Люблiнська унiя 1569 р. та ii наслiдки для Украiни. Брестська унiя та посилення нацiонального гнiту

Контрольна робота з стор Украни ТЕМА. Люблнська уня 1569 р. та наслдки для Украни. Брестська уня та посилення нацонального гнту. План. 1. Люблнська уня 1569 р. та наслдки для Украни. 1. Передумови Люблнсько ун. 2. Люблнський сейм 1569 р. та прийняття ун. 3. Наслдки Люблнсько ун для Украни. 2. Брестська уня та посилення нацонального гнту.

1. Передумови Брестсько ун. 2. Боротьба навколо Брестсько ун 1596 р. та укладення. 3. Посилення нацонального гнту в Укран наприкнц XVI в першй половин XVII cт. 1.Люблнська уня 1569 р. та наслдки для Украни. 1.Передумови Люблнсько ун. Грунт для останньо ун мж Польщею та Великим князвством Литовським визрвав вд початку

ХVI ст. Польща не залишала свох планв про приднання укранських земель про прилучення Литви взагал. З цю метою вона постйно наполягала на заключенн бльш тсного союзу та створила партю, яка протистояла самостйницьким прагненням Литви 7,4. Литовськ магнати ладн були вступити в уню з Польщею за умови збереження державно самостйност сво держави. За допомогою цього вони розраховували посунути вд важелв полтичного впливу численнших могутнших укранських

та блоруських магнатв. Проте тодшню литовську елту стримували страх повного злиття з Польщею та втрата зверхност полтичного становища в суспльств, позаяк провдною верствою польського суспльства були не магнати, а шляхта. Так сам мркування стримували укранських та блоруських магнатв, як до того ж найбдбше турбувалися загрозою окатоличення. Про його реальнсть свдчила доля Галичини, принано Польщею ще в XIV ст. Звичайно, за умов середньовчного суспльства нхто не враховував

нтереси народних мас, як ще не виступали самостйним чинником полтичних процесв. За цих обставин основною рушйною силою нтегративних процесв стала шляхта. Невдоволена пануванням магнатв середня та дрбна шляхта пдтримала полякв, сподваючися здобути соб широк привле, якими користувалися польськ феодали 6,107. На той час Польща являла собою шляхетську республку з сеймом виборним королем.

Провдною суспльною силою суспльства була шляхта дрбна знать, подбна до захдновропейських рицарв. В Литв ж шляхта лише формувалася, перебуваючи в боротьб проти панування магнатв, як входили до великокнязвсько ради та посдали рзн адмнстративн посади. Литовська шляхта прагнула домогтися тих прав, як мали польськ шляхтич. Магнати мусили поступатися, зважаючи на зростання опору селян процесам феодалзац на необхднсть згуртування панвних верств. Про зростання рол шляхти в

Литв свдчать урядов ухвали 1522 та 1557 рр. Перша з них була присвячена виводу шляхетства, тобто до складу шляхти зараховували всх, хто мав шляхетськ привле. У 1557 р. в Великому князвств Литовському було здйснено волочну помру, що також сприяло становому оформленню шляхетства. Нарешт, Перший Литовський статут 1529 р. законодавчим шляхом оформив права вольност шляхетства, проте псля нього литовська шляхта ще не досягла рвност з магнатами та з польською шляхтою.

Повна уня з Польщею обнадювала х щодо урвнянння у правах з польськими шляхтичами. Важливу роль в укладенн ун вдграло те, що прибчником виявився тодшнй великий князь литовський та король польський Сигзмунд-Август. Всередин XVI ст. навколо ун розгорнулася гостра боротьба мж польськими панами литовськими прибчниками ун з одного боку та противниками ун здебльшого ними були укранськ та блоруськ магнати з ншого боку. Ситуацю в Литв ускладнила Лвонська вйна 1558-1583 мж

Московю та Лвонським орденом. Литва взяла участь у бойових дях на боц ордену. Внаслдок цього московське вйсько здобуло 1563 року Полоцьк, що належав до того часу Литв. Литва опинилася у критичному становищ. Для продовження вйни вона потребувала внеличезних коштв та вйська. Тому шляхта в Литв як литовського, так укранського та блоруського походження вимагали ун з

