Шпори по страхуванню

1. Страхова послуга як специфічний товар.

Страховик надає своєму клієнту страхову послугу, яка виступає як специфічний товар на страховому ринку.

У порівнянні із звичайним товаром, страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність, у зв’язку з цим відноситься до поняття “послуга”. Страхова послуга належить до категорії фінансових послуг, так як послуги банків, фінансових установ.

Страхова послуга у порівнянні з переліченими послугами – це така послуга, яка потребує від страховика певних зусиль, спрямованих на формування потреби в цій послузі. Тому страховик повинен кожного разу на кожній стадії проходження страхової угоди і протягом всього строку дії договору страхування безперервно демонструвати страхувальнику, що він особливий, має хороший захист, що даній страховій компанії можна довіряти і що інтереси клієнта на першому місці. Для страхової послуги дуже важливим є демонстрація готовності постійно услужити страхувальнику, адже він сплачує гроші у вигляді страхових внесків, отримуючи натомість від страховика зобов’язання забезпечити страховий захист.

Ці два принципові моменти визначають ряд особливостей, якими характеризується страхова послуга: 1. надавати страхові послуги можуть лише спеціалізовані організації, які можуть надати відповідні фінансові гарантії; 2. Щоб надавати страхові послуги страхова компанія повинна мати ліцензії на відповідні види цих послуг; 3. Оскільки страхова послуга невідчутна, невидима – це означає, страховик не бачить цього продукту, не може відчути одразу користь від нього. Тому для просування на ринку страхових послуг потрібна вичерпна інформація і інтенсивна реклама; 4. Страхова послуга може бути надана як на добровільних засадах, так і примусово; 5. Страхова послуга носить обов’язковий характер тоді, коли надання страхового захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів; 6. Дуже часто процес купівлі-продажу страхових послуг здійснюється через посередників, які відіграють дуже важливу роль; 7. При наданні страхових послуг завжди укладається договір страхування (досить часто він має спрощену форму) і виступає у вигляді полісу.

Купуючи страхову послугу страхувальник практично завжди платить повну ціну наперед.

2. Ознаки, що характеризують страхову послугу.

За економічними ознаками виділяють страхування життя та загальні види страхування. В основу цієї класифікаційної ознаки покладено принцип наявності нагромаджувального характеру договору страхування та строк дії ДС.

За об`єктом страхування можна виділити наступні види:

особисте страхування (життя, здоров`є, працездатність страхувальників або застрахованих);

майнове страхування (майно в різних його видах, рухомі і нерухомі цінності, грошові кошти, доходи);

страхування відповідальності.

За статусом страхувальника виділяють страхові послуги, що захищають інтереси громадян, тобто фізичних осіб, і ті, які обслуговують інтереси суб`єктів підприємницької діяльності.

За статусом страховика можна виділити державне, комерційне та взаємне страхування.

Щодо класифікації страхових послуг за юридичною ознакою, то тут існують кілька підходів. Один з них було запропоновано та впроваджено згідно з Директиви ЄС з 01.01.1978 р., за якою було виділено 7 класів довгострокового та 18 класів загального страхування.

4.Особливості маркетингу в страхуванні

Особлив-ті маркет-гу в страх-ні та завдання. 2 основні задачі: 1) Формування попиту на страх послуги; 2)Задоволення страх інтересів клієнтів з точки зору кількості і якості страх послуг. Тобто попит створюється зусиллями страхової компанії і нею ж і задовольняється. З точки зору економічної теорії формування попиту – це цілеспрямований вплив на потенційних покупців з метою підвищення рівня попиту до бажаного рівня, який наближається до рівня пропозиції даної страхової компанії. Страх компанія використовує для створення попиту методи впливу і переконання за допомогою: 1)Цілеспрямованої реклами; 2)Проводить організаційні заходи по укладанню договорів; 3)Використовує диференціацію тарифів та страх послуг; 4)Використовує поєднання страх послуг з різноманітними формами торгового та юридичного обслуговування і таким чином планування стратегії і тактики маркетингу спрямоване на заволодіння страховим ринком, але й на здійснення постійного контролю за формуванням попиту, щоб у потрібний момент перебудувати стратегічні програми і тактику конкурентної боротьби. Друга задача маркетингу досягається за допомогою: Високої культури страхового обслуговування; Ефективно побудованої системи продажу. Практичний маркетинг страха спирається на такі принципи: 1)Глибоке вивчення кон’юнктури страхового ринку; 2)Сегментація страхового ринку (виділення сегментів, секторів ринку); 3)Гнучке реагування на потреби страхув-ків; 4)Інноваційний підхід (постійне вдосконалення, модифікація послуг, які пропонує страх компанія). 5)Формування попиту.

5. Канали реалізації страхових послуг та їх характеристика.

Оскільки для реалізації страхових послуг страховику завжди треба прикладати досить значних зусиль, то страхові компанії завжди приділяють особливу увагу організації і вдосконаленню системи продажу страхових послуг.

В залежності від форм зв’язку із страхувальником, виділяють такі системи продажу:

Безпосередній (прямий) продаж страхових послуг у страхових компаніях і її філіях;

Продаж через посередників (агентів, брокерів) або альтернативну систему розповсюдження.

Комбінований, який поєднує ці дві системи.

У практиці дуже часто страховики використовують комбіновані системи продажу.

Прямий продаж вважається неефективним, бо він дуже затратний і потребує наявності широкої мережі пунктів продажу. Утримання цих філій потребує значних коштів, бо вони повинні бути оснащені технікою, треба платити з/п. З іншого боку через це не дає змоги страховій компанії розширитись по всій території країни. У тому числі страхові послуги зосереджуються у тому місці, де знаходиться страхова компанія.

Продаж через страхових посередників є більш ефективним з точки зору економії коштів і з точки зору можливості розповсюджувати поліс по всій території.

Продаж через посередників здійснюється на комісійних засадах і цей продаж підвищує оперативність розповсюдження страхових послуг, бо страховий агент або брокер допомагає географічно наблизити страхувальника до страховика. В Україні поки продаж через посередників нерозвинутий, хоча існує декілька брокерських фірм. Діяльність брокерів регламентується постановою КМ України про впровадження діяльності страхових посередників (березень 1997).

6. Страхові агенти та їх функції. Система генеральних агентств.

Функції страхових агентів. Страхові агенти – громадяни або юр. особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум та страх. відш-ня). Страх. агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Система генеральних агентств вважається більш зрілою формою відносин між агентами і страховими компаніями і є домінуючою формою у західних країнах. Ця система будується за територіально-адміністративною ознакою, тобто у кожній адміністративно-територіальній одиниці створюється 1-2 агентства, роботу яких організують генеральні агенти, вони підбирають штат агентів, проводять навчання, визначають зону обслуговування і проводять розрахунки між агентами. При необхідності агенти можуть підбирати собі субагентів і таким чином вертикальний рівень продажу страхових послуг вибудовується у такий ланцюг:

Страхова компанія  генеральне агентство  агент  субагент.

Переваги системи генеральних агентств полягають у її гнучкості і мобільності та відпадає необхідність утримувати великий штат співробітників і витрати коштів на утримання філій, бо агентами робота будується на контрактних засадах (франчайзинг). Використання посередників у страхуванні дозволяє страховику підвищувати свою конкурентоздатність, оскільки робить страхову послугу більш дешевою і разом з тим більш доступною страхувальнику, страховику дає можливість отримувати первісну інформацію про потреби страхувальників у тому чи іншому регіоні.

Стра брокер – юр чи фіз особа що зареєстрована у встановленому порядку як суб’єкт п-цької д-ті і здійснює посередницьку д-ть на страх ринку від свого імені на підставі доручень страх-льника чи страх-ка. Страх брокур не має право займатися ін д-тю, окрім страх-ня. Він вноситься в реєстр страх посередників в МінФін. Страх брокер зобов’язаний: 1. Забезпечити укладення договору С на найбільш вигідних для страх-ка умовах відповідно до брокерської угоди і страх-ком, який має стійке фін становище. 2. Володіти інф-цією небхідною для укладення договору С на умовах страх-льника, в тч про наявність у страх-ка ліцензії на здійснення відповідного виду С розміри страх тарифів та умови С, які пропонуються страх-ком рівень його пратоспр-ті, та надавати цю інф-цію страх-льнику на його прохання.

7.Роль реклами в реалізації страх послуг. Реклама – платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів повідомлення, що здійснюється ч/з ЗМІ чи будь-яким ін способом публічного звертання й агітує на користь певного товару, марки, фірми, особливості. Метоб реклами в реалізації страх послуг є сприяння укладанню нових і відновленню раніше діючих договорів С. Реклама допомагає: клієнти одержують інф-ції про страх компанії та діючі види С, види послуг, їх переваги проти ін; стимулює бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг – умови та переваги С; формує імідж СК. Реклама ознайомлює споживачів зі страховим продуктом, робить доступною іеф-цію про страхові послуги, переконує споживачів скористатися цими послугами, після чого споживач бажа мати страх поліс і придбає його.

8. Контроль з боку страх компаній та держави за наданням страх послуг. Страх ринок в Укр цивілізований і страх послуги над-ся строго у відп-ті з норматив-ми докум-ми на правовій основі. Контроль за д-тю страх компаній здійсн-ть Мін Фін в особі департаменту фін установ. Мін Фін видає страх компаніям ліцензії на право займатися певними видами страх-ня, затверджує правила страх-ня, зд-є контроль за дотрим-ням страх-ками Закону "про страх-ня" і ін ек актів, пов'язаних з страх-ням. Контроль зд-ся в формі перевірок, ревізій, ан-зу звітн-ті, експертизи страх робіт. Крім МінФін контроль за наданням страх послуг зд-ть Держ податк-ві адмін-ції, Держ подат-ва поліція, СБУ, КРУ (контрольно-ревіз-не упр-ня). В страх компаніях існує внутр контроль за реал-цією страх послуг, який проводять керівн-ки підрозд-лів, правління, бухг-рія і фін підр-ли. Це контроль за правильн-тю уклад-ня договорів, виплатою страх відшкод-ня, дотрим-ням закон-ва.

2. Стр-ві послуги можна класифікувати наступним чином.

За економічними ознаками виділяють стр-ня життя та загальні види стр-ня. В основі  принцип наявності нагромадж характеру договору стр-ня та строк дії договору стр-ня.

За об`єктом стр-ня можна виділити наступні види: особисте стр-ня (життя, здоров’я, працездатність стр-ників або застр-ваних); майнове стр-ня (майно в різних його видах, рухомі і нерухомі цінності, грошові кошти, доходи); стр-ня відп-ті.

За статусом стр-ника виділяють стр-ві послуги, що захищають інтереси громадян, тобто фіз осіб, і ті, які обслуговують інтереси суб`єктів під-кої д-ті.

За статусом стр-вика можна виділити держ, комерційне та взаємне стр-ня.

Довгострокове страхування: стр-ня життя і ануїтетів, стр-ня до шлюбу і народження дитини, зв’язане довгостр-ве стр-ня життя, безперервне стр-ня здоров`я, тонтіни, стр-ня виплати капіталу, стр-ня пенсій.

За українським законодавством з метою ліцензування страхової діяльності виділяють наступні види: стр-ня життя, від нещасних випадків, медичне, здоров`я на випадок хвороби, зал-го ТР, наземного ТР (крім зал-го), повітряного ТР, водного ТР, вантажів та багажу, від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, цивільної відп-ті власників наземного ТР, включаючи відп-ть перевізника (теж саме для авіаційного та водного ТР), відп-ті перед 3-ми особами, кредитів, інвестицій, фін ризиків, виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій, майна.

9. Характеристика основних етапів страхової угоди.

Проходження договору страхування передбачає 4 етапи. На першому етапі відбувається подача страхувальником заяви про прийняття певного ризику на страхування. Відображається бажання страхувальника застрахуватися. При масових видах страхування може бути відсутня (страхування туристів, що виїжджають за кордон, страхування відповідальності власників транспортних засобів тощо). Другий етап  на основі заяви страхувальника, приймаючи до уваги фактори ризику страховик вирішує питання чи приймати цей ризик на страхування, на яких умовах, за яку плату (визначаються страхові премії). При масових видах страхування може бути відсутнім. Третій етап  підписання договору страхування (продаж страхового полісу). На цьому етапі важливим є розуміння обома сторонами всіх тонкощів договору, який укладається із специфіки правил страхування, за якими відбувається надання страхового захисту. Четвертий етап полягає у задоволенні претензій страхувальників у відшкодуванні збитків за даним договором. Іноді цей етап буває пов’язаний із об’єктивним закінченням договору страхування без страхової події. На цьому етапі також можливе розірвання договору за бажанням будь-якої із сторін.

10. Заява про страхування, її зміст та значення.

Заява про прийняття ризиків на страхування як правило подається страхувальником страховику в письмовому вигляді, хоча іноді буває і усна заява. Заява  це найпоширеніша форма отримання страховиком інформації про ризики, які потрібно застрахувати. У більшості випадків форма або бланк заяви розробляється страховиком самостійно і містить широкий перелік питань стосовно об’єкту страхування, на який повинен відверто відповісти страхувальник. Форму заяви страхувальник отримує у страховика або у страхового посередника. Раніше форма заяви використовувалася страховиками як вид реклами, елементи такого підходу збереглися і нині. Великі страхові компанії вкладають в бланк заяви крім прямого його призначення ще й рекламний зміст.

По деяких видах страхування заява по встановленій формі не заповнюється. Це може бути з 2 причин:

по розповсюджених стандартних обов’язкових видах страхування заява часто не потрібна;

по складних видах страхування, напр. в морському страхуванні, страхуванні майна підприємства від пожежі, тому що дуже важко описати в заяві фактори ризику, які супроводжують даний об’єкт.

Отримавши усну заяву страховик направляє агентів або брокерів відвідати об’єкт і обговорити з власником об’єкту ймовірні ризики. І тоді страховий агент готує окремий документ з описанням ризику.

Форма заяви містить як загальні для всіх страховок питання, так і специфічні питання, які стосуються окремо ризику безпосередньо. Перелік питань повинні бути складеними таким чином, щоб дати страховику вичерпну інформацію стосовно об’єкту, бо саме за результатами обмірковування відповідей відбувається укладання договору або відмова. Досить часто ці відповіді заносяться у комп’ютер і він, виходячи із неї визначає ставку страхової премії.

Кожна заява про страхування повинна містити декларацію і застереження. Декларацією страхувальник заявляє, що надана інформація є правдивою і повністю відповідає знанням страхувальника щодо запропонованого на страхування об’єкту.

