Особливості використання інтегративної моделі спеціальних криміналістичних знань в розслідуванні крадіжок з проникненням у житло

Реферат

Особливості використання інтегративної моделі спеціальних криміналістичних знань в розслідуванні крадіжок з проникненням у житло

Інформаційний потенціал криміналістичної характеристики злочину, на думку В.Ф. Єрмоловича, надає можливості вирішення наступних завдань:

· систематизація інформації про зв’язки між окремими елементами криміналістичної характеристики злочину та слідами їх відображення у реальній дійсності;

· підвищення конкретності та ефективності планування розслідування злочинів;

· визначення складних завдань та проведення тактичних операцій по їх вирішенню;

· оптимізація тактики проведення окремих слідчих дій та інших заходів;

· підвищення ефективності взаємодії слідчого з працівниками інших підрозділів при розслідуванні злочину;

· надання можливостей для якісної цілеспрямованої систематизації інформації про форми проявлення суспільно небезпечних діянь для подальшого створення банку даних про них [3, с. 139-140].

Ідея використання категорії криміналістичної характеристики, як засобу оптимізації використання спеціальних знань не нова.

Наприклад, авторка однієї з концепцій загальної теорії судової експертизи С.Ф. Бичкова в монографії «Становлення та тенденції розвитку науки про судову експертизу» (1994 р.) ввела до її складу підсистему: «Методика експертного аналізу окремих видів злочинів». Її зміст: 1) загальні закономірності методики експертного аналізу окремих видів злочинів; 2) вчення про дослідження ситуації в судовій експертизі; 3) вчення про слідчо-експертні (криміналістичні) завдання; 4) основні положення окремих методик експертного аналізу окремих видів злочинів [5, с. 150-156]. Цей розділ був критично сприйнятий криміналістами. Зокрема, опонуючи даній позиції, Ф.М. Джавадов зазначив: «Перед експертом не може стояти завдання аналізу того чи іншого виду злочинів та навіть конкретного злочину» [9, с. 103]. Проте, Т.В. Авер’янова включила до системи загальної теорії судової експертизи теорію експертного прогнозування, положення якої можуть бути ефективно використані для розробки та прийняття упереджуючих по відношенню до можливих способів вчинення злочинів заходів технічного та організаційного характеру, підвищити ефективність експертної профілактики, вихідними даними якого є криміналістична характеристика злочинів [1, с. 60-62].

Запропонована інтегративна модель спеціальних криміналістичних знань, окрім судової експертизи, включає й участь спеціалістів-криміналістів у проведенні слідчих дій, а також облікову діяльність, тому для належної взаємодії цих елементів потрібен відповідний спосіб концентрації та керівництво діями при вирішенні завдань розслідування, алгоритм, яким можна представити криміналістичну характеристику злочину, що, виступаючи онтологічною матрицею кримінально-правової характеристики, слугує відповідною дорожньою картою дій всіх трьох ланок моделі.

Які ж елементи криміналістичної характеристики потрібні для оптимально науково-методичного забезпечення застосування інтегративної моделі використання спеціальних криміналістичних знань в розслідуванні конкретних злочинів?

Звичайно, центральним елементом криміналістичної характеристики повинен стати спосіб вчинення злочину, адже саме через нього відбувається процес відображення злочинного акту. Суть прогностичного значення ознак способу вчинення злочину, з огляду та тематику дисертаційного дослідження, полягає у: а) визначенні обізнаності і підготовленості особи, яка вчинила злочин; б) встановленні найбільш вірогідних місць знаходження слідів самого злочинця і застосованих ним знарядь злочину (шуканих об’єктів); в) оптимізації використання спеціальних криміналістичних знань в аналітичній обліковій діяльності у процесі розслідування серійних злочинів (визначенні структури інформаційно-пошукової картки «злочин», побудові схеми взаємодії оперативних обліків за способом вчинення злочину та криміналістичних обліків).

Огляд місця події – це процес відновлення, відтворення уявної моделі минулої події за допомогою сприйняття тих чи інших змін об’єктивної обстановки місця події [10, с. 110].

Способи вчинення будь-якого виду злочину уявляють собою комплекси взаємопов’язаних операцій з підготовки, скоєння та приховання суспільно небезпечної дії. Взаємні зв’язки між окремими діями значать, що виконання однієї з них, тягне за собою здійснення обмежених варіантів наступних операцій [17, с. 86]. Тому, для оптимізації моделювання, логічного аналізу системи взаємодій, що виникають в об’єктивній системі – події злочину, підготовки ІПК-«Злочин» для постановки кримінальної справи на облік, матеріалів для подальшого проведення експертних досліджень, прогнозування та мінімізації тактичного ризику, спеціалісту-криміналісту потрібна відповідна онтологічна схема механізму злочину.

