Проблема наркоманії у сучасному суспільстві

Курсова робота

Проблема наркоманії у сучасному суспільстві

Вступ

Значні перетворення, що відбуваються на даному етапі в незалежній Україні, загострили соціально-економічні проблеми, а це, в свою чергу, зумовило зниження рівня суспільної моралі і, як наслідок, зростання злочинності. В цих умовах гостро постає питання про вжиття рішучих заходів, спрямованих на боротьбу з цими антисуспільними проявами, серед яких особливе місце посідає проблема наркоманії та наркобізнесу.
    Різного роду документи (як медичного, так і кримінально-правового характеру) свідчать про те, що наркотичні речовини, які мають властивість полегшувати страждання і покращувати настрій, були відомі людству і використовувались ним впродовж усієї історії його існування. Дуалізм цих речовин (можливість за їх допомогою знімати біль, і, в той же час, їхня здатність негативно впливати на нервову систему, викликати стан ейфорії і хворобливу пристрасть - наркоманію, пов`язану із зловживанням ними) примусив суспільство з давніх-давен обмежувати використання таких засобів лише релігійними чи лікувальними цілями, довіряючи їх священнослужителям, або ж лікарям і цілителям. Такі заходи на протязі століть перешкоджали масовому зловживанню наркотиками, а також їх нелегальному обігу.
Однак у ХІХ столітті ситуація у сфері незаконного обігу наркотиків почала різко змінюватися в бік погіршення, зловживання наркотичними засобами почало набувати масового характеру. А в ХХ столітті це негативне явище набуло характеру соціального лиха у плані як погіршання генотипу особи та генофонду суспільства, так і зростання злочинності на ґрунті зловживання наркотиками та в зв`язку з їх обігом.
    На сьогоднішній день нелегальний обіг наркотичних засобів та їх аналогів в усьому світі продовжує набувати все більш значних масштабів, стає досить серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на стан здоров`я і благополуччя людей, розвиток суспільства загалом.
    В Україні ситуація теж критична, хоча й до недавнього часу складалося враження, що, на противагу Заходу, проблеми наркоманії в нашій державі не існує. Однак, вже наприкінці 60-х років простежується фактичне зростання наркоманії. Пов`язане воно насамперед з розвитком негативних соціальних явищ, моральною деформацією суспільства, замовчуванням проблеми наркоманії та наркобізнесу. В результаті становище у 70-80-ті роки погіршилось настільки, що "мода" на наркотики стала ледве не одним з обов`язкових атрибутів поведінки молоді.
    За офіційними даними десять років тому в Україні кількість наркоманів становила 31 тисячу, а на сьогоднішній день вже становить близько 110 тисяч, з яких переважна більшість у віці до 30 років. У той же час реальна чисельність осіб, що вживають наркотики і займаються їх незаконним обігом, за оцінками МВС України, становить за найпростішими підрахунками близько 1 мільйона осіб.

Це пов`язано з тим, що наркоманія сама по собі є латентною.
    Кількість неповнолітніх, що перебувають на обліку, за останнє десятиріччя зросла з однієї тисячі до п`яти з половиною тисяч. Але, знову ж таки, враховуючи латентність, ці цифри значно більші. І особливо непокоїть проблема втягування дітей та підлітків у вживання наркотиків дорослими.
Наркоманія негативно впливає не тільки на життя суспільства в цілому, а також на життя та діяльність особи окремо. На даний час ця проблема стала дійсно-таки глобальною. По статистичним даним, розповсюдження такої негативної звички як наркоманія в великих масштабах, в окремих країнах, пов’язано з нестабільністю політичної та економічної ситуації, з наявністю великої кількості криз та недосконалістю економічного та політичного механізмів. Відносно нашої країни ця проблема є особливо актуальною і розповсюдження її пов’язано з низькою культурою суспільства. З даною проблемою повинно боротися не тільки суспільство, але й кожна людина повинна усвідомлювати для себе велику шкоду від наркоманії і намагатися боротися з цією негативною звичною.

Завдання:

- скласти бібліографічний перелік джерел, і на його основі проаналізувати науково-теоретичний матеріал по проблемі;

- розробити програму експериментального дослідження;

- провести дослідження, проаналізувати отримані емпіричні дані, зробити висновки.

Об'єкт дослідження: Молоді люди віком від 14 до 25 років.

Предмет:визначити основні фактори впливу на поширення наркотиків серед підлітків, аспекти і причини виникнення наркоманії як такої.

Гіпотези:

Я вважаю, що наркоманія глибоко вкоренилась серед молоді;

Більшість випадків вживання наркотичних засобів молодими людьми пов’язане з ціллю підвищити свій настрій, а причиною, через яку вони почали вживати наркотики є бажання попробувати;

2. Наркотики – це порок якого важко позбутися.

