Социум как система (Укр.)

ФЛОСОФСЬКЕ РОЗУМННЯ СУСПЛЬСТВА ЯК СИСТЕМИ, ЩО РОЗВИВАТЬСЯ 1. Поняття суспльство в флософ. Особливост соцально детермнац. Поняття суспльство в флософ ма не одне визначення. Суспльство - найзагальнша система зв язкв вдносин мж людьми, що складаться в процес хньо життдяльност людське суспльство сторично визначений тип соцально системи первсне, рабовласницьке, феодальне, капталстичне,

комунстичне суспльство специфчна форма соцально органзац, що склалася в процес сторичного розвитку дано крани 10, с. 678. Е.Дюркгейм так характеризу суспльство в свой прац Соцологя та теоря пзнання Суспльство - це найбльш могутнй фокус фзичних моральних сил, який тльки сну у свт. Нде в природ не зустрчаться таке багатство рзномантних матералв, сконцентрованих в такй мр. Не дивно, тому що з суспльства видляться свордне життя, яке, реагуючи на елементи, що його складають,

перетворю х пдйма до найвищо форми снування 12, с. 5. П.Сорокн да таке визначення суспльства Суспльство означа не тльки сукупнсть деклькох одиниць осб, ндивдв тощо, але припуска, що ц одиниц не зольован одна вд одно, а знаходяться мж собою в процес взамод, тобто впливають одна на одну тим, чи ншим чином, стикаються одна з одною мають мж собою той чи нший зв язок 5, с. 28. Н.Смелзер в свой прац Соцологя визнача певн умови, як повинн виконуватись, щоб соцальне

об днання можна було назвати суспльством. До цих умов належать а певна територя б поповнення суспльства головним чином за рахунок дтонародження в розвинута культура г полтична незалежнсть 12, с. 6. Соцальна флософя, як одна з галузей флософського знання, визнача специфку тенденц розвитку людського суспльства, механзми його утворення та закони снування, мсце в ньому людини, соцальну будову суспльства, рвн форми його органзац, спрямовансть та сенс людсько стор, духовн основи суспльства.

Суспльство надскладною системою, яка формуться в мру розвитку здатност людей вдокремлювати себе вд природи. Флософя визнача три основн групи факторв, як обумовлюють розвиток людського суспльства - праця специфчно людська доцльна дяльнсть - сплкування колективний характер дяльност життя - свдомсть пзнання, нтелект, духовний змст людсько дяльност. Суспльство соцум можна визначити як сукупнсть всх форм способв взамод обднання людей. В такому широкому значенн суспльство включа в себе все, що вдрзня цю систему

вд природно-космчних явищ, дозволя розглянути створену людиною реальнсть як особливу форму руху матер. Суспльство, як система взамод людей, визначаться певними внутршнми суперечностями - мж природою суспльством, мж рзними соцальними спльнотами, мж суспльством особистстю. Ц звязки стали основою для розробки рзномантних соцологчних концепцй суспльства. Одн з таких теорй нехтують яксною рзницею мж суспльством природою натуралстичн концепц, нш - абсолютизують

деалстичн вчення. У новий час, особливо в XVII-XVIII ст значного поширення набула натуралстична концепця суспльного життя. Натуралзм вд natura - природа як флософський принцип вимага пояснювати соцальн явища винятково дю природно закономрност фзично, географчно, бологчно тощо. Ш.Фур намагався створити соцальну науку на грунт всесвтнього тяжння, тобто на основ вчення Ньютона. Натуралзм вищ форми буття зводив до нижчих, а людину - до рвня тльки природно стоти.

Головний його недолк поляга в нехтуванн яксною сворднстю людини, в приниженн людсько активност, у запереченн людсько свободи. Наприклад, У флософ Томаса Гоббса свобод належить досить скромне мсце свобода для нього, чимось нестотним, випадковим. нший недолк натуралстичного пдходу до суспльства поляга в уподбнюванн людини соцальному атому, а суспльства механчному агрегату ндивдв - атомв, замкнених лише на свох власних нтересах. Таким чином, натуралзм занадто матералстично тракту людину, видляючи в нй лише природну субстанцю.

Внаслдок цього людськ зв язки набувають винятково природного характеру. Суспльство визнаться, але в рол цементуючого начала виступа або користь просвтител XVII-XVIII ст або статева любов Л.Фейрбах. хоча постйно йдеться про ндивда, справжнього розумння ндивда суспльства браку. На вдмну вд натуралстичних концепцй, деалстичн вчення вдривають людину вд природи, перетворюючи духовну сферу суспльного життя на самостйну субстанцю. деалстичне розумння стор виника

як результат абсолютизац духовного фактора в людському бутт. На практиц це означа дотримуватися просвтницького принципу Думки правлять свтом. деалзм не заперечу об ктивного чинника стор, але якщо з точки зору натуралзму розвиток суспльства визначаться дю законв природи, то в деалзм функцю творчого начала, соцального ватажка викону або свтовий розум об ктивний деалзм, або ж нчим не детермнована людська, насамперед духовно-вольова,

активнсть суб ктивний деалзм. деалстичне розумння стор в багатьох випадках небезпечне тим, що породжу соцальну мфологю прирка соцальн суб кти, як опинилися пд владою люзй мфв, на гонитву за мражами. Отже, як натуралзм, який значною мрою розчиня людину в природ, занадто заземля , так деалзм, який вдрива людину вд природи перетворю духовне начало в людин на самодостатню сутнсть, орнтують на однобчне розумння суспльства. В певних теорях визначаться первиннсть ндивдного начала в суспльств

М.Вебер, Т.Парсонс, П.Сорокн, в нших - вихдними надндивдуальн соцальн структури Е.Дюркгейм, К.Маркс. Зммель писав Суспльство сну всюди, де деклька ндивдв знаходяться у взамод, яким би не було останн. А П.Сорокн в свой прац Людина, цивлзаця, суспльство казав, що соцальне явище соцальний зв язок, що ма психчну природу реалзуться в свдомост ндивдв, виступаючи в той же час по змсту тривалост за його межи. Це те, що називають соцальною душею, це те, що нш називають цивлзацю культурою, це те,

