Газова промисловість України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ТОРГІВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

з предмету РПС

На тему:

“Газова промисловість України”

Виконав

студент групи М-12

Вінтоняк Ярослав

Васильович

Коломия

2001 р.

Зміст

1. Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

2. Газова промисловість України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

2.1. Значення та етапи розвитку промисловості на початку ХХ

століття в Україні. Перші основні родовища . . . . . . . . . . . . . 5

2.2. Розвиток та видобуток газу в Передкарпатті, Дніпровсько-

Донецькій газоносній області та у Причорноморсько-

Кримській нафтогазоносній області України з 40-х років ХХ

століття. Основні проблеми, нові відкриття та перспективи

на майбутнє галузі даних регіонів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

2.3. Роль України в міжнародній торгівлі газом. Газотранспорт-

ний потенціал та найбільші газопроводи в Україні . . . . . . . 11

2.4. Значення російського ВАТ “Газпром” для України на

сьогоднішній день. Газопровід “Ямал-Європа” та успішний

візит українського прем’єра Віктора Ющенко до Москви.

Основні проблеми та перспективи розвитку галузі . . . . . . 13

2.5. Розміщення та використання газовидобувної промисловості

в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

2.6. Заборгованість — найболючіша проблема для України та для

населення Івано-Франківської області; “Теплокомуненерго” 17

2.7. Погляд на сучасну енергетичну сферу, віце-прем’єр-міністра

з питань ПЕК, Юлії Тимошенко та кримінальна справа проти

неї за контрабанду газом. Погляд прем’єра Володимира

Головка на справу проти Ю. Тимошенко на сучасну закупку

та транспортування газу в Україні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .20

3. Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Додаток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .28

1. Вся історія людства тісно пов’язана з пошуком та використанням нових видів палива й енергії. І чим вище підіймалась людина по сходинках цивілізацій, тим більшими ставали її потреби в енергії (“енергія” у перекладі з грецької — діяльність).

Тему “Газова промисловість”, я вибрав тому, що саме розвиток паливно-енергетичного комплексу, забезпечення суспільства енергетичними ресурсами є однією з найважливіших проблем будь-якої держави світу, в моєму випадку — України. І цю проблему я вирішив розкрити та аналізувати в своїй роботі, завдяки інформації, якої на даний час є достатньо, щоб глибше “пірнути” в проблему “Розвиток газової промисловості”. Як ми знаємо, поливно-енергетичний комплекс України охоплює всі процеси видобутку і переробки палива (діаграма 1). Для повного енергозабезпечення України необхідно не менше як 300 млн. тонн у.п. (умовне паливо). Але Україна не могла реалізувати свої великі економічні можливості, старі форми та методи господарювання, залежність від центру негативно впливали на розвиток газової промисловості, в тому числі на розвиток економіки та життя народу. Тому, на даний час, Україна забезпечує себе тільки близько на третину за розрахунок власних ресурсів, їй доводиться ввозити паливо з інших країн світу, що і є ще однією проблемою держави. Сьогодні наша держава щодо поставок енергоносіїв майже повністю орієнтується на Росію, що обмежує можливості її розвитку, є негативним в розвитку економіки, її піднесення до вищого рівня — рівня високорозвинутих держав світу.

Позитивним для розвитку паливно-енергетичного комплексу є те, що Україна має значні потужності для переробки нафти та величезні підземні газосховища для зберігання газу.

Негативним ще є те, що природного газу нашій країні не вистачає. Шебелинське, наприклад, та Дашавське родовища вже майже вичерпані. А на їх місці створені резервуари для збереження природнього газу, що надходить по газопроводу із Західного Сибіру. Все це призводить до занепаду та гальмування економіки. Тому, така проблема, як “газ”, є важливою для всіх нас — українського народу та держави. Вона не є розв’язаною на даний час і мені було цікаво досліджувати її, починаючи з 20-х років ХХ ст., її етапи розвитку та формування, що буде описано та пояснено в моїй роботі. Можна буде дізнатись про всі ці проблеми, а також побачити динаміку видобутку палива в Україні, за графіком можна спостерігати, як зростав видобуток палива, і навпаки — спадав (графік 1).

