Формування національної економіки Канади та її місце у всесвітньому господарстві

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

Інститут міжнародних відносин

Курсова робота

на тему:

“Формування національної економіки Канади та її місце у всесвітньому господарстві.”

Виконав студент 2-го курсу відділення МЕВ 3-ї групи

Лещенко Олексій Володимирович

Науковий керівник:

ас. Капустира А.С.

Київ 2001 р

План

Вступ
3

РОЗД
I
Л 1. ОСОБЛИВОСТ
I
ЕКОНОМ
I
КИ КАНАДИ

§ 1.1.ЗАГальні відомості про економіку 5

§1.2.Структура канадської економіки 7
§1.2.1.Сільське і лісове господарство. 7

§1.2.2.Паливно-енергетичний комплекс і видобувна

промисловість. 9

§1.2.3.Регіональні особливості. 11

§1.3.Ринок праці 13

§1.4.Прибутки населення 16

§1.5.ПОДАТКИ 18

§1.6.Роздрібна торгівля 24

РОЗД
IЛ 2. М
IСЦЕ КАНАДИ У СВ
IТОВИХ В
IДНОСИНАХ

§2.1.ВІДНОСИНИ КАНАДИ ІЗ США

§2.1.1.Переваги економiчних вiдносин з США. 26

§2.1.2.Участь Канади у НАФТА 27

§2.1.3.Економіка Канади по відношенню до економіки США. 30

§2.1.4. Переваги та недоліки економічних видносин з США 32

РОЗДІЛ 3
.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ
.

§3.1.ПРОГНОЗИ НА 2001 РІК 34

§3.2. ПРИСКОРЕННЯ росту споживчих витрат і інвестицій 35

§3.3. Банк Канади впроваджує жорстку кредитно-грошову политику 36

§3.4 Розвиток зовнішньої торгівлі 37

§3.5. ЕКОНОМІКА КАНАДИ: ПРОГНОЗ НА 2001 Р. 37

§3.6. Становище в основних галузях економіки 38

висновки
42

ДОДАТКИ
43

ЛІТЕРАТУРА50

Вступ

За результатами "комплексної багатофакторної оцінки", вперше проведеної експертами ООН у 1992 році, Канада стійко займає перше місце у світі по "якості життя".

Вона входить у сімку індустріально розвитих країн світу. По абсолютному обсязі валового національного продукту займає сьоме місце у світі.

Канада - найбільший виробник нікелю, цинку, азбесту, калійних солей і газетного паперу (провідне місце у світі, біля 10 млн. тонн газетного папіру в рік).

Країна входить у першу трійку країн по виробництву золота, срібла, урану, молібдена, титана, гіпсу, сірки, кобальту, свинцю.

Канада є значним експортером пшениці, лісоматеріалів, залізної руди, міді, природного газу, електроенергії, багатьох видів машин і устаткування, аж до космічних засобів зв'язку і ядерних реакторів.

Частка у ВВП (1992, %): промисловість - 32,2, у тому числі обробна промисловість - 17,9, сільське господарство - 2,2.

Головна сільськогосподарська культура Канади - пшениця (у 1993 р. її збір склав 33 млн. тонн). Інші експортні культури - ячмінь, овес; із технічних - льон, тютюн, рапс. Тваринництво (молочне, мясоне, птахівництво) дає біля 60% вартості сільськогосподарської продукції.

Значна частина території Канади зайнята лісами. Звідси великий масштаб лісозаготівель і розвинутий хутровий промисел.

Добре розвинуте рибальство: Канаді належить провидне місце у світі по експорту мороженої риби.

Довжина залізниць - 94,3 тис. км (1992 р.), автодоріг - 850 тис. км. Велике значення в перевезеннях має судноплавство по Великих озерах і "Глибоководний шлях" по ріці Св. Лаврентія.

Велика роль повітряного транспорту, особливо на півночі.

Основні порти: Ванкувер, Сет-Иль, Порт-Карте, Тандер-Бей, Монреаль.

Тонаж морського торгового флоту 2,6 млн. тонн дедвейт.

Основні зовнішньоторговельні партнери Канади:

- -США (3/4 торгового обороту)

- -Японія

- -Великобританія

- -Нідерланди

РОЗД
I
Л 1. ОСОБЛИВОСТ
I
ЕКОНОМ
I
КИ

КАНАДИ

§ 1.1.
ЗАГальні
відомості
про економіку

Сучасна Канада - країна з високорозвиненою і диверсійною економікою. Її валовий внутрішній продукт (ВВП) - показник, що відбиває сукупну вартість товарів і послуг, зроблених на території країни - на квітень 1997 р. досяг 822,9 млрд.кан.дол. (більше 600 млрд.дол. США). По обсягах цього найважливішого показника Канада стійко займає сьоме місце у світі. Про високий життєвий рівень у Канаді, який відповідає рівню її економічного розвитку, свідчить інший показник - розміри ВВП на душу населення - за яким Канада дійсно, істотно відстає від США і Японії, проте випереджає такі країни, як Німеччина, Франція, Великобританія, Італія. Нарешті, по показнику якості життя (так званому індексу людського розвитку) ООН у 1997 р. четвертий рік поспіль віддає Канаді перше місце у світі. У 1990-е рр. темпи росту канадського ВВП коливалися навколо цифри 2,5% у рік. Настільки невисокий темп економічного росту не створює умов для істотного зниження рівня безробіття, що у 1997 р. продовжував залишатися високим, уклавши 9,4% від сукупної робочої сили, що майже в два рази вищій, ніж у Сполучених Штатах.

Ахиллесовой п’ятой Канадської економіки залишається ситуація в області державної заборгованості. У 1996 р. сукупна заборгованість госсектора (тобто борг федерального і провінційних урядів і муніципалітетів) перевищив абсолютний обсяг ВВП Канади досягнувши суми в 800 млрд.кан.дол. У сімці провідних країн Заходу лише в Італії ситуація з заборгованістю меньш благополучна, ніж у Канади. Водночас, до середини 90-х років федеральний і більшість провінційних урядів спромоглися послабити гостроту проблеми, істотно скоротивши дефіцити своїх бюджетів і узявши курс на оздоровлення державних фінансів. Проте успіх по цьому напрямку припадає сплачувати дорогу ціну: із року в рік потрішки скорочуються витрати на соціальне забезпечення, охорону здоров'я, тоді як 25% федерального бюджету сьогодні витрачається на обслуговування федерального боргу. Сильною стороною канадської економіки є високий ступінь її інтернаціоналізації. Так, у 1997 р. частка експорту у ВВП Канади досягала 40%, істотно перевищивши відповідні експортні показники США, Японії, Німеччини. При цьому, у канадському імпорті постійно зростає частка продукції обробної промисловості, тоді як експорт ресурсів не перевищує сьогодні 25% від сукупного обсягу експорту. Істотно і те, що зовнішня торгівля Канади, завдяки постійному перевищенню експорту над імпортом, призводить до значного позитивного сальдо. (У 1996 р. позитивне сальдо торгівельного балансу Канади склало близько 40 млрд.кан.дол.). У 90-е роки на фоні слабкого споживчого й інвестиційного попиту і скорочення держзамовлень експорт, що динамічно зростає, став основним "мотором" канадської економіки. Водночас, канадській зовнішній торгівлі є властивим серйозний дисбаланс - 80% експорту Канади постачається на ринок США. Доступ до американський ринок максимально полегшений угодою про вільну торгівлю (НАФТА), до якого входять США, Канаду, Мексику. З одного боку, майже безперешкодний доступ до самого прибуткового риноку світу дає канадським виробникам важливі переваги. Але з іншого , однобока залежність Канади від американської економіки загрожує самостійності країни при прийнятті нею економічних рішень. У останні роки темпами, що випереджають, зростає торгівля Канади з країнами азійско-тихоокеанського регіону.

Основними товарними позиціями канадського експорту є автомобілі й автомобільні запчастини, продукція деревообробної промисловості, наукомістка продукція, продовольство. У імпорті переважають автомобілі, комп'ютери, устаткування.

Іншим параметром інтернаціоналізації канадської економіки є іноземні капіталовкладення. Під контролем іноземного капіталу знаходиться приблизно 20% промислового виробництва Канади. На 1996 р. прямі іноземні капіталовкладення в Канаду склали 180 млрд.дол. (При цьому, на американські інвестиції припадає 67% від загальної суми іноземних капіталовкладень). У той же час швидко зростають і канадські капіталовкладення за кордоном: якщо в 1991 р, їхній загальний обсяг складав 91,5 млрд.дол., та вже 1996 р. він досяг 171 млрд.дол.

