжди починаться з того, що люди все бльше частше повторюють вдом здобутки культури все менше створюють нов культурн цнност. Тому нмецький флософ О.Шпенглер вважав цивлзацю навть ознакою смерт культури, так як цивлзаця спираться на стереотипи, шаблон, масове копювання, а не на творчсть нового, незнаного. Людське життя внаслдок неспвпадання сут культури цивлзац поста суперечливим.

Бльше того, людина може споживати рзн коп культурних цнностей таким чином бути цивлзованою, проте залишатись при цьому не культурною, рабом чужих дей, знань, цнностей. Сучасна цивлзаця специфчна. Формування масового споживача культури, що проявляться у стандартизац життя, у його однобчност. Цивлзоване життя одномрне, шаблонне, орнтовне не на творчсть, а на споживання нових стандартв нових шаблонних думок, будвель, одягу зразкв для наслдування.

Нердко цивлзована маса чинить опр культур, тобто творчост, саме тому, що остання лама певн шаблони буття. Проблема спввдношення культури та цивлзац набула останнм часом надзвичайно гостроти. Одн дослдники розцнюють зустрч культури з сучасною цивлзацю як кризу культури, навть як катастрофу. нш бачать у цьому народження ново культури. Наприклад, вдомий математик флософ .Шафаревич бачить у сучаснй технчнй цивлзац загрозу для культури.

В стор пише вн бувають лн розвитку, як закнчуються невдачею. Здаться, що такою й лня розвитку технчно цивлзац, яка заснована на науково-технчнй утоп невдача загрожу загибеллю не тльки локальнй культур, а всьому людству й усьому живому на Земл. При всй правильност в оцнках снуючих бездуховних та антикультурних тенденцй в сучасному суспльств позиця вченого нас не може задовольнити, тому що, заперечуючи будь-який культурний змст в сучаснй цивлзац,

ми зводимо цивлзацю культуру до непримеренного конфлкту, прочимо загибель культури. Так, ми не зможемо вже буквально вдродити в наш дн, скажемо, давньосхдну або античну культуру, але зберегти використовувати культурн надбання попереднх епох та поколнь ми можемо й повинн. Тому актуальним завданням зараз не вдлучення сучасно цивлзац вд культури, не спроба повернути колесо стор назад, а виявлення культурного змсту нашо цивлзац та його реалзаця.

Мабуть, варто дивитися на цивлзацю культуру не як на ворогв, а як на союзникв. якщо ми хочемо мати майбутн, то повинн прагнути до розумного компромсу мж теперешнстю та минулим. Будь-яка спроба вдрвати культуру вд цивлзац перетворю в утопю дею культурного вдродження народу, адже культура потребу цивлзац, як душа потребу тла. Цивлзаця - це тло культури, матеральний носй, який ма не природне, а соцальне походження. Бездуховна цивлзаця жахлива рч, культура позбавлена сво матерально

оболочки - рч не можлива. Потрбно не забувати, що сну межа, за якою цивлзаця заснована сучасною культурою, може обернутися непоправним лихом для суспльства. Так, здобутки культури промислов винаходи, науков вдкриття, нов засоби мистецтва тощо при перетворенн у факти цивлзац ндустралзаця, атомн бомби, електростанц тощо завдають шкоду еколог ставлять пд знак питання снування свту людини. 2. Людина як продукт культурно еволюц культура як продукт еволюц людини.

Як людське творння культура перевершу природу, хоч джерелом, матералом мсцем д природа. Дяльнсть людини не даться природою, хоч повязана з тим, що природа да сама соб. Природа людини, що розглядаться без ц розумово дяльност, обмежена тльки здбностями чуттвого сприйняття нстинктами або ж розглядаться в стан заплднення та недорозвинутост. Людина перетворю добудову природу. Культура - це формування творчсть.

Протиставлення природа людина не ма виняткового змсту, так як людина в визначнй мр природа, хоч не тльк природа Не було й нема чисто природно людини, за словами П.А. Флоренського. Протилежнстю культурно людини зовсм не природна людина, а варвар. Няко природно людини не сну. лише людина культурна або варвар. Вд початкв до кнця стор, й буде тльки людина культурна, тобто людина, творець.

