Тлумачення Конституції США як форма реалізації юрисдикції Верховного суду США

РЕФЕРАТ

Тлумачення Конституції США як форма реалізації юрисдикції Верховного суду США

Конституція США є стислим і концентрованим документом, який складався під впливом ідей природних прав людини та обмеженого урядування. У науковій літературі Конституцію США розглядають як основний закон держави, який визначає засади суспільного та економічного ладу країни, форми правління і державного устрою, порядок організації і компетенцію федеральних і місцевих органів влади, організацію та основні принципи виборчої системи і правосуддя, правове становище особистості [11, с. 303].

Більшість елементів державної системи, які вважаються традиційними для сучасної світової практики конституціоналізму, не були конституційно закріплені, зокрема, права соціального характеру, судовий конституційний контроль, основи статусу політичних партій, порядок утворення і діяльності постійних комітетів палат Конгресу та ін. Можна констатувати той факт, що в США існує певна розбіжність між Конституцією формальною і "живою". Хоча робота всього державного апарату в принципі регулюється положеннями Конституції, в ній з моменту утворення США почали виникати елементи, які не були передбачені "батьками-засновниками" в тексті Конституції.

Американські вчені Д. Бернс та Д. Пелтасон зазначають, що на момент прийняття Конституції США цей документ включав 6000 слів і припускалося, що будь-якій особі знадобиться лише півгодини на ознайомлення з його текстом. Незважаючи на це, вчені посилаються на досвід відомого професора права Гарвардського університету Т.Р. Пауела, який викладаючи конституційне право, радив своїм студентам не читати текст Конституції.

Позиція професора Т. Пауела пояснюється тим, що конституційне право США вивчає велику кількість доктрин, про які немає згадки в тексті Конституції, як наприклад, доктрина “рівних, але розділених”. Ці доктрини є результатом діяльності Верховного суду США і відображаються в його рішеннях. Тому є всі підстави погодитись з твердженням А.О. Мішина про те, що той текст Конституції, який був схвалений більше ніж 200 років назад, по суті є не більше, ніж "кістяком механізму влади" [91, с. 30]. Крім актів Конгресу та Президента, величезна роль у заповненні цих прогалин відводиться судовим прецедентам. Сьогодні тлумачення Конституції неможливе без врахування судових прецедентів, створених Верховним судом США. Саме суддівське тлумачення пристосовує Конституцію до нових історичних умов. Як зауважив американський вчений С. Уейн, вносячи зміни за допомогою своїх тлумачень, Верховний суд тим самим зменшував потребу в різноманітних поправках і скликанні конституційних конвентів, що дозволяло Конституції залишатися діючим документом, а не історичною реліквією [13, с. 63].

Конституція США містить значну кількість загальних виразів. Водночас слід враховувати, що, як і будь-яка інша конституція, вона не може охопити всього кола питань державного устрою. Її метою є викладення лише загальних принципів організації і діяльності державних органів. Конкретизації основних положень і принципів Конституції слугують нормативні акти і тлумачення судів. Головне, як зазначає Г.Г. Бойченко, щоб нормативні акти, спрямовані на розвиток положень Конституції, не суперечили положенням і принципам Конституції, а тлумачення не виходило за межі з’ясування суті і змісту закону з метою його правильного застосування [9, с. 54]. Вчений І.Д. Сліденко слушно зауважує, що шляхом інтерпретації норм Конституції відбувається взаємодія статутного й загального права, здійснюється опосередкований зв’язок між волею законодавця, суддівським розсудом, державою, суспільством, окремою особою та інтересами цих груп [11, с. 38].

Конституція США складається з 7 статей та 27 поправок. Текст Конституції США починається з Преамбули. У науці конституційного права Преамбулу розглядають як необхідний складовий елемент конституції, який містить далеко не кожна конституція. І хоча положення Преамбули, як правило, не є правовими нормами, але вони мають нормативне значення для тлумачення та застосування решти положень конституції [3, с. 66 - 67].