§1.2.Структура канадської економіки

Найважливішою відмінною рисою канадської економіки є висока частка сільського господарства і ресурсных галузей у ВВП: більше 16% (в інших країнах сімки вона не перевищує 8%), при більш низкій частці обробної промисловості , ніж в інших провідних країнах Заходу (18% ВВП у Канади в порівняно з 21% у США, 27% у Японії і 29% у Німеччині).

§1.2.1.Сільське і лісове господарство
.

Канада - одна з найбільших сільськогосподарських держав світу, третій (після США і Франції) експортер сільськогосподарської продукції на світовий ринок. При цьому частка сільськогосподарського сектора у ВВП Канади невелика - усього 3,5%. Канадське сільське господарство є високопродуктивним і спеціалізованим; основним господарським суб’єктом у ньому залишаються середніх і значних розмірів сімейні ферми, загальна кількість яких у 1994 р. склало 220 тисяч.

У найбільших по населенню провінціях Онтаріо і Квебеке переважає м'ясо-молочна спеціалізація. При цьому значна частка виробленої тут продукції споживається в самої Канаді. Сільське господарство так званих прерійних провінцій - Манитобы, Саскачевана, Альберт - мають яскраво виражену зернову спеціалізацію, причому значна частина зерна іде звідси на експорт. Тут також швидко зростають врожаї соєвих бобів, із яких виробляється олія "Канола", що завоювала світове визнання.

На сході країни провінція Нью-Брансуик відома своїми яблуками; острів Принца Едуарда - вирощуванням насінної картоплі. Спеціалізація у виробництві фруктів характерна для південних районів провінції Британська Колумбія, що називають "садом Канади". Іншим районом разведения фруктів є південь провінції Онтаріо. Тут є навіть виноградники, продукція яких використовується для виробництва канадських вин.

Для малонаселених районів канадської півночі велике значення зберігає хутровий промисел. На світовому ринку хутровини Канада залишається головним конкурентом російської продукції.

Традиційно, провідною галуззю економіки східних провінцій Канади було рибальство. Сьогодні ця галузь переживає глибоку кризу, обумовлений виснаженням рибних ресурсів у прилягаючих до канадського узбережжя водах Атлантичного океану. Водночас, рибальство розвивається на тихоокеанському узбережжі Канади.

Найважливішою галуззю канадської економіки залишається лісове господарство. Достатньо сказати, що вартість продукції цієї галузі (без наступної промислової деревообробки) перевищує вартість усієї сільськогосподарської продукції Канади: у 1995 р. продукція лісового комплексу склала 27,3 млрд.дол., тоді як продукція сільського господарства - 26,7 млрд.дол. виробнича деревина йде на експорт і є сировиною для деревообробної і паперової промисловості. Найбільше значення лісове господарство має для провінції Британська Колумбія, Онтаріо, Квебек. У останні роки чільні в цій галузі компанії під тиском руху Зелених і обмежувальних правових норм виявляють зростаючий інтерес до перенесення своєї діяльності за кордон.

§1.2.2.Паливно-енергетичний комплекс і видобувна промисловість
.

Канада має багаті і різноманітні природні ресурси, будь-то нафта, природний газ, залізна руда, кольорові і дорогоцінні метали, уран, вугілля гідроенергетичний потенціал, нарешті потенціал прісної води.

Експлуатація деяких ресурсів, як наприклад, великіх родовищ нафтоносних сланців, практично не розпочиналася. Продовжується інтенсивна геологічна розвідка корисних копалин на півночі Канади. Найбільше значення для економіки країни має видобуток нафти і природного газу в провінції Альберта, що забезпечує Канаді роль нетто-експортера цих найважливіших видів енергетичної сировини. У найближчі роки планується в промислових обсягах почати видобуток нафти на родовищі "Іберніа", розташованому на атлантичному шельфі Канади.

Істотне значення для економіки країни має також видобуток вугілля і, особливо, - широке використання гідроенергетичного потенціалу. На півострові Лабрадор розташований найбільший у світі каскад гідроенергетичних станцій "Ла-Гранд". Ставка на профілюючий розвиток гідроенергетики, що дає 70% всієї електроенергії Канади, призвела до того, що сьогодні Канада обладає однією з найдешевших електроенергій серед розвитих країн Заходу, а це є найважливішою конкурентною перевагою економіки країни. Крім того, канадська електроенергія в промислових масштабах експортується в США. У видобувній промисловості Канади істотне значення має експлуатація родовищ золота (Онтаріо, Квебек) нікелю (Онтаріо), залізної руди (Ньюфаундленд). редкоземельных металів (Юкон), міді (Онтаріо, Британська Колумбія). У останні роки в силу ряду причин помітно скоротилося виробництво азбесту й урану.

У цілому, на частку паливно-енергетичного комплексу припадає більш 3,5%, а на частку видобувної промисловості - біля 5,5% усього ВВП Канади. Обробна промисловість. На частку обробної промисловості припадає ледве більше 18% ВВП Канади. По вартісному обсязі зробленої продукції найважливішими її галузями є: транспортне машинобудування (насамперед автомобілебудування), деревообробка, паперова і поліграфічна промисловість, металообробка, харчова і хімічна промисловість, машинобудування.

Канадська промисловість багато в чому продовжує спеціалізуватися на переробці що добувається ресурсів і продукції сільського господарства. Проте ступінь переробки постійно зростає, про що свідчить тенденція до збільшення частки доданої вартості у валовій продукції обробної промисловості.

Важливої особливість машинобудівної галузі є її орієнтація на обслуговування потреб ресурсного комплексу країни. Канада є одним із світових лідерів у виробництві буровой і шахтної техніки, технології і ноу-хау в сфері видобувної промисловості, гідротурбін, устаткування для лісової і деревообробної промисловості.

Особливістю канадського автомобілебудування є його тісна кооперація з американськими виробниками - на канадських автомобільних заводах налагоджений масовий випуск автомобільних вузлів, що потім проходять складання в Детройті. Сектором канадської обробної, що щвидко развивается, промисловості є високотехнологічні галузі - телекомунікаційна, аерокосмічна, фармацевтична, лазерна промисловість і атомна енергетика. Продукція цих галузей, будь-то засоби супутникової і волоконнооптичного зв'язку, літаки, лікарські препарати, реактори типу "Канду", користуються заслуженим визнанням у усьому світі.

У самі останні роки динамічно розвивається канадська електроніка (виробництво комп'ютерів і комп'ютерних чипов). Проте дотепер попит канадського ринку на електроніку задовольняється в основному за рахунок імпорту.

§1.2.3.Регіональні особливості.

На регіональному рівні промисловим і економічним "серцем" Канади залишається господарський комплекс провінцій Онтаріо і Квебек. На Онтаріо припадає більш 50% канадської промислової продукції і 42% ВВП Канади. На Квебек, відповідно, - 22% і 23%. У силу більш низьких, ніж у цілому по Канаді, темпів економічного росту, частка економіки Квебека у ВВП Канади виявляє тенденцію до поступового зниження. Капітали і робітничі місця поступово переміщаються з Квебека в Онтаріо, що зміцнює і без того лідируючі позиції цієї провінції в канадській економіці. Відповідно, знижується економічне значення Монреаля (провінція Квебек) і зростає і без того переважна роль Торонто (Онтаріо) в економічному житті всієї країни. Водночас, на заході Канади високими темпами розвивається економіка провінції Британська Колумбія. Економічний центр цієї провінції - м.Ванкувер - перетворюється у важливий "полюс росту" всього азійсько-тихоокеанського регіону.

Ситуація в економіці Альберти у визначній мірі залежить від кон'юнктури на нафтогазовому рику. будь-яке підвищення цін на енергоносії стимулює її розвиток, тоді як їхнє зниження породжує стагнаційні явища. Узяті разом, чотири вищезгадані провінції виробляють більш 90% промислової продукції і біля 88% ВВП усієї Канади. У той же час економічна вага чотирьох східних провінцій (Ньюфаундленд, о-в Принца Едуарда, Нью-Брансуик, Нова Шотландія) дуже незначна - ледве більше 5% ВВП Канади. Для економіки двох прерійних провінцій - Манітобы і Саскачевана - характерна яскраво виражена сільськогосподарська спеціалізація, при незначному розвитку обробної промисловості.

У цілому, для канадської економіки характерний довгостроковий процес переміщення центру її ваги зі сходу на захід. Природньо, цей процес впливає на спрямованість внутриканадских міграцій населення, (також із сходу на захід), динаміку пропозиції робочих місць і міжпровінційні розходження в рівнях безробіття. Так, у найбільшій мірі від безробіття страждає сама східна провінція Канади - Ньюфаундленд, де її рівень коливається навколо оцінки в 20% робочої сили, високої залишається безробіття в Квебеке - 12,4% у 1996 р., тоді як в Онтаріо вона в тому ж році була істотно нижче - 9,1%, а в Альбертові складала "усього " 7,2%. Показові також дані по географічних змінах ринку робочої сили. Наприклад, у 1996 р. у Квебеке загальне число робочих місць скоротилося на 0,8%, тоді як в Онтаріо воно зросло за той же рік на 1,8%, в Альбертові - на 2,6%, у Британської Колумбії - на 2,9%.