Застереження попереджує страхувальника про те, що у випадку виявлення обману з боку страхувальника , страховик звільняється від своїх обов’язків перед ним.

11. Андеррайтинг та його роль у формуванні збалансованого с. портфеля.

Андеррайтинг – це процес прийняття ризику на стр-ня, він є проміжною ланкою між поданням заяви страхувальником і видачею йому с. полісу або підписанням ДС.

Практичний андеррайтинг вирішує 4 основні задачі:

треба оцінити запропонований на страхування ризик з точки зору характеристики об’єкту страхування і з точки зору вірогідності настання страхової події з цим об’єктом і з точки зору розмірів ймовірних збитків.

На основі цієї оцінки андеррайтер повинен визначити: чи приймати ризик на страхування, чи ні.

Якщо ж прийнято ризик – визначити строки, умови і розмір страхового покриття, тобто визначити конкретні умови договору страхування.

Обчислити розмір страхової премії.

З метою формування збалансованого с. портфелю у процесі андеррайтингу необхідно слідкувати за тим, щоб не відбувалось кумуляції ризику (настання с. випадку по одному ДС веде до настання с. випадків по ін. ДС, або концентрація ризику на окремій території, що може призвести до катастрофіч. збитків, наприклад, внаслідок повені чи землетрусу), щоб забезпечувалась диверсифікація ризиків, та недопущення підвищення рівня збитковості, або взагалі перевищення можливих виплат над надходженням с. премій.

Крім того, андеррайтинг має сприяти зменшенню ризику по конкретному ДС, що у свою чергу також впливає на збалансованість с. портфелю, шляхом визначення оптимальних як для страхувальника так і для страховика умов ДС.

12. Договір страхування, його зміст та значення.

Договір страхування являє собою угоду двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових прав і обов’язків.

Такий договір виконує дві основні функції. По-перше, це  юриди­чний факт, за яким виникають, змінюються та припиняються зобов'язання. Кожне зо­бов'язання відбиває певні правовідносини. По-друге, договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників.

Згідно із Законом України “Про страхування” договір страхування є угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальни­кові чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послуг) тощо, а страхувальник зо­бов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та вико­нувати умови договору.

Змістом договору є сукупність його умов. Визначення змісту договору має велике практичне значення, ос­кільки від цього залежать особливості виникнення прав і обов'язків, можливість належного виконання зобов'язань. Як передбачено цивільним законодавством, договір вважається ук­ладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма його істотними умовами.

Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організа­ціями Правила страхування з різних видів особистого і май­нового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-під­приємницькі можливості страхувальників. Цими умовами і правилами часто визначається весь комплекс умов, які становлять зміст страхового договору. Отже, угода сторін зводиться, по суті, до прийняття або відмови від укладен­ня договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

13. Права та обов`язки сторін у ДС.

Сторонами по ДС є страховик та страхувальник, які мають певні права та обов`язки по цьому договору, визначені чинним законодавством, зокрема З.У. “Про страхування” та умовами ДС.

Загальні права сторін по ДС можна визначити наступним чином.

Страховик має право:1) протягом дії договору страхування перевіряти стан застрахованого майна, а також точність наданих Страхувальником відомостей щодо застрахованого майна;

2) припинити дію договору страхування у разі передачі Страхувальником застрахованого майна у власність або оренду іншій особі;

3) припинити дію договору страхування у разі припущення Страхувальником дій, які призвели до підвищення ступеню ризику щодо застрахованого майна.

4) відмовити у виплаті страхового відшкодування, у разі неповідомлення Страхувальником до настання страхового випадку всіх обставин підвищення ступеню ризику щодо застрахованого майна.

5) відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі невиконання Страхувальником своїх обов`язків, викладених в Правилах та договорі.

Страхувальник має право:

на отримання суми страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

на призначення вигодонабувачем по договору страхування третьої особи.

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі;

2) при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об'єкта страхування;

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Окремо до обов`язків страхувальника можна віднести його дії при настанні страхового випадку, що часто закріплюються в ДС, зокрема: протягом 3-х днів повідомити страховика про події, що сталися. Якщо не повідомив без поважних причин, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.

обов`язково повідомити органи пожежного нагляду або інші подібні органи (міліція тощо), щоб вони могли підтвердити зв`язок страхового випадку і прийняти участь у складанні акту.

зберігати ушкоджене майно у тому вигляді, в якому воно опинилось після страхової події до прибуття представника страховика, тобто не має право змінювати картину збитків.

здійснити заходи щодо рятування застрахованого майна.

надати страховику можливість проводити розслідування причин і розміру збитків.

14. Процес врегулювання претензій страхувальників та його завдання. Виплата с. відшкодування.

Коли угода закінчується виплатою, то СКо має забезпечити своєчасне і кваліфіковане врегулювання збитків, тобто розгляд необхідних документів, вирішення питання про виплату і фактичну сплату відшкодування.

Подання заяви про настання с. випадку входить до обов`язків с-увальника. СКо посилає спеціаліста на місце події для складання с. акту (це вже обов`язок с-овика), в якому зазначається:

– дата с. події

– зміст с. події

– обсяг ушкоджень

– вжиті с-увальником заходи щодо запобігання розповсюдження наслідків с. події

– перелік майна, що знищене або ушкоджене.

На підставі с. акту СКо вирішує питання щодо сплати с. відшкодування.

Порядок виплати відшкод-ня регул-ся статтею 24 ЗУ “Про с-ня”, в ній визначається, що виплата проводиться згідно з договором с-ня, або законодавством, на підставі заяви с-увальника (його представника) або 3-х осіб, визначених у договорі с-ня, і с. акту (аварійного сертифікату), який склад-ся с-овиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, визначеній с-овиком.

Розмір с. виплати практично завжди знах. у межах с. суми за договором с-ня. С. сума визначає ліміт відповідальності страховика перед страхувальником.

Більшість заяв щодо виплати задовол-ся досить швидко, але інколи бувають суперечки між сторонами стосовно розмірів відшкодування і строків сплати цих відшкодувань. Зазвичай у договорі (полісі) заздалегідь обумовлюються шляхи вирішення цих суперечок. Останньою інстанцією є суд або арбітраж, і його рішення є остаточним. С-овик має право відмовити у виплаті с-увальнику, підстави відмови перелічені в Ст. 25 ЗУ ”Про с-ня”.

Підставами відмови є:

Навмисні дії с-увальника або особи, на користь якої укладено договір с-ня, спрямовані на настання с. випадку.

Вчинення с-увальником навмисного злочину, що призвів до с. випадку.

Подання с-увальником свідомо неправдивих відомостей про об`єкт с-ня.

Отримання с-увальником повного відшк-ня збитків за майновим с-ням від особи, винної у їх заподіянні.

Несвоєчасне повідомлення с-увальником про настання с. випадку без поважної причини, або створення перешкод с-овику у визначенні обставин, хар-ру та розміру збитків.

Умовами договору с-ня можуть бути передбачені ін. підстави для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті приймаються с-овиком у терміни, передбачені у правилах с-ня, і повідомл-ся с-увальнику в обов`язково письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. При повному виконанні зобов`язань щодо виплати, тобто у повному обсязі с. суми, договір с-ня вважається вичерпаним, його дія припиняється.

При сплаті відшкодування у розмірі певної частки від с. суми договір с-ня вважається чинним у обсязі, який = різниці між с. сумою і сплаченим відшкодуванням.

До с-овика, який сплатив с. відшкод-ня за договором майнового с-ня в межах його фактичних витрат на покриття збитків, переходить право вимоги, яке с-увальник або ін. особа, що одержала с. відшкод-ня, має до особи, винної у заподіяному збитку. Це право вимоги наз. правом регресної вимоги (регресу) або суброгацією.

15. Необхідність та сутність страх-ня життя. Види страхування.

Страхування життя – це підгалузь особистого стр-ня в який обґєктом стр-ня є життя страхувальника (застрахованого). Договір страх-ня життя укладається на термін не меньше 3 років.

Страхова сума виплачується у випадках :

До життя застрахованого до закінчення строку дії ДС,

Смерті застрахованого з будь-якої причини,

Досягнення застрахованим певного віку.

Ця підгалузь характерізується нагромадженням протягом дії ДС на відміну від інших підгалузей особистого страхування.

До стр-ня життя відноситься :

Змішане стр-ня життя;

Стр-ня дітей;

Весільне стр-ня ;

Довічне стр-ня;

Стр-ня пенсій.

16. Таблиця смертності: призначення, зміст, порядок складання.

При проведенні стр-ня життя основними випадками є дожиття до закінчення строку стр-ня або смерть страхув-ка (застрах-го) протягом його дії. Для цього СК повинна визначити імов-сть настання цих випадків серед застрах-них. З цією метою складають таблицю смертності, яка баз-ся на пок-ках статист обліку н-ня або матеріалах самої СК і показує смертність осіб, що щорічно помирають у даному вічі із даної к-сті народжень. Визнач-ся фактори, які впливають на смертність н-ня: вік (після 25р ризик збільш-ся), професія, місце проживання, стать (вік смертн-ті чоловіків менший). Ці фактори пов врахувати стр-к при розробці умов стр-ня.

Достовірно побудована таблиця смертності має дуже важливе значення для кожної СК, оскільки саме від неї залежить розмір премії, резерви премії.

Порівнюючи таблиці смертності всього н-ня і таблиці смертностіСК, останні точніші. Кожен конкретний стр-к має можливість викор-ти точніші дані щодо своїх страхув-ків (застрах) та щодо видів стр-ня, в яких вони беруть участь. Високим пок-кам смертності мають відповідати вищі за розміром премії. На розмір премії впливає ще й такий пок-к, як норма доходності, що її СК нараховує на внески страхув-в.внески слугують для форм-ня певного розміру фондів, які забезпечили б їй виконання своїх обов’язків перед страхув-ми.

17. Змішане стр-ня життя: порядок уклад-ня договорів с-ня, обчислення і сплати стр платежів.

Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку – дожиття до певної дати або події, а з іншого – смерть. Проте фактично присутній один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя не тільки забезпечує, й створює накопичення. Він має впевненість, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Договори змішаного страхування життя довгострокові і можуть укладатися на різні за тривалістю строки (в Україні – 3, 5, 10, 15 і 20 років). При цьому враховується вік застрахованого: min – 16 років, max – 72 роки.

При укладанні договору страхування важливе значення має і стан здоров’я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи, можуть бути передбачені і інші обмеження.

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової ∑.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником СК, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка залежить від строку страхування і його варіанта, віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно.

Дія договору страхування починається з того дня, коли на рахунок СК в банку поступили кошти.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом).

За умовами договору страхування страхувальникові надається право достроково припинити договір страхування. У цьому разі страхувальник одержує викупну суму, яка залежить від розміру сплачених страхових внесків і строку дії договору страхування з урахуванням інвестиційного доходу.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхувальник подає заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі.

18. С пенсій в Укр: суч стан, проблеми.

С пенсій – для охорони матер мінтересів громадян, для стабілізації рівня життя. Пенс забезпеч-ня здійсн-ся держ пенс сис-мами (соц страх), пенс фонд, СК та ін фін установами. Приватні пенс фонди виникають ч/з недостатньо розвинені держ пенс сис-ми. Пенс фоннди можна поділити на фонди з встановленими розмірами внесків і фонди з встановленими розмірами виплат. Пенс С передбачає , що СК здійснює застрах особі виплати, що пов’язуються з виодом на пенсію (С додатк пенсії) чи віком, встановленим договором С. Індивідуалні договори С додатк пенсії укладаються з урах-ням віку, статі, нзл-но від стану її здоров’я. Додаткова пенсія зл-но від змісту договору С може бути виплачена страх-ком протягом життя застрахованого чи впродовж визначеного періоду. При укладанні договору С встановлюється порядок виплати пенсій (щомісячно, за кожен рік…). Але СК, що пропонують пенс С повинні мати дуже великі резерви. Небажання страх-сь: недовіра до СК, недостатня реклама, недосконалі шляхи орг-ції цього виду С; ек нестабільність, невисока з/п населення.

24.Страх-ня від нещ випадків відбув-ся у 2 формах: обов та добровільній.

Добров стр-ня здійсн-ся у видах:

індивід-му - сплата стр платежів здійсн-ся за рах застрах-х

колективному - сплата стр платежів здійсн-ся за рах орг-цій, з якими застрах-ні перебувають у труд або ін, передбаченихзаконом відносинах.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком на підставі правил (які можуть доповнюватися особливими умовами страхування дітей, спортсменів, туристів, пасажирів, здоров'я і таке ін., які відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих), що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.

Важливі умови страхування громадян від нещасних випадків такі: обмеження терміну страхування; обмеження віку страхувальників; обмеження обсягу страхової відповідальності, обумовленої наслідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у період дії договору; настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (виплати здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного випадку); пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступе­ня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування; обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку; обумовлений термін виплати страхової суми — 10 днів після подання всіх необхідних документів; визначення трирічного строку давності з дня прийняття страхо­виком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звернення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здо­ров'я внаслідок нещасного випадку.

19. Обов.особисте стр. від нещасних випадків на тр.: основні умови проведення.

Страхувальниками з цього виду страхування виступають самі па­сажири, які сплачують страховий платіж додатково при оплаті про­їзного квитка, а для водіїв — юридичні особи і громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності — власники транспортних засобів, які страхують водіїв на час обслуговування поїздок.

Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення по­садки в поїзд, морське або річкове судно, автобус чи інший транспор­тний засіб до моменту завершення поїздки, а водії — тільки на час об­слуговування поїздки.

Страховий платіж становить для пасажирів при поїздках на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області в розмірі до двох відсотків, а на маршрутах приміського сполучення — до п'яти відсотків вартості проїзду. Страховий платіж за водіїв визначається у розмірі до одного відсотка страхової суми за кожного застрахованого.

До страхових випадків належать:

• загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випад­ку на транспорті;

• одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок неща­сного випадку на транспорті.

Розмір виплати страхової суми залежить від ступеня втрати праце­здатності чи смерті застрахованого.

Особисте страхування на повітряному транспорті здійснюється за рахунок власників або експлуатантів повітряних суден.

Обов'язково підлягають страхуванню члени екіпажу та авіаційний персонал під час перебування на борту повітряного судна, а також пасажири повітряно­го транспорту.

22. Стр-ня спортсменів від нещ випадків м/проводитися у 2 формах: обов’язковій (держ обов особисте стр-ня спортсменів вищих категорій) та добровільній.

Застрахованими тут є спортсмени та ін учасники спорт заходів.