3. Також я вважаю, що наркотичні засоби сильно шкодять здоров’ю.

4. Ця проблема є особливо актуальною і розповсюдження її пов’язано з низькою культурою суспільства.

Методи дослідження: аналіз загально-педагогічної і психологічної літератури по проблемі, анкетування, спостереження, опитування (бесіда), кількісний і якісний аналіз емпіричних даних.

Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними

Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - діяння, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, розробкою, виробництвом, відпуском, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які здійснюються з порушенням вимог Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

наркоманія - хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України (далі - Комітет), і який характеризується психічною або фізичною залежністю від них;

хворий на наркоманію (наркоман) - особа, якій у встановленому порядку медичним закладом встановлено діагноз "наркоманія"; незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин - вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря;

зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами - умисне систематичне незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин;

медичний огляд - амбулаторний огляд особи з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння;

медичне обстеження - обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу "наркоманія";

наркологічні заклади - заклади (відділення або кабінети), які у встановленому законом порядку подають наркологічну допомогу;

добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника;

примусове лікування - лікування на підставі судового рішення хворого на наркоманію, який ухиляється від добровільного лікування або продовжує вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і порушує права інших осіб;

ухилення від медичного огляду, медичного обстеження або лікування - умисне невиконання розпорядження працівника органів внутрішніх справ щодо медичного огляду, а так само невиконання призначень та рекомендацій лікаря особою, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами;

тяжкий психічний стан чи психічний розлад - стан, що супроводжується затьмаренням свідомості, порушенням мислення, волі, емоцій, інтелекту або пам'яті, що перешкоджає сприйняттю особою навколишньої дійсності, свого стану або поведінки.

Стаття 3. Органи, що ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанням ними.

Боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів здійснюють у межах наданих їм повноважень відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Державного митного комітету України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, а заходи протидії зловживанню ними - Міністерство охорони здоров'я України та інші відповідні органи і установи.

Органи, уповноважені Кабінетом Міністрів України здійснювати контроль за порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у разі виявлення порушень порядку цього обігу застосовують у межах своєї компетенції відповідні заходи щодо усунення таких порушень, і в разі наявності в діях осіб ознак адміністративного правопорушення чи злочину зобов'язані надіслати інформацію або подати матеріали до відповідних правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Стаття 6. Конфіскація

Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, що знаходяться в незаконному обігу, а також обладнання, яке використовується для їх незаконного виготовлення, підлягають конфіскації у встановленому законом порядку.

Наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, використання яких в законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення підлягають знищенню в порядку, встановленому нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України і Верховного Суду України.

Після розгляду судом справ про злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, 50 відсотків вартості конфіскованого майна і коштів, визнаних судом такими, що набуті в ході цієї злочинної діяльності, передається органам, які безпосередньо проводили дізнання та попереднє слідство, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Огляд транспортних засобів, вантажів і особистих речей громадян

Огляд транспортного засобу, вантажу, що в ньому знаходиться, особистих речей водія і пасажирів може бути здійснено посадовими особами органів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України на підставі заяв, повідомлень про правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, або за наявності про це іншої достовірної інформації компетентних органів.

У разі виявлення речовин, які викликають підозру як такі, що належать до наркотичних, психотропних або прекурсорів і потребують подальшого дослідження, а також наявності у водія чи пасажирів ознак наркотичного сп'яніння транспорт і зазначені особи можуть бути доставлені в органи внутрішніх справ для з'ясування необхідних обставин.

У разі безпідставного огляду транспорту, вантажу, що в ньому знаходиться, водія і пасажирів, а також безпідставного доставлення зазначених осіб і транспорту в органи внутрішніх справ такі особи мають право на відшкодування в повному обсязі завданої їм матеріальної і моральної шкоди згідно з чинним законодавством.

Стаття 9. Використання об'єктів масового перебування громадян для вживання чи збуту наркотичних засобів або психотропних речовин

У разі встановлення фактів систематичного вживання чи збуту наркотичних засобів або психотропних речовин в місцях масового перебування громадян (ресторанах, кафе, барах, казино, відеотеках, дискотеках тощо) та невжиття з боку керівництва цих закладів заходів протидії діяльність таких об'єктів може бути тимчасово зупинено за рішенням органів державної виконавчої влади за поданням відповідних правоохоронних органів строком до трьох місяців, а у разі встановлення факту повторного їх використання з цією ж метою протягом року - строком до шести місяців.

Якщо після цих заходів вказані об'єкти продовжують і далі використовуватися для вживання чи збуту наркотичних засобів або психотропних речовин, їх функціонування припиняється згідно з чинним законодавством.

Стаття 12. Виявлення осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини

Особа, відносно якої до органів Міністерства охорони здоров'я України або Міністерства внутрішніх справ України надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп'яніння, підлягає медичному огляду.

Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження), а діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією.

Порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, визначається нормативним актом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України і Міністерства юстиції України.

Стаття 13. Медичний огляд та медичне обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами

Медичний огляд проводиться за направленням працівників органів Міністерства внутрішніх справ України, а медичне обстеження - за направленням лікаря-нарколога. Особа, яка ухиляється від медичного огляду чи медичного обстеження, підлягає приводу до наркологічного закладу органом внутрішніх справ.

Порядок проведення медичного огляду та медичного обстеження визначається нормативним актом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України і Верховного Суду України.

Ухилення осіб від медичного огляду або медичного обстеження тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Стаття 21. Обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період примусового лікування

Постанова суду про направлення особи, хворої на наркоманію, на примусове лікування є підставою для звільнення її з роботи або припинення навчання у встановленому законодавством порядку.

Аналіз групи факторів, що мають вплив на поширення наркоманії

Останнім часом спостерігаються маловтішні тенденції проблем алкоголізму і проблеми наркотизації не тільки серед дорослих, але і серед молоді і навіть школярів.

Саме сумне, що нижня межа віку наркомана помітно опустилася, тобто усе більше людей, що приходять до наркотиків, є підлітками у віці 13-17. Це змушує фахівців серйозно задуматися про сформовану ситуацію і постаратися за допомогою відповідних методів профілактики змінити її до кращого.

Стрімке поширення наркотиків і наркоманії серед молоді пов’язано з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожна з яких сама по собі аж ніяк не є однозначною. Тут маються на увазі особливості віку, системна криза суспільства, зниження життєвого рівня населення й ін. Їхній одночасний вплив породжує надзвичайно сприятливі умови для молодіжної наркоманії. Проблема збільшується кримінальною ситуацією, ризиком зараження різними інфекціями, включаючи СНІД. Крім того, наркотики приносять відчутну шкоду не тільки тим, хто їх вживає, але і близьким, оточенню, суспільству в цілому. Наркоманію можна розглядати як соціально заразне захворювання, поширення якого відбувається усередині соціальних груп. Тому неможливо ізольоване існування наркомана в середовищі – рано або пізно довкола нього формується група, що утягується в сферу споживання наркотиків. Виходячи з цього, не можна розглядати лікування на стадії залежності, що сформувалася, як єдиний засіб боротьби з поширенням наркоманії. Такий підхід не дає і не може дати позитивного результату.

Традиція наукового вивчення наркоманії нараховує не один десяток років. Широке поширення наркоманії викликало до життя напружені дискусії про природу наркоманії, причинах і умовах її поширення й ін. Поступово проясняються різні аспекти проблеми, облік яких дозволяє сформувати більш адекватне розуміння задач, що коштують перед фахівцями різних областей науки і соціальної практики. Навіть швидкий аналіз проблеми дозволяє виділити в наркоманії, як явищі, кілька специфічних явищ.

Соціальний аспект. Суспільні відносини до наркоманії сьогодні в переважній більшості випадків характеризується як однозначно негативне і що відкидає. Подібне відношення містить у собі безліч ірраціональних переконань і проекції власних страхів, зв'язаних з незнанням і нерозумінням наркоманії як явища. У відношенні до наркоманії репрезентуються загальна соціальна незадоволеність, страх перед невідомим, а тому – що лякає, негативне відношення до наркоманії, тривога за власних дітей і родичів, емоційні враження від кримінальної статистики, культурно-історичні стереотипи й ін. Усе це приводить до різкої соціальної реакції відторгнення і вигнання наркомана з боку суспільства. Гіперконтроль або емоційне відкидання в родині приводить до того, що наркоман виявляється на краю суспільства, загнаний туди своїми ж друзями, батьками, міліцією, соціальними службами, роботодавцями і т.д. Єдине середовище, де наркомана приймають без докорів, агресії і відторгнення і де він може хоч якось функціонувати, - це середовище, у якій панує культура споживання наркотиків і інших психоактивних речовин. Видавлювання наркомана з нормального суспільства присуджує його до життя в середовищі, що у психологічному змісті руйнує його сильніше, ніж наркотики, але поза якою наркоман уже не здатний існувати.

Формується особлива наркоманська субкультура зі своїми специфічними способом життя, системою цінностей, мовою, атрибутами, стереотипами, установками, поняттями, міфами. Наркоманська субкультура, втягуючи у свою орбіту молодь, виступає як могутній фактор прилучення до наркотиків.

Справа в тім, що субкультура зм'якшує сприйняття явищ, на які люди за межами субкультури дивляться як на психічне відхилення або навіть кримінальне поводження. Таким чином, наркоманська субкультура є специфічною реакцією на поводження суспільства стосовно наркоманії і її поява і розвиток – неминучий процес. Аналіз змісту і спрямованості наркоманської субкультури дозволяє говорити про неї як про антисистему і явище вкрай негативному, оскільки вона сприяє прилученню до наркотиків і закріплення їхнього вживання.