що трет визначають термном свт цнностей, в протилежнсть свту речей, що створюють об кт наук про природу. Будь-яка взамодя, мж ким би вона не вдбувалася, якщо вона ма психчний характер в вищевказаному змст цього слова - буде соцальним явищем 5, с. 39. На противагу м Е.Дюркгейм вважав, що соцальн структури снують реально поза ндивдами, як постйно до них пристосовуються. Це реч, що мають сво особисте снування. ндивд знаходить х цлковито готовими не може зробити так, щоб

х не було, або щоб вони були ншими, нж вони . Безперечно, ндивд вдгра певну роль в х виникненн. Проте, щоб снував соцальний факт, потрбно, щоб, по крайнй мр, деклька ндивдв об днали сво д щоб ця комбнаця породила будь-який новий результат. А оскльки цей синтез ма мсце поза кожного з нас тому що вн утворються з множини свдомостей, то вн обов язково ма наслдком закрплення, встановлення поза нами певних способв дй, суджень, як не залежать вд кожно окремо взято вол 4, с.

405. Соцальн явища Е.Дюркгейм вважав зовншнми по вдношенню до ндивда. Вони соцальн явища, не будучи матеральними, снують певним чином, вони мають постйний спосб снування особливу природу, не залежну вд ндивдуального свавлля вони виникають з необхдних вдносин 4, с. 406. К.Маркс вважав, що в суспльств дють сво особлив закони, що не мають някого вдношення до осб, як складають суспльство, а сам ндивд включаться у зовншн сплкування тльки як природнй член будь-якого людського

колективу 1, с. 208. В сучаснй соцальнй флософ усвдомлення поняття суспльство повязане з нформацйною революцю, з новим баченням свту. нформацйно-комп ютерна революця реалзуться як процес нформатизац усх сфер життя суспльства життдяльност людини. В основ кожно соцотехнчно революц знаходяться сво особлив технологчн системи. Для нформацйно революц це нформацйн технолог. кнцевим результатом повинно стати створення ново нформацйно цивлзац. При чому все радикально змнються матеральне виробництво свтогляд,

побут освта, сплкування мистецтво змнюють не тльки сво зовншн риси, але й внутршн механзми - змст дяльност пише А Рактов в прац Флософя комп ютерно революц 12, с. 273-274. Формуться загальнопланетарна цивлзаця на засадах, з одного боку, дност неподльност свтового спвтовариства, з другого - множинност, вдносно незалежност рзномантност народв, культур. В розумнн поняття суспльство потрбно видляти два аспекти, два вимри - ндивдуальний соцальний.

По-перше, суспльство - це сам люди в х суспльних вдносинах. Вс суспльн явища врешт-решт результатом дй ндивдв, хнх цлей, бажань, думок, вльного вибору. Причому дють ц ндивди не вдокремлено один вд одного, тому суспльство не просто сукупнстю ндивдв, а вдкритою системою х сплкування, взамозвязкв взамодй. По-друге, суспльство такою системою, що здатна до саморегуляц.

Процес упорядкування та органзац суспльних вдносин породжу вдносно самостйн незалежн вд ндивдв форми суспльно нтеграц регулювання вдносин мж ндивдами, мж соцальними спльнотами, мж людиною природою виника система норм правил, прав обовязкв, заборон дозволв. Саме така суперечлива особливсть суспльно реальност - бути продуктом взамод ндивдв, вдбитком х субктивност цлей, нтересв, бажань разом з тим незалежним вд них надндивдним, обктивним утворенням - обумовлю специфку

соцально закономрност соцально детермнац, що яксно вдрзняться вд закономрностей природи. Суспльне буття та сторя людства, оточуючий нас предметний свт складаються з зусиль конкретних ндивдв, результатом х дяльност, продуктом конкретно-сторично форми вдношення людей до природи. Проте саме цей результат ста обктивною умовою людського снування. Незважаючи на те, що люди сам творять свою сторю суспльне життя, форма включення х в суспльно-сторичний

процес обумовлена не тльки ступенем освоння ними культурно спадщини, не тльки х субктивними прагненнями, свободою вибору, але й обктивними умовами матерального виробництва, досягнутим рвнем суспльного розвитку, в тому числ - рвнем суспльно свдомост. Отже, те, що ма назву соцально детермнац, фактором залежност людей вд продуктв та результатв х власно дяльност. з сукупно дяльност ндивдв розвиваються нов обктивн сторичн обставини, як, в свою чергу, визначають наступний розвиток людей.

Тим самим, не сну закономрних тенденцй стор без дяльност людей. Люди знаходяться в залежност вд обктивних умов обставин життя, але разом з тим створюють змнюють ц обставини. 2. Структура функц суспльства. Суспльство як система взамозвязкв взамодй ндивдв ма певну структуру. Структура суспльства ма два аспекти. По-перше, це те, що ма назву соцально структури суспльства, тобто сукупнсть мкросоцумв - соцальних груп, спльнот, як субктами суспльного життя.

По-друге, це система основних сфер життдяльност суспльства матерально-економчна, соцально-полтична духовно-культурна вдповдних до них суспльних вдносин економчних, полтичних, правових, моральних, релгйних тощо. Субктами суспльного життя сам люди, саме вони творять сторю. Творцями соцального процесу вони разом з ншими людьми, у взамозвязку з ними. Кожна людина включена в певну соцальну спльноту чи групу або в деклька соцальних груп.