З дня проголошення незалежності перед нашою державою відкрилися можливості входження до світового співтовариства вільних і процвітаючих країн. Адже для цього Україна має всі можливості. За загальними обсягами природних ресурсів та економічним потенціалом наша країна посідає восьме місце в світі і має реальну перспективу перетворення в одну з найбагатших країн світу. Але так не сталося, тому, що наступна економічна криза, що охопила всі промисловості, цілу державу, зокрема і газову промисловість. А основною причиною було те, що у перші роки досягнення незалежності були відсутні реальні економічні реформи, продовжувала діяти стара, віджила радянська система господарювання, ще існували тоталітарні залишки. Все це я веду до того, що, якщо в Україні існуватиме економічна криза, то як буде розвиватись газова промисловість? На це питання я буду старатись відповісти та розглянути його детальніше.

В своїй роботі я ставлю перед собою за мету розкриття однієї з найважливіших проблем нашої держави — розвиток газової промисловості, її гальмування, труднощі, які пов’язані з видобуванням природнього газу. А також її розвиток на сучасному етапі, заборгованість, враховуючи, що значна частина її припадає на населення, нестача газу, а також суперечки між керівництвом.

2.1. Газова промисловість — наймолодша галузь паливної промисловості. Використання газу в два рази дешевше, порівняно з нафтою. Крім того, вона забезпечує виробництво азотних добрив і синтетичних матеріалів. Ця галузь відіграє велике значення в розвитку економіки, в збагаченні України, в піднесенні економіки до рівня наших європейських високорозвинутих держав. А також, в забезпеченні Україною населення теплом.

Газова промисловість зародилася на Прикарпатті в 20-ті роки ХХ ст. А точніше, то вперше було зафіксовано зародження цієї галузі в 1901 — 1902 рр. під час будівництва солених шахт у Передкарпатті. Перше родовище природного газу відкрили у 1910 р. неподалік м. Калуша (Івано-Франківська обл.). У 1913 р. відкрито Дашавське родовище, а з 1924 р. розпочато промислову розробку цього родовища (Львівська обл.). Тоді ж збудовано перші газопроводи Дашава — Стрий (1924) та Дашава — Львів (1929). З 1933 р. експлуатується Калуське родовище. Важливим кроком у розвитку газової промисловості стало відкриття Угерського родовища на Львівщині та спорудження найбільшого на той час магістрального газопроводу Дашава — Київ. Згодом він був продовжений до самої Москви.

До 1050 р. в Україні експлуатувалося чотири родовища, які забезпечували понад 1,5 млрд кубометрів газу — чверть тоді ще союзного видобутку. З часом до них приєдналося унікальне Шебелинське газоконденсатне родовище на Харківщині. В цьому родовищі сконцентровано понад 80% розвіданих запасів газу. Визначну роль відіграє воно й у видобутку газу. Свого часу обсяг газовидобутку становив тут до 20% загальносоюзного, загальний обсяг видобутого в Шебелинці газу перевищив 550 млрд кубометрів, але промислова експлуатація цього родовища ще триває. З Шебелинки в різних напрямах пролягають газопроводи: Шебелинка — Харків, Шебелинка — Полтава — Київ, Шебелинка — Дніпропетровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів. Газопроводом Шебелинка — Бєлгород — Курськ — Брянськ — Москва український газ багато років надходив до Росії.

2.2. У 1940 р. у Передкарпатті зосереджувалося 87% видобутку газу в тодішньому СРСР. З цього району були прокладені магістральні газопроводи до Києва, Мінська, Риги, Ленінграда, Москви та інших міст. Тепер на Передкарпатську нафтогазоносну область припадає 3,1% всього видобудку газу в Україні. Цей район досить перспективний, бо газ видобувають в основному з незначних глибин. Розвідані запаси газу становлять 94 млрд м3. В цілому, у Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу становлять понад 600 млн. т. умовних одиниць палива. Причому, більш ніж половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5 — 6 км, що є основною технічною проблемою промислового видобутку їх.

