Україна у міжнародних відносинах

Вступ.

Україна стала незалежною державою. Це вимагає забезпечення економічних гарантій суверенності. Сьогодні економіка України перебуває у стані глибокої кризи. Для народного господарства нашої країни характерні такі негативні тенденції як спад виробництва, загальні неплатежі, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, приховане безробіття, загострення соціальних суперечностей.

Єдиний вихід з кризового становища, що склалося, є перехід до ринкового механізму господарювання та інтеграція економіки України у світогосподарську систему.

У суспільній свідомості вже склалося розуміння того, що недо-оцінка ролі світогосподарських стосунків у становленні економічного суверенітету держави може завдати великої шкоди. Але реальна взаємодія країни із зовнішнім світом в галузі економічного співробітництва поки що не набула потрібного динамізму. У ділових колах Україна однозначно сприймається як країна високого ступеню ризику стосовно налагодження економічної співпраці. Все це диктує необхідність невідкладного здійснення грунтовного теоретичного осмислення та пошуку практичних рішень і механізмів, які б дозволили країні подолати ситуацію, що склалася, прискорити всебічне і повноцінне ЇЇ залучення до світового господарства.

Робота складається з вступу, двох питань та списка використаної літератури. У першому питанні розкривається суть міжнародних економічних відносин та методи пізнання міжнародних явищ і процесів, наукових досліджень міжнародних економічних відносин. У другому питанні описуються форми міжнародних економічних відносин і даються основні визначення.

1. Міжнародні економічні відносини: суть, методи пізнання.

Розглядаючи систему економічних наук, неважко прийти до висновку, що «Міжнародні економічні відносини» . («МЕВ»), як наука, являють собою своєрідну і самобутню частину економічної теорії, оскільки тут вивчаються економічні явища і процеси, тобто вивчаються економічні стосунки, що виникають на міжнародному рівні з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ в умовах обмеженості та рідкісності ресурсів. Наука «МЕВ» визначає закономірності розвитку міжнародних явищ і процесів, які відбуваються у сфері економіки. «MЕB» — це фундаментальна наука і на основі її наукових результатів розвиваються більш конкретні науки, що вивчають окремі, напрямки здійснення міжнародних економічних стосунків.

Якщо подивитися на «МЕВ» як на навчальну дисципліну, то неважко побачити, що вона являє собою такий навчальний предмет, котрий дозволяє познайомитись з відомими вже науці міжнародними економічними явищами і процесами, з відомими закономірностями їхнього розвитку, а також зацікавити до власних наукових пошуків тих, хто вивчає цю дисципліну.

Виходячи з попередніх зауважень, слід. зазначити, що метою курсу «МЕВ» є набуття студентами широких знань про соціально-економічні проблеми світового господарства, про закономірності розвитку світогосподарських зв'язків, про основні елементи зовнішньоекономічної діяльності. Набуті знання можуть послужити міцною основою для наступного вивчення таких спеціальних дисциплін, як «Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності», «Міжнародні валютні та фінансово-кредитні відносини», «Міжнародний маркетинг», «Стратегія зовнішньоекономічної діяльності підприємств», «Фінансові системи зарубіжних .країн і корпорацій», «Організація і техніка зовнішньої торгівлі» та інших.

Методи пізнання міжнародних явищ і процесів, наукових досліджень міжнародних економічних відносин в основному такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.

Метод наукових абстракцій, як і її інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.

Міжнародні економічні явища і процеси мають досить добре виражений системний характер, а тому широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення по кожному елементу об'єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом макро- та мікроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а, з іншого боку, на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з'ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку ,тощо.

За допомогою методу історичного і логічного вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій.

Як і всі економічні явища, міжнародні потребують кількісного обгрунтування. Кількісні показники з'ясовуються за допомогою економіко-математичних методів, використовуються функціональні підрахунки. Крім того, визначення й порівняння кількісних показників здійснюються також за допомогою статистично-графічного методу.

Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях, особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль грає використання такого методу наукових досліджень, як моделювання, яке набрало ваги з часу широкої реалізації комп'ютерного потенціалу. Моделювання базується на використанні попередніх методів і є важливим для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища.

Варто зазначити, що дослідження міжнародних економічних відносин не дадуть достатньо достовірних результатів, якщо не враховувати взаємопов'язаність, взаємозалежність, діалектичну єдність міжнародних явищ і процесів між собою, а також з національно-господарськими явищами і процесами.

2. Форми міжнародних економічних відносин.

У даному питанні я б хотіла розглянути які бувають форми міжнародних економічних відносин. Отже :

Міжнародні валютні відносини.