Тому субктами сторичного процесу не тльки ндивди, але й соцальн спльноти, що формуються на засадах дност сторично дол, обставин життя, нтересв та цлей ндивдуального та суспльного розвитку. Сукупнсть рзномантних соцальних спльнот, звязкв мж ними складають соцальну структуру суспльства. льн В в прац Соцальна стратифкаця розгляда таку класифкацю соцальних груп з точки зору групового зв язку - формальн неформальн. По-перше, переважа безособистсний, по-друге - особистсний зв язок.

З точки зору ступен мцност видляють короткотривал групи натовп, черга, спорадчн групи, що знову створюються час вд часу болльники одн команди, постйн групи. З точки зору розмру видляють мал велик групи. Малою вважаться група, в якй вс члени можуть знаходитись в безпосереднх, особистсних, або формальних вдносинах, не користуючись допомогою посередникв. По характеру членства - групи з автоматичним добровльним членством 12, с. 135. Серед факторв, що обумовлюють формування соцальних спльнот та груп, природн ознаки

стат, вку, раси, соцальн професйн, культурн та нш ознаки. Так, можна видлити соцально-територальн спльноти мешканц мста мешканц села, соцально-демографчн чоловки, жнки, дти, молодь, пенсонери, соцально-етнчн смя, рд, племя, народнсть, наця, етнос. Для К.Маркса основним критерм соцального структурування було вдношення до засобв виробництва, до власност. На цьому грунтуться класовий подл суспльства - на рабв рабовласникв, селян феодалв, пролетарат буржуазю.

У сучаснй соцолог поряд з поняттям клас вживаться термн страта. Теоря стратифкац видля певн верстви спльноти страти за ознаками культури, освти, стилем життя, родом занять тощо. Так, М.Вебер включа в число таких ознак, крм вдношення до власност рвня прибутку, вдношення до влади соцальний престиж. Виршальним моментом, що визнача власне структуру соцуму, фактори, завдяки яким стало можливим само його народження снування праця, сплкування, свдомсть.

Вони лежать не тльки в основ визначення трьох сфер життдяльност людей, але й - вдповдних до них суспльних вдносин. Суспльне життя вдбуваться в трьох основних сферах, або реальних процесах життдяльност в матерально-економчнй, соцально-полтичнй духовно-культурнй. Потрбно пдкреслити, що визначення трьох основних сфер суспльного життя ма певною мрою вдносний, умовний характер, тому що реальна людська життдяльнсть - це тсний взамозвязок взамовплив цих сфер. Абсолютизаця якось одн сфери суспльного життя веде до створення

деформовано модел суспльства. В процес багатогранно життдяльност людей складаються певн суспльн вдносини. М.Вебер суспльними вдносинами називав поведнку деклькох людей, спввднесену по свому змсту один з одним , що орнтуться на це. Вдповдно соцальн вдносини повнстю виключно полягають в можливост того, що соцальна поведнка буде носити доступний осмисленому визначенню характер Тою самою ознакою даного поняття - нехай навть мнмальна - ступнь вдношення даного ндивда до ншого.

Змст цього вдношення може бути найрзномантншим боротьба, ворожнеча, кохання, дружба, повага, ринковий обмн, виконання погодження, ухилення, або вдмова вд нього, суперництво економчного, еротичного, або будь-якого ншого характеру класова, або нацональна спльнсть. Таким чином, поняття соцальн вдносини як таке нчого не говорить про те, чи йдеться про солдарнсть дючих осб, або про прямо протилежне 3, с. 630-631. Соцальн вдносини охоплюють вс сфери суспльного життя та

дяльност. Матерально-економчн вдносини включають в себе виробнич вдносини, технологчн, вдносини розподлу, обмну соцально-полтичн - полтичн, правов, моральн, класов, нацональн, соцально-групов духовно-культурн - моральн, релгйн, худжньо-естетичн, науков вдносини. Субктами суспльних вдносин ндивди та соцальн спльноти, саме х нтереси та потреби лежать в основ суспльних вдносин. Суспльство, як днсть соцального ндивдуального, спрямоване, по-перше, на забезпечення умов для

збереження розвитку самого соцуму , по-друге, на забезпечення умов для реалзац розвитку здбностей ндивдв, для задоволення ними свох потреб. Основн сфери людсько життдяльност обумовлюють основн функц суспльства забезпечення вдтворення матерально-економчних умов життя зростання добробуту, матерального достатку регулювання органзацю суспльних вдносин соцально-полтичн, етичн гарант виживання людства, упорядкування нормалзац полтичних, правових, моральних вдносин духовно-культурний розвиток людей.

Суспльне життя в свой сутност творчим процесом створення розвитку людиною, як суспльно-сторичним субктом, соцальних умов свого життя. В цьому процес розвиваться сама людина, збагачуються можливост, вдосконалюються здбност. Така особливсть людського буття визначаться в соцальнй флософ поняттям суспльне виробництво. Суспльне виробництво не обмежуться лише економчною сферою матеральне виробництво, воно разом з тим розвитком рзномантних суспльних вдносин та соцальних нститутв виробництво форм сплкування процесом формування

розвитку духовн сфери людства, суспльних форм свдомост духовне виробництво. Отже, основн сфери життдяльност в х взамозвязку - це реальний процес суспльного виробництва як виробництва життя, його субкта - суспльно людини. Матерально-економчна сфера процесом перетворення освоння природи з метою створення матеральних умов засобв життя. Характер рвень матерального виробництва визначаться способом освоння природи, тобто способом виробництва.

Спосб виробництва - це конкретно-сторична днсть продуктивних сил виробничих вдносин. Продуктивн сили вдображають активне ставлення людей до природи, вони системою субктивних речових факторв, як здйснюють обмн речовин мж суспльством природою. До складу продуктивних сил входять люди в дност х фзичних духовних сил, з х сторично набутим досвдом виробництва, умннями, навичками, з х знаннями, рзними формами обднання виробничих зусиль.