У Прикарпатті Більче — Волицьке газове родовище, що експлуатується з 1949 р. Космацьке газоконденсатне родовище, що експлуатується з 1969 р., є цінним для хімічної промисловості. Його газоконденсат переробляється на Надвірнянському газопереробному заводі. Опарське, Угерське, Рудківське родовища ще експлуатуються, але їхні запаси вже дуже вичерпано. Косівське і Кадобненське газові родовища використовують для місцевих потреб. Крім перелічених газових родовищ і газовиявів промислового значення. Це — Судово — Вишненське, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське та ін.

Зменшення видобутку газу в Передкарпатській нафтогазоносній області — це є одна із проблем розвитку газової промисловості та економіки в тому числі. А пояснюється це тим, що вичерпується газ із старих родовищ, нераціонально виробляється значна частина родовищ, оскільки велика кількість газу залишається під землею, а недавно відкриті нові родовища або малопотужні, або не розробляються зовсім. Фахівці вважають, що в Прикарпатті можна збільшити видобуток газу, але для цього потрібно відновити запущені свердловини, поліпшити якість пошуково-розвідувального буріння, забезпечити бурові організації обладнанням для буріння свердловини завглибшки 5 — 7 тис. м. За видобутком природного газу в Україні протягом 1940 — 1995 рр. можна спостерігати за таблицею 1 в Додатку.

Що ж до інших областей України, то в Дніпровсько — Донецьку газоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько — Донецькій западині. Але основні родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровсько — Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, не неї припадає 93, 8% видобутку газу країни. Основні родовища природного газу розташовані, також, у Харківській області (Шебелинське, Хрестищенське, Кешчівське, Дружелюбівське і Західнохрестищенське); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо — Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське). Тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу становлять 785,4 млрд. м3. (див. карту в додатку)

Найбільше із зазначених родовищ — Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів газу в Україні. Друге місце в Україні за запасами газу займає Західнохрестищенське газоконденсатне родовище, яке експлуатують з 1970 р.

Геологорозвідники й сьогодні виявляють нові родовища газу, в тому числі в Луганській області, що свідчить про багатство надр Дніпровсько — Донецької западини, про те, що все ще не втрачено та не вичерпано, потрібно тільки прикласти “трохи сил”.

У Причорноморсько — Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м3. Найбільші з них: Голицинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське родовища, 85% розвіданих на Півдні України родовищ — це морські родовища природного газу (див. таблицю 2). З морського дна сьогодні видобувається близько 650 млрд. кубометрів газу на рік. Тепер на дні Чорного моря геологи виявили ще ряд перспективних газових підвищень (підземних і водночас підводних структур).

Нещодавно відкрито шість нових газових родовищ — Червоноградське в Харківській області, Кружилівське — в Луганській, Верещицьке та Орховицьке — у Львівській, Улянівське — у Дніпропетровській, Північноказатинське — на дні Азовського моря.

Динаміку видобутку природного газу в Україні протягом 1940 — 1995 рр. відображено на діаграмі 1.

Одночасно із збільшенням видобутку розпочалося інтенсивне будівництво газотранспортної системи. Потужні трубопроводи було прокладено від родовищ Харківської області до Києва, Долини, Ужгорода, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Одеси, Ізмаїла, та в Донбас. Так, у 1978 р. введено в експлуатацію газопровід “Союз”, траса якого проходить від Оренбурзького родовища (Західний Сибір) до Ужгорода і далі до країн Центральної Європи. У 1984 р. став до ладу потужний газопровід Уренгой — Помари — Ужгород. Через систему магістральних газопроводів в Україні Росія здійснює експорт свого газу до чотирнадцяти країн Європи, у тому числі в Чехію, Словаччину, Угорщину, Польщу, Югославію, Австрію, ФРН, Францію, Італію та Туреччину.