Зазначене повною мірою стосується й використання спеціальних криміналістичних знань при проведенні обліків по конкретних кримінальних справах, адже саме в способі вчинення серії злочинів найбільш наочно виявляються особливості дій – «почерк» злочинця. При цьому спеціаліст-криміналіст з проведення криміналістичних обліків кримінальних справ, як суб’єкт пошуково-аналітичної діяльності, для доповнення змісту вихідної інформації, уточнення значущості криміналістичних ознак злочинної події, яка аналізується, діагностики закономірностей в скоєнні злочинцем (злочинною групою) подібних епізодів злочинної діяльності, повинен володіти знаннями криміналістичної характеристики серій злочинів, її структури та змісту. Дослідження закономірностей, що проявляються у взаємозв’язку елементів, які характеризують скоєні злочини, дають змогу від встановлення певної сукупності елементів та їх взаємозв’язку переходити до встановлення ознак невідомих елементів. Це стосується насамперед, особи невідомого злочинця. Знаючи загальну криміналістично значущу інформацію про осіб, які скоюють подібні злочини, а також кореляційні зв’язки між елементами криміналістичної характеристики серій злочинів даного виду (підвиду, групи), спеціаліст-криміналіст може узагальнити чи конкретизувати наявні відомості, надати допомогу слідчому у визначенні кола пошуку невідомого злочинця або особу невідомого злочинця. Виходячи з оновленої криміналістичної моделі злочину, що розслідується, спеціаліст встановлює об’єктивні й точні значення криміналістичних ознак, виключає деякі, та вводить нові. Потім, вони відображаються у карті анкетного типу, яка підлягає автоматизованій обробці. Високоінформативні ознаки, можуть бути додатково описані в текстовому варіанті.

Тому, окрім способу вчинення злочину, для створення повного технологічного циклу роботи з матеріальними слідами-відображеннями в розслідуванні конкретних злочинів за допомогою спеціальних криміналістичних знань, необхідні й інші елементи злочину: предмет злочинного посягання, місце та час вчинення злочину, слідова картина у «широкому сенсі».

На відміну від скоєння злочину однією особою характерні ознаки має відображення злочину, вчиненого групою осіб, отже особливості слідоутворення та джерела фактичної інформації можуть бути встановлені в результаті криміналістичних досліджень таких взаємодіючих у процесі вчинення окремих злочинів систем, як: а) спосіб вчинення злочину; б) обстановка вчинення злочину; в) умови охорони його від цього посягання); г) маскування, спрямоване на приховування слідів злочину та осіб, що його вчинили [8, с. 100-101].

Основним принципом розробки та побудови окремих методик розслідування полягає в необхідності вказати, що повинно встановлювати по справі, а потім – як це повинно здійснюватися. При цьому для розуміння змісту об’єктивної істини в кримінальному процесі та кола обставин, що підлягають встановленню по кожній справі, визначальне значення мають норми матеріального права. Як зазначалося криміналістами, від змісту кримінально-правових норм у певній мірі залежать не тільки особливості завдань розслідування, а й специфіка тактики проведення слідчих дій, адже вони значною мірою забезпечують побудову первинних пошукових моделей, які орієнтують на виявлення важливих для справи доказів у кожному випадку розслідування [12, с. 62-68].

Однак зміст технології використання спеціальних криміналістичних знань може бути різним навіть у межах одного й того ж виду злочину, адже вона залежить від логіки дій злочинця стосовно конкретної кримінальної ситуації. Зрозуміло, що будуть відрізнятися, скажімо, методика розслідування кишенькових крадіжок від методики розслідування крадіжок з проникненням у житло (квартиру), адже їх відрізняє своєрідність злочинного виконання та відповідна слідова обстановка, тенденція до «серійності» квартирних крадіжок, хоча з точки зору кримінального права обидва злочини мають бути віднесені до злочинів одного «виду» - крадіжок.

Як зазначалося, має специфіку логіка збирання та оцінки доказів при розслідуванні серійних злочинів, коли врахування ознак та стійких проявлень образу дій суб’єктів серійних злочинів, відображення їх у конкретних засобах здійснення моніторингу забезпечує ефективність використання спеціальних криміналістичних знань з обліку кримінальних справ з метою вирішення криміналістичних завдань доказування у справах про них.