Польщею, щоразу стикаючись з опором магнатсько олгарх. 2. Люблнський сейм 1569 р. та прийняття ун. Коли псля безплдних сеймв 1565-66 рр. Наприкнц 1568 р. з питання про уню в Люблн було призначено новий сейм за участю представникв литовських станв, литовськ магнати тут зумли утримати представникв шляхти в повнй слухняност та звели спльний сейм до конференцй двох окремих сеймв 2,114. Це виявилося в тому, що, коли литовське бачення ун з збереженням

широко автоном розбглося з польським з злиттям Литви й Польщ в одну державу, то посли Литви княз К.Острозький, Г.Ходкевич, .Волович, К.Радзивлл та н. виршили зрвати сейм тамно вихали з Люблна, щоб збрати шляхетське ополчення для боротьби проти ун. Проте Сигзмунд-Август за пдтримки польських магнатв та шляхти обох кран оголосив унверсал про вдбрання

в Литви та приднання до Польщ Волин й Пдляшшя. Не вдчувши реального спротиву послаблено вйною та суперечностями Литви, король видав ще один унверсал про приднання до Польщ Кивщини й Брацлавщини. Таким чином, територя Великого князвства Литовського вдвч зменшилася. Тепер литовськ посли змушен були повернутися на сейм. Вони просили не вдбирати в них матност й зберегти певну автономю залишкам хньо держави.

Поступилися найбльш противники ун укранськ магнати О.Чарторийський, К.Острозький, Б.Корецький, К.Вишневецький, розраховуючи на те, що не будуть позбавлен свох привлев. Отже, 1 липня 1569 р. було пдписано Люблнську уню, у вдповдност до яко Польське королвство та Велике князвство Литовське обдналися в дину державу Рч Посполиту з виборним королем, спльним сеймом, спльною казною й грошовою одиницею, диною зовншньою

полтикою. Литва втратила свою державнсть, ставши частиною Реч Посполито та збергаючи автономю лише в мсцевому управлнн, органзац вйська та судочинства. З усх укранських земель пд владою Литви залишилися тльки Берестейщина та Пнщина, що межували з Блоруссю, а вс решта укранськ земл, тобто переважна бльшсть х, вдйшли пд владу Польщ. Люблнський сейм закнчився в середин серпня 1569 р.

За словами М.С.Грушевського, в деклька засдань на ньому було здйснено те, чого не могли досягнути тривал вйни сторччя дипломатичних переговорв хитрощв2,118. 1.3. Наслдки Люблнсько ун для Украни. Для Украни Люблнська уня мала вкрай негативн наслдки. Опинившися пд владою крпосницько й католицько Польщ, переважна бльшсть укранських земель зткнулися з загрозою для самого снування укранцв як окремо народност.

Як зазнача .П.Крипякевич, Люблнська уня, усуваючи з укранських земель литовську владу, знищила також рештки укранськи державних традицй, що заховалися пд формами автоном у Великому князвств ЛитовськомуВесь розвиток життя шов пд важким наступом Польщ 3,129-130. Внаслдок ун польськ магнати шляхта здобули велик можливост для привласнення укранських земель, нещадного визиску селян мщан та для духовного поневолення народу.

Укранському народов доводилося докладати величезних зусиль, щоби не дати себе знищити чужй сил. Ц зусилля вивилися в зародженн та дяльност укранського козацтва, братств тощо. Люблнська уня спричинила змни в адмнстративному управлнн укранських земель. Вища державна влада в Реч Посполитй належала королев й вальному сеймов, до якого входили магнати, шляхта й вище католицьке духовенство. Територя держави подлялась на шсть воводств

Руське, Белзьке, Волинське, Подльське, Брацлавське та Кивське. На чол кожного з них був вовода. Воводства подлялися на повти, як очолювали старости, призначен королем. Представниками адмнстративно влади були також каштеляни коменданти фортець. Пд впливом ун змнилася й судова система. У кожному повт впроваджувалися гродськ та земськ суди. Гродський суд очолював староста. Цей суд розглядав важлив кримнальн справи про назди, пограбування,

побо, вбивства, краджки. Земський суд обирався мсцевою шляхтою. Вн розглядав цвльн справи, межов суперечки шляхти, розвязував конфлкти щодо нерухомого майна. В судово-адмнстративних установах Волинського, Брацлавського та Кивського воводств застосовувалися Литовський Статут 1529 р. Судочинство велося укранською мовою. Вищою судовою нстанцю був