2.3. Вигідне географічне положення України на основних шляхах транспортування газу з найбільших газодобувних регіонів Росії, країн Центральної Азії та Близького Сходу до найбільших його споживачів у країнах Західної, Центральної та Східної Європи визначає ключову роль газотранспортної системи України у міжнародній торгівлі газом. Це свідчить про те, що Україна відіграє велику роль у цій торгівлі газом, де задіяні високорозвинуті держави світу. Вона має найбільший у світі газотранспортний потенціал, який становить на вході 290 млрд. кубуметрів, а на виході (в країни Західної, Центральної і Східної Європи, а також у Молдову та Південь Росії) майже 170 млрд. кубометрів на рік. За протяжністю магістральних газопроводів великого діаметра, яка на сьогодні становить понад 35 тис. км, Україна поступається лише США та Росії. На території України розташовано дванадцять великих підземних газосховищ, що мають надзвичайно важливе значення для регулювання подачі газу протягом року.

Найбільшими газопроводами в Україні є: Таганрог — Маріуполь (312,3 км), Луганськ — Рубіжне (148,1 км), Амвосіївка — Слов’янськ (135 км), Дашава — Київ (462 км), Київ — Брянськ (367 км), Шебелинка — Полтава — Київ (477,4 км), Єфремівка — Диканька — Київ (478 км), Київ — Захід України-1 і -2 (367 і 506 км) та ін. Діаметр труб 520 — 1420 мм, робочий тиск — 35 атм і вище. Як ми знаємо, підприємства газової промисловості здійснюють видобування, зберігання, транспортування та переробку природного газу. Так, у балансі споживання газу в Україні можна виділити три основні складові: власний добуток (близько 18 млрд кубометрів на рік), імпорт (25 — 26 млрд кубометрів) та газ, що надходить від російського ВАТ “Газпром” за транзит (30 — 32 млрд кубометрів). Завершується будівництво магістрального газопроводу Джанкой — Феодосія — Керч довжиною 254 км. Слід відзначити величезну пропускну спроможність магістральних газопроводів України. Так, діючий газопровід Торжок — Долина завдовжки 529 км і діаметром 1420 мм має потужність 11 млрд куб. метрів газу на рік. Друга нитка газопроводу Ананьїв — Ізмаїл завдовжки 377 км і діаметром труб 1420 мм, яка ще споруджується, розрахована на перекачування 18 млрд кубометрів газу на рік.

2.4. Через Україну в Європу транспортується близько 97% експортних обсягів російського ВАТ “Газпром”. Як плату за транзит російського газу Україна отримує в середньому 30 млрд кубометрів природнього газу. Розрахунки здійснюються за погодженою тарифною ставкою (1,09 долара США за транспортування 1 тис. кубометрів газу на 100 км), що значно нижче світових тарифів (2 — 4,5 долара США). Не зовсім задовольняє українську сторону й фактично бартерна форма розрахунків. Однак перегляд такої усталеної практики неможливий без погашення так званого “газового боргу” перед Росією. Вважають, що з переходом до світових розцінок Україна могла б у рахунок оплати за транзитні послуги отримати з Росії до 60% необхідного їй газу.

