Принятие христианства на Руси (Укр.)

ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА НА РУС Р Е Ф Е Р А Т Нацональний технчний унверситет Украни КП З М С Т Вступ 3 Глава 1. Що таке християнство та звдки воно прийшло до Рус. 1. Походження християнства 2. Християнство як релгя 3 Глава 2. сторичн умови та пдстави прийняття християнства 1. Становище Кивсько Рус 2. Правлння князя Володимира 4

Глава 3. Процес впровадження ново релг на землях Кивсько Рус 4 3.1. Опр язичникв 5 Глава 4. сторичн наслдки 8 Перелк використаних джерел 8 Вступ. Кивська Русь Якою гордстю сповнються серце справжнього укранця, коли чуш ц два слова. Вдразу ж перед нашим поглядом поста безмежна руська земля. Це були часи, коли мешканц Рус постйно чекали нападв з пвдня, сходу, заходу та пвноч.

На мечах захисникв не встигала просихати кров нападникв, але в так тяжк часи народ продовжував жити будувались нов величн храми, церкви, палаци тощо. все було б гаразд, та була вдсутня дина релгя. Глава 1. Що таке християнство та звдки воно прийшло до Рус. 1. Походження християнства. Християнство вд грецького слова chrimos - меся виникло в Палестин в I ст. н.е. Його спордненсть з удазмом виявляться в тому, що перша частина

Ббл, Старий завт священна книга як удев, так християн Друга частина Ббл, Новий завт, визнаться тльки християнами для них найголовншою. Про безсумнвну близьксть початкового християнства удейськй спльнот есенв свдчать також знайден в 1947 р. суф в район Мертвого моря. Вдносно швидке поширення християнства в малоазатських провнцях Римсько мпер й у самому Рим було обумовлено деякими соцально-сторичними чинниками.

Криза античних порядкв, що почалася, породжувала загальну невпевненсть у завтрашньому дн, почуття апат безперспективност. Посилився антагонзм не тльки мж рабами вльними, але мж римськими громадянами пдданими провнцй. Особливо помтний вплив на основи християнського вровчення зробили неоплатонзм Флона Олександрйського бля 25 до н.е 50 н.е. моральне повчання римського стока Сенеки близько 4 до н.е 65 н.е Починаючи з IV сторччя християнська церква перодично збира так зван всесвтн

собори. На цих соборах розроблялася затверджувалася система вровчення, формувалися канончн норми богослужбов правила, визначалися засоби боротьби з ресями. Перший всесвтнй собор, нкейський, який вдбувся в 325 роц, прийняв християнський символ ври - стисле перелк головних догматв, що складають основу вровчення. 2. Християнство як релгя. Виникнення поширення християнства прийшлося на перод глибоко кризи антично цивлзац, занепаду основних цнностей. Християнське повчання приваблювало багатьох, що розчарувалися у

римському суспльному устро. Воно пропонувало свом прихильникам шлях внутршнього порятунку вдхд вд зпсованого, грховного свту у себе, усередину власно особистост, грубим плотським задоволенням протиставляться суворий аскетизм, а пихатост марнославству сильних свту цього - свдома смиреннсть покрнсть, що будуть винагородженн псля настання Царства Божого на земл. Проте вже перш християнськ общини привчали свох членв думати не тльки про себе, але про долю усього свту, молитися не тльки про свй, але про загальний порятунок.

Вже тод виявився властивий християнству унверсалзм общини, розкидан по величезному простор Римсько мпер, вдчували проте свою днсть. Членами общин ставали люди рзних нацональностей. Новозавтна теза нема н елна, н удея проголосила рвнсть перед Богом усх вруючих обумовила подальший розвиток християнства як свтово релг, що не зна нацональних мовних меж. Глава 2. сторичн умови та пдстави прийняття християнства.