Окремі вчені звертають увагу на те, що Преамбула до Конституції США не визнається ні конституційною теорією, ні судами частиною Конституції (Бойченко Г.Г. [9, с. 28], Шумілов В.М. [15, с. 52] та ін.). Іншими словами, вона не є джерелом права і ні Верховний суд США, ні інші суди не можуть посилатися на неї при винесенні своїх рішень. Як зазначає Бойченко Г.Г., подібне відношення до преамбули Конституції ніде офіційно, в законодавчому порядку, не зафіксовано, воно - результат тлумачення Конституції США Верховним судом і "творчого" мислення американських правників [2, с. 28]. Преамбула виконує подвійне призначення. По-перше, вона вказує на те, що Конституція США походить від народу, а не від штатів, тобто народ, а не штати, вважається засновником американської Конституції. Доказом є використання у тексті преамбули наступних слів: "Ми, народ Сполучених Штатів…" [1, с. 133]. По-друге, в преамбулі вказані цілі, які переслідує Конституція США – утворення федерації.

Складна процедура внесення змін і доповнень до Конституції США дозволяє віднести її до жорстких конституцій. За більше ніж 210 років існування Конституції США до її тексту пропонувалось внести 5 тисяч змін, але внаслідок складного механізму їх внесення було зроблено всього 27 поправок.

Відповідно до статті V Конституції США конституційні поправки можуть бути прийняті двома третинами голосів обох палат Конгресу чи спеціальним Конвентом, який скликається на вимогу законодавчих зборів двох третин штатів [2, с. 145]. В обох вказаних випадках поправки мають бути ратифіковані законодавчими зборами трьох чвертей штатів або ж конвентами в трьох чвертях штатів, залежно від того, який із цих способів ратифікації запропонує Конгрес. Конституційні поправки додаються до Конституції США, а не включаються до неї шляхом перегляду початкового тексту. Хоча поправки не включаються до тексту Конституції, вони мають такий самий юридичний статус, як і вищий закон держави, тому Верховний суд вимушений час від часу усувати колізії між поправкою і початковим текстом Конституції чи між поправками [6, с. 31].

Через складний механізм прийняття поправок до Конституції вони можуть десятиріччями і навіть століттями розглядатися законодавчими зборами штатів. Прикладом може слугувати остання XXVII поправка, яка вступила в силу в 1992 році. У 1789 р. Конгрес за пропозицією Дж. Медісона прийняв поправку до Конституції: “Ніякий закон, в якому говориться про збільшення розмірів винагороди сенаторам і членам палати представників за службу в Конгресі, не вступить в силу до чергових виборів до палати представників” [9, с. 11 - 12]. Ця поправка знаходилась на стадії ратифікації 203 роки. І лише 7 травня 1992 р. вона була ратифікована 38-м штатом (Мічиган) і вступила в силу. З 1917 р. Конгрес почав встановлювати строки для ратифікації, і якщо штати їх не виконують, то поправка знімається з порядку денного [9, с. 12].

В якості проміжного висновку зазначимо, що крім основного тексту Конституція США включає такі структурні елементи, як преамбулу та поправки, які мають різний юридичний статус. Як свідчить практика Верховного суду США, преамбула до Конституції США не є джерелом права і ні Верховний суд США, ні інші суди не можуть посилатися на неї при винесенні своїх рішень. Поправки ж до Конституції США мають такий самий юридичний статус, як і сама Конституція, хоча вони не включаються до неї шляхом перегляду початкового тексту, а додаються.

Ще однією характерною ознакою Конституції США є пряма дія її норм. Однак можна погодитись з думкою А.Б. Вєнгєрова про існування певних обмежень у прямому застосуванні конституційних норм, які встановлюються самою Конституцією. Вчений вказує на те, що в деяких випадках Конституція сама вказує на конституційний федеральний закон чи федеральний закон, який має розвивати її положення, конкретизувати їх, але це зовсім не означає, що без цього федерального закону норми Конституції не діють [3, с. 529]. Багато норм Конституції США є нормами прямої дії, але в окремих статтях вказується, що Конгрес має право виконувати їх шляхом прийняття відповідного законодавства. Це, зокрема, стосується деяких питань виборчого права (Розділ 5 поправки XIV, Розділ 2 поправки XV, Розділ 2 поправки XIX, Розділ 2 поправки XXIII, Розділ 2 поправки XXIV, Розділ 2 поправки XXVI до Конституції США).