Прагнучи уникнути залежності від транзиту газу українською територією, Росія сьогодні шукає альтернативні варіанти його транспортування за кордон. Нещодавно ВАТ “Газпром” урочисто проголосило про відкриття транс’європейського газопроводу Ямал — Західна Європа, який було прокладено через територію Республіки Білорусь. Загальна довжина газопроводу ствновить близько 5100 км і вже у наступному році буде відправлено, переважно на експорт — до Німеччини та Бельгії, близько 15 млрд кубометрів газу. А в майбутньому поставки газу через Білоруську територію зможуть досягти 28 млрд кубометрів на рік. Спільно з Туреччиною Росія почала здійснювати проект транспортування газу по дну Чорного моря — “Блакитний потік”. У рамках цього проекту передбачається транспортування 30 млрд кубометрів газу на рік. Нещодавно в липні-серпні 2000 року, під час зустрічі з прем’єр-міністром Росії Михайлом Касьяновим український прем’єр Віктор Ющенко переконав Росію не будувати газопровід “Ямал-Європа”, який мав бути прокладений в обхід України. Взамін наш прем’єр-міністр пообіцяв, що Україна більше не крастиме російський газ і справно платитиме за спожитий. Експерти оцінюють московський візит Ющенка як дуже успішний — усі попередники Віктора Андрійовича подібних домовленостей у Москві не досягали, що було й позитивним для України, бо, поки що, без російського газу України “не обійтись”, вона й так перед нею в боргу за газ. Наприклад, Росія має на українському ринку нафтопродуктів майже повну монополію. Вона диктує нам і ціну, і обсяг постачання. Фактично, ніхто не заважає Москві й далі нарощувати ціни. Незграбні спроби Києва вийти з економічної залежності поки що нічого не дали. Вкрай погано фінансується спорудження нафтопроводу Одеса — Броди, який відкрив би шлях в Україну азербайджанській чи навіть іракській нафті. Гальмується це будівництво, насамперед, аби догодити російським “братам”. А як тільки Київ виділяє гроші на нафтопровід, Москва одразу починає вимагати погашення боргів за газ. Це свідчить про те, що Україна не може відмовитись від транспортування газу через свою територію, вона є залежною перед Росією, а точніше, перед її сировиною — газом. Росія залишатиметься постачальником України — природного газу. Все це породжує проблеми — як в даній галузі, так і в економіці. Так, однією з таких проблем є те, що з 34,8 тис. км. магістральних газопроводів, що перебувають сьогодні на балансі НАК “Нафтогаз України”, 5,5 тис. км газопроводів, або 17% їх загальної довжини, вже відпрацювали свій ресурс і потребують заміни. Не менше 7 — 10 тис. км потребують капітального ремонту. Загальне спрацювання газотранспортних мереж України перевищує 40 — 60%. Відпрацювали свій моторесурс і близько третини з 708 газоперекачувальних станцій. На сьогодні в Україні розроблено план реконструкції старих компресорних станцій із застосуванням двигунів виробництва ВО “Зоря” (Миколаїв) та АТ “Мотор — Січ” (Запоріжжя). Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі, де можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед, це стосується шельфу Чорного моря. Нафта і природний газ є і в районах, де їх видобувають десятками років. Як виявилося, територія України досліджена в геологічному відношенні недостатньо, тобто є перспективи пошуку енергоносіїв практично по всій Україні: Закарпаття, Передкарпаття, Волинь, Чернігівщина, Причорномор’я, Азовське море, Донбас, Придніпров’я тощо. А це свідчить про існування енергоносіїв, які потрібно шукати, виробляти та обробляти, а не шукати їх за кордоном і тим самим робити собі проблему і своєму народові. Необхідно добиватися зростання енергозабезпечення кожного жителя України і держави в цілому. Без цього неможливі покращення умов життя громадян нашої держави і підвищення продуктивності праці в усіх сферах народного господарства.

2.5. Щодо розміщення газовидобувної промисловості, то специфічною її рисою є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови уксплуатації родовища. Використовують газ на виробництві (металургійна промисловість, хімічні та цементні заводи) і для комунально-побутових потреб. Приблизно 4/5 природного газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ. Супутні гази, які є на ряді невеликих газових родовищ, — це дуже цінна сировина, яка потрібна для промисловості органічного синтезу. З них на газобензинових заводах одержують бензин.

Певну роль у паливному балансі відіграє утилізація промислових газів і виробництво штучного газу з твердого палива. В Донбасі (Лисичанськ) ведеться підземна газифікація вугілля. Також, основним напрямом ефективного використання природного газу, крім комунально-побутового сектору і широкого переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600-700 кг нафтохімічної сировини, вартість якої в багато разів перевищує ефект використання його як палива. На комунально-побутові послуги витрачається 17 млрд м3 газу, а на виробництво електроенергії — майже 34 млрд м3 газу на рік.

2.6. Розрахунки за енергоносії на сьогдні найболючіша проблема не тільки для нашої держави, підприємств, установ і організацій, а для мешканців приватних будинків і квартир у багатоповерхівках. Враховуючи, що значна частина заборгованості за газ припадає на населення, та беручи до уваги, що борги щомісяця зростають, Івано-Франківська обласна держадміністрація видала розпорядження “Про затвердження порядку відключення житлових приміщень від газопостачання”. Відповідно до цього розпорядження, Івано-Франківська філія ДК “Торговий дім ”Газ України”” буде припиняти постачання газу абонентам, якщо сума заборгованості за спожите паливо перевищуватиме 300 гривень. Припинення та поновлення постачання газу буде проводитися за рахунок абонентів-боржників після сплати заборгованості. До речі, таких радикальних заходів уживали подекуди лише до тих споживачів, борг яких перевищував одну тисячу гривень.