Втім, перспективи на одержання роботи в Канаді залежать не тільки від географічного чинника. Важливі насамперед рівень і специфіка кваліфікації. Так, за період 1992-94 р. 78% усіх робочих місць по Канаді в цілому одержали особи, що працюють на комп'ютері або володіють комп'ютерній письменності і тільки 5% нових робочих місць дісталося некваліфікованим робітникам.

§1.3.Ринок праці

За даними на початок 1998 р., чисельність економічно активного населення - воно включає зайнятих і безробітних, що починають активні спроби працевлаштування - складало деяким більш 15 млн. чоловік.

Зайняте населення нараховувало приблизно 13,6 млн. До цієї категорії статистика відносить усіх працездатних громадян, що виконують роботу за винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня); мають оплачувану роботу, але тимчасово відсутні в зв'язку з хворобою, відпусткою, фаховим навчанням, тимчасовим припиненням виробництва, страйком і деякими іншими причинами; самостійно забезпечують себе роботою (індивідуальна трудова діяльність, включаючи підприємництво, роботу на сімейній фірмі і т.п.) Чисельність безробітних складала на початку 1998 р. біля 1,4 млн. чоловік. Безробітними визнаються працездатні громадяни, не зайняті і які не мають заробітків, що активно шукають роботу. На відміну від українського законодавства, канадське не потребує, щоб для одержання статусу безробітного громадянину,що шукає роботу, обов'язково реєструвався в державній службі зайнятості. Чисельність зайнятих і безробітних у Канаді виявляється в результаті щомісячно проведених спеціальних вибіркових опитуваннь населення. Водночас, для одержання різноманітного роду допомоги з боку співробітників служби зайнятості необхідна реєстрація в центрах зайнятості, що є у всіх більш-меньш значних населених пунктах.

У Канаді достатньо широко поширена зайнятість на неповний робочий день або тиждень. У такому режимі - тобто менше 20 годин на тиждень - 1996-1997 р. працювали біля 20% зайнятих. У галузях матеріального виробництва не цілком зайнятих мало, а середня тривалість робочого тижня складає 39-40 годин. У невиробничій сфері,навідміну від виробничої, зайнятість протягом неповного робочого дня або тижня – є розповсюдженим явищем . Середня тривалість робочого тижня зайнятих у торгівлі, банківсько-фінансовому секторі, у сфері послуг і охорони здоров'я складає 25-26 годин.Розподіл зайнятих по галузях господарства типово для розвинутої ринкової економіки. У сфері матеріального виробництва працює менше 24% загального числа зайнятих, у галузях сфери послуг, відповідно - більш 76% усіх зайнятих.

Чисельність зайнятих у сфері матеріального виробництва скорочувалася в 1991-1993 р., потім стала зростати, і до 1998 р. вона повернулася до рівня, досягнутого на початку десятиліття. Зайнятість у сфері послуг у цілому зростає постійно.

Зайнятість у державному секторі економіки досягла свого піку у 1992 р. - тоді на підприємствах і в організаціях федерального, провінційного і муніципального рівня працювало біля 2,7 млн. чоловік. У наступні чотири роки в зв'язку з проведеної федеральною і провінційною владою політикою "скорочення державного сектора", чисельність зайнятих у ньому робітників зменшилася майже на 150 тисяч чоловік. За той же період чисельність працюючих у приватному секторі економіки зросла майже на 1 млн. чоловік.

Примітно, що найбільш швидкозростаючою категорією робітників в останні роки є "самозайняті" - люди, що самостійно забезпечують себе роботою. Протягом 1992-1996 р. чисельність найманих робітників у приватному секторі економіки збільшилася на 7%, а чисельність самостійних робітників - на 17%. У середньому вони тепер складають приблизно 1/5 усіх працюючих у недержавному секторі. Проте в ряді професій, особливо серед висококваліфікованих спеціалістів, вони складають переважну більшість. Індивідуальна трудова діяльність особливо широко поширена серед робітників медичних професій (нею зайнято біля 80% зубних лікарів і техніків, приблизно 60% терапевтів і хірургів), юристів, архітекторів, робітників мистецтва. Звертає на себе увагу той факт, що іммігранти більш схильні до індивідуальної трудової діяльності, серед них частка забезпечуючих себе роботою самостійно приблизно в півтора рази вища, ніж серед уроджених канадців

Водночас, важливо враховувати, що для організації приватної практики в більшості випадків потрібно підтвердження відповідних дипломів, решти іспитів, одержання різноманітного роду ліцензій і дозволів.

Безробіття - одна з найбільш гострих проблем сучасної Канади. У 1990-1994 р. її середньорічний рівень значно перевищував 10% економічно активного населення. У 1997 р. він склав 9,6% у порівнянні з 5,4% у США. Причому, якщо в Сполучених Штатах зайнятість після попереднього десятиліття економічного спаду швидко відновилася і продовжувала рости, то в Канаді вона тільки в кінця 1997 р. відновилася до рівня 1989 р. Водночас у деяких західноєвропейських країнах - членах групи семи становище на ринку праці не краще, а рівень безробіття вище, ніж у Канаді.

Така ситуація, що називають "кризою зайнятості", склалася у Канаді внаслідок декількох причин. По-перше це пов'язано з впливом на канадську економіку лібералізації міжнародної торгівлі. Умови конкурентної боротьби для канадських виробників помітно ускладнилися як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках після вступу в силу в 1989 р. угоди про вільну торгівлю із США і розширення з 1994 р. зони вільної торгівлі на весь північноамериканський континент. Зниження витрат на робочу силу шляхом скорочення персоналу було, а в ряді галузей і залишається для канадських корпорацій одним із головних засобів підвищення ефективності виробництва і зміцнення конкурентних позицій. По-друге зайнятість повільно зростає через проведення федеральним урядом і владою провінцій політики "бюджетної економії", скорочення участі госсектора у виробництві товарів і послуг. Якщо хвиля масових скорочень персоналу в приватному секторі економіки до 1995-1996 р. помітно спала, те в державному секторі саме на ці роки прийшовся пік звільнень.

Слід зазначити, що найбільші складності з працевлаштуванням відчуває молодь у віці від 15 до 24 років. На початку 1998 р. частка безробітных у даній віковій категорії робочої сили досягала 16%, тоді як цей показник для робітників 25 років і більше був нижче 8%.

Серед провінцій Канади найбільше високими показниками безробіття відрізняються Ньюфаундленд, Квебек і Нова Шотландія. У Альбертові, Онтаріо, Британської Колумбії, Саскачевані ситуація набагато краще, і зайнятість зростає швидше, ніж у середньому по країні.

§
1.4.
Прибутки населення

У 1990-1996 р. реальні (з урахуванням інфляції) сукупні прибутки канадців зростали повільно. При цьому реальні розпоряджувані прибутки в розрахунку на душу населення - тобто засоби, що залишаються в розпорядженні середньостатистичного громадянина після сплати податків і обов'язкових внесків - скорочувалися з року в рік. У 1996 р. вони були на 8% нижче, ніж у 1989 р. Лише в 1997 р. намітилося деяке підвищення реальних розпоряджуваних прибутків.

Така ситуація склалася насамперед через повільний ріст заробітної плати, на якій припадає більш двох третин сукупних прибутків населення. Тривалий період високого безробіття, через впровадження приватними корпораціями заходів для зниження витрат на робочу силу[1]
і політики бюджетних обмежень у госсекторі різко загальмували збільшення трудових прибутків. У 1991, 1993 і 1995 р. вартість життя зростали швидше, ніж погодинні заробітки, хоча темпи інфляції з 1993 р. не перевищували 2% у рік.

У 1997 р. середній приріст заробітної плати склав 2,4% (1,9% у 1996 р.) у приватному секторі економіки і 0,9% (0,4% у 1996 р.) для робітників державних організацій і підприємств. При цьому вартість життя зросла майже на 2%.