Підхід до предмету з точки зору системно-структурно-аналізу передбачає використання класифікацій. Криміналістична класифікація злочинів повинна базуватися на критеріях, якими б досягалося ефективне застосування засобів та прийомів криміналістики для швидкого та повного розслідування злочинів. Такими критеріями є юридичні ознаки складів злочинів та фактичний зміст події злочину, в першу чергу спосіб вчинення злочину та процес утворення доказів – слідів злочинів у широкому розумінні слова, а також особливості обстановки місця вчинення злочинів, за якими ретроспективним шляхом відбувається розслідування, визначається технологія застосування криміналістичних засобів, методів та прийомів [13; с. 135-144].

На базі даних підстав, на думку М.П. Яблокова, може бути здійснена криміналістична класифікація злочинів на різних рівнях (родовому, видовому, підвидовому) [4, с. 136].

При цьому варто погодитися з В.А. Журавлем, який стверджує, що кожна додаткова ознака зменшує логічний об’єм поняття, збільшуючи інформаційно-пошукові та методичні можливості групових криміналістичних характеристик злочинів. У цьому сенсі, найбільш наближеними до потреб практики є підвидові криміналістичні методики*
, бо саме на такому рівні окрема криміналістична характеристика стає більш деталізованою та конкретною [15; 106].

Конкретизуючи викладене стосовно предмету та об’єкту дисертаційного дослідження, зазначимо, що найбільш оптимальним буде використання інтегративної моделі спеціальних криміналістичних знань у розслідуванні крадіжок із квартир, які, складають найбільшу кількість серед крадіжок з проникненням у житло [9, с. 65-70] та важкість розслідування (59-60% розкриття), характеризуються ознаками «серійності», заздалегідь обдуманим умислом, груповим характером (66,3%) [1; 178].

Об’єм обставин, що підлягають встановленню та доказуванню у процесі розслідування крадіжок з проникненням у житло, необхідно визначати, виходячи з предмету та меж доказування по кримінальній справі, кваліфікуючих ознак цього виду злочинів та обставин, обумовлених своєрідністю кожної крадіжки.

Таким чином, по кримінальній справі необхідно встановити:

Об’єкт та предмет викрадення. Родовим об’єктом крадіжки є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Утім, крадіжки з проникненням у житло посягають не тільки на відносини власності, а й на гарантовану ст. 30 Конституції України недоторканість житла, завдаючи потерпілим поряд з майновою також моральної шкоди. Отже посягання на зазначені суспільні відносини складає додатковий безпосередній об’єкт розглядуваної групи злочинів.

Предметом крадіжки є чуже майно – речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру (рухоме та нерухоме майно, головна річ та приналежність, гроші), не вилучені з вільного цивільного обігу. Незаконне заволодіння таким специфічним майном як вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і т.п. виділене законодавцем в окремі склади злочинів (ст. ст. 262, 297, 308, 312, 313, 357, 410, 432).

Об’єктивну сторону складу злочину. Сутність крадіжки полягає в таємному, протиправному безоплатному вилученні чужого майна і оберненні його на користь винної особи або інших осіб, що завдає шкоди власникові чи іншому володільцю цього майна. Законодавець, описуючи об’єктивну сторону складу злочину, включив у діяння кваліфікуючі ознаки. Так, у ч. 3 ст. 185 КК України передбачається відповідальність за вчинення крадіжки з проникненням у житло, яка характеризує місце та спосіб вчинення злочинного посягання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 «Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності» (зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 року, а також 3 грудня 1997 року № 12 проникнення – це вторгнення у житло з метою вчинення крадіжки, грабежу чи розбою. Воно може здійснюватися як таємно так і відкрито, з подоланням перешкод чи спротиву людей, так і безперешкодно, а також за допомогою різних засобів, що дозволять винному викрадати майно з житла без входу до нього.

Інша кваліфікуюча ознака – вчинення крадіжки повторно або за попередньою змовою групою осіб. Під «повторним у ст. 185, 186, 189-191 КК України визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями, або статтями 187, 262 цього Кодексу. Вчинення крадіжки групою осіб з попередньою змовою означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Як випливає із ч. 2 ст. 28 КК, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій.

Об’єктивну сторону крадіжки складають ще наслідки.

В даний елемент об’єктивної сторони також введені кваліфікуючі ознаки, а саме, вчинення крадіжки: 1) у великих розмірах; 2) у особливо великих розмірах; 3) організованою групою, а також крадіжка що завдала значної шкоди потерпілому.