Міжнародні валютні відносини як форма міжнародних економічних відносин являють собою систему відносин, що виникають з приводу проведення різноманітних обмінних операцій з грішми різних країн, здійснюваних з метою міжнародних розрахунків за продукцію. Саме валюти, як грошові одиниці окремих країн, виступають у вигляді об'єктів даних відносин. Під іноземною валютою ще розуміють грошові знаки іноземних держав, а також кредитні засоби обігу та платежу, виражені в іноземних грошових одиницях (векселях, чеках тощо), які використовуються в міжнародних розрахунках.

При проведенні валютних операцій укладаються валютні угоди, котрі являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої. При цьому фігурують такі поняття, як валютний курс і валютний паритет. Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, вираженої у грошовій одиниці іншої країни, а валютний паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавче. Валютні паритети знаходяться в основі валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів. Якщо при «золотому стандарті» валютні паритети визначилися шляхом співвідношення кількостей грошового металу, яким відповідали грошові одиниці, а в Бреттон-Вудській системі ще й співвідношенням із доларом, то з 1978 року валютні паритети встановлюються на базі спеціальних прав запозичень (СДР).

2. Міжнародні кредитні відносини

Міжнародний кредит — це форма руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов'язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

Об'єктивну основу міжнародного кредиту складають: інтернаціоналізація виробництва і капіталу, інтенсифікація міжнародних економічних зв'язків, яка є результатом поглиблення міжнародного поділу праці.

Функції міжнародного кредиту:

- забезпечує перерозподіл фінансових і матеріальних ресурсів між країнами, дозволяючи використовувати їх з більшою ефективністю або задовольняти найгостріші потреби в позичальних коштах;

- підсилює тимчасово вільні грошові кошти з одних країн на фінансування капіталовкладень в інші;

- прискорює процес реалізації у світовому масштабі, розсуваючи тим межі розширеного відтворення;

Виділяють і головні принципи міжнародного кредиту:

— поверненість (якщо не спрацьовує даний принцип, тобто
кошти передаються па умовах неповернення, то це вже називається не кредитом, а фінансуванням);
— терміновість (в розумінні строковості, тобто повернення в зазначений термін);
— платність (передбачає сплату процентів);
— гарантованість (матеріальна забезпеченість).

3. Міжнародне виробниче співробітництво.

Насамперед необхідно визначитись з поділом понять «міжнародне виробниче співробітництво» і «міжнародний бізнес». Міжнародний бізнес в основному зводиться до ділових відносин мікрорівня, а на мікрорівні він містить в собі тільки бізнесову діяльність держав і міжнародних організацій. Міжнародне виробниче співробітництво крім виробництва засобів виробництва і предметів споживання на мікрорівні включає відносини з приводу виробництва на макрорівні (домовленості між країнами про спільне виробництво, про налагодження кооперативних зв'язків, здійснення спільних програм). До того ж, міжнародний бізнес має ширше поле діяльності, ніж виробництво матеріальних благ, тобто він є конкретизацією міжнародних економічних відносин на мікрорівні. Отже, можна стверджувати, що «міжнародний бізнес» і «міжнародні виробничі відносини» не є ідентичними поняттями, а тільки мають спільну пересічну область .

Міжнародне виробниче співробітництво --- це форма міжнародних економічних відносин, які виникають у сфері матеріального виробництва на основі міжнародного поділу праці з приводу виготовлення речових виробів, тобто таких, які можна побачити, виміряти й використати для виробничого чи індивідуального споживання.

Варто зазначити, що в даному визначенні спеціально виділяється виробництво саме матеріальних виробів, оскільки за ширшим розумінням виробляють не тільки матеріальні речі, а й послуги, інформацію, які є предметами інших форм МЕВ. Міжнародне виробниче співробітництво, як і інші форми міжнародних економічних відносин, базується на міжнародному поділі праці, але саме при розгляді виробничого співробітництва особливо помітно проявляються взаємопов'язані процеси міжнародної спеціалізації та кооперації.

4. Міжнародне науково-технічне співробітництво.

Слід зазначити , що виділити сферу існування й розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва (МНТС) з поміж інших форм МЕВ досить нелегко. Наглядно сферу існування МНТС можна представити у вигляді схеми. ( Мал. 1 ).

