Якість продукції та стадії її формування

План Вступ….3 1. Якість та стадії її формування…2. Фактори, що обумовлюють якість продукції…3. Показники і методи оцінки якості….…… ….9 Висновок….14 Список використаної літератури… 15 Вступ Важливим фактором, що визначає успішність діяльності підприємства в ринковому середовищі, його фінансову стабільність і конкурентоздатн

ість, є якість випущеної продукції. Особливої уваги цей чинник набуває в умовах ринкової трансформації національної економіки України в контексті вступу України до СОТ і приєднання до ЄС, оскільки саме забезпечення якості та характер діяльності окремих підприємств, галузей і промисловості в цілому в цей час визначає їх конкурентні позиції не лише на вітчизняному ринку, але й на міжнародному. Як відомо, якість продукції визначається тим, наскільки повно задово

льняються основні потреби споживача при експлуатації придбаного товару. Певний вид товару характеризується широким набором параметрів, що визначають його якість. Такими показниками можуть бути естетичний вигляд товару, тривалість користування, надійність, низька чи висока ступінь зношуваності, ресурс роботи, відсутність шкідливого впливу на організм і навколишнє середовище, зручність

і надійність в експлуатації тощо. За інших рівних умов (ціна, спосіб реалізації, реклама тощо) товар із вищою якістю реалізується в більшому обсязі через зростання попиту. Якість як суспільна категорія використовується в різних сферах людської діяльності. З цього приводу свою думку висловив Р.П. Валевич, що якість – це складна і суперечлива категорія, що охоплює всі сторони життя людей і що є одним з головних стимулів діяльності кожної людини.

Суть якості життя відбита в системі морально-етичних і духовних складових. Як економічна категорія поняття якість застосовується до продукції, як об’єкта виробництва і споживання та розглядається зі сторони суб’єкта господарювання (виробника) та покупця (споживача). 1. Якість та стадії її формування Якість – як економічна категорія, відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини в

ідповідно до свого призначення. В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А якщо вона не забезпечується і не гарантується – підприємство гине: автоматично забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом і пропозицією. В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не ц

ін, а якості: 80% покупців приймали рішення про покупку, звертаючи увагу в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість і вищу якість. В 1982 р. в США була видана книга Едварда Демінга “Якість, продуктивність, конкурентоспроможність”, в якій автор виклав свою концепцію постійного підвищення якості у вигляд

і 14 знаменитих постулатів. Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана “петля якості”, яка в класичному варіанті має такий вигляд (рис.1). Рис.1. “Петля якості”, або етапи, на яких забезпечується якість Модель життєвого циклу продукції, чи так звана петля якості, побудована на базі аналізу основних стадій формування і зміни показників якості. Основу моделі складає ланцюг послідовних видів діяльності, якість яких ві

дображається на показниках якості продукції. Якість продукції планується і формується у виробничій сфері й піддається змінам у споживчій сфері (рис.1). Характеристики продукції можуть бути змінені за допомогою впливу на складові якості. Петля якості — концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їхнього задоволення. Петля якості наочно показує послідовне віддзеркалення якості процесів на якості кінце

вого результату. Узагальненою якістю результату є сукупність проектної, виробничої і експлуатаційної якості (таблиця 1.). Таблиця 1 Віддзеркалення якості процесів життєвого циклу на якості результату Проектна якість відображає процеси планування якості продукції. Планування якості починається в процесі маркетингових досліджень. Якість маркетингових досліджень – це перший чинник, що визначає як

ість майбутнього товару. Планування якості продовжується в процесі проектування продукції і розробки процесів. Виробнича якість відображає процеси формування якості продукції. Формування якості починається із закупівлі матеріалів і закінчується моментом здачі продукції споживачеві. Формування якості продукції не рівнозначне формуванню запланованих характеристик продукції, яке завершується одночасно із завершенням технологічно

го ланцюжка виробництва. Якість продукції визначається задоволеністю споживача, тому залежить не тільки від характеристик проведеної продукції, але і від якості упаковки, своєчасності доставки, якості збуту. Види діяльності, що формують якість продукції, – це закупівлі, виробництво продукції (надання послуг), перевірка готової продукції, упаковка і складування, збут і продаж, монтаж і здача в експлуатацію. Експлуатаційна якість відображає процеси зміни якості продукці

ї. На якість продукції, що знаходиться в експлуатації, впливає якість процесів експлуатації, сервісного обслуговування і проведених ремонтів. Досвід експлуатації необхідний для подальшого вдосконалення продукції. Останнім етапом життєвого циклу продукції є утилізація або вторинна переробка. Якість таких процесів регламентована екологічними, санітарними і іншими нормами. Цим і завершується процес, модель якого прийнято називати петлею якості. 2. Фактори, що обу

мовлюють якість продукції На якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв’язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох. Всі фактори можна об’єднати в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб’єктивні. До технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система резервування, схемні вир

ішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші. До організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обсл

уговування, ремонту та інші. Організаційним факторам, на жаль, ще не приділяється стільки уваги, скільки технічним, тому дуже часто добре спроектовані і виготовленні вироби в результаті поганої організації виробництва, транспортування, експлуатації і ремонту достроково втрачають свою високу якість. До економічних факторів належать: ціна, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень затрат на технічне обслуговування і ремонт, ступінь підвищення продуктивност

і суспільної праці та інше. Їм одночасно властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: затрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості виробів. Дія стимулюючих факторів приводить як до підвищення рівня якості, так і до його зниження. Найбільш стимулюючим фактором є ціна

і зарплата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості. При цьому ціна повинна покривати всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. В той же час вироби з більш високою ціною повинні бути високої якості. В забезпеченні якості значну роль відіграє людина з її професійною підготовкою, фізіологічними і емоціональними особливостями, тобто мова йде про суб’єктивні фактори, які по-різному в