Значна шкода – оціночна ознака, яка встановлюється виходячи з вартості та значущості для потерпілого майнового положення, з урахуванням його матеріального становища, має становити від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Великий та особливо великий розміри. При визначенні вартості викраденого майна та розміру матеріальних збитків слід керуватися нормами законодавства про ціни та ціноутворення та спеціальних нормативно-правових актів, якими передбачено порядок визначення розміру заподіяної шкоди. За відсутності цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення експертизи [13].

Організована група – стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів; 3) стійкість такого об’єднання; 4) об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи; 5) обізнаність всіх учасників групи з цим планом.

Суб’єктом крадіжки може бути осудна особа 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона крадіжки передбачає встановлення двох обов’язкових ознак: 1) навмисної форми вини у вигляді прямого умислу на заволодіння чужим майном; 2) корисливого мотиву [6, с. 469-471].

Ґрунтуючись на цих розробках та аналізі сучасної слідчої практики розглянемо наступні елементи криміналістичної характеристики крадіжок з проникненням у житло, які, з нашого погляду, будуть сприяти оптимізації використання спеціальних криміналістичних знань.

Сформована за їх допомогою криміналістична модель злочинної діяльності дозволить рекомендувати результати аналізу втілити у вигляді схеми, яка по структурі складається з чотирьох великих блоків: 1) способи вчинення злочинів та типові сліди та їх ознаки відносно способу проникнення на місце злочину, пошуку матеріальних цінностей і заволодіння ними, виходу з місця злочину; 2) місце вчинення злочину; 3) особливості предмету злочинного посягання.

І. Способи вчинення злочину.

Підготовка до вчинення крадіжки.
У деяких аспектах таємні проникнення до квартири є аналогом мережевих атак хакерів, націлених на комп’ютерні мережі: злодії шукають слабкі місця та аналізують, як можна ними скористатися. Подібно старому правилу шести «п» – «правильна попередня підготовка попереджає плачливі наслідки» (в англійському варіанті це target, time, talk, tools, tactics, tale), пов’язаних з плануванням проникнень [19, с. 60-61]. В українському варіанті ці правила гучать так: а) ціль – крадій повинен уявляти цілі крадіжки та заздалегідь підготувати всю доступну інформацію про неї: особисті звички мешканців, різновид встановленої системи сигналізації, модель дверного замку, архітектура будинку та квартири; б) час; в) спосіб обміну інформацією, перевірка, чи всі члени злочинної групи усвідомлюють свою роль у операції; г) засоби; д) тактика – план має враховувати ймовірність виникнення непередбачених наслідків та передбачати варіант дій на цей випадок; е) прикриття.

Отож, спосіб вчинення крадіжок даного підвиду є повно структурним, тобто включає дії, що відносяться до всіх трьох його елементів: підготовки, вчинення та приховання, відрізняється стійкістю та повторюваністю прийомів і засобів дій злочинців, не дивлячись на варіювання та деяке вдосконалення, завдяки чому в останніх утворюється своєрідний злочинний «почерк». До злочинних навичок, набутих з метою скоєння квартирних крадіжок, що вимагають спеціальної підготовки, відноситься, зокрема, відпирання замків відмичками чи підібраними ключами, проникнення у житло за допомогою альпіністського обладнання та ін. Застосування цих способів вже певною мірою характеризує злочинця, вказуючи на його злочинне минуле чи спеціальну підготовку, або зв’язок зі злочинною групою. Така людина добре знає конструкцію замків й використовує відповідний набір заздалегідь підготованих відмичок та ключів чи виготовляє (притирає) їх безпосередньо на місці крадіжки.

Більшість квартирних крадіїв (73,4%) обирають об’єкт для крадіжки, враховуючи міцність вхідних дверей, складність замикаючих засобів, що ними обладнані. При цьому враховуються особисті навички по злому певних перешкод, можливості проникнення, минаючи перешкоди (через вікно та в інший спосіб). Переконавшись у можливості подолання наявних перешкод, такі суб’єкти перевіряють, чи є поблизу люди, які можуть завадити реалізації злочинного задуму. Для цього «продзвонюються» двері сусідніх квартир, щоб переконатися в відсутності мешканців. Якщо потенційні свідки є, приймаються заходи по їх нейтралізації: заклеюються прозурки у дверях, блокуються двері, вимикається освітлення в коридорі.