Однак, оволодння зовншньою природою само по соб ще не культурою, хоч це одна з умов. Опанування природи означа оволодння не тльки зовншньою, а й внутршньою, тобто людською природою, на що здатна тльки людина. З ц точки зору культуролог А. де Бенуа да означення культури Культура - це специфка людсько дяльност, те що характеризу людину як вид. Даремн пошуки людини культури, появу на арен стор слд розглядати як феномен культури.

Вона глибоким образом спряжена з сутнстю людини, частиною визначення людини. Людина культура нерозривн, подбно рослин грунту, на якому вона росте. Людина зробила перший крок до розриву з природою, почавши будувати на нй свй свт, свт культури, як подальший щабель у свтовй еволюц. З другого боку, людина дине кльце мж природою культурою. Культура - це природа. Яку перетворю людина стверджуюч засобом цього себе в якост людини, х протиставлення

завжди несе збитки гдност людини. Вона - дина стота, здбна до неперервного новаторства. Людина - ункальний творець стор, що нада й змсту через регулярну змну символв. Для людини, культура первиннша вд природи, сторя первиннша вд болог. В лтератур радянського часу протирччя мж природою культурою виршуться через категорю дяльност. Багато вчених вдмчають, що культура як феномен, стала можлива тльк завдяк здбност людини, як дяльност.

Тод культура - це результат всього людського життя. Але такий тезс потребу критично оцнки. Справа в тому, що розширене тлумачення дяльност як подоснови культури не да можливост виявити специфку культури як феномена. Чи можливо у цьому контекст спвставити культуру суспльство. те друге продукт людсько дяльност. Але ц феномени не тотожн. Культура не може снувати без людини вн створив.

Що при цьому його надихало Бажання затвердити себе у природ в якост господаря, здбне змнити обдаровання Намагання перебудувати природу Несвдома гра творчих сил, здбних безмежно розгортати свй потенцал Як тльк виника питання ради чого - людська активнсть виявляться зовсм не однаковою по власнй нацленост джерелам. Не всяка дяльнсть народжу культуру, а тльк та частина, яка носить сакральний характер повязана з вдшуканням змств, що вичитуються в бутт. Щоб збагнути тамницю культури, необхдно вийти за меж вдшукати

критер, як знаходяться поза нею. Людина далеко не завжди вдповда на питання призначеност буття сво особисто дол. Дяльнсть людини рзномантна, можна вказати на так д людини, як спряжен з напруженим творчим актом, проривом у новий духовний простр, розкриттям змсту оточуючого. Це культура. Але й так артефакти, як не мстять у соб сакрального змсту, не народжують горння людського духу. У людськй дяльност багато що народжуться вперше як виявлення змсту.

Але багато служить процесу тиражування знайденого колись. Мж краном храмом - велика рзниця. Храм - це рархчнсть буття, щось, що стоть над людиною, над його людськими потребами. На думку П.А.Флоренського не створення знарядь прац виступа в якост снування культури. справа не в тому, що природа знарядь нша. Створення корисних для людини речей набува сакральний, тобто культурний змст, тльк тод, коли знаряддя розглядаться, як проекця позатворчих недр людсько стоти, все його власне

емперчне буття - тло, духовне життя. Змст палк, молота, насоса не розглядаться безпосередньо. Творчсть розуму виявляться у виробництв речей. Змст яких не явний. Це виробництво символв, тобто створення культури. Дяльнсть людини багатопланова. В одному випадку вона породжу культуру, а в другому дещо нше форми соцальност, цивлзац т. д. Далеко не завжди людська активнсть повязана з поривом в област духу.

Друга природа включа в себе акти копювання, вдтворення. Людина, яка винайшла колесо творець культури. Робтник, який робить це колесо на конвейр - людина цивлзац. 2.1. Людина як продукт культурно еволюц. Специфка людини як продукту культурно еволюц фокусом визначення свордност культури та закономрно необхдност на шляхах здйснення унверсального процесу еволюц природи. Виявлення особливостей людини та способу буття зобовязу до розгляду цього феномена в систем унверсуму.