Економічний аспект

Незаконний обіг наркотиків породжує колосальний по своїх масштабах тіньовий оборот коштів. Торгівля і споживання наркотиків виступають як надзвичайно могутній механізм перекачування коштів у тіньовий бізнес.

Держава затрачає на медичне обслуговування наркоманів значні засоби, відволікаючи тим самим частина засобів від рішення інших проблем охорони здоров'я.

Розвиток наркотичної залежності приводить до руйнування трудової мотивації і трудового поводження в цілому. У такий спосіб зі сфери матеріального і духовного виробництва відбувається постійний відтік робочої сили. Наркомани складають сьогодні величезну, нічого не виробляючу, а тільки лише споживаючу частину населення.

Оскільки інтенсивне вживання психоактивних речовин (за винятком сподіваючись, кава і тютюну) практично несумісне ні з роботою, ні з навчанням, поширення наркоманії серед молоді приводить як до зниження загального інтелектуального потенціалу країни, так і до збідніння трудових ресурсів. На тлі загальної економічної кризи ці процеси носять латентний характер, однак їхні негативні наслідки неминуче позначаться при зміні трудових поколінь.

Витрата державних засобів на припинення незаконного обороту наркотиків не дає скільки-небудь відчутного результату. Отже, фінансові й інші засоби будуть направлятися в цю сферу в усі більш зростаючих обсягах.

У деяких країнах виробництво наркотиків є частиною загальної політики. У Бірмі, Лаосу, Камбоджі прибуток від виробництва наркотиків складає значну частину національного доходу. У ряді таких країн, як Гватемала, Венесуела, Колумбія, Афганістан, нелегальне виробництво наркотиків є могутнім стимулом для припливу капіталовкладень у місцеву промисловість.

Демографічний аспект

У сферу незаконного систематичного вживання наркотиків утягують переважно юнаки і підлітки чоловічої статі. Співвідношення наркоманів чоловічої і жіночої статі складає приблизно 10:1. Формування наркотичної залежності приводить до руйнування статево рольового поводження і вгасанню сексуальних інстинктів. З іншого боку, смерть від передозувань і нещасних випадків, зв'язаних з наркоманією, приводить до різкої диспропорції в співвідношенні статей. У результаті цих явищ уже найближчим часом відбудеться визначене зниження народжуваності, збільшення кількості самотніх жінок і неповних родин.

Вимирання внаслідок наркотизації чоловіків з покоління 70 – 85-х років народження приведе до подальшого наростання диспропорції в співвідношенні статей в Україні.

Серед наркоманів значний відсоток складають діти з неповних родин або родин, що мають одну дитину. Висока смертність серед наркоманів приводить до значного зростання числа «бездітних» і безпритульних старих, про які комусь треба дбати.

У результаті систематичного вживання наркотиків відбувається стрімка девальвація особистості з руйнуванням моральних аспектів її поводження. Поступово в наркомана руйнується моральна основа регуляції поведінки. Поведінка стає спрямованим винятково на безпосереднє задоволення потреби в наркотиках. Традиційна мораль, навіть підкріплена авторитетом релігії, нездатна зупинити хвилю наркоманії, виявилася сьогодні перед особою самої серйозної небезпеки – остаточного руйнування особистості. Як контркультура наркоманія експлуатує глибинні підстави культури, псуючи їхній позитивний зміст, так, християнське «не здобувай багатств на землі» у свідомості наркомана перетвориться в «нехтуй життя». І про це не догадуються ні батьки, ні священнослужителі. Замість очікуваного покаяння наркоман знаходить у церкві підтвердження своїм переконанням.

Міжнародний (міждержавний) аспект. Наркотики стали елементом міжнародної політики ще в XIX столітті. У XX сторіччі захист своїх громадян від напливу наркотиків неодноразово ставав приводом для утручання у внутрішні справи, а іноді і воєнних операцій США в латиноамериканських країнах.

З іншого боку, зони виробництва, канали поширення і регіони споживання наркотиків, як правило, рознесені в просторі і не вміщаються в границі окремих держав. Поширення наркоманії приводить до глобалізації кримінальних відносин. Кримінальні структури, що контролюють виробництво, поширення і збут наркотиків, виходять на рівень міжнародних синдикатів, здатних завдяки своїм фінансовим можливостям впливати на політику окремих країн або регіонів.

Медичний аспект. Традиційна наркологія розглядає наркоманію як невиліковну хронічну хворобу, протягом якої можливі більш-менш тривалі періоди ремісії.