Період с-ня визнач-ся від дня прибуття учасників спорт заходу до місця його проведення, але не раніше ніж за певну к-сть днів до офіц відкриття заходу, і закінч-ся о 24,00 дня його офіц закриття. Якщо договір стр-ня надається терміном на 1р, то страхув-ві надається знижка від стр платежу, визначеногог тарфиними ставками.

Розмір тарифної ставки для стр-ня спортсменів, які безпосередньо беруть участь у змаг-нях, а т-ж запасних гравців, встан-ся залежно від групи, до якої належить вид спорту, і строку стр-ня.

Стр виплата в разі смерті застр-го внасл нещ випадку здійс-ся в розмірі 100% стр суми.

При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності.

При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку виплата проводиться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторне) і терміну перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. При цьому обмежується загальний термін лікування певною кількістю днів.

Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо не­правдивих відомостей, необхідних для укладення договору страхуван­ня; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як минув один рік від дня настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку.

27. Обов`язкова форма медичн. стр-ня (МС) та її сутність.

МС як важливий елемент с. медицини існує у 2 формах – обов`язковій і добровільній. Обов`язкове МС поширене, як правило, в тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров`я: Франція, Канада, ФРН, Нідерланди, Швеція, Бельгія та ін. країни. Там МС набуває рис соціального стр-ня, бо воно визначене законодавчо, координується держ. стр-рами, а с. платежі мають хар-р податку.

Принципи обов`язкового МС: загальність, державність, некомерційність (тобто прибуток може виникати, але він не є засобом збагачення і спрямовується на використання державою).

Об`єктом МС є життя і здоров`я громадян. Мета проведення МС: забезпечення громадянам у разі виникнення с. випадку одержання мед. допомоги за рах. накопичених коштів і фінансування профілактич. заходів.

Стр. подією у МС вважається звернення застрах. особи під час дії ДС до мед. установи (з передбачених у договорі) у разі гострого захворювання, травми або ін. нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або ін. допомогу у вигляді надання мед. послуг у межах їх переліку, передбаченого у ДС.

Страховики: незалежні СКо (с. медичні Ко), які мають ліцензію на проведення МС і здійснюють свою діяльність на основі договорів про співроб-во із мед. організаціями (ліцензійованими щодо надання певних мед. послуг за програмою обов`язкового МС). Страхувальники: юр. особи і держава. Застраховані: працююче і непрац. населення, на користь якого уклад. ДС. Страховики за рах. с. фондів оплачують мед. допомогу застрах-ним, а також ін. види діяльності з охорони здоров`я громадян. Головна особливість: сплата с. внесків страхувальниками здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень с. забезпечення є однаковим для всіх застрахованих. Також передбачається, що сплата с. внесків при стр-ні працюючого населення може бути покладена як на підприємство, так і на працівників; частка кожної зі сторін залежить від конкретних ек. умов проведення такого стр-ня та вартості мед. обслуговування.

За рах. таких внесків формується с. фонд, яким керує держава (не СКо!).

28. Добровільна форма медичного стр-ня (МС) та її сутність.

МС як важливий елемент с. медицини існує у 2 формах – обов`язковій і добровільній.

Мета: забезпечення страхувальникові гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов`язаних із зверненням до лікув.-профіл. установи за послугою, яка надається згідно з програмою добров. МС. Т. ч., в рамках добров. МС передбачається оплата мед. послуг понад програму обов`язкового МС.

Об`єкт добров. МС: майнові інтереси страхувальника (застрах-го), пов`язані з одержанням мед. допомоги.

Стр. подією у МС вважається звернення застрах. особи під час дії ДС до мед. установи (з передбачених у договорі) у разі гострого захворювання, травми або ін. нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або ін. допомогу у вигляді надання мед. послуг у межах їх переліку, передбаченого у ДС.

Види добровіл. МС:

короткострокове (стр-ня здоров`я на випадок хвороби, стр-ня виїжджаючих за кордон “асистанс”)

довгострокове, іноді пожиттєве (безперервне стр-ня здоров`я)

індивідуальне (застрах-ним є конкретна особа, доходи якої є джерелом сплати внесків)

колективне (страхувальником є юр. особа, яка страхує персонал від найімовірних для даної роботи ризиків, і сплачує с. внески за рах. власних коштів).

Послуги з добров. МС можна поділити ще на види, які передбачають виплати, не пов`язані з вартістю лікування (стр-ня на випадок встановлення діагнозу, захворювання у зв`язку з травмою, стр-ня добових виплат тощо) і види, які забезпечують компенсацію витрат на лікування (стр-ня витрат на перебування в лікарні, стр-ня хірург. витрат, витрат на післяоперац. догляд тощо).

С. внески страхувальника зал. від: обраної програми добровіл. МС, рівня с. забезпечення за ДС, строку стр-ня, широти переліку с. подій та ін. умов ДС. Тарифи мають встановлюватися за згодою страховика та мед. установи, що надає послуги. Тарифна ставка розрахов-ся на основі статист. даних про звернення по мед. допомогу та тривалість лікування. Іноді вона диференціюється зал. від статі, віку, стану здоров`я застрах-го.

29. Медичне страхування осіб, що виїжджають за кордон (“Асистантс”).

Медичне страхування осіб, що виїжджають за кордон відносять до добровільного особистого страхування. ДС укладається на випадок раптового захворювання, тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном, застрахованої особи, що тимчасово виїздить за кордон на відпочинок чи з діловою або іншою метою. Головна мета “асистансу” – швидке реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної, а також технічної допомоги.

Особливістю даного виду страхування є можлива участь в страхуванні третьої сторони, іншої, ніж страховик чи страхувальник (застрахована особа), а саме асистантської компанії, яка представляє собою організацію, що надає саме ці послуги, має в своєму штаті фахівців з першої допомоги, лікарів, технічних фахівців, юристів, що зможуть надати кваліфіковану допомогу в будь-якій ситуації клієнту, що перебуває за кордоном, для чого асистантські компанії (асистант) мають розгалужену мережу філії, відділень та представництв, до яких власне і звертається клієнт, перебуваючи за кордон.

Асистант укладає угоду про співробітництво з страховою компанією. Всі витрати, пов`язані із наданням таких послуг, медичних, технічних, юридичних, інших, а також визначену винагороду, асистанту відшкодовує страховик, що і є страховим відшкодуванням по даному виду страхування.

Максимальний розмір страхової суми встановлюється і максимальний розмір франшизи встановлюється при укладанні ДС.

Страховий тариф встановлюється в залежності від переліку медичних та інших послуг, що їх обирає страхувальник (застрахований), країни відвідування, строку перебування в даній країні, іноді, також, від специфічних умов договору між страховиком та асистантом.

На Україні даний вид страхування здійснюють багато страхових компаній. Це пов`язано не стільки із частими поїздками громадян України за кордон, а з тим, що переважна більшість посольств розвинутих країн вимагає наявність такої медичної страховки для відкриття візи або в`їзду в країну, перетинання кордону. Крім того, даний страховий продукт в Україні часто розглядають як засіб зацікавлення клієнтів в страхуванні взагалі. Щодо асистантів, то на Україні досить ефективно працюють представництво відомих зарубіжних асистантських компаній, що мають широку мережу представництв по всьому світу, та які не тільки надають відповідні послуги іноземним громадян, що відвідують Україну, але і співпрацюють з українськими страховиками в сфері даного виду страхування. Серед таких компаній можна назвати, зокрема, Coris International, SOS Assistance, Mercury

30. Види полісів стр-я майна від вогню та їх особливості.

Стр. майна від вогню є найпоширенішим видом стр. під-х ризиків. Якщо ці норми не витримуються, випадки, що призвели до збитків не вваж. стр-и.

За к-тю риз від яких застр. майно в рамках вогн стр. можна виділити 3 види дог-ів стр.:

1 - чисте стр-я від вогню, вибуху, удару блискавки;

2 - комплексне або розширене стр. від вогню та інших небезпек;

3 - стр-я майна від всіх ризиків.

Стр. від вогню та інших небезпек може включати в себе , крім ризиків вогню, вибуху, удару блискавки ще й інші: стихійні лиха, протікання води із водопроводних мереж, вибух котлів та інших сосудів, випадків вандалізму, крадіжка зі зломом, викрадення.

По вогневому стр-ю страхова сума - це вар-ть в яку страхувальник оцінює своє майно. Страхова сума за договором визначається в залишковій вар-ті або в певній її частині. В разі стр-я майна на повну вар-ть воно вважається застрахованим:

- будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини, обладнання, ін. основні засоби - в розщмірі залишкової вар-ті;

- товарно-матеріальні цінності - в розмірі фактичної собівар-ті або за цінами придбання;

- прод-я в процесі вир-ва або переробки вваж. застрах. на вар-ть сировини, матеріалів та вкладеної праці.

Якщо майно прийняте на стр на певну частку, то всі об’єкти вваж. застр. в тій же частці. Договір стр-я укладається на основі довідки-розрахунка встановленої форми або опису майна згідно з даними бухг. обліку і звітності стр-ль-ка та анкети оцінки ризику. Також в договорі стр. необх. вказати особливі умови і механізм вирішення суперечок.

Обчислення стр. платежів здійсн. виходячи із: розміру стр. суми; франшизи; розміру тарифної ставки. Договір стр. вступає в силу після сплати 50% від річної суми платежів. Якщо стр-ль-к вирішив сплатити стр. платежі відразу то йому надається знижка. Дія дог. стр. припин-я, якщо закінчився термін на який він був укладений, якщо стр. компанія виконала свої зобов-я в повному обсязі; якщо стр-ль-к не сплатив платежі у встановлені терміни; якщо прийняте судове рішення про те, що договір вваж. не дійсним з моменту укладання. Не можуть бути об’єктами стр: будівлі, споруди строк експл-ї яких минув; майно яке перебуває в аврій-у стані; док-ти; цінні папери; готівка; акти; плани; бухг. звіти та ін.

31. Страхування від перерв у виробництві.

Фінансові втрати підприємств покриваються страхуванням від перерв у виробництві внаслідок знищення або ушкодження застрахованого майна. Це страхування є логічним доповненням до вогневого страхування. У контексті цього страхова перерва у виробництві вважається такою, що настала, якщо виробництво або інша діяльність страхувальника, вказана у полісі повністю або частково призупиняється внаслідок настання матеріальних збитків із застрахованим майном.

Обсяг відповідальності страховика по ДС в даному виді стр-ня співпадає з обсягом відповідальності по вогневому стр-ню, але зазвичай стр-ки дещо розширюють покриття, включаючи до переліку стр. подій за цим ДС також втрати під-ва внаслідок простою через недопостачання електроенергії, палива, недоподачі води, внаслідок аварії, які спіткали не самого страх-ка, а його контрагентів.

Об`єктом стр-ня є фінансові втрати від перерви у вир-ві внаслідок матер. збитків від страх. події із застрахованим майном страх-ка, які включають:

поточні витрати страх-ка по продовженню господ. діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

втрати від вимушеної перерви у виробництві.

Термін дії ДС встановлюється в межах року. Він співпадає з терміном дії договору вогневого страхування.

Страхова премії обчислюється в % до страх. суми і її розмір здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Відповідальність страховика настає не відразу; як правило, умови стр. передбачають франшизу, т.б. границю, починаючи з якої страховик буде відшкодовувати збитки. Ця франшиза може встановлюватися:

- у грош. виразі або у % до страх суми;

- у вигляді терміну перерви у днях при перевищенні якого страхувальник набуває права на стр. відшкодування.

32. Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Дуже серйозним підприємницьким ризиком є завдання шкоди 3-іи особам через споживання товарів та послуг, що виробляє дане підприємство. Великі втрати, які несли товаровиробники розвинутих західних країн у зв’язку із задоволенням претензій споживачів, обумовили виникнення такого виду страхування, як страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Це страхування є дуже розповсюдженим у розвинутих західних країнах. Спеціальною директивою ЄЕС, прийнятою у 1987 році передбачається обов’язкова наявність полісу страхування відповідальності за якість продукції як однієї з небезпечних умов безперешкодного допуску цієї продукції на ринок ЄЕС.

Мета цього страхування полягає у захисті підприємства від фінансових втрат, пов’язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам їхньою продукцією у разі висунення останніми претензій.

Страховий тариф встановлюється в залежності розміру товарообігу підприємства у вартісному вираженні. На тариф також впливають наступні фактори:

тип товару, включаючи упаковку, інструкцію, що додається, його призначення і сфера застосування;

місце споживання цього товару, тобто обсяг і місце експорту, обсяг і місце імпорту;

місце страхувальника у черговості поставок, тобто чи це виробник, оптовий чи роздрібний торговець;

вік та історія товару (наскільки давно вироблявся цей товар) і репутація товаровиробника;

система контролю за якістю виробів під час виробництва або доставки;

умови купівлі-продажу товару;

розмір страхового покриття та історія збитків у даного стр-ника за останні 5 років.

Розмір тарифу коливається в межах від 0,1% до 0,6%. Договори страхування укладаються на строк, як правило, який відповідає гарантійному строку, встановлений на певний товар даного страхувальника. Договір може укладатися на більш довгий термін, але і підвищуються ставки страхової премії. Практично завжди ці договори передбачають франшизу. Напр. у Німеччині франшиза встановлюється на рівні 20% від встановленої страхової суми. Дуже характерним для цього виду страхування є те, що заяви страхувальників досить часто дуже розтягнені в часі, тобто страхове відшкодування носить ретроспективний характер і не завжди співпадає із терміном дії договору страхування. Це відбувається з тієї причини, що шкода життю і здоров’ю через споживання певних товарів може проявитися не відразу, а іноді через довгий період часу після страхової подій. Тому дуже важливим для страховика є встановлення факту завдання шкоди саме під час дії договору страхування. Великий інтервал часу між отриманням страхової премії і виплатою відшкодування породжує проблеми створення відповідних страхових резервів, оцінки ризиків.

Відшкодування не відбувається якщо фактичне завдання шкоди знаходиться поза межами строку страхування, крім того, не відбувається відшкодування, якщо шкода була викликана вживанням продукції або послуг у зв’язку:

з радіацією;

зі страйками, військовими діями заколотами, революціями;

з дефектами, які були відомі страхувальниками до реалізації продукції;

з неправильним зберіганням на складі страхувальника;

з транспортуванням (тому що покривається полісом страхування відповідальності перевізника);

зі шкодою, завданою нематеріальним активам, патентам, товарним знакам, ліцензіям тощо.

36. Організаційні основи страхування сг підприємств.

Сільське господарство – найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикових галузей економіки. С/г підприємства дуже відрізняються від інших підприємств характером діяльності. С/г, як галузь, має свої особливості які впливають і на організацію страхування:

Залежність с/г виробництва від природнокліматичних факторів, коливання урожайності с/г культур викликають не рівномірність у річних доходах с/г підприємств.

