Ефективність поліпшення якості продукції

Контрольна робота

з дисципліни:

«Організація виробництва»

Ефективність поліпшення якості продукції

Ефективність поліпшення якості продукції

Оскільки нові вироби мають вищі споживчі власти­вості (споживчу вартість) порівняно з існуючими (тому вони й нові), постільки, очевидно, критерій, показники та умови, а та­кож модель визначення економічної ефективності поліпшення яко­сті нових виробів принципово не відрізняються від таких для нових, виробів взагалі. Однак існує певна специфіка у трактуванні деяких особливостей такої моделі при розв'язанні питані управління якістю продукції.

Нагадаємо деякі положення формування економіко-математичної моделі визначення економічної ефективності нових виробі взагалі та їх інтерпретації для поліпшення якості зокрема.

В усіх подальших міркуваннях будемо позначати індексом дороби вихідної якості і всі величини, які їх стосуються, а індексом 2 — вироби поліпшеної якості і всі величини, які їх стосуються.

Тоді економіко-математична модель визначення економічної ефективності поліпшення якості виробів матиме вигляд

;

; ;

;

; ,

де Е — сумарний економічний ефект при поліпшенні якості виробів; Е_в
— економічний ефект при виготовленні виробів поліпшеної якості (на одноразових витратах); Е_с
— економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості (на поточних витратах) за весь строк їх служби; Ес.р — річний економічний ефект при використанні виробів поліпшеної якості; Тс — строк служби виробів поліпшеної якості (більше тривалості); Ц₁
Ц₂
— одноразові витрати (оптові ціни на вироби відповідно вихідної і поліпшеної якості (включають супутні витрати споживача); В_с1
, В_с2
— витрати споживача при використанні виробів відповідно вихідної і поліпшеної якості за весь строк їх служби; Т_ок
— строк окупності додаткових витрат па підвищення якості, років; Т_п2/1
— строк поглинання економії одноразових витрат додатковими витратами споживач при використанні виробів нової якості замість виробів вихідні якості, років; Т_ок.н
— нормативний строк окупності додаткових витрат на поліпшення якості виробів, років.

Аналіз економіко-математичної моделі, яка описує економічний ефективність поліпшення якості виробів, дає змогу незалежно ні від конкретного виду виробів, ні від конкретних умов їх експлуатації, ні від зміни певних параметрів якості визначні в загальному вигляді прийнятні або неприйнятні варіанти поліпшення їх якості.

Аналіз економіко-математичної моделі — формули. Як уже зазначалося, значення Е_в
та Е_с
можуть бути і позитивними і негативними. Крім цього, залежмо від абсолютних значень, вони можуть бути більші або менші одне від одного. Значення Е,
яке є сумою цих чисел, залежно від знаків, абсолютних значень Е_в
і Е_с
- та їх співвідношень також може бути або позитивним або негативним. Неважко впевнитися, що кількість варіантів спів­відношень між знаками та абсолютними значеннями Е_в
і Е_с
, які визначають знак Е, дорівнюватиме шести згідно з формулою. Перш ніж розглянути ці варіанти, приймемо як вихідну таку економічну інтерпретацію деяких математичних виразів:

Е_в
>0 — нові вироби дешевші тобто Ц₂
<;Ц₁
;

Е_в
<0 — нові вироби дорожчі, тобто Ц₂
>Ц_І
;

Е_с
>0 — нові вироби кращі, тобто В_с2
<СВ_с1
.

Такий висновок можна зробити на основі визначення самого поняття «поліпшення, якості». Якщо якість виробів розглядати як сукупність властивостей, які дають змогу задовольнити конкретні потреби в певних умовах споживання, то поліпшення якості озна­чає або більш повне задоволення потреб, тобто розширення, кола задоволених потреб при одних і тих же (а іноді й більших) експлуатаційних витратах, або зниження експлуатаційних витрат на задоволення колишніх потреб. І те і інше спричиняється до зменшення витрат споживача на одиницю корисного ефекту, тобто до позитивного економічного ефекту (економії) при використанні виробів, для яких Е_с
>0; Е_с
<0 — нові вироби гірші, тобто В_с2
>
В_с1.

Отже, між категоріями «зміна вартості» («дешевше» — «до­рожче») і «зміна корисності» («краще» - «гірше») існує тільки шість варіантів залежностей. Ці залежності можуть створити групи, точніше теоретичну основу для розв'язання проблем мар­кетингу — дисципліни, яка дає відповіді на запитання, що треба вирішувати, як це слід робити.