Другим елементом продуктивних сил засоби виробництва. Засоби виробництва - це сукупнсть засобв прац серед яких основними знаряддя прац предметв прац продуктивних сил само природи. В сторичному розвитку знарядь прац, як основного елемента засобв виробництва, видляють три етапи. Перший з них - епоха нструменталзац, епоха панування ручно технки. Другий етап повязаний з появою машин, вн набув назви епохи ндустралзац.

Сучасний етап розвитку продуктивних сил обумовлений процесом науково-технчно революц, перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу пдвищенням рол субктивних, духовних здбностей людей в процес виробництва йдеться про епоху компютерзац нформац. Виробнич вдносини - це сукупнсть матерально-економчних вдносин мж людьми в процес виробництва руху суспльного продукту вд виробництва до споживання. Вони сторично-конкретним способом поднання людей засобв виробництва на основ певного характеру власност,

або способом привласнення людиною умов сво прац. Саме через спосб процес привласнення умов прац реалзуються вдносини власност, як суттвою характеристикою вс системи виробничих вдносин. Вд виробничих вдносин вдрзняються так зван технологчн вдносини, як так само складаються в процес виробництва, але обумовлен не формою власност на засоби виробництва, а потребами технолог органзац виробництва. Це, наприклад, вдносини мж робтниками рзних спецальностей, мж органзаторами та виконавцями тощо.

Джерело розвитку способу виробництва суперечнсть мж продуктивними силами, що постйно розвиваються, виробничими вдносинами, як мають стабльний характер. Змни в продуктивних силах зумовлюють потребу змн у виробничих вдносинах. Саме цей закон - закон вдповдност виробничих вдносин характеру рвню розвитку продуктивних сил - К.Маркс вважав основним загальносоцологчним законом, що лежить в основ соцально-полтичних революцй

сторичного розвитку. Соцально-полтична сфера життдяльност - це сфера продукування способв форм сплкування, правил взамостосункв мж людьми. Вона повязана з формуванням в процес стор соцальних спльнот конкретно-сторичних суспльств, держав, класв, нацй, етносв, рзномантних соцальних груп соцальних нститутв - форм органзац регулювання стосункв в суспльств. Одню з найважливших функцй суспльства функця органзац, упорядкування, нормалзац суспльних вдносин. Саме регулятивну функцю виконують соцальн нститути.

Вони обслуговують вс сфери суспльства, забезпечуючи соцальну консолдацю стаблзацю життя всього суспльства. Соцальн нститути - це певн установи, сукупнсть норм та культурних зразкв, система поведнки, вдповдна до цих норм. В залежност вд сфер життдяльност видляють так соцальн нститути економчн розподл прац, власнсть, заробтна плата, полтичн, або нститути влади держава, армя, суд, парт, профсплки тощо, нститут права, освти, см, церкви, нститути в сфер культури традиц звички, мораль тощо.

Духовно-культурна сфера процесом духовного виробництва, процесом формування функцонування обктивних форм духовного життя - мистецтва, морал, релг, флософ, науки, культурних цнностей, суспльних цлей, деалв, а також таких явищ культури, як виховання, освта. В марксистськй флософ духовно культурна сфера традицйно розглядалася як похдна вд матерально-економчно сфери, як така, що викону роль несамостйного елементу другого порядку.

З цього приводу потрбне зазначити, що духовне начало основою самоорганзац самозбереження суспльства. Кожне суспльство в свому розвитку грунтуться на певнй систем цнностей, норм, деалв. Якщо деали суспльства, його культура, Форми менталтету, свдомост пдпадають пд загрозу ероз, то змнюються суспльн вдносини, трансформуться сама цивлзаця. Суспльне життя в будь-якй форм на будь-якому рвн визначаться духовно-культурними чинниками, як не можна гнорувати.

Суспльна свдомсть, духовна сфера суспльства сну у форм певного спльного сукупного результату людсько дяльност. Досвд мжлюдського сплкування, взамин з природою, рацональних та почуттвих способв освоння свту вдображаться у суспльних формах свдомост, набува обктивного, надндивдуального характеру може передаватися ншим людям, транслюватися вд одного поколння до ншого. Саму людську сторю, за думкою С.Франка, можна представити як втлення, розгортання в час у зовншньому

середовищ духовного життя людства. 3. Основн чинники суспльного розвитку та х взамозв язок. У сучасному свт снують рзномантн форми суспльства, що суттво вдрзняються одне вд одного за багатьма параметрами. Так само в стор людства можна помтити, що суспльство пройшло в свому розвитку рзн етапи. Що ж саме лежить в основ суспльного розвитку за якими критерями можна визначити сторичн типи, а також рзномантн форми сучасного суспльства В соцальнй флософ по-рзному виршувались питання про основн чинники

суспльно-сторичного процесу. Як правило, пошук йшов в напрямку визначення певно дино детермнанти, або мотора стор, чи то буде технка, чи економка, чи свдомсть, пзнання. В натуралстичних концепцях розвиток суспльства пояснювався бологчними законами, природними факторами, зокрема географчними чинниками, змнами народонаселення тощо. нш концепц апелювали до людського розуму. дея про виршальне значення людсько свдомост чи не найпоширеншою в соцальнй флософ.

Така дея заснована на тому, що в суспльств дють люди, надлен свдомстю волею. Звдси - особлива увага до рол пзнання науки в стор, до рол творчо дяльност особистост. сторичний розвиток пояснються зростанням людсько свободи, вдосконаленням моральних норм, поширенням нових культурних цнностей тощо. Сучасн захдн флософи-технократи пояснюють соцальний розвиток прогресом технки технолог. Марксистська соцологчна теоря спираться на той безперечний факт, що саме виробництво матеральних благ

забезпечу безпосередн снування людини. Тому визначальна роль в сторичнй еволюц суспльства вдводиться тут матеральному виробництву, економчному фактору рвню розвитку продуктивних сил виробничих вдносин, рвню продуктивност прац. Вс назван фактори суттвими необхдними в соцальному розвитку, вс вони обумовлюють певним чином плин сторичних подй. В еволюц суспльства важлив вс форми життдяльност - матерально-економчна, полтична, релгйна, моральна та нш - в х сторичнй дност взамозвязку.