1. Становище Кивсько Рус та стосунки з сусдами. У X-ому сторчч продовжувалося поступове формування русько державност. З одного боку необхдно було виршувати питання, повязан з розширенням впливу кивських князв усередин Рус, приводячи до покрност ще розрзнен словянськ племена, з ншого боку перманентна зовншня загроза потребувала велико напруги ще зовсм молодо феодально держави. У цьому звязку вся дяльнсть

Великого Князя Святослава батька Володимира стосовно Рус не була неуважнстю до нтересв, або неусвдомленим прагненням знехтувати нею як про це говориться в деяких мсцях лтопису. Навпаки - усе було розраховано на виршення великих державних завдань. Найважливше з них, що полягало у забезпеченн безпеки з боку Хазарського каганату, було виршено цлком успшно останнй перестав снувати псля волзсько-хазарського походу.

Друге завдання - створення мирного торгового плацдарму на захдному узбережж Росйського Чорного моря у спвдружност з Болгарю - виконано не було, тому що тут Рус протистояли дв значн сили Взантя печенги. Боротьба з печенгами стала в X сторчч нагальною потребою Рус. Увесь родючий лсостеп, рясно покритий руськими селами мстами, був звернений до степв, був вдкритий раптовим набгам кочвникв. Кожний набг призводив до спалення сл, знищенню полв,

забирання населення в рабство. Тому оборона вд печенгв була не тльки державною, але загальнонародною справою, зрозумлою близькою усм прошаркам суспльства. природно, що князь, який зумв очолити цю оборону, повинний був стати народним гером, д якого оспвувались у билинах. Таким князем виявився побчний син Святослава - Володимир. 2. Правлння князя Володимира. У м. Любеч, що охороняв пдступи до

Кивсько земл з пвноч, жив у X сторчч Малко Любечанн. Дочка його, Малуша, була ключницею княгин Ольги матер Святослава, а син, Добриня, напевно, служив князю. Малуша Любечанка стала одн з наложниць Святослава, у не народився син Володимир. Вихователем при ньому став його дядько Добриня.

У 970 роц Володимир став князем у Новгород. Псля загибел Святослава почалася суперечка, пдгрта боярським оточенням. В результат Олег був убитий, а Володимир, втк з Новгорода , три роки пробувши за морем, привв з собою найману варязьку дружину з якою у 980 р. рушив на Кив. Ставши Великим князем, Володимир значно розширив змцнив

Русь як державу всх схдних словян. За його князювання вдбуваться остаточне пдкорення руському князю племен, що жили на схд вд великого водного шляху. Володимир провв першу релгйну, адмнстративну вйськову реформи. Взагал пд час правлння Володимира вдбулося значне пднесення Кивсько Рус. Глава 3. Процес впровадження ново релг на землях Кивсько Рус. Як уже говорилося вище, ставши князем у

Кив, Володимир зробив поганську реформу, намагаючись пдняти древн народн врування до рвня державно релг. Але спроба перетворення язичництва в державну релгю з культом Перуна на чол не задовольнили Володимира, хоча кияни охоче пдтримували навть крайн прояви кривавого культу войовничого бога. У Кив християнство були вдомо вже давно та його основн догми, як добре пристосован до потреб феодально держави. Перш вдомост про християнство надходять десь у 860-870 рр а у середин

X сторччя уже вдчуваться поступове утвердження християнства в державнй систем. Якщо при заключенн договору з греками у 911 р. руськ посли клянуться тльки поганським Перуном, то договр 944 року скрплються клятвою як Перунов, так християнському богу. У 988 роц Володимир хрестився сам, хрестив свох дтей, бояр пд страхом покарання змусив хреститись киян все населення узагал. У Новгород Добриня хрестив новгородцв.

Капища древнх богв були зруйнован. На хньому мсц, як правило, будували церкви. долв нещадно знищували. Разом з Володимиром у Кив прибув митрополит з пископами та Анастасом-Корсуняниним, що допомг Володимиров при облоз й узятт Корсуня Херсонеса, супроводжуван дядьком Володимира Добринею. Вони ходили на пвнч хрестити народ. З Новгорода вони направилися у

Ростов, де скнчилася дяльнсть першого митрополита Михайла вн помер у 991 роц. Новий митрополит, призначений Константинополем - Леон, за допомогою поставленого ним у Новгород пископа оакима Корсунянина, остаточно розтрощив там язичництво. У результат християнство при Володимиров було поширено переважно у вузькй смуз, що прилягала до великого водного шляху з Новгорода у Кив. 3.1. Опр язичникв.