Сезонний характер виробництва, тривалість виробничого циклу і нерівномірність у витратах впливають на початок і закінчення строків дії договорів стр-ня, на термін оплати страхових внесків.

Склад і структура виробничих фондів (основних і оборотних) впливає на визначення об’єктів стр-ня і на визначення обсягів покриття (обсягів страхової відповідальності). У склад основних фондів с/г підприємств поряд з будівлями, спорудами, обладнанням і іншими звичайними основними фондами входять робочі і продуктивні тварини та багаторічні насадження на які припадає 20% всієї сукупності виробничих фондів. У складі оборотних коштів велику питому вагу складають молодняк і тварини на відгодуванні, а також незавершене виробництво, яке включає урожай с/г культур, крім того, корми насіння і посадочний матеріал.

33. Страхування відповідальності роботодавця: зміст і значення.

До сукупності підприємницьких ризиків належить відповідальність товаровиробника (роботодавця) за шкоду життю і здоров’ю, заподіяну працівникам даного підприємства при виконанні ними службових обов’язків (при настанні нещасного випадку на виробництві).

Це страхування здійснюється як у добровільній, так і у обов’язковій формі. Обов’язкове страхування згідно із статтею 6 Закону “Про страхування” розповсюджується на робітників ризикових професій народного господарства. Відповідно до переліку робіт із підвищеною небезпекою, затвердженим комітетом у справах нагляду за охороною праці №123 від 30.11.93 підприємства, які проводять такі роботи із залученням певних фахівців повинні укладати договори обов’язкового страхування стосовно життя, здоров’я, працездатності цих фахівців.

Об’єктами страхування є життя, здоров’я, працездатність працівників і службовців підприємства або установи. Страхувальником виступає підприємство, а застрахованими робітники, які перелічені у документі, що подає страхувальник разом із заявою. У добровільному страхуванні страхувальник сам визначає кількість застрахованих працівників, страхову суму по кожному з них, а також загальну страхову суму. В даному випадку страхова сума по кожному застрахованому не обов’язково повинна бути однакова. В обов’язковому страхуванні страхова сума визначається відповідними нормативними актами.

В період дії договору страхування допускається заміна одного застрахованого іншим, але загальна кількість застрахованих повинна бути незмінно.

Обсяг відповідальності за цим видом страхування включає:

смерть застрахованого від нещасного випадку при виконанні ним службових обов’язків;

отримання застрахованим травми в наслідок нещасного випадку на виробництві із встановленням інвалідності;

тимчасова втрата працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Перелік конкретних страхових нещасних випадків передбачається в договорі страхування, а також передбачається виключення. Стандартними виключеннями є отримання потерпілим шкоди життю, здоров’ю внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, вчинення навмисного злочину, замаху на самогубство. Договір укладається терміном в межах 1 року, по обов’язкових видах на рік. Страхові премії встановлюються у добровільних видах страхування в залежності від обсягу відповідальності і від ступеню ризику даного виробництва і даної професії.

Середні тарифи коливаються від 1% до 5%.

Премія сплачується одноразово (іноді може бути в розстрочку). Виплата проводиться в разі смерті  100% страхової суми, при встановленні інвалідності І групи  90-100%, ІІ група  70-75%, ІІІ  50-60%. При тимчасовій втраті працездатності щодобова виплата в розмірі 0,5-1% страхової суми за кожну добу непрацездатності, але зазвичай не більше 50%.

При настанні страхової події страхувальник повинен при обов’язковому страхуванні скласти акт про нещасний випадок протягом 3-х днів після настання страхового випадку, а застрахований чи його спадкоємець подає заяву про виплату, акт про нещасний випадок, довідку про тимчасову втрату працездатності або встановлення інвалідності, в разі смерті, копію свідоцтво на смерть та документ, що підтверджує право на спадщину. Перелік необхідних документів встановлюється у договору страхування.

Виплата здійснюється у термін 7-10 днів з моменту отримання документів через касу страхової компанії або підприємства, або перерахуванням коштів у банк.

38. Сстр-ня тварин с/г підпр-тв.

Стр-ва сума встановлюється за домовленістю сторін, виходячи із їх балансової вартості з урахуванням зносу, якщо стр-ник юридична особа. При встановленні стр-вої суми стосовно тварин у господарствах громадян, вартість тварин приймається на рівні середньоринкової страхової премії. Коливаються в залежності від виду застрахованої тварини і можуть бути зменшені або підвищені в залежності від ступеню ризику.

Договір стр-ня. Умови стр-ня є однаковими як для господарств юридичних осіб і для господарств громадян. Договір стр-ня укладається як правило на 1 рік, але може бути укладений на невизначений час із щорічним корегуванням і уточненням страхової премії.

Страхова премія може сплачуватися одноразово або в 2-3 строки, але в цьому випадку у розстрочку, а перший стр-вий платіж повинен складати не менше 50% страхової суми. Останній платіж повинен бути сплачений протягом 3-х місяців з моменту першого платежу.

Стр-вий тариф. Середньоринкові тарифні ставки: велика рогата худоба до 1% страхової суми; свині 5-8%; вівці, кози, коні 2-3%; домашня птиця, хутрові звірі, кролики до 5%.

Стр-ве відшкодування. При настанні страхової події стр-ник протягом 3-х днів повинен сповістити компетентні органи. Стр-вик протягом 3-х днів складає акт. Цей акт, повинен бути підписаний крім стр-ка і стр-ника відповідними компетентними органми. На підставі акту стр-ва компанія оцінює розмір збитку. Він визначається шляхом встановлення середньої страхової суми на 1 голову тварини і множенням її на кількість загиблих тварин. При вимушеному забої тварини сума збитку зменшується на вартість реалізованого м’яса придатного для харчування, на вартість шкурок хутрових тварин, шкір великої рогатої худоби і коней, пуху і пера птиці, вовни, якщо не можна все це вживати то сума збитку відшкодовується як за повністю загиблих тварин.

Пільги. Цей вид стр-ня передбачає відчутні пільги для постійних стр-ників з метою заохочення укладати договір на невизначений термін. Починаючи з 2-го року знижка тарифу 20%, з 3-го – 30%, з 4-го – 40%.

37. Страхування урожаю сільськогосподарських культур.

Об’єкт. Всі види с/г культур, а саме: урожай озимих і ярих культур, зернобобових, технічних культур, овочеві, баштанові, кормові, сади, ягідники, виноградники, теплиці тощо. При стр-ні багаторічних насаджень об’єктом стр-ня виступають і самі ці насадження і їхній урожай.

Обмеження в прийомі на страхування. Не приймаються на страхування:

урожай с/г культур, які господарство висівало 3-5 років, але жодного разу не отримувало урожаю;

урожай багаторічних насаджень, якщо протягом 3-5 років не отримували урожаю;

багаторічні насадження, знос яких складає більше 70%, а також, які підлягають списанню з балансу у зв’язку із плановою реконструкцією і викорчовуванням, а також ті, які заражені хворобами.

Обсяг страхової відповідальності. Урожай с/г культур у відкритому грунті вважається застрахованим на випадок його загибелі або пошкодження внаслідок таких причин: посухи, заморозку, вимерзання, град, злива, буря, повінь, сель, пожежа. Крім того стр-ми подіями вважається вимокання і випрівання урожаю спричинені такими стихійними лихами.

Перелік страхових випадків урожаю у закритому грунті дещо інший, він не включає посуху, заморозок, вимерзання, але включає: ураган, припинення подання електроенергії, якщо внаслідок стихійного лиха або аварії була пошкоджена сама споруда, в якій вирощувався урожай. Стр-ми випадками для багаторічних насаджень є: мороз, сильні снігопади, повінь, буря, злива, град, землетрус, пожежа, посуха, повне знищення карантинними комахами.

Визначення страхової суми. При обов’язковому страхуванні страхуються тільки кількісні втрати урожаю, а при добровільному також і якісні втрати. І в добровільному і в обов’язковому страхуванні вартість урожаю с/г культур при стр-ні кількісних втрат визначається виходячи із середньої урожайності за останні 5 років з 1 га помноженої на ціну за одиницю продукції, що погоджена зі страховиком та на планову площу посівів. Вартість багаторічних насаджень визначається виходячи з їх балансової вартості, а вартість урожаю виходячи з загальноприйнятих засад.

Початок і кінець строку дії договору. Договір укладається за письмовою заявою стр-ника на 1 або декілька або всі види с/г культур. Закінчення строку дії договору пов’язується із біологічними особливостями культур і особливостями їх вирощування. Стр-ня закінчується після закінчення збирання урожаю.

Договори укладаються не на повну страхову суму. Ліміт відповідальності страховика в обов’язковому страхуванні складає 50% від страхової суми (решта на ризик господарства), у добровільному не більше 70% від визначеної страхової суми.

Страхова премія може бути сплачена одноразово або у 2-3 строки. При цьому перший платіж повинен становити не менше 25% загальної суми премії і бути сплаченим протягом 30 днів після підписання договору стр-ня. Строк останнього платежу залежить від того стр-ся усі культури чи тільки певні види. Якщо стр-ся всі, то не пізніше 30 серпня, а якщо окремі види – строку збирання їх урожаю встановленого агротехнічними нормами. Щодо багаторічних насаджень, останній платіж сплачується не пізніше 3-х місяців після першого платіжу.

Страхові тарифи встановлюються за окремими групами або видами с/г культур: озимі зернові – 10-15%, ярі зернові – 12-18%, картопля, овочі – 18-25%, ягідник, хміль – 25-30%. Тарифи залежать від ступеня ризику і від того чи стр-ся всі культури чи проводиться вибіркове страхування.

Виплата стр-го відшкодування. При настанні страхової події стр-ник подає стр-ку письмове повідомлення з визначенням виду пошкоджених або загиблих культур, часу, виду страхової події і розміру площі на якій пошкоджено застраховані рослини. Стр-ва подія повинна бути підтверджена відповідними органами. Після отримання повідомлення складається акт, виплата проводиться протягом 15 днів з моменту подання або отримання стр-ком усіх необхідних документів.

38. Стр-ня тварин с/г підпр-ств.

Обмеження в прийомі на стр-ня. Виключенням із переліку тварин є наступні:

хворі, виснажені тварини, а також тварини у стані до пологового та після пологового залягання;

тварини у місцевостях, де встановлений карантин на інфекційні захворювання.

Договір укладається на стр-ня, як усіх тварин, так і на певну групу тварин, але при умові стр-ня всіх тварин певного виду.

Обсяг стр-вої відповідальності. Тварини страхуються на випадок загибелі або вимушеного забою внаслідок страхових подій, перелік яких відрізняється в залежності від того до якої групи належить застрахована тварина. Для цілей стр-ня с/г тварини розподіляються на 5 великих груп:

Дорослі продуктивні тварини: велика рогата худоба, вівці, кози (стр-ся з 6 місяців); коні, мули, віслюки (з 1 року); свині, хутрові звірі, кролі (з 4 місяців); домашня птиця яйценосних порід (з 5 місяців); птиця у господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів (з 1 місяця). Дорослі продуктивні тварини стр-ся на випадок інфекційних хвороб, пожежі, аварії, вибуху, стихійного лиха, нещасного випадку, обвалу, сель, ожеледиці, насту, попадання під рухомі транспортні засоби і під дії електричного струму.

Молодняк перелічених вище тварин, незалежно від віку. Страховою подією є ті ж, самі, що і для тварин дорослої групи за виключенням інфекційних захворювань.

Високоцінні племенні тварини, які записані у державну племенну книгу. Ці тварини стр-ся на випадок загибелі або змушеного забою від будь-яких причин, включаючи неінфекційні хвороби.

Зоопаркові тварини, сторожові собаки (від 6 міс.), гусінь тутового шовкопряду. Ці тварини стр-ся від тих же подій, що і тварини 1-ої групи, а зоопаркові тварини ще і на випадок загибелі від неінфекційних захворювань.

Сім’ї бджіл у вуликах стр-ся на випадок повної загибелі сім’ї внаслідок тих же причин, що і тварини 1-ої групи.

Стр-ва сума встановлюється за домовленістю сторін, виходячи із їх балансової вартості з урахуванням зносу, якщо стр-ник юридична особа. При встановленні стр-вої суми стосовно тварин у господарствах громадян, вартість тварин приймається на рівні середньоринкової страхової премії. Коливаються в залежності від виду застрахованої тварини і можуть бути зменшені або підвищені в залежності від ступеню ризику.

Договір стр-ня. Умови стр-ня є однаковими як для господарств юридичних осіб і для господарств громадян. Договір стр-ня укладається як правило на 1 рік, але може бути укладений на невизначений час із щорічним корегуванням і уточненням страхової премії.

39. Страхування будівельно-монтажних ризиків: основні умови.

Страхування будівельно-монтажних робіт включає в себе як страхування будівельного підприємства від усіх ризиків (страхування CAR) та страхування монтажних ризиків (страхування EAR).

CAR: Страхувальниками можуть бути забудовники, будівельні підприємці, що здійснюють проектне будівництво, включаючи всіх підрядчиків. Об`єкти страхування: будь-які будівлі житлового, промислового чи іншого призначення, в тому числі промислові споруди, електростанції, дорожні та залізничні об`єкти, аеропорти, мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні споруди, канали, порти, а також школи, лікарні, театри.

Страховий захист поширюється на: - будівельний об`єкт, а саме на усі роботи, що виконуються будівельними підприємцями та його підрядчика, включаючи підготовчі роботи, допоміжні споруди, усі матеріали, що зберігаються на буд. майданчику та необхідні для проведення робіт; - обладнання будівельного майданчика (гуртожитки, склади, інженерні мережі тощо); - будівельні машини; - витрати з розчищення території після страхового випадку; - відповідальність виконавця робіт (претензії за матеріальний збиток або телесні ушкодження); - об`єкти, що перебувають на відповідальному зберіганні, або біля яких виконуються роботи.

Страхові ризики: - пожежа, вибух, поразка блискавкою, падіння літальних апаратів, в тому числі збитки, до яких призвела дія засобів пожежогасіння; - дія стихійних явищ, таких як паводок, повінь, затоплення, дощ, сніг, лавина, підводний землетрус, буря, землетрус, опускання грунту, зсув, обвал; - злом, крадіжка; - брак внаслідок халатності, необачності, необережності, злого наміру.

Окремі винятки: - воєнні, ядерні та страйкові ризики; - внутрішні пошкодження будівельних машин, тобто пошкодження, до яких призвели не зовнішні фактори; - ліквідація недоліків виконання будівельних робіт, претензії за неустойками та недоліками виконаних робіт.