Частина суб’єктів пошук місця посягання починає зі збирання відомостей про статок потерпілого, наявність великих грошових сум чи коштовностей. Квартирні крадії отримують таку інформацію при візуальному огляді квартир, зовнішній вигляд яких свідчить про їх значну вартість (наявність елітних дверей, коштовних склопакетів, супутникових тарілок, кондиціонерів біля вікон та балконів, дорогих іномарок біля під’їзду), або через інформаторів на ринках, рієлторських конторах, скуповуючи електронні бази даних. Потім проводиться попередня розвідка місця крадіжки, з метою: визначення предмету злочинного посягання, місця його зберігання, вивчення пристрою замків, сигналізації, кількості дверей, розпорядку доби мешканців; чіткого орієнтування на місці майбутньої крадіжки; визначення місця стоянки транспорту та маршрутів відходу з місця злочину; місць тимчасового схову майна; оцінка можливої обстановки в момент вчинення злочину (наприклад, наявність сторонніх осіб).

На основі отриманої інформації злочинець підшукує співучасників, необхідні знаряддя до вчинення крадіжки та усуває перешкоди на шляху до поставленої мети. До останніх відносяться операції по відключенню сигналізації, приведення до непридатності замикаючих засобів (введення в замкову шпарку сторонніх предметів) відвертання уваги потерпілих чи прийняття заходів до їх віддалення з місця злочину в момент його вчинення.

Такий варіант підготовки властивий злочинним групам, що спочатку намагаються знайти об’єкт, в якому знаходяться великі суми грошей чи майно, що їх цікавить (антикваріат, зброя тощо) та організовують спостереження за потерпілими. Для цього можуть бути залучені до п’яти команд (чи осіб): а) команда нагляду, члени якої обов’язково повинні стежити за зацікавленими особами, повідомляти іншим командам про місцезнаходження та переміщення цих осіб, щоб ті не могли раптово застати крадіїв; б) внутрішня команда (команда проникнення), яка займається проникненням до квартири та викраденням майна. В залежності від поставлених цілей до складу команди можуть бути включені спеціалісти по злому замків, комп’ютерам та іншим галузям; в) транспортна команда, яка привозить команду проникнення до обраного місця, де поява крадіїв найнепомітніше, а по закінченні операції увозить їх; г) команда спостереження, яка веде спостереження за округою об’єкту проникнення, щоб вчасно попередити про наближення людей чи дій сусідів, які можуть призвести до зриву проникнення; д) команда управління, яка відповідає за керівництво операцією та координацію дій злочинців на відстані.

Підтвердженням зазначеного є механізм вчинення злочинною групою серії квартирних крадіжок в Індустріальному районі м. Дніпропетровська.

Так, із розподіленням ролей даними особами для вчинення крадіжки чужого майна було підібрано квартиру, за якими одним зі злочинців (ОСОБА 10) протягом кількох днів велося спостереження з метою вивчення розпорядку дня осіб, що мешкають у даній квартирі, а також вивчалися можливості проникнення до неї. Зібрану інформацію ОСОБА 10 довів до співучасників (ОСОБИ 7, 8), а також повідомлено, що до квартири можливо проникнути через балкон, використовуючи пожежну драбину та розподілив ролі співучасників у скоєнні крадіжки, згідно з якими ОСОБА 10, повинен був по пожежній драбині дістатися до балкону квартири та шляхом розбиття вікна проникнути до неї та скоїти крадіжку. В цей час ОСОБА 7 повинен знаходитися у безпосередній близькості, біля будинку, спостерігаючи за оточуючою обстановкою, щоб у випадку виникнення небезпеки попередити співучасника по мобільному телефону. Співучасник ОСОБА 8 в цей час повинен знаходитися за місцем своєї роботи з метою забезпечення алібі на час вчинення злочину. Подібний механізм вони використали при скоєнні 36 квартирних крадіжок. Деталізації особливостей даного механізму, сприяв аналіз механізму слідів відображень за допомогою спеціальних криміналістичних знань, зокрема про наявність злочинця-спостережника вказував відповідний механізм розташування слідів рук та ніг, відповідно на полу, підвіконні та на розташованих біля вікна дверях на балкон, що свідчило про можливе спілкування ОСІБ 7 та 10 [15].