Люблнський трибунал. Органами шляхетського самоврядування були сеймики у волостях повтах. На сеймиках шляхта виршувала мсцев справи й обирала судових урядовцв та послв до вальних сеймв та трибуналв. Характеризуючи соцальн наслдки Люблнсько ун, М.С.Грушевський зазнача Княз й магнати, що перед тим мали дуже велику вагу держали в свох руках всю управу, тепер були зрвнян в правах з рядовою шляхтою хоч на дл, завдяки свому богацтву, вони й дал високо пдймали ся над нею,

держачи в свой служб не раз цл юрби бдншо шляхти. Податки вйськову службу з шляхти знято, вона тепер не знала майже няких обовязкв, а дстала величезн права коронн земл роздавалися шляхтичам в доживотн держави вони правили ними як помщики нхто, крм шляхтичв не мг дстати някого уряду свтського, а навть духовного 1, 194. Укранськ феодали, дотримуючись свох станових та особистих нтересв, здебльшого, полонзувалися та окатоличувалися. Великими землевласниками в Укран були як польськ

Жолкевськ,Потоцьк, Конецпольськ, Калиновськ, Струс, так укранськ магнати Вишневецьк, Острозьк, Заславськ, Збаразьк, Немирич. Завдяки величезним латифундям на Кивщин, Брацлавщин й Лвобережнй Укран магнати вдчували себе королевятами, як не пдпорядковувалися жоднй адмнстрац. Ц удльн княз здйснювали суд над своми пдданими, засновували мста слободи, будували палаци, органзовували

вйськов загони, роздавали землю за службу свом васалам. Ще одним наслдком ун можна вважати процеси народно та феодально колонзац, що розгорнулися в напрямку на схд та пвденний схд. На нових землях оселялися селяни-вткач з районв розвинутого фльваркового господарства, де зростала панщина. Для заохочення селян магнати оголошували тут слободи новопоселенцям надавалися значн пльги у виконанн повинностей на визначену кльксть рокв.

Як зазначалося вище Люблнська уня спричинила привласнення укранських земель польськими магнатами й шляхтою, представники яко засновували тут фльварки та промисли. Укранська шляхта, що дотримувалася православно ври, володла невеликими матностями. В подальшому усунення укрансько шляхти вд влади призвело до того, що багато синв поповнили козацтво прикладом тому був Петро Конашевич-Сагайдачний, а в перод

Визвольно вйни середини XVII ст. багато укранських шляхтичв стали кервниками козацько арм. Таким чином, Люблнська уня 1569 р. мала вдчутн негативн наслдки для укранського народу, визначивши подальш процеси його суспльного розвитку посилення нацонального гнту та зростання нацонально-визвольного руху. 2. Брестська уня та посилення нацонального гнту. 2.1. Передумови Брестсько ун. Релгйне життя в Укран в перод псля

Люблнсько ун характеризуться значною складнстю. Посилення суспльно ваги шляхти спвпада з занепадом православно церкви. В укранських землях набува певного поширення Реформаця в вигляд соцнанства. Проте, на вдмну вд Голланд та Англ, де Реформаця перемогла за умов розвитку ринкових вдносин, в Польсько-Литовськй держав, де риночними стосунками були охоплен лише велик помщики, де

Реформац не змогли знайти соб мцно соцально опори. Православне населення Реч Посполито ставилося до духовних новацй, як до чогось чужого, ноземного, органчно повязаного з культурою польського католицизму 4,34. Значно бльше впливала на укранське суспльство боротьба мж православною та католицькою церквами, яка сприймалася бльшстю укранцв як аналог боротьби мж укранцями й поляками.