Терміни страхування: страховий захист починається в момент початку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих предметів на буд. майданчику і закінчується прийманням чи пуском в експлуатацію споруди. Відповідальність за обладнання та буд. машини закінч. з момента вивезення їх з майданчика.

Страхова сума: договірна вартість буд. роботи, договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих замовником матеріалів і виконаних ним робіт.

Загальноприйняті ставки страхових премій по CAR відсутні, оскільки кожний об`єкт оцінюється з урахування технічних та місцевих умов, при чому враховуються характер буд. майданчика та ступень його нараження на ризик, конструктивні особливості об`єкта, методи будівництва, ризики, що впливають на графік виконання робіт.

EAR: Страхувальники: - виробник чи постачальник монтажного об`єкта; - фірми-підрядчики; - покупець монтажного об`єкта; - кредитор.

Об`єкти стр-ня: монтаж та пробний пуск усіх видів машин, механізмів та конструкцій.

Страх. випадки: - пожежа … (як в CAR); - стихійні явища … (як в CAR); - злом, крадіжка; - помилки під час монтажу; - халатність, необережність, злий намір; - коротке замикання, надмірна напруга, електричні дуги, тиск, пошкодження внаслідок відцентрової сили; інші аварійні ситуації тощо.

Винятки: - воєнні, ядерні та страйкові ризики; намір або груба необережність страхувальника або його представників; - недоліки в конструкції, дефекти матеріалу чи помилки при виготовленні; - пошкодження спричинені не зовнішніми факторами; - претензії та неустойки за недоліками наданих послуг.

Термін стр-ня: починається після вивантаження матеріалу на монтаж. майданчику, закінчується в момент завершення всіх робіт з монтажу об`єкту та пробного пуску.

Страхова сума: вартість установок згідно з договором постачання, в тому числі витрати по перевезенню, митний збір, інші збори, витрати з монтажу.

Страхові тарифи: використ. посібники з тарификації, в яких приведена передбачають звичайні ризики, ступінь яких не збільшений. Як і в CAR немає можливості встановити тверді ставки.

40. Страхування машин від поламок: основні умови для проведення.

Страхувальники: власники та експлуатанти машин та обладнання.

Об`єкти страхування: - машини, що виробляють енергію; - машини для розподілу енергії; - усі виробничі та допоміжні машини.

Не підлягають страхуванню предмети, термін служби яких порівняно з терміном служби всього об`єкту невеликий (змінний інструмент, пуансони, матриці, ланцюги, ремені, стрічки, сита, вироби з скла, кераміки, деревини, шини, матеріали виробничого призначення).

Страхові випадки: - помилки в обслуговуванні, недбайлвиість, необережність, злий намір;

- помилки в конструкціях та розрахунках, під час монтажу, дефекти лиття та матеріалу;

- пошкодження внаслідок дії відцентрової сили;

- коротке замикання та інші електричні ризики;

- нестача води в парогенераторах;

- фізичний вибух;

- буря, мороз, льодохід.

Основні винятки: - воєнні, страйкові, ядерні ризики, ризики, передбачені іншими видами страхування майна (пожежа, стихійні лиха, крадіжка, грабунок тощо);

- намір чи груба необережність страхувальника чи його представників;

- спрацювання внаслідок звичайного використання, а також кавітації, ерозії, корозії, накип;

- помилки або несправності, що існували на момент укладання ДС і про які страхувальник міг чи мав знати;

- помилки чи нестачі, за які несе відповідальність постачальник.

Страхова сума: вартість машин, які підлягають страхуванню. Страхове відшкодування – вартість відновлення машин у межах страхової суми чи ліміту страхової відповідальності страховика.

Страхова премія: ставки визначаються за кожним типом машин, галуззі їх використання.

Страхування електронних пристроїв (ЕП): значення і основні умови проведення.

Страхувальники: власники або наймачі ЕП.

Об`єкт страхування: всі електронні системи, до яких належать: - ЕОМ для обробки даних;

- електронні та ядерні медичні апарати;

- пристрої передавання інформації;

- інші пристрої.

Страхові випадки: за природою страхування ЕП є страхуванням “від аварій” на базі страхування від усіх ризиків, а тому страховими випадками є:

- скупчення диму, сажі, газів, дія води, вологи (якщо вона не спричинена атмосферними опадами або умовами вир-ва);

- аварійні ситуації, пов`язані з дією електроенергії (коротке замикання тощо);

- помилки в конструкціях та розрахунках, помилки виробника, при виготовленні та монтажу, лиття й матеріалу;

- помилки в обслуговуванні, недбайливість, необережність;

- злий намір третіх осіб;

- природні умови.

Винятки: - воєнні, страйкові та ядерні ризики;

- намір чи брутальна необережність страхувальника або його представників;

- спрацювання в процесі експлуатації, а також через корозію;

- зовнішні недоліки; - помилки та несправності, за які на підставі договору або за законом несе відповідальність третя особа;

- несправності через переривання постачання води, газу чи електроенергії;

- витрати на виконання робіт з тех. обслуговування.

Страхова сума: вартість ЕП. Страхове відшкодування: вартість відновлення ЕП в межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним застрахованим об`єктом.

Страхові тарифи: при визначенні користуються нормативами, якими враховуються звичайні (не підвищені ризики), а також з урахування специфічних особливостей ризику.

В Україні страхування ЕП не виділено як окремий вид страхування та проводиться на умовах страхування майна.

41. Сутність і види стр-ння кредитних ризиків.

Будь-яка кредитна угода будується на взаємовідносинах між двома сторонами, одна з яких виступає позичальником, а інша кредитором. Характер кредитної угоди завжди пов’язаний із небезпекою для кредитора втратити гроші, надані у кредит. З цієї причини існує об’єктивна потреба в захисті майнових прав кредитора. Одним із засобів такого захисту є страхування. Взаємини між двома сторонами у рамках кредитної угоди можуть будуватися по-різному, можна виділити 4 варіанти:

1) кредитор дає грошову позичку, щоб отримати через деякий час від нього ці гроші з % - це фінансовий кредит;

2) продавець продає свій товар у кредит, щоб пізніше отримати від покупця гроші – це товарний кредит;

3) кредитор дає гроші дебітору, щоб потім отримати від нього товари чи послуги – авансовий кредит;

4) пов’язаний з тим, що в деяких випадках при видачі будь-якого кредиту на боці позичальника постає третя особа, яка відіграє роль гаранта і тим самим сприяє підвищенню довіри до страхувальника – це гарантований кредит.

З точки зору цих варіантів взаємовідносин між боржником і кредитором можна віділити відповідні види страхування, які здатні адекватно обслужити потреби сторін кредитної угоди:

- страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту;

- страхування кредитів (страхувальником виступає кредитор);

- страхування експортних комерційних кредитів;

- страхування на випадок невиконання зобов’язань контрагентом;

- страхування виданих і прийнятих гарантій (поручительств);

- страхування заставленого майна.

При укладанні кредитної угоди її сторони потрапляють у протилежне правове становище: у кредитора виникає право повернення виданої позики у визначеній сумі і у визначений термін, а у позичальника виникає зобов’язання повернути позику в обумовленому розмірі і в обумовлений термін. Це в свою чергу впливає і на характер страхових угод, які обслуговують кредитні угоди. Якщо страхувальником виступає кредитор, то угода страхування відноситься до майнового страхування, а якщо страхувальником виступає позичальник, то договір страхування відноситься до галузі страхування відповідальності.

42. Страхування товарних кредитів.

Страх практика, виробила ряд організац форм стр-ня кредитів:

Стр-ня товарних кредитів

Стр-ня кредитів під інвестиції

Стр-ня споживчих кредитів

Стр-ня кредитів, виданих під заставу

Стр-ня кредитів довіри.

Стр-ня товарних кредитів є операцією делькредерного типу, що передбачає відшкод-ня втрат, які настали внаслідок невикон-ня короткострок кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг (понад 80% світ торгівлі здійсн-ся наданням кредитів). Воно охоплює всі галузі госп-ва, проникає у сферу послуг. Рзвиток кредитних відносин є передумовою виник-ня стр-ня кредитів. Головна причина – випадки неплатоспром-ті покупців-позичальників, що спричинені багатьма чинниками, напр., брак власних обігов коштів, спадаюча %-на ставка тощо.

При стр-ні товарн кредитів об’єктом с-ня є, як пр, весь товарний обіг протягом року.

Продаж товарів м/здійснюватись безпосередньо - продавцем покупцеві, посередньо - на умовах факторингу, з участю посередника - фактора. З огляду на порядок вррах-ня ризику неплатоспром-ті боржника нйістотнішого значення набуває повний і неповний факторинг. Головною ознакою повного факторингу є те, що ризик неплатоспром-ті боржника тяжіє на факторі. При неповному - лягає на продавця. З погляду продавця-кредитора найбажанішим видом факторингу є повний з передачею ризику торговельної операції на фактора. Цей ризик м/б охоплений стр-ням. Страхув-ком є продавець, застрах-ним - фактор.

Стр захист в с-ні товарних кредитів забезп-ся як у внутрішньому, так і зовн (екпортно-імпортному) товарообігу, який здійсн-ся на кредитній основі.

Відповід-сть стр закладу при с-ні в умовах факторингу = повній вартості еонтракту, т/т сумі заборг-сті , яка має бути сплачена боржником факторові. Договори с-ня м/укладатисяна кожну окрему операцію або (у разі регулярних торгов відносин ) на підставі генеральної угоди.

Страхування споживчих кредитів.

Страх практика, виробила ряд організац форм стр-ня кредитів:

Стр-ня товарних кредитів

Стр-ня кредитів під інвестиції

Стр-ня споживчих кредитів

Стр-ня кредитів, виданих під заставу

Стр-ня кредитів довіри.

Стр- ня споживчих кредитів здійсн-ся на випадок настання неплатоспром-ті тих позич-ків,які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто для невиробничого спож-ня. Оскільки користувачами споживчих кредитів є фіз особи, то осн причини їх неплатоспром-ті - це: смерть позичальника, часткова втрата непрацезд-ті чи джерела постійного заробітку.

Страхув-ком є позичальник - фіз особа. Він безпосередньо вступає у відносини зі стр-ком. Наявність стр забезпечення є необх умовою здійснення кредитної угоди. Оскільки основними ризиками неплатоспром-ті є ризики фізичного, біолог, соц функц-ня особи, то технічно с-ня спож кредитів будується на тих же засадах, що й особисте стр-ня. У разі настання стр випадку обов'язок повернення кредиту лягає на стр-ка. В умовах продажу товарів "на виплату" спож кредити можуть мати "амортизац" хар-тер, який передбачає почастинну сплату отриманого кредиту. Стр-ня такого кредиту (його залишкової частини) набуває вигляду "термінового" стр-ня зі змінною стр сумою.

У сучасній практиці кредитно-страх відносин ініціаторами та безпосер учасниками договорів с-ня м/б банки у випадку надання ними банк кредитів (на умовах почастинного їх погашення) для придбання споживчих товарів. Банк тут є страхув-ком і застрах-ним.

Стр тарифи форм-ся із врахув-ням величини першої виплати покупцем, кількості визначених періодичних, почастинних погашень кредиту (термін його надання) і надійності позич-ка. Це спонукає стр заклади до стр-ня, а банки - до надання кредитів на якомога короткий термін і в невеликих сумах. Надійності такі кредитні відносини м/ досягти за доп застави.

43. Стр-ня заставного майна.

Застава – це засіб забезпечення виконання зобов’язань, який полягає у передачі боржником кредиторові свого майна, із вартості якого кредитор має переважне право задовільнити свою вимогу до боржника при невиконанні ним боргових зобов’язань. Стосунки між позичальником і кредитором стосовно застави регламентуються Законом України “Про заставу”. Цей закон вимагає страхування заставленого майна.

Застава може бути 2 видів:

заклад;

іпотека.

Заклад – це забезпечення заставленим рухомим майном, а іпотека  це застава підприємства, будівлі, споруд, інших об’єктів безпосередньо пов’язаних із землею та землі.

Заставлене майно якраз і є об’єктом страхування, яке забезпечується цим полісом.

Предметом застави може бути не будь-яке майно, а тільке те, яке згідно із законодавством України може бути відчужене заставодавцем. Майно, яке знаходиться у загальній власності може бути передане у заставу за умови згоди всіх власників. Застава власником своєї частини не потребує згоди інших власників за умови можливості відчуження цієї частки. Предметом застави не можуть бути національні, культурні або історичні цінності. Договір укладається з поглядом на те, відноситься заставлене майно до закладу чи іпотеки.

Обсяг відповідальності – це пошкодження або втрата застави майна внаслідок: пожежі; стихійного лиха; крадіжки. Обсяг відповідальності може бути розширений або звужений за бажанням страхувальника.

Договір укладається на підставі письмової заяви страхувальника, до якої додається опис заставленого майна і визначається найменування кількості, вартості і місцезнаходження застави. До заяви також додаються нотаріально завірені документи про заставу і документ, що підтверджує право власності на предмет застави.

Страхова сума визначається виходячи із оцінки майна сторонами при прийнятті майна у заставу. Заставлене майно страхується за повною вартістю, яка зазначена в угоді про заставу, але не вище неї. Може враховуватися знос. Майно вважається застрахованим тільки на вказаному місці знаходження.

Строк страхування, як правило, відповідає строку кредитної угоди, забезпеченням якої виступає заставлене майно.

Страхова премія сплачується одноразово. Якщо страхувальник є фізична особа, то може бути сплачено готівкою, а якщо юридична особа – тільки безготівковим шляхом.

Страховий тариф залежить від вартості і виду застави.

Права і обов’язки сторін, а також дії сторін при настанні страхового випадку такі ж, як і в інших видах страхування.

Страхування експортно-імпортних кредитів виникло порівняно недавно, а саме після закінчення ІІ Світової війни, коли у практиці міжнародної торгівлі значне місце стали посідати експортно-імпортні угоди на основі довгострокових і середньострокових кредитів.

Страхування експортних кредитів здійснюється спеціальними установами і товариствами, які зазвичай належать державі або в яких держава має контрольний пакет акцій, тому що обсяги відповідальності за цими договорами, як правило, дуже високі. В цей процес втручається і держава, захищаючи свого експортера. В Україні створена державна компанія по страхуванню експортно-імпортних кредитів і інвестиційних ризиків постановою КМ.

Ризики цього виду страхування можна об’єднати в 2 великі групи:

1) економічні ризики (банкрутство імпортера, тривала неплатоспроможність імпортера, ухилення імпортера від виконання платіжних зобов’язань);

2) політичні ризики (державні заходи і політичні події, які перешкоджають виконанню контрактів імпортерами - мораторій на платежі, революція, громадянська війна, ембарго - тощо).