Основна частина населення Рус чинила активний або пасивний опр новй релг. Саме загальне неприйняття в умовах нехай навть обмеженого народовладдя зрвало плани кивсько знат перетворило введення християнства у тривалий процес. У бльшост вдкрито повсталих проти насадження християнства мст виступила помсна свтська стара духовна елта. Так, вдомо про повстання князя Могути, що тривало з 988 по 1008 р. Багаторчна боротьба

Могути завершилася його полоненням, а потм помилуванням з подальшим висланням у монастир. Повстал повсюдно руйнували храми, убивали священникв мсонерв. Повстання в рзних регонах були схож за свом характером з повстаннями у Суздал, Кив, Новгород, у них злилися водино антихристиянськ й антифеодальн мотиви. Необхдно звернути увагу на два моменти. Перший поляга в тому, що повстання вдбувалися в основному в

неслав янских землях, де до зазначених мотивв придналася боротьба за самостйнсть. Саме з цього часу на Рус почали проявлятися одночасно три процеси християнзаця, феодалзаця колонзаця сусднх земель. Для другого моменту характерний надзвичайний збг дат повстань з смертю князв або з хньою вдсутнстю, викликаною феодальними чварами, тобто в пероди вдносного безвладдя. Причини повстань у XI в. уже глибш. хнй початок, як правило, повязаний з погршенням економчного положення

народних мас, перодичним неврожам багаторчним голодом. Тим часом, центральний кивський уряд, не звертаючи уваги на труднощ пвнчно-схдних земель, продовжував побори з населення. Положення ускладнювалося мжуусобними вйнами, що супроводжувались здирствами. У цей важкий час провсниками народного гнву виступили волхви. В мру змцнення християнства вони втрачали сво права, а водночас джерела снування, знаходивши соб нов

заняття, частше вд усього - лкування. Щоб знищити цю соцальну групу - свох дейних ворогв, церковники звинуватили х у чаклунств, у застосуванн шкдливо земл, настроювали проти них вруючих державу. Без суду слдства були знищен блазн, що досаджали церкв лише гумором, грами та пснями. Повстання 1024 р. у Суздал вдбувалося пд час вйни мж кивським тмутараканьським князями, у результат яко в мст була ослаблена кивська влада. На чол повстання також стояли волхви.

Не смерди а волхви обрали вдалий час для повстання. Ця соцальна група була матерально зацкавленою стороною у збереженн старо релг. Вдстоюючи старовину, вони боролися за сво економчн нтереси. Але варто звернути увагу на те, що призов служителв культу старо нацональной релг був пдтриманий усм народом. Це говорить про вкрай незначний вплив православя на городян.

Лтопис повдомля Услихав про волхвв, Ярослав прийшов у Суздаль захопивши волхвв, одних вдправив у вигнання, а нших страчував. Кривава розправа над повсталими була звичайним явищем, лтописець не вважав потрбним говорити про не. Повстання 1071 р. у Ростовськй земл Новгород було викликано тими ж причинами. Бльшсть народу йшло за волхвами, а не за духвництвом, що захищало нтереси знат.

Обидва повстання мали глибок соцальн причини, носили антифеодальний антицерковний характер. Безумовно, що соцальною основою ц боротьби стали класов протирччя, але вони завдавали удари по процесу християнзац, стримували хд, змушували церкву пристосовуватися. Боротьба проти православно деолог неодноразово приймала форму ресей. Вс дослдники, у тому числ церковн, бачать причину хньо появи в моральному розкладанн духвництва.

Особливо видляться серед них стригольничество. Стригольник цирульник Карпо його соратники пропонували лквдувати чернецтво, церковну рархю, вдмовитися вд треб танств, заперечували догми про вдродження мертвих, про потойбчний свт. Пдтримка цих поглядв народними масами пдтверджувала хн негативне вдношення до Русько православно церкви навть через три сторччя псля введення християнства. Перш спроби насадження християнства в Пвнчно-захднй

Рус наштовхнулися на опр народних мас бояр, що групувалися навколо мсцевих князв. Церковн сторики вважають, що перш християнськ храми тут виникнули вже в 988 р. Рогнеда, спочатку насильно завойована Володимиром, а потм покинута ним же псля його шлюбу з Ганною, погодилася негайно прийняти християнство була вдправлена у спецально побудован для не в м. зяславл монастир церкву. Псля вибору Володимиром ново дружини вона викликнула