Вважається, що в міру прийому наркотиків розвиваються три головних клінічних феномени:

Психічна залежність. Її суть полягає в тім, що людина перестає почувати себе більш-менш пристосованою до життя без прийому наркотиків. Наркотик стає найважливішою умовою контакту людини з життям, собою, іншими людьми.

Фізична залежність. Вона полягає в тім, що поступово наркотик проникає в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотику, вона випробує різні по ступені виразності фізичні страждання: ломоту, тремтіння, розлади в діяльності травного тракту, сухість шкіри (або, навпаки, рясну пітливість) і ін. Це явище називається «абстинентний синдром». Для його зняття необхідне прийняття наркотику, дози якого постійно збільшуються.

Толерантність. Мається на увазі звикання до наркотику. У переважній більшості випадків лікування наркоманії зводиться до госпіталізації хворого, позбавленню його можливості приймати наркотики, проведенню дезінтоксикаційної і загально зміцнювальної терапії. Перераховані заходи копіюють абстинентний синдром, руйнують фізичну залежність. Однак психічна залежність, що грає в розвитку наркоманії найважливішу роль, залишається поза досяжністю для існуючих сьогодні психотерапевтичних заходів, побудованих відповідно до традиційного психіатричного підходу. Сформована в медицині (психіатрія і клінічна психологія) традиція зв'язувати вживання наркотиків і зловживання ними з якими-небудь психопатологічними процесами в індивідуумах лише консервує наркотичну проблему. Уселяння хворого відрази до прийнятого засобу, коли він знаходиться в стані гіпнозу і під час вироблення негативного рефлексу на речовину, якою зловживає, виявляється малопродуктивним методом руйнування психічної залежності.

Таким чином, чисто медичний підхід до наркоманії виявляється неефективним ні в плані лікування і реабілітації, ні тим більше в плані профілактики.

Психологічний аспект. Відомо, що наркоманів можна зустріти серед будь-яких типів особистості і що потреба в змінах стану свідомості є характерною для роду людського взагалі, але адже не все-таки приймають наркотики, а тим більше стають наркоманами. Дослідження дозволяють затверджувати, що існують психологічні фактори, що визначають характер індивідуальних реакцій молодої людини на дію і вибір наркотику.

Деякі фахівці, намагаючись визначити «донаркотичну» особистість наркомана, на перше місце ставлять імпульсивний характер. Вони відносять наркоманію до імпульсивних неврозів, а стан, що передує наркоманії, вважають основним, вирішальним фактором, що ініціює її виникненні. У пошуках этиологічних факторів наркоманії значення потрібно додавати не тільки хімічним ефектам наркотику, а більше звертати увагу на символічне значення, що наркотик має для пацієнта. З цього погляду, наркоманія є своєрідним вираженням невпорядкованості особистості і непристосованості її до навколишнього світу.

Деякі дослідники, говорячи про донаркотичний особистості наркомана, виділяють наступні риси особистості молодих людей, що можуть, хоча і не обов'язково, стати причиною наркоманії: емоційна незрілість, неповноцінна психосексуальна організація, садистські і мазохистскі прояву, агресивність і нетерпимість. Слабкі адаптаційні здібності, схильність до регресивного поводження, нездатність до міжособистісного спілкування з партнером і т.д.

Особливості і тенденції підліткової і юнацької наркоманії

Відношення до наркотику не існує ізольовано від відносин до інших сторін життя і тому може бути змінено лише в контексті зміненої системи відносин особистості в цілому.

Якщо шукати причину, що ж змушує людей випробувати труднощі, то в більшості випадків усі відбувається тому, що вони себе нехтують, вважають себе нікчемними і невартими любові. Іноді таке відношення до себе маскується домаганнями людини на щось більше, і майже кожний з нас це ретельно ховає.

Карл Роджерс

Сьогодні в Україні проглядаються наступні особливості і тенденції підліткової і юнацької наркоманії:

ріст обсягів наркотичних речовин на ринку, і їхня доступність;

високий темп ріст наркоманії, особливо дитячій і підліткової;

значне розширення асортименту наркотиків, що наростає поширення героїну, кокаїну і синтетичних наркотиків;

полінаркоманія (вживання усього підряд у немислимих сполученнях);

тенденція омолодження, більш ранньому віку вживання наркотичних речовин;

широка приступність так званих наркотиків, що утягують, і включення їх у молодіжну субкультуру, що забезпечує рекламу наркотиків і зниження «пороку страху» перед їхнім застосуванням, існування налагодженої системи залучення у вживання наркотиків дітей і підлітків, зміна структури наркоманії від хвороби, характерної для визначеного кола осіб (соціально неблагополучними, страждаючими психічними порушеннями, що мають кримінальне минуле), до стану, характерному для більшої частини молоді;

фемінізація (усе більша кількість молодих дівчин починають уживати наркотики);