В США існує дворівнева конституційна система. Конституції штатів визнають верховенство федеральної Конституції, але відрізняються від неї обсягом і колом врегульованих у них питань. В них більш повно закріплені права громадян, а також такі інститути прямої демократії, як вибори, народна ініціатива, відкликання посадових осіб, референдум.

Сьогодні в США актуальним є питання співвідношення конституційних тлумачень вищих судів штатів з конституційними тлумаченнями Верховного суду США, особливо з питань захисту прав і свобод особи. Американський вчений Л. Фрідмен відзначає, що у той час як Верховний суд США оголошує рішення, які стосуються сфери дії федеральної Конституції, за вищим судом кожного штату залишається функція “останнього арбітра” у роз’ясненні законодавства штату, включаючи Конституцію . Верховний суд США неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що тлумачення конституцій штатів є завданням судової влади штатів. Так, у 1980 р. у справі PruneYardShoppingCenter v. Robins Верховний суд США вказав, що кожний штат має “суверенне право встановлювати у своїй Конституції індивідуальні свободи більш широко, порівняно з тим, як вони виписані у Федеральній Конституції” [19]. Це положення було уточнене у справі Michigan v. Long, яка розглядалася Верховним судом США у 1983 році [18]. У цій справі Верховний суд США вказав, яким чином суди штатів можуть уникнути перегляду своїх рішень федеральним судом. Верховний суд визнав, що рішення суду штату не може бути переглянуте, навіть якщо воно стосується федерального законодавства, якщо рішення суду штату “чітко і ясно вказує, що воно базується на добросовісних, самостійних, компетентних і незалежних підставах” . Ця справа підтвердила право судових органів кожного штату тлумачити законодавство штату відповідно до його конституції.

Водночас Л. Фрідмен відзначає, що, незважаючи на право судових органів штату тлумачити свою Конституцію, питання законності рішень судових органів штатів будуть виникати знову у зв’язку з вже існуючими тлумаченнями подібних положень федеральної Конституції Верховним судом США.

На сьогоднішній день серед американських вчених немає єдиної точки зору з приводу того, застосування якого з трьох методів тлумачення конституції штату є найбільш доцільним:

1) методу “жорсткої відповідності” (lockstepapproach), згідно з яким суд штату враховує всі попередні тлумачення федерального конституційного тексту, здійснені Верховним судом США по аналогічному питанню. Іншими словами, відповідно до цього методу аналіз Конституції штату починається і закінчується розглядом тлумачень Верховного суду США. Повна відповідність федеральним рішенням сприймається як обов’язкове правило, від якого не можна ухилятися;

2) методу “критерію” (criteriaapproach), який базується на використанні низки “інтерпретативних” критеріїв для визначення, чи буде виправданий відхід при розгляді конкретної справи від прецедентів, створених Верховним судом США. Вирішуючи конкретну справу, суд штату спочатку має звернутися до федеральної Конституції і тлумачень Верховного суду США. Лише в тому випадку, якщо норми федерального законодавства не враховують специфічних рис правової дійсності конкретного штату, наприклад, його історію, звичаї і т.д., допускається відхід від федерального прецедентного права;

3) методу “першості” (primacyapproach), відповідно до якого суд штату здійснює незалежний конституційний аналіз, використовуючи рішення Верховного суду США, які стосувалися федерального законодавства, лише в якості орієнтиру, допоміжного матеріалу. Цей метод вимагає, щоб суд штату ставився до конституції штату подібно до того, як Верховний суд США ставиться до федеральної Конституції.

Так, наприклад, американський вчений Л. Фрідмен віддає перевагу методу першості, пояснюючи свій вибір тим, що використання цього методу в практиці судів штатів дозволить якнайефективніше розв’язати тривалу дискусію стосовно можливості відступу судів штатів від тлумачень положень федеральної Конституції Верховного суду США в питаннях, які стосуються прав і свобод особи.