Прошу, уневести мене свому Христу я прийму святий, ангельський, ночеський образ. У Пвнчно-захдному кра не було н т верховно знат, яка була в Кив, н таких розвинутих мжнародних звязкв, що створювали передумови до проникнення християнства. Мсцева знать ще не вдчувала настйно потреби у класовй релгйнй деолог справлялася з народними масами старими методами. Водночас вона, не без пдстав, припускала, що введення християнства спричинить за собою

втрату самостйност. Тому спроби тиску згори неминуче викликали опр не тльки низв, але мсцево знат, чи нтереси не мг не враховувати великокнязвський посланник, якщо вн думав залишатися на чол князвства. Ус старш вд Володимира княз у 988-990 р. вже знаходилися на чол князвств, тому пд час водохрещення х не було в Кив. Княз, представляючи нтереси свох земель, не могли вже бездумно й автоматично повторити крок кивського князя, який прогнорував думку дружинникв знат, що насторожено сприймали будь-який захд

Кива. Володючи найбльшим князвством Кивсько Рус, полоцький князь зяслав 988-1001 рр. майже повнстю не рахувався з Кивом, вв самостйну торгвлю з прибалтйськими народами Нмеччиною. Псля його смерт, причини яко невдом, став княжити Брячислав. Це вдбулося всупереч укорненому правилу, по якому Володимир посилав на князвство у таких випадках молодших синв.

Брячислав не тльки не пдкорився Киву, але почав боротьбу з ним за Новгород зрештою захопив його зруйнував 1021 р На користь того, що процес християнзац не починався н при зяслав, н при Брячеслав, свдчить повна вдсутнсть союзницьких звязкв з Кивом вдсутнсть будь-яких свдоцтв про будвництво тут церков. Князь Туровський Святополк 988-1019 рр. мав особлив рахунки до

Володимира , певне, давно мряв, як нш княз, вдокремитися вд Кива. У цьому запевняв, викладаючи под тих рокв, вдомий дяч церкви Кирило Туровский. Вн спецально пдкреслював, що Святополк задумав повстати проти батька, але мала мсце також спроба Святополка обрати ншу вру. Про це свдчить те, що вн подружився з печенгами, знаходячись у них заручником 1008р його шлюб з дочкою Болеслава 1013 р те, що з дружиною на

Русь прибув пископ Рейнберн, що хотв разом з Святополком увести тут католицизм. Володимир, обурений позицю Святополка стосовно християнства, викликав його у Кив разом з дружиною духвником посадив у вязницю, але польський князь Болеслав рушив на Кив, звльнив зятя лишив у Кив Святополка Володимира. сну думка, що Святополк був регентом старезного князя

Володимира. Це цлком можливо, накше незрозумл умови його перебування в Кив псля звльнення. Псля смерт Володимира, як повдомля лтопис, Святополк св у Кив скликав киян став давати м подарунки. Вони ж брали, але серце х не лежало до нього, тому що брати дружинники х були з Борисом. Пд час правлння Святополка - з 1015 по 1019 р. християнство розвивалося на

Рус зовсм слабко, у лтописах так само нема нагадувань про будвництво християнських храмв. Це пдтверджуться також лтописною характеристикою Святополка, де вн названий пдступним змм, окаянним, законопорушником, що не зна бога. Розбрат мж спадкомцями за право володти кивським троном почався ще при житт Володимира. Бльше вд усх претендував на трон Ярослав, але Святополк почина торувати дорогу до трону не з нього, а з самих далеких молодих претендентв

- Бориса, Глба Святослава. Боротьба за трон дослджувалася сториками без урахувань особистих мотивв учасникв мжусобно боротьби, а в контекст боротьби двох партй - прохристиянсько погансько. У Саз про Эймунда викладаться сторя про те, що якийсь князь Ярислейф найняв варяга Эймунда, який убив князя Бурислейфа. сторики вважають, що в саз показаний Ярослав, який, бажаючи послабити сплку Святополка з

