Зміст податкової застави

Реферат на тему:

Зміст податкової застави

Податкова застава – це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Законом

У зв’язку з тим, що податкова застава – це самостійний інститут, специфічний вид податкових правовідносин, яким широко користуються в країнах з високорозвиненою економікою, виникає вона не внаслідок договору, як звичайна застава, а внаслідок боргу перед бюджетами всіх рівнів та державними цільовими фондами.

Законом встановлено, що право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Законом впроваджено диференційний підхід до платників податків з врахуванням виконавської дисципліни ведення податкового обліку.

Так, згідно з Порядком, право податкової застави виникає у разі:

неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації – з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом для подання такої податкової декларації.

Податкова застава - це засіб забезпечення виконання зобов'язання підприємства по сплаті податків, зборів і платежів, а також надання контролюючим органам звітності. Своєрідна майнова гарантія виконання підприємством передбачених норм податкового законодавства в обумовленому обсязі й у визначений термін, що не оформляється в докуменальній формі, формі договору, а прямо передбачена Законом № 2181.

Дуже важливо знати і директору, і бухгалтеру, коли в контролюючих органів виникає право на податкову заставу. Під контролюючими органами в нашому випадку маються на увазі органи ДПАУ. Хоча, відповідно до Закону № 2181, правом податкової застави можуть скористатися будь-які контролюючі органи, що здійснюють свої зобов'язання відповідно до даного Закону, тобто Закону № 2181.

Право податкової застави виникає у разі:

1) ненадання або несвоєчасного надання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня за останнім днем терміну, установленого законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) для надання такої податкової декларації. Якщо податкову декларацію не надано до ДПАУ то працівник підрозділу, що контролює своєчасність надання податкових декларацій, у зазначений день направляє підрозділу стягнення податкової заборгованості службову записку про неподання відповідної податкової декларації. Підрозділ стягнення податкової заборгованості в день одержання зазначеної службової записки направляє платникові податків повідомлення про виникнення права податкової застави на всі активи такого платника податків на підставі абз. 2 пп. 8.2.1 Закону № 2181 за формою 1 (див. наприкінці статті) 1;

2) несплати в граничні строки, установлені Законом № 2181, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного терміну. День виникнення права податкової застави, передбаченої цим пунктом, визначається на підставі даних карток особистих рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами;

3) несплати в граничні терміни, установлені Законом № 2181, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного в податковому повідомленні. День виникнення права податкової застави, передбаченої цим пунктом, визначається на підставі даних карток особистих рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного законодавства.

Виняток: На авансові платежі, не внесені вчасно, право податкової застави не поширюється.

У Порядку № 338 зазначено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, що знаходилися в його власності (повному господарському веденні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків придбає права власності в майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. Але в той же час, як і в будь-якому правилі, є свої винятки. Є активи, на які не поширюється право податкової застави (див. таблицю 1) або існують певні обмеження (дивися нижче).

Об'єктами податкової застави не можуть бути:

1 Рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права Майно та кошти благодійних організацій (ст. 19 Закону № 531)

2 Майно, що відповідно до законодавства України може бути відчужене заставником і на яке може бути звернене стягнення Приватизаційні папери (стаття 5 Закону № 2173)

3 Майно, що стане власністю заставника після виникнення права податкової заставної, у тому числі продукція, плоди й інший прибуток (майбутній врожай, приплід худоби тощо) Національні, культурні та історичні цінності, що знаходяться в державній власності і занесені до Держреєстру національного культурного надбання; вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом; об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, що не підлягають приватизації, у т.ч. казенних підприємств (ст. 4 Закону № 2654)

Майно громадян, на яке не може бути накладене стягнення звертання за виконавчими документами, перелік яких встановлено доповненням до Закону № 606

Окремі види активів платника податків, що має податковий борг, можуть бути звільнені з-під податкової застави за запитом платника податків, якщо ДПАУ встановлено, що звичайна вартість інших активів, які залишаються в податковій заставі, у два і більше рази перевищує суму податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою. При цьому враховуються суми будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, що мають пріоритет над правом податкової застави.

У випадку, коли платник податків має кілька видів податкових боргів, враховується їхня загальна сума. Повідомлення про звільнення окремих видів активів з-під податкової застави видається органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків у писемній формі у вигляді рішення (див. форму 2) у двох екземплярах, перший з яких видається платникові податків. Рішення реєструються в окремому журналі, екземпляри рішень ДПАУ зберігаються в справі платника податків для наступного контролю за сплатою податків.