Не заперечуючи величезний детермнуючий вплив технко-економчних факторв, потрбно все ж зазначити, що не можна вказати диний визначальний чинник для вс людсько стор. На рзних етапах соцального розвитку головним може стати будь-який з названих чинникв. Отже, сторя обумовлена сукупнстю рзних факторв, одн з яких в конкретних ситуацях виявляються сильншими за нш постають в якост основних детермнант. Яким же чином це вдображаться на типолог суспльства, на

класифкац сторичних типв сучасних моделей суспльства 4. сторичн типи суспльства. Поняття суспльно-економчна формаця цивлзаця. У сучаснй флософ спвснують два пдходи до типолог суспльства, як частково заперечують, але й доповнюють одне одного - нформацйний цивлзацйний. Основною проблемою, на виршення яко спрямован ц пдходи, проблема логки, певного порядку спрямованост сторичного процесу. Чи сторя розвитком, рухом вперед, чи вона сторю броунвського руху, сторю локальних,

замкнених цивлзацй, не повязаних в диний загальнолюдський сторичний процес. Формацйний пдхд однозначно виршу цю проблему сторя прогресивним розвитком, лнйним процесом сходження вд менш досконало формац до бльш розвинено. На вдмну вд нього, цивлзацйний пдхд до стор набагато обережнше ставиться до стор, вн не передбача наперед заданого сценарю майбутнього розвитку, заперечу наявнсть дино закономрност стор. Зупинимось на сутност цих двох пдходв.

Формацйна теоря грунтуться на розумнн суспльства як соцально-економчно цлсност, тобто виршальна роль вдводиться економчному фактору. Розробка поняття суспльно-економчна формаця належить К.Марксу. Саме вн вперше висунув дею матералстичного розумння стор, що значним чином вплинуло на подальший розвиток соцологчно науки. Суспльно-економчн формац - це конкретно-сторичн типи суспльства, послдовн сходинки сторично еволюц, що обумовлен певним способом виробництва специфчною формою виробничих вдносин,

насамперед - формою вдносин власност. Згдно з формацйним пдходом, спосб виробництва детермну усю рзномантнсть суспльних вдносин звязкв. Основними елементами суспльно-економчно формац базис надбудова. Сукупнсть виробничих вдносин, яка склада економчний лад суспльства, називаться базисом. Вд базису залежать вс нш суспльн вдносини. Вн визнача характер змст надбудови - деологчних, полтичних, правових вдносин дей, органзацй установ, через як ц вдносини здйснюються.

Суспльно-економчна формаця розглядаться як загальна характеристика основних типв суспльства. Первснообщинне, рабовласницьке, феодальне, капталстичне, комунстичне суспльство - так ступен розвитку соцуму. Свтовий сторичний процес розумться як лнйне сходження вд одн формац до ншо. Формацйний пдхд, на який спирався К.Маркс в аналз суспльства, був сторично виправданий. Вн належав пероду переходу вд феодалзму, до капталзму, саме на даному етап стор обктивн соцально-економчн,

технологчн технко-економчн процеси однозначно визначали функцонування розвиток суспльства. Сьогодн формацйний пдхд недостатнм для пояснення сторичного розвитку. Причому хибним виявився не сам по соб цей пдхд, а його абсолютизаця, догматичне ставлення до нього. По-перше, неправомрно стверджувати, що на будь-якому етап стор соцально-економчн вдносини детермнують суспльне життя в цлому. По-друге, уявлення про дину закономрнсть, лнйне сходження вд формац до формац

не залиша мсця для свободи людини, для вибору альтернативних шляхв розвитку. Насправд - сторя проявом творчо дяльност людей, а процес творчост нколи не можна абсолютно передбачити. По-трет, реальна сторя народв, суспльств, держав не вкладаться в тсн рамки формацйного розвитку по висхднй, при такй спрощенй схем втрачаться сворднсть самоцннсть кожно культури цивлзац, вони виступають лише в якост передумов майбутнього досконалого суспльства.

Отже, теоря формацйного розвитку суспльства сторично обмеженою. Вона була адекватна епос, яка пройшла пд знаком гаслом наукового технчного прогресу XVIII-XIX столття вдобража обктивн тенденц саме цього пероду. Потребам бльш досконалого осмислення сучасного суспльства вдповда цивлзацйний пдхд, що утверджуться в сучаснй флософ. В його основ лежить факт перетворення стор людства в глобальну, загальнолюдську сторю.

Ранше вона була сторю окремих народв, племен, кран, регонв, культур. Створення планетарно цивлзац - складний досить суперечливий процес. Не випадково, що все частше йдеться про цивлзацйну кризу сучасност. В соцолог флософ став вже загальноприйнятим подл стор на перод традицйно аграрно, техногенно ндустрально цивлзац ново, яка лише формуться, але деяк ознаки яко дають пдставу називати постндустральною нформацйною.

Аграрна цивлзацйна революця, яка вдбулася 6-8 тисяч рокв тому, здйснила перехд вд споживацького типу життдяльност до продуктивного ндустральна революця повязана з появою машинного виробництва XVI-XVII столття нформацйна революця, в яку вступають найбльш розвинен крани сучасност, початком ново цивлзац. Термн цивлзаця досить багатогранний не ма однозначного чткого визначення. нод цивлзацю ототожнюють з поняттям культура коли йдеться про китайську цивлзацю, шумерську, латиноамериканську тощо.

Нердко пд поняттям цивлзаця розумться бльш високий рвень розвитку суспльства, який йде на змну його вихдному стану варварству який повязаний з високим рвнем технки технолог. Але у всякому випадку поняття цивлзаця вживаться для характеристики цлсност матерально духовно життдяльност людей. Щодо цивлзацйного пдходу, який ми розглядамо, то пд цивлзацю тут розумться певне сторичне утворення, вдгалуження сторичного розвитку, сукупнсть культур соцумв, обднаних спльними ознаками.