Було б, однак, помилкою ототожнювати поняття «економічно ефективно» та «реалізувати» і навпаки. Інакше кажучи, чисто економічний, щоб не сказати утилітарний, підхід до вирішення питання про те, варто чи не варто підвищувати якість виробів до певного рівня, не є, по-перше, єдиним і, по-друге, завжди правильним. При розв'язанні цієї проблеми треба брати до уваги й інші види ефектів (назвемо їх позаекономічними), які у вартісній формі або не можуть бути виражені, або таке вираження пов'язане з великими труднощами.

До таких ефектів можна віднести соціальний (пов'язаний з безпекою людського життя, поліпшенням умов праці тощо), науково-технічний, політичний та ін. Вони відіграють визначальну роль у багатьох випадках, особливо співвідношення між знаками та абсолютними значеннями Е_в
та Е_с
, і цю обставину творцям нових виробів треба обов'язково враховувати. Отже, якщо при підвищенні якості виробів доведене пріоритетне значення позаекономічних ефектів стосовно економічного Е<0, то таке підвищення якості треба вважати ефективним, а виготовлення таких виробів — доцільними.

Особливим ефектом є ефект зміни ризику суб'єктів товарі їх відносин. Він стоїть осторонь від згаданих ефектів щонайменше з двох причин. Перша полягає в тому, що ефект зміни ризику займає проміжне положення між економічними і позаекономічними ефектами, оскільки підлягає вартісній оцінці, але з певною часткою суб'єктивізму, друга — він не впливає на абсолютну величину сумарного економічного ефекту при підвищенні якості виробу, але впливає на рішення про достатність величини останнього, щоб стверджувати про економічну ефективність варіанта виробу. Тобто йдеться про корекцію не абсолютної величини економічного ефекту, а зміни критерію вибору варіанта виробу:

,

де Е — сумарний економічний ефект при підвищенні якості виробів; П_р
— плата за зміну ризику.

У реальних ринкових умовах ефект зміни ризику відіграє велику роль, зменшуючи чи збільшуючи ступінь сприйняття економічного ефекту від нового виробу.

Справа в тому, то будь-які дії (як і бездіяльність) у госпо­дарстві несуть певний ризик, платою за який виступає: для ви­робника — прибуток від інвестицій, для споживача — економія на одноразових і поточних/ витратах, яка для споживача засобів виробництва набуває форми того ж прибутку.

Платою за ризик треба вважати мінімальний очікуваний ефект, який перекривав би ступінь цього ризику.

Величину ризику визначається за формулою

,

де R — величина ризику споживача: — величина від­хилення ефекту при j-му розвитку подій та обставин; — ймовірність появи j -ї події чи обставини, відносно. од. ().

Величина відхилення ефекту при j-му розвитку подій визначається як різниця ефектів, встановлених за формулами при базовій та j-й подіях:

,

де І
— множина можливих подій та обставин, які мають вплив на величину сумарного економічного ефекту.

За базову можна брати чи найбільш очікувану (за ймовірні­стю виникнення), чи найбільш бажану подію, обставину.

У багатьох випадках експертна оцінка не становить великої проблеми і для неї не потрібно запрошувати експертів зі сторони. Ним може бути і не спеціаліст, якщо всі можливі події і їх наслідки, скажімо, уже обумовлені в угоді між виробником і споживачем.

Експерт визначив ряд подій, що можуть супроводжувати виконання цієї угоди і згрупував їх так, щоб подія однієї групи не залежала від події іншої групи. Це могло б виглядати таким чином.

Група 1.
В регіоні, де монопольно виготовляється комплектуючий виріб до виробу, політична ситуація нестабільна настільки, що може загрожувати поставкам певного елемента. Можливі події: а) введення санкцій ООН на торгівлю з цією країною; б) військовий конфлікт перешкодить стабільним поставкам комплектуючого виробу і загрожуватиме втратами деяких його партії у дорозі; в) ситуація не зміниться; г) ситуація поліпшиться.

Група 2.
Можливі події: а) прибутки споживача зростуть ( я подія, може бути розбита на ряд подій із зазначенням величні І, па яку зростуть прибутки); б) прибутки споживача не зміняться; в) прибутки споживача впадуть.

Група 3.
Можливі події: а) на той час з'явиться конкуруючий виріб з кращою якістю; б) такий виріб не з'явиться.

Далі експерт оцінює можливі втрати при всіх комбінаціях (кількість можливих комбінацій, а отже, і кількість j визначається формулами комбінаторики).

Плата за ризик визначається як добуток величини ризику на норму плати за ризик

,

де Пр — плата за ризик; R — величина ризику; r — норма плати за ризик, %.