На відміну від законодавства України, як і законодавства більшості європейських держав, в яких міститься поняття "офіційне тлумачення Конституції і законів", в юридичній теорії і практиці держав, право яких віднесене до англосаксонської правової системи, це поняття відсутнє. Як зазначає Ю.М. Тодика, причина полягає у тому, що в цих країнах домінує позитивістське сприйняття сутності права виключно через визнання і застосування відповідних правових норм судовими органами, і подібна судова "експертиза" правових норм вважається самодостатньою як по змісту, так і по наслідкам.

Вчений І.Д. Сліденко, розкриваючи зміст процесу тлумачення Конституції США, відзначає, що тлумачення Конституції у США припускає встановлення конкретних цілей і загального наміру законодавця, з’ясування використаних у ній слів, виявлення внутрішньої логіки тексту, а також застосування “адаптованого підходу”, тобто взятих до уваги суддями у процесі інтерпретації положень Конституції як вже вироблених підходів, так і умов, що змінюються .

Важливим є з’ясування причин, які обумовлюють здійснення офіційного тлумачення Конституції. Можна виділити дві основні причини об’єктивної необхідності тлумачення конституцій. По-перше, воно є стадією реалізації конституційних норм. По-друге, Конституція як особливий нормативно-правовий акт розрахована на тривале і стабільне функціонування. В своєму розвитку Конституція проходить два етапи. Якщо Конституція ще нова, то її роз’яснення пов’язане, в основному, з недоліками в правотворчості (наявність прогалин, суперечливість окремих конституційних норм, інші недоопрацювання законодавця). Другий етап ускладнюється, оскільки пов’язаний з проблемою відставання тексту від життя. [13, с. 385]. Оскільки в правовій державі недопустимим є розрив між Конституцією і суспільною практикою, виникає дилема: або весь час змінювати текст Конституції, або пристосовувати Конституцію до суспільної практики за допомогою офіційного тлумачення.

Відмінності в існуючих правових системах відображаються на застосуванні принципів, які лежать в основі інтерпретаційної діяльності органів, що здійснюють тлумачення Конституції.

Судді Верховного суду США при вирішенні конкретних справ абсолютно вільні у виборі методів тлумачення Конституції. Для Верховного суду США не характерно суворо дотримуватись яких-небудь єдиних правил чи прийомів конституційного тлумачення. У його рішеннях, а також в американській науковій літературі визнається фундаментальне значення двох принципів: справедливості і свободи без достатньої конкретизації. Вільне тлумачення Конституції, не пов’язане намірами засновників Конституції, визначається двома головними цілями: захистом основних прав людини і підтримкою балансу між гілками влади [1, с. 93].

Залежно від особистих переконань кожного із суддів Верховного суду США та вибору ними конкретного методу інтерпретації конституційних положень серед суддів Верховного суду розрізняють прихильників двох основних підходів – це так звані “оригіналісти” чи “інтепретивісти” та “модерністи”, яких ще іноді називають “активістами” [4, с. 241]. Прихильники першого напряму вважають, що роль судді полягає передусім у аналізі тексту і структури Конституції на її історичному фоні для того, щоб встановити, що думали творці Конституції з конкретного питання. Іншими словами судді ставлять перед собою запитання: якими намірами керувалися ті, хто писав і приймав Конституцію у 1787 році і Білль про права у 1791 році? “Модерністи” чи “активісти” виходять з того, що Конституція є документом, який динамічно розвивається і який має встигати за змінами часу. Для того, щоб здійснити тлумачення Конституції США, необхідним є аналіз джерел, які лежать за межами Конституції, її історичного фундаменту та структури.