Так, у 1583 р. польський король Стефан Баторй розпорядився вдбрати землю в усх полоцьких православних церков монастирв передати зутам, як розгорнули активну дяльнсть в укранських землях псля Люблнсько ун. Католицьк колегуми були вдкрит у Львов, Камянц-Подльському, Луцьку, Внниц, Остроз, Фастов, Новгород-Сверському тощо. Бувши найкращими навчальними закладами для свого часу, вони почали поповнюватись

дтьми православно шляхти. Ще одню причиною послаблення позицй православно церкви стала втрата пдтримки з боку потужно в минулому константинопольсько патрарх, яка переживала тяжк часи псля завоювання Взант турками-османами.В самй Укран польськ корол почасти призначали на вищ церковн посади свтських людей. Слд зауважити, що серед укрансько громадськост були й впливов захисники православя Г.Ходкевич, К В.Острозький, члени православних братств у мстах.

Але х зусилля щодо порятунку православя стикалися з тим, що бльшсть феодалв, прагнучи посад багатства, переходили в католицтво. Православна церква культурно зубожла, вона поступалася католицькй за рвнем освти, лтература обмежувалася богослужебними книжками. Т, хто прагнули здобути високу освту, зверталися до латинських книжок переходили в католицтво назавжди чи тимчасово. 2.2. Берестейська уня 1596 р. та наслдки.

Зважаючи на внутршню кризу укрансько православно церкви та несприятливу щодо не суспльну ситуацю, укранський магнат К.Острозький виснув дею ун православно та католицько церков з збереженням грецького обряду й прав Кивсько митропол. З цю метою у 1583 р. К.Острозький розпочав переговори з папським легатом Антоно Поссевно. Однодумцем Острозького був берестейський каштелян патй Потй, що згодом став володимирським луцьким православним пископом.

Вн написав чимало полемчних творв, присвячених обгрунтуванню необхдност ун. Ще одним прибчником ун був зут, доктор флософ Петро Скарга. Вже у 80-т роки XVI cт. розпочалася запекла дейна боротьба мж прихилльниками противниками ун. Вона знайшла вдбиток у так званй полемчнй лтератур, яка залишила понад донин понад 150 творв представникв обох таборв. Ще одним поштовхом до церковно ун стали д константинопольського патрарха рем.

Перебуваючи в 1589 р. в золяц в Москв, вн дав згоду на утворення патраршества в Московськй держав. Вдвдавши того ж року Украну, вн пдтримав Льввське братство в його протистоянн з пископом Гедеоном, усунув з посади за порушення церковних канонв кивського митрополита О.Двочку та призначив на його мсце М.Рогозу. Одного з мсцевих пископв ремя уповноважив бути всом екзархом для нагляду за дяльнстю вищого

православного духовенства, включаючи кивского митрополта. Таке брутальне втручання у справи укрансько православно церкви викликало невдоволення духовенства. За цих обставин дяльнсть прибчникв ун активзувалася. Загальн збори пископв у Сокал в 1594 р. видали декларацю про згоду на уню, в якй мстилася також скарга на патрархв. У 1595 роц, на регональних соборах духовенства, митрополит кивський

Михайло Рогоза, пископ Луцький Кирило Терлецький, пископ Володимирський патй Потй, пископ Холмський Донсй ухвалили ту злуку пристали на не. Потй Терлецький повезли постанову ту уперед до короля, а дал - у Рим до папи. Восени 1595 року тодшнй папа Климентй VII затвердив подан укранськими рархами 33 пункти Статей ун.

Одразу ж уня викликала серйозн суперечки серед вищого укранського духовенства. Проти не виступили навть деяк пископи, що вже пдписали вищезгадану декларацю зокрема, Гедеон Балабан. Рзко виступив проти ун колишнй прибчник князь К В. Острозький. Навть Рогоза займав ще двояку позицюМитрополит вдтягував з скликанням синоду, його дяльнсть була спрямована на маленьк сейми земськ, де вибирали депутатв на найближчий сейм

ВаршавськийПд час Варшавського сейму багато депутатв виступило проти Потя Терлецького 5,3. На противагу цьому, активним прибчником ун виявився польський король Сигзмунд III, оголосивши 12 червня 1596 р. про скликання 8 жовтня в Брест-Литовську синоду, де мало вдбутися урочисте проголошення ун. На синод у Брест, який збрався за волею митрополита

Рогози не 8, а 6 жовтня зхалися прихильники ун сам митрополит, .Потй, К.Терлецький, пископи Гермоген, Гоголь, Леонтй Збруйський та н. та противники пископи Г.Балабан, М.Копистенський, князь К.Острозький, депутати вд братств. Мж двома угрупованнями на собор розгорлася гостра боротьба.