неграмотність і суперечливість профілактичної інформації, що часто приводять до протилежного ефекту;

проведені профілактичні заходи (освітні) характеризуються малою широтою поширення, відсутністю наукового підходу, не адаптованістю до українських умов , некомпетентною активністю;

усе зростаючий страх дорослих і прагнення дистанціюватися, піти від проблем підліткової і юнацької наркоманії і наркоманів, перекласти всього її рішення на правоохоронні органи;

тенденції вирішувати проблеми наркоманії шляхом культурно-масових заходів;

усе велика очевидність неефективності і недостатності медичної (медикаментозної) допомоги при лікуванні і реабілітації наркоманії;

існуюча система лікування і реабілітації наркозалежних характеризується спрямованістю на стару соціальну структуру хворих (психічно хворі, що були кримінальні елементи і т.д.);

у реабілітації і профілактиці переважає відомчий підхід, що перешкоджає комплексному рішенню проблеми реабілітації і профілактики; існуючі підходи до реабілітації не дають ефективності, порівнянної зі світовим показником;

існуюча система фінансування реабілітації, наукових досліджень у цій області й оплата праці фахівців не сприяє поліпшенню якості роботи;

ситуація з реабілітацією приводить до створення міфу про невиліковність наркоманії, що ускладнює положення наркоманів;

наркоманія на сьогоднішній день стала основним джерелом поширення венеричних захворювань і навіть Спід.

Підвівши підсумки результатів дослідження причин уживання школярами одурманюючих речовин, можна сказати, що основу внутрішніх спонукальних сил складає дію механізму пошуку вражень на тлі нерозвиненості сфери потреб, наслідування дорослим (або одноліткам), перекручування процесу соціалізації, потреба в саморегуляції внутрішнього стану, особливо в психотравмуючі ситуації, порушення в емоційній і пізнавальній сферах, недолік наукових знань про здоровий спосіб життя, про алкоголь, тютюн, наркотиках, їхніх властивостях, наслідках їхнього вживання для особистості і суспільства.

Спровокувати інтерес до наркотиків і токсичних речовин і бажання по-експерементувати з ними може також когнітивно-эмоцийний дисонанс у структурі уявлень школярів про наркоманію і токсикоманію, що виникає при некомпетентності антинаркоманської контрпропаганди – не враховуючої статево-вікових особливості школярів і сучасні методи ведення первинної профілактичної антинаркоманської роботи.

Причини поширення наркоманії

Умовно можна виділити чотири основних групи факторів, що сприяють розвитку поводження, що відхиляється, у цілому і наркотизації зокрема.

Моральна незрілість особистості: негативне відношення до навчання, відсутність соціальна схвалюваної активності і соціально значимих установок; вузьке коло і нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів; невизначеність у питаннях професійної орієнтації, відсутність установки на трудову діяльність, дефіцит мотивації досягнень, відхід від відповідальних ситуацій і рішень; утрата «перспективи життя», бачення шляхів розвитку своєї особистості; терпимість до пияцтва, наркотикам.

Порушене соціальне мікросередовище: неповна родина; сильна зайнятість батьків; відсутність братів і сестер; перекручені сімейні відносини, що приводять до неправильного освоєння соціальних ролей, неправильне виховання; раннє (12-13 років) початок самостійного життя і передчасне звільнення від опіки батьків; легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, як вони дістаються; алкоголізм або наркоманія в кого-небудь із близьких родичів або близьких людей; низький освітній рівень батьків.

Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкоємна обтяженість у відношенні психологічних захворювань і алкоголізму, важкі соматичні захворювання і нейроінфекції в раннім дитинстві; органічні поразки мозку, розумове недорозвинення і психологічний інфантилізм.

Індивідуально-психологічні особливості і нервово-психічні аномалії особистості: низька стійкість до емоційних навантажень, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованого поводження, недостатня соціальна адаптація, особливо в складних умовах, різній виразності акцентуації характеру, переважно комформного, гіпертимного, хитливого типів, неврози і психопатії.

В даний час існує ряд підходів до діагностики підвищеного ризику наркоманії в підлітків. Відповідно до наркологічного підходу, основними ознаками ризику вважаються зловживання чаєм, кавою, тютюном, алкоголем, спадкоємна обтяженість наркологічними і психічними захворюваннями. При педагогічному підході ознаками ризику вважаються шкідливі звички (кусання нігтів, паління), педагогічна занедбаність, виховання в соціально неблагополучних родинах. Правоохоронний підхід як основні ознаки ризику розглядає визначені форми девіантного поводження: азартні ігри, самовільні відходи з родини, відхилення від навчання і роботи, участь в асоціальних підліткових групах. Психіатричний підхід основне значення додає психічним порушенням: неврозам, психопатіям, депресіям, органічної мозкової патології.