Практично відшкодування збитків від політичних ризиків може провадитися тільки за рахунок державних бюджетів країн, де знаходиться експортер в інтересах підвищення конкурентноспроможності національних експортерів.

Цей вид страхування покриває:

1) збитки від несплати рахунків за поставлені товари і надані послуги, які виникли протягом дії договору страхування;

2) витрати страхувальника, узгоджені із страховиком, які є доцільними і спрямованими на попередження або зменшення збитків.

Не покриваються наступні:

1) штрафи, пені, неустойки, відшкодування збитків по рекламаціях курсової різниці;2) рахунки, які виписані на державні підприємства, організації, фірми; 3) рахунки по експортних контрактах, для виконання яких відсутні необхідні ліцензії і дозвіл;4) збитки від політичних ризиків.

Страхова премія встановлюється у % до страхової суми і ставка премії залежить від: виду діяльності страхувальника; строку платежів по рахунках; від якості імпортерів (характеристики імпортерів); від країни, де знаходиться імпортер, політичного клімату в цій країні; та ін

Ці договори майже завжди передбачають франшизу або встановлення неповного страхового забезпечення (від 50 до 90%).

Страховим випадком вважається неплатоспроможність іноземного покупця, а також несплата застрахованого рахунку протягом 6-ти місяців з дати закінчення строку, встановленого у договорі страхування.

44. Стр-ня банківських гарантій.

Цей вид страхування дуже тісно примикає до договорів страхування кредитних ризиків, адже гарантія, як правило, стає потрібною при укладанні кредитних угод. Цей вид страхування забезпечує страховий захист на випадок непередбаченого невиконання або невідповідного виконання особою-гарантом (поручителем) своїх гарантійних (поручительських) зобов’язань згідно із письмовим зобов’язанням гаранта (договором поручительства) перед кредитором або боржником.

Розрізняють страхування виданих і прийнятих гарантій.

Страхувальниками при страхуванні виданих гарантій (поручительств) є дієздатні фізичні або юридичні особи, які є боржниками, на зобов’язання яких розповсюджуються ці гарантії, або кредитори, які прийняли ці гарантії.

Договір між страхувальником і страховиком укладається на основі письмової заяви страхувальника, яка містить відомості про: умови, дату і зміст гарантії, що підлягає страхуванню; види ризиків, які підлягають страхуванню; умови, номер і дату договору між кредитором і боржником, дані про характер, об’єкти, строки дії цього договору, під який гарантом видана письмова гарантія (договір поручительства); інша інформація про встановлені суттєві обставини ризику.Разом із заявою страхувальник надає: нотаріально завірену копію письмової гарантії; завірені документи, які підтверджують факт існування майнових зобов’язань боржника перед кредитором; документи про фінансовий стан гаранта та боржника, які можуть стати забезпеченням права регресних вимог страховика.

Термін дії договору встановлюється згідно зі строками дії письмової гарантії.

Об’єктом страхування є матеріальні збитки, завдані страхувальнику або вигодонабувачу, на користь якого укладений договір страхування, внаслідок невиконання гарантом своїх зобов’язань в обсязі і строки, передбачені в гарантії або в договорі поручительства.

Страховим випадком є невиконання гарантом своїх зобов’язань внаслідок: аварії або катастрофи на місці виконання своїх зобов’язань; стихійного лиха; протиправних дій третіх осіб; банкрутства гаранта.

Страхова сума встановлюється виходячи з максимального обсягу зобов’язань гаранта у вартісному вираженні, встановлених у письмовій гарантії.

Страхові тарифи встановлюються на рівні 3-5%.

Страхова премія сплачується, як правило, одноразово.

Після настання страхового випадку страхувальник зобов’язаний не пізніше 3-х робочих днів повідомити страховика і відповідні компетентні органи.

До обов’язків страхувальника включаються такі:1) вжити всі можливі заходи для з’ясування причин і наслідків страхової події; 2) по можливості сприяти страховику в судовій справі про відшкодування збитків по страховому випадку; 3) надати страховику всю доступну і необхідну інформацію, а також документацію щодо причин дії та наслідків страхової події, характеру і розміру збитків; 4) прийняти всі необхідні заходи для отримання від боржника несплачених ним у строк сум.

47. Сутність та економічний зміст страхування фінансових ризиків.

Страх фін ризиків розг-ся у вузькому і широкому розум-ні. У вузьк р-ні - це страх-ня лише кред ризиків, а широке р-ня охоплює всі види страх захисту тих ризиків, які виявляються в б-я сфері фін відносин або безпосер спричиняють фін втрати. До страх-ня фін ризиків належать: 1)страх-ня недоотрим прибутку; 2) страх-ня ризиків впровадж нов техніки і технології; 3) страх-ня на випадок зниж-ня обумовл рівня рент-ті; 4) страхня ризику засновника; 5) страх-ня біржових ризиків і ін.

Одним з найпошир видів страх-ня фін ризиків є страх-ня від страт прибутку (доходів). Це страх-ня є формою страх захисту гос-х суб-в від втрат майб користі. Випадкова втрата очікув приб може настати передусім з причин випадкового спаду або зупинки вир-го пр-су. До збитків у цьому випадку (страх відповід-ть) віднос: втрата майб користі (приб), пост витрати вир-ва, витрати, пов'яз з пр-сом повернення вир-ого пр-су до попер визначеної прогр-ми. Крім того, якщо уповільн або зупинка вир-го пр-су настало внасл непередбачув випадку, то обсяг збитків зростає за рах витрат, які здійснненні з метою протистояння наслідкам цього випадку. Страх-ня від втрати прибутку є комплементарним до багатьох баз видів страхня. Найпошир базою для приєднання є страхня від ризику вогню., крім того: страх від втрати приб через аварію машин; через перенесення строків початку вир-го пр-су, пов-не з модернізац чи реконстр вир об'єкта.

Крім того, втрата приб може статися, коли настане страх вип у кооперанта даного ГС. Постач-к, що зазнав майн втрат, може не виконати договору про постачання, а це призве до тих самих втрат у СГ, як і при вимуш перерві у вир-ві через пошкодж майна.

Страхова сума визнач-ся в розмірі прибутку-брутто (передбач приб+пост витрати). Обсяз збитку залеж не стільки від розміру знищень, скільки івд перерви вир-ої дія-ті (терміну відшкодування-строк, протягом якого накопич-ся негативні результати). Страх тариф враховує ім-ть настання таких ризиків: 1) базового ризику (пошкодж або знищ майнов засобів); 2) ризику сповільн або зупин вир-го пр-су. Крім цього при розр-ку страх-го тариву врахов-ся: сезонність вир-ва, термін відшкодування, хар-р конкуренції в даній галузі, частка власної участі у фін-ні ризику втрати приб (напр 5 днів, а з 6 дня - страховик).

49. Поняття автотр стр-ня. Види стр-ня.

АТ с-ня посідає провідні позиції у с-ніна більшості стр ринків світу. У світ обсязі стр премій на це с-ня припадає більше 30%. Такий розвиток зумовлений підвищеною небезпекою при експлуатації автомобілів порівняно з ін видами транспорту.

Автотр стр-ня - комплексне с-ня, під яким розуміють сук-сть окремих видів с-ня б-я ризиків, пов'язаних ыз експлуатацією ат/з. Воно охоплює майнове с-ня (т/з, вантаж), особисте (життя і здоров водія, пасажирів), с-ня відпов-ті ( цив в-сть власника ат/з).

Об'єктами АТ с-ня є:

т/з, включаючи причеп (авто-каско)

життя і здор-я водія

життя і здор-я пасажирів

вантаж, що перевозиться на т/з

відпов-ть власника авто і осіб, що керують ним за дорученням за шкоду життю, здор-ю і майну 3-х осіб.

Іноді стр-ки пропонують с-ня не кожного об-та окремо, а комплексні види:

авто + багаж

авто + посадочні місця

авто + багаж + посад місця (авто-комбі)

авто + відпов-ть власника (повне покриття)

У АТ с-ні виділяють такі види с-ня:

с-ня автомобілів

с-ня цив відп-ті власників ат/з засобів

с-ня від нещ випадків на автотр-ті

с-ня пасажирів на міжміських маршрутах

с-ня профес водіїв

До 1997р всі об-ти АТ с-ня стр-ся в добров формі. винятком були лише * с-ня профес водіїв (ця прфесія належить до переліку ризикових професій н/г) * с-ня пасажирів на міжміських маршрутах. З 1.01.97 в обов формі стало проводитися с-ня цив відп-ті власників ат/з (відпов постановою КабМіну).

Розвиток системи автотранспортного страхування. Сучасний стан автотранспортного страхування в Україні.

АС в нашій країні довгий час не розвивалося. Виникло воно в нас порівняно недавно. На початку 50-х рр. Індержстрах вперше уклав договір страхування із іноземним громадянином. Лише з кінця 50-х рр. у складі страхування іншого майна громадян Держстрах для цілей страхування почав виділяти такий об’єкт як автомобіль.

Тільки на поч. 70-х рр. страхування автомобілів стало проводитися як самостійний вид страхування у вигляді автокаско.

У 80-х рр. з’явився новий вид страхування автокомбі (страхувалися автомобіль, багаж і додаткове обладнання, посадочні місця).

В 90-х рр. з появою великої кількості страховиків АС набуло нового імпульсу для розвитку. Варіантів комбінацій страховок дуже багато, всі страхові компанії проводять АС.

До кінця 1996 року всі ці об’єкти в Україні страхувалися в добровільній формі, за винятком страхування водіїв (професійних), бо ця професія належить до складу небезпечних і установа, де працюють водії повинна забезпечити страхування їх життя і здоров’я та пасажирів на міжміських маршрутах.

З 1.01.1997р. в обов’язковій формі, відповідно до постанови КМУ, стало проводитися страхування відповідальності власників автотранспортних засобів. Решта об’єктів у добровільній формі.

Договір страхування може бути укладений по конкретному об’єкту. Але, як правило, страховики пропонують комплексну страховку:

1) автомобіль + багаж і додаткове обладнання;

2) автомобіль + посадочні місця;

3) автомобіль + відповідальність перед третіми особами (повне покриття).

Загальні ризики, які присутні: пожежа; стихійне лихо; крадіжка або угон; ДТП.

Загальні ризики, які присутні: пожежа; стихійне лихо; крадіжка або угон; ДТП.

50. Стр-ня цив відп-ті (СЦВ) власників ТЗ.

З 1996 року — СЦВ власників АТЗ — обовязкове (для резидентів і нерезидентів). Субєктами стр-ня є стр-льники; страховики; треті особи; Моторне транспортне страхове бюро України (МТСБУ).

Страхування проводиться на випадок завдання шкоди життю, здоровю і майну третіх осіб. Страховим випадком вважається ДТП, яке сталося з вини ТЗ стр-льника і внаслідок якого скоєна шкода третій особі. Відш-ню підлягають лише прямі збитки.

Розрізняють 2 види страхування:

звичайний (укладається з власником ТЗ, зареєстрованого в Україні або тимчасово ввезеного в Україну);

додатковий (діє на території держав зазначених в страховому полісі на умовах, які встановлені в цих державах відповідно до угод, укладених МТСБУ з відповідними упавноваженими орг-ціями по СЦВ вл-ків ТЗ.

Договір стр-ня укладається на основі заяви стр-альника, в якій вказуються тип машини; марка машини; державний номерний знак; місце реєстрації ТЗ; строк страхування; розмір страхової суми. Договір набуває чинності з моменту, зазначеному в страховому договорі але не раніше внесення страхового платежу стр-льником. Після сплати страхового платежу стр-льник отримує страховий поліс. Страхові суми та розмір страхових платежів за цим видом страхування встановлює КМУ.

Починаючи з 1.04.2000 року встановлені мінімальні страхові суми за обовязковим СЦВ за шкоду, завдану внаслідок ДТП життю, здоровю третіх осіб в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день укладання договорустрахування (8500 грн), а за шкоду завдану майну третіх осіб — 1500 неоподатковуваних мінімумів (25000 грн).

Страховик має право зменшити або збільшити розмір страхових платежів. Страховий платіж зменшується, якщо стр-льник експлуатує ТЗ без аварій. Збільшується — для стр-льників з вини яких мають місце страхові випадки. Зменшення або збільшення не може бути більше 50% від їх обчисленого розміру.

Виплата страх відшкодування здійснюється страховиком на основі таких документів: заява встановленої форми; довідка органів внутрішніх справ про обставини ДТП; довідка медичного закладу про строк тимчасової втрати працездатності або довідка про інвалідність; копія свідоцтва про смерть та документа, що затверджує право на спадок або правонаступника.

Для виплати страх відш-ня страховик складає страховий акт (аварійний сертифікат). Якщо внаслідок ДТП має місце загибель 3-ї особи спадкоємцю застрахованого виплачується страхова сума. При встановленні інвалідності страхове відшкодування становить:

І група — 100% страхової суми;

ІІ група — 80% страхової суми;

ІІІ група — 60% страхової суми.

При тимчасовій втраті працездатності потерпілому сплачується 0,2% страхової суми за кожний день.

Страхова суми виплачується кожному постраждалому але не більше як 5 страхових сум. Якщо ж постраждалих більше, то кожному постраждалому страхове відшкодування відповідно зменшується. Якщо винуватцем ДТП є декілька осіб-власників ТЗ, відповідні страховики відшкодовують збитки 3-м особам пропорційно до вини стр-льників.

Страховик і МТСБУ мають право вимагати компенсацію здійснених виплат від 3-х осіб, стр-льника або особи, що управляє ТЗ в таких випадках:

має місце навмисне спричинення збитку 3-й особі;

при управлінні ТЗ в нетверезому стані;

якщо після виплати страх відш-ня виявляється, що стр-льник або 3-тя особа надали невірні відомості, які призвели до збільшення суми страх відш-ня тощо.

51. Основні умови страхування вантажів та особливості його проведення.

Страхування вантажів – один з найпопулярніших видів страхування в світі, при чому особливе місце в світовій практиці страхування займає страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом, зважаючи на важливість, а водночас і ризиковість даного виду транспорту.

При страхуванні вантажів (або багажу) страховиком надається покриття за наступними умовами, які, в Правилах страхування багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних страховиків, співпадають з, так званими, Оговорками інституту страховиків Ллойду щодо страхування вантажів, згідно яких виділяють три окремі групи ризиків:

“ З відповідальністю за всі ризики” (Покриття А). На цій умові відшкодовуються збитки, які сталися внаслідок випадковостей та небезпек перевезення (транспортування).