В криміналістичній літературі є кілька класифікацій способів вчинення крадіжок. З нашого погляду, найбільш придатною є класифікація за видами подолання перешкод, яку, з урахуванням сучасної практики розслідування квартирних крадіжок та аналізу спеціальної літератури, було доповнено [22, с. 30]. До квартири багатоповерхового будинку злочинці зазвичай проникають через двері чи вікно, або в інший спосіб (через димоходи, стіни сусідніх квартир), тому способи проникнення у житло необхідно класифікувати на 3 групи.

1. Проникнення до квартири через двері шляхом:

· вибивання тілом, руками, ногами, віджимання спеціально пристосованими знаряддями або інструментами господарчо-побутового призначення, випилювання замку, пошкодження петель;

· впливу на запираючий засіб: а) підбір ключа; б) маніпуляційний; в) механічний; г) хімічний;

2. Проникнення до квартири через вікно чи балкон (лоджію) шляхом:

· виставляння скла із рами чи кватирки з послідуючим відпиранням запорів. При цьому скло може бути виставлено повністю чи частково;

· через решітки вікон. При цьому використовуються недоліки в її конструкції, решітку, розкачавши, видаляють повністю, тонкі прутки чи деталі їх з’єднання перекушують кусачками, розпилюють. Іноді для руйнування решітки застосовують домкрати чи важелі.

3. Проникнення до квартири в інший спосіб:

· спелеологічніспособи: через шахти сміттєпроводу, сантехнічні або вентиляційні канали в будинках серії ПТ-44 та їх модифікацій;

· руйнування стін, підлоги.

Іноді той чи інший спосіб супроводжується пошкодженням сигналізації шляхом: а) відключення живлення; б) відклеювання контрольної стрічки; в) пере різання електричного дроту.

Проникнення до квартири та заволодіння майном
складається з операцій по проникненню до місця зберігання майна, включаючи злом перешкод; пошук шуканих предметів, заволодіння ними.

Процес проникнення до квартири супроводжується утворенням слідових комплексів, які, виявлені в подальшому, складають доказову інформацію не тільки про скоєний злочин, а й спосіб його вчинення:

І. Перебування злочинця:

· сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів;

· речі, недопалки, сірники;

· одяг, взуття злочинців;

· сліди запаху, що містяться на знаряддях злочину та предметах;

· доріжки електронно-цифрових слідів, записи: в файловій системі комп’ютеру злочинця; в пам’яті серверу оператору зв’язку, що обслуговує абонентський термінал потерпілого; в файловій системі (протоколі подій з функцією моніторингу стану дверей) комп’ютеру потерпілого про порушення режиму роботи, спроб злому*
.

ІІ. Подолання перешкод:

· сліди злому, пошкодження, свердлення та ін.

ІІІ. Мікрооб’єкти (мікрочастки): плями крові, слини, частинки волосся, оббивки меблі, килиму; на дверях, вікнах – частинки металу, замикаючих засобів).

ІV. Наявності чи відсутності предметів злочинного посягання:

· сліди пакування, частини викрадених речей;

· сумки, футляри з-під речей чи предметів;

· предмети, від яких злочинець відірвав частину (тканина), або залишив на місці події (частини комплектного цілого – ніж та піхви та ін.).

Скоєння великої кількості серійних квартирних крадіжок у відносно короткий проміжок часу призводе до того, що більшість або частина дій злочинця стають для нього звичними та здійснюються майже автоматично. Однотипні дії вносять кожного разу однакових змін до оточуючого середовища. Характерно, що сукупність слідів, які залишаються злочинцем при вчиненні серій квартирних крадіжок, в більшості випадків тотожна.

У процесі вчинення крадіжки змінюється обстановка в квартирі, що відбиває характер й послідовність дій злочинця (злочинців). Цілеспрямоване порушення обстановки у місцях зберігання коштовностей, свідчить про обізнаність злочинця про їх знаходження та час відсутності потерпілого.

Варто зазначити, що сам злочинець (тіло, одяг, взуття) та використовувані знаряддя не тільки утворюють сліди на предметах речової обстановки, а й сприймають сліди цих предметів, можливості використання яких доволі широкі: вони дозволяють надійно встановлювати індивідуально визначені джерела їх походження, факти контактної взаємодії, ціле за частинами, природу об’єктів за природничо-науковими класифікаціями. На основі виявлення і дослідження таких об’єктів можна встановити осіб, причетних до вчиненого злочину. Це: маленькі шматочки скла, дерева, фарби, які характеризують обстановку місця події; на зломщику сейфів можуть виявитись частки матеріалу для заповнення сейфів, металеві ошурки.