Нижче приведені зразкові розміри оплати праці робітників ряду професійно-кваліфікаційних груп по оцінках на 1997 р.(річний заробіток у канадських доларах)[2]

Робітники без спеціального фахового підготування - 15. 000-35.000
Менеджери середньої ланки керування - 40.000-75.000
Рядові бухгалтери, аудитори - 20.000-32.000
Старші бухгалтери 75.000-110.000
Секретарі - 24.000-45.000
Інженери - 60.000-100.000
Механіки - 25.000-40.000

Інвестиційні прибутки - а до їхнього числа відносяться прибутки від вкладень у цінні папери приватних корпорацій і виплати по державних боргових зобов'язаннях - складають в останні роки приблизно 10% сукупних через значне зниження процентних ставок. Згідно з прогнозами, у 1998 р. ставки будуть поступово зростати, що збільшить прибутковість вкладень у державні цінні папери.

Прибутки населення у формі соціальних трансфертів - пенсій, різноманітного роду посібників - будуть, очевидно, поступово зменшуватися. Це пов'язано з проведеної федеральною і провінційною владою політику"оздоровлення державних фінансів" і переглядом принципів здійснення основних соціальних програм. Розміри більшості видів посібників по соціальній допомозі або не зростають, або декілька скорочуються. У більшості провінцій затверджені більш суворі, ніж колись критерії надання соціальних посібників

У цілому усе ж очікується, що наприкінці 1990-х років реальні прибутки населення в Канаді будуть зростати швидше, ніж на початку десятиліття. Цьому сприяє поліпшення загальноекономічної ситуації в країні, більш високий попит на робочу силу і скорочення безробіття. Важливо і те, що зберігаються умови для повільного росту цін. Крім того, уряди ряду провінцій поступово знижують ставки прибуткових податків[3]
А це означає, що після їхньої сплати в розпорядженні громадян буде залишатися більше засобів.

§1.5.ПОДАТКИ

Податкова система в Канаді має триступінчасту структуру, що відповідає схемі організації виконавчої влади. Кожний із трьох рівнів влади - (1) федеральний уряд. (2) уряди дев'ятьох провінцій і двох територій, (3) муніципалітети - формують власний бюджет, встановлюючи податки й інші збори. Отримані засоби витрачаються відповідно до конституційно закріплених повноважень.

У федеральному оподатковуванні головну роль грають прямі податки на прибутки населення - податок на прибутки фізичних осіб і обов'язкових внесків у державний фонд страхування зайнятості і державний пенсійний фонд. У 1997 р. на них припадало порядку 60% усіх надходжень у федеральний бюджет. Наступна по розміру стаття його прибутків - непрямі податки (біля 23%), із котрих найбільше "вагою" податок на товари і послуги. Податки на прибутки юридичних осіб включають податок на прибуток корпорацій і податок на капітал великих корпорацій. У сумі вони дають біля 15,5% прибутків федерального бюджету.

Структура податкових надходжень у бюджети провінцій аналогічна федеральної, але крім цього важливим джерелом для них є трансферти (переклади засобів) федерального уряду. Частка трансфертів складає в середньому 19% бюджетів провінцій.

Прибутки місцевих органів влади приблизно на 47% утворюються за рахунок місцевих непрямих податків і продажі різноманітних ліцензій і дозволів. Ще 47% дають трансферти уряду провінції, на території якої розташований той або інший муніципальний округ. Невеличкі субсидії надходять цільовим призначенням і від федерального уряду.

Нижче дані деякі зведення про розміри і засоби сплати основних видів податків.

Федеральний податок на прибутки фізичних осіб (federal personal income tax) і провінційний податок на прибутки фізичних осіб (provincial personal income tax). Платяться безпосередньо фізичною особою або некорпорованим бізнесом один разом у рік із загальної суми прибутків із усіх джерел. У 1997 р. шкала федерального податку виглядала в такий спосіб: 17% на річний прибуток у розмірі до 29 590 доларів; 26% на прибутки від 29 590 до 59 180 доларів; 29% на прибутки понад 59 180 долари.

В усіх провінціях, за винятком Квебека, провінційний податок на прибутки фізичних осіб (скорочено - PPIT) стягається по ставках, що обчислюються як відсоток від аналогічного федерального податку. Ставки РРIТ у різноманітних провінціях неоднакові - вони коливаються від 43% у Північних територіях до 60% у Ньюфаундленді, проте в більшості провінцій вони встановлені в інтервалі 50-55%.За згодою між двома рівнями влади збір провінційних прибуткових податків здійснює федеральна податкова служба на підставі даних, включених громадянами в декларацію про прибутки. Зібрані засоби потім передаються в бюджети провінцій.

Індивідуальні платники податків можуть скористатися цілим переліком пільг. Майже усі вони мають форму знижок із розрахункових сум самих прибуткових податків.При цьому з метою спрощення розрахунків після реформи 1988 р. у Канаді усунутий мінімальний не оподатковуваний податком прибуток і відрахування з оподаткованих сум.

На усіх без винятку платників податків поширюється так називана базова знижка (basic personal tax credit). Вона зменшує підлягаючу сплаті суму прибуткових податків на більш ніж 1 тис. доларів і, відповідно, фактично звільняє від цих податків найбільше низькоприбуткові прошарки населення. Крім того існують додаткові знижки для громадян старше 65 років, для інвалідів і осіб, що мають на утриманні інвалідів, для самотніх матерів і батьків. Знижки з прибуткових податків даються також одержувачам різноманітних видів пенсій і посібників по безробіттю. Існують знижки в зв'язку з витратами на освіту і послуги медичного характеру.

У цілому система пільг достатньо складна, а щорічна податкова декларація - так називана "блакитна книга" ("blue book") являє собою багатосторінкову брошуру, що містить великий обсяг інструкцій, роз'яснень і таблиць. Податкові декларації оформляють абсолютну більшість канадських громадян, за винятком самих малозабезпечених. Водночас, податкову декларацію можуть запропонувати заповнити і людині, що прибула в Канаду з тимчасовою трудовою візою і працюючій там за плату. Декларація повинна бути заповнена і подана в податкову службу до 30 квітня. У її включають відомості про прибутки за попередній фінансовий рік, а також дані, необхідні для одержання знижок із прибуткових податків. Фінансовий рік у Канаді починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

До числа прямих податків, що сплачуються як особистий прибутковий або корпораційний, відноситься податок на приріст капітальних активів (capital gains tax). Їм оподатковується прибуток, отриманий від різноманітних операцій із майном - продажі або обміну земельних ділянок, будівель, цінних паперів і т.п. Крім того після скасування в 1972 р. федерального податку на спадщину і введення податоку на приріст капітальних активів сплачується при переході майна від одного власника до іншого. У оподаткований прибуток включається три чверті суми, що складає різницю між ринковою ціною і ціною придбання.

Обов'язкові внески в державний фонд страхування зайнятості і державного пенсійного фонду відчисляється у формі відрахування з заробітної плати. При відрахуванні засобів у фонд зайнятості роботодавці щомісяця сплачують 4,06 долара з кожних 100 доларів фонду заробітної плати. У робітників відраховуються суми з розрахунку 2,90 долар на кожн 100 долар заробітоку. Внески в державний пенсійний фонд відраховуються по ставці 5,6% від суми заробітку (до 2003 р. ставка буде поступово піднята до 9,9%). Від сплати пенсійних внесків звільнені робітники, що одержують менше 3,5 тис. доларів у рік. Водночас такі внески не стягаються і із сум, що перевищують визначений максимум. У 1997 р. він був установлений на рівні 39000 доларів у рік.

Федеральний податок на товари і послуги (goods and services tax - скорочено GST). Аналогічний податку з додаткової вартості, але фактично його сплачує кінцевий споживач по ставці 7%. придбаючи різноманітні товари або платячи за проживання в готелі, послуги хімчисток, перукарень, фотоательє і т.п. треба мати на увазі, що до ціни, зазначеної в прейскуранті варто додати ще 7% податку GST. На товарних чеках або квитанціях за послуги він буде зазначений окремим рядком. Помітний виняток складають продукти харчування і ліки, плата за проїзд у міському суспільному транспорті - на них GST не поширюється. При покупці тих товарів і послуг, на які податок GST установлений, його сплачують усі без винятку споживачі. Проте, якщо Ви прибули в Канаду на термін до трьох місяців і після візиту в цю країну повертаєтеся на постійне місце проживання, то за певних умов є можливість одержати повернення коштів, витрачених на сплату GST. Це робиться відповідно до програми повернення податків (Tax Refund Program).

Провінційні податки на продажі(provincial sales tax - скорочено PST) аналогічні федеральному GST. Вони стягаються по різноманітних ставках у всіх провінціях, крім Альберти. Ставки PST коливаються від 6% у Британської Колумбії до 12% у Ньюфаундленді. Так само як GST, податок PST указується на товарних чеках окремим рядком і сплачується споживачами товарів і послуг як додаток до ціни. У якості міри заохочення іноземного туризму влади провінцій Квебек і Манитоба приєдналися до федеральної програми повернення іноземним громадянам сум, сплачених у виді податків PST при покупці товарів і послуг у Канаді.