Як пдкреслював Тейяр де Шарден, у процес самопзнання людина не може цлсно осягнути н себе поза людством, н людства - поза життям, ан життя - поза унверсумом. Таке бачення зясову той факт, що людина - не статичний центр Всесвту, який виника водночас раптово. Людина - продукт складного, досить тривалого еволюцйного процесу, що не обмежився формуванням як природно, бологчно стоти.

Бологчн якост та закономрност людини як живо стоти лише частиною того природного, що втлено в нй. За даними сьогодншньо науки, людина вищим синтезом усх сил саморозвитку матер у Всесвт. В цьому розумнн вона - не тльки бологчна чи соцальна стота, а, до певно мри, космчна. Ще В Вернадський наголошував, що людина повинна розумти те, що вона не випадкове, незалежне вд довклля - босфери чи ноосфери - вльно дюче природне явище.

Вона - неминучий вияв бльшого природного процесу, який закономрно трива протягом щонайменше двох мльярдв рокв. Таким чином, у людин вбачаться всь та вишина еволюц, в процес яко антропогенез внча собою космо- та богенез. Але це не означа закнчення еволюцйного процесу. Адже з появою людини в систем унверсуму зявляться нова свтотворча сила, з котро розпочинаться новий етап еволюц. Людина - продукт двох типв еволюц. За розгляду як представника ссавцв та вищих приматв,

потрбно вважати продуктом бологчно еволюц. Однак людина бльшою мрою продукт еволюц культурно, бо т суттв ознаки, що вдрзняють вд тварини, результатом саме цього етапу еволюц. Однак парадоксальнсть феномена людини проявляться вже на рвн бологчного становлення у вдхиленнях вд загального механзму. Так, мнливсть та спадковсть, як належать до загальних законв унверсального еволюцонзму, при формуванн людини принципово змнюються за змстом, набуваючи характеру надорганзмових процесв розвитку,

стаючи засобами формування культурно конституц людини. Тльки у людини генетичн змни в мозку та центральнй нервовй систем привели до бльш радикальних, нж у тварин, змн поведнки. Розум - еволюцйне досягнення саме людини, що да й докорнну перевагу над ншими тваринами. Людина - диний носй свдомост, котрий досяг ступеня думки. З моменту переходу порога думки еволюцйний розвиток почина виходити за фзиологчн меж.

Коли для перших представникв гомндв типовим реалзаця в життдяльност законв богенезу, то вже Homo sapiens став тим щаблем антропогенезу, де класичний механзм богенезу, природного вдбору почина вдмовляти перебудовуться. Включаться механзм культурно еволюц, який радикально змню можливост людсько стоти щодо пристосування межа щоб не сказати - пррва мж природним людським буттям виявляться абсолютно чтко, розщеплюючи цлснсть природи на субстанцйно тотожн, але рзко вдмнн реал за способом, типом та ритмами

снування. Увесь цей процес переходу вд суто бологчних закономрностей розвитку людини як виду до культурних закономрностей снування окреслються досить широкими хронологчними рамками, у межах яких антропогенез, що розпочався близько двох з половиною мльйонв рокв тому, доповнений соцогенезом близько 1,6. млн рокв, завершився появою Homo sapiens 35 40 тис. рокв тому. Розвиток людини як бологчно стоти закнчуться у кнц мезолту - на початку неолту.

З точки зору морфологчно будови вона вдповда сучасним стандартам за способом снування повнстю вивльнилася з бологчно-нстинктивно форми, вс бологчн нстинкти взят пд соцальний контроль. Людина остаточно перейшла у стадю культурно-еволюцйного розвитку. Розпочинаться найбльш стрмкий та найбльш значущий етап еволюцйного процесу, де людина продовжу сво вдосконалення за рамками бологчно-природного обмеження у сфер культурно-духовного саморозвитку.