Приховування слідів злочинної діяльності
полягає у: використанні умов відсутності свідків чи інших суб’єктів, що можуть перешкодити злочинній діяльності (застосування прийомів та засобів, не пов’язаних з гучними звуками, заходи по відключенню чи обходу сигналізації); використанні рукавичок; стиранні папілярних ліній за допомогою наждачного паперу; покриття долонь лаком або знежирюючим розчином; маскуванні під «домашню крадіжку»: знищення слідів; відновлення порушеної в ході пошуку обстановки; поводження з предметами способами, що виключають залишення слідів.

Дії з розпорядження викраденим майном
є завершальним етапом способу вчинення квартирних крадіжок. З огляду на предмет нашого дослідження найбільшу цікавість становлять наступні його форми: приховання майна, знарядь злочину у: а) підвалі та на горищі цього ж будинку,сміттєвих баках та ін.; б) спеціально обладнаних сховищах.

ІІ. Місце вчинення злочину.
Для оптимального застосування інтегративної моделі спеціальних криміналістичних знань необхідна наступна інформація про місце вчинення злочину, зокрема, характеристику квартири, яка поділяється на відомості про: а) місце розташування (район, вулиця тощо); б) будинок (багатоповерховий, система контролю доступу, наявність фірм, горищних та підвальних приміщень); в) квартира (поверх, вікна, двері, замки, наявність засобів охоронної сигналізації, ґрати, прозурка, камери спостереження, комп’ютерні мережі, сейфи.

Крадії проявляють певну схожість у виборі безпосередніх місць для скоєння чергових серійних злочинів – шукають однотипові будинки, вхідні двері, що зумовлено типовим для їх способом вчинення злочинів та створює підґрунтя оптимізації аналітичної діяльності з виявлення серій крадіжок.

IІІ.
Особливості предмету злочинного посягання.

Криміналістична значущість предмету посягання обумовлена насамперед тим, що вплив злочинця на цей об’єкт поєднується утворенням певного інтеграційного слідового комплексу. Ці зміни локалізуються: на місці злочинної події; на самому об’єкті, його частинах; у місцях подальшого його перебування; на злочинцеві (тілі, одязі тощо); знаряддях злочину, технічних засобах, що використані злочинцем.

Крім того, криміналістична характеристика предмета злочинного посягання має важливе практичне значення для встановлення злочинця у наступних основних випадках: а) якщо викрадення майна свідчить про знання злочинцем цінності чи особливих якостей предмета посягання (плати, диски, периферійні пристрої для ЕОМ); б) коли за предметом посягання можна судити про специфічні цілі злочину (зброя); в) коли до предмету злочинного посягання має доступ обмежене чи певне коло осіб. Іноді особливості предмету злочинного посягання дають змогу зробити висновок про вчинення низки квартирних крадіжок однією й тою ж особою (особами).

В матеріальній обстановці крадіжки здебільшого виявляється не предмет злочину, а пов’язана з ним річ: упаковка, гарантійні талони, складені цілі, які містять ідентифікаційні ознаки предмету, наприклад: золотий ланцюжок, що можуть бути використані для пошуку за обліковими системами та подальшої ідентифікації.

ВИСНОВКИ

крадіжка квартира розслідування інтегративна модель

За результатами проведеного дослідження предметом квартирних крадіжок виступали: комп’ютерна техніка (11,4%); одяг, взуття (43,2%); продукти харчування (12,8%); ювелірні вироби (63,4%); гроші (30,9%); мобільні телефони, відеокамери, фотоапарати (37,6%).

Інформація, зосереджена в елементах криміналістичної характеристики крадіжок з проникненням у житло має слугувати основою розробки науково-методичних засад використання інтегративної моделі спеціальних криміналістичних знань для оптимізації ТКЗ розслідування злочинів даної категорії у відповідності до сучасних вимог практики боротьби з ними.

ЛІТЕРАТУРА

1. Полтавський А.О. Порядок виявлення слідової інформації на вогнепальній зброї: Методичні рекомендації / ДНДЕКЦ МВС України / А.О. Полтавський, О.П. Борзов, Б.Б. Теплицький. – К., 2007. – 29 с.

2. Попов В.И. Осмотр места происшествия / Владимир Иванович Попов. – М.: Госюриздат, 1959. – 232 с.

3. Поташник Д.П. Криминалистическая тактика. Учебное пособие / Дина Петровна Поташник. – М.: Издательство«Зерцало», 1998. – 64 с.

4. Поташник С.И. Криминалистическая экспертиза замков / Сергей Иванович Поташник. – М.: МВД СССР, 1969. – 43 с.