Купляючи бензин, споживачі сплачують федеральний податок по твердій ставці 8 центів за літр. Аналогічний провінційний податок (provincial gasoline tax) стягається в провінціях або по твердій ставці, або як процентна надвишка до ціни.

Федеральний податок на прибутки корпорацій (federal corporate income tax). сплачується безпосередньо корпораціями на підставі щорічно поданих ними фінансових звітів. Базова ставка податку складає 29%. Більш пільговим режимом оподатковування користуються тільки дві категорії компаній. По-перше, це підприємства обробної промисловості - для них податок установлений на рівні 21%. По-друге, підприємства малого бізнесу в будь-якій галузі сплачують податок по ставці 12%.

Провінційний податок на прибутки корпорацій (provincial corporate income tax) стягається в провінціях по різноманітних ставках, рівень яких коливається від 5 до 17%.

Основний із муніципальних податків ( а усі вони ставляться до розряду непрямих) - податок на нерухому власність (real estate tax). Він сплачується власниками нерухомості як деякий, установлений конкретним муніципалітетом відсоток від її вартості. У ряді провінцій муніципалітетам надане право збирати додаткові податки на продажі спиртного, при стягуванні плати за послуги готелів і ресторанів. Значну частину надходжень у бюджети муніципалітетів - у середньому приблизно половину - складає плата за різноманітного роду ліцензії і дозволи.

У цілому сучасна податкова система Канади достатньо типова для держав із розвитою ринковою економікою. За рівнем оподатковування корпорацій Канада займає серединне становище серед семи провідних індустріальних країн. Сумарна федерально-провінційна ставка податку на прибутки корпорацій складає в Канаді біля 42%, при 39-40% у США, біля 30% у Франції і Великобританії, більш 50% у Японії, Німеччини й Італії.

За рівнем оподатковування фізичних осіб Канада займає серед країн Групи семи одне з перших місць. Водночас, гнучка система інтеграції особистого прибуткового і корпораційного податків дозволяє уникати подвійного обкладення прибутку, що має місце в США. У 1996-1997 р. такі провінції як Онтаріо, Нова Шотландія, Нью-Брансуік і Британська Колумбія знизили ставки прибуткових податків і мають намір продовжувати аналогічні реформи в майбутньому. Найбільш рішуче це робить уряд провінції Онтаріо: у 1998 р. ставка податку на прибутки фізичних осіб знижена до 45% від рівня аналогічного федерального податку (49% у 1996 р.), а в 1999 р. вона опуститься до 40,5%.

За станом на 1997 р. проживаюча в Онтаріо сім'я з чотирьох осіб із двома дітьми й одним непрацюючим чоловіком повинна була виплатити податки в такому розмірі. При річному прибутку порядку 56 тис. доларів (приблизно такий був прибуток середньостатистичної канадської сім'ї) на сплату всіх податків і обов'язкових внесків пішло приблизно 27 тис. доларів. Сім'я аналогічного складу з річним прибутком у 100 тис. доларів повинна була виплатити у виді податків і обов'язкових внесків більш 36 тис. доларів.

§1.6.Роздрібна торгівля

У роздрібній торгівлі споживчими непродовольчими товарами в Канаді домінуючі позиції займають три фірми - "Сіерз" (Sears), "Бей" (The Bay) і "Ітонз" (Eaton's). У сумі, їм належать більш 300 найбільших універмагів на всій території країни.

Друге важливе рівення роздрібної торгівлі подане також універсальними магазинами, але орієнтованими на покупця з низькими і середніми прибутками. Прикладами компаній цього типу є "Кей-Март" (K-Mart) і "Зеллерз" (Zellers). Не дуже давно в цьому сегменті ринку з'явилися і конкуренти із США, зокрема, одна з найбільших американських компаній "Уол-Март" (Wal-Mart), що створила в Канаді розгалужену мережу своїх магазинів. На небагатих покупців розраховані і магазини так званого дисконтного ланцюга, такі як "Прайс Клаба" (Price Club) і "КостКо" (CostCo), що пропонують покупцям не настільки різноманітний набір товарів, як інші універсальні магазини, проте по значно більш низьких цінах.

В області торгівлі продовольчими товарами також очолює дуже вузьке коло торгових компаній - Loblaws, Loeb, Steinberg, Provigo, Dominion, Safeway, A & P, що мають мережу магазинів по всій країні. Loblaws, до того ж, є найбільшим у Канаді імпортером продовольчих товарів з-за кордону.

Промтоварні магазини і супермаркети працюють звичайно з 9.00 - 9.30 - 10.00 часів ранку до 17.00 - 18.00, у четвер і п'ятницю - до 21.00. Деякі магазини - особливо у великих містах, відкриті й у неділю (як правило з 12.00 до 17.00 часів). Часи роботи продовольчих магазинів ще більш зручні для покупців: багато хто з них працюють до 22.00 - 23.00 часів, а те й цілодобово.

РОЗД
I
Л 2. М
I
СЦЕ КАНАДИ У СВ
I
ТОВИХ В
I
ДНОСИНАХ

§2.1.ВІДНОСИНИ КАНАДИ ІЗ США

§2.1.1.Переваги економ
i
чних в
i
дносин з США.

Канада з 1994 року постійно одержує самі високі оцінки по розраховуваному ООН індексу якості життя людей. По принадності інвестиційного клімату вона зараз входить у першу «п'ятірку» у світі. Деякі експерти вважають, що причина економічних успіхів Канади - у її сусідстві зі Сполученими Штатами. Наприкінці 90-х років тісні господарські зв'язки із самої потужної і передової в технологічному відношенні державою захистили Канаду від «азіатської кризи», а потім прискорили підйом в економіці.У нове тисячоріччя Канада вступає в «відмінній формі». Період безупинного росту економіки триває майже 25 кварталів підряд, чого не спостерігалося з часів попереднього «технологічного бума» наприкінці 60-х. Правда, у США підйом триває на цілих 100 кварталів довше. Так чи інакше, але по темпах економічного росту Канада в останні роки була в лідерах разом із США, опережаючи всі інші країни «великої сімки».Інші рекордні показники говорять про «гарне здоров'я» державних фінансів. До початку 1998 р. Канада перший у Групі семи ліквідувала дефіцит федерального бюджету. З тих пір прибутки уряду три роки підряд істотно перевершують витрати. У 2000 р. бюджетний профіцит у розмірі 12,3 млрд. дол. - найбільший за всю історію країни. За прогнозами міністерства фінансів, протягом найближчих п'ятьох років федеральні профіциты будуть складати приблизно 10,6 млрд. дол.

І ще один показник економічних успіхів - бум у зовнішній торгівлі. За минуле десятиліття обсяг канадського експорту більш ніж подвоївся. При цьому поліпшилася його структура: частка машин і устаткування (включаючи продукцію автомобілебудування) підвищилася з 28% у 1980 р. до 45% у 2000 р.Зв'язку з зовнішнім світом завжди багато значили для Канади, а в епоху глобалізації її економіка стала однієї із самих «відкритих». На порозі нового тисячоріччя сумарний обсяг експорту й імпорту досягає майже 85% від ВВП, у порівнянні з 25% у США.Водночас орієнтація на південного сусіду не послабла, а посилилася. У США як і раніше направляється не менше 80% канадського експорту, але тепер він складає приблизно третину ВВП Канади, у порівнянні з 15% у 1989 р. Онтаріо експортує в США цілих 40% усіх вироблених у провінції товарів і послуг.Така прив'язка до одного торгового партнера, звісно ж, робить Канаду дуже залежної від усього того, що відбувається в сусідній країні. Поки там продовжується небувалий підйом, виняткове партнерство приносить Канаді більше вигод, чим втрат. Проте не можна сказати, що ці вигоди дістаються легко і без наслідків.