Але наведена схема тільки вказує , що МНТС знаходиться у тій частині міжнародних економічних відносин, яка перетинається з наукою й технікою, а проблему виділення МНТС як окремої форми МЕВ не вирішує. Адже важко відзначити межу, де би закінчувалося виробниче співробітництво і починалося науково-технічне, які мають свій перетин. Також важко чітко визначитися, куди віднести підготовку висококваліфікованих кадрів, здатних працювати з новими технологіями і створювати ще новіші, ще модерніші. З одного боку, людина, робоча сила якої розвивається разом з розвитком науки і техніки, може в такій якості вивчатись у сфері МНТС, а з іншого боку, робоча сила — це трудовий ресурс. що відноситься до міжнародних трудових відносин, як ще одної форми МЕВ. Можливо, ще більше переплетіння помітне між міжнародним науково-технічним співробітництвом і міжнародними торговими відносинами, а особливо, між МНТС і світовим ринком послуг. Наприклад, до МНТС ми відносимо інжиніринг, котрий у значній мірі пов'язаний з наукою й технікою, але за формою це економічне явище є послугою. Також до МНТС ми віднесли таке явище, як міжнародне ліцензування, яке відоме ще під назвою міжнародна ліцензійна торгівля. Розуміючи умовність виділення міжнародного науково-технічного співробітництва в окрему форму міжнародних економічних відносин, пропонуємо таке визначення: МНТС — це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв'язків у сфері перетину науки, техніки, виробницт-ва, послугової діяльності та торгівлі н існує на основі спільних, наперед ні і роблених та. узгоджених, намірів, закріплених у міжнародних економічних договорах та угодах.

5. Світовий ринок трудових ресурсів.

Ще однією формою міжнародних економічних відносин, що випливає із системи факторів виробництва, є система відносин, які виникають з приводу використання трудових ресурсів. Традиційно таку систему називають ринком праці, а для міжнародного рівня більше підходить назва — міжнародний або світовий ринок праці. Якщо бути прискіпливішим до термінології, то ще вірнішою назвою даної системи є “світовий ринок трудових ресурсів”. Отже світовий ринок трудових ресурсів — це система відносин, що виникають з приводу постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв'язку з нерів-номірністю кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу. Іншими словами, світовий ринок трудових ресурсів — це сукупність трудових ресурсів світу, які пропонуються і купуються на міжнародній діловій арені.

6. Міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля в широкому розумінні охоплює всяку обмінну діяльність, як товарами, так і іншими продуктами людської праці. Більше того, міжнародна торгівля охоплює і предмети, що не створюються людьми, а іноді й не зовсім досяжні для людей (наприклад, ділянки на Місяці). Тобто загалом міжнародну торгівлю можна визначити як систему відносин обмінного характеру (купівлі-продажу), що виникають та існують між суб'єктами МЕВ і базуються на міжнародному поділі праці.

Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку. Тому не дивно, що визначення світового товарного ринку майже співпадає за основним змістом з визначенням міжнародної торгівлі. Світовий товарний ринок — це частина світового ринку, система обмінних відносин якого побудована на організації купівлі-продажу продуктів матеріального виробництва.

7. Світовий ринок послуг.

Світовий ринок послуг — це система міжнародних відносин обміну, які існують на основі міжнародного поділу праці та інших форм міжнародних економічних відносин, де основним товарним об'єктом виступають різноманітні види послуг.

Послуга — це продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю-продаж, якому іманентні властивості товару, але якого відсутня уречевлена форма.

Висновки.

Написавши цю курсову роботу і опрацювавши певний ряд робіт , я можу зробити такі висновки.

На сучасному етапі національна економіка переживає велику кризу. Виходом з такого тяжкого становища може бути тільки найшвидший перехід до ринкової економіки разом з розширенням міжнародних економічних відносин . Україні потрібно більше розвивати свої міжнародні економічні відносини, тобто інтегруватися в світову господарську систему .

Це може дати для нашої економіки:

співробітництво з національними господарствами різних країн;

ліквідацію бар’єрів у торгівлі між країнами ;

зближення ринків;

МЕВ повинні розвиватися за декількома принципами:

поглиблення міжнародного поділу праці;

розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу;

розширення можливостей перевезень вантажів на далекі відстані;

бурхливий розвиток комунікаційних можливостей ;

створення міжнародних організацій;

спільне вирішення глобальних проблем існування людства.

У роботі я намагалась розкрити суть МЕВ та показати форми у яких вони проявляються, і у яких формах можна розвивати співробітництво з іншими країнами.

Список використаної літератури.

Дэниелс Джон ., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. – М.: Дело Лтд. 1994.

Краткий внешнеэкономический словарь-справочник. – М: Международные отношения, 1992.

Макконелл К. Брю С. Макроекономіка. – Львів : Просвіта, 1997..

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения : учебник / Под ред. Л.Н. Красавиной. – М.: Финансы и статистика, 1994.

Международные экономические отношения / Под ред. Р. И. Хасбулатова. – М.: Новости, 1991.

Міжнародні економічні відносини. Історія міжнародних економічних відносин / Керівник авт. кол. Філіпенко А. С. – К.: Либідь, 1992.

Пебро М. Международные экономические, валютне и финансовые отношения. – М.: Прогресс, Универс., 1994.

Суторміна В. М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій. – К.: Либідь, 1993.

Філіпенко А. С. Міжнародні економічні відносини (система регулювання МЕВ). – К.: Либідь, 1994.

Школа І. М. , Козменко В. М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інтеграція. Навчальний посібник. – Чернівці, 1996.

18