Чим же вдрзняються типи цивлзацй вд типв суспльно-економчних формацй На вдмну вд формацйно типолог членування суспльства, яка базуться на економчних структурах, певних виробничих вдносинах, поняття цивлзаця фксу увагу не лише на економчнй сторон, а на сукупност всх форм життдяльност суспльства - матерально-економчнй, полтичнй, культурнй, моральнй. Основу цивлзац склада не лише економчний базис, але в бльшй мр - сукупнсть культурних зразкв цннсних

орнтирв, цлей, мотивв, деалв, що перетворюються в певн психологчн настанови людей. Типи цивлзацй бльш глобальн, бльш стал утворення, нж типи формацй. У межах одного типу цивлзац можлив формацйн вдмнност. Розвиток цивлзац бльш могутнм, значущим, довготривалим процесом, нж змна формацй. Важливо пдкреслити, що кожному типу цивлзац притаманн сво визначальн чинники розвитку, свй власний

механзм детермнац. Традицйна цивлзаця охоплю пероди стародавност середньовччя - це Стародавня ндя Китай, Стародавнй гипет, держави мусульманського Сходу, середньовччя тощо. Цей тип соцально органзац збергся до наших часв, багатьом кранам третього свту притаманн так риси традицйного суспльства. Для традицйно цивлзац притаманн так риси ознаки аграрна спрямовансть економки екстенсивний циклчний типи соцального розвитку високий рвень залежност вд природних

умов буття, зокрема вд географчного становища консерватизм в соцальних стосунках способ життя орнтаця не на розвиток, а на вдтворення збереження прийнятого порядку наявних структур соцального життя негативне ставлення до будь-яких нововведень нновацй проритет традицй, усталених норм, звичав, авторитету високий рвень залежност людини вд соцально групи жорсткий соцальний контроль рзка обмеженсть ндивдуально свободи. Техногенна цивлзаця сформувалась на рунах середньовчного суспльства.

Екстенсивний тип соцального розвитку змнються на нтенсивний. Найвищими принципами життя людини суспльства стають зростання, оновлення, розвиток. Циклчний тип розвитку змнються поступальним. Розвиток економки на основ технки, технолог, науки перетворються на провдну детермнанту суспльного розвитку. Виника нова система цнностей, основу яко складають наука, технка, технологя. дея перетворення свту пдкорення людиною природи ста провдною в культур техногенно

цивлзац. Цннстью ста сама новизна, оригнальнсть, взагал все нове. Принципово змнються становище ндивда в техногеннй цивлзац утверджуться цннсть свободи, принцип вихдно рвност людей, незалежно вд соцального походження, автономя ндивда. Саме тут набувають особливого значення цнност демократ, суверенност особистост, принцип недоторканост прав свобод. Основною настановою дяльност ндивда ста досягнення успху завдяки власним зусиллям через

реалзацю свох особистих цлей. Техногенна цивлзаця не тльки динамчна рухлива, але й досить агресивна. Вона подавля, пдкоря традицйн суспльства та х культуру. це не випадково, тому що серед провдних цнностей ц цивлзац не останн мсце належить цнностям влади, сили, боротьби, панування над природними соцальними обставинами. Саме на цьому грунтуться культ корисност спрямовансть на володння товарами речами, людськими здбностями, нформацю як товарними цнностями. Еволюця захдних суспльств

ХХ-ХХ столть виявила фундаментальну суперечнсть техногенно цивлзац. З одного боку, вища мета збльшення матерального багатства на основ постйного оновлення технко-економчних систем перетворю людину на просту функцю, засб економчно сфери. Збльшилась частина не стихйних, а органзованих звязкв в суспльств, зокрема духовне виробництво перетворилось на складну ндустрю свдомост. ндивд ста обктом манпулювання з боку масово культури, засобв масово нформац.

Але з другого боку - та ж техногенна цивлзаця орнтуться на свободу ндивда, моблзу людську активнсть, стимулю розвиток потреб, здбностей людини, внаслдок чого вдбуваться гуманзаця суспльства, заснованого на капталстичнй економц. Таким чином техногенна цивлзаця породжу економчний базис, новий тип людини, яка здатна модифкувати, гуманзувати цей базис проявом чого розвиток економчного полтичного лбералзму - визнання принципу соцально справедливост, створення механзму соцального захисту, обмеження влади буржуаз,

демократичн свободи тощо. Надбудова всупереч формацйнй теор виявила здатнсть набувати все бльшо незалежност вд економчного базису. 5. Глобальн проблеми людства соцальне прогнозування. Сучасна цивлзаця знаходиться в критичному перод свого розвитку. Становлення глобально цивлзац стикаться з протирччями, що обумовлен внутршнми суперечностями техногенно цивлзац, нервномрнстю економчного, технчного, полтичного, культурного розвитку людства.

Основн чинники техногенно цивлзац - неухильне економчне зростання, науково-технчний прогрес - виявили сво негативн наслдки. Наприкнц ХХ столття загострилися проблеми, як набули загальнопланетарного значення котр загрожують самому снуванню людства так зван глобальн проблеми. Наприклад - проблема виживання людства в умовах розвитку принципово нового типу вйськово технки нагромадження збро масового знищення. Сучасна науково-технчна революця призвела до небаченого стрибку у розвитку засобв

руйнування вйськово справи, в результат якого людина стала фзично здатна знищити все живе на нашй планет. Вже накопичених арсеналв, як вважають вчен, достатньо для того, щоб знищити 58 мльярдв людей, або в 11,5 разв бльше, нж живе людей на Земл 12, с. 277. Крм вйськово загрози, дуже важливою проблема глобально екологчно кризи повязан з нею сировинн, енергетичн, економчн проблеми. Постйна хмзаця життя людей в наш час достатнм приводом для хвилювання.