Для того, щоб сформулювати власну думку про те, який же із вищевказаних підходів до тлумачення Конституції США є більш доцільним, американський вчений Р. Гольдман пропонує відповісти на запитання: який Верховний суд був би ідеальним [4, с. 246]? На думку вченого, ідеальний суд повинен складатися з прихильників обох підходів, оскільки за умови, що всі судді дотримуються одного підходу до тлумачення Конституції США, були б втрачені переваги колективного винесення постанов: обмін думками та їх “сутичка”.

У науковій літературі виділяють п’ять основних підходів до тлумачення Конституції США. В їх основі: 1) текст, 2) наміри “батьків-засновників”, 3) конституційна теорія, 4) судовий прецедент, 5) ціннісні або моральні аргументи [15, с. 89].

Вибір конкретного методу чи прийому тлумачення залежить від характеру конституційних норм.

Так, тлумачення Конституції на підставі її тексту здійснюється тоді, коли текст однозначний для розуміння. Наприклад, аналіз окремих положень статті ІІ Конституції США дозволяє дійти однозначних висновків (а саме, що Президентом США може бути лише особа, яка досягла тридцятип’ятилітнього віку, що у разі усунення Президента з поста чи його смерті його повноваження переходять до Віце-президента, тощо).

Прихильників методу встановлення намірів “батьків-засновників”, а також осіб, які брали участь у ратифікації Конституції, називають “оригіналістами” від американського слова “original”, що дослівно означає “першосонова”. Супротивники теорії “першосонови” вказують на те, що встановити початкові наміри творців Конституції досить важко. Жодне з офіційних історичних джерел не наводить змісту дискусії, яка мала місце під час проведення Конституційного Конвенту 1787 р., а неофіційні джерела – це переважно записи Джеймса Медісона – висвітлюють близько 10 % подій, які тоді відбувалися.

Тлумачення Конституції згідно з намірами “батьків-засновників” американської Конституції ще називають “механістичним” тлумаченням. Як зазначає В.І.Лафітський, цей метод є непридатним для вирішення низки конституційних проблем. Він часто був причиною гострих конфліктів, а також збереження прогалин у конституційній регламентації. Виникла необхідність у появі нових підходів до конституційного тлумачення.

Суть методу конституційної теорії полягає у створенні Верховним судом в процесі тлумачення як Конституції в цілому, так і окремих її частин, доктрин та теорій для подальшого їх застосування: наприклад, доктрина “рівних, але розділених”, “верховенства федерального права”, “рівності прав громадян” і т.д. Вчений С. Шевчук зазначає з цього приводу, що жодна з конституційних теорій не є панівною та універсальною при обгрунтуванні тлумачення конституційних положень певних позицій, теоретичні підходи постійно змінюються. У ХХ столітті Верховний суд переглянув близько 150 своїх доктрин, а також зробив уточнення чи змінив багато прецедентів завдяки практиці “диференціювання”, коли стара конституційна доктрина прямо не скасовується, але конкретизується до особливого складу конкретних життєвих фактів.

При застосуванні методу тлумачення Конституції на підставі ціннісних аргументів розрізняють два основні підходи: 1) текстовий, який дозволяє суддям здійснити розширене тлумачення окремих положень Конституції з метою деталізувати певні ціннісні поняття, такі як верховенство права, належна правова процедура, однаковий для всіх захист законами тощо та 2) нетекстовий, який дає змогу суддям вийти за межі писаного тексту Конституції.

Отже, ухвалюючи рішення Верховний суд США користується різними методами тлумачення, поєднуючи їх на свій розсуд. Аналіз методів конституційного тлумачення в діяльності Верховного суду США ускладнюється тим, що Верховний суд не дотримується єдиних правил конституційного тлумачення в своїй діяльності.

Є всі підстави підтримати думку окремих вчених щодо неприйнятності методу вільного тлумачення Конституції в системі континентального права, оскільки призначення суддів і судових рішень в Європі істотно відрізняється від їх положення в країнах загального права (Лузіна В.В. [8, с. 93], Тодику Ю.М. [13, с. 397] та ін.). Як зауважує Ю.М. Тодика, якщо континентальна система в її класичному варіанті завжди орієнтувалася на розмежування нормотворчої діяльності і діяльності по тлумаченню законів, то американське право з самого початку має на увазі розвиток, конкретизацію законів в ході їх тлумачення [13, с. 397].