Газ перекриватимуть після перевірки кожного абонента — зустрічі з ним та оформлення відповідного акту звірки розрахунків, який споживач має власноручно підписати. Заборонено позбавляти газопостачання тих споживачів, які заборгували ТД “Газ України” через невиплату їм заробітньої плати чи пенсії або непризначення субсидій. для цього належить подати у розрахункові дільниці відповідні документи. Крім того, вирішено, що Івано-Франківська філія ДК “Торговий дім “Газ України”” може відновлювати газопостачання абонентів, які сплатили половину заборгованості до опалювального сезону та уклали податкову угоду про сплату решти боргу протягом наступних 6-12 місяців. Але ситуація складається не так, як би хотілося, а навпаки, вона погіршувалася. Як було відомо, в жовтні 2000 року один із керівників комунального підприємства Арсен Блащук сказав: “Населення Івано-Франківська заборгувало “Теплокомуненерго” понад 15 млн гривень. Лише за цей рік борг населення збільшився на 3 мільйони тривень. Газу задарма ніхто не дає. Тому для мешканців Івано-Франківська початок опалюваного сезону затримується. Наразі ми під’єднали до теплопостачання лише пологовий будинок та медичні заклади міста. Ті будинки, мешканці яких мають величезні борги перед “Теплокомуненерго”, будуть під’єднані до теплопостачання в останню чергу”. Міський голова Зеновій Шкутяк закликав мешканців обласного центру активніше платити за теплопостачання, щоб ДКП “Теплокомуненерго” мало можливість придбати газ, за який постачальники вимагають передоплату. За деякими даними, “місячне споживання газу в місті потребує 2,5 млн гривень”. Також було відзначено, що у жовтні мешканці Івано-Франківська платити за тепло стали справніше, однак 30 відсотків населення міста продовжує жити в борг.

З усіх цих вище сказаних прикладів, можна зробити висновок: проблема заборгованості виникає не тільки в зовнішній політиці України, наприклад, борг за російський газ, а й в внутрішній політиці нашої держави, що негативно впливає на розвиток економіки, в тому числі і на розвиток даної промисловості, видобуток палива.

2.7. Нам відомо, що на даний час, Україна знаходиться в важкому економічному становищі. Це можна пояснити багатьма причинами. Одна з таких причин є верхівка влади, керівництво якої не піднімає економіку на вищий рівень, а навпаки — гальмує. В моєму випадку — розвиток газової промисловості. Щодо цього питання, то відповідь на нього дасть екс-президент легендарної корпорації “Єдині енергетичні системи України”, голова бюджетного комітету парламенту в недалекому минулому і віце-прем’єр сьогодні, Юлія Володимирівна Тимошенко:

— Багато років безжалісно руйнувалась енергетична сфера. Як вона руйнувалась? Існує виробник електричної енергії, ті підприємства, які видобувають вугілля. Багато років ці виробники були практично захищені від фінансових потоків. Виробник існував сам по собі, а фінансові потоки, враховуючи таку собі рекламну пропаганду про неплатоспроможність нашого покупця, залишалися в тіньовій сфері. І я хочу сказати, що саме те, що виробник був багато років позбавлений реальних коштів, зруйновано майже все. Зруйновані основні фонди, нормальні торговельні стосунки. І сьогодні, як наслідок того, що в тіньовій сфері залишались мільярдні кошти, ми отримали кризу. Я хочу сказати, що сьогодні зробив уряд. Наприклад, ми візьмемо НАК “Нафтогаз”. Коли уряд прийшов до влади, 98% в цій галузі відбувалося розрахунків за природний газ заліками. На всіх грошових потоках знаходилися, практично, потужні тіньові структури, і ці кошти спрямовувались зовсім в інше русло. І я хочу сказати, що вже за травень місяць 2000 року, після того, як уряд прибрав всіх посередників, зруйнував всі тіньові схеми, фахово зруйнував, що і дратує тих людей, які там працювали, ми перший раз взагалі в історії незалежної України отримали грошовими коштами на рахунок НАК “Нафтогазу” 94,2% грошових, реальних коштів за відпущений природний газ. Так, я саме хочу звернути увагу на те, що ці кошти були вилучені з тіньової сфери. І сьогодні ми починаємо розробляти і родовища, і практично погасили борги по заробітній платі людям, але ж ніхто не хоче примиритись з тим, що ці кошти втрачені. І я хочу сказати, що криза в паливно-енергетичному комплексі дійсно існує. Але ж це криза тіньових структур, які щодня завдяки фаховій роботі уряду втрачають свої тіньові доходи. Виробники не змогли придбати паливо, не змогли розрахуватися з шахтарями та не змогли розрахуватися з постачальниками природнього газу. У нас дійсно велика невирішена проблема! Зі словами Юлії Тимошенко дійсно можна погодитись, все чітко і доступно сказано, вона дала змогу зрозуміти нам проблему сьогодення, яка існує в паливно-енергетичному комплексі. До того ж, нещодавно, у 2000 році під час візиту до Туркменістану віце-прем’єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу Юлії Тимошенко досягнуто домовленості про продовження на два роки виплати українського боргу за туркменський природний газ. Усього цей борг становить 225 млн доларів. Сторони також домовилися про поновлення вже нинішнього року поставок в Україну туркменського газу. Завдяки цьому наша країна матиме альтернативне, незалежне від Росії джерело постачання газу. Це стало позитивним кроком Ю.Тимошенко для України. Сьогодні, 2001 року, Юлію Тимошенко звинувачено в порушенні відразу двох кримінальних справ. Одну з них — за ст. 80 (контрабанда) і ст. 172 (підробка документів), другу — за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Розглянемо справу, що стосується контрабанди газом. Колишня “газова принцеса” України Юлія Тимошенко могла вивозити з неї лише один товар — газ. Правда, у пересічного громадянина відразу напршується запитання: у який спосіб в Україні можлива контрабанда газу? Адже ні Ю.Тимошенко, ні будь-який інший виробник, на щастя, ще не мають приватної газової труби, вона у нас державна. Отож, і “єдині енергетичні системи”, що їх у минулі роки очолювала п.Тимошенко, могли помпувати газ по цій трубі лише з дозволу тієї ж держави... Однак здогадки — це одне. А що з цього приводу кажуть фахівці? Так, начальник управління із питань соціальної політики та зв’язків з громадськістю НАК “Нафтогаз України” п.Володимир Головко сказав: “І газ, що його закупили газотрейдери, і той газ, що його отримує “Нафтогаз України” як плату за транзитні послуги, і газ, призначений для закачування у підземні сховища, надходить а Україну через одну трубу. Кожен, хто закуповує газ, згодом подає документи, які підтверджують право власності на його певну частку. Щоб виявити, який газ “чистий”, а який контрабандний, українського він видобутку чи російського, “ітерівський” чи “газпромівський”, треба у кожному випадку робити дуже велику звірку документів — як вхідних, так і вихідних. Скажімо, у нас сьогодні, за документами, у трубі є і туркменський, і російський газ. Хоча, насправді ніякого туркменського газу немає. Він залишається десь на території Російської федерації, а ми маємо компенсаційний російський газ. Скільки газу виходить за межі України — встановлюється за показами лічильника і після перевірки контрактів продавців і покупців газу. Кажуть, що Генеральна прокуратура має факти контрабанди газу у справі Юлії Тимошенко. Ми не можемо відповідати за її твердження.” Однак, справу Ю.Тимошенко порушено, і все це повинен вирішити суд по-справедливому. Бо це пов’язано з розвитком економіки, впливає на розвиток ПЕК.

3. Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості і електроенергетики, що спеціалізуються на видобутку, переробці та споживанні різних видів палива. Від стану розвитку паливно-енергетичного комплексу залежить рівень розвитку економіки країни в цілому. Паливна промисловість поділяється на: вугільну, нафтову, газову і торфову.