Яксна вдмннсть духовно-культурного вимру сучасно людини та бологчно-морфологчно однакового з нею кроманьйонця найкращим доказом значення та можливостей культури як рзновиду еволюц. З переходом до виробничо дяльност по виготовленню штучних знарядь прац, до наслдування через передання знань необхдно для виживання нформац, до використання мови як засобу негенетичного кодування ц нформац та сплкування, з освонням соцальних стосункв в органзац свого снування людина включилася в нову стадю

еволюц, де рушйними силами стали колективн творч можливост людства, яке сну та розвиваться засобами культури. Людина як продукт цих стадй еволюцйного процесу точкою перетину, яка подну культуру та природу поза х рзноякснстю. Природа тю першоосновою, на якй розвинулася людина. Вона знаходиться не лише поряд, а становить саме буття. У той же час культура - це снування буття в його людськй специфц яка видля людську стоту з безпосередньо

тваринно залежност вд природи. Саме завдяки культурнй еволюц людина придбала вдосконалила сво найхарактернш риси та властивост пристосування виживання в навколишньому свт. Творячи культуру, людина постйно спонукуться на подальший саморозвиток, а також ста силою розвитку природи. Досягши в культур опосередкованого опанування фундаментальними засадами свого снування, людина хоч виробила засоби пдпорядкування природно-необхдного свом потребам, однак остаточно не вивльнилася

вд нього, не стала поза природою. Навпаки, як продукт природи, що займа найвищий щабель у природнй рарх завдяки володнню силою розуму в творенн свого буття та буття природи, людина ще тснше повязана з природним унверсумом мрою вдповдальност за перетворення, як вона привносить у нього. Навть поза усвдомленням свох обовязкв як нося величезно творчо, але водночас руйнвно сили, людина повязана з природою у свому фзичному снуванн, що потребу гарантй стабльност та надйност у стих природного середовища.

Руйнуючи природу, людина зменшу сво життв шанси. Босфера може снувати без людини. Людина ж снувати без босфери не здатна. Отже, за вс вдмнност у формуванн культури як засади людського буття, постйно простежуться необхднсть спввдносити з природою. Всь досвд сторико-культурного буття людства свдчить, що культура не може розвиватися всупереч свой субстанцйнй основ - природ. Але, з ншого боку, простежуться, особливо у звязку з радикалзацю людського

активного втручання у природн процеси, зворотна залежнсть. Олюднена природа дедал бльше потребу культурного ставлення. З кожним кроком у розвитку людських дяльних можливостей вона чимраз бльше залежить вд рвня розвитку культури, вд здатност до вдповдно взамод з природними силами, вд рвня свдомост вдповдальност людського ставлення до не. Вдповдно до ц залежност яксть взамовдношення людини та природного унверсуму ста показником

рвня розвитку культури, типологчних рзновидв. Можна сказати по ншому. Якщо культура те, що склада сутнсть людського буття або, хоч, те, що вдрзня людське буття вд усякого ншого, або сама способом або функцю цього буття. В останньому випадку буття завжди буде виступати для людини як людське буття. У цьому криться основа онтологзац феномена культури, розгляд поперш за все як реальност людського свту. Ототожнення людсько кульурно реальностей приводить до висновку культура

дещо людське у людин, а людина людиною так як вона опанувала свт культури. Або людина мрило наявно культури, а культура, в свою чергу, критерм розвитку людини. Тому ототожнення культурно людсько реальност да дуже сумнвне знання. Питання про те, що в людин людським, да лише одну вдповдь - все. При чому ця вдповдь унверсальною, що стосуться кожного окремого ндивда, людського роду.

Унверсальнсть же однозначно вдповд викладенням проблеми. Або як писала Урсула Ле Гун Коли знаш вдповдь, тод питання не сну, а якщо вдповд не ма, тод питання не повинно снувати. Становлення людини вдбуваться у культур. Культура стиска у свох мцних обймах нвалда, надаючи йому певно форми. Безформне Я немовляти попада у жорстк рамки культури, як рдина у тверд стнки склянки.