5. Прангишвили И.В. Системные закономерности и системная оптимизация / [Прангишвили И.В., В.Н., Горгидзе И.А., Джавахадзе Г.С., Хурадзе Р.А.]. – М.: Синтег, 2004. – 208 с.

6. Прохоров-Лукин Г.В. Информационная сущность механизма взаимодействия как объекта криминалистических исследований / Г.В. Прохоров-Лукин // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К.: Лыбидь, 1991. – № 43. – С. 3-8.

7. Пушкарев В.В. Особенности методики расследования серий квартирных краж: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Пушкарев В.В. – Волгоград, 2000. – 21 с.

8. Пушкарев В.В., Мельников С.А. Проблемы диагностики, моделирования и прогнозирования в следственной практике при расследовании серийных преступлений и направления оптимизации этой деятельности // Российский следователь. – 2008. – № 11. – С. 2-4.

9. Работа с микрообъектами на месте происшествия / [Капитонов В.Е., Кузьмин Н.М. и др.]. – М., изд. ВНИИ МВД СССР, 1978. – 68 с.

10. Разумов Э.А. Осмотр места происшествия. – К.: РИО МВД Украины, 1994 / Э.А. Разумов, Н.П. Молибога. – 672 с., с ил.

11. Разумова А.Е. Деякі аспекти застосування спеціальних знань при підготовці до обшуку / А.Е. Разумова // Право і безпека. – 2005. – Т. 4. – № 4. – С. 107-110.

12. Расследование краж, совершённых из квартир: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1990. – 60 с.

13. Расследование хищений чужого имущества: Учеб. Пособие [В.С. Корнелюк, В.В. Пушкарев, А.П. Резван, М.В. Субботина]; / под ред. А.П. Резвана, М.В. Субботиной. – Волгоград: ВА МВД России, 2001. – 104 с.

14. Романюк Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві: Монографія / Богдан Васильович Романюк. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 196 с.

15. Рубашкин В.Ш. Онтология: от натурфилософии к научному мировоззрению и инженерии знаний / В.Ш. Рубашкин, Д.Г. Лахути // Вопросы философии. – 2005. - № 1. – С. 64-81.

16. Садовский В.Н. Основание общей теории систем. Логико-методологический анализ / В.Н. Садовский. – М.: Изд-во «Наука», 1974. – 278 с.

17. Самищенко С. Некоторые проблемы современной дактилоскопии / Сергей Самищенко, Владимир Ивашков // Законность. – 2007. – № 9 (875). – С. 47-49.

18. Самищенко С. Система современной дактилоскопии / Сергей Самищенко // Уголовное право. – 2002. – № 4. – С. 73-74.

19. Самищенко С.С. История, современное состояние и перспективы развития дактилоскопической диагностики / С.С. Самищенко // Ученые-криминалисты и их роль в совершенствовании научных основ уголовного судопроизводства: Матер. вузов. юбил. науч.-прак. конф. (к 85-летию со дня рождения Р.С. Белкина): в 2-х ч. Ч. 1. – М.: Академия управления МВД России, 2007. – С. 334-340.

20. Сафонов А.А. Компьютерные технологии в криминалистической фотографии: теоретические и прикладные вопросы: Учебное пособие / Сафонов А.А., Колотушкин С.М., Кочубей А.В. – Волгоград: ВА МВД России, 2005. – 140 с.

21. Сегай М.Я. Криміналістичне дослідження слідів рук людини (праксіологічний аспект): Монографія / МВС України, Луган. Держ. Ун-т внутр. справ / М.Я. Сегай, С.І. Кобзар. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 208 с.

*
підвидові окремі криміналістичні методики розслідування (підвидів чи різновидів, виділених з-поміж злочинів одного виду за криміналістично значущими ознаками, наприклад, до такого виду злочинів, як умисне вбивство, виділяють наступні підвидові методики: методику розслідування вбивства на замовлення; методику розслідування вбивства на релігійному підґрунті тощо.

*
до слідів, що складають слідові картину даних крадіжок слід віднести й фізичні (відбитки пальців, геометрія руки, зображення райдужної оболонки ока, відео- та термозображення обличчя, вуха), поведінкові біометричні характеристики людини (особливості ходи), що відображаються в знаковій формі (світлових, звукових та інших подібних позначеннях) та фіксуються в двох-трьохвимірному зображенні в системах контролю доступу до квартир та сейфів (сенсорні замки, GSM-охорона).