§2.1.2.Участь Канади у НАФТА

Через величезну різницю в господарському потенціалі обох країн, тісна прив'язка Канади до економіки США вже давно набула характеру залежності. У 1970-ті і початку 1980-х років канадський уряд намагався її послабити, створюючи обмеження для діяльності іноземних компаній і підтримуючи національні. Проте вступивша в силу з 1989 р. угода про вільну торгівлю між Канадою і США поклала кінець такій «нерівності» у правах інвесторів. Обидві держави взяли на себе зобов'язання сприяти свободі прямування капіталів, товарів, послуг і робітників у рамках інтеграційної спілки. У 1994 р. за договором НАФТА до нього приєдналася Мексика. У результаті на Північноамериканському континенті формується самий значний у світі регіональний господарський комплекс. А разом із революцією в інформаційних технологіях усе змінюється настільки, що ні корпорації, ні влади, ні громадяни не можуть жити і діяти як і раніше, якщо не хочуть «вилетіти із сідла».З одного боку, для канадських підприємців відчиняються нові можливості більш вільного доступу на великі ринки сусідів. З іншого, усуваються і бар'єри для зовнішніх конкурентів, особливо з країн-партнерів по НАФТА. Договори про вільну торгівлю забороняють багато які з традиційних методів державного регулювання. А ділове коло Канади жадає від уряду встановити подібні з чинними в США «правила гри» для бізнесу - знизити податки, послабити регламентацію діяльності приватних підприємців, переглянути соціальну політику. Спочатку проблеми пристосування до режиму вільної торгівлі явно переважали над перевагами доступу до нових ринків. Через це наслідоки циклічної кризи, що вразили економіку обох сусідніх країн у 1990-1991 р., виявилися для Канади набагато тяжчими, ніж для США.Зростоння конкуренції змушує канадські компанії здійснювати реструктуризацію - тобто змінювати масштаби і спеціалізацію бізнесу, вкладати великі засоби у відновлення технологій і методів керування. За даними експертів Банку Канади, у минулому десятилітті реструктуризацію проводили майже 90% компаній у різноманітних галузях і регіонах країни. Причому менеджери ринулися в першу чергу знизити витрати, позбутися від менше прибуткових виробництв і зменшити потреби в робітниках. Їхня чисельність скоротили 45% компаній, а ще 17% спочатку теж звільняли робітників, а наймати нових почали тільки через декілька років.

Водночас, правила вільної торгівлі і важкий тягар бюджетних дефіцитів змушують влади федерального і провінційного рівня радикально змінювати економічну політику. Основні напрямки реформ - приватизація, згортання масштабів регулювання, комерціалізація діяльності державних відомств. У період між 1993 і 1998 р. реальний обсяг державних витрат і інвестицій скорочувався.Поряд із цим центральний банк у першій половині 90-х років направив свої зусилля на боротьбу з інфляцією й оздоровлення державних фінансів. Незважаючи на величезне безробіття, від задушливе виробництво політики «дорогого кредиту» відмовилися тільки наприкінці 1995 р., після того, як темпи інфляції протягом трьох років трималися нижче 2%.У результаті всього цього економіка Канади до 1997 р. росла повільно і з перебоями. І, дійсно, головним локомотивом росту тоді був зростаючий експорт у США, але внутрішній попит залишався анемічним. Рівень безробіття ще протягом декількох років після кризи тримався біля 10 -11% і був майже удвічі вище, ніж у США.Відповідно, і прибутки населення в обох країнах у 90-ті роки змінювалися по-різному. У Канаді середні прибутки з урахуванням інфляції і після сплати податків падали протягом восьми років і до 1997 скоротилися на 7%. А в США вони в цей час зросли на 9%.Тільки наприкінці 90-х років ситуація в Канаді перемінилася на краще, і бюджети більшості сімей повернулися до рівня десятилітньої давнини. Завдяки здешевленню кредиту, пожвавилися інвестиції і споживчий попит. Почався підйом у житловому будівництві, і маси «середніх» канадців змогли дозволити собі одержувати нові автомобілі, меблі, побутову техніку й інші товари тривалого користування.

Таким чином, пристосовуючись до свободи торгівлі й інвестицій, Канада в 90-ті роки пережила дуже важкий етап перебудови. І можна з упевненістю сказати, що сьогоднішні економічні рекорди дісталися канадцям дорогою ціною, а не просто тому, що «завдяки історії з географією» їм «пощастило» жити поруч із могутнім південним сусідою.

§2.1.3.
Економіка Канади по відношенню до економіки США
.

Маючи одного головного економічного партнера і конкурента, Канада змушена постійно порівнювати власні успіхи з його досягненнями. На фоні інших країн «великої сімки» основні показники господарського розвитку Канади виглядають зараз дуже видатними. Проте на фоні США деякі з них викликають хвилювання навіть у самих стійких прихильників лібералізації торгово-інвестиційного режиму.Розрив в рівнях продуктивності праці не скорочується. Конкурентноздатність канадських товарів на ринках США підтримується насамперед завдяки низькому курсу канадського долара стосовно американського, а не росту продуктивності праці. По оцінках міністерства промисловості Канади, у 1999 році її середній рівень у країні відставав від американського на 20%. Насамперед тому, що канадські підприємці не виявляють достатньої (знову ж у порівнянні з американськими партнерами-конкурентами) активності в розробці і впровадженні у виробництво нових ідей, продуктів і технологій.Почасти це відставання компенсується за рахунок державних витрат на наукові дослідження. Тому Канада займає третє місце у світі (після США і Японії) по загальному обсязі таких витрат у розрахунку на душу населення. Примітно, що держава в Канаді надає дуже щедрі по міжнародних стандартах податкові стимули для інноваційної діяльності підприємців. Проте, при більш високому, ніж у США, рівні податків на прибуток, особливо в галузях непромислового сектора, це створює специфічну ситуацію: приватним корпораціям вигідно здійснювати дослідження в Канаді, але реалізовувати їхні результати вигідніше за кордоном. У зв'язку з цим економічні експерти, зокрема, представники ОЕСР рекомендують уряду Канади здійснити реформи в системі оподатковування корпорацій, поєднуючи їх із посиленням захисту прав на інтелектуальну власність і підтримкою інноваційної діяльності.Інший привід для хвилювнь- неадекватна, на думку канадських експертів, частка країни в міжнародних потоках прямих інвестицій. Відповідно до досліджень міжнародних консалтінгових компаній, умови інвестування в значних канадських містах по сукупності більш вигідні, ніж в американських. Проте, Канада залишається в тіні і рідко потрапляє в поле зору багатьох значних інвесторів із Західної Європи і Японії[4]
.

У той же час канадські інвестори діють за кордоном дуже активно[5]
. У останні два десятиліття вивіз капіталу з країни швидко збільшувався. Більш того, починаючи з 1995 р. із Канади “іде” більше прямих інвестицій, ніж вона одержує з-за кордону.

Провідною сферою інтересів канадських інвесторів залишаються США, хоча туди тепер направляється біля 53% капіталу що вивозиться з країни в порівнянні з 62% у 1980 р. И усе ж, якщо по розмірах ВВП Канада майже в 12 разів поступається своєму головному партнеру, те її прямі інвестиції в США в останні роки лише на одну третину менші сум, вкладених американськими інвесторами в економіку північного сусіди. Утворюється тенденція, що потужне тяжіння самої багатої країни світу відриває від Канади увагу не тільки японських і європейських, але і власне канадських інвесторів. А кожний інвестований за кордон або не отриманий відтіля мільярд доларів інвестицій оцінюється приблизно в 45 тисяч «загублених» робочих місць.

§2.1.4.
Переваги та недоліки економічних видносин з США

На порозі нового сторіття реальні середні прибутки канадців виявилися приблизно на одну третину нижчі, ніж у американців, тоді як у 80-ті роки розрив був 25%. Проте загальна картина розходжень у рівні і якості життя в двох країнах набагато складніша. Наприклад, у США набагато глибші соціальні контрасти і, насамперед, нерівність у рівні життя різноманітних груп населення. Узаконені в Канаді принципи організації соціальних програм і перерозподіли прибутків через держбюджет ближче до західноєвропейської моделі. Однієї з найефективніших у світі визнана канадська модель федералізму, що згладжує соціально-економічну нерівність між жителями різноманітних регіонів. У останні роки в Канаді, унаслідок приватизації і дерегулювання, безумовно, зростає участь недержавних підприємств і організацій у наданні суспільних послуг, створенні об'єктів інфраструктури і керуванні ними. Проте, федеральний уряд, провінційні і місцеві влади продовжують грати дуже активну роль у господарському і соціальному житті країни. Навчання в канадських університетах і коледжах, що фінансуються переважно за державний рахунок, обходиться набагато дешевше, ніж в американських. Завдяки цьому, частка молоді, що продовжує після школи навчання у вузах, в останні два десятиліття стала в обох країнах однакової. Середній освітній рівень канадців поки ще нижче, але він поступово наближається до рівня самої багатої країни світу. По показниках здоров'я нації Канада обганяє США. Головну роль у цьому грає чинна з початку 70-х років система охорони здоров'я, завдяки котрій широкий спектр високоякісних медичних послуг надається населенню безкоштовно.[6]

Нарешті, важливо і те, що реальна купівельна спроможність канадського долара помітно вище того курсу, по якому він обмінюється на американський долар на валютних ринках. У 2000 р. по купівельній спроможності один канадський долар дорівнювався приблизно до 80 центів США, тоді як його офіційний курс коливався біля 66 американських центів. По оцінках міжнародних експертів, вартість життя в Канаді - найнижча серед країн Групи семи. І пов'язане це, головним чином, із можливістю користуватися багатьма безкоштовними або субсидованими соціальними послугами, а також із щодо низькими цінами на житло.