«З відповідальністю за окрему (незагальну) аварію» (Покриття В). На цій умові відшкодовуються збитки, які сталися внаслідок випадковостей та небезпек перевезення (транспортування), а саме:

1.Від пошкодження чи повної загибелі застрахованого вантажу (багажу) чи його частини.

2.Загибель чи пошкодження застрахованого вантажу (багажу), що стало наслідком.

Повна загибель цілого місця вантажу (багажу), що впав за борт або упущеного внаслідок завантажувально–розвантажувальних робіт на судно чи інший транспортний засіб.

4. Витрати по загальній аварії і рятуванню, розподілені та визначені у відповідності з договором перевезення та \чи діючими законами , що викликані необхідністю запобігти загибелі вантажу (багажу) по будь-якій причині, крім випадків, що виключають відповідальність Страховика

Всі необхідні і цілеспрямовано проведені витрати по рятуванню вантажу (багажу), а також по зменшенню збитку і визначенню його розмірів, якщо останній відшкодовується за умовами страхування.

«Без відповідальності за пошкодження , крім випадків катастрофи» ( Покриття С ). На цій умові відшкодовуються збитки, які сталися внаслідок випадковостей та небезпек перевезення (транспортування), а саме:

1. Загибель чи пошкодження застрахованого вантажу (багажу).

2. Витрати по загальній аварії і рятуванню, розподілені та визначені у відповідності з договором перевезення та \ чи діючими законами , що викликані необхідністю запобігти загибелі по будь-якій причині крім випадків, що виключають відповідальність Страховика.

3. Всі необхідні і цілеспрямовано проведені витрати по рятуванню вантажу (багажу), а також по зменшенню збитку і визначенню його розмірів, якщо останній відшкодовується за умовами страхування.

Страхова сума визначається на підставі документів, що підтверджують вартість вантажу (багажу). У страхову суму можуть бути включені витрати, пов‘язані із перевезенням і зберіганням вантажу (багажу), підтверджені документально. Якщо вартість вантажу (багажу) в документах не вказана, то страхова сума визначається за згодою сторін. Але у будь-якому разі страхова сума не може перевищувати ринкової вартості вантажу (багажу). Страхові тарифи визначається виходячи з покриття, обраного Страхувальником, причому покриття А – найбільш дороге, а С, відповідно, - найбільш дешеве. Покриття В через свою обмеженість в переліку ризиків та невелику різниці в ціні, порівняно з покриттям А, в світовій практиці вантажоперевезення практично не використовується. Відповідальність Страховика починається з моменту, коли вантаж (багаж) буде взятий на складі в пункті відправки для перевезення і продовжується на протязі всього перевезення по визначеному маршруту. Територією дії відповідальності Страховика є маршрут слідування вантажу (багажу). В територію страхового покриття не входять зони з об’явленим надзвичайним положенням та зони воєнних конфліктів.

Відповідальність Страховика закінчується: коли вантаж (багаж) доставлений на склад вантажоодержувача чи остаточне (кінцеве) місце зберігання в обумовленому в Договорі страхування при цьому пункті призначення, але не пізніше 24 годин з моменту прибуття вантажу (багажу) в пункт призначення або коли вантаж (багаж) доставлений на будь-який інший склад чи будь-яке інше місце зберігання, в попередньому чи такому, що обумовлений для цього, пункті призначення.

53. Морське страхування та особливості його проведення.

Мор с-ня – це сфера д-сті СК, яка забезпечує стр захист б-я майн інтересу страхув-ка, пов'яз із мореплавством.

Особливості мор с-ня:

Мор с-ня раніше за ін види с-ня було законодавчо оформлене.

У цій сфері с-ня мають справу із дуже вартісно великими ризиками

Мор перевезення пов'яз із перетин-ми кордонів багатьох країн і баз-ся на широкихміжнар контактах

Більшість договорів мор с-ня уклад-ся на основі мор стр полісу “Lloyd's Marine Policy” з урах застережень Інституту лондонських стр-ків.

Найважливішими суб-ми ринку мор с-ня є т з “клуби взаємного с-ня”, їх офіційна абрев-ра P and I Clubs. Цих клубів зараз наліч-ся близько 70. Вони діють на принципах тов-ств взаємного с-ня. Ці клуби заб-ть здебільшого с-ня відпов-ті судновласників, а поштовхом для їх розвитку і розвитку цього виду с-ня було прий няття у 1846р Англ парламентом Акту, згідно з яким судновл-ки зобов були відшк-ти збитки за події, які трапилися за участю їхніх суден. СК відмовлялися покривати ці ризики і вони почали ств-ти клуби. Суднов-ки, які ств-ть клуби, одночасно є і страхув-ми. Фін базою є внески засновників. Клуби здебільшогоорієнтовані на с-ня відпо-ті суднлвл-в (26 видів с-ня відпов-тівключають у с-ня клуби).

Перший клуб був ств-ний у 1855р в Англії. Найвпливовіші клуби знах-ся у Швеції, США, Норвегії.

договори мор с-ня ч/з їх складність уклад-ся переважно за посер-вом стр брокерів.

У складі мор с-ня виокремлюють такі осн види с-ня:

с-ня суден – каско

с-ня вантажів – карго

с-ня відпов-ті судновл-ків

в Укр ще особисте с-ня на внутр водному транспорті

Зараз в У у сфері мор с-ня працюють СК, що зосер-ні в Одесі, Маріуполі, Миколаєві, Іллічівську. Їх д-сть координує Мор бюро України.

53. Основні умови стр-ня мор.суден.

Стр-ня суден є найдавнішим у складі мор.стр-ня. На стр-ня приймається корпус судна із машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт і інші витрати, пов’язані з експлуатацією судна. Обсяг відповідальності включає :

Відповідальність за загибель і пошкодження(повна відповідальність).

Без відповідальність за пошкодження, крім випадків крушіння.

Без відповідальності за часткову аварію (це ненавмисний збиток завданий судну або вантажу, пов’язаний їхнім пошкодженням).

З відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати по спасінню. Найнижчі страх.премії.

Жоден варіант стр-ня не покриває збитки, які дістало судно через:

навмисні дії або грубу необережність страхувальника;

збитки через відомий страхувальнику стан судна до виходу в рейс;

внаслідок зносу, корозії судна, його частин;

форс-мажорні обставини.

Договір укладається або на строк (1рік), або на окремий рейс. Відповідальність страховика настає тільки у випадку, якщо збитки спіткали страхувальника у зазначеному районі плавання або у рейсі.

Страх.сума встановлюється за заявою страхувальника, але вона не повинна перевищувати дійсної вартості судна. Якщо страх.сума встановлена нижче дійсної вартості судна, страховик встановлює пропорційну систему забезпечення. Якщо страх.сума вище дійсної вартості судна, то договір є недійсним щодо тієї частини страх.суми, яка перевищує дійсну вартість. Спеціаліст-представник страховика – сюрвейєр – здійснює огляд судна, вантажів і на підставі його висновку страховик приймає рішення про укладання договору стр-ня.

Страх.премія встановлюється при стр-ні суден в середньому на рівні 1-2% від їх вартості. Ставка страх.премії залежить від таких чинників:

Від класу реєстра Ллойду.

Від розміру судна.

Вартість судна.

Репутація судновласника.

Кваліфікація та досвід роботи капітана і команди.

Порт приписки судна.

Який вантаж перевозиться судном.

Район плавання і маршрут судна.

Вік судна.

Крім переліченого на ставку премії впливають: варіант стр-ня; кількість суден, заявлених на стр-ня; розмір франшизи (завжди використовується. Її мін розмір 10% від страх. суми). При настанні страх. випадку страхувальник зобов’язаний документально довести, що дійсно трапився страх. випадок, передбачений страх. полісом і надати страховику претензійний документ і розрахунки, необхідні йому для визначення суми страх. відшкодування і реалізації прав суброгації. Спеціаліст – представник страховика, який займається з’ясуванням обставин страх. випадку і участі у спасінні і збереженні судна і майна на ньому, розраховує збитки, долю відшкодування, яка покладається на власника вантажу судна – диспашер.

В залежності від ступеня збитків виплата може бути як в повному обсязі, так і в часткова. В повному обсязі страховик сплачує відшкодування в 3 випадках:

при повній фактичній загибелі судна;

при пропажі судна безвісти ( ніяких повідомлень протягом 3-х місяців) при повній конструктивній загибелі судна: коли судно з вантажем знаходиться в районі воєнних дій; коли ремонт судна або його відновлення є економічним недоцільним.

Крім вартості судна у суму страх. відшкодування входять витрати по усуненню наслідків страх. випадку і витрати щодо спасіння судна і буксировки.

У випадку повної загибелі або пропажі судна до страховика переходить право власності на судно, але страхувальник і сам може заявити страховику про відмову від своїх прав на застраховане судно і отримати повну страх.суму від нього. Така заява називається абандоном.

55. Страхування відповідальності власників суден перед третіми особами за забруднення державних територіальних вод.

Згідно Кодексу Торговельного мореплавства України власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров'я людей або живих ресурсів моря

Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об'єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Згідно нової редакції ЗУ "Про страх-ня" страхування відповідальності морського судновласника входить до переліку обов'язкових видів страхування.

Складність визначення умов страх-ня та ризиків, що страх-ся викликана тим, що ризики, що призводять до забруднення навколишн сер-ща нині ніхто не взмозі оцінити. Страх-ня відповід-ті за шкоду, що запод-ся навкол сер-щу, базується сьогодні на таких умовах: 1)компенсувати страхувальникові усі суми, присуджені за законом постраждалим 3-м особам у зв'язку з ннастанням страх випадку в т ч судові витрати; 2) страх-м покриваються лише випадкові забруднення; 3) суми штрафів не включ-ся у страх покриття.

Страховики обмежують ліміт відповід-ті грош сумою та періодом часу. Конкретний поліс страх-ня може покривати не тількі випадкові забруднення, але й ризик поступового забруднення. Страховик не відшкодовує витрати страхувальника на превентивні заходи або на очищення його власного майна.

54. Страхування вантажів, чякі перевозяться морським транспортом.

Страхування вантажів - один з основних видів страхування.

Основними учасниками транспортного перевезення є: відправник (або вантажовідправник) - фізична або юридична особа, що відправляє вантаж; одержувач - фізична або юридична особа, що має право одержати цей вантаж; перевізник - фізична або юридична особа (частіше усього транспортна організація), що володіє транспортним засобом або орендує його; експедитор - як правило, юридична особа, що забезпечує координацію й взаємодію всіх сторін, залучених у перевезення, здійснення перевалочних операцій у пунктах перевалювання й інших послуг, пов'язаних із договором перевезення.

Ризики перевезення зазвичай достатньо докладно описані в правилах (умовах) страхування будь-якої страхової компанії, що займається страхуванням вантажів. У цих же правилах докладно описані й стандартні винятки зі страхового покриття, яке використовується у світовій практиці. Найбільше чітко й повно вони викладені в Умовах (обмовках) морського страхування Інституту лондонських андеррайтерів. Відповідно до цих Умов договір страхування може бити викладений на таких умовах:

Умови А - це найбільш повне страхове покриття, так зване страхування "від усіх ризиків".

Умови В. При страхування на "умовах В" страховому покриттю підлягають тільки частина ризиків.

Умови С. При страхуванні на "умовах С" дається страхове покриття тільки окремих ризиків

Особливі правила перевезення й страхувань різноманітних видів вантажів.

Під час перевезення різних вантажів правила їхнього перевезення змінюються про що страхувальник зобов'язаний повідомити страхову компанію.

Терміни перевезення й термін дії договору страхування.

При підготуванні умов страхування вантажів особливу увагу варто приділяти визначенню періоду страхування, а також необхідно встановити, чи поширюється страхове покриття на завантаження/ розвантаження, проміжне збереження тощо. У випадках коли точно визначити період перевезення складно (наприклад, при залізничних перевезеннях на великі відстані), зазвичай встановлюють часовий ліміт дії страхового покриття на одне перевезення.

Статистичні дані.

Для визначення ступеня ризику й ставки страхової премії велике значення мають статистичні дані. Аналіз статистичних даних, а також причин виникнення збитків дозволяє судити про ступінь ризику при даному перевезенні.

Договір страхування вантажів.

Після збору інформації, її аналізу, оцінки й визначення ризику, розміру страхової премії страхувальник й страховик укладають договір страхування. Договори можуть укладатися у двох формах: страховий поліс та Генеральний поліс.

56. Необх-сть та особливості стр-ня авіац ризиків. Види стр-ня.

Законодавча база.

Авіаційне стр-ня – це сук-сть всіх видів с-ня, пов’язаних із забезп-ням стр захисту під час експлуатації повітр суден.

АС як і морське в нас поки погано розвинене, бо раніше Держстрах на внутр лініях не проводив його взагалі. АС є найскладніше і найнебез-ше класом стр-ня. Найкрупніші авіалайнери сучасні коштують 150 млн$ і можуть перевоз до 400 пасажирів. Кожний стр-ий випадок при цьому стр-ні має катастроф характер.

Особливостями авіац стр-ня є:

тут стр-ся надвеликі ризики, а сплата відшк-ня оцін-ся в млн і млрд долл. Це більш масштабние с-ня, ніж інші.

Ризик у авіастр-ні носить катастроф хар-тер

Для стр-ня авіац ризиків стр-ки об’єднуються в Нац страх пули по стр-ню нац авіакомпаній. Це стр-ня провод-ся спеціаліз СК (більша частка ринку АС контр-ся Ллойдом і америк СК).

Це стр-ня баз-ся на застосуванні найширшої сис-ми перестр-ня.

У складі АС відокремл-ся такі ризики:

С-ня повітр суден

С-ня відпов-сті перед пасажирами за життя і здоров’я

За втрату, пошкодження багажа пасажирів

С-ня відпов-сті перед 3-ми особами за шкоду їх майну в рез-ті експлуатації повітр суден

С-ня екіпажу

С-ня відпов-сті за вантажів, що перевоз-ся повітр судном

Літаки стр-ся зазвичай за комбінованим полісом, що включає :каско і відпов-сть

Страхув-ми є авіалінії, які укладають договори на дуже великі суми, що колив-ся від 400 млн до 2 млрд долл.

У цьому стр-ні завжди викор-ся безумовна франшиза, за виключенням, коли літак стр-ся від повної загибелі.

Заг фактори, що впливають на стр премію для літаків, які здійсн-ть регулярні рейси:

Склад флоту по к-сті і моделях літаків

Стр сума по кожному літаку

Число пасажиро-місць по кожному літаку

Кваліфікація льотного складу

Річні пок-ки пасажиро-км і тоно-км

Дані щодо к-сті і розмірів збитків внаслідок загибелі літаків за останні роки.