Тльки вд густини вязкост ц рдини залежить, чи встигне вона до свого затвердння - в аналог - до становлення з Я особистост - повнстю прийняти форму склянки, або ж в нй залишаться пустоти, опуклост, впадини, як тльки й надають твердй мас елементи неповторност, ндивдуальност. Обриси, визначенсть, жорстк форми залежать вд жорсткост людського Я, вд його здбност до опору зовншнм факторам, в якост яких виступа наявна культура.

Гегель говорячи про розвиток абсолютного духу, вказував на щабл релг, мистецтва, флософ. Це найважливши форми духовност, без опанування якими неможливо стати культурною, тобто освченою вихованою людиною. Це три кити культурного розвитку саморозвитку. Взагал до сфери духовно культури належать вс форми суспльно свдомост - полтична, правора, моральна, естетична, релгйна, флософська, нацональна. Основа духовност - дяльнсть людей хнього сплкування.

Духовнсть виявляться на двох рвнях - загальному особистсному. На суспльному рвн вона виявляться у знаннях, теорях, деях, моральних якостях освченост населення. Духовнсть суспльства виявляться у формах суспльно свдомост - флософ, релг, науц, морал, мистецтв. Духовнсть особистост - це духовний свт окремо конкретно особи, погляди, уявлення настро. особливост визначаються конкретними обставинами життя людини, мсцем в систем суспльних вдносин, рвнем освти, вихованням,

набутим життвим досвдом. Духовний свт людини за свом характером соцальний. Кожна особа представником певно соцально групи, нац, народу виступа як продукт суспльних умов. Укранський флософ Д.Донцов писав Чи селянська культура не ма права на снування Нхто й того заперечувати не буде. Селянська культура може бути по свому багата стародавня, але тим не менше лишиться вона селянською себто культурою нижчо верстви, яка сама звичайно шука взрцв у культур

панськй, а не навпаки. Селянська культура, культура провансальця, гуцула, або баска снувала снуватиме, але трагедя нашого часу в тм, що наша нтелгенця намагаться з культури пдрядно кляси, з принципв рдного провансальства зробити орнтацйний осередок для нацонально культури взагал. Культура орачв може бути симпатична й високо моральна, але абсурдно було б робити з не формуючу засаду для культури людини взагал. Роль культури у творенн людсько духовност поляга в постйному творенн, вдтворенн

збльшенн матеральних духовних цнностей, в активному використанн культурних надбань для духовного розвитку суспльства людсько особистост. Недарма у вдомому твор До кобзи П.Кулш заклика укранський народ повернутися до культури. Пише до см культурникв вертайся. Вн вважа що культура ма великий вплив не тльки на мистецтво, а насамперед на людину землероба. 2.2. Людина як творець культури.

Як ми зазначили вище, культура ма антропологчн вимри. Людина мрою культури в творенн, в суспльному функцюванн. Адже кнцевою метою культурного розвитку виступа свт людини, або друга природа, яка будуться самою людиною. Антропологзм культури означа, з одного боку, процес людинотворення, а з ншого - творення культури за образом подобою людини. Творча людина - наче та квтка, з яко культура започатковуться розквитком яко

завершуться. Творчсть - то генерування нового, породження у муках насолод прац матеральних духовних цнностей. Митець також людина. Вн так само родиться, живе виховуться як нш люди- писав В.Внниченко. Але творча людина лама повсякденн стереотипи дяльност бачення свту, доходить до вдкриття нестрандартних ункальних способв пзнання, виробництва, дозвлля. Успадковуючи певн алгоритми людського буття, вона створю небачен дос форми життдяльност полпшу, оптимзу

навколишн середовище свй власний свт. Творчсть сутнстю, родовою силою людини. На вдмну вд тварин, як лише споживають, людина виробля. Суспльне виробництво виробництвом само людини творчих здбностей. Отже, творч здбност мають суспльну природу. Вони виникають формуються у процес суспльного становлення людини. Творчсть - це найвища форма людсько життдяльност, що зароджуться у трудових процесах, при активному

функцюванн мислення почуттв. Якими б не були внутршн механзми творчост, вс вони потребують здатност людини переступати меж досвду, прориватися у невдоме. У сучаснй теор творчо дяльност цей феномен визначаться як трансгреся, тобто прорив, злет, стрибок реальност. Трансгреся - це ршучий крок вд одн мри речей до ншо, вд банального до генального. Це свого роду злочин проти здорового глузду, пересчно повсякденност.