РОЗДІЛ 3
.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КАНАДИ
.

§3
.1.
ПРОГНОЗИ НА 2001 РІК

По показниках соціально-економічного розвитку 2000 р. був для Канади найкращим у десятилітті. Канада і США знову істотно випередили інші країни Групи семи по темпах росту економіки (табл. 1). Реальний валовий внутрішній продукт збільшився в Канаді на 3,9% усупереч прогнозам, що ще на початку 2000 р. пророкували уповільнення приросту до 2,0-2,2%. Рівень безробіття помітно впав, а темпи інфляції залишаються дуже помірними[7]
. До початку 1999 р. Канада перший із країн Групи семи ліквідувала дефіцит федерального бюджету. З тих пір сумарний баланс прибутків і витрат усіх рівнів влади став позитивним і, відповідно, почалося скорочення загальнодержавного боргу. У результаті міжнародні експерти стали набагато вище оцінювати конкурентноздатність Канади на світових ринках. У 1995 р. у щорічній доповіді Світового економічного форуму Канада була приміщена лише на 16-е місце, за такими країнами, як Нова Зеландія й Австрія. У 2000 р., отримавши помітно більш високі оцінки по багатьох параметрах, включаючи показники використання передових технологій і стани державних фінансів, Канада за рівнем конкурентноздатності піднялася на п'яте місце серед 59 індустріально розвинутих і країн, що розвиваються. Високий рівень ділової активності тепер підтримують всі основні чинники - розширення експорту, споживчого попиту, житлового будівництва і виробничих капіталовкладень. Причому на відміну від періоду до 1998 р., коли «локомотивом» росту економіки була, насамперед, зовнішня торгівля, тепер головною рушійною силою став внутрішній попит.

§3.2.
ПРИСКОРЕННЯ росту споживчих витрат і інвестицій

Наприкінці 90-х реальні прибутки канадців знову почали зростати, і це призвело до підйому в роздрібній торгівлі і житловому будівництві. Помітно зросли продажі автомобілів, побутової техніки, меблів і т.п. У цілому витрати населення на товари і послуги в 2000 р. збільшилися на 3,3%, а витрати на покупку і будівництво житла - більш ніж на 12%.Вона передбачає зниження податків на прибутки громадян і додаткові пільги сім'ям із дітьми. Послабити податковий прес на населення мають намір і влади більшості провінцій. У підприємницькому секторі, завдяки підвищенню світових цін на сировину й енергоносії, відновився ріст прибутків у нафтовій і газовій промисловості, галузях по виробництву кольорових металів, а також у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості. Сукупний обсяг прибутків у 2000 р. збільшився на 29,6% після падіння на 2,3% у попередньому році. Інвестиційний процес активізувався. Загальний обсяг капіталовкладень у підприємницькому секторі в 2000 р. зріс більш ніж на 12%, а витрати на нове обладнання - приблизно на 17%. Особливо швидко ростуть інвестиції в наукомістких галузях, таких як виробництво електронного й електротехнічного устаткування, програмного забезпечення, засобів зв'язку, біотехнології, фармацевтична промисловість, виробництво нових конструкційних матеріалів і деяких видів промислового устаткування. У державному секторі (на нього в Канаді припадає біля 20% внутрішнього попиту) витрати на товари, послуги і капіталовкладення з 1999 р. знову стали рости після п'ятилітньої перерви. У 2000 р. їхній реальний обсяг збільшився на 2,4%, а в 2001 р. очікується приріст на 2,2%.

§3.3. Банк Канади
впроваджує жорстку
кредитно-грошову политику

ВУкраїні більшість громадян просто не знають, що таке «ставка рефінансування центрального банку». У Канаді ж, де добре розвинутий споживчий кредит і дорогі товари і житло, як правило, придбаються у кредит, якщо Банк Канади підвищить процентну ставку, то за багато чого їм прийдеться сплачувати більше. Істотне і тривале подорожчання кредиту уповільнює ріст економіки. До осені 1999 р. Банк Канади проводив кредитно-грошову політику, що стимулювала підйом ділової активності. У квітні і травні його процентна ставка була поетапно знижена до 4,75% і до середини листопада вона не змінювалася, хоча в США ставка за цей період піднімалася тричі. Проте з листопада Банк Канади усе ж почав посилювати свій курс, вважаючи, що рівень використання ресурсів економіки вже наблизився до оптимального. На думку керівництва БК, якщо темпи господарського росту в 2001 р. не сповільняться, те виникне ситуація надлишкового попиту, що буде підстьобувати інфляцію. Тому до березня 2000 р. ставка Банку Канади була піднята до 5,3%, і очікується її подальший ріст згідно з жорсткою кредитно-грошовою політикою США. Багато авторитетних канадських економістів вважають такий підхід помилковим, оскільки економічна ситуація в країні істотно інша, чим у США. Там так називаний інфляційний перегрів економіки після дев'ятьох років інтенсивного росту вже дійсно подає реальну небезпеку.

§3.4 Розвиток зовнішньої торгівлі

У 1999 р. експортна торгівля росла більш динамічно, ніж це передбачалося в прогнозах. По-перше, більш високим виявився попит на канадські товари з боку США. По-друге, швидко піднімалися світові ціни на сиру нафту, метали і продукцію лісопромислового комплексу. За підсумками 1999 р. позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами майже подвоїлося, а дефіцит платіжного балансу впав до 1 млрд. дол. у порівнянні з 16,4 млрд. у 1998 р. У результаті курс канадської валюти в другій половині 1999 р. став більш стабільним і вищім, коливаючись у межах від 66 до 68 центів США. Зв'язку з зовнішнім світом завжди грали дуже важливу роль у господарському розвитку КанадиПри цьому в структурі канадського експорту відбулися позитивні зсуви: частка машин і устаткування підвищилася з 28% у 1980 р. до 45% у 1999 р., тоді як частка сировинних товарів упала з 60% до 35%. Якщо в 1989-1991 р. у США направлялося 77-79% канадського експорту, то в 1997-1999 р. їхня частка складала 80-84%. Деяку роль у цьому зіграв Азіатську кризу, у результаті якого обсяг торгівлі Канади з країнами регіону за останні два роки скоротився на одну третину.

§3.5. ЕКОНОМІКА КАНАДИ: ЧИ ВЕЛИКА МОЖЛИВІСТЬ СПАДУ? ПРОГНОЗ НА 2001 Р.

По основних параметрах соціально-економічного розвитку 2000 р. був для Канади кращим за останнє десятиліття. Канада і США знову істотно випередили інші країни "групи семи" по темпах росту економіки[8]
. Реальний ВВП збільшився в Канаді на 4,8% усупереч прогнозам, що ще на початку 2000 р. пророкували уповільнення приросту до 3,0-3,5%. Проте в другій половині 2000 р. у Північної Америці - спочатку в США, а потім у Канаді - відбувся перелом у господарській кон'юнктурі. Після десятьох років безупинного підйому й істотного прискорення темпів росту в 1997-1999 р. розвиток економіки США різко загальмувалося. Реальний ВВП збільшився тут лише на 2,2% (у середньорічному численні) у третьому кварталі 2000 р. і на 1,1% у четвертому. У Канаді уповільнення відбулося пізніше і було більш плавним: у той же період темпи росту ВВП знизилися з 4,8 до 2,6%. Головним гальмом стало послаблення попиту з боку США на канадський експорт. У першому кварталі минулого року його обсяг виростив на 15,8%, а в останньому - тільки на 1%, і те за рахунок великого попиту американських споживачів на електроенергію, газ і нафта. Результати господарського розвитку Канади в 2000 р. говорять про те, що, внутрішні чинники продовжують сприяти прискореному росту. Проте тепер економічні успіхи минулого року становлять інтерес, головним чином, з однієї точки зору. Як-от - чи забезпечують вони достатній запас енергії для продовження підйому?