Борисом, убива за допомогою варягв останнього. У основ подй 1015 р. лежать не особист претенз синв Святослава, а причини полтичного деологчного характеру. На Святополка, як на язичника-варвара, були списан вс злочини Ярослава. Так можливост зявилися вдразу ж псля поразки Святополка, що не знайшов пдтримки прохристиянско кивсько знат, через майже повну вдсутнсть свдкв убивства

Бориса Глба. Святополк, не без участ Ярослава, перетворився в кровожерного убивцю, окаянного супротивника християнства, що не зна бога. Под 1015 р. показали, що повернення до старо ври в Кив не могло бути. Проте псля смерт Святополка Турово-Писька земля на прийняла християнства. очолив Ярополк, син зяслава Полоцького, активного супротивника кивсько полтики.

Його сини й онуки продовжували закладену на початку сторччя полтику опору християнзац. Полоцький князь Брячислав зяславович не часто згадуться в лтописах, але про Всеслава 1044-1101 рр його сина, складен легенди. Критичного вдношення до Святополка Всеслава сторики не приховують. Всеслава завжди засуджують за взяття Новгорода 1067 р де вн зруйнував та пограбував храм

Соф, забрав приналежност культу навть дзвн. Швидше за все це був випад проти християнства. Сини Ярослава, що, як батько, були поборниками ново релг, органзували проти Всеслава спльний похд, захопили багато мст, перебили населення Мнська 1067р У битв на Немз, як вдзначаться у Повесте временных лет, Всеслав тримав бй жорстокий багато людей пало здолали зяслав,

Святослав, Всеволод. Повривши в клятву Ярославовичв хрестоцлування, вн прийшов до них на переговори, де був схоплений вдправлений у кивську вязницю. Це можна розглядати як клятвопорушення, бо хрестоцлування ще не забезпечувало морально вдповдальност. Подальш под розгортались стрмко на Русь напали половц. Ярославович не змогли органзувати оборону Кива. Бачачи безпомчнсть князв, народ зажадав загального збройного опору.

Проте зяслав вдмовився озброти народ був скинутий. Повстал мськ низи, обурен бездяльнстю князв християнськими порядками, знаходять соб ватажка у темниц. Всеслав був оголошений кивським князем. Без сумнву, з темниц на престол був посаджений супротивник правлячо парт. До заходв Всеслава щодо захисту Рус прохристиянська органзаця ставилася вороже, проте формальна християнзаця Рус продовжувалася. Та тльки до початку

XX сторччя майже вс народност нашо крани, що притримувалися дохристиянських поганських врувань, були звернен - принаймн номнально - до росйського православя. Глава 4. сторичн наслдки. Нова росйська церква стала новим багатим джерелом прибуткв для духовно матер - константинопольсько церкви новим знаряддям експлуатац народу в руках кивських верхв. За ц матеральн вигоди можна було заплатити пристосуванням християнсько деолог до язичництва словян.

Росйська церква вдгравала складну багатогранну роль в стор Рус. Безперечна користь як органзац, що допомагала молодй росйськй державност в епоху бурхливого розвитку феодалзму. Незаперечна роль у розвитку росйсько культури, у прилученн до культурних багатств Взант, у поширенн просвтництва створенн значних лтературно-художнх цнностей. Герочна епоха Володимира княжив 980-1015 р. була оспвана церковними лтописцями народом тому, що в головних

свох подях полтика князя обктивно збгалася з загальнонародними нтересами. Водохрещення Рус ввело не тльки в родину християнських словянських держав, але й взагал у систему християнських кран вропи з хнми культурними досягненнями. Росйська культура традиц збагатилися досягненнями кран Ближнього Сходу , звсно, культурними скарбами Взант. Русь виграла вд сплки з Взантю, але водночас Рус надал припадало чинити постйний опр полтичним церковним

домаганням Взантйсько мпер, що намагалась пдпорядкувати Русь свому верховенству. Проте Володимир, хреститель Рус, вважав свою державу повноправною серед нших християнських народв свту, яко ж увдеша в крани хрестяньск. Перелк використаних джерел Б. А. Рыбаков. Киевская Русь и русские княжества. О. Субтельний. Украна сторя. сторя

Украни. Пд загальною редакцю В. Смоля. М. Грушевський. люстрована сторя Украни.