пливають на розглянуті вище фактори. Від професійної підготовки людей, які зайняті проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб’єктивних слабшає, тому що на цій стадії процес проходить з використанням сучасної техніки і технології, яка максимально звільняє технологічний процес від участі людини, то в організаційних факторах суб’єктивний елемент в

ідіграє вже значну роль, особливо коли мова заходить про способи і форми експлуатації і формування виробів. Наскільки важливі суб’єктивні фактори, свідчить поширена серед виробників думка про економічну вигідність підвищення якості. Якість розглядається при цьому як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним. Пояснюється це недостатньою обізнаністю виробників, як

і допускаються таких помилок. 3. Показники і методи оцінки якості Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Технічний рівень виробів за змістом вужче їх якості, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються при проектуванні (розробці) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, при¬ла¬дів, транспортних засобів тощо) і знаходять відображення у спеціальних картах техн

ічного рівня, які використовують при вивченні ринку і визначенні попиту на нові товари, складанні бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо. Об’єктивна необхідність забезпечення належної якості у процесі проектування, виготовлення і використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарський діяльності підприємств певної системи показників, що дозволяє визначити і контролювати рівень якості усіх видів продукції (рис.2). Рис.2. Система і зміс

т показників якості продукції. Рівень якості – це кількісна характеристики міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня. Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його об

числення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразк

ів виробів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрямки і темпи розвитку науки і техніки. По нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначити також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання (

експлуатацію) продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною. Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів под

іляються на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники, з яких відокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості; друга – загальні показники якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції. Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Поряд із специфічними показниками, властивими лише певному виду виробів, якіс

ть (технічний рівень) знарядь праці характеризується також рядом загальних показників. До них в першу чергу відносять надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність патентну чистоту тощо. У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних п

оказників. Основними з них є: • частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі; • коефіцієнт оновлення асортименту продукції; • частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати; • частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві; • частка виробничого браку (бракованих виробів); • відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об’єктивний органолептичний методи використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня якості окремих видів продукції. Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приборних вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найб

ільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема його використовують для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці — продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці — вміст металу у руді, м

іцність фарбування тканини; споживчих товарів — еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру у харчових продуктах тощо. Органоліптичний метод ґрунтується на наслідках аналізу сприймання органами почуттів людини (зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком) без застосування технічних вимірювальних та регістраційних засобів. При цьому методі застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи з визначеного переліку ознак (властивостей), які найповніше о

хоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці ("відмінно", "добре", "задовільно", "погано") надають певну кількість балів (наприклад, відповідно 5, 4, 3 і 0). Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов).

Оцінка рівня якості цим методом зводиться до обчислення значень відносних показників, які за абсолютною величиною менше одиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими або дорівнювати одиниці (при порівнянні з вимогами стандартів чи технічних умов). Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості може слугувати інтегральний показник, який обчислюється шляхом зістав

лення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. В окремих випадках для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням при її обчисленні коефіцієнтів вагомості усіх розрахункових показників. Висновок Підводячи підсумки, перш за все слід відмітити, що якість – це достатньо складний соціально-економ

ічний феномен, в якому фокусується роздоріжжя інтересів споживача та виробника. Формування якості продукції відбувається на кожному етапі від проектування до її виготовлення та збуту, а на рівень її якості впливають чимало факторів. Розраховувати на успіх у споживача можуть тільки ті виробники, які придатні оперативно задовольняти різні та нестабільні потреби споживачів. Якість – візитна картка підприємства-виробника.

Це ключова ланка підвищення конкурентоспроможності продукції, яка грає найважливішу роль у забезпеченні ефективності роботи всієї сфери економіки. Здатність підприємств виготовляти високоякісну продукцію позитивно впливає на рівень життя населення того регіону, де розташоване це підприємство, сприяє зростанню доходів працівників і соціального забезпечення людей, позитивно відбивається на довкіллі. Аналізуючи якість як головний критерій оцінки продукції та як економічну категор

ію, яка відображає сукупність властивостей продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення, ми можемо зробити висновок, що в Україні результати реалізації державної політики у сфері якості починають відчуватися у повсякденному житті населення країни. Звичайно ж, цю політику потрібно ще коригувати та уточнювати, а основне місце в оцінці якост

і продукції або послуг у ринковій економіці все ж таки віддати споживачеві. Список використаної літератури: 1. Валевич Р.П. Управление качеством и услуг: [учеб. пособие] / Р.П. Валевич, О.Б. Пароля. – Минск: БГЭУ, 2008. – 301 с. 2. Костенко Т.Д. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства : навч. посіб. / Костенко Т.Д Підгора Є.О Рижиков В.С Панков В.А Герасимов А.А Ровенська В.В. – К. :

Центр навч. літ-ри, 2005. – 400 с. 3. Тимошенко В.М. Економіа якості Конспет лекцій,2010 4. Шаповал М.І. Менеджмент якості: навчальний посібник / Київ, 2007. – 471 c. 5. http://lib.chdu.edu.ua/pdf/metodser/90/1 8.pdf 6. Крикавський, Є.В. Промисловий маркетинг: підручник [Текст] / Є.В. Крикавський, Н.І. Чухрай. – 2-е видання. –

Львів: Видавництво Націон. ун-ту „Львівська політехніка”, 2004. – 428 с. 7. Шкапова, О.М. Маркетингова товарна політика: навч. посібник [Текст] / О.М. Шкапова. – К. : МАУП, 2003. – 160 с. 8. Криницька О.О. Якість – головний критерій оцінки товарів та продукції, – 2010 р.