Газова промисловість — наймолодша галузь даної промисловості. Вона зародилася на Прикарпатті в 20-ті роки ХХ ст. Але перше родовище природного газу було відкрито у 1910 р. неподалік м. Калуша (Івано-Франківська область). Також, природний газ видобували на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях міститься значна кількість попутного природного газу, який використовують для газифікації навколишніх міст і сіл. У 1940 р. у Передкарпатті зосереджувалося 87% видобутку газу в тодішньому СРСР. У 1949 р. у Прикарпатті експлуатується Більче-Волицьке родовище. З часом в Передкарпатській нафтогазоносній області відбувається зменшення видобутку. Постає проблема. Вона пояснюється тим, що газ вичерпується із старих родовищ, нераціонально виробляється значна частина родовищ, технічні несправності і т.д. Отже, розвиток газової промисловості гальмується, тим самим негативно впливає на економіку нашої держави.

У 1960-х роках Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область стає найбільшою в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни. Родовища газу розташовані в основному В Харківській області, серед яких найвідоміше Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів газу в Україні. Також, виявляють нові родовища в Луганській області, в Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатується 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд м3 (Голицинське, Глібівське, Оленівське та інші). З морського дна сьогодні видобувається близько 650 млрд кубометрів газу на рік. Одночасно із збільшенням видобутку палива розпочалося інтенсивне будівництво газотранспортної системи, але з часом воно занепадає. Тож, незважаючи на певні труднощі, сьогодні нафто- і газотранспортні мережі України не тільки підтримуються в належному стані, а й продовжується нове будівництво. У 1978 р. введено в експлуатацію газопровід “Союз”, а у 1984 р. — потужний газопровід Уренгой — Помари — Ужгород.

У міжнародній торгівлі газом визначну роль посідають газотранспортні мережі України, завдяки яким газ транспортується з Росії у країни Західної, Центральної і Східної Європи, а також у Молдову та Південь Росії. А за протяжністю магістральних газопроводів великого діаметра, Україна поступається лише США та Росії. Також через Україну в Європу транспортується близько 97% експортних обсягів російського ВАТ “Газпром”. Як плату за транзит російського газу Україна отримує в середньому 30 млрд кубометрів газу. З часом з’являється так званий “борг газовий” перед Росією, що й стало найголовнішою проблемою в ПЕК України. І Україна шукає інших постачальників (Туркменістан). Але все-таки, без проблем нічого не обходиться, породжується нові. Так, газопроводи відпрацювали свій ресурс і потребують заміни; розрахунки за енергоносії; нераціональне використання родовищ; заборгованість населення за газ, внаслідок чого мешканці будинків “сидять без тепла”. Руйнувалась енергетична сфера, мільярдні кошти залишались в тіньовій сфері, зруйнувались торговельні зв’язки, все це в своїй розповіді пояснює віце-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яку сьогодні обвинувачують в контрабанді газу. А також можна погодитися з розповіддю п. Володимира Головка, який дав нам чітко зрозуміти, як отримується газ.

Я думаю, що мені вдалося досягнути тієї мети, яку я поставив собі на початку. На кінець хочу сказати, що останнім часом вдалося стабілізувати обсяг видобутку нафти і газу. В Україні успішно ведуться геологорозвідувальні роботи. Переробні підприємства освоюють нові технології переробки сировини. Все це є надійною запорукою успішного розвитку нафтогазового комплексу України в цілому.

Література:

1. Газета “Експрес” — 22-23 червня 2000 р. — №67. — с. 9 /стаття “Скандал”.

2. Журнал “Економіка України” // — 1999 р. — №7 — с. 5-7 /стаття “Нафтогазовий комплекс України”.

3. Заставний Ф.Д. /”Географія України”, — Львів, 1994.

4. Масляк П.О., Шищенко П.Г. /”Географія України”. — Київ, 1997.

5. Сиротенко А.Й., Чернов Б.О., Плахута В.Я. /”Географія України”, — Київ, 1996.

6. Розміщення продуктивних сил України /за редакцією Є.П.Качана. — К., 1996.

Додаток

Таблиця 1. Видобуток природного газу в Україні.

Таблиця 2. Запаси природного газу в аварії Чорного і Азовського морів.