Право податкової застави має пріоритет перед:

1) будь-якими правами інших застав, що не були зареєстровані в держреєстрах застав рухомого чи нерухомого майна до виникнення права на таку податкову заставу;

2) будь-якими правами інших застав, що виникли після моменту виникнення такого права на податкову заставу, незалежно від того, були зареєстровані права інших застав у держреєстрах заставного рухомого чи нерухомого майна чи ні;

3) будь-якими правами інших застав, що виникли або були зареєстровані в держреєстрах заставного рухомого чи нерухомого майна в той самий день, коли виникло право податкової застави.

Підприємство (платник податків), активи якого знаходяться в податковій заставі, зобов'язане в письмовому вигляді повідомити наступним кредиторам 2 про таку податкову заставу, характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань, а також відшкодувати збитки кредиторів, що можуть виникнути у випадку неподання їм такого повідомлення.

За цих умов, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення за встановленою формою про виникнення права податкової застави на всі активи такого платника.

В той же час, у випадках:

- несплати у граничні строки, встановлені Законом, суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, податкова застава виникає з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

- несплати у граничні строки, встановлені Законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом, податкова застава виникає з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

При цьому право податкової застави визначається на підставі даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного законодавства.

До 1 жовтня 2004 року, згідно з вимогами статті 5 Указу 167/98, платник податків, майно якого перебувало у податковій заставі, володів ним на свій розсуд, за умови його збереження.

З набранням чинності статті 8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження своїм майном, майновими та немайновими правами, що використовується у його підприємницькій діяльності (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готовою продукцією, товарами і товарними запасами, роботами та послугами за кошти за їх звичайними цінами.

Винятковими є операції, що згідно із Законом підлягають обов’язковому письмовому узгодженню з податковим органом.

Якщо платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив їх без попередньої згоди податкового органу, він додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків від суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави. При цьому податковим органом на підставі акта перевірки приймається рішення про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі. Рішення разом з податковим повідомленням надсилається (вручається) платнику податків.

Законом чітко визначено, у яких випадках активи платника податків звільняються з податкової застави. Якщо статтею 7 Указу № 167/98 було встановлено, що податкова застава припиняється погашенням або списанням у встановленому порядку податкової заборгованості, що надавало надію порушникам платіжної дисципліни щодо періодичного прощення державою його податкових боргів і, у зв’язку з цим, умисного невиконання норм.

Адміністративний арешт активів

Арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення його податкового боргу та застосовується у випадку коли внаслідок проведення оперативно-розшукових дій органами податкової міліції або митними органами є підстави для підозри посадових осіб платника податків в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов"язкових платежів) таким платником податків, і за такими підставами розпочато кримінальне провадження.

Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податку дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту. Арешт може бути накладеним на будь-які активи підприємства, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, на яких не може бути накладено стягнення згідно з законодавством.

Арешт активів накладається виключно за рішенням суду (арбітражного суду).

Арешт активів може бути повним або умовним.

Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на розпорядження, володіння та користування його активами із їх вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов"язаний з їх зберіганням, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Умовним арештом активів визнається обмеження права платника податків на розпорядження, володіння та користування його активами, що полягає в обов"язковому попередньому отриманні дозволу податкового органу на будь-яку операцію платника податків з такими активами.

За поданням відповідного органу податкової міліції керівник податкового органу може видати припис про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, який надсилається:

а) банкам, обслуговуючим платника податків з вимогою щодо тимчасового зупинення активних операцій з рахунків такого платника податків, крім операцій з:

погашення податкових зобов"язань та податкового боргу;

сплати боргу за рішенням суду (арбітражного суду), чи виконавчими документами;

сплати боргу за задоволеними претензіями в порядку доарбітражного врегулювання спорів;

б). платнику податків щодо тимчасової заборони відчуження його активів;

в) іншим особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо тимчасової заборони їх відчуження.

Попереднє майнове забезпечення податкового боргу може бути також застосоване до підакцизних товарів, які виготовляються, зберігаються або реалізовуються з порушенням правил, визначених податковим законодавством або до інших товарів, які продаються у роздрібній торгівлі з порушенням її правил, встановлених законодавством. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції мають право тимчасово затримувати такі товари з одночасним інформуванням керівника відповідного органу, який має прийняти рішення про попереднє майнове забезпечення боргу продавців таких товарів протягом першого робочого дня, наступного за днем отримання такої інформації.

У день видання припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, керівник податкового органу зобов"язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про призначення часу розгляду справи щодо доцільності арешту активів платника податків. Суд (арбітражний суд) зобов"язаний призначити час такого розгляду не пізніше 72 годин з моменту отримання звернення керівника податкового органу та невідкладно повідомити про це сторони спору.

Припис керівника податкового органу про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу діє до прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом), але не пізніше закінчення 96 години з моменту його видання.