§3.6.
Становище
в основних галузях економіки

Підприємницькі прибутки в 2000 р. швидко росли як у галузях "нової економіки", так і в традиційному секторі. Канадські виробники електронного й електротехнічного устаткування, засобів зв'язку, телекомунікаційні і інтернет-компанії успішно нарощували обсяг продажів і прибутків на внутрішньому і зовнішніх ринках. Завдяки підвищенню попиту і світових цін на енергоносії і сировина, виявилися на гребені підйому компанії нафтової і газової промисловості, галузей по виробництву кольорових металів, лісопромислового комплексу. По попередніх оцінках, сукупні прибутки корпорацій до відрахування податків збільшилися в 2000 р. на 12,4%, після дуже значного росту на 29,6% у попередньому році. Загальний обсяг капіталовкладень у підприємницькому секторі в 2000 р. виростив на 14% (у 1999 р. - на більш ніж 12%). Особливо швидко збільшувалися інвестиції в новітнє устаткування, що підвищує продуктивність праці. Найбільш активно інвестиційний процес йшов у галузях високих технологій, а також у нафтовій і газовій промисловості. Спостерігалося помітне пожвавлення інноваційної діяльності. У 2000 р. у порівнянні з 1998 р. зросли майже вдвічі масштаби венчурного фінансування - інвестицій у "молоді" і компанії, що швидко ростуть, "нової" економіки. При активному сприянні федерального уряду, у різноманітних регіонах країни інтенсивно формувалися так називані технологічні кластери - інноваційні співтовариства, у яких взаємодіють науково-дослідні центри, що починають і значні корпорації, інвестиційні фонди і т.п. Все це позитивно позначилося на динаміку продуктивності праці. За даними Статистичного керування Канади за 1999 р. і оцінкам на 2000 р., продуктивність праці в країні підвищилася на 3% щорічно, у порівнянні з 1% у попередній десятилітній період. Як відзначалося, збій у розвитку економіки США викликав ланцюгову реакцію погіршення кон'юнктури в декількох галузях канадської промисловості. Насамперед, "постраждало" автомобілебудування, оскільки дев'ять із кожних десятьох що випускаються складальними підприємствами в Канаді автомобілів реалізуються в США. Крім того, туди направляються більш 70% вироблених в Онтаріо і Квебекє автомобільних частин і вузлів. До березня 2001 р. спад поширився і на суміжні галузі - сталеливарну, виробництво металлопрокату і пластичних матеріалів.

Водночас, варто підкреслити, що спочатку спад торкнув тільки вузького кола галузей обробної промисловості. У інших приріст виробництва лише сповільнився, а в деяких сферах економіки змін на гірше не відбулося. Наприклад, як і раніше високими темпами ростуть обсяги видобутку й експорту нафти і газу. Підвищення цін на кольорові метали поки що підтримує виробництво у відповідних галузях. За прогнозами, ситуація тут погіршиться у випадку, якщо темпи господарського розвитку в США впадуть нижче 1,5%. У цілому, як вважають експерти, що опрацьовує промисловість Канади зараз знаходиться в набагато "кращій формі", що дозволяє пройти через смугу трудностей із меншими втратами, ніж у період циклічного спаду на початку 90-х років.І усе ж, хоча витривалість багатьох підприємств до коливань у попиті істотно зросла, мало хто з підприємців вірить, що у випадку тривалого погіршення кон'юнктури в США, у Канаді збережуться більш високі темпи росту економіки. Адже на експорт зараз припадає майже 45% канадського ВВП, а в Сполучені Штати направляється більш 80% всіх експортних постачань Канади. Стало відомо, наприклад, про припинення або скасування робіт із будівництва нафто- і газопроводів в Атлантичних провінціях. Особливі надії в Канаді поклададуть на те, що рішучі дії США по здешевленню кредиту підштовхнуть економіку до прямування в гору. Курс кредитно-грошової політики розгорнуть у цьому напрямку й у самої Канаді. Запроваджені з 1 січня 2001 р. заходи для зменшення податкових вилучень із прибутків населення і корпорацій виявилися дуже своєчасними. Відповідно до урядової програми, реформи залишать у розпорядженні канадців додатково біля 100 млрд. дол. протягом трьох років. Федеральна ставка податку на прибуток корпорацій повинна опуститися тим часом із 27 до 21%, і не виключено, що це відбудеться раніш наміченого колись терміна. Податки на прибутки населення і корпорацій знижують також в Альбертові й Онтаріо.Водночас, влади обох рівнів запланували на 2001 р. збільшення інвестицій і витрат на закупівлю товарів і послуг. За прогнозами, реальний обсяг державних витрат цього року зросте приблизно на 2,5%, а, можливо, і більше. Так, у лютому федеральний уряд виділив додаткові (понад намічені раніше по бюджеті) асигнування для державного Фонду підтримки іновацій. Федеральний уряд має зараз дуже міцні фінансові позиції. До початку 1998 р. Канада перший із країн групи семи ліквідувала дефіцит федерального бюджету. З тих пір сумарний баланс прибутків і витрат усіх рівнів влади став позитивним і, відповідно, почалося скорочення загальнодержавного боргу. Зареєстрований у березні 2000 р. бюджетний профіцит у розмірі 12,3 млрд. дол. - найбільший за всю історію країни. Вперше за півстоліття федеральні прибутки три роки поспіль істотно перевершували витрати. За прогнозами міністерства фінансів, протягом найближчих п'ятьох років профіцити федерального бюджету будуть складати біля 10 млрд. дол. у середньому щорічно. Проте ці прогнози здійсняться, якщо реальні темпи приросту ВВП у Канаді не опуститься помітно нижче 2,5%.

висновки

Особливість теперішньої ситуації в економіці Канади складається саме в тому, що змінилося співвідношення між зовнішніми і внутрішніми чинниками її росту[9]
. Протягом майже всього попереднього десятиліття головним локомотивом підйому був інтенсивний розвиток господарських зв'язків із США і збільшення канадського експорту. Потім, починаючи з 1998 р. у Канаді помітно поздоровів споживчий попит. Почався підйом у житловому будівництві. Стали швидко рости інвестиції в галузях "нової" і "традиційної" економіки., соціальні програми. У результаті 2000 р. і став для канадської економіки рекордним відразу по декількох показниках.Поки що, співставляючи "чинники гальмування" і "чинники росту" більшість аналітиків схиляються до щодо оптимістичному сценарію розвитку подій. Він припускає, що застійні явища в економіці США протривають не більш декількох місяців, у другій половині 2001 р. господарський ріст знову прискориться й у середньому за рік його темпи складуть від 2 до 2,5%. У цьому випадку, відповідно до офіційних і неурядових прогнозів, у Канаді вони досягнуть 2,8-3,0% цього року і біля 3,5% у 2002 р. Інакше кажучи, очікують, що загальний ріст канадської економіки лише тимчасово сповільниться, а спад буде локалізований у декількох галузях обробної промисловості. Економічні експерти поклададуть великі надії на стимулюючий вплив бюджетно-податкової політики федерального уряду і мір центрального банки по здешевленню кредиту. Не виключений, проте, і варіант тривалого погіршення господарської кон'юнктури. Його зв'язують із падінням темпів росту американської економіки в 2001 р. до 1,5% і нижче. У цьому випадку спад ділової активності охопить набагато більш широке коло галузей канадської обробної промисловості і "сировинних" галузей. Слід зазначити, що конкретних показників по гіршому варіанті розвитку господарської кон'юнктури зараз навіть не публікують. Водночас, як вважають економічні експерти, дуже важливо, щоб підприємці і споживачі в Канаді не піддавалися панічним настроям, а планували свої інвестиції і витрати з урахуванням реально наявних засобів і умов. Інакше передчасне скорочення витрат і інвестицій лише віддалить момент виходу зі смуги економічних негараздів.

додатки

Хто інвестує в економіку Канади Таб.1.

Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p. 52.

Куди інвестують канадці Таб. 2.

Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p.53.

Канада і США: деякі соціально-економічні характеристики
Таб
. 3.

"The Economist", July 24, 1999, p. 8; OECD Economic Outlook, June 1999.

Приріст ВВП у країнах Групи семи в 1997-2000 р., %
Таб
.4.

Реальний приріст ВВП у країнах "групи семи" у 1998-2001 р., %.Таб.5

Таб. 6. Прогнози росту економіки Канади в 2001-2002 р.*

* Розрахунки аналітиків "Canadian Imperial Bank of Commerce" за станом на березень 2001 р.
** у постійних цінах

Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p. 52.

Economist Intelligence Unit, Country Profile, Canada 1999-2000, N.Y., 1999, p.53.

"The Economist", July 24, 1999, p. 8; OECD Economic Outlook, June 1999.

· Прогноз "Банк оф Монтрcол", складений у лютому 2001 р.

· [1] Джерело: Investment, Licensing and Trading in Canada, 1997. New York, The Economist

[1]
Див . роздiл “Ринок працi”

[2]
Джерело: Investment, Licensing and Trading in Canada, 1997. New York, The Economist

[3]
див. розділ "Податки".

[4]
Див. Таб. 1.

[5]
Див. Таб. 2.

[6]
Див. Таб.3.

[7]
Див. Таб.4.

[8]
Див. Таб.5.

[9]
Див. Таб.6.