закон конституція верховний суд

Література

1. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О. Ріяка, В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.

2. Конституційне право України: Підручник / Городецький О.В., КорнієнкоМ.І., КравецьЄ.Я. та ін.; За ред. ПогорілкаВ.Ф. – К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.

3. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: ВидавничийДім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.

4. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. / Под ред. Б. А. Страшуна. – М.: БЕК, 1995. - Т. 2: Общая Часть. – 438 с.

5. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ.ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. - М.: НОРМА, 2002. - 832 с.

6. Конституционный судебный процесс: Учебник для вузов / Отв. ред. М.С. Саликов. - М.: Издательство НОРМА, 2003. - 416 с.

7. Конституция США: История и современность / Каримский А.М., Маныкин А.С., Марченко М.Н. и др. / Под ред. Мишина А.А., Языкова Е.Ф. - М.: Юридическая литература, 1988. - 320 с.

8. Краткий юридический словарь / М.Е. Волосов, В.Н. Додонов и др. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 304 с.

9. Кросс Р. Прецедент в английском праве: Пер. с англ. - М.: Юридическая литература, 1985. - 239 с.

10. Куандыков М.К. Судебный прецедент как источник права в англосаксонской системе права: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.01 / Казахский национальный университет им. аль-Фараби. – Республика Казахстан, Алматы, 2002. – 29 с.

11. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. - М.: Юристъ, 2001. - 444 с.

12. КухнюкД.В. До питання про судовий прецедент у кримінальному процесі України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. – Вип. 43. – С. 60 – 63.

13. Лайтфут К. Права человека по-американски. От колониальных времен до “нового курса” включительно. – М.: Прогресс, 1983. – 287 с.

14. Лафитский В.И. Основы конституционного строя США. – М.: Норма, 1998. – 272 с.

15. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права // Журнал российского права. – 1997. - № 6. – С. 49 – 57.

16. Лузин В.В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США // Государство и право. - 1997. - № 10. - С. 90 – 93.

17. Магнуссон П. Отбор судей в США // Российский судья. – 2003. - № 11. - С. 28 – 32.

18. МалишевБ.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико - правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.01 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К., 2002. - 19 с.

19. Марченко М.Н. Вторичные источники романо-германского права: прецедент, доктрина // Вестник Московского университета. - сер. 11, Право. - 2000. - № 4. - С. 52 – 63.

20. Марченко М.Н. Правовые системы современного мира. - М.: Зерцало - М, 2001. - 394 с.

21. Махненко Е.А. Формирование Верховного суда США в качестве органа конституционного контроля: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.01 / ВЮЗИ. – М., 1988. – 24 с.

22. Махов В., Пешков М. Правила Миранды подвергаются критике // Российская юстиция. – 2000. - № 1. – С. 55 – 57.

23. Мироненко О. Про деякі загальні підходи до поняття "конституційна юстиція" і предмета їїісторії // Вісник Конституційного Суду України. - 1998. - № 4. - С. 44 – 52.

24. Мідор Д.Д. Суди в Сполучених Штатах. – Сент-Пол, Міннесота: Вест Паблішинг Ко, 1991. – 85 с.

25. Мишин А.А., ВласихинВ.П. Конституция США: Политико-правовой комментарий. – М.: Международные отношения, 1985. – 336 с.

26. Мишин А.А. Государственное право США. - М.: Наука, 1976. – 207 с.

27. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / 6-е изд. перераб. и дополн. – М.: Белые альвы, 1999. – 456 с.

28. Мишин А.А. Принцип разделения властей в конституционном механизме США. – М.: Наука, 1984. – 190 с.

29. Мишина Е. Миранда против штата Аризона (революция суда Уоррена) // Российская юстиция. – 1997. - № 2. – С. 50 – 53.

30. Мишина Е. Миссисипи против Джонсона как судебное зеркало президентского иммунитета // Российская юстиция. - 1998. - № 1. - С. 45 – 47.