З продуктами харчування, медикаментами, забрудненим повтрям рзномантн речовини, шкдлив для людини, потрапляють в органзм. Це не тльки погано вплива на стан здоров я людей, але й дуже негативно д на фзичну повноцннсть майбутнх поколнь 12, с. 277. Важливими глобальними проблемами також - загроза демографчно кризи, проблема збереження особистост як босоцально стоти в умовах деформуючого впливу техногенно цивлзац та масово культури, зростаючих процесв вдчуження накопичення шкдливих мутацй, нформацйн перевантаження,

стреси, наркоманя, манпуляця свдомстю тощо. Гострота глобальних проблем залежить не лише вд того, що непередбачен екологчн та соцально-економчн наслдки глибоко впливають на вс боки життя сучасно людини. стотним й те, що ц проблеми настльки взамопов язан, що практично неможливо добитися успху у виршенн одн з них, гноруючи або придляючи недостатню увагу ншим. Крм того, однобчний пдхд до виршення глобальних проблем може призвести до тяжких наслдкв, як негативно

позначаються на перспективах розвитку усього людства. Характерною рисою глобальних проблем х динамзм. Можливим як збльшення клькост глобальних проблем з часом, так х зменшення. Виршення глобальних проблем можливе лише зусиллями свтового спвтовариства. Навть найбльш могутня держава не взмоз виршити самостйно загальнолюдськ проблеми. Для х подолання потрбно спльне використання економчних, нтелектуальних, науково-технчних культурних

ресурсв всього людства. Необхдн також полтична воля урядв народв рзних кран, широке розповсюдження у свт нового полтичного мислення. На тепершнй час рзн крани по-рзному ставляться до виршення глобальних проблем одн гнорують ц проблеми, нш витрачають велик кошти на х подолання. Дослдити шляхи подальшого розвитку людства, осмислити ознаки риси ново цивлзац, яка ще знаходиться в процес формування це основне завдання соцального передбачення прогнозування.

Прогноз в сучасному значенн слова - це не просто передбачення, а особливий вид його, який суттво вдрзняться вд усх нших видв високим ступенем обгрунтованост, об ктивност. Прогнозування процесом отримання знань про майбутн на грунт спецальних наукових методв. Соцальне прогнозування проводиться, як правило, на основ мждисциплнарних дослджень, в процес нтеграц гумантарного, технчного знання природознавства. До основних методв соцального прогнозування належать

методи екстраполяц, метод сторично аналог, компютерного моделювання, метод побудови сценарю майбутнього методи експертних оцнок. За своми видами соцальн прогнози бувають пошуковими, нормативними, аналтичними застергаючими. Щодо соцального передбачення, створення моделей майбутньо цивлзац, то особливо активно ця проблема почина розроблятися в захднй футуролог починаючи з 60-х рокв нашого столття. Численн модел ново цивлзац породжують численн назви - постндустральне суспльство, суспльство третьо

хвил, технотронне, споживацьке, трансформацйне тощо. Останнм часом все частше використовуться термн нформацйна цивлзаця. Незважаючи на те, що залишаються ще технократичн сподвання на виршальне значення технки науки, проритетними стають нш варанти розвитку майбутнього суспльства. Як ж контури ново цивлзац По-перше, очевидним ста принципово нший тип детермнац ново цивлзац.

Це будуть вже не соцально-економчн технко-технологчн чинники, а фактори людсько самодетермнац - свдомост, вльного вибору, соцально-культурних проритетв. По-друге, така цивлзаця буде грунтуватися на ншй, нж техногенна, систем культурних цнностей на етиц ненасильства, на вдмов вд культу сили панування, на толерантному ставленн до рзних культурних традицй, на принципово нших засадах вдношення до природи. Зростаюча цлснсть днсть людства буде супроводжуватися зростанням багатоварантност рзномантност культурного

розвитку. По-трет, нове суспльство буде засноване на розвитку нового типу соцальних звязкв людей. Суспльство розрзнених, атомзованих ндивдв змниться на суспльство вльних соцальних спльнот, де людина стане будувати сво звязки, виходячи з мркувань вльного вибору, орнтуючись на власн смаки потреби. По-четверте, технологчною основою майбутньо цивлзац будуть принципово нов процеси обкти, як набули назви синергетичних, тобто таких, що здатн до саморозвитку компютерн системи, ботехнологчн комплекси.

Попри вс соцальн прогнози, теоретичн доводи, емпричн прояви цих тенденцй, чи реалзуються вони - це питання, на яке може вдповсти лише сторя. 6. дея прогресу в стор. Сенс стор. Людська думка не може не прагнути знайти певну логку, певну упорядковансть стор, тим бльше, що певний порядок в стор нтутивно розпзнаться. Очевидно, що сторичний процес не лише калейдоскопом, хаосом подй. В ньому можна видлити певн пероди розвитку, певн типи суспльства.

Але чи можливо, виходячи з того, охопити сторю в цлсност, тобто з врахуванням майбутньо перспективи Чи можливо однозначно вдповсти на питання куди саме йде людство, в чому поляга сенс стор чи вона прогресивним розвитком Жодне фактичне знання про минуле не дозволя судити про сторю в цлсност. сторична наука, наприклад, не ставить перед собою таке завдання. Про сторю людства не можна судити по стор окремих кран, народв, регонв, навть епох. Оскльки в кожного поколння сво турботи проблеми, а вд того - власн нтереси й власна

точка зору, то з цього виплива, що кожне поколння ма право на свй власний погляд на сторю свою власну рентерпретацю стор, яка доповню нтерпретацю попереднх поколнь. Зрештою, ми вивчамо сторю, оскльки зацкавлен в нй можливо, тому, що бажамо дзнатися дещо про сво власн проблеми. Пдсумовуючи - не може бути стор такого минулого, яким воно насправд мало мсце, а можлив лише сторичн нтерпретац, жодна з яких не остаточною, кожне поколння ма право на створення власних нтерпретацй 7,