Цкаво, що французький мпресонст Дега колись напвжартома зауважив, що художник повинен писати свою картину так, як злочинець справля злодяння. Адже у творчост порушуються норми канони, переступаться межа дозволеного. Яскравими прикладами тако творчост М.Коцюбинський, М.Гоголь, Л.Толстой, Ф.Достовський. Хосе Ортега-и-Гасет писав Поет починаться там, де людини вже нема.

Доля останньо - жити свом людським життям, доля поета - творити те, що не сну. Роль особи у творенн культури поляга вдтак у здатност мислити не так, як нш, плисти проти теч. Всм здавалося, що паралельн прям не перетинаються, але Лобачевський створив свою теорю Неевклдову геометрю, де паралельн прям завжди перетинаються. Теоря вдносност Енштейна у своьому род теж перевернула свт.

Мрою творчо особистост талант, коли вдача приходить не з зовн, як подарунок фортуни, а з середини, як подарунок душ. Талант - то цлий комплекс творчих здбностей людини, особливе поднання нтелектуальних, емоцйних вольових якостей, яке да змогу творити у певнй сфер життдяльност. До таланту належать як загальн здбност розумов, почуттв, естетичн, так частков, спецальн математичн, музичн, конструкторськ тощо. Талановита людина вдрзняться знанням сво справи, високою майстернстю виконання.

Найвища ступнь обдарування, особистсна репрезентаця здбностей усього людства склада сутнсть генальност. Видатн творц культури зявляються у будь-як часи у всх народв. Кожна сфера матерального та духовного виробництва потребу таланту, творчо нцативи. Багато технчних, архтектурних, художнх паяяток культури створено невдомими нам майстрами, щирими представниками народу. Неможливо уявити сторю укрансько культури без мен

Г.Сковороди, Т.Шевченка, Л.Укранки, М.Грушевського, .Франка, М.Лисенка, .Гулака-Артемовського, .Яблонсько, О.Довженка. Вс вони творили в мя народу заради народу. У твори мистецтва вкладаться вся сила деалв та пафосу епохи. Творчий пафос митця закарбовуться в душ глядача, слухача, читача.

Поглиблються естетичний соцальний досвд людини, який ста джерелом натхненно прац. Головне поляга в тому, щоб саме буття людини стало творчим, насиченим пошуком, знахдками, вдкриттями. Найкращий спосб розвинути сво творч здбност - це творити культуру, засвоювати утверджувати культурн цнност у всх сферах суспльного особистого буття. Заключення. Сучасна флософя поставила питання людини культури дуже близько.

Так як проблеми людини культури дуже тсно повязан в повсякденному житт, у всх сферах людсько дяльност. Тому сучасна флософя вийшла з берегв флософ на широке поле сучасно культури. А перш за все в такй важливй необхднй сфер дяльност людини як сфера цнностей. От чому сучасн флософи придляють велику увагу вивченню етики, естетики, права держави, релг науки, антрополог, етнограф, психолог, педагогки, лтератури мистецтва.

Сучасн флософи - люди культури в самому високому значенн цього слова. Багата свтова культура притаманна м органчно вона х грунт, середовище, повтря, вони в нй росли, виховувались, жили вмирали. Вона пронизала все хн життя всю хню творчсть. Тому нчого нема дивного в тому, що питання культури знаходились будуть знаходиться у центр х уваги на культуру вони покладають сво над уповання, з нею вони повязують долю людства.

Цнност культури для них завжди були залишались вищими цнностями. Цим пояснються широка увага до питань культури взагал. Вс ми повинн розумти що з ретроспективи народжуться перспектива, з стор - теоря, з традицй - справжн новаторство. Отже культура - це наше майбутн.