У підлітковому віці можливі різкі і не завжди прогнозовані прояви поводження, що саморуйнує. На жаль, зовнішня, скоріше, демонстративна поведінкова домінанта не знижує реальної небезпеки ризикованих і руйнівних наслідків для підлітка, що експериментує над собою. При цьому попередження дорослих, чужий досвід, можливі тілесні ушкодження і каліцтва, більш того, навіть перспектива смерті не є для нього бар'єром на шляху прийняття «своїх» рішень. Наслідку таких рішень при визначених обставинах можуть трансформуватися в умови аномального розвитку молодої людини. І тоді потяг до вживання наркотиків ставати не тільки ознакою індивідуально-психологічного неблагополуччя, але і явним показником сформованого поводження, що само руйнує.

Причинами що саморуйнують, аномального, деструктивного розвитку, як правило, є:

нездатність підлітка до продуктивного виходу із ситуації утрудненості задоволення актуальних життєво важливих потреб;

несформованість і неефективність способів психологічного захисту підлітка, що дозволяє йому справлятися з емоційною напругою;

наявність психотравмуючі ситуації, з якої підліток не знаходить конструктивного рішення.

Особливої уваги заслуговує аналіз причин, по яких деякі старшокласники, знаходячись об'єктивно в рівних умовах, усе-таки зберігають наркотичну стійкість, тоді як інші починають уживати наркотичні речовини.

По-перше, підлітки відрізняються психологічними особливостями в переживаннях, а також способах дозволу внутріособистісних і міжособистісних конфліктів, різним поводженням в умовах конфліктних взаємин. Підлітки, здатні до конструктивного поводження в конфліктних ситуаціях з дорослими або однолітками, значно стійкіше у відношенні наркотиків, ніж їх «неконструктивні» ровесники.

По-друге, підлітки розрізняються фактором стресостійкості. Діти, що володіють індивідуальною внутріпсихологічною здатністю або умінням переборювати стресові ситуації, трансформувати їх у різного роду пошукову активність, показали значно велику стійкість до наркотиків, чим діти, що не вміють це робити.

Аналізуючи особливості сприйняття і поводження підлітків у стресових ситуаціях, можна вказати кілька основних психологічних причин, що сприяють уживанню наркотичних речовин.

Низька самооцінка.

Фокусування на зовнішнє оточення: оцінка свого настрою на підставі настрою інших людей.

Нездатність ідентифікувати або виразити почуття.

Нездатність просити про допомогу: «Якщо ти сам не подбаєш про себе, то ніхто про тебе не подбаєш».

Екстремальне мислення.

Необхідно згадати ще про одну точку зору, що зустрічається в психологічній літературі. На виникнення наркоманії в підлітковому віці можуть впливати особливості деяких рис характеру, а точніше, його визначені акцентуації. Під акцентуацією характеру автори розуміли крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру людини надмірно посилені. Існують докладні описи кожного виду акцентуації.

Приймаючи все це до увагу, можна зробити висновок, що наркоманія і схильність до вживання наркотиків як ненормальні форми поводження є сумою різних факторів, обумовлених як індивідуальними, так і соціальними особливостями. А також комбінацією тих і інших.

З погляду психології наркоманія розглядається як проблема особистості, що приймає наркотики, у визначеному соціально-культурному контексті. Звідси стає зрозумілим, що для ефективної реабілітаційної роботи необхідна реалізація комплексного підходу, що включає в себе роботу з особистістю наркомана, його найближчим мікросоціальним оточенням, а також із суспільством у цілому: воно повинно змінити своє відношення до наркотиків так, щоб, принаймні, не підкріплювати їхні відносини до себе як до соціальних ізгоїв, невдахам або бунтарям.

Аналізуючи результати мого дослідження, я зробив такі висновки:

моя гіпотеза про те, що наркоманія глибоко вкоренилася серед молоді насправді не справдилася, регулярно вживають наркотики лише 10% опитаних мною респондентів;

з’ясувалося, що причиною першого вживання наркотиків являються такі: спроба зняти стрес (10%), бажання попробувати (27%), вплив компанії (37%), а також серед 7% респондентів вияснилось, що причиною також можуть бути такі як бажання стати старшим, бажання нових відчуттів та інші;

моя гіпотеза про те, що молодь починає вживати наркотики ще не досить в зрілому віці відносно справдилася: 57% опитаних респондентів вперше вжили наркотик в віці від16 до 20 років. А це значить, що слід звернути увагу на виховання молодого покоління, поглибити пропаганду проти наркотиків серед підростаючого покоління;

більшість респондентів також як і я вважають, що наркотики – це порок, якого важко позбутися.

Також, як і було раніше сказано, всі респонденти згодились з тим, що наркотики несуть згубну дію на організм людини.