с. 290-291. Людська сторя принципово незавершеною. Знаходячись в середин незавершеного процесу, не знаючи його кнця, не маючи ншо системи для порвняння бо людство - дине ункальне, ншого просто нема, не можна сказати, на якй стад всесвтньо стор як цло людство знаходиться. До того ж сторичний процес, на вдмну вд природних явищ, процесом людсько дяльност творчост, який передбачити дуже складно. Таким чином, науково-теоретична вдповдь на запитання про спрямовансть

стор в цлсност неможлива, як неможливе обгрунтування чи спростування сторичного прогресу. Але це не означа, що таке питання виявляться марним, цлком вигаданим, воно просто не питанням конкретно науки. Проблема спрямованост сенсу стор - суто флософська проблема, яка ма корння в безпосередньому житт людей саме там набува особливого значення. Флософя розум сторю не як сукупнсть сторичних подй фактв, а як реальность, яка створються людиною ма для не значущсть, цннсть.

Людина не може жити творити без бачення перспективи свого тепершнього життя. А це передбача певне ставлення до стор, визначення свого мсця в нй. Саме в процес безпосереднього життя людей створються певний узагальнений образ стор. сторя набува певного сенсу, коли люди ставлять питання хто ми сам в стор Усвдомлення стор завжди залежить вд ставлення людей до сучасност.

В залежност вд обставин життя люди по-рзному вдчувають себе в свому час, сприймають його то як прогрес щодо минулого, то як регрес, то як кризу, занепад, зупинки стор. Кожна епоха бачить логку стор та сенс, виходячи з свох уявлень про свободу, щастя, справедливсть, добро, мир. Флософя лише вдбива в теоретичнй форм, узагальню набутий людством духовний досвд в усвдомленн стор. Зокрема це стосуться досить складно неоднозначно проблеми - проблеми сторичного прогресу. дея

прогресу була пануючою на протяз ХVIII-XIX столть. Саме в цей перод людство беззастережно врило у всеперемагаючу силу розуму, наукового знання, технчних досягнень. Саме тут поняття прогресу набуло значення сходження людства до кращого, безперервного дедал зростаючого вдосконалення життя людини. Формацйна теоря К.Маркса була спрямована на теоретичне обгрунтування де прогресу з позиц матералстичного розумння стор.

сторя, за К.Марксом, диним закономрним процесом сходження вд нижчого до вищого стану суспльства, або типу суспльно-економчно формац. В основ такого розвитку лежить закон розвитку способу виробництва. К.Марксом був запропонований обктивний критерй сторичного розвитку - рвень розвитку продуктивних сил, ступнь продуктивност прац. Поряд з цим головним, економчним показником, визнавався нший - гуманстичний, змст якого поляга у загальному становищ людини в соцальнй систем, у можливостях, як вдкриваються для

розвитку особистост, для задоволення потреб реалзац здбностей. Деяк напрямки сучасно захдно флософ соцолог зокрема технократичн не заперечують дею прогресу, важливсть обктивного критерю вн доповнються ншими технко-економчними показниками - рвнем зайнятост, рвнем споживання тощо. Дйсно, можна застосувати поняття прогресу та його критерю щодо окремого сторичного процесу чи явища наприклад, науки, технки, технолог, для порвняння певних параметрв окремих соцальних систем.

Але навряд чи це да пдстави робити висновок щодо тенденцй стор в цлому. Чи можна вважати проявом прогресу стор науково-технчний прогрес, що поставив людство перед загрозою загибел Чи дикун з компютером бльш досконалим за дикуна з камяною сокирою Чи насправд сучасна епоха з шаленим ритмом, економчними перегонами на виживання, з масовою культурою да бльше можливостей для розвитку людини, нж епоха середньовччя, сповнена релгйного ставлення до природи,

зосереджено уваги до духовного свту людини Чи збльшу щастя чи зменшу страждання перехд вд племенного ладу до держави Свордною вдповддю на це може стати запитання одного з флософв чи не дея прогресу лише назвою стйкого нстинкту, що не дозволя черед стояти на мсц що тягне все дал в над, що дал буде бльш соковита трава дея прогресу в тому значенн, яке й надала попередня епоха, може вважатися вичерпаною. Не випадково формацйний пдхд до стор змнився у ХХ столтт на цивлзацйний.

Поняття цивлзац передбача розгляд стор не лише як стор економки, а як стор людей, в дност х матерального духовного життя. Основу цивлзацй складають певн культурн цнност. Кожна епоха вдбитком неповторно ункально культури, яка самоцнною не пдляга порвнянню, не може вимрюватись критерями прогресу. М.Бердяв вважав вчення про прогрес як про поступальний розвиток по сходинках стор нижчого до вищого, вд менш досконалого до бльш розвиненого хибним невиправданим н з флософсько, н з

морально, н з науково точки зору. При такому пдход втрачаться самоцннсть кожно епохи, поколння, культури. Вони перетворюються лише на засб майбутнього, бльш досконалого суспльства. Насправд ж кожна епоха, кожна цивлзаця культура, за словами одного з сторикв, рвною мрою наближена до Бога. Критерй бльшо або меншо досконалост, повноцнност або меншвартост щодо перодв сторичного розвитку не спрацьову. Людство все бльше розум необхднсть рвноправного партнерства, далогу рзних епох рзних культур.

Не випадково, що в перод кризи техногенно цивлзац людство все частше звертаться до культурних цнностей традицйного суспльства, вони виявляються такими, що потребують освоння наново по-новому. Безперечно, людство йде вперед, але це скорше рух вд дитинства до юнацтва, вд юнацтва - до зрлост. Це сходження не до кращого, а до складншого це нов труднощ, нова вдповдальнсть, загострення необхднсть подолання нових, бльш серйозних проблем.