Законод база авіац стр-ня грунт-ся на таких міжнар угодах:

1929р - Варшавська конвенція (126 держав), де вперше встановлено обсяг відпов-сті по кожному пасажиру авіатр-ту у розмірі 10т $ за каліцтво або смерть.

1955р - цей ліміт відпов-ті підвищено вдвічі рішенням кр-учасниць і пілпис-ням відпов протоколу у м.Гаага.

1966р - монреальська угода, де ліміт відпов-сті = 75т $.

1995р - Міжнар асоціація авіаперевезень прийняля рішення про скасування обмежень у розмірі (мін 75тис) щодо пасажирів.

Стр-ня авіац ризиків за рад часів в Україні не проводилося. Вперше авіац с-ня було запроваджено в обов порядку згідно з Повітряним кодексом України, який було прийнято в травні 1993р. тут міститься спец розділ "Авіац стр-ня".

Для координації дій стр-ків у сфері АС створене Постановою КМУ у кв 1998 № 561 Авіац стр бюро України. Його штаб-квартира у Києві.

КМУ затвердив Положення “Про авіац стр бюро”, де визначено його функції.

56. Основні умови с. повітряних суден

Страхувальником з АС може бути юр або фіз особа – власник повітряного судна, або повітряний перевізник, що експлуатує дане повітряне судно на законних підставах. Мін страх суму доцільно встановлювати у розмірі залишкової балансової вартості. При укладанні договору страхування страх сума повина бути узгоджена з власником повітряного судна. Пов судно, що є об’єктом стр, повинно мати: реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна; посвідчення(сертифікат) про придатність до польотів; документи, що підтверджують право власності(оренди) на повітряне судно; інші документи яких вимагають держ і відомчі органи регулювання діяльності повітряного судна. Страх захист діє як для окремих періодів експлуатації(у польоті, під час приземлення, на землі чи на якорі) так і для будь-якої їх комбінації.

Страхові випадки: 1. повна загибель повітряного судна; пропажу пов судна безвісти після планового польоту здійсненого в період дії договору страхування; втрату пов судна у зв’язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та непридатну для евакуації його місцевість; повне руйнування повітряного судна в результаті авіац події. 2. Пошкодження пов судна – будь-яке раптове і непередбачене для страхувальника порушення цілості конструкції або деформація елементів пов судна будь-чим через що пов судно частково втратило здатність виконувати польоти.

Укладаючи д.с. пов судна з кількома страховиками, страховик відшкодовує збитки в розмірі що не перевищує його частки в загальній сумі за всіма д.с. зазначеного пов судна. Умови д.с. не передбачають покриття ризиків: від впливу радіації та радіоактивного забруднення; на випадок війни, викрадення та інших небезпек(іноді на додаткових умовах їх страхують). Страховий захист припиняє свою дію у випадках передбачених законодавством, а також коли: використовується не за метою; перебуває поза геогр межами вказаними в договорі; експлуатується чи керується особою не визначеною д.с.; користується злітною смугою що не відповідає вимогам; здійснює політ у несправному стані; число пасажирів(вантажу) більше норми; не сплачені стр внески в розмірах і термінах визначених д.с.

57. Основні умови відп-ті власників пов суден

Об’єктом страхування є майнові інтереси стахувальника які виникають внаслідок зобов’язання останнього в порядку встановленому цивільним законодавством: відшкодувати 3-м особам – пасажирам та вантажовласникам збитки пов’язані з експлуатацією пов судна.

Стр вип є: авіац пригода за участю пов судна страху-ка внаслідок якої настає його цив відп-ть за заподіяну шкоду 3-м особам; факт пошкодження або заподіяння ін шкоди багажу, пошті, вантажу за які страхувальник несе відп-ть за контрактом на перевезення.

Відпов-ть за майнові збитки вваж застрахованою на час офіційного перебування вантажу та багажу на пов судні чи під час завантаження(розвантаження) на пов судно. Страхув-ком з цього виду стр має бути авіац перевізник, що має право здійснюв пасажир та вантаж перевезення. Страхув-ки зобов’язані страхувати цив відп-ть: перед пасажирами з розрахунку кількості всіх пасажир крісел передбачених сертифікатом цього пов судна; перед власниками вантажу з розрахунку мах вантажопідйомності.

Стр сума встановлена д.с. повинна забезпечувати такі розміри: 1. За шкоду

Стр відшк не виплач: 1)За збитки які виникли внаслідок природної втрати вантажу у межах встановлених нормами при його перевезенні а також впливу температури, вологості чи особливих властивостей які можуть призвести до загибелі вантажу;2) При нестачі вантажу якщо ціла зовнішня упаковка;3) При пошкодженні вантажу черв’яками гризунам комахами; 4)За збитки заподіяні при доставлянні вантажу до місця навантаження в пов судно і після вивантаження його; 5)За збитки внаслідок спадання ціни на вантаж що перевозиться пов судном.

Для отримання стр відш-ня страхув-к повинен надати страховикові копію письмової претензії від пасажирів або власників вантажу та всі документи що стосуються настання стр вип, причин, розміру збитків.

58. Страх захист громадян від нещасних вип на повітр транспорті.

Об’єкт: майнові інтереси страхув-ка, які виникають унаслідок відшкодувати в порядку, встановленому зак-ом пасажирам збитки, пов’язані з експлуатацією повітряного судна.

Страх вип: -авіаційну пригоду за участю повітряного суднастрахувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду життю та здоров’ю пасажирів, їхньому майну (багажу)

Відповідальність за життя або шкоду здоров’я пасажира виникає з моменту під’йома пасажира на борт повітр судна з метою польоту до моменту сходу з повітряного судна на землю.

Страх сума, установлена договором С, повинна забезпечувати такі розміри:

-при виконанні польотів- у межах України з розрахунку еквіваленту $20 тис за кожне пасажирське кресло;

-при виконанні міжнар польотів- у межах та на умовах, передбачених міжнародними угодами або закон-вом країни, на території яко виконуються пасажирські перевезення

59. Страх захист особистої власності громадян: необхідність, види страхування.

Майно громадян може підлягати страхуванню як в добровільній так і в обовязковій формі. В Україні існує тільки добровільне страхування. Обєктами страхування може бути: будівлі, тварини, домашнє майно громадян, ТЗ.

Розрізняють такі види види страхування:

1)страхування будівель. Страхувальником є фіз особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах. Страхувальник має право вибрати вільно обєкт страхування а саме:

- усі будівлі, які розташовані на його земельній дільнці

- окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж)

- окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах)

- будівлі, зведення яких не закінчено.

Не підлягають страхуванню будівлі в аварійному стані, дуже старі, що підлягають знесенню, а також ті що знаходяться в аварійному стані, дуже старі, що підлягають знесенню, а також ті що знаходяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повіні, інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. В Ураїні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається нп страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка)

2)Страхування тварин-вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі тварин. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особоми які є власниками тварин. Як правило, визначається обєкт страхування- це можуть бути здорові тварини з певними віковими обмеженнями. Не приймаються на страхування тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають в місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих випадків, які до данного захворювання несприятливі). В разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.

3)Страхування домашнього майна. Стра-никами дом майна можуть бутти фіз особи- власники. Страхуванням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарство. На страхування може прийматися як усе домашне майно, що є в господарстві, так і окремі групи предметів. Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок зазначени- причин:

- стихійне лихо (повінь, буря, ураган, злива тощо)

- нещасний випадок (пожежа, вибух, аварія опалювальної системиі тд)

- викрадення або неправомірні дії 3-х осіб.

Страхова сума кожного застрах-ого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці. розмір збитку визначається окремо за кожним предметом, а також за кожним ризиком знищення або пошкодження майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.

60. Страхування будівель, що належать громадянам.

До об’єктів, що підлягають стр-му захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські та зовнішні будівлі, зведені на постійному місці та обладнання до них (грати на вікнах, газопровід, лічильники тощо). Обмеження в прийомі на стр-ня. Винятком з переліку об’єктів є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено у встановленому порядку. Обсяг стр-вої відповідальності. Відповідаль-ність стр-ка зі стр-ня будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха; нещасного випадку; неправомірних дій третіх осіб. Визначення стр-вої суми. Для визн-ня вартості будівлі користуються послугами експертів або відповідними оцінними документами бюро технічної інвентаризації органів комунального гос-ва. В оцінних документах стр-ка зазначається первісна та дійсна вартість будівель. Договір стр-ня укладається на підставі усної або письмової заяви стр-ника терміном на 1 рік або на кілька місяців. Страхові тарифи. Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, терміном стр-ня та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості – 0,2-0,45% страхової суми; на будівлі в міській місцевості – 0,18-0,4%. Якщо стр-вий платіж становить значну суму, стр-ник може її сплатити в 2-3 строки готівкою або безготівково. Договір набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок стр-ка у разі безготівкового розрахунку.

Виплата стр-го відшкодування. Розмір збитку та страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта. В складанні акту беруть участь стр-ник або повнолітній член його родини, стр-вик, двоє свідків та винна особа (якщо така є). При оцінювані ступеня знищення або пошкодження розрізняють тотальний та частковий збиток.

Сума страхового відшкодування визначається: Відшкодування = Сума збитку  Страхова сума за договором / страхова оцінка.

Не відшкодовується. Стр-ня будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; конструктивні недоліки будівель, які були відомі стр-ві до настання стр-го випадку; навмисні дії стр-ка; ведення військових дій, виникнення громадських заворушень, конфіскація майна, екологічні катастрофи.

59.Страхування тварин, які належать громадянам.

Ст. тварин - вид май-го стр-я, який забезпечує стр-й захист власникам на випадок загибелі тварин. Нині цей вид ст.не набув належного розвитку на вітчизняному ст. р-ку. Особливість стр-я тварин повязана зі строками від-ті страховика. Ризики пов’язані зі стр-ям тварин можна поділити на 4 групи:1.Стр-я на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха; нещасних випадків (замерзання, дії електричного струму і т.д.);2.Стр-я на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це унеможливлює подальше її використання.3.Стр-я на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. У даному разі йдеться про непрямі збитки у вигляді додаткових витрат на утримання тварин.4.Стр-я на випадок викрадення або навмисних дій 3-х осіб. Договір стр-я укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника, як правило строком на 1 рік, з обов’язковим оглядом тварин, за умови стр-я всіх наявних у господарстві тварин даного виду.

Стр. захист тварин обмеж-ся тнритор-ю, обумовл., як місце стр., тобто за адресою, визнач-ю у стр. свідотцтві. Якщо тварини не перебув. за місцем стр., стр. захит припин. Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, при чому їх максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова сума має бути однаковою.Використовуються різні тарифні ставки, розмір яких може становити 1 - 10% від стр-ї суми. Водноча стр-я великої рогатої худоби здійснюється за граничними розмірами стр-х тарифів - від 2 до 5% від стр-ї суми; зі стр-я коней - відповідно від 3 до 7%.Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою, представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівково через бухгалтерію під-ва, де він працює, на рахунок страховика в установі банку. Коли стр-й платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести стр-й платіж в 2 або 3 строки.

60. Страхування домашнього майна громадян.

Стр-никами домашнього майна можуть бути фізичні особи – власники домашнього майна.

Об’єкти. Стр-ням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарство. На стр-ня може прийматися все домашнє майно, яке є в господарстві, окремі групи предметів ( меблі, одяг тощо).

Обмеження в прийомі на стр-ня. Не стр-ся такі види домашнього майна: різні документи, цінні папери, грошові знаки, рукописи, фотознімки, кімнатні рослини, запасні частини, деталі, приладдя до транспортних засобів та інше майно, стр-ня якого проводиться за іншими правилами; предмети, які використовуються з комерційною чи професійною метою, чи не належать стр-нику або членам його сім’ї на правах особистої власності; майно, що перебуває в аварійних або дуже старих будівлях чи в зоні, якій загрожують повені, зсуви, обвали та інші стихійні лиха, з моменту оголошення у встановленому порядку про таку загрозу. У такій зоні домашнє майно приймається на стр-ня лише в разі, коли стр-ник поновлює договір стр-ня на новий термін до закінчення терміну дії попереднього договору.

Обсяг страхової відп-ті. Страховик відповідає за збитки внаслідок таких подій: стихійне лихо та нещасний випадок.

До обсягу стр-вої відповідальності не включаються збитки, які виникли внаслідок ведення військових дій, введення військового стану, зносу, технічного браку, технічних поломок, перевищення строку експлуатації домашнього майна, навмисних дій стр-ника або члена його родини.

Визначення стр-вої суми. Страхова сума кожного застрахованого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці. За бажанням стр-ника майно може бути застраховано на повну дійсну вартість або на певну частку від цієї вартості. Тільки колекції картин, унікальні та антикварні речі приймаються на стр-ня в розмірі їх повної вартості згідно з експертною оцінкою відповідних компетентних органів. Якщо на стр-ня приймаються окремі групи майна або окремі предмети, то страхову суму встановлюють, виходячи з вартості кожної групи майна або предмета окремо.

Початок і кінець строку дії договору. Договір стр-ня укладається на підставі усної або письмової заяви стр-ника. Строк стр-ня становить 1 рік, але можуть бути установлені інші строки стр-ня згідно з конкретними запитами стр-ника.

Дія договору стр-ня у просторі обмежена місцем стр-ня. Охоплене стр-вим захистом домашнє майно підлягає страхуванню лише за зазначеною в договорі страхування адресою, якщо майно переміщується за іншою адресою, то дія договору стр-ня припиняється. Проте в певних випадках, обумовлених в договорі, можливе вільне переміщення майна з місця стр-ня.

Розмір тарифної ставки встановлюється у відсотках від страхової суми за рік і залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домашнього майна, типу будівлі, в якій міститься майно, умов додержання безпеки житла та інших факторів. Виплата страхового відшкодування. При настанні стр-вої події стр-ник повинен:

вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання стр-го випадку;

у разі викрадення майна, знищення або пошкодження його внаслідок навмисних неправомірних дій третьої особи – заявити у органи міліції, у разі пожежі – в органи пожежного нагляду та інше;

негайно (протягом 3-х днів) повідомити стр-ві про будь-який стр-вий випадок;

подати перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна стр-ві;

зберегти пошкоджені предмети майна або наявні залишки від них та показати їх представникові стр-ка при складанні стр-го акта.

Розмір збитку визначається:

Окремо за кожним предметом домашнього майна.

Окремо за кожним ризиком знищення або пошкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.

Страхування домашнього майна здійснюється за принципом першого ризику. Це означає, що страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене або пошкоджене) майно.