Суд (арбітражний суд) зобов"язаний на єдиному відкритому засіданні у присутності представників податкового органу та платника податків розглянути подання такого керівника податкового органу та прийняти рішення про його задоволення або відхилення, а при його задоволенні - також про накладення повного чи умовного арешту. Для прийняття рішення суд (арбітражний суд) оцінює доводи представника податкового органу щодо доцільності застосування арешту активів платника податків та можливі ризики самовільного відчуження таких активів, які перебувають під податковою заставою, а також заперечення представника такого платника податків. При цьому суд (арбітражний суд) не приймає рішення щодо конкретної суми податкового боргу.

У разі неявки представника платника податків на засідання суду (арбітражного суду) без поважних причин, рішення приймається у його відсутності. У разі коли представника платника податку затримано або заарештовано, у тому числі за підозрами у скоєнні іншого злочину, відповідний правоохоронний орган зобов"язаний забезпечити його явку або надати право на представлення його інтересів адвокатом на засіданні такого суду (арбітражного суду).

У всіх випадках коли суд (арбітражний суд) не задовольняє подання керівника податкового органу про тимчасове майнове забепечення суми боргу платника податків, центральний орган державної податкової служби зобов"язаний провести службове розслідування щодо мотивів видання керівником податкового органу припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу та передати матеріали такого розслідування правоохоронним органам для визначення їх відповідності вимогам адміністративного та кримінального законодавства.

Функції виконавця рішення суду (арбітражного суду) про арешт активів платника податків виконує податковий орган за місцем його розташування, який:

надсилає рішення суду (арбітражного суду) платнику податків та обслуговуючим його банкам про зупинення активних операцій з його рахунків, крім операцій з погашення податкових зобов"язань та податкового боргу, за виконавчими листами суду (арбітражного суду) чи за претензіями, задоволеними у порядку доарбітражного врегулювання спорів до моменту прийняття рішення суду (арбітражного суду);

організовує опис активів платника податків, видає йому припис про заборону відчуження активів, а також приписи третім особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо заборони їх відчуження;

організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із залишенням платнику податків їх копій, завірених посадовою особою податкового органу та його печаткою.

Виконання зазначених функцій може бути також покладено судом (арбітражним судом) на державного виконавця.

Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників, опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. По мірі необхідності, для проведення опису активів залучається оцінщик. Представникам платника податків, активи якого підлягають арешту, письмово роз"яснюються їх права та обов"язки.

Понятими особами не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних органів.

При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов"язані пред"явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення суду, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складаєтся протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та, при присутності оцінщика, - звичайних цін. Усі активи, які підлягають опису, пред"являються посадовим особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а при відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю.

Посадова особа, яка видала рішення про арешт активів платника податків, визначає порядок їх збреження та охорони.

Проведення арешту активів у період з 20 години до 9 години не припускається, за виключенням випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв"язку з обставинами кримінальної справи.

Зупинення арешту активів платника податків здійснюється у зв"язку з:

а). скасуванням рішення суду (арбітражного суду) щодо такого арешту;

б). погашенням податкового боргу платника податків;

в). ліквідацією платника податків, у тому числі через процедуру банкрутства;

г). наданням податковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об"єктів права власності такої третьої особи.

У випадку, визначеному підпунктом "г" цього пункту, рішення щодо звільнення з арешту активів, що належать третій особі, приймає виконавець судового рішення.

Рішення суду (арбітражного суду) щодо накладення арешту на активи платника податків може бути оскаржене у порядку, визначеному цим законом для оскарження або перегляду у порядку нагляду рішень судів (арбітражних судів) для оскарження сум нарахованих податкових зобов"язань або податкового боргу.

Арешт активів платника податків не застосовується, якщо:

а). сума податкового боргу платника податків не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б). сума податкового боргу платника податків дорівнює або є нижчою десяти відсотків балансової вартості його основних фондів усіх груп сукупно.

Використана література:

1. УКУ - Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

2. Закон № 2181 - Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III.

3. Закон про систему оподатковування - Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-XII у редакції від 18.02.97 р. № 77/97-ВР, зі змінами і доповненнями.

4. Закон № 2654 - Закон України "Про заставу" від 02.10.1992 р. № 2654-XII.

5. Закон № 531 - Закон України "Про добродійність і благодійні організації" від 16.09.97 р. № 531/97-ВР.

6. Закон № 2173 - Закон України "Про приватизаційні папери" від 06.03.92 р. № 2173-XII.

7. Закон № 606 - Закон України "Про виконавче здійснення" від 21.04.99 р. № 606-XIV.

8. Порядок № 338 - Порядок застосування податкової застави органами податкової служби, затверджений наказом ДПАУ від 28.08.2001 р. № 338.

9. Постанова КМУ № 1185 - Постанова КМУ "Про Порядок ведення Державного реєстру заставних рухомого майна" від 30.07.98 р. № 1185.

10. Наказ № 253 - Наказ ГНАУ "Про затвердження Порядку напрямку органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" від 21.06.01 р. № 253.