Практичні рекомендації

Основний акцент повинний ставитися на міри первинної, превентивної профілактики, спрямованої на підтримку і розвиток умов, що сприяють збереженню фізичного, особистісного і соціального здоров'я, і на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціальної і природної сфери. Первинна профілактика є масовою і найбільш ефективною. Вона ґрунтується на комплексному системному дослідженні впливу умов і факторів соціального і природного середовища на здоров'я населення. До заходів первинної профілактики відносяться міри захисту, що можуть впливати або на шляху несприятливого впливу наркопровокуючих факторів, або на підвищення стійкості організму людини до несприятливих факторів.

Вторинна профілактика – запобігання рецидивів після лікування ранніх форм алкоголізму і наркоманії. Третинна профілактика – реабілітація у важких випадках кількаразових рецидивів і безуспішного лікування.

Необхідність первинної профілактики визнається сьогодні і лікарями, і педагогами, і громадськістю. Однак організація і реалізація різних форм профілактики хімічних залежностей зіштовхуються з цілим поруч труднощів: одна з найважливіших проблем – консолідація зусиль установ і відомств, так чи інакше мають відношення до профілактики молодіжної наркоманії; населення надзвичайне слабко інформоване про наркоманію серед підлітків і тій погрозі, що вона представляє для країни і для кожної людини.

Додаток

Шановний друже!

Я прошу виділити небагато часу до моєї анкети і відповісти на декілька неважких запитань, щоб допомогти моєму дослідженню. Прошу відповідати чесно. Анонімність та конфіденційність гарантую. Більшість питань підсвідомлюють однозначну відповідь, тільки там, де є вказівки можливі декілька варіантів відповіді; питання, що не відносяться до вас можна пропускати.

Завчасно дякую!

1. Чи вживали Ви коли не будь нехай навіть слабкий наркотик?

а) так;

б) ні.

2. В якому році Ви спробували вперше наркотики?

а) до 15 років;

б) від 16 до 20 років;

в) після 20 років.

3. Через яку причину Ви вирішили вжити наркотики?

а) вплив компанії;

б) спроба зняти стрес;

в) бажання попробувати;

г) свій варіант відповіді________________________

_________________________________________________

4. Які найсильніший наркотик Ви вживали (вживаєте)?

а) “травку”;

б) “ангідриду”;

в) свій варіант відповіді________________________

_________________________________________________

5. Чи завжди Ви можете відмовитись від пропозиції вжити наркотик?

а) так;

б) не завжди;

в) ні.

6. Як Ви вважаєте, наркотики шкодять здоров’ю?

а) так;

б) ні.

7. Ви регулярно вживаете наркотики?

а) так;

б) ні.

Вкажіть вашу стать:

а) жіноча;

б) чоловіча.

Література

Закон України „Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”.

15 лютого 1995 року N 62/95-ВР

Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля/ под.ред. Я.И.Гилинского. - М.: ИС ран, 1992.

Афанасьев В.С., Гилинский Я.И. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях кризиса российского общества - СПб.: СПбФ ИС РАН, 1995.

Батыгин Г.С. Обоснование научного вывода в прикладной социологии. - М.: Наука, 1986; Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований: Учеб. для высш. учеб.заведений. - М.: Аспект Пресс, 1995.

Башкатов И.П. Психология групп несовершеннолетних правонарушителей (социально-психологические особенности). — М.: “Прометей”, 1993. — 251 с.

Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. — Спб.: Питер, 1998.

Гилинский Я.И., Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения: Учебное пособие. - СПб: СПбФ РАН, 1993.

Гунський Ю. І., Шаповалова В. А., Кутько І. І., Шаповалов В. В. Лікарські засоби у психофармакології. — Київ: Здоров’я; Xарків: Торсінг, 1997. — 288 с.

Мачковский Г. И. Наркомания среди молодёжи в капиталистических странах. — М.: Изд-во ВНИИ МВД CCCР, 1979. — 60 с.

Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. — М.: Изд-во ВНИИ ПУЗП, 1987. — № 100. — 131 с.

О наркомании в некоторых капиталистических странах. — М.: Изд-во ВНИИ ОП, 1969. — 47 с.

Пелипас В. Е., Рыбакова Л. Н., Цеглин М. Г. Проблемные ситуации в сфере профилактики злоупотребления психоактивными веществами среди детей и подростков // Вопросы наркологии. — 1998. — № 4. — С. 70–75.

Шаповалова В. А., Заболотный В. А., Депешко И. Т. и др. Фармацевтический анализ лекарственных средств // Под общ. ред. В. А. Шаповаловой. — Харьков: Рубикон, 1995. — 400 с.

Шаповалова В. А., Шаповалов В. В. Справочник по правовой и судебной фармации. — Харьков: Торсинг, 1997. — 656 с.