Фактично вдбулися паралельно два собори унатський на чол з М.Рогозою та православний пд проводом К.Острозького. Направлення обома соборами послв до опонентв з метою знайти порозумння н до чого не призвели. Тод, 9 жовтня православн постановили скинення митрополита владик-унатв. На собор прибчникв ун 9 жовтня полоцький архипископ

Гермоген вд мен присутнх владик проголосив заяву приступнення до свято ун з Римом Папа як найвищий пастирцло католицько церкви взяв нас пд опку свою увльнив вд зверхност патрархвМи скликали синод зложили на нм сповдь ври свято прирекли послуху Риму столиц св.Петра, Пап Клименту VIII наступнику його 5,3. Собор унатв видав ратифкацйну грамоту католицько дност

Укрансько-Блорусько Церкви з Церквою Римською, яка тепер збергаться у Ватиканському архв. У свою чергу, собор православних прийняв дв постанови до всього укранського народу, закликаючи й наступн поколння боротися проти ун. Обидва собори прокляли прибчникв протилежно точки зору щодо ун, що стало початком шкдливо для Украни мжконфесйно боротьби. Найважлившим результатом Брестсько ун стало виникнення укрансько греко-католицько церкви, яка в наступн

чотири столття вдграла величезну позитивну роль у боротьб укранського народу за сво нтереси. 2.2. Посилення нацонального гнту в Укран наприкнц XVI в першй половин XVII cт. Дним з найважливших чинникв укрансько стор кнця XVI-початку XVII ст тобто в часи, що що безпосередньо слдували псля Люблнсько та Брестсько церковно унй, стало значне зростання нацонального гнту в

Укран, що поднувалося з пдсиленням феодального визиску польськими та полонзованими укранськими шляхтичами-землевласниками залежних вд них селян. Тяжк часи переживало укранське мщанство. В укранських мстах зявились польськ та нмецьк ремсники рзних спецальностей, як, отримавши високу фахову пдготовку у великих ремсничих центрах Нмеччини та знайшовши там мсця роботи, створювали тут нов цехи рзних спецальностей. хоча питома вага х у загальнй клькосьт жителв мст була незначною, та все ж вони

користувалия привлеями, захоплювали у сво руки мське управлння, а отже, монополю на ремесло й торгвлю 7,17-18. Нацонального гнту зазнавали також городов та рестров козаки. Польський уряд постйно прагнув обмежити хню кльксть або й взагал лквдувати. Козаки були незадоволен й тим, що хн володння не були убезпечен вд магнатсько-шляхетських посягань. Проте найтяжчим було становище укранського селянства.

Зростання мст, а отже попиту на сльськогосподарську продукцю, революця цн у Захднй вроп та розвиток там мануфактурного виробництва, яке також потребувало сльгоспсировини, спричинили поширення в укранських землях фльваркв багатогалузевих феодальних господарств, як, грунтуючись на прац крпакв, постачали продукцю на ринок давали великий прибуток свом власникам-шляхтичам. Функцонування фльваркв передбачало найжорстокш форми визиску укранських селян польськими панами

Таким чином, Люблнська уня 1569 р. та повязане з нею посилення нацонального гнту укранського народу, Брестська уня 1596 р. та загострення мжконфесйно боротьби спричинили рзке зростання нацонально-визвольно та антифеодально боротьби укранського народу, яка виявилася в козацько-селянських повстаннях та, зрештою, в Визвольнй вйн 1648-1657 рокв. Список використано лтератури. 1. Грушевський М.С. люстрована сторя Украни. К. 1990. 525 с.

2. Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. К. Лыбидь, 1991. 400 с. 3. Крипякевич .П. сторя Украни. Львв Свт, 1990. 520 с. 4. Мшина .А. та н. Всесвтня сторя Епоха становлення сучасно цивлзац кнець XV початок ХХ ст.ст К. Генеза, 1994. 352 с. 5. Роман . Собор. 1596.

Хронка. Свт молод. 15-21 листопада 1996 р. С.3. 6. Субтельний О. Украна сторя. К. Либдь, 1993. 720 с. 7. Швидько Г.К. сторя Украни. XVI-XVIII столття. К. Генеза, 1997. 384 с.