Норма плати за ризик може визначатися як різниця середньої норми прибутку в даній, галузі господарства і банківським про­центом на депозитні вклади чи по вкладах в Ощадний банк залежно від того, хто виступає споживачем, чи фізична, чи юри­дична особа.

Якщо споживач ризикує не тільки власними, а й чужими коштами, то ризик визначається за формулою

,

де — частка позичених коштів у коштах, якими ризикує споживач, відносна величина.

Економіко-математична модель, виражена формулами характеризує своєрідний «кінцевий результат» підвищення якості виробів і економічних показників, які є наслідком цього підвищення. Однак така модель не характеризує залежностей, які пов'язують ці кінцеві результати зі зміною показників якості виробів П_я
, тобто вона не характеризує залежності і як їх результат .

Не треба змішувати поняття ефект і технічний рівень виробів. Вони стосуються різних сторін процесу, який відбувається. Ефект характеризує процес удосконалення виробництва від одного ступеня до іншого. Рівень же це досягнутий стан, результат.

Технічний рівень нового виробу характеризує його властивості та можливості, рівень новизни і тому є основою якісної характеристики виробу.

На початкових стадіях проектування для оцінки технічного рівня нового виробу можна скористатися відомим методом бальних оцінок кожного параметра та об'єкта в цілому за формул

де — узагальнюючий показник технічного рівня нового виробу, бали; В_і

— кількість балів; f
— кількість оцінюваних параметрів.

На стадіях технічного і робочого проектування при виборі та обґрунтуванні аналога доцільно зіставляти технічний рівень як добуток окремих індексів. Цей індексний метод ефективний лише тоді, коли повий виріб характеризується сукупністю показників, які вказані в завданні на проектування. Тоді індекс технічного рівня нового виробу

,

де І_х

— індекс відповідного параметра; т
— кількість параметрів, які оцінюються.

Аналогічним індексному методові, але з урахуванням вагомості індексів і трохи складнішим, зате й більш об'єктивним, є метод комплексного показника технічного рівня. Його математична ін­терпретація (формалізація) має такий вигляд.

Одиничний показник (індекс) технічного рівня

,

де — значення i
-го показника j
-ї групи показників виробу, од.; — те ж для аналога, од.

Груповий показник технічного ріння

, ,

де — вагомість одиничного показника (вагомість показників може визначатися методами експертних оцінок); п
— кількість одиничних показників.

Комплексний показник технічного рівня

де — вагомість групового показника; М — кількість груп по­казників.

Індексний метод найбільш повно та об'єктивно характеризує якість (технічний рівень) об'єктів, які зіставляються тоді, коли питомі значення кожного показника в інтегральній оцінці не ма­ють великих розривів між крайніми значеннями показників порів­нюваних об'єктів.

Використана література:

Я.Д. Плоткін

Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві

Видавництво «Світ»

Львів - 1996

Розрахувати тривалість операційного періоду та побудувати графічно для послідовного, паралельного та паралельно-послідовного видів рухів предметів праці у виробництві за умови:

Кількість операцій (m)=4

Кількість виробів (n)=5

75хв

Для послідовного виду руху виробів

35 хв

Для паралельного виду руху виробів

Послідовний вид руху полягає в тому, що кожна наступна операція починається лише тоді коли повністю завершена попередня

Недоліки послідовного виду руху: максимальний час виготовлення продукції; максимальне нагромадження предметів праці між операціями.

Переваги: простота організації виробничого процесу.

Паралельний вид руху полягає в тому, що вироби передаються з операції на операцію поштучно при цьому ряд технічних операцій проходить паралельно.

Недоліки: простої в роботі устаткування, якщо наступна норма часу менша ніж попередня.

Переваги: мінімальний час виготовлення продукції, мінімальне нагромадження предметів праці між операціями

Послідовно-паралельний полягає в тому, що вироби передаються з операції на операцію поштучно але без простої в роботі устаткування при цьому ряд операцій проводиться теж паралельно.

Недоліки: складна організація виробничого процесу.

Переваги: порівняно з послідовним видом руху менша тривалість робочого циклу і менше нагромадження предметів праці між операціями. Цей рух має найширше застосування.

Визначити такт потокової лінії, розрахункову і прийняту кількість робочих місць на операціях потокової лінії за умови:

Т_реж
— 4020год.

Т_рем
— 220год./р.

Н_{тех..зуп}
. — 12% від Т_реж

П_{зап (р)}
— 5 млн. вир.

Т_{осн.(зм)}
— 465хв (7,75год)

t_шт
— 20

ч
— ?

С_рі

— ?

С_прі

— ?

год
.

при